З моменту нападу Хуйлостану на Україну не можу уявити як писати чи перейматися такими буденними і дрібними речами як фільми, музика, подорожі і навіть тренування. Але в той же час якщо не перемикати себе насильно хоч на щось можна дуже сильно нашкодити своєму психічному стану і здоров’ю, і кому від цього буде користь?
Злість та розпач, неможливість якось суттєво допомогти, хаотичні пошуки де і як себе можна задіяти… Важливо лишатися тверезим, зосередженим, раціональним як би нереально вся ця ситуація не виглядала. Можу комусь допомогти просто зараз і роблю це, сподіваюся все скінчиться як скоріше і буду вже допомагати відновлювати і розбудовувати. Але це вже після перемоги.
Прощення не буде. Ніколи, ні за яких обставин. Росія має бути розорена, розділена, а бажано лишатися в ницості та бідності назавжди. І що зможу для цього зроблю. Але це теж потім.
А поки мій блоґ буде і далі заповнюватися легенькими нісенітницями про фільми (які я не можу зараз дивитися, буду писати про те що дивився до початку війни), про подорожі та інше таке. І я знаю, що пишу ще для себе – мене і так не дуже багато людей читало, а зараз їм взагалі не до того. Але для мене це вже за кілька років стало звичкою і буду писати щоб хоч так повернути фрагменти реальності в життя.
Стосовно червоного світла – це тренд останніх кількох років у косметології та відновленні. Працює це завдяки тому, що спеціально підібрані хвилі проникають глибше в шкіру і стимулюють відновлення клітин.
І так, це факт підтверджений науково і результати помітні. Не те щоб я був спеціаліст з цього, але використовують подібну технологію та інші “лазери” доволі широко і радять їх в тому числі косметологи та лікарі.
Конкретно ця модель включає світлодіоди які випромінюють в трьох різних діапізонах
Існує “червоне світло” для суглобів, усього тіла, навіть інфра-червоні сауни. Ну і зрозуміло маски.
За ціною маски коштують від пари сотень до кількох тисяч доларів і різняться якістю та щільністю світлодіодів, тим наскільки їх можна підганяти під обличчя, наявністю вібро-масажу, нагріву/охолодження і так далі.
Ціна звісно дуже велика, але і вибрати ми довго і старанно порівнюючи моделі, функціональність, характеристики та відгуки.
Напишу коротко:
Виглядає дуже круто – в сенсі “якісно” і “дорого”.
Вмикається кнопкою, звичайний режим – 15 хвилин з легкою вібрацією, три діапазони
Сидить помірковано зручно враховуючи, що маска не гнеться взагалі. Підлаштовується посадка двома ремінцями.
Але головне – чи працює вона? Так, вона працює і результати помітні вже доволі швидко. Але на відміну від, скажімо, ретинолу, така маска зменшує певні проблеми тимчасово, а не виправляє їх остаточно.
Навіть на моїй чоловічій шкірі результати помітні після кількох сеансів. Зморшки виглядають не такими глибокими, набряклості зменшуються, якісь прищики чи інші дефекти стають менш помітними.
А чи варто воно своїх грошей – так, лише якщо ви можете дозволити собі таку покупку і не закладати в борг все що маєте. Інакше є дешевші засоби які вимагають більших зусиль від вас – починаючи з вмивання крижаною водою і до кремів та процедур.
Але з часом ми таки вирішили, що хочемо кошеня і почали розглядати варіанти. У місцині де ми живемо існують центри адаптації де можна взяти котів різного віку і собак. Але попит на них дуже високий і розбирають їх дуже швидко. На відміну скажімо від другої половини нашого штату звідки цих котів переважно і привозять.
Працює це так. Кожного дня на сайті закладу публікують список тварин яких можна поїхати подивитися. Ми хотіли щось сіреньке, щоб було схоже на Лєнку. І ось коли знайшли поїхали в той заклад – а кошеня вже забрали.
Там же нам і пояснили, що краще брати двох. По-перше, вони вже здружилися і їх краще не розлучати. А, по-друге, їм буде не так самотньо і вони не будуть постійно вимагати уваги. Тож ми вирішили взяти парочку.
І ось знайшли пару (сіре і чорне), поїхали дивитися – а їх забрали. Але, кажуть, є трійко інших, хоча одне з них ось прямо зараз забирають. Ми зайшли глянути і зрозуміли – ці наші.
Бодя (червоний ошийник) і Гена (зелений) віком 4 та 5 місяців відповідно
Кошенята були з однієї ферми. І як усі кошенята в наших притулках вони вже привіті, стерелізовані, без паразитів та перевірені на хвороби – здорові і жваві. Їх імена були Geoduck (Гуїдак) та Barnacle (Барнакл), і вже по дорозі додому я запропонував називати їх Гена і Богдан. А Богдан дуже швидко скоротилося до Бодя.
Гена (зверху) та Бодя вже як пару місяців живуть у насБули такі маленькі, що поміщалися обоє за клавіатурою. Боді (зправа) 4 місяці, Гені – 5
Адаптувалися вони дуже швидко, виявилися грайливими, добре реагують на іграшки, навіть вимагають гратися з ними. Скоренько дослідили усю хату, вибрали собі місця де спати і склали розклад. Бігають і борюкаються вже менше на момент написання, а натомість почали гуляти на вулиці.
З Бонєю навіть була пригода коли я був у відрядження. Він вискочів на ніч у відкриті двері, а ми їх тоді ще не випускали регулярно, і зник на дві ночі. Олена його потім знайшла на верхівці дерева де він і просидів весь цей час. Лазила за ним знімати. Видно їх щось налякало – у нас тут рисі, койоти і навіть яструби полюють на кошенят, насправді радять не надто випускати. Проте втримати їх в хаті весь день неможливо.
Ще теж зовсім маленькі, але вже лазять по всьому і всюди борюкаютьсяА в день вони сплять з 12-ї до приблизно 8-ї вечораЦю світлину ми використовували в оголошенні про розшук Боді (він на передньому плані)А це вже вони такі на момент написання. Гені (зліва) 10 місяців, Боді – 9
Bose є одним з моїх улюблених брендів, маю чи колись мав різні моделі їх навушників (Quiet Comfort Ultra Earbuds Gen 2, QuietComfort 45, QuietComfort Earbuds II, SoundSport, QuietComfort 25 та навіть Bose Sleepbuds II). І усі вони для мене мають чудовий звук, комфорт та виглядають дуже привабливо з точки зору естетики. У подорожах, на тренуваннях та в офісі – рівних їм за набором характеристик важливих для мене я поки не знайшов. А отже мав колись спробувати і цей вид навушників.
В цілому до такого класу навушників я ставився дуже скептично – ну що там за звук може бути? Але мав досвід на диво хорошого звуку від Meta саме з відкритими динаміками (Oculus Quest 2 та Meta Rayban), а тому також мав розуміння, що звук не буде таким вже й поганим.
Повна ціна цієї моделі на момент написання складає $300 (на сайті виробника – Shop Ultra Open Earbuds | Bluetooth Open Earbuds | Bose), і це дуже дорого. Дорого тому, що насправді необхідності саме у таких навушниках у мене не було, а для примхи це занадто. Але коли побачив модель refurbished (тобто з ремонту, але на такій же гарантії як і нові) за $200 від самих Bose як продавця – не втримався і купив.
Кілька місяців їх використовувала Олена, і вона була в захваті від них з першої миті. З її слів звук чудовий, сидять добре, але при цьому ще й чути все навколо – не треба музику вимикати та виймати навушники з вуха.
Певний час потому я купив подібні від Shokz, віддав їх Олені, а собі забрав цю модель.
І після кількох тижнів використання маю сказати наступне:
Звук дійсно дуже хороший, неочикувано хороший. Музика звучить краще ніж у багатьох вкладишах, але звісно бас не такий масивний. Проте як не дивно людські голоси (коли приймаю участь у дзвінках) дуже глибокі.
Парування з пристроями не лише просте і швидке, але найкраще, що я бачив будь-коли.
Коли дивишся фільми (скажімо на велотренажері) можна помітити певні відставання звуку від відео. Не надмірні, але все ж таки.
Навушники одягати дуже просто, але у мене зайняло певний час почати робити це автоматично – чомусь для мене просто дістати і одягти одним рухом непросто.
Коли навушники у вухах то я їх не відчуваю, але коли знімаю то в тому місці вуха неприємно болять. Олена ж навпаки – після 2-3 годин відчувала біль у місці кріплення, але він одразу зникав як знімала їх.
Управління – це найгірше. На кожному навушнику є одна кнопка (пауза/відтворення), а інші комбінації дуже дивні. Скажімо для збільшення гучності треба зробити коротке і одразу довге натискання, а для зменшення – два короткі і одне довге. Це звісно працює так собі і я частіше перемикаю пісні чи режим ніж регулюю гучність.
Сидять навушники надійно як не мотиляй головою, але достатньо торкнутися їх в неправильному місці (наприклад коли пробуєш натискати кнопки) як вони просто вилітають з вух.
Великий плюс – навушники не заважають окулярам і кепкам, їх не буде заливати потом.
У підсумку маю сказати, що це дійсно хороші, хоча і дорогі навушники з якістю звука краще ніж можна очикувати.
Стосовно використання їх має сенс брати коли:
вам треба чути, що відбувається навколо – офіс, біг/вело на вулиці де не надто безпечно
носити вдома слухаючи музику/книги/новини
носити з кепкою чи навушниками.
І їх не варто брати для:
гамірного оточення – спротзал, літак
під шапку
коли треба регулювати щось кнопками і ви при цьому рухаєтесь.
Kraftwerk одна з мої найулюбленіших команд взагалі за всі часи. Вони стояли у витоків електроної музики, але почали разом з іншими kraut rock командами як Cam, Tangerin Dream, Phallus Dei, Neu!, Faust,… Команди ці намагалися створити нову музику не використовуючи нічого з рок-н-ролу чи народної музики і по суті заново винайшли рок. А Крафтверк доволі рано від них відкололися щоб робити інші експерименти. Ідея полягала в тому щоб створювати багаті музичні композиції мінімумом засобів – відсутність аранжування, майже ніяких обертонів. Те ж саме стосувалося і текстів – як передати суть, настрій та емоції усього кількома словами?
У групи безліч всесвітньо відомих хітів, але моя найулюбленіша композиція ось мабуть ця. Вона входить в альбом “Тур де Франс” і описує роботу тренованого людського тіла як наче це машина що рівномірно споживає ресурси доки розум знаходиться у медитативному стані.
Не зважаючи на свій похилий вік музиканти досі регулярно виступають і збирають велики натовпи на концертах. Але музика на любителя – коли ми з Оленою ходили на них в Сіетлі я просто не міг очей відірвати від сцени, а вона щосили боролася зі сном
Написати про цей телевізор я маю кілька причин: щоб додати новий запис у блоґ (як же без цього), і щоб розказати про дійсно непогану покупку.
Коли мій старий 45-дюймовий Philips який вже деякий час стояв в гаражі перед вело-тренажером нарешті почав відмовляти (звук та пульт працювали через раз) я його з радістю віддав чоловіку, який в той час у нас робив деякі ремонтні роботи. Ну а собі захотів взяти новіший. Почитав огляди на телевізори середнього класу, подивився на які з них є знижка і купив ось цей.
Якість картинки, кольори, контраст – це просто вражає за таку ціну. Усе виглядає значно краще ніж у мого дорожчого і більшого 65-дюймовго Samsung (наш “основний” телевізор). LG взагалі є лідером і по суті єдиним виробником високоякісних панелей які використовують у найдорожчих своїх моделях Sony та Samsung. А тут у середнього класу телевізорі така якість.
Звук. Доволі гучний, розбірливий. Але взагалі не насичений. Скоріш просто крикливий. Я нещодавно (відносно написання цього тексту) почав тренуватися у навушниках які зпарував з телевізором (Bose Ultra Open Earbuds) – набагато краще. Коротше треба яке інше рішення для звуку.
Bluetooth, хочу зауважити, працює так собі. Не від’єднується, але іноді є паузи, збої у звуку, і дуже помітно хоч і невелике, але все ж таки запізнення. Рятує те, що я не постійно дивлюся на екран, а інакше б сильно дратувало.
Пульт помірковано зручний, і трошки завеликий. Я його завернув у харчову плівку як колись у совку робили. Але зробив це, щоб не пошкодити пульт потом.
webOS. О, це і добре і погано. У порівнянні з додатками на телевізорах Samsung все виглядає і працює краще. Але страшенно бісить режим “мишки” який вмикається сам по собі. Це коли водиш пультом, а на екрані переміщується курсор. Це чудове рішення коли треба працювати з веб-програмами.
Реклама. Телевізор не показує рекламні роліки, але велику частину місця на екрані займають плитки фільмів чи програм які просуває LG. Звісно я пододавав свої (YouTube, Netflix, Amazon Prime, Tubi, Pluto TV, Plex, і так далі). Але це усього лише нижній ряд невеличких іконок.
У підсумку незважаючі на деякі перелічені недоліки за ціну яку я заплатив – це чудовий, а для гаража навіть фантастичний телевізор.
На фото нова, краща за ту, що у мене зараз версія – її я би взяв
Виробник бігового обладнання як рюкзаки, різні варіації гідрації (камизельки, пояси, рюкзаки) та усього подібного. Виробник дуже відомий переважно серед трейлових та ультра-бігунів. У мене наприклад коли я починав бігати в США кілька років була у постійному використанні Ultimate Direction 10-Ounce Fastdraw Hand-Held Bottle. Але з часом я перемістив фокус на триатлон, і усі ці ультра-бігові речі для надмірно довгих дистанцій відійшли на другий план.
Як я вказав у підписі для фото вище моя версія старіша, має пластикові “гнізда” для пляшок і коротенькі резинки-кільця які можна накидати на соску. Така конструкція має переваги і недоліки, трохи про них:
Сидить цей пояс доволі добре, не стрибає і не зсовується. Ремінь не еластичний взагалі і треба бути підібрати його довжину. Проте нічого складного.
Пляшки як на мене замали – по 9 унцій (255 грамів) – хотілося хоча б на третину більше.
Соски на пляшках дуже дрібні, легко самі закриваються коли п’єш. До того ж на одній пляшці кришка трохи протікає.
В цілому виймати/садити пляшки у гнізда доволі зручно, але не найзручніше – вони доволі дрібні, а резинки які накидаються зверху на кришки дуже коротенькі.
Кишеня розміром якраз впритик щоб покласти в неї мій поточний Samsung XCover 6 Pro, але вже ключі від машини в неї не покладеш. Вірніше покласти можна разом з телефоном, але тоді кишеня стає не пласкою і починає стрибати на поясі. Плюсом проте є ще одна маленька кишеня зверху на маленькій липучці – якраз щоб покласти гель.
В цілому пояс не поганий, але UltrAspire Essential Bottle Pack 2.0 та навіть The Feed Water Bottle Waist Belt на мою думку значно кращі і більш функціональні. На жаль радити не можу, хоча якщо вибору нема то бігав би сам з таким без проблем – питання лише у наявності кращих альтернатив.
У безмежній вічності ночі, холодній і несвідомій, безкраїй та байдужій, там де навіть зірки спалахують та гаснуть як сірники ніколи ніким не помічені – там, серед безглуздої безмежної холодної порожнечі яка тягнеться вічно і нескінченно спалахує жаринка розуму та життя. Спалахує та згасає так швидко, час її життя такий короткий, що навіть нема чим таку дрібноту поміряти. Як і безліч таких же спалахів у незмірності простору нікому ця жаринка не подарує тепла і зникне як сльозина на дощі, як дрібка солі в океані, як фотон на Сонці.
Нема сенсу крім як того, що його формулюєш ти сам. Нема цілі крім як прагнути.
Дискусія:
Цей опис в основному базується на припущеннях, що все що існує – сталося само по собі, механістично, без якогось задуму. Але можна допустити і інший варіант – що є якийсь задум, воля, спрямованість. Що те, що зараз описується як великий вибух – зовсім не випадковість, а усвідомлена дія. Якщо існує життя і свідомість на нашому мікро-рівні, то чому не може існувати якась свідомість вищого порядку, на масштабі трильйонів галактик? Можливо, люди – як ті мікроби, що не можуть усвідомити що є щось більше і набагато складніше, як людський організм. Коли уявиш, що ти є необхідною частиною чогось більшого – значно веселіше жити Всі релігії про це пишуть, хоч і різними словами.
свідомість вищого порядку може існувати, але як агностик я переконаний, що так це чи ні ми ніколи не дізнаємося і існування чи не існування свідомості, волі і плану вищого порядку ніяк на нас не впл ває і ніяк нами в користане бути не може. Просто через те які ми є.
Це залежить від того, що саме вкладати в поняття вливу на нас і використання нами. Для мене думка про те, що я мала частина чогось набагато більшого пояснює те, що смисл мого життя знаходиться за рамками і хронологією мого тіла. От заморочив
о, так я частина екосистеми, частина соціуму, частина бізнесу, частина впорядкованості в океані ентропії… реальних більших речей вистачає, але і вони швидкоплинні та незначущі в масштабі.
Коли у мене в 2025-му почалися проблеми через які я не міг тренуватися та змагатися однією з них стало зрушення кістки внизу хребта. Спрощено “поперек болить”. Після обстежень мені прописали кілька вправ які дійсно допомагають, але також дали довідку, що мені потрібен стіл за яким час від часу можна стояти.
І моя компанія оплачує до $1000 за подібні ергономічні рішення. Тож так і було визначено бюджет на стіл. Після цього я зробив швидкий пошук-порівняння, з найкращих моделей обрав ті на які була знижка щоб вони якраз потрапляли в цінову категорію. І нарешті після переглядання списку параметрів та характеристик визначив які для мене найбільш важливі і зробив остаточний вибір.
Збирати було доволі легко, інструкції зрозумілі, ніяких вмінь мати не треба. Впорався менше ніж за 30 хвилин.
Рамка з двома ногами – дуже стабільна і виглядає стильно.
Обрав 60х30 дюймів вкриту бамбуком стільницю. При тому вибрав з вирізом. Зараз мабуть би вибрав пряму – виріз зручний, але трохи краде місця і я би хотів трохи глибший стіл. Хоча б на 5 см.
Для управління висотою вибрав блок з кнопками та екранчиком який показує висоту в дюймах, але без пам’яті. Я користувався різними моделями, і хоча це зручно мати налаштування в пам’яті і міняти висоту однією кнопкою – додаткових $100 це не коштує аж ніяк. Кнопки великі, керувати легко.
Щодо самої висоти – діапазон дуже хороший, мені подобається. Висота міняється без стрибків, дуже плавно і доволі швидко.
З обов’язкових як я вважаю доповнень – розетки та заглушки у отвори на стільниці. Взяв одну з розетками та USB-C, іншу – щоб крізь неї пропускати проводи.
Також вважаю обов’язковим елементи монтування для кабелів – така собі кишеня-клапан в якій проводи можна або просто покласти, або закріпити зіп-локами і куди дуже легко отримати доступ.
Клапан під столом для організації кабелів
Тепер про деякі доповнення які накидали до замовлення:
Дошка для балансування. Теж вкрита бамбуком. Вона широка, на ній дуже легко стояти – це не для вправ, а просто щоб покачуватися з боку на бік. Добре, що додали, але якби платив за неї то був би розчарований. Значно простіша і дешевша Yes4All Wooden Wobble Balance Board є набагато кращою.
Футболка – дуже хорошої якості на диво.
Кухоль-термос та кріплення для нього на стіл – несподівано, але виглядає круто. До того ж кріплення дозволяє пристосувати усе це на практично будь-який стіл.
Костери, тобто підставки під стакани – бамбукові, стильні, красиві.
Гамак для ніг – на світлинах виглядало дуже круто, але на практиці абсолютно безглузда річ. Воно, як і де його не кріпити, не надто зручно і не викликає бажання класти туди ноги.
У виробника є ще ціла купа аксесуарів та доповнень різного ступеню корисності, але я обрав саме ті, що перелічив.
У підсумку – враховуючи знижку, зовнішній вигляд, якість матеріалів, простоту збірки та доступу це дійсно хороший стіл. Можу радити.
Серед маленьких портативних пилосмоків вистачає цікавих і якісних моделей, але як правило кожна має певні недоліки. Тому варто, думаю, написати ось про цю яка мені дуже подобається і якою користуюся щодня.
Хоча ця модель від відомого виробника подібної техніки (на сайті виробника – Fanttik Slim V8 Apex Car Vacuum – 4-in-1 Multifunctional Mini Vacuum) навіть у назві моделі містить слово “машина2 (в сенсі “автомобіль”) я особисто тримаю його на кухні і користуюся, як вже згадав вище, щодня щоб прибирати після того як мелю каву (Breville Smart Grinder Pro). Бо сміття від цього процесу багато, особливо якщо молоти не дрібно, а н дріп (дивись Chemex).
Проте і час від часу пройтись по комп’ютерному столу чи клавіатурі теж непогано.
Пилосмок дуже легко чистити, фільтр навіть можна мити. Оперувати теж дуже просто – одна кнопка яка також активує турбо-режим. Зарядка через USB-C. І мені заряду вистачає майже на 3 тижні. Звісно якщо ним чистити машину то навіть одного заряду на всю не вистачить. Проте на кухні чи робочому столі виживає він довго.
Повна ціна на момент написання складає $110, але на сайті виробника постійна знижка до $100. Але додатково конкретно ця модель дуже часто продається за $65 – за стільки я його і купив.
Всі релігії про це пишуть, хоч і різними словами.
