З моменту нападу Хуйлостану на Україну не можу уявити як писати чи перейматися такими буденними і дрібними речами як фільми, музика, подорожі і навіть тренування. Але в той же час якщо не перемикати себе насильно хоч на щось можна дуже сильно нашкодити своєму психічному стану і здоров’ю, і кому від цього буде користь?
Злість та розпач, неможливість якось суттєво допомогти, хаотичні пошуки де і як себе можна задіяти… Важливо лишатися тверезим, зосередженим, раціональним як би нереально вся ця ситуація не виглядала. Можу комусь допомогти просто зараз і роблю це, сподіваюся все скінчиться як скоріше і буду вже допомагати відновлювати і розбудовувати. Але це вже після перемоги.
Прощення не буде. Ніколи, ні за яких обставин. Росія має бути розорена, розділена, а бажано лишатися в ницості та бідності назавжди. І що зможу для цього зроблю. Але це теж потім.
А поки мій блоґ буде і далі заповнюватися легенькими нісенітницями про фільми (які я не можу зараз дивитися, буду писати про те що дивився до початку війни), про подорожі та інше таке. І я знаю, що пишу ще для себе – мене і так не дуже багато людей читало, а зараз їм взагалі не до того. Але для мене це вже за кілька років стало звичкою і буду писати щоб хоч так повернути фрагменти реальності в життя.
За $26 (на сайті виробника – Agility Paddles Floating) маємо вибір з кількох розмірів (і у мене є їх кілька), але усі вони ось такого точно кольору як на картинці, без варіантів.
Особливістю цих лопаток, як видно з фото, є те, що вони не мають ніяких гумових смужок та стрічок для фіксації і тримаються вони на долоні за допомогою отвору для великого пальця і заглиблення для долоні.
Тримаються добре, сидять на місці без проблем навіть коли роблю розвороти, взагалі навіть призвичаюватися не треба було.
Єдине, що варто зауважити – якщо плавати багато без перерви то навколо великого пальця з’явлюяться неприємні відчуття. Але і з “класичними” лопатками якщо багато в них плавати буде щось некомфортне – наприклад, суглоби середнього пальця (у мене) починають боліти. Тож в цілому ось ці лопатки комфортніші. І те що в них не треба буде ніколи нічого міняти – це великий плюс.
Автор в першу чергу відомий своєю серією про Відьмака, але зрозуміло, що у автора є і інші твори. Це також фентазі, але є і історичні роботи, і, як ось ця серія, суміш історії та фентазі.
Мені особисто ця серія подобається набагато більше за Відьмака. По-перше, тому, що тут менше казковості і більше реалізму. По-друге, книги розказують історії та пригоди дійових осіб на тлі реальних історичних подій. У випадку даної серії подіями цими є гусситські війни.
Головний герой, молодий, привабливий, наївний і дещо дурнуватий з розгону влітає у пригоди які загрожують його здоров’ю та життю в цілому. Намагаючись уникнути усього цього і з допомогою різних людей, а компанія поступово збільшується як в будь-якому класичному фентазі, вони рятуються від одних негараздів, але влітають в інші. І ці негаразди та загрози лише збільшуються та накопичуються.
Книга в цьому плані є навіть не фентазі та тлі історичних подій, а скоріше навіть пригодницьким романом. Але ось ті самі історичні події теж розказано дуже добре – реалістично, з цікавими деталями та акцентами. Читав із захопленням.
Також дуже незвично, що автор вводить магію по повній програмі, а не десь там, щось там потрошку – і могутні заклинання, і відьми, і левітація, і магічні істоти. І все це разом з інквізицією, реформаторськими рухами, війнами, грабунками, лицарством, політикою і так далі.
Якби купував за повну ціну то взяв би собі в такому кольорі
Endorphin Speed є дуже відомою моделлю яка отримала багато схильних відгуків і у минулі роки багато разів саме цю модель називали найкращою для тренувань зі швидкими інтервалами. І я теж її дуже люблю і мав кілька попередніх моделей: Endorphin Speed 3 та її модифікацію для поганої погоди Endorphin Speed 3 RUNSHIELD, а також Saucony Endorphin Speed 2.
Проте час йде, технології та тенденції змінюються і колись улюблена модель теж змінюється, що створює проблеми: зміни часто або недостатні, або надмірні.
Це кольорова схема пари у якій бігаю я
Я свого часу пропустив 4-ту версію і тому порівнюю з третьою. Основні характеристики та відмінності:
Ціна: повна ціна складає $175 (на сайті виробника – Endorphin Speed 5 Performance Road Trainer | Saucony US), на момент написання на деякі кольори є знижка до $130. Свою пару я придбав за $90 – це неймовірна ціна за такі кросівки.
По великому рахунку кросівки відчуваються стопою дуже схожими до третьої версії, але носок трохи вужчий (не до дискомфорту, проте помітно), і при цьому пропала навіть та невеличка агресивність яка була раніше присутня. В плані того як вони сидять на стопі все ж таки третя версія була значно комфортніша.
Кросівки легкі, прискорюються та тримають швидкість без зусиль, але не примушують бігти швидше і в цьому плані відчуваються більш спокійними.
Задня частина в районі щиколотки висока, навіть витягнута якась. Проте попри мої побоювання не спричиняла ніяких проблем. Єдине, що я би не бігав у них в геть коротких шкарпетках.
Язичок чомусь намагається сповзти вниз весь час. Не на багато, але все ж таки.
Ну і головне – як вони у порівнянні з більш сучасними моделями інших виробників. За моїми враженнями ця модель стала більш “спокійною” і не зважаючи на наявність нейлонової пластини вона ближче до щоденних кросівок “для усього” ніж до “швидких інтервалів”. І хоча в них примно бігти швидше за середній темп, проте скажімо Adidas AdiZero Evo SL хоча і не мають пластини (стрижнів у випадку Adidas) проте відчуваються пружнішими, жвавішими і більш агресивними.
Я кілька разів вже писав, але повторюся – у Saucony кросівки, навіть з моделлю для змагань (Saucony Endorphin Pro 3) найбільше схожі на середні типові бігові кросівки, лише комфортніші, легші і зручніші. До них не треба звикати і призвичаюватися, не треба міняти техніку. Одягаєш їх – і одразу біжиш і отримує задоволення.
З незрозумілих мені причин у п’ятої версії носок різко звужується
На мою думку ця модель з класу кросівок для швидких інтервалів та темпового бігу, тобто майже як кросівки для змагань, але з деякими здешевленнями мігрувала у кросівки для щоденного бігу в яких можна бігати і повільно, і легко та приємно прискорювати коли треба. Тобто стали більш універсальними.
І якщо ви бігаєте швидко і у вас обмежений бюджет то ці кросівки можуть бути єдиною парою (бо в них можна і змагатися), або доповненням до супер-кросівок.
Кінг Даймонд – неймовірно впливовий, але не дуже відомий широкому загалу представник важкої сцени. Достатньо сказати, що його та його групу Mercyful Faith називають з перших, що визначили їх музичний стиль такі команди як Metallica, Slayer, та ще десятки команд найвищого ешелону. Сам артист крім групи ще і має сольний проект і не зважаючи на свої 70 років досі створює нову музику (і дуже хорошу насправді) та концертує, хоча і не так часто.
Серед нововведень зроблених ним особисто можна назвати театральність, розфарбоване чорно-білим обличчя (так, це не Kiss вигадали), мікрофон закріплений на хресті з людських кісток, фокус на страшних темах, але без жесті – привиди, духи, страхи ночі, ось це все. Кінг Даймонд вважається одним з творців жанру black metal. Кінг Даймонд був одним з перших артистів хто заявив, що сповідує сатанізм. На той час (лише почалися 80-ті) найбільш екстремальні музиканти хоча і згадували Сатану та незгоду з релігіями проте все ж таки говорили, що це лише образи. І до появи Venom по суті Кінг Даймонд був єдиним помітним артистом який говорив про сатанізм і його звісно за це цькували та цензурували дуже сильно. Через що власне ні він сам, ні Mercyful Fate ніколи не набули такої популярності на яку заслуговували.
Але звісно найвидатнішою його рисою є голос – фальцет, що для важкої музики дуже не типово. Проте у поєднанні з потужними ріфами, сценою, аранжуванням все це створює потрібну атмосферу щоб поринути у цей страшнуватий, але дуже артистичний світ.
Ще треба враховувати, що більшість пісень в кожному альбомі у нього складаються в одну історію, а тому самі по собі можуть бути не дуже зрозумілі та виглядати як вирваний звідкись фрагмент.
Ночі без сну
Я не можу спати ночами –
Для цього є день.
І як годинник б’є північ
Я чую як вони танцюють на могилах
Співаючи в моїй голові
І вбивають біль… Ночі без сну… Ночі без сну.
Я не можу спати ночами –
Для цього є день.
І як годинник б’є північ
Лише вони дають нам змогу побачитися знову
Хоча вона і мертва давно.
Мені треба її побачити знову… Ночі без сну… Ночі без сну.
Йдемо пішохідним мостом на паром в Сіетлі який везе нас до старту
Вже пройшло два роки з мого останнього старту (останній старт перед цим пробігом – 2024/12/15 – IronMan 70.3 World Championship, Taupo, New Zealand): загибель мого тренера у 2025-му та числені мої травми після того унеможливили будь-які змагання. І нарешті після року підготовки з новим тренером я починаю приймати участь у змаганнях знову.
Цього разу початок випав на доволі незвичний пів-марафон – старт починається на паромі.
Власне ми сіли на паром в Сіетлі і вже за 35 хвилин були у порту остріва Бейнбрідж. І після того як з парому виїхали машини усі ми бігуни, а нас було близько 700, стартували прямо з парому.
Бігуни в терміналі Сіетла готуються заходити на паром
І хоча старт був з парому, проте сама стартова лінія була трохи далі – до неї ми бігли більше хвилини.
Саме містечко з якого ми вибігли дуже маленьке і вже буквально за кілька хвилин ми були за його межами. Далі бігли трасою у гістому лісі, а третина дистанції взагалі була по грунтовій стежці.
Я намагався триматися близько пейсера який мав тримати темп на 1:45, але дуже швидко помітив, що біжимо ми занадто швидко – приблизно на 1:35. Спитав у нього чому, а він пояснив, що далі буде вузька стежка з купою поворотів і кілька тривалих і крутих гірок, тож треба накопичити певну кількість хвилин щоб вкластися в ті 1:45.
Вид на паром на острові Бейнбрідж
У підсумку десь так і вийшло. І хоча бігти мені було спочатку доволі легко, проте траса ставала все складнішою, і як забігли на грунтову стежку де треба було подолати майже 2 км нескінчених крутих поворотів перестрибуючи коріння… І все це на крутому спуску – це дуже виснажило.
Після того почалися підйоми і я почав відчувати втому і те, що темп занадто високий.
Група в якій я біг приблизно трималася та сама, лише змінювалися позиції.
Якраз пробігаємо старт
І найскладніша гірка далася мені найважче. Вона була настільки крута і довга, що частину її я пройшов пішки і не виглядало так, що я багато на цьому втратив.
Власне на цих гірках наша група і розвалилася і десь з 15-го кілометру я вже біг сам, лише десь далеко попереду бачив когось.
По трасі було кілька точок з гелем GU і я парочку з’їв – звичайний, а на 18-му кілометрі і кофеїновий. Це дуже допомогло.
Багато на острові рослинності, води, лісу і всієї цієї вашої природи в цілому
Погода була доволі прохолодна, але як для бігу ідеальна щоб не перегріватися взагалі. Може у найспекотніший момент, але це вже після фінішу було десь +18, але у більшості +16 і хмарно. Тож окуляри взагалі не знадобилися б і добре, що я їх не взяв.
Ну і ось так якось біглося-страждалося, особливо враховуючи, що було не ясно де ж той фініш. Бо на годиннику вже 22-й кілометр минає, а я все біжу. Але ось він!
І все з тим замком було добре, він мені дуже подобався. Але все ж таки певні невеликі недоліки з часом перетворилися на більшу проблему. Той замок заміняв лише одну половину стандартного замка – тобто ту частину яка була в хаті. А сам механізм активувався за допомогою дрібного пластикового елементу який з часом почав прослизати і замок фактично не працював.
При цьому увійти в стан коли замок не працює дуже легко – достатньо не закрити до кінця двері і тоді механізм пробує прокрутити язичок, але той впирається в одвірок і пластикова деталька проскакує.
Тому наступний замок я вирішив брати щоб він 1) був наскрізний, та 2) міг працювати сам по собі без додатку.
І після вивчення порівнянь та відгуків зупинився на цій моделі:
Колись вже доволі давно (більше 10 років на момент написання цього посту) я придбав попередню версію Arc5 (Panasonic ES-LV61-A Arc5 Electric Shaver) і весь цей час користувався нею більш-менш регулярно. Переважно це після басейну під душем, а потім ще перед дзеркалом пройтись станком. І так тричі на тиждень.
І ось нарешті бритва вийшла з ладу: спочатку почала показувати дивні і випадкові знаки на індикаторах, потім вмикалася через раз, а потім взагалі припинила реагувати на будь-які натискання і навіть не заряджалася. Отже я і взяв новішу версію.
Зарядна станція не лише заряджає, але і чистить леза
В цілому схожа по формі, але трошки компактніша і легша.
Одна кнопка яка робить усе через короткі і довгі натискання.
Заряду вистачає на помітно довше – більше місяця точно якщо тричі на тиждень користуватися. Але я порівнюю з бритвою якій було вже 11 років…
І головне – ті самі, що і у всіх попередніх версій цієї моделі насадки.
Що стосується зарядної/чистячої станції – її мабуть добре мати, але я її заховав подалі все ж таки і мабуть можна обійтися без неї. Проте вона додає до ціни усього кілька доларів, тож і взяв її.
Власне головне, що можна сказати – практично та сама бритва, що і багато років тому, але в усьому трошечки краща.
Наші, ще кошенята, 9 та 8 місяців вже майже такого розміру як ось цей кіт на рекламі
Колесо для котів є чудовою іграшкою за умов, що коти нею користуються. Бо ми вже на собі пройшли – навіть найбільш рекомендовані іграшки можуть бути в повному ігнорі ваших котів, а якась низько оцінена цяцька робить їх щасливими і занятими аж на диво.
Тому перед покупкою ми подивилися огляди на YouTube і вибрали саме цю модель через те, що про неї були хороші відгуки, але при цьому вона не коштує якісь геть безумні гроші.
Зібрати колесо було дуже просто – елементи просто защеплюються один за одне. База має металевий стрижень і болти на яких тримаються колісчатка. Мабуть найскладніше було наліпити “килимки” на колесо – кілька з них доводилося пару разів переклеювати щоб вийшло рівно.
Ще в процесі збору Бодя (це той що молодший) виявив велику зацікавленість, а після того як колесо було зібрано одразу став і побіг в ньому. І це був перший раз коли менший не пускав старшого (Гену) гратися чимось – як правило старший відбирає іграшки. А тут Бодя просто в прямому сенсі або застибує на спину більшому, або стає бігти поруч і виштовхує старшого – моє колесо, не дам!
Перші дні Бодя на колесі бігав постійно. Ще був маленький, погано виходило і його або виносило з нього, або взагалі ледь не сторчма перекидало. Зараз став більший і просто кілька разів на день підходить до колеса, біжить на ньому від кількох секунд до пари хвилин і йде далі займатися якимось іншими справами.
Через те, що колесо не з металевих деталей воно трошки шумить, особливо це чути коли хтось вирішить пробігтися вночі. Але в той же час усе дуже якісно зроблено і рівень шуму доволі низький. Можна знайти взагалі беззвучні колеса, але то вже буде кілька сотень доларів.
Додатково килимки можна докупити і замінити – у нас деякі вже дуже сильно подряпані. І в цілому все виглядає надійно, не скрипить, не витирається ніде, легко крутиться в обидва боки, не має хімічних чи інших запахів. Коротше якісний, хоча і трошки задорогий продукт.
Навіть доволі великі коти в цій моделі поміщуються доволі комфортно
Як у нас з’явилися Гена і Бодя однією з найперших речей про які ми подумали був саме робо-туалет. За часів коли у нас була Лєнка такої речі ще не існувало, ну або ми про неї не знали. Але останні кілька років робо-туалети для домашніх тварин стали дуже поширеними і надійними.
І якби ми не знали, що саме хочемо то вибрати було б дуже важко – багато брендів, багато моделей, не всім відгукам можна вірити. Але у наших родичів з котами була саме ось така модель і вони її дуже радили.
Можна використовувати різні наповнювачі: гравій, синтетичні кристали, різні варіації
Коти наші одразу зрозуміли що до чого і почали ним користуватися одразу. Спочатку були певні непорозуміння коли туалет починав чиститися, крутити барабан, а їм було цікаво і вони лізли назад в нього, що в свою чергу перезапускало процес чистки. Але зараз вже звикли.
Само-очистка хоча і не ідеально, але дуже хороша
Туалет, як і усі сучасні вироби має додаток для смартфону. Але додаток не безглуздий і крім нотифікації, що хтось ось щойно сходив ще зважує котів, повідомляє коли треба міняти пакет і дозволяє віддалено запускаси процес чистки.
Також його так сконструйовано, що запахів ніяких не чути. Ну принаймні мені і Олені не чути. Усе пакується в пакет який просто міняється на новий. Десь на 25 “порцій” в одному пакеті.
Практично усі елементи можна зняти і помити або замінити
При необхідності, а це дуже нечасто (скажімо раз в два міцяці) туалет цей можна практично повністю розібрати (лишається лише база з моторчиком в яку нічого не потрапляє) і усі ці компоненти можна мити як завгодно – в них нема ні електроніки ні відкритих металевих поверхней.
Коротше я дуже задоволений і можу порадити. Але вважаючи, що у нас два кота і вони схоже будуть дуже великі наступний, коли виникне така необхідність, куплю більший, але мабуть знову від цього ж виробника.
