З моменту нападу Хуйлостану на Україну не можу уявити як писати чи перейматися такими буденними і дрібними речами як фільми, музика, подорожі і навіть тренування. Але в той же час якщо не перемикати себе насильно хоч на щось можна дуже сильно нашкодити своєму психічному стану і здоров’ю, і кому від цього буде користь?
Злість та розпач, неможливість якось суттєво допомогти, хаотичні пошуки де і як себе можна задіяти… Важливо лишатися тверезим, зосередженим, раціональним як би нереально вся ця ситуація не виглядала. Можу комусь допомогти просто зараз і роблю це, сподіваюся все скінчиться як скоріше і буду вже допомагати відновлювати і розбудовувати. Але це вже після перемоги.
Прощення не буде. Ніколи, ні за яких обставин. Росія має бути розорена, розділена, а бажано лишатися в ницості та бідності назавжди. І що зможу для цього зроблю. Але це теж потім.
А поки мій блоґ буде і далі заповнюватися легенькими нісенітницями про фільми (які я не можу зараз дивитися, буду писати про те що дивився до початку війни), про подорожі та інше таке. І я знаю, що пишу ще для себе – мене і так не дуже багато людей читало, а зараз їм взагалі не до того. Але для мене це вже за кілька років стало звичкою і буду писати щоб хоч так повернути фрагменти реальності в життя.
Книга яка змішує доволі непогану наукову фантастику з також непоганою пригодницькою фантастикою, а результат, на жаль, виходить так собі. І наче ідея цікава, і сюжет динамічний, і вистачає як пригод так і наукової частини, але воно якось погано одне з іншим в’яжеться і у підсумку наче кілька оповідань одночасно читав.
Події нашого часу в яких головний герой винаходить гравітаційне дзеркало, тобто можливість змінювати напрямок гравітації локально. І за це відкриття його наче б то вбивають релігійні фанатики, але насправді виявляється, що вже багато десятирічь існує таємна організація яка контролює розвиток та поширення технологій. І ця організація ув’язнює та катує вчених і винахідників, а також приховує такі відкриття як термоядерний синтез, ліки від раку, розумні штучні інтелекти, нові матеріали та безліч усього іншого.
І головний герой після кількох років ув’язнення вибирається з тюрми та з допомогою навернених колишніх працівників валить цю потужну організацію, чого не могли зробити ФБР разом з армією.
Читати в принципі цікаво, але як я вже сказав книга перемикається між описом того як працює гравітаційне дзеркало до погонь, польотів, перестрілок і це створює дивний ритм. Можна читати.
Одразу скажу, що хоча і щиро раджу цей продукт, проте не обов’язково саме цей бренд. І думаю можна щось подібне знайти і на кілька доларів дешевше – продукт не надто технологічний і зроблено його дуже просто, а отже можна сміливо брати найбільш китайський з усіх в цілях економі – функціонально усі вони мають бути ідентичні.
Отжне за $20 (купив на Amazon, посилання – https://www.amazon.com/dp/B004OR1DTC, але дуже здивуюся якщо воно буде працювати через кілька місяців) продукт рекламується як сушилка для дитячих пляшечок. Проте як кожен велосипедист, триатлет чи бігун який має справу з розмаїттям пляшок можливість сушити їх так щоб вони не падали з сушило – безцінно. Ось це і пропонує нам ця пластикова “трава” – настромляєш на неї пляшку будь-якої форми та розміру і вона лишається в тій самі позиції.
Ну і звісно можна як звичайною сушаркою для тарілок користуватися, тобто це повна заміна традиційним і менш функціональним сушаркам.
Сушити та чистити цю штуку теж дуже просто, ніяких недоступних чи постійно вологих місць, можна тримати в чистоті та свіжості. Раджу.
Проста, зручна, але доволі дорога дрібничка яка в першу чергу корисна у подорожах, але також дозволяє використовувати bluetooth-навушники з будь-якими пристроями які мають aux-аудіо вихід без того щоб навушники парувати.
За $35 (на сайті виробника – AirFly | Bluetooth transmitter) маємо дуже простий, а головне компактний і легкий пристрій:
підключається в аудіо-вихід і передає аудіо по bluetooth
тримає заряд 20 годин
має кнопки регулювання гучності – зручно для пристроїв та/або навушників на яких це не зручно чи взагалі нема як робити.
Я особисто використовував цей пристрій переважно в польотах зі своїми новими Bose QuietComfort, або з робочим лептопом чи телефоном. Дійсно додає зручності, проте звісно ціна якась занадто висока. Можливо є аналогічні дешевші продукти, але усі статті та оглядачі рекомендують саме цей, тому і купив собі та Олені.
P.S. Забув згадати про такі навушники як LG TONE Free Fit TF8 – це доволі хороші як для спорту так і для офісу навушники однією з особливостей яких є те, що кейс в якому зберігаються навушники можна підключити до аудіо-виходу, а сам кейс перемкнути в режим передачі через bluetooth. І таким чином якщо ви надаєте перевагу навушникам-вкладишам то варіант від LG буде більш привабливим на мою думку та і до того ж більш портативним.
Чесно кажучи спортивних окулярів у мене вже надмірно і нову пару я взагалі не планував купувати. Але перед стартом Чемпіонату Світу в Новій Зеландії (2024/12/15 – IronMan 70.3 World Championship, Taupo, New Zealand) я не міг знайти свої Oakley EvZero Path в яких зазвичай стартую, запанікував і придбав цю модель у вело-магазині де готували мій велосипед до старту.
І мені настільки сподобалася ця модель, що я почав у ній регулярно тренуватися. Причин кілька: окуляри дуже легкі, від них не болить ні перенісся, ні за вухами навіть після кількох годин. Крім того вони мають технологію Fototec, що означає затемнення відповідно інтенсивності сонячного світла. До того ж окуляри доволі великі і на велосипеді я використовував саме їх, замість скла свого шолому Ekoi Perf AERO16 для додаткової вентиляції (було дуже спекотно того дня).
Технічно цей фен призначено для висушування пофарбованих стін, свіже постеленої чи мокрої підлоги та інших будівельних чи ремонтних робіт. Але через те що він не дорогий, потужний та має “промінь” спрямованого повітря цей фен та подібні йому моделі часто купують як недороге рішення для велотренажеру. Якщо порівнювати зі спеціалізованим вело-феном Wahoo KICKR HEADWIND то дійсно цей продукт не виглядає настільки модерновим, його не можна запарувати з датчиком серцебиття щоб він автоматично регулював інтенсивність. Але крім того мабуть і все.
При ціні в кілька разів дешевше (повна ціна складає $90, я купив за $60, але часто можна знайти ще кращу ціну) маємо доволі компактний фен який легко переносити, можна в певних межах регулювати кут вихідного отвору та за допомогою пульта можна ще й регулювати інтенсивність (чого нема у дорогих вело-фенів).
Проте звісно є і недоліки. Такі фени помітно гучніші. Для мене це не проблема – я все одно дивлюся телевізор на вело-тренажері. Але якщо використовувати його в квартирі то додатковий до тренажера шум буде доволі помітним.
Крім того такі фени дують доволі сильно навіть у найслабшому режимі, а кількість режимів як правило не велика та ніяких регулювань інтенсивності нема.
Проте зекономлена сума доволі суттєва і я скоріш за все не буду у майбутньому купувати спеціалізований вело-фен, а куплю щось подібне до цієї моделі. Повторюся – їх таких існує багато варіацій від різних виробників.
Чудова наукова-фантастика яку ми з Оленою у форматі аудіокниги “читали” майже рік (коли разом колись їхали машиною далеко, що буває не часто).
Подій книги відбуваються у не надто далекому майбутньому, але вже є поселення на Марсі, проте все ще існує рашка і наслідки сьогодняшної війни.
Автор малює масштабну картину в якій є невідома хвороба яка спричиняє дивні ефекти, є загадкові космологічні явища наче б то пов’язані з хворобою. Є поселення на Марсі та проблеми у них. Є московити які постачають марсіанським підліткам зброю. Є забруднене довкілля і загроза масового вимирання. І ще політика, популіст на чолі США який вірить росіянському президенту.
Але усі ці події показано через досвід щоденного життя дійових осіб книги. Різні характери, різні середовища та реальності. І ці дрібні мазки поступово вимальовують велике полотно.
Книга цікава як своїм сюжетом, вірніше сюжетами, так і героями в них. Але і наукова складова дуже сильна і реалістична наскільки це можна вимагати від фантастики.
Коротше класна книга навіть без будь-яких доданих балів за те що сучасна українська.
На час написання цього допису системі якраз виповнився рік і конкуренти (переважно європейські компанії) вже мають подібні продукти. Проте на свій час це була дуже не звична, і мабуть дійсно революційна система.
Що ж воно таке? Це система для змащування (вірніше покриття) велосипедної цепки парафіном. Справа в тому, що мастило (або як іноді кажуть “олія”) хоча і простіша в сенсі роботи з нею, проте не так добре тримається, легше забруднюється, швидше зношується і трошечки навіть програє у терті. А парафін, за умови його правильного нанесення дає більшій виграш (тобто крутити трошки легше) і продовжує життя цепу.
Але проблема в тому, що парафін плавиться при одній температурі, а застигає на цепу при іншій. І зробити це правильно у каструльці дуже складно навіть якщо постійно слідкувати за термометром.
Ця ж система має спеціально для цього підібраний нагрівальний елемент – нюанси і в чому різниця від традиційних електро-горщиків для парафіну можна подивитися на YouTube-каналі виробника (Cycling Passion, Precision, & Marginal Gains at SILCA Velo!). І на приладі можна регулювати температуру. Спочатку виставляємо вищу (85 чи більше) щоб парафін розплавився, потім ставимо 75 і тримаємо 10 хвилин щоб парафін проник усюди. Далі цеп дістаємо і підвішуємо стікати. І на цьому все – дуже легко і просто, ніякого бруду і горілого парафіну чи забитої парафіном цепки.
Повна ціна складає $99 (Chain Waxing System – SILCA), але я чекав майже рік доки не побачив знижку і придбав її за $75. Просто боявся, що можливо буде або складно, або не так зручно як виробник рекламує. А після використання скажу – система дійсно дуже проста і її добре продумано, ціна виправдана.
Новий цеп (про що я дізнався не одразу) треба чистити від мастила яким його покриває виробник. Роблять це у різні спрособи, але те мастило як правило погано змивається і його залишки не дають звичайному мастилу чи парафіну “липнути” всюди де було б треба. Ось ці “плитки” просто додають у парафін, лише температуру треба виставити на 125 градусів щоб вона розтопилася і її вміст змиває, а вірніше від’єднує покриття цепу від металу. Потім ця речовина захоплює заводське мастило і не дає йомо ні до чого пристати. Теж дуже просто і зручно.
Шість плиток коштують $24 (Chain Stripping Wax Chip – SILCA) і на нову цепку потрібна одна така. Алетернативно у виробника є продукт яким треба промивати новий цеп, але з цією плиткою простіше.
Super Secret Chain Lube
У випадку коли вам не хочеться купувати систему для розігрівання парафіну та “вимочування” в ньому цепу, або коли ви у подорожі і не маєти системи у наявності якраз і допомагає це мастило. Це по суті той самий парафін, але у рідкішій формі. Його треба просто старанно нанести на усі ланцюги цепу.
Проте варто зазначити, що після нанесення виробник рекомендує залишити цеп мінімум на 24 години щоб парафін проник усюди де треба і “закріпився”. На відміну від традиційного мастила для цепу який можна просто нанести і одразу їхати.
Також важливо, що це мастило не можна наносити поверх традиційного (не парафінового), або навпаки – різні види мастила не змішуються і нанесене поверх просто доволі швидко зтече під час поїздки. Тому якщо вже почали використовувати парафін то далі лише його і продовжуємо наносити.
Пляшка на 2 рідкі унції (60 мілілітрів) коштує $16 (SILCA Super Secret Chain Lube – Drip Wax) і її має вистачити на дуже довго. Якщо не купуєте усю систему, але цікаво спробувати парафін на цепу – почність з ось цього варіанту.
Спочатку скажу, що в цій книзі хорошого. Це непогано написана темна фантастика з доволі цікавим світом. У ній головний герой є невразливим і непереможним, має надзвичайно могутній меч, але усі дійові особи цілком собі страждають від поранень, бідності, хвороб та нещасть.
У цьому світі люди постійно знаходяться у небезпеці вторгнення якихось чи то позапланетних, чи може може навіть з інших вимірів сутностей. Також є доволі неприємна фауна і деякі розумні та напів-розумні створіння які спричиняють проблеми.
Головний герой повертається з добровільного вигнання у Імперію щоб розшукати одну зі своїх родичок проданих у рабство.
У книзі крім фентазійної складової є ще трошки детективу, політики, бійок і сексу. При чому секс тут переважно між чоловіками. Навіть між чоловіками інших рас – як от головного героя та якоїсь магічної істоти (проте все одно чоловічої статі).
І якщо на початку книги постійні згадування про те що головний герой є геєм додають лише певної незвичності то поступово у сцені з’являються мимохідні сцени сексу. А потім їх стає більш, вони все більш детально описані і десь на 60% тексту вже читаєш нескінченні ці сцени на кожній третій сторінці. І не те щоб воно щось насправді до сюжету. Тому і кинув читати – очевидно це не для мене книга.
Ці кросівки Adidas ніколи особливо і не рекомендувала, але вони здобули певної популярності через пару характеристик. А саме: ціна та матеріал підошви.
За $130 маємо так звані “кросівки для усього” – в них можна бігати повільно, у середньому темпі, робити прискорення і долати доволі довгі дистанції.
По суті ці кросівки є конкурентами таких хітів як Asics Novablast 4 та Saucony Endorphin Speed 3, але мають значно привабливішу ціну. Проте звісно треба було поступитися у чомусь іншому, і для цієї моделі це матеріал та в цілому конструкція верху та простота підошви.
Що стосується матеріалу підошви то уся конструкція є дуже простою – це один шар матеріалу товщину якого так добре підібрано, що кросівки є не важкими на нозі, трошки пружними і хоча і відносно жорсткими, але не так щоб це було дискомфортно. У середньому та повільному темпі вони відчуваються як сучасні універсальні кросівки, ніяких помітних недоліків.
Що стосується верху, то матеріал тут доволі жорсткий, проте тонкий. Для мене нормально, але може бути проблемою для тих у кого є якісь “гарячі” зони. І на відміну від інших дорожчих моделей від Adidas верх не облягає стопу щільно, навіть лишає певний простір, що мені подобається. Проте якщо у вас вузька стопа то SL2 можуть бути занадто просторими.
Якщо говорити про враження від бігу, то, повторюся, тут все доволі просто і очікувано – кросівки не заважають, добре показують себе в середньому темпі і дозволяють прискоритися, хоча і не є швидкими за відчуттями. В них можна бігати швидкі інтервали, але не з таким задоволенням як у супер-трейнерах.
І у підсумку – кому варто їх купувати? Якщо у вас вже одна з вищеназваних моделей, чи, скажімо Puma Deviate Nitro 2 – моя думка ні, не варто, вони нічого не додадуть і будуть трошки програвати. Якщо ж ви шукаєте універсальні кросівки і звертаєте увагу на ціну – так, варто. Хоча ця модель і поступається дорожчим конкурентам, проте не так значно.
