Ця модель навушників по суті є покращеною версією Bose QuietComfort Earbuds II, але коштують вони значно дорожче. На момент написання повна ціна складає $300 (на сайті виробника – https://www.bose.com/p/earbuds/bose-quietcomfort-ultra-earbuds-2nd-gen/QCUE2-HEADPHONEIN.html), іноді можна знайти їх за $230. Я ж собі купив refurbished (тобто після ремонту) версію за $130. Тут варто вказати, що хоча ремонтовані вироби продаються не в оригінальній упаковці (щоб уникнути перепродажів як нових), проте мають вигляд як нові, містять усі компоненти як і новий продукт і мають точно таку саму гарантію.
І чому я власне придбав саме цю, а не дешевшу на $$50-100 доларів модель яка мало чим відрізняється? Ну у Олени такі були два рокі і вона дуже часто мені казала які вони зручні, в сенсі комфортні, та яке неймовірне в них шумоподавлення.
Почитавши огляди я побачив, що саме незначні покращення комфорту, якості звуку та активного шумоподавлення, дуже незначні – вони якраз і відрізняють цю модель від тієї яка для мене вже була найкращою з усього.
Коли їх одяг вперше то був трохи розчарований: якщо різниця дійсно є, то я її здається не відчуваю. Проте через кілька використань я відчув, що так – дійсно стало краще. Особливо добре порівнювати коли після тривалого використання цієї моделі перемикаєшся на дешевшу. І як обіцяно краще все. Комфортно в них пробути кілька годин. Звук теплий як і у всіх навушників Bose, але без заваленого басу. Активне шумоподавлення яке не має рівних.
Зовні вони мало відрізняються від дешевшої моделі, хіба що тим, що “ніжка” навушників ширша. Усе інше включно з корпусом, гумовими вставками та крильцями – здається таке саме.
Ну і головне – чи варто купувати дорожчу модель за ось тут додаткову суму. Перше скажу, що оригінальні Bose QuietComfort Earbuds II є безумовно чудовими навушниками які для мене програють хіба що цій ось моделі. І я особисто з радістю використовува би їх і зараз. Проте якщо для вас зайві $50 не є проблемою, або ви не проти дочекатися знижки чи навіть взяти refurbished продукт як ось я – воно того варте. Додатково якщо для вас шумоподавлення дуже важливе (скажімо ви часто подорожуєте чи працюєте в шумному середовищі) – теж варто брати саме ці. Хоча я тут вже б подумав про Bose QuietComfort краще.
Adidas іноді робить доволі дивні вчинки стосовно своїх продуктів. Я вже колись згадував, що на їх сайті доволі випадково і без анонсу деякі продукти у деяких кольорах можуть несподівано отримати надзвичайно вигідну знижку на кілька днів яка потім так само раптово зникає.
Але з ось цією моделлю вийшло ще дивніше. По-перше, її випустили на ринок майже під Новий Рік у 2024-му. А це означає, що модель не потрапила у огляди кросівок за 2024-й, але також не увійшла в огляди у 2025-му – бо формально вона була минулорічна. Додатково Adidas оголосили, що це будуть кросівки для повсякденного використання, а не для бігу. І вони лише створені за мотивами бігових кросівок.
Проте коли блогери запрошені на презентацію отримали свої зразки вони одразу звернули увагу на матеріал підошви – він був такий самий як у бігових суперкросівок. Більше того – підошва майже не захищена в точках контакту з поверхнею як це роблять для бігових супер-кросівок. Ще більш дивно було, що кросівки були надзвичайно нестабільні, а через відсутність пластини чи стрижнів в підошві і доволі вузьку п’ятку в них не те що ходити, а стояти буде проблемою. І дивлячись на тонкий синтетичний верх з чудовою вентиляцією і мінімалістичний язичок усім захотілося спробувати побігати в них… І кросівки виявилися просто неймовірними для бігу!
Певний час цю модель було важко чи взагалі неможливо купити в США, але блогери і оглядувачі продовжували її згадувати, а отже з мого радару вони ніколи не зникали.
Не буду перелічувати характеристики, натомість лише про відчуття та враження.
Якщо дивитися на модельний ряд від Adidas з того в чому бігаю я, то ці кросівки сидять між розслабленими і “простими” Adizero SL2 та пружніми і легкими Prime X 2.0 STRUNG. Ця модель хоча дійсно почувається нестабільною, проте дуже приємно почувається під ногами у середньому темпі і вище. В них от прямо без перебільшень радісно бігти: кросівки м’які, але в них не провалюєшся, і при цьому віддають енергію, але не настільки щоб відчувалося як поштовх бігти швидше.
Нетипово для швидших моделей Adidas ці кросівки сидять на нозі достатньо щільно, але про них легко забути. Також у них не агресивний рокер (це “перекат” з середини стопи до носка) – тобто вони не примушують робити кроки швидше. Проте коли я бігав прискорення, а також робив темповий біг (кілька кілометрів на вищій за середню швидкості) то кросівки відгукуються одразу і не було відчуття, що в них треба більше зосереджуватися щоб набрати чи втримати швидкість.
Якщо бігти прямо дуже швидко (для довгих дистанцій звісно), то так, можна відчути, що трошки не вистачає останнього поштовху. І це не лише у порівнянні з супер-кросівками, але і якщо глянути на кросівки для швидких тренувань як Saucony Endorphin Speed 3.
На мою думку, якщо ви не абсолютний початківець і думаєте про те щоб швидше бігати, можливо робити якісь інтервали, але не готові до пластин у підошві – ці кросівки будуть хорошим повсякденним вибором і будуть радувати. Проте зважаючи на нестабільність, якщо ви також хочете в тій же парі просто ходити, подорожувати чи можливо навіть щось робити у спортзалі – тут Asics Novablast 4 або Adizero SL2 будуть краще. Також кросівки дуже відкриті, що буде чудово влітку, але в прохолодну погоду треба буде одягати тепліші шкарпетки, враховуйте це.
Це ті самі відомі “заборонені”, або як їх деякі називають “нелегальні” кросівки від Adidas. Їх нелегальність та забороненість полягає у тому, що, по-перше, у них дві карбонові пластини в підошві (а можна лише одну). А, по-друге, товщина підошви в тих точках де заміряють перевищує дозволені 5 см.
Заборонені вони Міжнародною Федерацією Легкої Атлетики, а отже бігуни хто виступає в цій чи будь-якій іншій забороненій моделі будуть дискваліфіковані і результат не буде зараховано. Ці ж правила на момент написання запозичив і триатлон, а також IronMan зокрема.
Проте якщо ви не професійний атлет, не претендуєте на подіум на великих стартах то ніхто з організаторів скоріш за все на ваше взуття уваги звертати не буде.
Цю модель мені було давно цікаво купити – бо про неї дуже добре відгукувалися усі оглядачі. Проте зупиняла ціна: повна ціна складає $240 (на сайті виробника – adidas Adizero Prime X 2 Strung Running Shoes – Green). Але коли я побачив можливість придбати їх за $120 то не стримався. І планував бігати у них на невеликих локальних змаганнях якщо вони мені сподобаються.
Проте склалося так, що через травми одна за одною весь 2025-й рік я не лише не змагався, але і бігав дуже мало. І ці кросівки просиділи в шафі майже рік, і бігати я в них почав лише нещодавно.
Отже враження від бігу такі:
кросівки відчуваються легкими на нозі, не найлегші, але достатньо легкі щоб сприймати їх як кросівки для змагань.
Верх дуже щільно сидить на моїй стопі і через особливості її будови я можу бігати без шнурків взагалі. Як і усі швидші бігові моделі від Adidas кросівки доволі вузькі в носку, але не такі вузькі як скажімо Adidas Adizero Boston 11 чи Adidas AdiZero Adios Pro 3.
Висота підошви відчувається, проте сама по собі проблем не спричиняє.
Кросівки надзвичайно нестабільні – встояти на одній нозі не та вже і просто в них через те, що підошва “гуляє”
Дуже вузька п’ятка підошви – на неї не виходить приземлятися і вона абсолютно не стабільна. Кросівки просто вимагають ступати як мінімум на центр стопи. Хоча здається трошки менш вибагливі до техніки ніж Adidas AdiZero Adios Pro 3.
Товста підошва з двох кабронових пластин та трьох прошарків піни Lightstrike Pro (той самий матеріал, що і в інших моделях для змагань від Adidas) відчувають як трамплін буквально на кожному кроці. Трошки навіть нагадало Nike ZoomX Vaporfly NEXT% в цьому сенсі, але тут цей “трамплін” зфокусовано саме у передній частині стопи.
В кросівках складно бігти повільно через те, що вони просто примушують ступати на носок чи середину стопи. Щодо прискорень та середнього темпу і переходів між ними – усе відбувається дуже природньо і кросівки відгукуються миттєво. І ноги їх відчувають навіть впродовж тривалого бігу без перебільшень на кожному кроці.
В цілому мої враження та рекомендації такі. Перше – кросівки надзвичайно люблять широкі розмашисті і бажано швидкі кроки. Вони просто летять і допомагають. Друге – в цій моделі буде добре долати довші дистанції ніж у більшості інших моделей для змагань. Проте їх нестабільність, певна агресивність та вимогливість до техніки бігу обмежують їх використання випадком швидких бігунів та швидких тренувань. До того ж доволі висока ціна не виправдовує їх покупку якщо у вас вже є карбонові кросівки для змагань. Але якщо вам вдасться їх знайти за пів-ціни як мені – це буде чудовий варіант запасних кросівок для змагань та/або кросівок для швидких інтервалів чи темпового бігу.
Через комент під постом про The Grand Stand Single Bike Floor Stand – стійку для велосипеда яку я не раджу, згадав, що я так ніколи і не написав про стійку якою користуюся постійно і яку можу порадити.
Конкретно ця модель є втричі дешевшою копією брендових аналогів відомих виробників, але зроблено її якісно і я не бачу жодних причин платити втричі лише за наліпку.
Переваги цієї стійки:
Велосипед фіксується (звісно фіксація тут дуже умовна) шиною та іноді ободом (в залежності від колеса), а не спицями
точок контакту тут 3, а не 2, а отже значно стабільніше стоїть сам велосипед
стійка складається, що зручно для зберігання та транспортування
матеріали не іржавіють. Принаймні у мене за 4 роки використання в гаражі та у поїздках навіть не помітно, що стійка не нова.
Ціна $$17-25 – це прямо найкращий варіант за такі гроші.
Як я згадав вище – це безсоромна копія виробу відомих брендів, скоріш за все зроблене китайцями на тих же фабриках і станках, що і оригінали, і можливо навіть з тих же матеріалів.
Хоча цей рік став для мене дуже невдалим через травми та незрозумілі проблеми і я так і не стартував жодного разу, навіть не так щоб достатньо і багато бігав, проте все одно вирішив написати про свою ротаці.
Для тих хто не має купи кросівок, або новачок у бігові (чи лише думає починати) одразу скажу, що під ротацією мають на увазі набір моделей та типів кросівок які використовують для різного бігу (швидкість, тривалість, покриття/рельєф, погодні умови, анатомічні особливості, тощо).
Колись дуже давно я писав Про бігові кросівки та Коротка історія бігових кросівок, але цей допис більше фокусується саме на моїх кросівках у яких бігаю я. Усі згадані моделі я використовував, але звісно існує кросівок значно більше.
Стосовно того, що саме я бігаю: це переважно біг по асфальту, дистанції від 10 до 21 км, часто як частина триатлону. Маю нейтральний тип стопи з високою аркою.
Далі йдуть категорії кросівок і це те приблизно як їх треба обирати для ротації. Але порядок додавання можна міняти в залежності від специфіки.
Кросівки “для усього”
Asics Novablast 4
Кросівки для щоденного бігу, або так звані “для усього” – це ті які можуть бути вашою єдиною парою. В них можна бігати повільно і довго, можна бігти в середньому темпі, навіть можна прискорюватися. Звісно вони будуть трошки, або більше ніж трошки програвати спеціалізованим кросівкам, але якщо для вас це стає проблемою – час додати ще один тип кросівок у ротацію.
В таких кросівках проводиться більшість тренувань і для мене найкращими з усіх стали Asics Novablast 4: вони і комфортні, і пружні, і трошки м’які, в них можна прискорюватися і тримати темп. Власне усе крім дуже швидкого бігу вони роблять дуже добре. Попередня модель ASICS Novablast 3 теж була дуже хороша і можна її брати щоб трохи зекономити.
Для новачків в США практично усі магазини рекомендують почати з Brooks Ghost: це дійсно хороші і прості кросівки які вибачають не ідеальну техніку, в яких можна бігати довго і повільно, іноді навіть з середнім темпом. Але для тих хто хоч вже трошки набігав кілометраж і хоче серйозніше тренуватися ця модель буде занадто простою і без переваг.
Також хочу відзначити як альтернативу Adidas Adizero SL2 які одягаю час від часу: підошва як у дорогих моделей, проста будова, вільний верх як для Adidas, дозволяють набирати темп дуже легко.
У мого улюбленого бренда Saucony універсальними моделями є Saucony Triumph та Saucony Ride. І якщо Triumph я іноді використовую, хоча вони ближче до максималістичних моделей, то Ride мені не сподобалися взагалі і для мене стали гіршою версією Brooks Ghost.
А якщо ви плануєте бігати лише повільно і небагато, і вам цікаво мати кросівки в яких можна було б і ходити на роботу і виглядали вони б чудово то можна глянути на щось типу Craft Pace.
New Balance FuelCell 890 варто теж розглянути, я навіть колись хотів повністю перейти на цей бренд – наскільки мені сподобалася ця та максималістична модель від них.
Hoka One One Clifton пройшли через якісь незрозумілі перетрубації і на сьогодні для мене вони є застарілими, важкими та неочікувано твердими в підошві.
Додатково треба зазначити моделі з zero drop та широким носком. Два бренди спеціалізуються на кросівках з “анатомічною” будовою носка – тобто для пальців дуже багато місця. Також Altra має моделі у яких або нема підйому взагалі (це той самий zero drop), або він лише 4 мм. Topo Specter близькі до традиційних кросівок, але мають анатомічний носок, але Altra Experience Flow 2 мені сподобалися ще більше і точно варто мати їх в ротації.
Кросівки для змагань
Saucony Endorphin Pro 3
Якщо ви тренуєтеся щоб іноді виступати на змаганнях то другою парю для вас можуть стати кросівки призначені спеціально для цього. І тут треба зауважити, що сучасні кросівки для змагань дуже дорого коштують (від $220 до $500 на момент написання), розраховано їх на значно менший кілометраж (300-500 км) і вони вимагають певної техніки бігу.
Часто такі кросівки називають “карбоновими” через присутність карбонової пластини у підошві. Та сама пластина рекламується майже як пружина яка кидає бігуна вперед, але правда в тому, що потрібна вона в першу чергу для стабілізації підошви – її матеріал дуже легко втрачає баланс і “плаває”.
У мене улюбленою парою є Saucony Endorphin Pro 3 – вони найбільше схожі на традиційні звичайні кросівки, але дуже легкі і пружні та м’які одночасно. В них я можу бігти як у тренувальних, але при цьому відчуваю, що просуваюся вперед помітно швидше. Полюбив їх ще з першої моделі Saucony Endorphin Pro, які до речі більше були схожі на щоденні кросівки ніж нова модель.
Другою моделлю яку я іноді використовую є Adidas AdiZero Adios Pro 3 в яких замість пластини в підошві присутні карбонові стрижні. Кросівки від Adidas дуже вибагливі до техніки бігу і примушують слідкувати за тим як приземляєш стопу на буквально кожному кроці. Але і віддача від них помітна. В цілому я би охарактеризував їх як “агресивні” і якщо це біговий старт, а не триатлон то часто віддав би перевагу саме їм.
Найбільш поширеними серед аматорів та професіоналів є моделі від Nike, але у мене з їх кросівками певна несумісність: стопі тісно по висоті, п’ята на кожному кроці вислизає, та і відчуття наче йдеш по батуту не надто подобається. Найбільше я бігав у Nike ZoomX Vaporfly NEXT%, але мені вони не подобаються.
Також згадаю Atreyu The Artist які зробили карбонові кросівки за ціну дешевше ніж щоденні моделі. Навіть бачив людей в таких на IronMan 70.3 World Championship, Taupo, New Zealand. І вони дійсно відчуваються легкими та швидкими, але дивна будова верху з сильно завуженим носком і певна стриманість не роблять їх такими в яких хочеться бігти на змаганнях.
Кросівки для швидких тренувань
Saucony Endorphin Speed 3
Отже у вас в програмі тренувань з’явилися інтервали, темповий біг і взагалі більше різноманітності щодо швидкості бігу. Можна теоретично бігати все це в кросівках для змагань, але це буде по-перше, дорого, а, по-друге, не надто добре для ніж.
І ось між щоденними кросівками для усього і кросівками для змагань є катерогія кросівок для швидких тренувань. Такі моделі як правило мають певні технології та елементи моделей для змагань, але і елементи моделей для щоденного бігу. Це робить їх більш звичними, дешевшими і живуть вони довше в плані кілометражу.
Додатково для багатьох початківців і не лише них такі моделі цілком можуть бути використаними для змагань. І я особисто не проти якщо доведеться стартувати в одній з моделей які мені подобаються.
Особисто мені найбільше подобається в цьому класі Saucony Endorphin Speed 3 (та їх водовідштовхуюча і дуже актуальна для Сіетла версія Endorphin Speed 3 RUNSHIELD) – вони навіть кращі за модель для змагань в плані комфорту, і при цьому почуваються легкими та пружніми. Мають нейлонову (замість карбонової) пластину, що типово для цього класу кросівок.
Не одразу, але після певної кількості кілометрів мені почали подобатися і Puma Deviate Nitro 2 – до них довелося звикати. Але вони в першу чергу пружні, це відчувається якщо призвичаїтися до них.
Максималістичні кросівки
New Balance Fresh Foam More v3
Для днів коли вам треба бігати повільно і коли ваші ноги дуже втомлені від тренувань/змагань саме цей клас кросівок і стане в нагоді. Їх дизайн продиктовано бажанням зробити біг якомога м’якішим, а отже вага, швидкість, пружність – все це стає жертвою. І часто такі кросівки можна побачити на ногах людей яким треба багато стояти чи ходити по роботі: медсестри, лектори, тощо.
У мене не багато досвіду з подібними моделями і я дуже давно маю пару New Balance Fresh Foam More v3 які є найм’якішими серед усіх. В них біжиш м’яко, але дуже, просто на диво повільно, проте відчуття, що ноги в’язнуть нема.
Згадані вище Saucony Triumph теж відносяться до цього класу, але як на мене трохи жорсткуваті і краще себе показують в середнь-спокійному, а не геть повільному темпі.
Asics Gel-Nimbus Lite є дивною моделлю – вони сидять між максималістичними та щоденними кросівками і дозволяють навіть тримати певний темп. Але чому обирати саме їх я не знаю і тому в моїй ротації їх нема. І те ж саме стосується New Balance Fresh Foam 880 – це “максималізовані” щоденні кросівки які як і попердньо згадану модель варто обирати якщо вам потрібні лише щоденні та максималістичні кросівки і ви хочете утиснути все в одну модель.
HOKA One One Bondi якраз можна найчастіше побачити на ногах не бігунів, але мені практично усі моделі цього бренду занадто вузькі в підошві, аж до болю в мізинці. І до того ж підошва тут на диво тверда.
Легкі кросівки
Adidas AdiZero Boston 11
Про цей клас можна було б сказати, що це мінімалістичні кросівки, але термін “мінімалістичні” вже зайнято кросівками у яких практично відсутня підошва, а то і верх (як от New Balance Minimus Barefoot) і які я би не радив взагалі. А легкі кросівки в першу чергу відрізняються вагою і відсутністю високотехнологічних елементів.
Тобто це кросівки з доволі невисокою підошвою в якій використано дорожчі матеріали (як у моделях для змагань) і які мають мінімальний верх, але в них відсутні пластини та стрижні, м’які прошарки і таке інше. Головне, що мають забезпечувати такі кросівки – це легкість та відчуття поверхні. І використовують їх бігуни які через якісь причини не хочуть бігати у карбонових кросівках і для яких вага важлива.
Мені такі моделі не надто подобаються, проте на перше місце поставлю Saucony Kinvara – в них просто дуже приємно було бігати і завжди хотілося бігти більше.
Також Adidas Adizero Boston (які до речі колись вважалися ледь не найкращими щоб бігати марафони) мабуть найкраще передають відчуття легкості та контакту, але при цьому і мають певний захист через товщу підошву. Проте вони дуже вибагливі до техніки бігу і ноги потім дають взнаки інтенсивність кожного тренування.
Hoka One One Rincon теж доволі хороші – легкі, пружні, усе відчуваєш стопами. Але великий недолік – вони не тримаються довго.
New Balance Fresh Foam Beacon v2 мені спочатку дуже сподобалися, але з часом я в них розчарувався – занадто вже ноги втомлювалися в них через мінімальний захист.
Бренд який наче б то мав би бути швейцарським, але насправді належить компанії яка продає спортивне харчування The Feed і продається лише на їх сайті 0 Swiss RX: The Ultimate Choice for Athletes. При цьому самі The Feed не те щоби приховують, але не надто рекламують той факт, що це їх власний бренд. Великим мінусом цього є те, що продукти під цим брендом майже ніколи не можна побачити в тестах і порівняннях саме через те, що їх нема у вільному продажі.
Я купував деякі з їх продуктів, мабуть якісь і продовжу використовувати, але більшість з них мало відрізняється від подібних продуктів конкурентів.
SwissRX Total Recovery
Протеїновий напій який варто пити після тренувань, особливо хоч трохи силових. Я п’ю щось подібне, але від Transparent Labs після плавання. А Олена зараз переважно тягає вагу в залі і тому їй протеїнові напої потрібні після кожного тренування. І конкретно у Олени більшість протеїнових порошків спричиняють проблеми і неприємні почуття у шлунку. А ось саме цей продукт – ні. Тому ми його і купуємо час від часу не зважаючи на високу ціну $85 за 14 порцій. Проте я мабуть ніколи повну ціну не платив і купую коли є на нього знижки. Хоча навіть вдвічі дешевше – це все одно дуже дорого у порівнянні з конкурентами. Тобто за повну ціну маємо $6 за порцію в той час коли $2 за порцію вважається вже дорого і є якісні порошки які обійдуться в $1.5 за порцію і навіть дешевше.
На смак виходить трошки солодше за усереднений порошок, але не надмірно. І в цілому наче якийсь трошки водянистий, але при цьому на довго лишає наче нальот на язику, хоча і не неприємний.
Якщо дивитися на склад то бачимо, що протеїну трохи недостатньо, дуже багато цукру, на диво багато солі, жир (чому і післясмак) та навіть клітковина. Проте ні креатину, ні BCAA, ні бета-аланіну:
У багатьох атлетів, навіть не обов’язково професійних спортивне харчування для тренувань та змагань яке є переважно цукром спричиняє проблеми зі шлунком. Проблеми ці можуть тривати доволі довго, а постійні тренування та змагання в сезон можуть їх зробити непозбувними.
Так ось цей продукт якраз і призначений для розв’язання таких проблем. У мене особисто такого не було щоб це тривало і після старту, а от у Олени шлунок чутливий і якісь гелі чи не той протеїновий порошок чи батончик потім непокоять її кілька днів. І буквально одна пігулка цього пробіотика вирішує таку проблему практично миттєво. Інші пробіотики не були такими ефективними.
Божевільна ціна в $100 за 30 капсул проте виправдовує себе якщо потрібне термінове рішення. І нагадаю – можна дочекатися знижок.
Можливо саме цей продукт не буде таким же ефективним для усіх і кожного, але нам поки дуже в нагоді коли треба.
У багатьох людей є так званий синдром дірявого кишківника про які вони можуть і не знати. Але під час тривалих тренувань, коли атлет вживає переважно лише цукор та температура шлунку тривалий час підвищена цей синдром може вперше сильно проявитися.
Тут обов’язково згадати, що цей синдром не визнається офіційно сучасною медициною, а деякі авторитети прямо називають його вигадкою – Leaky gut syndrome – Wikipedia.
Описи є різні, але спрощено проявляється він як відшарування внутрішнього прошарку шлунку, що спричиняє зупинку процесу травлення, блювоту, запаморочення, тощо.
Справжня це хвороба чи ні, але ось цей продукт і призначений для запобігання таких проявів. Виробник запевняє, що ним користуються навіть професійні спортсмени перед змаганнями та довгими тренуваннями.
За 30 порцій ціна складає $65, на сайті – SwissRX Gut Defense (Capsules). Зауважте, що складу пігулок не наведено, бо це уявні ліки проти уявних, як кажуть деякі лікарі проблем.
SwissRX Synthesis
Згідно реклами ці пептиди дозволяють м’язам швидше відновлюватися, зменшують біль у м’язах і для атлетів 50 років та старше ледь не повертають час назад на 10 років. При ціні в $48 за 30 порцій цей магічний засіб виходить неймовірно дорогим – бо приймати його треба вдвічі в день мінімум 60 днів щоб побачити ефект. І я би і не думав його купувати, але якось вони давали дуже велику знижку, тож я і почав пробувати. Коли ось це пишу вже добігає кінця другий місяць – і дива не сталося.
На жаль я ось зараз досі відновлююся від травм які маю вже більше ніж пів-року і по суті лише повертаюся до нормальних тренувань. Але після перерви тренування втомлюють сильніше ніж раніше, що можна пояснити втратою форми.
Пити продовжу (бо у мене куплено на 90 днів), і обов’язково поновлю інформацію якщо буде про що писати.
Я вже певний час до покупки задивлявся на компактні електричні “насоси” які можна було б брати з собою у вело-поїздки. І навіть купив один китайський, за відгуками непоганий, але не дуже зручний і геть не точний.
А бренд Silca мені подобається в цілому – це невеликий американський бренд де всі товари осмислені і душевні, і де засновник сам веде випуски на YouTube пояснюючи цікаві нюанси різних вело-продуктів (Cycling Passion, Precision, & Marginal Gains at SILCA Velo!). І отже коли цей бренд випустив такий продукт то я його неодмінно захотів придбати.
Тут ще такий цікавий момент варто згадати, що якраз перед початком масового виробництва, коли компанія планувала почати передзамовлення президент Трамп оголосив про введення тарифів у торгівлі з Китаєм. І тоді була дуже велика непевність і навіть очільник компанії казав, що можливо продукт будуть продавати лише у Європі.
Але за кілька місяців з тарифами трошки стало легше і я зміг нарешті придбати її в США.
За $159 (на сайті виробника – Elettrico Ultimate Inflator – SILCA), і я би не чекав знижок у наступні пару років маємо назвичайно якісний і приємний у використанні продукт.
По-перше, якість матеріалів та збірки просто на висоті. Дуже приємно брати в руки, прямо відчуваєш за що заплатив.
На корпусі усього три кнопки: одна комбінована – увімкнути/вимкнути/старт/стоп, та ще дві для + та -. Довге натискання вмикає/вимикає насос, кнопки +/- дозволяють виставити необхідний тиск. Можна навіть вибирати одиниці виміру якось, я собі поставив PSI і забув.
Доволі просто одягти насос на ніпель, натискаєш кнопку і він починає качати. Тут варто зауважити, що його призначено в першу чергу для докачування, а не накачування з нуля, і вистачити його має на 3-9 камер накачаних лише на половину.
Під час роботи насос доволі сильно шумить, а місце з’єднання з ніпелем ще й сильно нагрівається – треба бути обережним.
Заряджати його можна через роз’єм USB Type-C на корпусі через який насос також затягує повітря. Повний час зарядки проте – майже година.
Максимальний тиск насос може дати до 100 PSI. При вазі в 220 грамів важить він звісно більше пари картріджів CO2, але зробити може більше. До того ж точніше.
Планую його використовувати перед змаганнями щоб в день старту мати саме той тиск який потрібно і не перейматися точністю наявних ручних насосів.
Зізнаюся, що ці кросівки я купив виключно через те, що була дуже хороша знижка (повна ціна на момент написання складає $130, я ж купив за $46). А швидкий перегляд оглядів показав, що багатьом ці кросівки подобаються.
Terrex є лінійкою одягу, взуття та обладнання від Adidas призначених спеціально для гірського бігу та походів.
У мене взагалі гірських кросівок не так щоб багато було, мабуть вдалою можна назвати лише Altra Lone Peak 9+, тож я взагалі мало що очікував.
Кросівки я отримав у такий час, що через травми не міг бігати кілька місяців, тож я їх спочатку використовував просто гуляючи в тому числі по грунтовим та гравієвим доріжкам. Проте нещодавно я знову почав потроху бігати і тепер маю деякі враження.
По-перше, кросівки добре виглядають самі по собі і на нозі. Тобто їх можна і просто так носити і вони не будуть виглядати як явно бігові.
Мабуть найкращий закріплений язичок який я бачив у будь-яких кросівок – він доволі тоненький, кріплення взагалі ніяк не заважають, при цьому сам язичок сидить на місці весь час.
Верх теж комфортний при тому, що на дотик матеріал дуже жорсткий. Були певні острахи, що може щось десь натирати – але ні, жодних проблем. Також верх ніде не згинається у складки які би потім теж стали проблемою – його дуже вдало зроблено і кросівки сидять можна сказати ідеально.
При цьому варто відзначити, що у п’ятці і середині стопі кросівки відчуваються вільними, проте у носку пальці все ж таки сидять щільно. Ну та для кросівок Adidas це можна сказати майже вільний носок :D
Тепер щодо підошви. Дуже проста конструкція – великий блок матеріалу з яким комфортно ходити, але були острахи, що для бігу це буде просто цеглина як сталося з Merrell Morphlite. Проте ні – кросівки показали себе дуже добре, навіть є таке враження, що відчуваю поверхню через весь цей матеріал. Бігав я поки лише у темпі трохи нижчому за середній, але здається, що швидко бігти в них вже буде не так приємно – не надто пружні вони.
Однозначно можна сказати, що це не кросівки для змагань. Мені особисто здається, хоча я мало що тямлю у трейлових кросівках, що вони найкраще підійдуть для довгих та/або не надто швидких пробіжок де комфорт важить найбільше. І для мене ці кросівки будуть основними якщо доведеться десь бігати не по асфальту і це не будуть змагання.
У мене раніше взуття цього бренду не було, але Danner є дуже відомим і одним з найстаріших виробників взуття для походів.
Конкретно ця модель призначена для швидких коротких походів з мінімумом у наплічнику. Купив я цю пару тому, що мені сподобалася знижка, але пройшов у них кілька коротних дистанцій (усі по одній годині) зрозумів, що мені ці кросівки подобаються.
Отже деталі:
Ціна. Повна ціна – $170 (на сайті виробника – Danner – Trail 2650 Campo Brown/Orion Blue), іноді можна побачити знижку аж до $120. Мені ж вдалося купити за $95. І це просто неймовірна ціна, кросівки на мою думку варті того.
Підошва м’яка, але не провалюєшся як у пісок. При цьому вона доволі тонка так, що відчуваєш поверхню по якій йдеш, але і достатньо товста щоб не відчувати усіх нерівностей. Асфальт, гравій, грунт – по всьому приємно йти. Також з гори і в гору дуже комфортно.
Прошарок з більш жорсткими шипами на поверхні підошви чепляється за поверхню просто неймовірно. Хоча я не пробував на мокрому камінні скажімо все одно здається, що кросівки не будуть слизькі.
По центру підошви присутня вставка з жорсткого пластику яка призначена захищати стопу і додавати стабільності підошви. І ця вставка є основною причиною чому у кросівках не вийде бігати – вони гнучкі лише в передній частині носка та трохи на п’ятці куди пластина не дістає.
Верх по суті є щільною шкарпеткою і шнурівка для мене принаймні взагалі не потрібна. Стопу такий верх охоплює щільно, але не надто і не спричиняє дискомфорту.
І хоча верх як сказано вище сидить щільно, проте кросівки доволі мілкі і подібно до Altra Lone Peak 9+ невеликі зазори спричиняють те, що дрібні камінці та інше сміття таки потрапить всередину. А тому треба на захаращених трейлах одягати гей тори – кросівки мають кріплення для них.
Присутній не надто агресивний, але все одно помітний захист пальців та п’яти додатковим матеріалом.
Стелька всередині доволі вузька так що я відчуваю її краї, але знову ж таки – ніяких проблем це мені не спричинило.
У підсумку це легкі, зручні, швидкі кросівки для тих хто ходить швидко, або йде у похід з мінімумом навантаження. Кросівки можуть долати доволі складні треки і мають захист від непогоди.
