Вело-туфлі для триатлону Shimano SH-TR9 я використовую настільки довго, що здається вони у мене вже років 15, хоча насправді ближче до 10. І так, для мене вони були не ідеальні, трошки затісні у верхній передній частині стопи. Але ці туфлі комфортні, мають жорстку карбонову підошву, і головне – їх використовує мабуть більшість любителів (на тих стартах де я приймаю участь) і можливо навіть більшість професіоналів.
Проте час йде і мої блакитні туфлі перетворилися майже на капці – вони розплющені, і на жаль їх п’ята почала провалюватися всередину так, що їх дуже складно взувати коли вони на педалях.
Нова модель насправді має дві версії. Перша, та про яку я пишу, є оновленням. Інша, дорожча SH-TR903 є значно дорожчою ($350 на момент написання) і має замість фронтальної липучки систему BOA яка теоретично дозволяє точніше “налаштувати”
На жаль вона існує лише у чорному (скоріш перламутровому з переливами) кольорі, але я швидко до нього звик.
І мушу сказати, що ця модель є покращенням у порівнянні з класичною TR9. Туфлі стали трошки ширші, ще більш комфортні, липучки дають більше простору, більша петля на п’ятці (хотілося б ще більшу). До них я звик миттєво і дуже ними задоволений.
В коробці додатково йдуть більші вставки під устілку (під місце підйому стопи), але я їх не пробував ще.
Коротше наступні 10 років це будуть мої основні вело-туфлі для триатлону :)
Впродовж років у мене було не так щоб багато неопренових костюмів для плавання (вони ж гідро-костюми, вет-с’юти, гідро-с’юти і так далі). Але і з тих що були і є (на момент написання маю в наявності Zone3 Vanquish та Blueseventy Helix) з часом гарантовано виникають мікро-розриви як по швах та і на суцільних площинах матеріалу. Причини цього бувають різні – це і неправильне одягання, механічні пошкодження (нігтями, наприклад) так і звичайне старіння з часом.
І за весь цей час я спробував різні рішення для ремонту: від клеїв до заплаток які треба вплавляти в місце розриву праскою. І в цілому клеї працюють добре, але часто створюють практично скляні і не гнучкі “шрами”, клей швидко пересихає і його дуже важко нанести акуратно в необхідній кількості.
А ось цей клей (з назви видно, що він якраз для неопрену і призначений) працює просто чудово. Він рідкий, але достатньо швидко застигає. По тому він не перетворюється на пластик, а скоріше на гуму яка трошки поплавилася. На маленькі розриви (як на швах) його можна за бажання нанести акуратно і так, що навіть не буде помітно. Звісно на більших ділянках буде видно сліди, але це як правило просто темніші (на такі блискучі як оригінальний матеріал) плями.
Додатково клей не пересихає (користуюся на момент написання більше року), а до цього усе що використовував після того як відкриєш тюбик перетворювалося на камінь за пару місяців навіть в добре закритому контейнері.
Цей аеродинамічний шолом зі змінними лінзами є також по формі більше схожим на традиційний вело-шолом. Взагалі він дуже схожий на Rudy Project Volantis який мені дуже подобається, але є кілька відмінностей на причин чому я придбав цю модель. Також варто згадати, що на тому ж Tour de France шоломи від Ekoi використовує більшість команд. Ну а тепер по деяких пунктах:
В комплект входять три лінзи (прозора, сіра, сильно затемнена) в той час коли для інших брендів лінзи доведеться докупати окрему. Скажімо для того ж вище згаданого Rudy Volantis лінзи коштують по $35.
Лінзи на магнітах і їх можна тримати як на шоломі, так і на ходу зніти то одягти так щоб вони закривали очі. Я переймався чи будуть магніти тримати і чи зручно взагалі буде знімати/одягати лінзи на ходу. На обидва питання відповідь “так” – лінзи сидять як приклеєні і при цьому їх просто і легко знімати і одягати на ходу.
Шолом відносно “теплий” – в ньому хоча і присутня вентиляція, але для мене її не достатньо. Коли погода жарка я би все ж таки вибрав Rudy Volantis де шолом просто продувається. Це, тобто те що мені спекотно у подібних шоломах є однією з причин чому я не користуюся ще більш аеродинамічними краплеподібними шоломами і з жахом згадую Lazer Tardis.
Застібка магнітна і її теж просто і легко застібати та відкривати однією рукою.
Шолом сидить комфортно і насправді я його взагалі не відчуваю.
У підсумку – шолом класний сам по собі, а ціна за яку я його придбав робить його мабуть найкращим варіантом для мене взагалі.
Цей костюм для триатлону з рукавами не дивлячись на назву не є ні pro, ні тим більше aero. Але по порядку.
Костюм для триатлону – це спеціальний спортивний одяг призначений для того щоб у ньому можна було плавати, їхати на велосипеді і бігати. Тобто його зроблено з матеріалу схожого на матеріал купальників, але такого, що в ньому не затримується вода і який дихає. Також у костюмі є “подушка” для вело-етапу, але у порівнянні з вело-шортами вона як правило мінімальна і часто є просто додатковим шаром м’якої матерії.
Коли я його купив роки зо три тому це якраз був час коли з’явилися відповідні технології і усі професіонали у спорті на довгих дистанціях почали використовувати костюми з рукавами. Мені теж захотілося. І коштував він тоді десь $80, а крім цього костюму усе інше було від $300.
В цьому костюмі я кілька разів виступав на змаганнях і скажу, що це дуже хороший вибір для початківця який ще має певну зайву вагу і переймається тим, що три-костюм буде перетягувати ноги та руки як сосиски. Так ось цей костюм на ногах прилягає щільно, але при цьому нічого не перетягує. А матеріал рукавів взагалі просто лежить на шкірі.
Проте з іншого боку костюм не “прилипає” до шкіри і якщо скажімо нестися з гірки на вело то за нього буде задувати. А з дорогими костюмами такого не буває – вони дійсно сидять як шкіра.
Також в районі паху костюм не достатньо приховує і виглядає як тоненькі плавки (хоча і не просвічується). І останній для мене недолі – незручні і доволі мілкі кишені на поясі.
При ціна на момент написання у $130 (на сайті виробника – Men’s Pro Aero Triathlon Race Suit – SLS3) я цей костюм можу порадити лише початківцям як вже написав вище. Він виглядає як аеродинамічний і такий, що сидить в обтяжку, але насправді таким не є.
В іншому ж вже за $150 можна знайти дійсно хороші костюми, або подібний до цього (чи навіть можливо трошки кращий за матеріалами) можна знати за $100.
Мої вело-туфлі для триатлону Shimano SH-TR9 вже мають такий вигляд наче я ходив в них в гори і схоже прийшов час замінити їх. До того ж у мене практично на кожному старті під кінець дистанції німіють ступні – а тому було бажання спробувати якийсь інший бренд.
Ekoi є відомим і популярним виробником вело-одягу і коли я побачив триатлонські туфлі у них зі знижкою то не міг встояти щоб не купити їх. Купив собі 43-й розмір (мій біговий – 42.5).
Виглядають ці туфлі дуже круто, мені прямо дуже подобаються. На нозі відчуваються легко і майже непомітно. Ну крім одного моменту про який нижче. І у порівнянні з цими туфлями Shimano SH-TR9 відчуваються як зимові ботинки – їх забагато, вони теплі, широкі і розтоптані.
І хоча туфлі є вузькими, проте для мене
Проблема ж цими велотуфлями для мене у тому, що нігті великих пальців ніг стирчать вгору (я постійно протираю ними дірки в кросівках), а велотуфлі мають жорсткий носок. Тобто в прямому сенсі надзвичайно жорсткий і геть не гнучкий прошарок пластику який призначений для кращої аеродинамічності. І ось цей жорсткий елемент тисне на ніготь, що створює надзвичайно болісні відчуття вже за 1-1.5 години. І ця біль настільки неприємна, що я вирішив не використовувати ці туфлі для стартів як IronMan 70.3. Можливо для коротших дистанцій і буду.
Також важливо, що підошва у цієї моделі більш жорстка у порівнянні з туфлями Shimano, що не лише робить педалювання більш ефективним, але і теоретично комфортнішими (за умови якщо вони підходять вашій стопі) на довгих дистанціях. Коротше туфлі класні: легкі, непомітні, але для мене не працюють.
Цей дивний і дуже спеціалізований продукт називається спід-с’ют (speed suite – швидкий костюм) і призначено його для того щоб одягати поверх костюму для триатлону на етапі плавання. Суть цього в тому, що матеріал тут набагато щільніший і часто навіть такий, що не намокає.
Звісно цей костюм пропускає воду і не додає плавучості як гідрокостюм, але все ж таки дає певну перевагу – а саме “прорізати” воду виходить в нього трошки швидше. Проте лише трошки.
Свого часу я купив цю модель перед стартом свого першого Half IronMan і купив на той час минулорічну модель. Коштувала вона щось в районі $150 у порівнянні з моделлю поточного року на той час за $350 десь. При цьому функціонально різниці між цими моделями для такого плавця як я нема.
Ось і зараз хоча нова модель коштує більше $400 минулорічну можна купити на сайті виробника за $190, що я власне вам раджу і зробити якщо вам щось подібне потрібне саме від цього бренду (на сайті виробника – Men’s Viper X2 Short Sleeve Triathlon Swimskin – Men’s Swimskin | ROKA).
Я стартував у цьому костюми лише пару разів, але можу сказати, що його у порівнянні з гідрокостюмом дуже просто знімати і ви не будете витрачати якийсь помітний час на це.
Проте варто зауважити, що костюм дуже щільно сидить і хоча і не передавлює нічого, проте у плечах відчувається. І тому тим хто добре плаває я би порадив купувати варіацію цього костюму без рукавів (вона ще й дешевше буде).
Ну і звісно головне питання – чи варто воно своїх грошей? Складно сказати. З одного боку якщо перекласти виграні секунди на вартість то можливо і ні. Але з іншого боку почуваєш себе краще і впевненіше в ньому, костюм добре виглядає і в цілому додає до почуття, що ось цей день і цей старт є особливими.
Я дуже довго (в прямому сенсі кілька років) думав написати подібний пост. Не за один раз написати, а поступово доповнювати його і додавати різні моделі та мої враження від них.
Для не бігунів це може здатися дивним – шкарпетки вони і є шкарпетки, про що тут можна писати? Але насправді бігові шкарпетки (так, є шкарпетки створені спеціально для бігу) різняться не лише за ціною та матеріалами, але навіть їх конструкція, те як матеріали поєднано і деякі інші нюанси не лише роблять шкарпетки дуже різними, але і навіть створюють певну спеціалізацію стосовно погоди, дистанції, поверхні, тощо.
Писати тут буду лише про шкарпетки які я сам використовую і які вважаю вартими уваги.
Саме з цих шкарпеток можна сказати і почалася спеціалізація – свого часу (у 2012-му році) багато спортивних журналів (триатлон, біг) писали про цю модель. Це було дивно, але шкарпетки дійсно вийшли дуже вдалими і я в ті роки бачив, що дуже багато людей почали в них бігати.
Що ж такого спеціального в них? Вони невагомі, дуже тоненькі у верхній частині, але помітно товщі та м’якіші на підошві. Шкарпетки не відчуваються на нозі взагалі, не зсувуються, не беруться складками, не натирають, дуже добре себе показують навіть коли наскрізь мокрі.
Недоліком я назвав би те, що шкарпетки не обтягують ступню щільно і тим самим не створюють враження готовності викладатися щосили. Тобто вони за сьогоднішніми мірками є “розслабленими”.
Варто також відзначити неймовірну живучисть – у мене здається досі є і досі у хорошому стані пара куплена ще у 2012-му.
Мені на момент написання дуже сильно подобається ця модель і вона є однією з найбільш улюблених для мене.
Шкарпетки просто приємно одягати – вони одночасно і щильно сидять, але при цьому ніде не спричиняють дискомфорту. Тобто створюють те саме враження готовності щоб викладатися.
Ця модель є доволі тоненькою, але при цьому достатньо щільною. Можливо не найкращий вибір для дуже спекотної погоди, але в усьому іншому ці шкарпетки дуже добре підходять для будь-якого бігу. Вони (власне як і усі шкарпетки Balega) ніде не натирають, не утворюють брижі, не перетягують нічого.
Головним і мабуть єдиним недоліком можу назвати те, що у порівнянні з деякими іншими моделями ці шкарпетки швидше протираються (і все одно ми говоримо про місяці використання). У мене нігті великих пальців протирають дірки, але шкарпетки ці мені настільки подобаються, що я їх зашивав і далі використовував як нові.
Повна ціна на момент написання складає$22 і я вважаю її виправданою. На сайті виробника – Support Quarter (balega.com).
Виробник позиціонує ці шкарпетки як компресійні, що для мене доволі дивно. Чесно кажучи я вважаю цю модель просто новішою і не такою розслабленою версією класичних Balega Hidden Comfort.
Ця модель дійсно щильніше сидить на нозі, але при цьому якщо порівнювати з компресійними моделями інших виробників то тут компресія відсутня як на мене. В усьому ж іншому це звичайні шкарпетки Balega (тобто можу їх радити щиро) – м’які навіть там де тоненькі, товща підошва, непомітні на нозі.
Ось ця модель призначена для запобіганню натирань дійсно варта уваги якщо у вас є такі проблеми. Як і усі моделі від Balega ці шкарпетки тоненькі, добре обтягують ступню, але при цьому дуже м’які і мають потовщену підошву. Але у порівнянні з іншими моделями матеріал тут значно щильніший і має якісь додавання щоб запобігати натиранням.
Для мене, окільки натирання не є типовою проблемою як правило, ці шкарпетки є просто більш щільною та трошки теплішою версією Balega Hidden Comfort чи Balega Silver. Але безумовно можу радити їх навіть якщо натирання не є проблемою для вас.
Ціна в $20 (на сайті виробника – Blister Resist No Show Tab (balega.com)) безумовно виправдана, особливо якщо враховувати, що ці шкарпетки можуть запобігти серйозних пролем. І стосовно живучості – ця модель буде у вас у використанні кілька років.
CEP Athletic Performance
За $19 маємо відносно тонкі, але щільні шкарпетки з пом’якшеним прошарком на підошві, навколо п’яти та пальців. Головний фокус цих шкарпеток (та і інших моделей у виробника) зроблено на їх компресійній якості – вони трошки стискають стопу, що теоретично покращує кровообіг і має допомагати на довгих дистанціях та запобігати болей після.
Я переважно використоував ці шкарпетки для змагань через те, що вони доволі яскраво виглядають, але нічого не заважає і тренуватися в них хоч щодня. Тримаються вони доволі довго, тому хоч ціна і може здатися високою, але унікальна фіча компресійності та більша “витривалість” довготерміново виправдовує її. І головне, що компресійна їх якість може і не допомагає насправді, але і не заважає ніяк і те, що шкарпетки не соваються і не перекручуються є важливим.
Через те, що шкарпетки сидять щільніше може стати певною проблемою одягти їх скажімо в транзитній зоні триатлону, але якщо призвичаїтися то це можна робити доволі швидко.
Серед бігунів (принаймі в США) цей бренд бігових шкарпеток є чи найльш відомим і різні моделі цього виробника можна знайти в різноманітних списках (найкраще з…, ідеї на подарунки для … і так далі) та рекомендаціях.
У мене є кілька моделей цього бренду і в першу чергу треба зазначити якість в плані сенсорних відчуттів – їх шкарпетки не лише приємно носити, але і просто брати в руки приємно. Ця конкретно модель ледь трохи має компресію, але при цьому є досить тоненькою. Під п’ятою та пальцями матеріал трохи м’якіший, але зовсім трохи.
Мені ці шкарпетки дуже подобаються, але для змагань я би застерігся їх радити – вони трошки більш щільні ніж хотілося б і у теплу погоду можуть бути занадто жаркими.
Недоліком також треба вказати, що це не ті шкарпетки які у вас будуть “жити” роками – на мені вони протираються (знову ж таки в першу чергу нігтями великих пальців), а через те, що вони доволі тоненькі зашивати їх багато разів не вийде.
Ці шкарпетки мене (і не лише мене) вразили як своїм незвичним виглядом так і функцією яку вони обіцяли, а саме – запобігання натирань специфічно в районі пальців. І вони дійсно працюють! Я коли лише починав бігати довгі дистанції і ще не підібрав собі моделі кросівок які мені найкраще підходять часто крім звичних місць на стопі натирав кінчики пальців, або навіть різав сусідні пальці нігтями. І так – нігті були обрізані, просто дистанція “накопичує” мікроушкодження яке і виливається в поріз.
В цих шкарпетках усі проблеми зникли і я навіть кілька марафонів пробіг у них – боявся щоб не натерти нічого.
Серед недоліків в першу чергу треба вказати, що ці шкарпетки дуже швидко (у порівнянні з деякими іншими моделями згаданими в цьому дописі) протираються. І другий недолік – ніякої спеціальних ущільнень чи пом’якшень в районі пальців чи п’яти.
Конкретно цю модель як шкарпетки для змагань радять доволі часто (спортривні журнали та спеціалізовані блогери), тому я не міг пройти мимо і не спробувати і собі.
Головна характеристика для мене це майже повна відсутність пом’якшень – шкарпетки дуже тоненькі, підошва не щільніша і не товща. Вони як на мене потрібні коли треба просто щось мати між шкірою ступні та кросівком. І якщо для вас запобігання натирань чи якась додаткова м’якість не є обов’язковими вимогами то можете спробувати цю модель.
Також мушу сказати, що Swiftwick є доволі популярними серед велосипедистів (але звісно ті що закривають гомілки). І у мене є кілька пар. Вони хоча так само нічого не додають (хоча і є трохи щільнішими), проте на велосипеді мають більше сенсу.
Що дивно з цими шкарпетками так це те, що їх неможливо знайти на сайті виробника, але вони є, наприклад, на Amazon – https://www.amazon.com/gp/product/B07KPW5WL4. Мені здається, що цю модель вже не випускають, а те що продається то старі запаси.
Отже за $20 маємо надзвичайно комфортні шкарпетки – вони і обтягують ногу (особливо у верхній частині), але при цьому дуже м’якенькі (особливно на підошві). Їх одягати і бігати в них одне задоволення. До того ж вони добре виглядають на нозі і мають сподобатися тим, хто любить високі шкарпетки. Але варто зазначити, що товша підошва дійсно додає обсягу і скажімо якщо у вас дуже “тугі” кросівки для змагань то ці шкарпетки ускладнять процес одягання, а може і спричинять дискомфорт якщо буде занадто тісно у них.
Недоліком я мушу назвати те, що шкарпетки ці не надто витривалі. Майже миттево нігті великих пальців протерли дірки. Я їх кілька разів зашивав і не відчув втрати функціональності, але нарешті вони порвалися так, що я вирішив їх викинути.
Як на мене для спокійного бігу чи прохолодної погоди це чи не найкращі шкарпетки.
На моєму велосипеді для триатлону (BMC Timemachine 01) передвстановлені “ріжки” (тобто аеро-динамічний лежак) від Profile Design, але підставки під руки різняться від цих про які зараз пишу.
Ось такі підставки йдуть на велосипедах BMC Timemachine у стандартній поставці
На світлині вище видно, що підставки доволі широкі. Також подушки на них доволі м’які (схожі на піну з пам’яттю). І такі підставки насправді дуже добре підходять для того щоб почати з них.
Але з часом мені стало не подобатися, що подушки на підставках просякають вологою, а ще те, що руки не фіксуються на підставках ніяк. Тому і вирішив спробувати вужчі підставки від того ж виробника.
При повній ціні в $72 (я знайшов купон на знижку і купив за $61) маємо пластикові (оригінальні металеві) значно вужчі підставки та подушки з якоїсь м’якої гуми. Але матеріал не такий, що в ньому може назбируватися рідина взагалі.
Встановити їх було надзвичайно легко. І перший раз коли я їх використовував (на станку у приміщені) то подумав, що мабуть маю їх розвернути під кутом. Але вже під час другого тренування зрозумів, що мені зручно коли підставки ці встановлені рівно в ту саму позицію, що й оригінальні.
І в цілому ці підставки не лише надійніше тримають руки в позиції, але і виявилися більш комфортними. Тому це простий апгрейд велосипеда який я можу порадити.
Скажу одразу – при ціні в 450 євро на момент написання (близько $600) цей костюм не те що я можу чи навіть хочу радити навіть якщо він дійсно неймовірно чудовий. У мене ж він опинився завдяки тому, що я його банально виграв в інтернет-розіграшу. І сам би я стільки не платив за три-костюм. І в цілому як на мене усе що пов’язане з цінами в триатлоні (як обладнання так і вартість стартів) давно вже перетнуло межу розумності.
Що ж таки являє собою цей костюм від бренду який рекламує сам Крістіан Блюмефельд? В першу чергу виробник (раніше відомий під іменем Trimtex) – це бренд з Норвегії якій розробляє і матеріали і в цілому костюм використовуючи науковий підхід (тобто збирають і аналізують дані). В результати як вони кажуть маємо неймовірно комфортний костюм з матеріалу який не затримує воду, дає шкірі дихати і навіть охолодує в спеку.
Перед своїм великим стартом на якому я був у цьому костюмі (IronMan 70.3 Washington) я у ньому поплавав одне тренування і зробив одне тренування на велотренажері. І моє перше враження – розчарування.
Але ще навіть до того треба сказати, що костюм доволі незвично відчувається і виглядає на тілі. Його бокові панелі на стегнах та сідницях розтягуються і стають майже прозорими (так і має бути), шия доволі висока і туга, а плечі (тобто шви) зроблені на диво близько до шиї. Я навіть спочатку подумав, що це не мій розмір. Але потім подивився фотографії на їх сайті і побачив, що на моделях у них костюм десь так і виглядає.
Що стосується плавання, то костюм на диво тугий в плечах, мені на старті довелося підтягувати рукава повище щоб зробити “запас” матеріалу під руками. До того ж шви під руками, а особливо той, що зі сторони спини за годину плавання дуже неприємно мені надавили під рукою так що я ще майже день це відчував. І критично важливо для плавання правильно розташувати комір шиї та замочок щоб ніде нічого не тиснуло і не перетискало. Мені особисто треба підтягувати перед костюма повище.
Що стосується вело – відчувався на тренажері як звичайний костюм.
А ось на старті я зрозумів, що це такий собі “костюм Франкенштейна” – верхня частина зручна на вело і в аеро-посадці в ньому дійсно зручно і комфортно і не хочеться з аеро позиції виходити. І при цьому костюм дратував трохи в паху, було таке відчуття що натираю собі в складках навколо паху. Але потім виявилося, що нічого не натер.
Під час бігу я оцінив низ – його просто не відчуваєш, ніде нічого не заважає, не муляє. Я не відчув щоб костюм був якийсь надзвичайно прохолодний, але під час старту не було особливо спекотно. І в цілому він дійсно показує себе як високоякісний костюм.
У підсумку – дійсно топовий костюм який я не раджу купувати. І хоча я не так щоб багато костюмів мав проте на мою думку за співвідношення ціни та якості важко побити Castelli Free Sanremo 2 (який якраз я можу радити). Та навіть Zoot LTD TRI Aero FZ, а особливо якщо купувати його за ціну для “членів команди” на мою думку є кращим вибором.
Проте якщо ви готові платит за додатково виграні секунди (а можливо і хвилини) будь-які гроші то цей костюм може бути виправданим для вас вибором.
