З моменту нападу Хуйлостану на Україну не можу уявити як писати чи перейматися такими буденними і дрібними речами як фільми, музика, подорожі і навіть тренування. Але в той же час якщо не перемикати себе насильно хоч на щось можна дуже сильно нашкодити своєму психічному стану і здоров’ю, і кому від цього буде користь?
Злість та розпач, неможливість якось суттєво допомогти, хаотичні пошуки де і як себе можна задіяти… Важливо лишатися тверезим, зосередженим, раціональним як би нереально вся ця ситуація не виглядала. Можу комусь допомогти просто зараз і роблю це, сподіваюся все скінчиться як скоріше і буду вже допомагати відновлювати і розбудовувати. Але це вже після перемоги.
Прощення не буде. Ніколи, ні за яких обставин. Росія має бути розорена, розділена, а бажано лишатися в ницості та бідності назавжди. І що зможу для цього зроблю. Але це теж потім.
А поки мій блоґ буде і далі заповнюватися легенькими нісенітницями про фільми (які я не можу зараз дивитися, буду писати про те що дивився до початку війни), про подорожі та інше таке. І я знаю, що пишу ще для себе – мене і так не дуже багато людей читало, а зараз їм взагалі не до того. Але для мене це вже за кілька років стало звичкою і буду писати щоб хоч так повернути фрагменти реальності в життя.
Відносно молода компанія (бігові кросівки) яка проте привернула багато уваги кількома цікавими підходами та ідеями. Самі по собі ці ідеї надзвичайно прості, але створюють таку комбінацію, що не зацікавити не можуть.
Перше – усього кілька (на момент написання 4) моделі кросівок, це і весь модельний ряд. І весь модельний ряд дуже зрозумілий – прямо у назві кожної моделі вказано для чого саме її призначено. Друге – кожну з моделей дуже просто, навіть можна сказати примітивно побудовано (про це далі). Третє – низькі ціни, надзвичайно низькі у порівнянні з подібними моделями конкурентів. Додатково виробник пропонує модель з підпискою де за невелику (у порівняні з ціною пари кросівок) суму щомісяця можна через кілька місяців без додаткової доплати міняти свою пару на таку саму нову.
На момент написання цю модель виробник замінює на The Racer, а на абсолютно ідентичний The Artist (там дійсно нема ніякої суттєвої різниці) ціна складає $60. І на мою думку за таку ціну ці кросівки варто придбати.
Отже вирішив спробувати The Artist – це їх модель для змагань (на сайті виробника – atreyu.com/collections/products/products/the-race-shoe) яка коштує усього $100. Для порівняння у інших виробників моделі для змагань коштують в середньому $250.
Далі неструктуровано про те що сподобалося, що ні, а що так собі. Ну і підсумок в кінці. Також важливо, що на момент написання я пробіг у кросівках кілька разів: середньої тривалості повільний біг, довгі інтервали, короткі швидкі інтервали та одна відносно довга пробіжка.
Ззовні кросівки виглядають дуже добре і виділяються, але не так щоб здаватися дивними. Тобто в найгіршому випадку це буде класна пара щоб у ній просто ходити.
Верх надзвичайно комфортний, і хоча в районі пальців тіснувато, але ніколи до дискомфорту – м’який матеріал ніде не тисне і не створює проблем. Надзвичайно комфортний язичок: плаский, але дуже м’який. Ніде такого не бачив доти. І в цілому верх сидить дуже добре, як вже сказав трошки б більше місця в носку, шнурівка тримає ногу на місці, у п’ятці вільно, але нога не випадає.
Що стосується підошви та матеріалу в ній то мої враження такі: при низькому темпі уся підошва відчувається як один цільний брусок гуми, можливо трошки твердої, лише трошки пружної. Також скажу, що карбонової пластини (яка там на усю стопу) я не відчув взагалі. І можна навіть забути про підошву через деякий час, але як на мене матеріалу під п’ятою на міліметр-два забагато і я постійно наче стукаюся там об землю коли біжу повільно.
Коли ж темп середній то це просто звичайні ніякі кросівки в тому сенсі, що вони і не заважають, але ніяк і не допомагають. Проте скажімо в них мені значно зручніше бігти ніж у помітно дорожчих Saucony Ride 15.
Ну і головне – а що як бігти швидко? На жаль не відчувається карбонова пластина і в цьому випадку. Проте кросівки дійсно можна використовувати для швидкого бігу і навіть для змагань. Вони не будуть відчуватися важкими чи повільними, ніде на нозі не заважають і не натирають, навіть той “брусок гуми” як я назвав підошву вище стає більш пружнім, але лише трошки.
Кому і для чого ця модель може бути цікавою? Кілька варіантів як на мене. По-перше, це недорогі, якісні, комфортні кросівки в яких можна робити практично будь-що (в сенсі бігових тренувань) включно зі змаганнями. Другий варіант – вам просто цікаво (як мені от). Третій – ви не можете знайти щось, що добре б підходило, а ці кросівки середні в усьому і мають як мінімум не дошкуляти більшості бігунів.
І ще з кумедного: на підошві по центру є виріз-заглиблення який під час ходьби по рівній поверхні діє як присоска і кросівки чмокають на кожному кроці :D Проте під час бігу цього ефекту нема, не переживайте.
Минулого року я вже приймав участь в цьому старті (2022/09/18 – IronMan 70.3 Washington), але тоді то був контрольний старт перед Чемпіонатом Світу і задача була скоріш перевірити готовність. Цього ж року після відміненого IronMan Alaska який мав би бути в серпні і провальної спроби кваліфікуватися на Чемпіонат Світу в Болдері (2023/06/10 – IronMan 70.3 Boulder, CO) де я захворів цей ось старт став доволі важливим. По суті це може бути мій єдиний серйозний старт цього року де можна було щось показати. Хоча ще є один у грудні, але то вже значно далеко після завершення сезону і там може статися що завгодно.
Цього року я не отримав статусу який би дозволив мені розмістити велосипед на виході з транзитної зони. Навіть навпаки – я був у передостанньому ряду. Проте особливих переживать у мене з цього приводу не було через те, що транзитка не надто велики і як цей старт вже робив і тому добре уявляв як воно буде.
На старт приїхали машиною (50 хвилин в одну сторону), запаркувалися дуже близько і дійшли до старту пішки.
Власне всі три дисципліни проходили практично за тими ж маршрутами що і минулого року. На плавання вибрав гідрокостюм Zone3 Vanquish, а під ним був новий і шалено дорогий Surpas Pursue Speedsuit LD. І вже котрий старт одягаю дві шапочки: спочатку тоненьку (з тих що саме на IronMan видають), потім окуляри (плив у прозорих Zone3 Venator-X).
Плавання стартували по 2 людини кожні 5 секунд, а тому практично по всій дистанції пливли хоча і щільно, проте без зіткнень. Це сподобалося. А от що не сподобалося так це якісь незрозумілі “лабіринти” з буїв по дорозі назад. Причому коли дивлюся на дані з комп’ютера то наче відносно прямо усе було. Але під час плавання багато людей зупинялося, буї усіх кольорів були буквально з усіх боків і куди пливти було важко зрозуміти. А тому я не парився і не виглядав ті буї, а просто плив щоб у мене і зліва і з права хтось був весь час.
Плавання у підсумку вийшло 34:30, що гірше ніж хотілося, але в цілому відчував, що проплив непогано, не виснажився і мене не так щоб багато обганяли.
Вперше за весь свій досвід стартів з триатлону легко було бігти одразу з води, дуже швидко зняв гідрокостюм, дуже легко побіг з велосипедом (у порівнянні з іншими учасниками) і пробігши надзвичайно довгу (метрів 200 мінімум) дорогу до зони де можна було сідати на велосипед і погнав…
Вело теж пройшло доволі непогано, хоча і виснажливо. Десь після 15-го кілометра сформувалася група близько з 10 людей які то їхали дуже щільно, то далеко відривалися вперед чи відпадали назад, але практично усю дистанцію бачив тих самих людей.
День мав би бути сонячним, але з ранку було хмарно і тому вирішив як і минулого разу одягти прозоре скло на свій Rudy Volantis. І це знову було правильне рішення. Сонце хоча іноді і виходило, але більша частина траси проходила близько височених дерев, а тому ніколи особливо не припікало і не сліпило.
І в цілому вело вдалося зробити так щоб не вбитися остаточно. На трьох основних гірках попрацював добре, але не до виснаження, на спусках вдавалося не гальмувати і навіть крутити, в іншому рівнявся десь по групі в якій їхав.
По ходу кілька разів біля нас доволі довго їхав маршал, але я не бачив щоб хоч когось якось штрафували. Сама його присутність стримує від особливо нахабного порушення правил :)
Коли біг з велосипедом в транзитку і туфлі лишив на педалях то вони (туфлі тобто) постійно чеплялися за землю і велосипед іноді аж підскакував у повітря. Це було неприємно. Не знаю як правильно робити так щоб педалі не крутилися.
Біг почався доволі складно – почав буксувати і перші кілометри три не міг ніяк розбігтися. Аж хвилюватися почав. Але пульс тримав на рівні як планувалося і поступово почав підтягуватися до учасників які обійшли мене на початку бігу.
Сама бігова траса доволі нудна – по гравію туди і назад, пара невеликих “апендиксів” по дорозі. І саме рівномірність темпу тут потрібна найбільше. Десь після 10-го кілометру почав обходити тих хто занадто швидко стартував біг. А коли так далеко до фінішу біг просідає то це будуть суцільні муки до самого фінішу.
І хоча мене обігнали пара швидких бігунів на останніх 5 км я відчував, що йду доволі добре і навіть з легким випередженням плану. Проте останні 3 км як і минулого року одразу після короткою, але надзвичайно крутої гірки стали випробуванням: різке знесилення, ноги вже не біжать, а соваються, не відчуваю, що зможу прискоритися взагалі. Просто терпів і весь час думав чи не пройтися трохи пішки. Перетерпів і десь останній кілометр міг вже бігти знову, хоча і страждав трохи.
У підсумку біг вийшов за 1:35:49, що є найкращим моїм біговим результатом на цій дистанції здається. А результат на всю дистанцію – 4:49:11, 6-те місце у віковій групі та 49-те серед чоловіків. Тобто минулорічний результат я покращив аж на 12 хвилин!
Ця книга вже настільки класика, що її мало хто читає при цьому посилаючись на неї. Для того часу коли її було опубліковано вона стала просто бомбою і суттєво вплинула на всю наукову фантастику – раптом стало зрозуміло як писати про внутрішній світ героїв у цьому жанрі. До того ж після цієї книги усе варте уваги вже не могло мати статичних героїв – натомість вони мали розвиватися і змінюватися.
Якщо ви якимось дивом не лише не читали, але і не знаєте про що ця книга то коротко це історія неповноцінно розвиненого індивіда який за допомогою хірургічного втручання спочатку піднявся до рівня генія, а потім повернувся до ще гіршого стану ніж був у ньому все життя.
Сильна сторона книги в тому як вона показує поступовий розвиток героя не лише в емоційному плані, але і в емоційному та соціальному. По суті Чарлі (головний герой) хоча фізично був дорослим чоловіком проте лишився дитиною. І його стрімкий зліт в плані розумових здібностей давався йому дуже болюче у відношенні з людьми.
Остання третина книги є доволі гнітючою трагедією і про фінал читач вже здогадується зарані. Фінал не витискає сльози, але все одно є дуже емоційним, а також одночасно гнітючим та заспокійливим.
Також хочу сказати, що у совку цю книгу перекладали, але лише зараз я з’ясував, що традиційно з неї викинули дуже багато по суті спростивши до технічного переказу сюжету.
Скажу одразу – при ціні в 450 євро на момент написання (близько $600) цей костюм не те що я можу чи навіть хочу радити навіть якщо він дійсно неймовірно чудовий. У мене ж він опинився завдяки тому, що я його банально виграв в інтернет-розіграшу. І сам би я стільки не платив за три-костюм. І в цілому як на мене усе що пов’язане з цінами в триатлоні (як обладнання так і вартість стартів) давно вже перетнуло межу розумності.
Що ж таки являє собою цей костюм від бренду який рекламує сам Крістіан Блюмефельд? В першу чергу виробник (раніше відомий під іменем Trimtex) – це бренд з Норвегії якій розробляє і матеріали і в цілому костюм використовуючи науковий підхід (тобто збирають і аналізують дані). В результати як вони кажуть маємо неймовірно комфортний костюм з матеріалу який не затримує воду, дає шкірі дихати і навіть охолодує в спеку.
Перед своїм великим стартом на якому я був у цьому костюмі (IronMan 70.3 Washington) я у ньому поплавав одне тренування і зробив одне тренування на велотренажері. І моє перше враження – розчарування.
Але ще навіть до того треба сказати, що костюм доволі незвично відчувається і виглядає на тілі. Його бокові панелі на стегнах та сідницях розтягуються і стають майже прозорими (так і має бути), шия доволі висока і туга, а плечі (тобто шви) зроблені на диво близько до шиї. Я навіть спочатку подумав, що це не мій розмір. Але потім подивився фотографії на їх сайті і побачив, що на моделях у них костюм десь так і виглядає.
Що стосується плавання, то костюм на диво тугий в плечах, мені на старті довелося підтягувати рукава повище щоб зробити “запас” матеріалу під руками. До того ж шви під руками, а особливо той, що зі сторони спини за годину плавання дуже неприємно мені надавили під рукою так що я ще майже день це відчував. І критично важливо для плавання правильно розташувати комір шиї та замочок щоб ніде нічого не тиснуло і не перетискало. Мені особисто треба підтягувати перед костюма повище.
Що стосується вело – відчувався на тренажері як звичайний костюм.
А ось на старті я зрозумів, що це такий собі “костюм Франкенштейна” – верхня частина зручна на вело і в аеро-посадці в ньому дійсно зручно і комфортно і не хочеться з аеро позиції виходити. І при цьому костюм дратував трохи в паху, було таке відчуття що натираю собі в складках навколо паху. Але потім виявилося, що нічого не натер.
Під час бігу я оцінив низ – його просто не відчуваєш, ніде нічого не заважає, не муляє. Я не відчув щоб костюм був якийсь надзвичайно прохолодний, але під час старту не було особливо спекотно. І в цілому він дійсно показує себе як високоякісний костюм.
У підсумку – дійсно топовий костюм який я не раджу купувати. І хоча я не так щоб багато костюмів мав проте на мою думку за співвідношення ціни та якості важко побити Castelli Free Sanremo 2 (який якраз я можу радити). Та навіть Zoot LTD TRI Aero FZ, а особливо якщо купувати його за ціну для “членів команди” на мою думку є кращим вибором.
Проте якщо ви готові платит за додатково виграні секунди (а можливо і хвилини) будь-які гроші то цей костюм може бути виправданим для вас вибором.
На цю модель я звернув увагу як вони лише були анонсовані – по-перше, LG робила і робить дуже якісні аудіо-продукти в мобільному секторі, можливо навіть найкращі. А, по-друге, набіг особливостей в цій моделі був доволі унікальний як для спортивних навушників.
Купив я їх з дуже хорошою знижкою за $120 (повна ціна – $200, але час від часу бувають акції коли їх можна купити за $140). І вважаю ціну яку я заплатив дуже хорошою.
Кілька особливостей про які варто згадати:
Якість звуку – одна з найкращих для спортивних навушників. Для мене Bose QuietComfort Earbuds II звучать краще, а Jabra Elite 7 Active в чомусь мають переваги, але не так щоб однозначно кращі. Найбільв помітно, що у LG TONE не накручено бас навіть в режимі підсилення басу. Через це музика може звучати не так енергійно. Але в цілому є якийсь теплий ефект якщо такий опис має хоч якесь значення.
Комфорт – LG змогли вирішити проблему гупання в каналі вуха (коли б’єш ногами по землі під час бігу), але також позбулися і проблеми ударів по раковині вуха під час бігу з гори (є така у Bose QuietComfort Earbuds II). Тобто вони не спричиняють ніякого шуму самі по собі взагалі. Сидять вони дуже надійно, ні за яких умов не випадуть і таке враження, що в них можна легко провести весь день.
Шумоізоляція доволі посередня. Самі по собі навушники перекриває лише частину шуму, а активна шумоізоляція (ANC) доволі слабка і десь на рівні значно дешевших моделей. Нічого хоча б близького до Bose, Jabra, Sony чи Beats.
Управління – доволі зручне, промахи та неспрацьовування десь у 20% випадків суб’єктивно. Один тап по будь-якому навушнику – відтворення/пауза, подвійний тап – гучність (лівий – зменшити, правий – додати). Ще є довгі натискання та потрійний тап, але я ними не користуюся.
Захист рівня IP67 – це один з найкращих і не лише захищає від води (навіть падіння у воду), але і пилу дуже добре.
В кейс вбудовано спеціальні лампи які синім світлом мають вбивати бактерії. Не знаю наскільки це працює, але тішить мати таку можливість.
Кейс можна підключити аудіо-кабелем (AUX) до будь-якого джерела звуку і слухати музику через навушники. Це дуже зручно в літаку скажімо щоб дивитися фільми з вбудованого телевізора, чи з чимось іншим пристроєм.
В цілому я навушниками дуже задоволений і можу їх радити.
Після того як купили собі машинку для приготування еспресо (Breville Bambino Plus) та кавомолку для неї (Breville Smart Grinder Pro) почав дивитися навколо які аксесуари є для всього цього щоб або покращити якість приготованого, або зробити процес ще більш приємним. Хочу одразу сказати, що все перелічене далі не є обов’язковим, а саме для часто мало помітних покращень і потрібне.
Порта-фільтри (це корзинки в які насипають мелену каву) мають засипатися кавою під самий верх, а це створює багато сміття навколо поки мелеш каву, розподіляєш її рівномірно, трамбуєш у “шайбу”. Ось саме цю проблему і вирішують подібні насадки – вони одягаються на порта-фільтр і додають йому “висоти. Таким чином кава не розсипається, її можна трамбувати звичайним способом і потім він просто знімається.
Я купив ось цей на Amazon – https://www.amazon.com/gp/product/B08JPXXT9R і дуже ним задоволений. Ціна в $14 є доволі стандартною, а сама насадка добре працює з кавомолкою яка у мене – усі виступи на потрібних місцях і можна так само вмикати машинку просто вставивши порта-фільтр в пази.
Knock Box
Абсолютно необхідна як на мене річ щоб вибивати шайбу кави з порта-фільтру. Інакше це не зручно (скажімо виколупувати), та і сам процес виглядає більш ефектно. До того ж використана кава корисна для різних рослин та труїть шкідників і Олена її десь якось там розподіляє.
Я купив собі міні-версію від Breville за $20 (https://www.amazon.com/gp/product/B00ISQ6ZKC), але якщо ви п’єте еспресо щодня і вас більше ніж двоє то такої корзинки буде замало і варто купувати більшого розміру.
Coffee Tamper Mat
В залежності від того де саме і як ви “трамбуєте” каву в порта-фільтрі подібний мат може стати дуже в нагоді. Призначений від для того щоб можна було на кут столу поставити порта-фільтр і пресувати шайбу. Сам мат захищає поверхню столу (бо він пошкодиться від подібного) та не ковзає.
Той що я купив на Amazon (https://www.amazon.com/gp/product/B077C41TJS) коштує стандартні $10, працює як і очікуєш, не совається і не надто впадає в очі. Також на ньому є спеціальне місце щоб тримати “печатку”для пресування кави.
Bottomless Portafilter
Це точно не те, що можна назвати абсолютно необхідним, але додає дуже багато до естетики приготування еспресо – портафільтр без дна. Крім того, що виглядає сам процес доволі красиво (і щоб його спостерігати навіть спеціальні дзеркала продають) ще одна користь для початківців в тому, що можна бачити як саме тече кава, чи рівномірно розподілена та утрамбована.
В усьому іншому це просто портафільтр без дна і це повінстю його описує. Треба враховувати, що бризок в процесі буде дуже багато і машинку та навколо неї доведеться чистити після кожного приготування. А тому після певного часу використання я вернувся до звичайного портафільтру з дном та жолобами для рідини.
Собі я купив ось цю модель – https://www.amazon.com/gp/product/B09KGYJYMM, але ціна в $53 як на мене доволі висока за річ яка взагалі не є необхідною. І це ще доволі дешевий варіант.
Puck Screen
В процесі приготування еспресо дуже багато усього засмічується та забризкується і усе треба чистити після кожної порції. Одна з речей про яку часто забувають (чи лінуються) початківці – це поверхня на машинці через яку в портафільтр подається пара під тиском. Вона вкривається каваю гарантовано, а якщо одразу не почистити то воно там засихає, а потім ще впливає на смак та якість наступних порцій.
Так ось цей “екран” є просто металевою сіткою яка накладається зверху на “шайбу” пресованої кави і перешкоджає забрудненню машини.
Я собі купив https://www.amazon.com/gp/product/B0B46VXBVC за $30 (за 2 екрани) і це стандартна ціна. Річ яку треба мати на мою думку – не лише це збереже машину, спростить прибирання, але і позитивно відобразиться на смаку кави.
Spring Loaded Tamper
Тампер – це “прес” яким роблять “шайбу” кави в портафільтрі. І хоча разом з моєю машиною Breville Bambino Plus йшов звичайний темпер “печатка” його використання для початківців може бути одним з факторів невдалої кави.
Дорожчі, а особливо підпружинені темпери тактильно дають кращі відчуття, не дають пресувати каву сильніше ніж треба, мають краї щоб не провалюватися у портафільтр.
Той варіант, що я його собі купив (https://www.amazon.com/gp/product/B0BCJSV78X) коштує $50 і як я вже вище сказав в принципі можна обійтися без нього, але можна зробити помилки якщо нема досвіду.
Needle Stirrer
Один з найпростіших способів покращити якість еспресо – забезпечити рівномірне розподілення кави у портафільтрі перед пресуванням шайби. Для цього існують різні засоби, а ось цей конкретно – це пучок голок якими перемішується кава (ось тут дуже в нагоді стане dosing funnel, щоб не розсипати каву з портафільтру).
Той перемішувач, що я його купив собі за $20 вже не продається, але подібних можна знайти дуже багато. На мою думку це річ близька до необхідної.
Приїхали зарані (виїхали з дому о 4:30) щоб запаркуватися прямо біля старту та зайняти зручне місце в транзитці. Забрав свій номер зміг повісити вел у першому ряду. Сам старт був о 7, тож доволі спокійно готувався, одягався, розминався.
На цьому старті крім олімпійської дистанції яку я робив ще був спринт та супер-спринт, а також естафета. Старт у для мене був о 7:03 – саме тоді стартували учасники віком до 30 та більше 44 років.
Вибрав позицію з якої починати плавання і мені на диво вдалося стартувати майже по середині і при цьому не мати особливих проблем з зіткненнями впродовж усієї дистанції.
Завдяки тому, що плавання було для трьох різних дистанцій буйків на воді було достатньо і навігація була дуже проста. Проте у другій половині сонце дуже сліпили і те що я плив у прозорих Zone3 Venator-X лише ускладнювало ситуацію. На останній третині було так погано видно через сонце в очі, що плив майже навмання більше орієнтуючись на людей навколо ніж на буйки попереду.
Плавання вийшло за майже 27 хвилин. Таке собі. На виході з води традиційно для мене легка дизорієнтація і дуже важко бігти. Проте я стартаюся :)
Вискочити з гідрокостюму, схопити вел, скочити на нього – це вийшло доволі швидко. А далі я опустив скло візора і мав миттєво зупинитися – воно так запотіло, що не було видно абсолютно нічого. Проїхав який час з піднятим склом доки з нього не здуло усю вологу.
Цього разу їхав нарешті на своєму BMC Timemachine – мені під час останньої подорожі пошкодили раму і я усе літо чекав на нову. На щастя усі компоненти і колеса можна було використати з попереднього велосипеда, тож міняв лише раму. Хоче і це було неймовірно дорого. Але тепер у мене точно така за геометрією, але новіша за роком випуску чорна (була сіра) рама. І через те, що була перерва у тренуваннях де я катався на BMC Teammachine трошки відвик від посадки і ще не почуваюся на велі впевнено.
Що стосується самого вело-етапу то після того як ті хто змагалися на олімпійській дистанції відокремилися від інших мені весь час вдавалося триматися з кимось із учасників. Ми не особливо драфтили, але якось іноді мінялися позиціями в групі і в цілом я доволі сильно викладався. Але через те, що дистанція це постійні підйоми та спуски і повороти дуже швидко проїхати не вдалося.
Усе вело вийшло за 1:02, що для себе вважаю доволі непоганим результатом на такій трасі.
І коли я почав бігти то одразу відчув, що дійсно трохи перепрацював на велосипеді – ноги хоча і бігли, але здавалося, що повністю заніміли. І кросівки Adidas AdiZero Adios Pro 3 які мені на попередніх стартах дуже сподобалися цього разу не відчував взагалі – міг би бігти будь в чому і не відчути різниці через те які забиті були ноги.
Перші пару кілометрів я намагався знизити пульс, але він ніяк не хотів падати хоча б до 170. І потім я махнув на це рукою – почуваюся наче нормально ж, і зосередився на тому щоб тримати рівномірний темп.
Обійшов кількох учасників, важко, але все ще тримаю темп. Ось вже і перші біжать назад, рахую. Дорахував до 9 – а отже я 10й поки що. При цьому знаю, що кілька людей стартували плавання за 3 хвилини до мене і ще хоча б пару мають робити естафету.
По дорозі до фінішу була пара доволі крутих підйомів на які я стратегічно забігав дрібним потюпцем максимально економлячи зусилля – мені це дозволяє увімкнути нормальну швидкість коли доберуся вершини. І власне мене за весь біговий етап обійшов один лише учасник.
Біг зробив за 42:12 – мій типовий час. Враховуючи гірки непогано. І у підсумку я 2й у своїй віковий категорії і 5й у загальному заліку. Протокол змагань – Lake Meridian Triathlon Results (runsignup.com).
Книга в якій поєднано аж занадто багато сюжетних ходів, персонажів та історій. І хоча в книзі є дуже хороші елементи які б хотілося побачити детальніше викладеними, проте є і доволі прохідні, або взагалі незрозуміло для чого додані. Сюжет просувається якимись ривками з абсолютно зайвими паузами де розказують про переживання дійових осіб, їх минуле і таке інше.
Події книги відбуваються в світі з дуже високою силою тяжіння (звідти і назва), але люди на цій планеті живуть під захистом силового поля у єдиному місті на всій планеті. Головний герой прибуває на планету щоб розслідувати загибель своєї сестри, а далі починається сумбур в якому іноді видно структуру. Для прикладу неповних список сюжетних ліній: прадавні австралійці та їх звичаї, субкультура бігунів по дахах, розвідка космосу та відкриття залишків чужинської цивілізації, недбала поліція та продажні урядові структури, незаконні дії загребущих корпорації, стеження уряду за усім що можна і при цьому суворі закони про недоторканість особистого життя, життя у віртуальному світі, ідеологія та тероризм, … і так – це не повний список.
В цілому книга читається надзвичайно нерівно – іноді несеться і не можна відірватися, а місцями докладаєш зусилля щоб подолати наступний фрагмент.
І у підсумку все розв’язується не те щоб погано чи очікувано, ні, воно якось ніяк розв’язується. І прочитавши книгу є певне відчуття, що вона тобі як читачеві дуже мало дала.
Організатори цього старту ті самі що і у Pine Lake Aquathlon. Тобто це маленький, навіть крихітний місцевий старт який проходив без волонтерів та поліції. Тут і дистанція коротка, і людей мало.
Місце старту – озеро Бобрів (Beaver Lake) яке від нас на відстані 30 хвилин машиною. Густий ліс, великі будинки на здоровенних ділянках, відсутність людей на вулицях (та і вулиці це по суті дороги в лісі), олені ходять собі нелякані. Коротше усе виглядає багато і безлюдно.
Плавання 1600 метрів по дуже спокійній воді проте мало проблему з тим, що два буї навколо яких треба було обпливати було не видно з берега взагалі. Нам вказали напрямок куди треба пливсти, а “там вже побачите”.
Цього разу я плив у костюмі Zone3 Vanquish – вода була тепла і це був правильний вибір. До того ж після плавання його дуже легко і швидко знімати, тож для коротких і швидких дистанцій це дуже хороший костюм.
Зі старту кілька людей як божевільні понеслися вперед, я проте не сильно поспішав. Перші метрів 300 проплив впритул за іншою учасницею, а коли вона почала втрачати швидкість то вже докладав зусилля щоб наблизитися до тих трьох, що були попереду.
На половині дистанції хлопець який приплив першим упіріщів так, що виліз з води хвилини 3 перед нами. Просто безумна швидкість плавання. Я ж зміг догнати і триматися за учасником який приплив третів. Той що був перед ним поплив кудись не туди і мусив вертатися. Тож ми троє вилізли з води майже одночасно.
В транзитці якось не надто швидко все вийшло, проте на мій подив інші учасники що вилізли з води разом зі мною затрималися ще більше.
Цього разу біг у Nike ZoomX Vaporfly NEXT% і остаточно вирішив – ця модель не для мене. Тугуваті до легкого дискомфорту в носку, але при цьому п’ята на кожному кроці майже вилітає з кросівка. Підошва класна, пружня та енергійна, а от верх та ширина не мої взагалі.
Ну коротше побіг я знаючи, що переді мною учасник має десь 1200 метрів фори і не дуже очікував його обійти – може, думав, на фінішу його побачу попереду як буду добре бігти. Швидкість тримав більш-менш однакову усю дистанцію. Бігти до речі було 6.5 км. Вулиці не перекриті, але машин не було як я вже згадував. Більше того – усі повороти лише направо, тому ніде дорогу не перебігали.
Коротше біг якось так собі, позаду нікого не видно, а ліс та повороти дороги не дують можливість бачити більше ніж 200-300 метрів назад. Аж ось на 3-му кілометрі бачу попереду самотнього бігуна який неспішно так собі потюпцем біжить. Спочатку подумав, що то сам по собі бігун. Але коли обганяв його побачив, що він у шортах для плавання-бігу (це такий новий спорт є). Перепитав – так, каже, я першим приплив.
Тоді вже лишалося не знижувати темп, що власне мені і вдалося зробити.
Коротше прибіг я першим і було важко бігти в тому сенсі, що я викладався. Але як і завжди на коротких дистанціях вже за кілька хвилин було відчуття, що можу стартувати ще раз.
