З моменту нападу Хуйлостану на Україну не можу уявити як писати чи перейматися такими буденними і дрібними речами як фільми, музика, подорожі і навіть тренування. Але в той же час якщо не перемикати себе насильно хоч на щось можна дуже сильно нашкодити своєму психічному стану і здоров’ю, і кому від цього буде користь?
Злість та розпач, неможливість якось суттєво допомогти, хаотичні пошуки де і як себе можна задіяти… Важливо лишатися тверезим, зосередженим, раціональним як би нереально вся ця ситуація не виглядала. Можу комусь допомогти просто зараз і роблю це, сподіваюся все скінчиться як скоріше і буду вже допомагати відновлювати і розбудовувати. Але це вже після перемоги.
Прощення не буде. Ніколи, ні за яких обставин. Росія має бути розорена, розділена, а бажано лишатися в ницості та бідності назавжди. І що зможу для цього зроблю. Але це теж потім.
А поки мій блоґ буде і далі заповнюватися легенькими нісенітницями про фільми (які я не можу зараз дивитися, буду писати про те що дивився до початку війни), про подорожі та інше таке. І я знаю, що пишу ще для себе – мене і так не дуже багато людей читало, а зараз їм взагалі не до того. Але для мене це вже за кілька років стало звичкою і буду писати щоб хоч так повернути фрагменти реальності в життя.
Щодо фантазі, жанру який можливо навіть більше за фантастику, а в деякі періоди часу навіть був одним з найбільш популярних жанрів у літературі – як і варто очікувати у ньому є течії, піджанри, напрямки, школи та традиції. Усього цього стільки, що можна писати книги лише про класифікацію (і такі книги теж є). Тут же поглянемо з точки зору історії розвитку і сучасного стану, спрощено, узагальнено і придатного для вживання навіть не прихильникам жанру.
“Меч Шаннари” – та сама “копія” “Володаря перстнів” яка закріпила формулу високого фантазі на десятиріччя
“Володар перстнів” Толкіна є недосяжною вершиною фентезі, але при цьому не є дуже вже такою хорошою літературою. І при цьому краще в цьому жанрі вже ніколи нічого не буде написано. Так, заява дещо категорична і це звісно певне перебільшення, але давайте розбиратися.
Толкін не був першим автором фентезі, не був він і найбільш видатним літератором. Але він мав друзів та знайомих які працювали в цьому жанрі, мав ідеї, час та вміння щоб все це об’єднати у свій епічний твір.
В США трилогія “Володаря перстнів” стала величезним успіхом і у студентських кампусах найбільших університетів була популярнішою за Бітлз. В той же самий час антивоєнні протести, початок боротьби проти расизму, сексуальна революція злилися в один коктейль де і твір Толкіна знайшов своє місце серед самої еліти усіх цих рухів. Ельфи, орки, чаклуни та епічна міфологія одразу у великій кількості з’явилися в кожному закутку масової культури.
“Хроніки Амбера” Зелязни, як майже всі його книги можна відокремити у свій власний жанр. А перша книга серії “Дев’ять принців Амбера” для мене стала першою фантазі-книгою яка мене буквально захопила і не відпускала.
Видавництво книг в ті ж часу теж мінялося. Видавництва які раніше належали родинам і передавалися через покоління почали купувати корпорації. І якщо книговидання на той час не розглядалися як дуже прибутковий бізнес і видавці сильно переймалися щоб видавати лише варту того літературу, то корпорації хотіли зробити з книговидання такий же бізнес як продукти харчування чи побутова техніка. Цю можливість і необхідність розгледіли пара редакторів Лестер дель Рей та його дружина Джуді-Лінн. Вони мали таке бачення, що фантастика та фентезі не є літературою, а розвагою, що вони мають створюватися за жорсткою формулою, мають відображувати актуальні запроси і кожна книга має бути прочитана один раз. Як брусок мила – купив, прочитав, забув, купив наступну таку саму.
“Колір магії” – мабуть найбільш відома книга з серії гумористичної фентазі “Світ-диск“.
Пробуючи видавати інші фантазійні твори свого видавництва яке було під дахом RCA (щось типу Apple чи Sony того часу) Лестер не мав успіху певний час, але тут його дружині яка очолювала напрямок фантастики потрапив рукопис “Меча Шаннари”. Події книги відбувалися у пост-аполікптичному майбутньому Землі, але Лестер примусив автора переписати книгу зробивши з неї клон “Володаря перстнів”. Тут і закріпилася та сама формула: головний герой – молодий і високоморальний чоловік який сам того не знаючи успадковує титул, уміння, або якийсь могутній артефакт. Обставини роблять його єдиним хто може протистояти злу яке захоплює світ. У нього має бути мудрий і старовинний порадник, пов’язаний з магією. Магія обов’язкова. У героя в його подорожі яка відбувається впродовж усього оповідання має бути компанія помічників. І обов’язково – ніяких навіть натяків на фантастику чи науку. І книга (а потім трилогія) стала шаленим успіхом.
“Саме лезо” – книга з серії “Перший закон” є чудовим представником темної фентазі, але може шокувати непідготовленого читача
Звісно наступні книги були написані за тією самою жорсткою формулою, а книги видавництва продавалися дуже добре і були буквально в кожному книжковому магазині. Варто ще згадати, що дружина Лестера створила дуже подібну формулу для фантастики і сильно вплинула на “Зоряні війни” які і було створено за формулою. Але фантастика в цілому хоча теж постраждала, але завжди була більш різноманітним жанром, і вибралася з ями значно раніше. Дивлячись на успіх видавництва інші компанії теж впровадили свої дуже подібні формули.
Формула дель Рея працювала усі 70-ті та частину 80-х, а вже в 90-х вона зробила з фентезі просто посміховисько. Усі книги були однакові, мінялися лише імена та раси персонажів, і те що колись було забавкою інтелектуальної молоді викликало сміх, зневагу, відразу та вважалося анти-літературою. І авторам така ситуація теж не подобалася.
“Чорний загін” – з цієї серії для мене почалося знайомство з темною фантазі. Перечитував кілька разів. І це не така брутальна
Очолив “супротив” успішний автор і ще більш успішний видавець Майкл Муркок який відкрито виступав проти творчості Толкіна. Муркок та його сучасний послідовник Мартін (той що “Гру престолів” досі пише) чомусь саме Толкіна вважають винуватцем такого стану фентезі, а не формули корпорацій. І те що вони створили очікувано саме стало формулою миттєво: у Муркока головний герой має бути алкоголіком чи наркоманом, або мати якісь подібні проблеми, в кінці або перемагає зло, або якщо перемагає головний герой то він стає злим. Мартін до цього додав сцени сексу та несподівані вбивства персонажів.
Нова формула протрималася з десяток років і вже в двохтисячних автори почали боротися і з Толкіним і з Муркоком/Мартіном і створили нову формулу. У сучасному фентезі акцент роблять на тому, що роблячи правильний вибір не завжди можна досягти мети і перемогти зло, або можна принести усім добро ставши злим, або потворні і злі з першого погляду персонажі як гобліни насправді найбільш моральні серед усіх, або ельфи мають якісь свої хитрі корисні мотиви і усіх використовують, і так далі.
“Колесо часу” – сучасне популярне високе фантазі за який є доволі теж популярний серіал від Amazon
В той же час розвивалися під-жанри фентезі які чесно кажучи практично усі зараз більш привабливі та винахідливі ніж сучасне класичне (або високе) фентезі (“Колесо часу” з сучасних): низьке фентезі з мінімумом магії (“Воронячий цикл”), темне фентезі де герої страждають, хворіють, ледь пересуваються по карті (“Перший закон“, “Чорний загін“), гумористичне фентезі (“Світ-диск“), урбаністичне фентезі в сучасному світі (“Ніколиде”), цинічне фентезі з мінімум надії (“Гра престолів“), героїчні меч та магія (“Конан варвар”), казкове фентезі (“Зоряний пил”), історичне фентезі де магія присутня у реальних історичних подіях (“Його величність дракон”), містичне фентезі з використанням античної міфології (“Американські боги“), портал у фентезі (“Аліса в країні див”, “Нарнія”), гасове фентезі у вікторіанську епоху з елементами стімпанку, наукове фентезі (“Зоряні війни”, “Дюна“). І звісно суміші різних стилів які іноді стають ледь не окремими піджанрами як “Відьмак” – суміш низкого та темного фантазі, або “Хроники Амбера” в якому автор зміг перемішати високе фантазі, меч та магію і наукове фантазі.
“Відьмак” осучаснив і повернув інтерес до фантазі, а серіал від Netflix додав до цієї популярності. Магічні істоти, бої на мечах та трохи політики добре перемішані з фолкльором.
І власне чому ми більше не побачимо ніколи високого фентезі як “Володар перстнів” – та сама формула яка дуже довго приносила гроші, яка ледь не знищила жанр і яка привчила читача до того яким саме має бути фентезі є причиною. До успіху трилогії Толкіна в США фентезі мала різноманітні сюжети, унікальні історії, героїв, світи, історичні періоди, науку та економіку, релігії та політичні системи в книгах. Але зараз таке ми вже навіть не будемо сприймати як фентезі. Просто за визначення “Володар перстнів” є високим фентезі, є шаблоном, є тим як в цьому жанрі треба писати. А якщо сильно щось поміняти – для нас це вже буде щось інше.
Ось такі ілюстрації до тексту нижче генерував GhatGPT у червні 2025-го
Про колір очей, людських очей.
Коричневі очі була нашою адаптацією до умов яскравого сонячного світла, відкритих просторів, відсутності затінку та необхідності як самому полювати, так і не стати здобиччю. Ця мутація, яка виникла десь близько екватору дала стільки переваг, що ті хто її мали витіснили свого часу усіх інших. Зараз приблизно 70% людства мають цей колір очей. Коричневий відтінок створює меланін який поглинає значну частину світла. Коричневі очі краще бачать при яскравому сонячному світлі і не змінюють колір в залежності від освітлення, стану здоров’я та навіть емоційного стану як деякі інші кольори очей.
Карі, або ж горіхові очі змінюють колір впродовж дня і можуть ставати зеленим, коричневими і навіть жовтими. Кількість меланіну в них якраз між коричневими та блакитними очами. І ця мутація дає перевагу в умовах коли треба часто переходити між яскравим світлом та темними просторами. Саме цей колір змінюється не лише від зміни освітлення, але навіть емоційного стану чи температури тіла.
Чорні очі є мутацією пов’язаною з надмірною кількістю меланіну. І часто така мутація ще й робить зіниці невидимими, тобто око виглядає як велика зіниця без райдужною оболонки.
Блакитні очі є дуже недавньою мутацією яка виникла не більше ніж 10 тисяч років тому десь на півночі від Чорного Моря, можливо навіть на території сучасної України. Усі 8% людства (близько 500 мільйонів) походять від однієї пари яка мала таку мутацію. Колір очей насправді лише видається блакитним – в таких очах дуже мало меланіну і задня стінка ока відбиває практично усе світло, а ми бачимо блакитний колір через той же ефект як і бачимо небо блакитним. З віком блакитні очі або блякнуть, або темнішають до сірих через зміну відсотку меланіну в очах.
Зелені очі мають лише 2% людства. Для такого кольору не лише в очах має бути певна кількість меланіну (більше ніж у блакитних), але також має бути присутній пігмент ліпофусцин. Зелені очі міняють колір в залежності від освітлення: чим менше світла тим колір темніший. Зелений колір очі набувають за деякий час після народження коли усі необхідні для цього кольору компоненти досягають необхідної кількості.
Янтарні очі більше притаманні не людям, а хижакам як тигри та леви, вовки, хижі птахи. І цей колір вони мають саме щоб лякати жертву. Менше 5% людей мають такий колір. Як і у випадку зелених очей колір спричинено ліпофусцином у більшій кількості ніж у зелених очах і відсутності меланіну як у блакитних очах. У людей як і у багатьох інших тварин є інстинктивна реакція на такий колір очей – ми його сприймаємо як загрозу.
Сірі очі притаманні 3% людства. Як не дивно в них ще менше меланіну ніж в блакитних очах, але саме око відбиває світло по іншому, чим колір і спричинено. Сірі очі не міняють колір ні від зміни освітлення, ні через фізичний стан.
Червоні очі, а в деяких випадках фіолетові чи лавандові пов’язані з альбінізмом та мутацією через яку в очах взагалі майже відсутній меланін. І червоний колір – це колір кров’яних судин які і видно через око. Люди з таким кольором мають практично завжди носити сонцезахисні окуляри.
Гетерохромія, або очі різного кольору мають 1% людства. Спричинено її порушенням симетричності відсотку меланіну. Вона буває повна (кожне око має свій колір), секторальна (частина одного ока має інший колір), або центральна (внутрішня та зовнішня частина райдужки різні за кольором). Спричинено гетерохромію помилкою у зчитуванні ДНК під час формування очей. Дослідження не показали якихось суттєвих відмінностей в якості зору у людей з такою мутацією.
Кільця Кайзера-Флашера є не кольором, а жовтим чи золотим кільцем навколо райдужки. Такі кільця виникають коли в очах починає накопичуватися мідь і вони є показником серйозних негараздів з внутрішніми органами чи навіть порушеннями психіки. Кільця виникають непомітно і на ранніх стадіях їх може бути виявлено лише за допомогою спеціальних ламп. Але бувають випадки коли їх вже видно і так, і це вже ознака того, що мідь накопичуються в печінці та мозку.
Серед різноманітних допоміжних виробів для плавання є такі, що фокусуються на одному аспекті техніки. Конкретно ці лопатки згідно тверджень виробника роблять те саме, що мали робити FINIS Freestyler Hand Paddles та FINIS Forearm Fulcrum – а саме допомогати вдосконалювати техніку плавання.
Працювати має це наступним чином. Лопатки ці, на відміну від звичайних лопаток для плавання (як скажімо Finis Agility Paddles) призначено не для силових вправ і їх присутність майже не відчувається (не має відчуватися – знову ж таки згідно тверджень виробника). Особливостю цих лопаток є те, що вони доволі умовно тримаються на долоні і не злітають лише тому, що рука спирається на них у воді.
Положенні пальців (тобто відтань між ними), те як має бути вигнута долоня – це згідно рекомендацій як тримати долоню для найбільшого ефекту. І також якщо при заході у воду чи виході долоню тримати не правильно, робити рухи передчасно чи запізно – лопатка буде злітати.
Виробник рекомендує не тренуватися в них, а лише робити недовгі інтервали на початку та у кінці тренування для закріплення техніки. І я це роблю вже кілька тижнів.
Але як і у випадку з іншими подібними продуктами згаданими вище для мене вони особливо нічого не роблять. Не те щоб моя техніка була ідеально, але у мене нічого ніколи не злітає і не совається якщо навмисно не робити щось невірно – тоді вони дійсно вилітають без можливості їх втримати.
Мені здається, що ці лопатки стануть дуже в нагоді абсолютним початківцям чи людям з надзвичайно поганою технікою якщо ті не можуть собі з будь-яких причин дозволити тренера.
Але якщо ви плаваєте давно та/або непогано в цілому – ці лопатки навряд чи щось додадуть.
Воїн тлінгіт у бойовому костюмі винайденому племенем: дерев’яний шолом, захист для шиї, пластини на грудях і товсті шкури захищали навіть від куль
В історії американо-індіанських війн є епізод в якому і московити отримали по мордам.
У 1790-х роках московіти почали розповзатися по Алясці займаючись переважно добування хутра тварин і торгуючи з місцевими племенами. Проте нахабніючи з кожним роком вони залізли доволі далеко вглиб території, проголосили Аляску російською, назвали усіх місцевих підданими царю, почали забирати місцевих мешканок собі в дружини. Племена які торгували з московітами дуже скоро опинилися в стані рабів де-факто і їх почали зневажати за це сусідні племена. Московити щиросердечно вважали, що ті хто торгують з ними тепер належать царю і мають служити їм. І до того захоплених алеутів вони використовували як солдатів у боях проти інших місцевих племен.
Супротив окупації очолило найбільш войовниче плем’я Тлінгіт для яких мрією і ціллю життя було померти зі славою в бою. Проте одразу зрозумівши перевагу в технологіях та захищеність побудованого форту місцеві вичикували. В обхід московитських таможень потаєними каналами аж з Бостону індіанцям доставляли рушниці та китайські монети з яких ті пошили собі захисні кольчуги. Також тлінгіти створили власної конструкції шоломи які повністю захищали голови і в бою їх не пробивали кулі.
У 1802-му році Тлінгіт захопили Форт Міхайловський, вбили кількох московитів, деякі з алеутів перейшли на сторону місцевих. Наступного дня повернулася група московитів які були на полюванні і їх теж було знищено. Потім у зруйнований форт прибули американці, описали побачене і дограбували залишки.
Не зважаючи на поразку московити не могли відмовитися просто так від цього багатого краю в якому так легко було добувати хутро, рибу, жир та інші природні ресурси. Через 2 роки флот з сотнями солдатів та без рахунку алеутів заглибився ще далі на територію. Проте Тлінгіт вже мали захищений форт, гармати, деякі запаси зброї та пороху, а до них приєдналися втікачі з рабства.
Московити кількома човнами оточили форт Сітка і почали атаку, але захисники змогли відкинути атаку назад. Почалися переговори під час яких мешканці форту непомітно вислизали в ліс. І коли вранці московити пішли в нову атаку і захопили форт той виявився порожнім. Розлючені московити спалили форт і на його місці побудували новий який назвали Новоархангельськ.
Щоб помститися тлінгітам московити почали виловлювати рибу та винищувати тварин на традиційних для племені місцях полювань намагаючись спричинити масовий голод – бо якщо не запастися на зиму то пережити її на Алясці майже неможливо. У відповідь індіанці знищили московитське торгове поселення Якутат, що сильно підірвало торгівлю – поселення було важливим на торгівельному шляху.
Війни з місцевими продовжувалися ще більше 50 років доки Аляску не було продано США, а московити так ніколи і не змогли підкорити місцеві племена чи нормально вибудувати торгівлю та полювання в тих краях. Вони вбивали індіанців сотнями, винищували поселення і вирізали усіх включно з дітьми (про що самі і писали).
Місцеві племена і досі наголошують на тому, що Аляску продати московити не могли, бо фактично крім укріпленого форту ніякої більше вони землі там не контролювали не зважаючи на усі свої заяви.
Нарешті, нарешті через 2 роки після травм я почав змагатися і зробив свій перший триатлон. Саме цей старт я робив кілька разів вже: 2023/07/08 – Black Diamond Triathlon та 2012-09-15-Black Diamond Half Iron Man. А отже і місце старту і умовно дистанція, хоча цього разу були зміни, були мені відносно знайомі.
Масовий старт плавання – це зараз не часто зустрічається
У годині машиною від нашого дому, в парку посеред малонаселеної місцевості, на березі невеликого, але глибокого озера.
Минулого разу мене шокував масовий старт на якому була мабуть найбільша колотнеча яку я будь-коли переживав на плавання. А отже цього разу стратегічно обрав місце старту.
Ще з ранку в той день було доволі хмарно, а потім взагалі пішов дощ, навіть трохи прохолодно було. Що з одного боку добре – можна не боятися перегрітися. Але з іншого – на велосипеді було трохи прохолодно ногам. Про це згодом.
Отже старт, ми усі кидаємося вперед, я прямо у першому ряді. Пливу і думаю – о, як не важко тримати швидкість… Але через якісь 150 метрів відчув, що почав занадто швидко, тож почав знижувати темп. Тут і почалася та колотнеча, штурхани з усіх боків, удари руками і ось це все. Проте через метрів 250-300 ми всі розтягнулися і на залишку дистанції якихось особливих проблем з цим вже не було.
Не знаю чому, але навіть не зважаючи на погоду їхати вело-етап було у велике задоволення
Костюм Zone3 Vanquish був правильним вибором і досі мене радує, але вже починає трохи розповзатися, вимагає підклеювань, тож у наступному, або через рік треба буде міняти. А от окуляри Zone4 Vapour хоча і показали себе чудово до того у випробувальних запливах на відкритій воді буквально зі старту протекли в одному оці, і потім на вело як кілька кілометрів доволі мутно бачив тим оком.
Усього плавання вийшло за 27:23, що не так щоб дуже добре, навіть на 10 секунд гірше ніж минулого року. Але пливлося в задоволення і мені сподобалося.
Транзитна зона було організовано дуже дивно: входи і виходи для плавання, вело і бігу були у воротах поруч одні з одними. Я зайняв собі місце прямо біля виходу, тобто не мав у транзитці бігати взагалі. А хтось став в глибині і мав ще пробігати певну дистанцію кожного разу.
З велосипедом треба було ще пробігти кілька сот метрів до дороги. Почався дощ, все так хмарно і було. І власне на вело нічого надзвичайоного. На початку дистанції, тобто перші 10 км обганяв людей які робили спринт, але вже як повернули на ділянку для олімпійської дистанції то більшість часу їхав на самоті – бо був 14-й, а під кінець етапу вже 12-й у загальному заліку.
Прозоре скло на шоломі було правильним вибором на таку погоду
Були якісь гірки, але нічого особливого і відчуття було, що зусилля я розподіляю вірно. Більше заважала погода: дощ, одного разу навіть болючий град, прохолодно. Коли зіскочив з вела і побіг у транзитку – зрозумів, що стопи заніміли і я їх не відчуваю взагалі.
Вело усього вийшло за 1:13:12, що несподівано погано. Два роки тому, навіть не на ТТ-велосипеді я проїхав на 6 хвилин швидше. Можливо дистанція не точно така була, але здається, що та сама. Не знаю навіть. Одного разу у мене зіскочив цеп, але це нехай там хвилину зайву додало. Не зрозуміло.
Біг цього року було зроблено в 4 кола навколо озера. Мені це не надто подобалося одразу: грунт або такий собі гравій, вузька звивиста доріжка з корінням, круті, хочі і дуже короткі підйоми та спуски. Якраз те що я не дуже люблю – темп тримати неможливо взагалі.
На кожному колі обганяв багато людей
І через те, що і спринт і олімпік бігали тими самими колами на доріжці було людяно весь час.
Я собі поставив за мету не виснажитися зарані і слідкував за пульсом. І це насправді допомогло в кінці дистанції, де втома почала відчуватися вже сильніше.
Біг, коротший за 10 км вийшов за 42:10, що непогано. Це 17-й результат, проте вистачило, щоб виграти свою вікову групу.
Іноді відчував, що можна додати, але потім різкий підйом міняв настрій
Після фінішу схопив щось поїсти, але дощ почав йти ще сильніше. Тож пішов переодягтися, зібрати речі. І після того як ми з Оленою якийсь час померзли, то вирішили їхати додому. Пішов попросити свій приз (стакан з написом “Перше місце”), а там нікого нема – всі розбіглися і поховалися від зливи. Стакан таки видали і ми поїхали додому.
Було певне відчуття, що не виклався на усі 100%: міг і ходити нормально, не шкандибаючи, і у голові не паморочилося як встаю, і в цілому не було повного безсилля. Можливо я і дійсно не виклався повністю, але старти ще будуть, тож буде нагода ще підлаштувати зусилля.
Хочу поділитися знахідкою яка стане в нагоді усім хто тренується на вело-тренажері і потерпає від спеки. Звісно купа рішень вже існує – і це переважно вентилятори. Як від безумно дорогих типу Wahoo KICKR HEADWIND, так і геть дешевих китайських, і щось між ними як популярний Vacmaster 550 CFM.
Але ось цей вест (тобто камизелька) за усього $11 робить те, що не зробить жодний вентилятор – дає холод безпосередньо тілу завдяки пакетами з кригою.
В комплекті цього так собі пошитого виробу йдуть 24 пакети в які треба заливати воду і тримати їх в морозилці. Потім ці пакети вставляються в кишені спереді та позаду. Усього кишень 6 з кожного боку, тобто 12 на весь вест. А інші 12 можна тримати поруч у спеціальній сумочці (яких 2 в комплекті) яка тримає температуру і поміняти їх коли треба.
Все це дійсно працює і в сильну спеку на тренажері мені це сильно допомогло.
Щодо якості – як я вже зазначив вона дуже посередня. Як матеріали, так і те як пошито, застібки та липучки, все це. Але враховуючи ціну – дуже сильно раджу.
Головне, що обов’язково треба сказати – наливайте води у пакети небагато. Там система з якою вода лише заливається, але потім не виливається. І якщо налити більше половини пакету то він після замерзання перетвористь на щось схоже на кулю яку буде дуже складно запхати в кишеню.
Ну і звісно використовувати його можна не лише на велотренажері, а взагалі будь-де де потрібне охолодження тіла.
На момент написання цей вест від невідомого виробника можна знайти на Amazon (Amazon.com: Ice Vest Cooling), але коли ви це читаєте може його там вже нема – купуйте будь-який зовні і по комплектації схожий. А ціну ви вже знаєте яку очікувати.
Новий (примітка: новим він був у 2024-му коли я і написав оригінальний пост на Facebook, а зараз лише переношу допис звідти) скам який називають “забоєм свині” шириться та руйнує життя безлічі людей. На відміну від “принца Нігерії” популярного кілька років тому де вам обіцяли 100 мільярдів доларів успадкованих “принцем” якщо лише оплатите банківські послуги цей скам значно глибше використовує людську психологію.
Сценарій приблизно такий. Ви отримуєте повідомлення у будь-якому месенджері (найчастіше просто текстове) від незнайомої людини яка питає про якісь випадкові речі (як собака почувається, чи зміг ти передати повідомлення, чи є можливість зустрітися там де раніше, тощо). Жертва відповідає “помилилися номером”, а далі, після вибачень і пари речень починається спілкування. Воно не інтенсивне, на початку може буде одне повідомлення на кілька днів і скамери ніколи не питають про гроші. З часом скамер дає зрозуміти, що є дуже багатим, ділиться кількома світлинами (суперкари, приватний літак, готель) і заробляє гроші на крипто-валюті. Потім ще через кілька днів скамер каже, що міг би допомогти з порадами як заробити торгуючи крипто-валютою. І це ключове – ви ніколи не переводите скамеру гроші, ніколи вас не просять про гроші і все виглядає так, наче ви повністю контролюєте ситуацію.
І ось ви відкрили рахунок на вказаному ресурсі, вклали 100 доларів (але часто мінімальна стартова сума згідно умов ресурсу починається з $500) і слідуючи порадам свого нового знайомого купуєте та продаєте і ваша “інвестиція починає рости”. І ви щасливі. Ви вкладаєте ще гроші, поради дійсно допомагають і нема вже ніяких сумнівів, що ваш радник дійсно заробляє десятки мільйонів на рік.
А потім ви хочете вивести частину коштів на якусь дорогу покупку, ресурс вам каже що треба зачекати ще кілька днів і заплатити за це $5. Ну та ви не проти – що там ці 50 проти десятків чи навіть сотень тисяч які ви вже заробили. Але нічого не відбувається, ви спілкуєтеся з підтримкою ресурсу, можливо ще щось сплачуєте якщо у вас досі не виникли сумніви, але дуже скоро скамер зникає з інтернету, його обліковий запис видалено і навіть ресурс вже не доступний. Ось це і був скам – ви “торгували” на ресурсі які було створено спеціально для вас, усі зміни цін та рахунків, уся активність була симульована. А гроші ви таки переказували безпосередньо скамеру. І що ще гірше – ці ресурси мають додатки в магазинах Apple та Google, в прямому сенсі тисячі їх і не всі встигають вичищати вчасно.
І ви не зможете повернути гроші звернувшись до свого банку щоб відмінити транзакції: по-перше, вже пройшов час, а, по-друге, ваші реальні долари купують крипто-валюту, а вже та переходить у гаманець злодіїв і далі і далі багато разів. І це відмінити вже практично не реально.
Якщо ви подумали, що це лише дурні люди ведуться на таке – то ні. Навпаки, це розраховано більше на людей зі статками. А приклади усіх цих молодих техноміліардерів які заробляють безумні гроші завдяки технологіям лише підкріплює віру в те що “і як так може, хай лише нагода буде”. Жертвами стають адвокати, лікарі і навіть банкіри. Більше того – одни з невеликих американських банків ось буквально нещодавно збанкрутував тому що його керівники збільшуючи ставки поступово переказав усі гроші (так, в прямому сенсі усі) скамерам.
Скам називається “забоєм свині” бо жертву перед тим як “зарізати” неспішно розгодовують уявними великими заробітками.
І про самих скамерів. Роблять все це люди (як правило молоді чоловіки) яких викрали чи нелегально вивезли з країн як Бангладеш, Філіппіни та інших з того регіону. У них відбирають паспорти, їх везуть на інших континент, селять у крихітних кімнатах буквально на голову одне одному, або у прямому сенсі в контейнерах. І вони мусять “відробляти” свої паспорти. При цьому їх годують мінімально, дають води лише достатньо щоб пити, ніяких розкошів типу душу, їх навіть на вулицю не випускають. І на жаль якщо їх не врятують спецслужби якоїсь країни то шлях у них один – ще в глибше рабство.
Задовго, дуже задовго до того як стати відомими в СРСР зі своїм “Вітром змін” Scorpiong були широко відомою hard rock командою. Обкладинки їх альбомів зараз прикривають чорними конвертами через дитячу порнографію, просто порнографію і взагалі непристойність.
Цю пісню було написано під враженням від гастролів у 70-х роках по Японії. Музиканти часто не могли відрізнити японських жінок від чоловіків і навпаки – риси лиця, пропорції фігур та часто одяг був доволі схожим. Але після того їх думка – а яка власне різниця? Якщо воно красиве, то воно красиве, а чоловік це, чи жінка – то вже діло десяте.
Я побачив як воно йшло вулицею
Походкою кішки, неймовірно чисте.
Придивився і не зміг повірити –
О ні, ні, ні, ні!
Воно обернулося і подивилося на мене.
І я сказав – ні, не може бути.
Це був чоловік і жінка одночасно.
Він – жінка,
Вона – чоловік.
Видно що воно здалеку
І цей вигляд мене гіпнотизує – я хочу залишитися.
Воно бере мене за руку і каже – ходімо,
Ходімо, ходімо, ходімо.
Ми йдемо до мене, і воно говорить приємним голосом,
Він робить перший крок, а вона фліртує.
Мені усього лише потрібне тіло – чому б і не твоє?
З виходом дуже хорошого (для мене 10 з 10) фільму Project Hail Mary за одноіменною книгою я помітив, що назву перекладають просто як “Проект “Аве Марія”. Це дослівний переклад, але він не пояснює чому проект називається саме так.
Термін цей походить з американського футболу і означає останній відчайдушний пас з надією на везіння, що його не перехоплять і команда може відігратися в останні секунди. Тобто перекладати треба як “довгий пас”, або ще краще – “остання надія”.
