Пов`язане

Війна…

З моменту нападу Хуйлостану на Україну не можу уявити як писати чи перейматися такими буденними і дрібними речами як фільми, музика, подорожі і навіть тренування. Але в той же час якщо не перемикати себе насильно хоч на щось можна дуже сильно нашкодити своєму психічному стану і здоров’ю, і кому від цього буде користь?

Злість та розпач, неможливість якось суттєво допомогти, хаотичні пошуки де і як себе можна задіяти… Важливо лишатися тверезим, зосередженим, раціональним як би нереально вся ця ситуація не виглядала. Можу комусь допомогти просто зараз і роблю це, сподіваюся все скінчиться як скоріше і буду вже допомагати відновлювати і розбудовувати. Але це вже після перемоги.

Прощення не буде. Ніколи, ні за яких обставин. Росія має бути розорена, розділена, а бажано лишатися в ницості та бідності назавжди. І що зможу для цього зроблю. Але це теж потім.

А поки мій блоґ буде і далі заповнюватися легенькими нісенітницями про фільми (які я не можу зараз дивитися, буду писати про те що дивився до початку війни), про подорожі та інше таке. І я знаю, що пишу ще для себе – мене і так не дуже багато людей читало, а зараз їм взагалі не до того. Але для мене це вже за кілька років стало звичкою і буду писати щоб хоч так повернути фрагменти реальності в життя.

Слава Україні!

[переклад] Kraftwerk – Vitamin

Kraftwerk одна з мої найулюбленіших команд взагалі за всі часи. Вони стояли у витоків електроної музики, але почали разом з іншими kraut rock командами як Cam, Tangerin Dream, Phallus Dei, Neu!, Faust,… Команди ці намагалися створити нову музику не використовуючи нічого з рок-н-ролу чи народної музики і по суті заново винайшли рок. А Крафтверк доволі рано від них відкололися щоб робити інші експерименти. Ідея полягала в тому щоб створювати багаті музичні композиції мінімумом засобів – відсутність аранжування, майже ніяких обертонів. Те ж саме стосувалося і текстів – як передати суть, настрій та емоції усього кількома словами?

У групи безліч всесвітньо відомих хітів, але моя найулюбленіша композиція ось мабуть ця. Вона входить в альбом “Тур де Франс” і описує роботу тренованого людського тіла як наче це машина що рівномірно споживає ресурси доки розум знаходиться у медитативному стані.

Не зважаючи на свій похилий вік музиканти досі регулярно виступають і збирають велики натовпи на концертах. Але музика на любителя – коли ми з Оленою ходили на них в Сіетлі я просто не міг очей відірвати від сцени, а вона щосили боролася зі сном 🙂

Калій, кальцій,

Залізо, магній,

Вуглеводи, протеїн,

А-, Б-, Це-, Де-вітамін.

Адреналін, ендорфін,

Електроліт, коензім,

Вуглеводи, протеїн,

А-, Б-, Це-, Де-вітамін.

Мінерал, біотин,

Цинк, селен, Л-карнитин

Вуглеводи, протеїн,

А-, Б-, Це-, Де-вітамін.

LG – 55″ Class NanoCell 75UQA

Написати про цей телевізор я маю кілька причин: щоб додати новий запис у блоґ (як же без цього), і щоб розказати про дійсно непогану покупку.

Коли мій старий 45-дюймовий Philips який вже деякий час стояв в гаражі перед вело-тренажером нарешті почав відмовляти (звук та пульт працювали через раз) я його з радістю віддав чоловіку, який в той час у нас робив деякі ремонтні роботи. Ну а собі захотів взяти новіший. Почитав огляди на телевізори середнього класу, подивився на які з них є знижка і купив ось цей.

Повна ціна складає $700 на момент написання (на сайті виробника – 55 inch Class LG NANO75 4k Smart TV 55NANO75UQA | LG USA), але я собі придбав за $330. Тобто ціна була просто чудова.

Почав користуватися, і ось що маю сказати%

  • Якість картинки, кольори, контраст – це просто вражає за таку ціну. Усе виглядає значно краще ніж у мого дорожчого і більшого 65-дюймовго Samsung (наш “основний” телевізор). LG взагалі є лідером і по суті єдиним виробником високоякісних панелей які використовують у найдорожчих своїх моделях Sony та Samsung. А тут у середнього класу телевізорі така якість.
  • Звук. Доволі гучний, розбірливий. Але взагалі не насичений. Скоріш просто крикливий. Я нещодавно (відносно написання цього тексту) почав тренуватися у навушниках які зпарував з телевізором – набагато краще. Коротше треба яке інше рішення для звуку.
  • Bluetooth, хочу зауважити, працює так собі. Не від’єднується, але іноді є паузи, збої у звуку, і дуже помітно хоч і невелике, але все ж таки запізнення. Рятує те, що я не постійно дивлюся на екран, а інакше б сильно дратувало.
  • Пульт помірковано зручний, і трошки завеликий. Я його завернув у харчову плівку як колись у совку робили. Але зробив це, щоб не пошкодити пульт потом.
  • webOS. О, це і добре і погано. У порівнянні з додатками на телевізорах Samsung все виглядає і працює краще. Але страшенно бісить режим “мишки” який вмикається сам по собі. Це коли водиш пультом, а на екрані переміщується курсор. Це чудове рішення коли треба працювати з веб-програмами.
  • Реклама. Телевізор не показує рекламні роліки, але велику частину місця на екрані займають плитки фільмів чи програм які просуває LG. Звісно я пододавав свої (YouTube, Netflix, Amazon Prime, Tubi, Pluto TV, Plex, і так далі). Але це усього лише нижній ряд невеличких іконок.

У підсумку незважаючі на деякі перелічені недоліки за ціну яку я заплатив – це чудовий, а для гаража навіть фантастичний телевізор.

Ultimate Direction Hydrolight Belt

На фото нова, краща за ту, що у мене зараз версія – її я би взяв

Виробник бігового обладнання як рюкзаки, різні варіації гідрації (камизельки, пояси, рюкзаки) та усього подібного. Виробник дуже відомий переважно серед трейлових та ультра-бігунів. У мене наприклад коли я починав бігати в США кілька років була у постійному використанні Ultimate Direction 10-Ounce Fastdraw Hand-Held Bottle. Але з часом я перемістив фокус на триатлон, і усі ці ультра-бігові речі для надмірно довгих дистанцій відійшли на другий план.

На сайті виробника (Hydrolight Belt | Ultimate Direction) повна ціна вказана як $55, але на момент написання також діє знижка – $42.

Як я вказав у підписі для фото вище моя версія старіша, має пластикові “гнізда” для пляшок і коротенькі резинки-кільця які можна накидати на соску. Така конструкція має переваги і недоліки, трохи про них:

  • Сидить цей пояс доволі добре, не стрибає і не зсовується. Ремінь не еластичний взагалі і треба бути підібрати його довжину. Проте нічого складного.
  • Пляшки як на мене замали – по 9 унцій (255 грамів) – хотілося хоча б на третину більше.
  • Соски на пляшках дуже дрібні, легко самі закриваються коли п’єш. До того ж на одній пляшці кришка трохи протікає.
  • В цілому виймати/садити пляшки у гнізда доволі зручно, але не найзручніше – вони доволі дрібні, а резинки які накидаються зверху на кришки дуже коротенькі.
  • Кишеня розміром якраз впритик щоб покласти в неї мій поточний Samsung XCover 6 Pro, але вже ключі від машини в неї не покладеш. Вірніше покласти можна разом з телефоном, але тоді кишеня стає не пласкою і починає стрибати на поясі. Плюсом проте є ще одна маленька кишеня зверху на маленькій липучці – якраз щоб покласти гель.

В цілому пояс не поганий, але UltrAspire Essential Bottle Pack 2.0 та навіть The Feed Water Bottle Waist Belt на мою думку значно кращі і більш функціональні. На жаль радити не можу, хоча якщо вибору нема то бігав би сам з таким без проблем – питання лише у наявності кращих альтернатив.

Швидкозгасна жаринка життя

У безмежній вічності ночі, холодній і несвідомій, безкраїй та байдужій, там де навіть зірки спалахують та гаснуть як сірники ніколи ніким не помічені – там, серед безглуздої безмежної холодної порожнечі яка тягнеться вічно і нескінченно спалахує жаринка розуму та життя. Спалахує та згасає так швидко, час її життя такий короткий, що навіть нема чим таку дрібноту поміряти. Як і безліч таких же спалахів у незмірності простору нікому ця жаринка не подарує тепла і зникне як сльозина на дощі, як дрібка солі в океані, як фотон на Сонці.

Нема сенсу крім як того, що його формулюєш ти сам. Нема цілі крім як прагнути.

Дискусія:

  • Цей опис в основному базується на припущеннях, що все що існує – сталося само по собі, механістично, без якогось задуму. Але можна допустити і інший варіант – що є якийсь задум, воля, спрямованість. Що те, що зараз описується як великий вибух – зовсім не випадковість, а усвідомлена дія. Якщо існує життя і свідомість на нашому мікро-рівні, то чому не може існувати якась свідомість вищого порядку, на масштабі трильйонів галактик? Можливо, люди – як ті мікроби, що не можуть усвідомити що є щось більше і набагато складніше, як людський організм. Коли уявиш, що ти є необхідною частиною чогось більшого – значно веселіше жити 🙂 Всі релігії про це пишуть, хоч і різними словами.
  • свідомість вищого порядку може існувати, але як агностик я переконаний, що так це чи ні ми ніколи не дізнаємося і існування чи не існування свідомості, волі і плану вищого порядку ніяк на нас не впл ває і ніяк нами в користане бути не може. Просто через те які ми є.
  • Це залежить від того, що саме вкладати в поняття вливу на нас і використання нами. Для мене думка про те, що я мала частина чогось набагато більшого пояснює те, що смисл мого життя знаходиться за рамками і хронологією мого тіла. От заморочив 🙂
  • о, так я частина екосистеми, частина соціуму, частина бізнесу, частина впорядкованості в океані ентропії… реальних більших речей вистачає, але і вони швидкоплинні та незначущі в масштабі.

UPLIFT V3 Standing Desk

Коли у мене в 2025-му почалися проблеми через які я не міг тренуватися та змагатися однією з них стало зрушення кістки внизу хребта. Спрощено “поперек болить”. Після обстежень мені прописали кілька вправ які дійсно допомагають, але також дали довідку, що мені потрібен стіл за яким час від часу можна стояти.

І моя компанія оплачує до $1000 за подібні ергономічні рішення. Тож так і було визначено бюджет на стіл. Після цього я зробив швидкий пошук-порівняння, з найкращих моделей обрав ті на які була знижка щоб вони якраз потрапляли в цінову категорію. І нарешті після переглядання списку параметрів та характеристик визначив які для мене найбільш важливі і зробив остаточний вибір.

Зараз би мабуть взяв таку, “глибшу” стільницю

Отже за $1022 (на сайті виробника – UPLIFT Standing Desk | UPLIFT Desk) маю стіл з купою додатків. Спочатку про сам стіл:

  • Збирати було доволі легко, інструкції зрозумілі, ніяких вмінь мати не треба. Впорався менше ніж за 30 хвилин.
  • Рамка з двома ногами – дуже стабільна і виглядає стильно.
    • Обрав 60х30 дюймів вкриту бамбуком стільницю. При тому вибрав з вирізом. Зараз мабуть би вибрав пряму – виріз зручний, але трохи краде місця і я би хотів трохи глибший стіл. Хоча б на 5 см.
  • Для управління висотою вибрав блок з кнопками та екранчиком який показує висоту в дюймах, але без пам’яті. Я користувався різними моделями, і хоча це зручно мати налаштування в пам’яті і міняти висоту однією кнопкою – додаткових $100 це не коштує аж ніяк. Кнопки великі, керувати легко.
  • Щодо самої висоти – діапазон дуже хороший, мені подобається. Висота міняється без стрибків, дуже плавно і доволі швидко.
  • З обов’язкових як я вважаю доповнень – розетки та заглушки у отвори на стільниці. Взяв одну з розетками та USB-C, іншу – щоб крізь неї пропускати проводи.
  • Також вважаю обов’язковим елементи монтування для кабелів – така собі кишеня-клапан в якій проводи можна або просто покласти, або закріпити зіп-локами і куди дуже легко отримати доступ.
Клапан під столом для організації кабелів

Тепер про деякі доповнення які накидали до замовлення:

  • Дошка для балансування. Теж вкрита бамбуком. Вона широка, на ній дуже легко стояти – це не для вправ, а просто щоб покачуватися з боку на бік. Добре, що додали, але якби платив за неї то був би розчарований. Значно простіша і дешевша Yes4All Wooden Wobble Balance Board є набагато кращою.
  • Футболка – дуже хорошої якості на диво.
  • Кухоль-термос та кріплення для нього на стіл – несподівано, але виглядає круто. До того ж кріплення дозволяє пристосувати усе це на практично будь-який стіл.
  • Костери, тобто підставки під стакани – бамбукові, стильні, красиві.
  • Гамак для ніг – на світлинах виглядало дуже круто, але на практиці абсолютно безглузда річ. Воно, як і де його не кріпити, не надто зручно і не викликає бажання класти туди ноги.

У виробника є ще ціла купа аксесуарів та доповнень різного ступеню корисності, але я обрав саме ті, що перелічив.

У підсумку – враховуючи знижку, зовнішній вигляд, якість матеріалів, простоту збірки та доступу це дійсно хороший стіл. Можу радити.

Fanttik Slim V8 APEX

Серед маленьких портативних пилосмоків вистачає цікавих і якісних моделей, але як правило кожна має певні недоліки. Тому варто, думаю, написати ось про цю яка мені дуже подобається і якою користуюся щодня.

Хоча ця модель від відомого виробника подібної техніки (на сайті виробника – Fanttik Slim V8 Apex Car Vacuum – 4-in-1 Multifunctional Mini Vacuum) навіть у назві моделі містить слово “машина2 (в сенсі “автомобіль”) я особисто тримаю його на кухні і користуюся, як вже згадав вище, щодня щоб прибирати після того як мелю каву (Breville Smart Grinder Pro). Бо сміття від цього процесу багато, особливо якщо молоти не дрібно, а н дріп (дивись Chemex).

Проте і час від часу пройтись по комп’ютерному столу чи клавіатурі теж непогано.

Пилосмок дуже легко чистити, фільтр навіть можна мити. Оперувати теж дуже просто – одна кнопка яка також активує турбо-режим. Зарядка через USB-C. І мені заряду вистачає майже на 3 тижні. Звісно якщо ним чистити машину то навіть одного заряду на всю не вистачить. Проте на кухні чи робочому столі виживає він довго.

Повна ціна на момент написання складає $110, але на сайті виробника постійна знижка до $100. Але додатково конкретно ця модель дуже часто продається за $65 – за стільки я його і купив.

Salvatore Loreto, Simon Pietro Romano. Real-Time Communication with WebRTC: Peer-to-Peer in the Browser (2014)

Перше, що треба обов’язково сказати – ця книга є кращою, повнішою версією книги Getting Started with WebRTC by Rob Manson. Ось цю, останню, точно варто пропустити. Книги мають практично ідентичну структуру, покривають ті самі теми у тій самій послідовності, але про тому самому обсязі книга про яку зараз пишу містить більше інформації і торкається деяких тем навіть не згаданих у першій книзі.

Власне сама технологія WebRTC вже доволі стара і знайти матеріли за нею доволі легко. І тому радити цю книгу, навіть якщо вона була б значно краща доволі важко. По суті книгу можна розділити на 3-4 великі статті і так навіть буде легше сприймати матеріал.

Якщо ви взагалі нічого не знаєте про WebRTC то книга не надто добре вводить в тему, хоча певні пояснення і присутні. Натомість книга фокусується на тому як реалізувати WebRTC-клієнт у браузері, а трохи далі показує приклад простого сервера. Навіть знаходиться місце каналам даних, але без деталей.

Книгу варто мати на полиці якщо у вас є та сама полиця і якщо ви любите час від часу простягнути руку і дістати такий собі довідник. Але купувати її за повну ціну не має сенсу, і навіть $8 які я заплатив за секонд-хенд версію – це не те щоб необхідні витрати.

Головний же недолік книги – це те, що обсяг складають знімки вікна браузеру (на яких все одно нічого не роздивитися), які іноді тягнуться кілька сторінок. І також повтори одних і тих самих фрагментів коду зустрічаються неодноразово.

Оцінки:

Olaf Stapledon. Last and First Men / Олаф Стаплдон. Перші і останні люди (1930-1937)

Серія за трьох книг яку я читати повністю не буду точно – не зміг дочитати третю книгу (дивись далі).

Автор неймовірно розрекламований величинами золотої доби наукової фантастики – Азимовим, Сімаком та іншими. І є за що. Дійсно його польот фантазії, його вміння будувати цілі світи в уяві і описувати їх так, що вони виглядають доволі реально – цього у автора не забрати. І зрозуміло чому гранди надихалися його творами та його підходом до того як і куди спрямовувати свою уяву, як зробити так, щоб все це добре складалося до купи.

Проте на сьогодні книги автора вже є очевидно застарілими, хоча і не відверто поганими. Просто ми, читачі, разом з фантастами наступних поколінь вже зробили кілька кроків далі. А книги автора лишилися хоча і суттєвим внеском, проте вже раритетом.

Уся серія на Good Reads – Last and First Men Series by Olaf Stapledon | Goodreads.

Star Maker / Творець зірок (1937)

Книга починається дуже просто: головний герой сидячи на пагорбі випадково знаходить спосіб подорожувати лише уявою (можна читати і як “духом”) між зірок. І подорожує він не лише в просторі, але і у часі.

Після певного часу оповідач знаходить першу, а потім і безліч наступних розумних створінь і цивілізацій. Спочатку вони доволі сильно схожі на людей, лише з певними анатомічними відмінностями. Скажімо запахи у них грають значно більшу роль, а звуки – ні. І відповідно до цих особливостей їх суспільства і технології розвивають в інший спосіб.

Далі істоти стають все менш схожими на людей. І знову ж таки автор добре показує як відмінності у фізіології спричиняють суттєву різницю у тому як такі істоти утворюють суспільства та цивілізації. Істоти, що живуть у воді і їх проблеми з металургією, істоти схожі на павуків, істоти-симбіонти.

А далі йдуть групові свідомості як рої комах, птахів чи просто купи бактерій. Розум який формують істоти цілої планети і так далі і так далі.

В ході подорожей та досліджень автор знаходить спосіб “у думках” спілкуватися з представниками цих рас. А потім вони починають зливатися і подорожувати разом. Потім вони зустрічають інші подібні розумні сутності…

А далі я кинув читати. Не зважаючи на дійсно вражаючу фантазію автора та раціональні думки з приводу того, що і як може бути написано книгу доволі архаїчною мовою. Але найбільше заважають дві речі. Перша, це те, що всі істоти по суті є людьми з певними відмінностями. І автор сам на це вказую – розум усіх іншопланетних істот є по суті людським. І схоже це є його переконанням.

Друге – усі оповідки вже занадто довгі. Лише опис того як він летить у якійсь планетній системі, чи, скажімо, думає якусь думку – лише це може забрати кілька сторінок. Книга тягнеться просто неймовірно довго. І я, не зважаючи на визначну роль автора та впливовість його творів, просто не зміг долубати цю скелю до кінця.

Оцінки:

Robert Louis Stevenson. Treasure Island / Роберт Льюіс Стівенсон. Острів скарбів (1882)

Звісно як і більшістю людей я прочитав цю книгу ще в дитинстві, а потім ще кілька разів потому. Та і цього разу я її не читав, а слухав на АБУК, але про це трохи далі.

Найбільше що мене дивує, це така популярність книги і поширеність в масовій культурі: фільми, мультфільми, переробки та адаптації, пародії та запозичення. Можливо на час написання це дійсно була книга з якою мало, що було можна порівняти. Але вже після того було написано кілька доволі хороших книг на пригодницько-піратську тематику які у порівнянні краще і як література, і пригоди більше цікаві в них. Хоча б ті “Пригоди капітана Блада” та “Хроніки капітана Блада” на мою думку мали б повністю замінити цю книгу.

Не зрозумійте мене не вірно – для молодшого шкільного віку це досі хороша книга. Але вона доволі проста і прямолінійна, пригоди не такі щоб дуже карколомні, а мова автора та те як спілкуються персонажі не надто винахіливо та дещо штучно.

В українській озвучці книгу начитано жінкою, що спочатку мене дещо відволікало. Вона говорить на різні голоси, навіть міняє акценти. І з часом я звик і мені навіть почало подобатися. В цілому якість чудова і книгу було в задоволення слухати.

Оцінки: