З моменту нападу Хуйлостану на Україну не можу уявити як писати чи перейматися такими буденними і дрібними речами як фільми, музика, подорожі і навіть тренування. Але в той же час якщо не перемикати себе насильно хоч на щось можна дуже сильно нашкодити своєму психічному стану і здоров’ю, і кому від цього буде користь?
Злість та розпач, неможливість якось суттєво допомогти, хаотичні пошуки де і як себе можна задіяти… Важливо лишатися тверезим, зосередженим, раціональним як би нереально вся ця ситуація не виглядала. Можу комусь допомогти просто зараз і роблю це, сподіваюся все скінчиться як скоріше і буду вже допомагати відновлювати і розбудовувати. Але це вже після перемоги.
Прощення не буде. Ніколи, ні за яких обставин. Росія має бути розорена, розділена, а бажано лишатися в ницості та бідності назавжди. І що зможу для цього зроблю. Але це теж потім.
А поки мій блоґ буде і далі заповнюватися легенькими нісенітницями про фільми (які я не можу зараз дивитися, буду писати про те що дивився до початку війни), про подорожі та інше таке. І я знаю, що пишу ще для себе – мене і так не дуже багато людей читало, а зараз їм взагалі не до того. Але для мене це вже за кілька років стало звичкою і буду писати щоб хоч так повернути фрагменти реальності в життя.
Цей аеродинамічний шолом зі змінними лінзами є також по формі більше схожим на традиційний вело-шолом. Взагалі він дуже схожий на Rudy Project Volantis який мені дуже подобається, але є кілька відмінностей на причин чому я придбав цю модель. Також варто згадати, що на тому ж Tour de France шоломи від Ekoi використовує більшість команд. Ну а тепер по деяких пунктах:
В комплект входять три лінзи (прозора, сіра, сильно затемнена) в той час коли для інших брендів лінзи доведеться докупати окрему. Скажімо для того ж вище згаданого Rudy Volantis лінзи коштують по $35.
Лінзи на магнітах і їх можна тримати як на шоломі, так і на ходу зніти то одягти так щоб вони закривали очі. Я переймався чи будуть магніти тримати і чи зручно взагалі буде знімати/одягати лінзи на ходу. На обидва питання відповідь “так” – лінзи сидять як приклеєні і при цьому їх просто і легко знімати і одягати на ходу.
Шолом відносно “теплий” – в ньому хоча і присутня вентиляція, але для мене її не достатньо. Коли погода жарка я би все ж таки вибрав Rudy Volantis де шолом просто продувається. Це, тобто те що мені спекотно у подібних шоломах є однією з причин чому я не користуюся ще більш аеродинамічними краплеподібними шоломами і з жахом згадую Lazer Tardis.
Застібка магнітна і її теж просто і легко застібати та відкривати однією рукою.
Шолом сидить комфортно і насправді я його взагалі не відчуваю.
У підсумку – шолом класний сам по собі, а ціна за яку я його придбав робить його мабуть найкращим варіантом для мене взагалі.
Книга в якій переселенці на Дикий Захід (прямують у Каліфорнію) переживають жахливі події і стикаються в прямому сенсі з вампірами. Причому для вампіризму у книзі є таке собі обгрунтування, але все одно ця частина скоріш містична.
Мені особисто частина про побут та проблеми переселенців впродовж подорожі були набагато більше цікаві і чесно кажучи я б з радістю прочитав книгу лише на цю тему. Але авторка додала вампірів, містики, потойбічного жаху… і все це не дуже вдалося як на мене і дуже зіпсувало усю книгу. Тобто пафосу багато, але не зважаючи на всі описані звірства якось воно не лякає і не вражає. До того ж хочеться більше подробиць та логіки.
Повторюся, що побутова частина просто чудова. І в цілому книга для подорожі наприклад просто чудова. Проте в іншому – ні, не моє.
Цей костюм для триатлону з рукавами не дивлячись на назву не є ні pro, ні тим більше aero. Але по порядку.
Костюм для триатлону – це спеціальний спортивний одяг призначений для того щоб у ньому можна було плавати, їхати на велосипеді і бігати. Тобто його зроблено з матеріалу схожого на матеріал купальників, але такого, що в ньому не затримується вода і який дихає. Також у костюмі є “подушка” для вело-етапу, але у порівнянні з вело-шортами вона як правило мінімальна і часто є просто додатковим шаром м’якої матерії.
Коли я його купив роки зо три тому це якраз був час коли з’явилися відповідні технології і усі професіонали у спорті на довгих дистанціях почали використовувати костюми з рукавами. Мені теж захотілося. І коштував він тоді десь $80, а крім цього костюму усе інше було від $300.
В цьому костюмі я кілька разів виступав на змаганнях і скажу, що це дуже хороший вибір для початківця який ще має певну зайву вагу і переймається тим, що три-костюм буде перетягувати ноги та руки як сосиски. Так ось цей костюм на ногах прилягає щільно, але при цьому нічого не перетягує. А матеріал рукавів взагалі просто лежить на шкірі.
Проте з іншого боку костюм не “прилипає” до шкіри і якщо скажімо нестися з гірки на вело то за нього буде задувати. А з дорогими костюмами такого не буває – вони дійсно сидять як шкіра.
Також в районі паху костюм не достатньо приховує і виглядає як тоненькі плавки (хоча і не просвічується). І останній для мене недолі – незручні і доволі мілкі кишені на поясі.
При ціна на момент написання у $130 (на сайті виробника – Men’s Pro Aero Triathlon Race Suit – SLS3) я цей костюм можу порадити лише початківцям як вже написав вище. Він виглядає як аеродинамічний і такий, що сидить в обтяжку, але насправді таким не є.
В іншому ж вже за $150 можна знайти дійсно хороші костюми, або подібний до цього (чи навіть можливо трошки кращий за матеріалами) можна знати за $100.
Книга має доволі цікаву ідею – уся Європа, та прилеглі до неї частини суші незрозуміло чому і як раптом зникли, а на їх місці опинилися безлюдні землі з невідомими раніше на Землі рослинами та тваринами.
Починається книга більше як пригодницька де людство починає досліджувати новий континент (а той географічно дуже сильно збігається зі старими землями) і повільно розбудовуватися.
Але з часом автор додає все більше і більше елементів. Тут і про збереження Всесвіту від теплової смерті, і про те, що наша реальність насправді є симуляцією, і про складні, але при цьому не розумні сутності. І ще багато чого включно з паралельними світами та альтернативною історією.
І в цілому все це непогано, але мені особисто хотілося б щоб книга була більш сфокусована. А то ось ці стрибки між бойовиком, пригодами, політикою та ізотерикою створюють дуже нерівну картину.
Мої вело-туфлі для триатлону Shimano SH-TR9 вже мають такий вигляд наче я ходив в них в гори і схоже прийшов час замінити їх. До того ж у мене практично на кожному старті під кінець дистанції німіють ступні – а тому було бажання спробувати якийсь інший бренд.
Ekoi є відомим і популярним виробником вело-одягу і коли я побачив триатлонські туфлі у них зі знижкою то не міг встояти щоб не купити їх. Купив собі 43-й розмір (мій біговий – 42.5).
Виглядають ці туфлі дуже круто, мені прямо дуже подобаються. На нозі відчуваються легко і майже непомітно. Ну крім одного моменту про який нижче. І у порівнянні з цими туфлями Shimano SH-TR9 відчуваються як зимові ботинки – їх забагато, вони теплі, широкі і розтоптані.
І хоча туфлі є вузькими, проте для мене
Проблема ж цими велотуфлями для мене у тому, що нігті великих пальців ніг стирчать вгору (я постійно протираю ними дірки в кросівках), а велотуфлі мають жорсткий носок. Тобто в прямому сенсі надзвичайно жорсткий і геть не гнучкий прошарок пластику який призначений для кращої аеродинамічності. І ось цей жорсткий елемент тисне на ніготь, що створює надзвичайно болісні відчуття вже за 1-1.5 години. І ця біль настільки неприємна, що я вирішив не використовувати ці туфлі для стартів як IronMan 70.3. Можливо для коротших дистанцій і буду.
Також важливо, що підошва у цієї моделі більш жорстка у порівнянні з туфлями Shimano, що не лише робить педалювання більш ефективним, але і теоретично комфортнішими (за умови якщо вони підходять вашій стопі) на довгих дистанціях. Коротше туфлі класні: легкі, непомітні, але для мене не працюють.
Цей дивний і дуже спеціалізований продукт називається спід-с’ют (speed suite – швидкий костюм) і призначено його для того щоб одягати поверх костюму для триатлону на етапі плавання. Суть цього в тому, що матеріал тут набагато щільніший і часто навіть такий, що не намокає.
Звісно цей костюм пропускає воду і не додає плавучості як гідрокостюм, але все ж таки дає певну перевагу – а саме “прорізати” воду виходить в нього трошки швидше. Проте лише трошки.
Свого часу я купив цю модель перед стартом свого першого Half IronMan і купив на той час минулорічну модель. Коштувала вона щось в районі $150 у порівнянні з моделлю поточного року на той час за $350 десь. При цьому функціонально різниці між цими моделями для такого плавця як я нема.
Ось і зараз хоча нова модель коштує більше $400 минулорічну можна купити на сайті виробника за $190, що я власне вам раджу і зробити якщо вам щось подібне потрібне саме від цього бренду (на сайті виробника – Men’s Viper X2 Short Sleeve Triathlon Swimskin – Men’s Swimskin | ROKA).
Я стартував у цьому костюми лише пару разів, але можу сказати, що його у порівнянні з гідрокостюмом дуже просто знімати і ви не будете витрачати якийсь помітний час на це.
Проте варто зауважити, що костюм дуже щільно сидить і хоча і не передавлює нічого, проте у плечах відчувається. І тому тим хто добре плаває я би порадив купувати варіацію цього костюму без рукавів (вона ще й дешевше буде).
Ну і звісно головне питання – чи варто воно своїх грошей? Складно сказати. З одного боку якщо перекласти виграні секунди на вартість то можливо і ні. Але з іншого боку почуваєш себе краще і впевненіше в ньому, костюм добре виглядає і в цілому додає до почуття, що ось цей день і цей старт є особливими.
Попереднього року теж брав участь в цьому старті і дуже приваблює в ньому те, що цей старт крихітний (до 30 людей), а отже не створює особливо нервової атмосфери. Друге – він надзвичайно близько до нас. І третє – коротка дистанція (800 метрів плавання, 6 км біг).
Через те, що плавання було коротке, а вода не надмірно холодна вирішив пливти у спід-с’юті Roka Viper замість гідрокостюму. До того ж минулого року я виявився найшвидшим на воді, хоча завів усіх не туди і проплив багато зайвих метрів.
Але цього разу на старті було пара молодих хлопців які дременули зі старту так, що першого я взагалі не бачив, а за другим тримався більшу частину дистанції. Та проте вдалося подолати плавання за 15:03, що для мене дуже хороший результат.
В транзитці я звісно дуже швидко зтягнув спід-с’ют, але витратив час щоб одягти шкарпетки. І побіг за другим учасником приблизно на такій же відстані як і вилізли з води.
Він біг трошки зашвидко для мене, але я тримався перші 2 км, і лише потім відчув, що не витримаю такого темпу. Проте знизив швидкість буквально трішки і завжди тримав того попереду себе на відстані 50-80 метрів. Проте на останньому кілометрі він додав і сильно відірвався.
Пробігти у мене вийшло за 25:01, тобто по 4:15 кілометр – теж непогано.
І власне на цьому все – зібрав речі і поїхав додому. Ось так і пройшли вихідні :)
З першого погляду книга яку варто усім радити читати – в ній пояснено доволі просто як працює доказова база медицини, чому не варто вірити фуфломіцинам та рекламі. Додатково наведено приклади совєцьких та закордонних препаратів та процедур в які публіка в різних країнах вірить і витрачає на них значні гроші. Також трошки згадано про спортивну медицину і деякі інші аспекти.
Але для мене ця книга не структурована і не викладена ідеально, тому і така оцінка. Якщо частина про те як працює доказова медицина мені особисто цікава, але вона доволі суха. І з іншого боку більша частина книга в якій згадано конкретні препарати чи процедури з часом перетворюється у перелік за яким важко слідкувати. Мені особисто здається, що було б краще якби згадані фрагменти було перемішано. Ось такий препарат, а ось які правила не було дотримано чи ось конкретно чому дослідженням не можна довіряти. Хоча у книзі щось подібне є, але це в основному посилання на першу, “суху” частину книги.
Проте звісно самоосвіта це добре, тому звісно читайте якщо є нагода.
Я дуже довго (в прямому сенсі кілька років) думав написати подібний пост. Не за один раз написати, а поступово доповнювати його і додавати різні моделі та мої враження від них.
Для не бігунів це може здатися дивним – шкарпетки вони і є шкарпетки, про що тут можна писати? Але насправді бігові шкарпетки (так, є шкарпетки створені спеціально для бігу) різняться не лише за ціною та матеріалами, але навіть їх конструкція, те як матеріали поєднано і деякі інші нюанси не лише роблять шкарпетки дуже різними, але і навіть створюють певну спеціалізацію стосовно погоди, дистанції, поверхні, тощо.
Писати тут буду лише про шкарпетки які я сам використовую і які вважаю вартими уваги.
Саме з цих шкарпеток можна сказати і почалася спеціалізація – свого часу (у 2012-му році) багато спортивних журналів (триатлон, біг) писали про цю модель. Це було дивно, але шкарпетки дійсно вийшли дуже вдалими і я в ті роки бачив, що дуже багато людей почали в них бігати.
Що ж такого спеціального в них? Вони невагомі, дуже тоненькі у верхній частині, але помітно товщі та м’якіші на підошві. Шкарпетки не відчуваються на нозі взагалі, не зсувуються, не беруться складками, не натирають, дуже добре себе показують навіть коли наскрізь мокрі.
Недоліком я назвав би те, що шкарпетки не обтягують ступню щільно і тим самим не створюють враження готовності викладатися щосили. Тобто вони за сьогоднішніми мірками є “розслабленими”.
Варто також відзначити неймовірну живучисть – у мене здається досі є і досі у хорошому стані пара куплена ще у 2012-му.
Мені на момент написання дуже сильно подобається ця модель і вона є однією з найбільш улюблених для мене.
Шкарпетки просто приємно одягати – вони одночасно і щильно сидять, але при цьому ніде не спричиняють дискомфорту. Тобто створюють те саме враження готовності щоб викладатися.
Ця модель є доволі тоненькою, але при цьому достатньо щільною. Можливо не найкращий вибір для дуже спекотної погоди, але в усьому іншому ці шкарпетки дуже добре підходять для будь-якого бігу. Вони (власне як і усі шкарпетки Balega) ніде не натирають, не утворюють брижі, не перетягують нічого.
Головним і мабуть єдиним недоліком можу назвати те, що у порівнянні з деякими іншими моделями ці шкарпетки швидше протираються (і все одно ми говоримо про місяці використання). У мене нігті великих пальців протирають дірки, але шкарпетки ці мені настільки подобаються, що я їх зашивав і далі використовував як нові.
Повна ціна на момент написання складає$22 і я вважаю її виправданою. На сайті виробника – Support Quarter (balega.com).
Виробник позиціонує ці шкарпетки як компресійні, що для мене доволі дивно. Чесно кажучи я вважаю цю модель просто новішою і не такою розслабленою версією класичних Balega Hidden Comfort.
Ця модель дійсно щильніше сидить на нозі, але при цьому якщо порівнювати з компресійними моделями інших виробників то тут компресія відсутня як на мене. В усьому ж іншому це звичайні шкарпетки Balega (тобто можу їх радити щиро) – м’які навіть там де тоненькі, товща підошва, непомітні на нозі.
Ось ця модель призначена для запобіганню натирань дійсно варта уваги якщо у вас є такі проблеми. Як і усі моделі від Balega ці шкарпетки тоненькі, добре обтягують ступню, але при цьому дуже м’які і мають потовщену підошву. Але у порівнянні з іншими моделями матеріал тут значно щильніший і має якісь додавання щоб запобігати натиранням.
Для мене, окільки натирання не є типовою проблемою як правило, ці шкарпетки є просто більш щільною та трошки теплішою версією Balega Hidden Comfort чи Balega Silver. Але безумовно можу радити їх навіть якщо натирання не є проблемою для вас.
Ціна в $20 (на сайті виробника – Blister Resist No Show Tab (balega.com)) безумовно виправдана, особливо якщо враховувати, що ці шкарпетки можуть запобігти серйозних пролем. І стосовно живучості – ця модель буде у вас у використанні кілька років.
Серед бігунів (принаймі в США) цей бренд бігових шкарпеток є чи найльш відомим і різні моделі цього виробника можна знайти в різноманітних списках (найкраще з…, ідеї на подарунки для … і так далі) та рекомендаціях.
У мене є кілька моделей цього бренду і в першу чергу треба зазначити якість в плані сенсорних відчуттів – їх шкарпетки не лише приємно носити, але і просто брати в руки приємно. Ця конкретно модель ледь трохи має компресію, але при цьому є досить тоненькою. Під п’ятою та пальцями матеріал трохи м’якіший, але зовсім трохи.
Мені ці шкарпетки дуже подобаються, але для змагань я би застерігся їх радити – вони трошки більш щільні ніж хотілося б і у теплу погоду можуть бути занадто жаркими.
Недоліком також треба вказати, що це не ті шкарпетки які у вас будуть “жити” роками – на мені вони протираються (знову ж таки в першу чергу нігтями великих пальців), а через те, що вони доволі тоненькі зашивати їх багато разів не вийде.
Ці шкарпетки мене (і не лише мене) вразили як своїм незвичним виглядом так і функцією яку вони обіцяли, а саме – запобігання натирань специфічно в районі пальців. І вони дійсно працюють! Я коли лише починав бігати довгі дистанції і ще не підібрав собі моделі кросівок які мені найкраще підходять часто крім звичних місць на стопі натирав кінчики пальців, або навіть різав сусідні пальці нігтями. І так – нігті були обрізані, просто дистанція “накопичує” мікроушкодження яке і виливається в поріз.
В цих шкарпетках усі проблеми зникли і я навіть кілька марафонів пробіг у них – боявся щоб не натерти нічого.
Серед недоліків в першу чергу треба вказати, що ці шкарпетки дуже швидко (у порівнянні з деякими іншими моделями згаданими в цьому дописі) протираються. І другий недолік – ніякої спеціальних ущільнень чи пом’якшень в районі пальців чи п’яти.
Конкретно цю модель як шкарпетки для змагань радять доволі часто (спортривні журнали та спеціалізовані блогери), тому я не міг пройти мимо і не спробувати і собі.
Головна характеристика для мене це майже повна відсутність пом’якшень – шкарпетки дуже тоненькі, підошва не щільніша і не товща. Вони як на мене потрібні коли треба просто щось мати між шкірою ступні та кросівком. І якщо для вас запобігання натирань чи якась додаткова м’якість не є обов’язковими вимогами то можете спробувати цю модель.
Також мушу сказати, що Swiftwick є доволі популярними серед велосипедистів (але звісно ті що закривають гомілки). І у мене є кілька пар. Вони хоча так само нічого не додають (хоча і є трохи щільнішими), проте на велосипеді мають більше сенсу.
Що дивно з цими шкарпетками так це те, що їх неможливо знайти на сайті виробника, але вони є, наприклад, на Amazon – https://www.amazon.com/gp/product/B07KPW5WL4. Мені здається, що цю модель вже не випускають, а те що продається то старі запаси.
Отже за $20 маємо надзвичайно комфортні шкарпетки – вони і обтягують ногу (особливо у верхній частині), але при цьому дуже м’якенькі (особливно на підошві). Їх одягати і бігати в них одне задоволення. До того ж вони добре виглядають на нозі і мають сподобатися тим, хто любить високі шкарпетки. Але варто зазначити, що товша підошва дійсно додає обсягу і скажімо якщо у вас дуже “тугі” кросівки для змагань то ці шкарпетки ускладнять процес одягання, а може і спричинять дискомфорт якщо буде занадто тісно у них.
Недоліком я мушу назвати те, що шкарпетки ці не надто витривалі. Майже миттево нігті великих пальців протерли дірки. Я їх кілька разів зашивав і не відчув втрати функціональності, але нарешті вони порвалися так, що я вирішив їх викинути.
Як на мене для спокійного бігу чи прохолодної погоди це чи не найкращі шкарпетки.
