З моменту нападу Хуйлостану на Україну не можу уявити як писати чи перейматися такими буденними і дрібними речами як фільми, музика, подорожі і навіть тренування. Але в той же час якщо не перемикати себе насильно хоч на щось можна дуже сильно нашкодити своєму психічному стану і здоров’ю, і кому від цього буде користь?
Злість та розпач, неможливість якось суттєво допомогти, хаотичні пошуки де і як себе можна задіяти… Важливо лишатися тверезим, зосередженим, раціональним як би нереально вся ця ситуація не виглядала. Можу комусь допомогти просто зараз і роблю це, сподіваюся все скінчиться як скоріше і буду вже допомагати відновлювати і розбудовувати. Але це вже після перемоги.
Прощення не буде. Ніколи, ні за яких обставин. Росія має бути розорена, розділена, а бажано лишатися в ницості та бідності назавжди. І що зможу для цього зроблю. Але це теж потім.
А поки мій блоґ буде і далі заповнюватися легенькими нісенітницями про фільми (які я не можу зараз дивитися, буду писати про те що дивився до початку війни), про подорожі та інше таке. І я знаю, що пишу ще для себе – мене і так не дуже багато людей читало, а зараз їм взагалі не до того. Але для мене це вже за кілька років стало звичкою і буду писати щоб хоч так повернути фрагменти реальності в життя.
Йдемо пішохідним мостом на паром в Сіетлі який везе нас до старту
Вже пройшло два роки з мого останнього старту (останній старт перед цим пробігом – 2024/12/15 – IronMan 70.3 World Championship, Taupo, New Zealand): загибель мого тренера у 2025-му та числені мої травми після того унеможливили будь-які змагання. І нарешті після року підготовки з новим тренером я починаю приймати участь у змаганнях знову.
Цього разу початок випав на доволі незвичний пів-марафон – старт починається на паромі.
Власне ми сіли на паром в Сіетлі і вже за 35 хвилин були у порту остріва Бейнбрідж. І після того як з парому виїхали машини усі ми бігуни, а нас було близько 700, стартували прямо з парому.
Бігуни в терміналі Сіетла готуються заходити на паром
І хоча старт був з парому, проте сама стартова лінія була трохи далі – до неї ми бігли більше хвилини.
Саме містечко з якого ми вибігли дуже маленьке і вже буквально за кілька хвилин ми були за його межами. Далі бігли трасою у гістому лісі, а третина дистанції взагалі була по грунтовій стежці.
Я намагався триматися близько пейсера який мав тримати темп на 1:45, але дуже швидко помітив, що біжимо ми занадто швидко – приблизно на 1:35. Спитав у нього чому, а він пояснив, що далі буде вузька стежка з купою поворотів і кілька тривалих і крутих гірок, тож треба накопичити певну кількість хвилин щоб вкластися в ті 1:45.
Вид на паром на острові Бейнбрідж
У підсумку десь так і вийшло. І хоча бігти мені було спочатку доволі легко, проте траса ставала все складнішою, і як забігли на грунтову стежку де треба було подолати майже 2 км нескінчених крутих поворотів перестрибуючи коріння… І все це на крутому спуску – це дуже виснажило.
Після того почалися підйоми і я почав відчувати втому і те, що темп занадто високий.
Група в якій я біг приблизно трималася та сама, лише змінювалися позиції.
Якраз пробігаємо старт
І найскладніша гірка далася мені найважче. Вона була настільки крута і довга, що частину її я пройшов пішки і не виглядало так, що я багато на цьому втратив.
Власне на цих гірках наша група і розвалилася і десь з 15-го кілометру я вже біг сам, лише десь далеко попереду бачив когось.
По трасі було кілька точок з гелем GU і я парочку з’їв – звичайний, а на 18-му кілометрі і кофеїновий. Це дуже допомогло.
Багато на острові рослинності, води, лісу і всієї цієї вашої природи в цілому
Погода була доволі прохолодна, але як для бігу ідеальна щоб не перегріватися взагалі. Може у найспекотніший момент, але це вже після фінішу було десь +18, але у більшості +16 і хмарно. Тож окуляри взагалі не знадобилися б і добре, що я їх не взяв.
Ну і ось так якось біглося-страждалося, особливо враховуючи, що було не ясно де ж той фініш. Бо на годиннику вже 22-й кілометр минає, а я все біжу. Але ось він!
І все з тим замком було добре, він мені дуже подобався. Але все ж таки певні невеликі недоліки з часом перетворилися на більшу проблему. Той замок заміняв лише одну половину стандартного замка – тобто ту частину яка була в хаті. А сам механізм активувався за допомогою дрібного пластикового елементу який з часом почав прослизати і замок фактично не працював.
При цьому увійти в стан коли замок не працює дуже легко – достатньо не закрити до кінця двері і тоді механізм пробує прокрутити язичок, але той впирається в одвірок і пластикова деталька проскакує.
Тому наступний замок я вирішив брати щоб він 1) був наскрізний, та 2) міг працювати сам по собі без додатку.
І після вивчення порівнянь та відгуків зупинився на цій моделі:
Колись вже доволі давно (більше 10 років на момент написання цього посту) я придбав попередню версію Arc5 (Panasonic ES-LV61-A Arc5 Electric Shaver) і весь цей час користувався нею більш-менш регулярно. Переважно це після басейну під душем, а потім ще перед дзеркалом пройтись станком. І так тричі на тиждень.
І ось нарешті бритва вийшла з ладу: спочатку почала показувати дивні і випадкові знаки на індикаторах, потім вмикалася через раз, а потім взагалі припинила реагувати на будь-які натискання і навіть не заряджалася. Отже я і взяв новішу версію.
Зарядна станція не лише заряджає, але і чистить леза
В цілому схожа по формі, але трошки компактніша і легша.
Одна кнопка яка робить усе через короткі і довгі натискання.
Заряду вистачає на помітно довше – більше місяця точно якщо тричі на тиждень користуватися. Але я порівнюю з бритвою якій було вже 11 років…
І головне – ті самі, що і у всіх попередніх версій цієї моделі насадки.
Що стосується зарядної/чистячої станції – її мабуть добре мати, але я її заховав подалі все ж таки і мабуть можна обійтися без неї. Проте вона додає до ціни усього кілька доларів, тож і взяв її.
Власне головне, що можна сказати – практично та сама бритва, що і багато років тому, але в усьому трошечки краща.
Наші, ще кошенята, 9 та 8 місяців вже майже такого розміру як ось цей кіт на рекламі
Колесо для котів є чудовою іграшкою за умов, що коти нею користуються. Бо ми вже на собі пройшли – навіть найбільш рекомендовані іграшки можуть бути в повному ігнорі ваших котів, а якась низько оцінена цяцька робить їх щасливими і занятими аж на диво.
Тому перед покупкою ми подивилися огляди на YouTube і вибрали саме цю модель через те, що про неї були хороші відгуки, але при цьому вона не коштує якісь геть безумні гроші.
Зібрати колесо було дуже просто – елементи просто защеплюються один за одне. База має металевий стрижень і болти на яких тримаються колісчатка. Мабуть найскладніше було наліпити “килимки” на колесо – кілька з них доводилося пару разів переклеювати щоб вийшло рівно.
Ще в процесі збору Бодя (це той що молодший) виявив велику зацікавленість, а після того як колесо було зібрано одразу став і побіг в ньому. І це був перший раз коли менший не пускав старшого (Гену) гратися чимось – як правило старший відбирає іграшки. А тут Бодя просто в прямому сенсі або застибує на спину більшому, або стає бігти поруч і виштовхує старшого – моє колесо, не дам!
Перші дні Бодя на колесі бігав постійно. Ще був маленький, погано виходило і його або виносило з нього, або взагалі ледь не сторчма перекидало. Зараз став більший і просто кілька разів на день підходить до колеса, біжить на ньому від кількох секунд до пари хвилин і йде далі займатися якимось іншими справами.
Через те, що колесо не з металевих деталей воно трошки шумить, особливо це чути коли хтось вирішить пробігтися вночі. Але в той же час усе дуже якісно зроблено і рівень шуму доволі низький. Можна знайти взагалі беззвучні колеса, але то вже буде кілька сотень доларів.
Додатково килимки можна докупити і замінити – у нас деякі вже дуже сильно подряпані. І в цілому все виглядає надійно, не скрипить, не витирається ніде, легко крутиться в обидва боки, не має хімічних чи інших запахів. Коротше якісний, хоча і трошки задорогий продукт.
Навіть доволі великі коти в цій моделі поміщуються доволі комфортно
Як у нас з’явилися Гена і Бодя однією з найперших речей про які ми подумали був саме робо-туалет. За часів коли у нас була Лєнка такої речі ще не існувало, ну або ми про неї не знали. Але останні кілька років робо-туалети для домашніх тварин стали дуже поширеними і надійними.
І якби ми не знали, що саме хочемо то вибрати було б дуже важко – багато брендів, багато моделей, не всім відгукам можна вірити. Але у наших родичів з котами була саме ось така модель і вони її дуже радили.
Можна використовувати різні наповнювачі: гравій, синтетичні кристали, різні варіації
Коти наші одразу зрозуміли що до чого і почали ним користуватися одразу. Спочатку були певні непорозуміння коли туалет починав чиститися, крутити барабан, а їм було цікаво і вони лізли назад в нього, що в свою чергу перезапускало процес чистки. Але зараз вже звикли.
Само-очистка хоча і не ідеально, але дуже хороша
Туалет, як і усі сучасні вироби має додаток для смартфону. Але додаток не безглуздий і крім нотифікації, що хтось ось щойно сходив ще зважує котів, повідомляє коли треба міняти пакет і дозволяє віддалено запускаси процес чистки.
Також його так сконструйовано, що запахів ніяких не чути. Ну принаймні мені і Олені не чути. Усе пакується в пакет який просто міняється на новий. Десь на 25 “порцій” в одному пакеті.
Практично усі елементи можна зняти і помити або замінити
При необхідності, а це дуже нечасто (скажімо раз в два міцяці) туалет цей можна практично повністю розібрати (лишається лише база з моторчиком в яку нічого не потрапляє) і усі ці компоненти можна мити як завгодно – в них нема ні електроніки ні відкритих металевих поверхней.
Коротше я дуже задоволений і можу порадити. Але вважаючи, що у нас два кота і вони схоже будуть дуже великі наступний, коли виникне така необхідність, куплю більший, але мабуть знову від цього ж виробника.
Стосовно червоного світла – це тренд останніх кількох років у косметології та відновленні. Працює це завдяки тому, що спеціально підібрані хвилі проникають глибше в шкіру і стимулюють відновлення клітин.
І так, це факт підтверджений науково і результати помітні. Не те щоб я був спеціаліст з цього, але використовують подібну технологію та інші “лазери” доволі широко і радять їх в тому числі косметологи та лікарі.
Конкретно ця модель включає світлодіоди які випромінюють в трьох різних діапізонах
Існує “червоне світло” для суглобів, усього тіла, навіть інфра-червоні сауни. Ну і зрозуміло маски.
За ціною маски коштують від пари сотень до кількох тисяч доларів і різняться якістю та щільністю світлодіодів, тим наскільки їх можна підганяти під обличчя, наявністю вібро-масажу, нагріву/охолодження і так далі.
Ціна звісно дуже велика, але і вибрати ми довго і старанно порівнюючи моделі, функціональність, характеристики та відгуки.
Напишу коротко:
Виглядає дуже круто – в сенсі “якісно” і “дорого”.
Вмикається кнопкою, звичайний режим – 15 хвилин з легкою вібрацією, три діапазони
Сидить помірковано зручно враховуючи, що маска не гнеться взагалі. Підлаштовується посадка двома ремінцями.
Але головне – чи працює вона? Так, вона працює і результати помітні вже доволі швидко. Але на відміну від, скажімо, ретинолу, така маска зменшує певні проблеми тимчасово, а не виправляє їх остаточно.
Навіть на моїй чоловічій шкірі результати помітні після кількох сеансів. Зморшки виглядають не такими глибокими, набряклості зменшуються, якісь прищики чи інші дефекти стають менш помітними.
А чи варто воно своїх грошей – так, лише якщо ви можете дозволити собі таку покупку і не закладати в борг все що маєте. Інакше є дешевші засоби які вимагають більших зусиль від вас – починаючи з вмивання крижаною водою і до кремів та процедур.
Але з часом ми таки вирішили, що хочемо кошеня і почали розглядати варіанти. У місцині де ми живемо існують центри адаптації де можна взяти котів різного віку і собак. Але попит на них дуже високий і розбирають їх дуже швидко. На відміну скажімо від другої половини нашого штату звідки цих котів переважно і привозять.
Працює це так. Кожного дня на сайті закладу публікують список тварин яких можна поїхати подивитися. Ми хотіли щось сіреньке, щоб було схоже на Лєнку. І ось коли знайшли поїхали в той заклад – а кошеня вже забрали.
Там же нам і пояснили, що краще брати двох. По-перше, вони вже здружилися і їх краще не розлучати. А, по-друге, їм буде не так самотньо і вони не будуть постійно вимагати уваги. Тож ми вирішили взяти парочку.
І ось знайшли пару (сіре і чорне), поїхали дивитися – а їх забрали. Але, кажуть, є трійко інших, хоча одне з них ось прямо зараз забирають. Ми зайшли глянути і зрозуміли – ці наші.
Бодя (червоний ошийник) і Гена (зелений) віком 4 та 5 місяців відповідно
Кошенята були з однієї ферми. І як усі кошенята в наших притулках вони вже привіті, стерелізовані, без паразитів та перевірені на хвороби – здорові і жваві. Їх імена були Geoduck (Гуїдак) та Barnacle (Барнакл), і вже по дорозі додому я запропонував називати їх Гена і Богдан. А Богдан дуже швидко скоротилося до Бодя.
Гена (зверху) та Бодя вже як пару місяців живуть у насБули такі маленькі, що поміщалися обоє за клавіатурою. Боді (зправа) 4 місяці, Гені – 5
Адаптувалися вони дуже швидко, виявилися грайливими, добре реагують на іграшки, навіть вимагають гратися з ними. Скоренько дослідили усю хату, вибрали собі місця де спати і склали розклад. Бігають і борюкаються вже менше на момент написання, а натомість почали гуляти на вулиці.
З Бонєю навіть була пригода коли я був у відрядження. Він вискочів на ніч у відкриті двері, а ми їх тоді ще не випускали регулярно, і зник на дві ночі. Олена його потім знайшла на верхівці дерева де він і просидів весь цей час. Лазила за ним знімати. Видно їх щось налякало – у нас тут рисі, койоти і навіть яструби полюють на кошенят, насправді радять не надто випускати. Проте втримати їх в хаті весь день неможливо.
Ще теж зовсім маленькі, але вже лазять по всьому і всюди борюкаютьсяА в день вони сплять з 12-ї до приблизно 8-ї вечораЦю світлину ми використовували в оголошенні про розшук Боді (він на передньому плані)А це вже вони такі на момент написання. Гені (зліва) 10 місяців, Боді – 9
Bose є одним з моїх улюблених брендів, маю чи колись мав різні моделі їх навушників (Quiet Comfort Ultra Earbuds Gen 2, QuietComfort 45, QuietComfort Earbuds II, SoundSport, QuietComfort 25 та навіть Bose Sleepbuds II). І усі вони для мене мають чудовий звук, комфорт та виглядають дуже привабливо з точки зору естетики. У подорожах, на тренуваннях та в офісі – рівних їм за набором характеристик важливих для мене я поки не знайшов. А отже мав колись спробувати і цей вид навушників.
В цілому до такого класу навушників я ставився дуже скептично – ну що там за звук може бути? Але мав досвід на диво хорошого звуку від Meta саме з відкритими динаміками (Oculus Quest 2 та Meta Rayban), а тому також мав розуміння, що звук не буде таким вже й поганим.
Повна ціна цієї моделі на момент написання складає $300 (на сайті виробника – Shop Ultra Open Earbuds | Bluetooth Open Earbuds | Bose), і це дуже дорого. Дорого тому, що насправді необхідності саме у таких навушниках у мене не було, а для примхи це занадто. Але коли побачив модель refurbished (тобто з ремонту, але на такій же гарантії як і нові) за $200 від самих Bose як продавця – не втримався і купив.
Кілька місяців їх використовувала Олена, і вона була в захваті від них з першої миті. З її слів звук чудовий, сидять добре, але при цьому ще й чути все навколо – не треба музику вимикати та виймати навушники з вуха.
Певний час потому я купив подібні від Shokz, віддав їх Олені, а собі забрав цю модель.
І після кількох тижнів використання маю сказати наступне:
Звук дійсно дуже хороший, неочикувано хороший. Музика звучить краще ніж у багатьох вкладишах, але звісно бас не такий масивний. Проте як не дивно людські голоси (коли приймаю участь у дзвінках) дуже глибокі.
Парування з пристроями не лише просте і швидке, але найкраще, що я бачив будь-коли.
Коли дивишся фільми (скажімо на велотренажері) можна помітити певні відставання звуку від відео. Не надмірні, але все ж таки.
Навушники одягати дуже просто, але у мене зайняло певний час почати робити це автоматично – чомусь для мене просто дістати і одягти одним рухом непросто.
Коли навушники у вухах то я їх не відчуваю, але коли знімаю то в тому місці вуха неприємно болять. Олена ж навпаки – після 2-3 годин відчувала біль у місці кріплення, але він одразу зникав як знімала їх.
Управління – це найгірше. На кожному навушнику є одна кнопка (пауза/відтворення), а інші комбінації дуже дивні. Скажімо для збільшення гучності треба зробити коротке і одразу довге натискання, а для зменшення – два короткі і одне довге. Це звісно працює так собі і я частіше перемикаю пісні чи режим ніж регулюю гучність.
Сидять навушники надійно як не мотиляй головою, але достатньо торкнутися їх в неправильному місці (наприклад коли пробуєш натискати кнопки) як вони просто вилітають з вух.
Великий плюс – навушники не заважають окулярам і кепкам, їх не буде заливати потом.
У підсумку маю сказати, що це дійсно хороші, хоча і дорогі навушники з якістю звука краще ніж можна очикувати.
Стосовно використання їх має сенс брати коли:
вам треба чути, що відбувається навколо – офіс, біг/вело на вулиці де не надто безпечно
носити вдома слухаючи музику/книги/новини
носити з кепкою чи навушниками.
І їх не варто брати для:
гамірного оточення – спротзал, літак
під шапку
коли треба регулювати щось кнопками і ви при цьому рухаєтесь.
Kraftwerk одна з мої найулюбленіших команд взагалі за всі часи. Вони стояли у витоків електроної музики, але почали разом з іншими kraut rock командами як Cam, Tangerin Dream, Phallus Dei, Neu!, Faust,… Команди ці намагалися створити нову музику не використовуючи нічого з рок-н-ролу чи народної музики і по суті заново винайшли рок. А Крафтверк доволі рано від них відкололися щоб робити інші експерименти. Ідея полягала в тому щоб створювати багаті музичні композиції мінімумом засобів – відсутність аранжування, майже ніяких обертонів. Те ж саме стосувалося і текстів – як передати суть, настрій та емоції усього кількома словами?
У групи безліч всесвітньо відомих хітів, але моя найулюбленіша композиція ось мабуть ця. Вона входить в альбом “Тур де Франс” і описує роботу тренованого людського тіла як наче це машина що рівномірно споживає ресурси доки розум знаходиться у медитативному стані.
Не зважаючи на свій похилий вік музиканти досі регулярно виступають і збирають велики натовпи на концертах. Але музика на любителя – коли ми з Оленою ходили на них в Сіетлі я просто не міг очей відірвати від сцени, а вона щосили боролася зі сном
