Пов`язане

Війна…

З моменту нападу Хуйлостану на Україну не можу уявити як писати чи перейматися такими буденними і дрібними речами як фільми, музика, подорожі і навіть тренування. Але в той же час якщо не перемикати себе насильно хоч на щось можна дуже сильно нашкодити своєму психічному стану і здоров’ю, і кому від цього буде користь?

Злість та розпач, неможливість якось суттєво допомогти, хаотичні пошуки де і як себе можна задіяти… Важливо лишатися тверезим, зосередженим, раціональним як би нереально вся ця ситуація не виглядала. Можу комусь допомогти просто зараз і роблю це, сподіваюся все скінчиться як скоріше і буду вже допомагати відновлювати і розбудовувати. Але це вже після перемоги.

Прощення не буде. Ніколи, ні за яких обставин. Росія має бути розорена, розділена, а бажано лишатися в ницості та бідності назавжди. І що зможу для цього зроблю. Але це теж потім.

А поки мій блоґ буде і далі заповнюватися легенькими нісенітницями про фільми (які я не можу зараз дивитися, буду писати про те що дивився до початку війни), про подорожі та інше таке. І я знаю, що пишу ще для себе – мене і так не дуже багато людей читало, а зараз їм взагалі не до того. Але для мене це вже за кілька років стало звичкою і буду писати щоб хоч так повернути фрагменти реальності в життя.

Слава Україні!

Factor 75

Я вже писав про сервіси які дають можливість просто, швидко та безвідходно готувати вдома: це і HelloFresh де дійсно треба готувати (і мені цей сервіс дуже подобається) і також Home Chef де готувати треба менше (і нам менше подобався результат). Що пропонує Factor – це вже повністю готові страви які лише треба розігріти у мікрохвильовій чи духовці.

Я підписався на 8 порцій на тиждень і це коштує нам $115. Як і з іншими сервісами коробку лишають під дверима. Всередині вона має матеріали які забезпечують певну термо-ізоляцію та заморожені пакети з гелем який довго тримає температуру.

Самі порції запаковано у однакові судочки в яких їжа розігрівається і з яких її можна і їсти. Все дійсно дуже просто: пробив кілька дірок у пластику яким вкрито судок, поставив у мікрохвильову на 2 хвилини, дістав і потрусив, поставив ще на 30 секунд, зняв пластик, їси.

Що стосується меню (сайт – Factor 75™ ) то воно доволі велике, але по суті це переважно курка (одним шматком чи різана), свинина чи яловичина з кашею чи макаронами, іноді сиром та плюс якісь овочі. Все дуже просто, нічого незвичного, але може здатися дещо одноманітним не зважаючи на різні назви страв.

Стосовно смаку – переважно добре і навіть смачно. Їм поки що з задоволенням (вже 3 місяці на момент написання). Це дійсно зручний, швидкий, чистий і у порівнянні з замовленням їжі не надто дорогий варіант. Розміри порція як на мене трошки замалі – їх би на 20-25%% більшими зробити і було б ідеально.

Можу порадити.

Pillar Performance Triple Magnesium

Продовжуючи пошуки продукту який би допоміг мені краще спати (читати тут – Про сон, або скоріше про те як я не надто і люблю спати…) я вже перепробував велику купу рішень які або не працюють, або мають дуже слабкий ефект (як HVMN Yawn). І поки що для мене найкраще працюють пігулки магнезію з цинком – я рідше прокидаються і вже не схоплююся о 6 ранку з широко відкритими очима. Проте такі пігулки мають побічний ефект – тепер під ранок мені важко прокинутися і прийти в бадьорий стан. І не те щоб я значно довше сплю (проте таки трохи довше), але лишаюся сонним деякий час після того як встаю з ліжка – і це для мене і не звично і не так щоб приємно.

І ось цей продукт є найкращим з усього, що я поки пробував, а тому не дивлячись на його доволі високу ціну ($50 на сайті виробника – TRIPLE MAGNESIUM POWDER – Natural Berry – PILLAR Performance USA). Це доволі дорого – майже по $1 за порцію, але цей порошок діє і діє добре.

Розмішавши одну ложку в пів-чашці води я вже за 10 хвилин почуваюся дуже сонним і швидко засинаю. Протягом ночі хоча і прокидаюся, але усього пару разів, а не кожну годину як зазвичай. І вранці в задоволення ще можу у напів-сні пролежати 30 хвилин після чого легко встаю і активуюся.

Можливо комусь також стане в нагоді якщо ви маєте схожі проблеми.

H2O Audio Tri-Multisport

Кондуктивні (тобто звук передається через кістки черепа, а не через динаміки у барабанну перетинку) навушники в яких можна не лише бігати, але і плавати.

Власне для плавання я доволі регулярно використовую AfterShokz Xtrainers, і ось ця модель може буде порівняна з тим самим списком характеристик. Не буду перелічувати усі характеристики, а просто напишу деякі аспекти які мені здалися цікавими та вартими уваги:

  • пропрієтарний кабель живлення через який передаються і дані. Я використовую MusicBee щоб автоматично синхнонізувати списки відтворення і все працює добре.
  • Управління трьома кнопками якими можна робити багато чого, але я лише запам’ятав як стартувати музику та міняти гучність – цього досить під час тренувань в басейні.
  • Якість звуку у воді на жаль мені здалася гіршою – якось невиразно взагалі. І треба враховувати, що подібні навушники не зможуть дати кришталевої чистоти, але для певних жанрів під час тренувань вони добре себе показують. Так от не у воді ці навушники знову ж таки суб’єктивно звучать трошки краще за AfterShokz Xtrainers.
  • Стосовно комфорту то вони більш-менше такі самі. Не у воді мало помітні, а під час плавання після певного часу починають створуювати неприємні відчуття за вухами, але нічого неочікуваного.
  • В комплекті крім навушників є лише кабель зарядки, і нема як у конкурента сумочки та затичок у вуха.

На сайті виробника (TRI Multi-Sport with BT & MP3 – H2O Audio) повна ціна вказана $150, але ця модель на момент написання там же продається за $95 – і я свої за стільки ж купив.

У підсумку подібне рішення я вважаю найкращим для басейну, але багатьом подобається і інші тренування в них робити чи навіть просто слухати музику – у них чути все що відбувається навколо. Чи ця модель краще, чи AfterShokz Xtrainers я визначити не можу і вважаю, що з будь-якою не будете розчаровані.

Lypertek PurePlay Z3 2.0

Бездротові навушники від виробника про якого я ніколи не чув і якби побачив в інтернеті десь рекламу то пропустив би і миттєво забув би. Але ж чому тоді я їх купив і пишу про них? Справа в тому, що якось я подивився відео від відомого оглядача аудіо-техніки (і особливо навушників) Crincle (сайт – In-Ear Fidelity (crinacle.com)). І він не просто оглядач, але і працював з кількома брендами щоб налаштувати звучання їх певних моделей. І деякі виробники навіть випускають спеціальні редакції їх продуктів з його налаштуваннями.

Так ось в одному відео де він називав найкращі бездротові навушники серед інших категорій була “найкращі бездротові для аудіофілів до $100”. Це звісно звучить як оксюморон, але тим не менше ось саме цю модель він згадав і розказав про її переваги.

Я після цього трошки пошукав інформацію в інтернетах і побачив, що модель дійсно доволі відома у вузькому колі поціновувачів. При чому раніше вона називалася Lypertek Tavi і саме під таким іменем про неї можна знайти найбільше інформації.

Після певного часу використання мені є що сказати про цю модель як хорошого так і не дуже. Отже:

  • Звук. Тут дійсно все дуже круто, але є специфіка. На відміну від тих же Bose QuietComfort Earbuds II які просто дарують відчуття енергійного звуку тут ніякого окрасу не додається. Але в цих навушниках я чую усі інструменти окремо і дуже добре який би щільний звук не був. Навіть можна сказати, що втрачається певна магія музики – бо чуєш усі абсолютно елементи. Я взявся їх спробувати і перший раз просидів у них годину слухаючи вже знайомі пісні.
  • Якщо спробувати розібратися в частотах то тут скоріш за все не вистачає басу (тобто його чути, але мало у порівнянні з іншими популярними бездротовими моделями для спорту), високі не дратують взагалі і середина звучить в першу чергу дуже розбірливо. Стосовно стилів та жанрів навушника дуже добре відтворюють важку музики чи насичену електрону, а для класичної чи м’якого року вони будуть звучати занадто прісно як на мене.
  • Якість виготовлення. Це Китай, стовідсотковий та не приховує. Але зроблено усе надзвичайно якісно і навіть красиво, хоча і не з преміум-матеріалів. Доволі компактний чохол покритий матерією, жорсткий пластик навушників, звичайні вставки для вух.
  • Бездротова та через USB-C зарядка. Усе стандартно.
  • Парування з пристроєм. Це жах. З перших спроб не вдавалося. То смартфон їх не бачить взагалі, то парується лише до лівого чи правого… Довелося перевантажувати навушники на заводські налаштування і починати спочатку. І кожного разу при паруванні гучність на них стрибає різко вгору, а потім за секунду-дві так само різко падає до раніше встановленого рівня.
  • Комфорт. Дуже такий собі. Вони не те щоб муляють, але постійно відчуваються у вухах наче клубки вати туди понапихав. Також вони у мене не випадали під час занять в залі (тобто коли вправи з вагою чи на станках роблю), але бігати я би в них не ризикнув – постійно здається, що сидять вони у вухах не надто надійно.
  • Управління. На навушниках справжні кнопки які треба з певним зусиллям натискати і кожне натискання зсовує навушники і їх доводиться поправляти. А з іншого боку ніяких випадкових спрацьовувань. Сама схема управління доволі проста: одне натискання – відтворення/пауза, подвійне – гучність, потрійне – наступний/попередній трек.
  • Додаток для смартфону простий і корисний. Дозволяє поміняти функції подвійного та потрійного натискання кнопок та налаштувати еквалайзер. Також можна увімкнути їх спеціальний режим LDX Audio (раджу це зробити – так музика звучить найенергійніше).
  • Ціна в $89 з одного боку доволі висока якщо у вас нема особливих вимог до якості звуку і ось всього цього хорошого названого вище. Але з іншого боку якщо вищеназване вас цікавить то знайти щось краще буде дійсно складно.

Модель на сайті виробника – PurePlay Z3 2.0 – True Wireless In Ear Isolating Earphones – Lypertek.

Мені ці навушники подобаються, але чесно кажучи придбати їх було забаганкою, а не необхідністю і якщо накласти обмеження “одна модель для усього” то через усі недоліки я би їх не вибрав як такі.

[english] Goldilocks

Goldilocks – це ім’я дівчинки з казки про трьох медведів. Ім’я перекладається як “золоті кучері”, або “золотоволоса”. Але у цього імені є ще й інше значення, а саме – оптимальне значення. Також в астрономії Goldilocks zone, або ж “зона Златовласки” означає зону (віддаленість від зірки) в якій має знаходитися планета щоб на ній могло існувати життя. Таке значення вираз отримав саме через казку в якій дівчинка пробувала кашу трьох медведів: одна була занадто гаряча, інша – занадто холодна, а та що між ними якраз правильної температури.

У словниках:

Asustor Flashstore 6

Спочатку що воно таке. Це так званий домашній файловий і медіа сервер. Тобто комп’ютер призначений для збереження фільмів, музики та інших типів файлів. І звісно за бажання на нього можна покласти інші функції (торент-сервер, проксі і так далі).

Для домашньої мультимедіа бібліотеки я використовую Plex і фільми та серіали з нього дивлюся або на планшетці, або на телевізорі через Roku (для старого телевізора в гаражі) чи просто з самого телевізора (мій Samsung має можливість встановлювати на нього програми як от Plex, YouTube, Netflix та інші).

Цей комп’ютер постачається без жорстких дисків і має слоти для 6 SSD дисків (я поки що зайняв 4). Диски можна організувати в різні конфігурації RAID (це коли кілька дисків виглядають для системи як один, але мають дублювання чи ділять фрагменти файлів між собою). На комп’ютері встановлено Linux, і хоча можна навіть підключити монітор та клавіатуру я до нього доступаюся через браузер зі свого Windows-комп’ютера.

Через слабенький процесор (Intel Celeron N5105) та відсутність графічної карти цей комп’ютер не має активного охолодження – тобто не має вентиляторів. І ось ця маленька безшумна коробочка стоїть непомітно під моїм робочим монітором. Дуже компактно і зручно у порівнянні з повнорозмірним ПК який я використовував для тих же цілей раніше. А цей пристрій можна взагалі ніколи не вимикати.

Звісно є певні сумніви стосовно потужності процесора та обсягу пам’яті, але вони найбільше потрібні коли відео з дисків не просто передається по мережі, а тоді коли треба робити перекодування на льоту. Поки що у мене все доволі непогано працює і мої острахи лишилися не виправданими.

Також споживає ця машинка усього 65 ватт (версія на 12 дисків – 90), що в рази менше ніж повноцінний комп’ютер.

Звісно ціна в $450 може видатися завеликою для по суті дохлого комп’ютера. Але, повторюся, як домашній медіа-сервер, сховище файлів, раутер, система моніторингу з відео-камер і багато чого іншого – цілком собі заміна. До того ж тихенька, маленька, споживає мало і ніколи не треба вимикати. Я задоволений.

На сайті виробника – FLASHSTOR 6 (FS6706T) M.2 NVMe SSD NAS | Store more in a flash! | ASUSTOR NAS.

Adidas Adizero Boston 11

Колись ця модель (Boston) була у Adidas самою топовою моделлю для змагань і зокрема для марафонів. Але з того часу як з’явилися “суперкросівки” (тобто з карбоновою пластиною як Nike ZoomX Vaporfly NEXT%) модель ця дещо втратила актуальність і за кілька років виробник перевів її спочатку в “недорогі кросівки для змагань”, а потім і в “супер-кросівки для тренувань” (як Puma Deviate Nitro 2). На сайті виробника – adidas Adizero Boston 11 Running Shoes – White | Men’s Running | adidas US.

Спонукали мене придбати цю модель дві причини. Перша – хотілося мати тренувальну пару для супер-кросівок Adidas AdiZero Adios Pro 3. І друга – ціна. Взагалі сайт Adidas доволі дивно і непередбачувано міняє ціни. Цілком неочікувано і на дуже короткий термін вони можуть ледь не вдвічі знизити ціну на якусь модель і через пів-дня (іноді довше) поміняти її назад. В цьому випадку кросівки повна ціна яких складає $160 я купив за $88 коли сталася така аномалія. І за цю ціню кросівки є неймовірно вдалим придбанням на мою думку.

Тепер стосовно того, як ці кросівки поводять себе під час бігу та їх особливості. Перше, що треба сказати – це доволі “агресивні” кросівки. Від твердої підошви до жорсткого і тісного верху. Ці кросівки дуже вибагливі до техніки бігу і особливо до того як приземлюється стопа. Коли втомлений, коли ставиш ногу трошки нерівно чи не на ту частину ступаєш – все це відчувається відразу. Кросівки вимагають просто правильно ступати і розташовувати при цьому стопу ідеально за напрямком.

Ця модель не для повільного бігу – підошва дуже жорстка і в цілому вони відчуваються як сандалі з дерев’яною підошвою. Коли темп підвищується – стає краще. Вони не стають м’якішими, але через те, що дають можливість для дуже короткого контакту (особливо якщо приземлюватися на носок) то жорсткість підошви вже не відчувається, натомість кросівки стають жвавішими і бігти стає в них приємо. І особливо на швидких коротких інтервалах стає відчутно, що чим вище темп тим менше ці кросівки відчуваєш на нозі. При цьому я не відчув ефекту від пластикових (на відміну від дорожчих моделей не карбонових) стрижнів.

Верх кросівка як я вже згадав доволі жорсткий і не надто комфортних з перших відчуттів. При цьому від дуже тоненький і аж наче має гострі краї (насправді ні). Мені особисто лише з певним зусиллям вдається вбути їх і при цьому завжди є некомфортні почуття в районі кісточок. Також кросівок доволі вузький. Проте під час бігу ця жорсткість не відчувається.

Додатково хочу відзначити дивний і не зручний язичок. Він твердий, занадто довгий, має незрозумілу смужку по центру яка б наче мала вирішувати якусь проблему, але просто заважає. Але найголовніше – язичок постійно має складку ближче до носка. І це схоже зроблено спеціально, бо навіть на фотографіях на сайті цю складку видно. Але мені вона не надто приємно відчувається коли одягаєш кросівки і трошки навіть мабуть заважає під часу бігу.

Ще хотів сказати про пару супер-кросівки для тренувань плюс супер кросівки для змагань. На мою думку у Adidas моделі в цій парі досить сильно різняться: Boston тверді і мінімалістичні не зважаючи на товщину підошви, а Adios Pro 3 – пружні і дають помітне повернення енергії. Для порівняння у Saucony пара Endorphin Speed 2 та Endorphin Pro дійсно відчуваються як градації однієї моделі коли ті що для змагань просто трошки більш пружні, трошки легші, але в цілому точно такі ж.

Puma Deviate Nitro 2

Довгий час для мене Puma як бренд бігового взуття не існував – і сама компанія схоже забула про цей напрямок, і публіка почала забувати про них також. Але останні роки 3 (пишу це в кінці 2023-го) вийшло кілька моделей з якими Puma намагається повернутися до ринку. Оглядачі переважно схвалюють нову лінійку, а тому і мені стало з часом цікаво спробувати.

Ця модель є так званими супер-кросівками для тренувань. Відносно нова категорія в якій моделі мають елементи супер-кросівок як пластину в підошві, чи матеріали які використовуються в супер-кросівках, але також і мають нижчу ціну. Ця нижча ціна можлива через те, що або та ж пластина є пластиковою, а не карбоновою, також не вся підошва може бути зроблена з супер-матеріалу. І часто верх ближчий до звичайних повсякденних бігових кросівок.

В Deviate Nitro 2 є та сама пластикова пластина, і верх зроблено з більш щільного матеріалу. Але все одно ці кросівки призначені для швидких відрізків, темпового бігу та навіть змагань в деяких випадках.

Перші враження від кросівок були доволі негативні. Перше, що мені не дуже сподобалося це підошва: на носку її матеріал здається занадто м’яким при тому що під п’ятою той же матеріал чомусь жорсткіший ніж хотілося. До того ж не надто вдалий верх особисто для мене – в районі кістки великого пальця наче постійна складка з матеріалу (хоча її там нема) яка тисне і муляє.

Друге – я не відчуваю пластину взагалі. Тобто чи повільно чи швидко я біжу, а повернення енергії нема ніякого.

Третє – для мене чашка п’ятки занадто і незрозуміло чому висока. Спричиняє певний дискомфорт.

З часом побігавши більше я трошки звик для кросівок і зараз вже не став би їх так лаяти як з самого початку. Хоча верх все одно як на мене не дуже вдалий. Але в цілому в цій категорії Saucony Endorphin Speed 2 беззаперечно і набагато краще.

При ціні в $160 я би не назвав їх вдалим вибором. Але за $120 за які я купив цю модель – це вже дуже непогано. На сайті виробника – Deviate NITRO™ 2 Men’s Running Shoes | PUMA.

Кросівки дійсно найкраще себе показують при темпі вищому за середній (наприклад швидкі відрізки), підошва легко перекачується, хоча можливо і не така пружня як хотілося б. І верх не так заважає.

Навіть скажу, що для початківців ця модель може стати непоганим вибором для перших змагань.

William Gibson. Sprawl / Уільям Ґібсон. Кіберпростір (1984-1988)

Найбільше серія відома своєю першою книгою яка стала не лише початком кіберпанку як жанру, але і породила кілька незалежних творів (варто хоча б згадати дуже популярний на теренах пост-совка “Джоні Мнемонік”) та надихнула безліч авторів. Зараз ця серія хоча її все ще цікаво читати, проте видається місцями занадто сухою, а іноді наївною в плані технологій та їх впливу. Проте щоб розуміти звідки ростуть ноги у сучасної хвилі жорсткої фантастики ознайомитися хоча б з першою книгою треба обов’язково.

Уся серія на Good Reads – Sprawl Series by William Gibson | Goodreads.

Neuromancer / Нейромансер (1984)

Той самий світ “високих технологій та мерзенного існування” почав свій шлях в науково-фантастичній літературі саме звідси. Так само як і назви деяких технологій та способів роботи хакерів які ми вже 40 років бачимо у різноманітних фільмах в першу чергу.

У короткому переказі це історія колишнього хакера (хоча у книзі повторюся інша технологія) який наближається до передчасної смерті десь у трущобах Токіо. Але його підбирають для якоїсь важливої робото двійко цікавих персонажів. І по ходу історії коли хакера підліковують ми разом з ним дізнаємося, що планується набіг на родинне гніздо клану багатіїв на орбіті. І поступово історія ускладнюється відношеннями між дійовими особами, з’ясування, що замовником виступає штучний інтелект та фантасмагоричними подіями під час набігу.

Тут є усе, чим наповнені дуже посередні фільми надихнуті цією книгою: неон і наркотики, незрозумілий жаргон, візуалізація вірусів та захисту від них як драконів, літаків, палаців, тощо. Також якісь біотехнологій, матриця як штучна реальність, реальність в реальності і таке інше.

Фінал книги дає простір для кількох різних інтерпретацій серед яких є і доволі щаслива.

Додатково хочу зауважити, що прочитав цю книгу в перекладі та виданні “Видавництва” і дуже задоволений таким придбанням. Переклад читається легко і все виглядає органічно, саму книгу оформлено чудово і навіть сіруватий м’який папір сторінок з дещо незвичним шрифтом дуже відповідає змісту.

Оцінки: