Хоча цей рік став для мене дуже невдалим через травми та незрозумілі проблеми і я так і не стартував жодного разу, навіть не так щоб достатньо і багато бігав, проте все одно вирішив написати про свою ротаці.
Для тих хто не має купи кросівок, або новачок у бігові (чи лише думає починати) одразу скажу, що під ротацією мають на увазі набір моделей та типів кросівок які використовують для різного бігу (швидкість, тривалість, покриття/рельєф, погодні умови, анатомічні особливості, тощо).
Колись дуже давно я писав Про бігові кросівки та Коротка історія бігових кросівок, але цей допис більше фокусується саме на моїх кросівках у яких бігаю я. Усі згадані моделі я використовував, але звісно існує кросівок значно більше.
Стосовно того, що саме я бігаю: це переважно біг по асфальту, дистанції від 10 до 21 км, часто як частина триатлону. Маю нейтральний тип стопи з високою аркою.
Далі йдуть категорії кросівок і це те приблизно як їх треба обирати для ротації. Але порядок додавання можна міняти в залежності від специфіки.
Кросівки “для усього”
Asics Novablast 4
Кросівки для щоденного бігу, або так звані “для усього” – це ті які можуть бути вашою єдиною парою. В них можна бігати повільно і довго, можна бігти в середньому темпі, навіть можна прискорюватися. Звісно вони будуть трошки, або більше ніж трошки програвати спеціалізованим кросівкам, але якщо для вас це стає проблемою – час додати ще один тип кросівок у ротацію.
В таких кросівках проводиться більшість тренувань і для мене найкращими з усіх стали Asics Novablast 4: вони і комфортні, і пружні, і трошки м’які, в них можна прискорюватися і тримати темп. Власне усе крім дуже швидкого бігу вони роблять дуже добре. Попередня модель ASICS Novablast 3 теж була дуже хороша і можна її брати щоб трохи зекономити.
Для новачків в США практично усі магазини рекомендують почати з Brooks Ghost: це дійсно хороші і прості кросівки які вибачають не ідеальну техніку, в яких можна бігати довго і повільно, іноді навіть з середнім темпом. Але для тих хто хоч вже трошки набігав кілометраж і хоче серйозніше тренуватися ця модель буде занадто простою і без переваг.
Також хочу відзначити як альтернативу Adidas Adizero SL2 які одягаю час від часу: підошва як у дорогих моделей, проста будова, вільний верх як для Adidas, дозволяють набирати темп дуже легко.
У мого улюбленого бренда Saucony універсальними моделями є Saucony Triumph та Saucony Ride. І якщо Triumph я іноді використовую, хоча вони ближче до максималістичних моделей, то Ride мені не сподобалися взагалі і для мене стали гіршою версією Brooks Ghost.
А якщо ви плануєте бігати лише повільно і небагато, і вам цікаво мати кросівки в яких можна було б і ходити на роботу і виглядали вони б чудово то можна глянути на щось типу Craft Pace.
New Balance FuelCell 890 варто теж розглянути, я навіть колись хотів повністю перейти на цей бренд – наскільки мені сподобалася ця та максималістична модель від них.
Hoka One One Clifton пройшли через якісь незрозумілі перетрубації і на сьогодні для мене вони є застарілими, важкими та неочікувано твердими в підошві.
Додатково треба зазначити моделі з zero drop та широким носком. Два бренди спеціалізуються на кросівках з “анатомічною” будовою носка – тобто для пальців дуже багато місця. Також Altra має моделі у яких або нема підйому взагалі (це той самий zero drop), або він лише 4 мм. Topo Specter близькі до традиційних кросівок, але мають анатомічний носок, але Altra Experience Flow 2 мені сподобалися ще більше і точно варто мати їх в ротації.
Кросівки для змагань
Saucony Endorphin Pro 3
Якщо ви тренуєтеся щоб іноді виступати на змаганнях то другою парю для вас можуть стати кросівки призначені спеціально для цього. І тут треба зауважити, що сучасні кросівки для змагань дуже дорого коштують (від $220 до $500 на момент написання), розраховано їх на значно менший кілометраж (300-500 км) і вони вимагають певної техніки бігу.
Часто такі кросівки називають “карбоновими” через присутність карбонової пластини у підошві. Та сама пластина рекламується майже як пружина яка кидає бігуна вперед, але правда в тому, що потрібна вона в першу чергу для стабілізації підошви – її матеріал дуже легко втрачає баланс і “плаває”.
У мене улюбленою парою є Saucony Endorphin Pro 3 – вони найбільше схожі на традиційні звичайні кросівки, але дуже легкі і пружні та м’які одночасно. В них я можу бігти як у тренувальних, але при цьому відчуваю, що просуваюся вперед помітно швидше. Полюбив їх ще з першої моделі Saucony Endorphin Pro, які до речі більше були схожі на щоденні кросівки ніж нова модель.
Другою моделлю яку я іноді використовую є Adidas AdiZero Adios Pro 3 в яких замість пластини в підошві присутні карбонові стрижні. Кросівки від Adidas дуже вибагливі до техніки бігу і примушують слідкувати за тим як приземляєш стопу на буквально кожному кроці. Але і віддача від них помітна. В цілому я би охарактеризував їх як “агресивні” і якщо це біговий старт, а не триатлон то часто віддав би перевагу саме їм.
Найбільш поширеними серед аматорів та професіоналів є моделі від Nike, але у мене з їх кросівками певна несумісність: стопі тісно по висоті, п’ята на кожному кроці вислизає, та і відчуття наче йдеш по батуту не надто подобається. Найбільше я бігав у Nike ZoomX Vaporfly NEXT%, але мені вони не подобаються.
Також згадаю Atreyu The Artist які зробили карбонові кросівки за ціну дешевше ніж щоденні моделі. Навіть бачив людей в таких на IronMan 70.3 World Championship, Taupo, New Zealand. І вони дійсно відчуваються легкими та швидкими, але дивна будова верху з сильно завуженим носком і певна стриманість не роблять їх такими в яких хочеться бігти на змаганнях.
Кросівки для швидких тренувань
Saucony Endorphin Speed 3
Отже у вас в програмі тренувань з’явилися інтервали, темповий біг і взагалі більше різноманітності щодо швидкості бігу. Можна теоретично бігати все це в кросівках для змагань, але це буде по-перше, дорого, а, по-друге, не надто добре для ніж.
І ось між щоденними кросівками для усього і кросівками для змагань є катерогія кросівок для швидких тренувань. Такі моделі як правило мають певні технології та елементи моделей для змагань, але і елементи моделей для щоденного бігу. Це робить їх більш звичними, дешевшими і живуть вони довше в плані кілометражу.
Додатково для багатьох початківців і не лише них такі моделі цілком можуть бути використаними для змагань. І я особисто не проти якщо доведеться стартувати в одній з моделей які мені подобаються.
Особисто мені найбільше подобається в цьому класі Saucony Endorphin Speed 3 (та їх водовідштовхуюча і дуже актуальна для Сіетла версія Endorphin Speed 3 RUNSHIELD) – вони навіть кращі за модель для змагань в плані комфорту, і при цьому почуваються легкими та пружніми. Мають нейлонову (замість карбонової) пластину, що типово для цього класу кросівок.
Не одразу, але після певної кількості кілометрів мені почали подобатися і Puma Deviate Nitro 2 – до них довелося звикати. Але вони в першу чергу пружні, це відчувається якщо призвичаїтися до них.
Максималістичні кросівки
New Balance Fresh Foam More v3
Для днів коли вам треба бігати повільно і коли ваші ноги дуже втомлені від тренувань/змагань саме цей клас кросівок і стане в нагоді. Їх дизайн продиктовано бажанням зробити біг якомога м’якішим, а отже вага, швидкість, пружність – все це стає жертвою. І часто такі кросівки можна побачити на ногах людей яким треба багато стояти чи ходити по роботі: медсестри, лектори, тощо.
У мене не багато досвіду з подібними моделями і я дуже давно маю пару New Balance Fresh Foam More v3 які є найм’якішими серед усіх. В них біжиш м’яко, але дуже, просто на диво повільно, проте відчуття, що ноги в’язнуть нема.
Згадані вище Saucony Triumph теж відносяться до цього класу, але як на мене трохи жорсткуваті і краще себе показують в середнь-спокійному, а не геть повільному темпі.
Asics Gel-Nimbus Lite є дивною моделлю – вони сидять між максималістичними та щоденними кросівками і дозволяють навіть тримати певний темп. Але чому обирати саме їх я не знаю і тому в моїй ротації їх нема. І те ж саме стосується New Balance Fresh Foam 880 – це “максималізовані” щоденні кросівки які як і попердньо згадану модель варто обирати якщо вам потрібні лише щоденні та максималістичні кросівки і ви хочете утиснути все в одну модель.
HOKA One One Bondi якраз можна найчастіше побачити на ногах не бігунів, але мені практично усі моделі цього бренду занадто вузькі в підошві, аж до болю в мізинці. І до того ж підошва тут на диво тверда.
Легкі кросівки
Adidas AdiZero Boston 11
Про цей клас можна було б сказати, що це мінімалістичні кросівки, але термін “мінімалістичні” вже зайнято кросівками у яких практично відсутня підошва, а то і верх (як от New Balance Minimus Barefoot) і які я би не радив взагалі. А легкі кросівки в першу чергу відрізняються вагою і відсутністю високотехнологічних елементів.
Тобто це кросівки з доволі невисокою підошвою в якій використано дорожчі матеріали (як у моделях для змагань) і які мають мінімальний верх, але в них відсутні пластини та стрижні, м’які прошарки і таке інше. Головне, що мають забезпечувати такі кросівки – це легкість та відчуття поверхні. І використовують їх бігуни які через якісь причини не хочуть бігати у карбонових кросівках і для яких вага важлива.
Мені такі моделі не надто подобаються, проте на перше місце поставлю Saucony Kinvara – в них просто дуже приємно було бігати і завжди хотілося бігти більше.
Також Adidas Adizero Boston (які до речі колись вважалися ледь не найкращими щоб бігати марафони) мабуть найкраще передають відчуття легкості та контакту, але при цьому і мають певний захист через товщу підошву. Проте вони дуже вибагливі до техніки бігу і ноги потім дають взнаки інтенсивність кожного тренування.
Hoka One One Rincon теж доволі хороші – легкі, пружні, усе відчуваєш стопами. Але великий недолік – вони не тримаються довго.
New Balance Fresh Foam Beacon v2 мені спочатку дуже сподобалися, але з часом я в них розчарувався – занадто вже ноги втомлювалися в них через мінімальний захист.
У 1766-му році в Чорногорії незрозуміло звідки з’явився чоловік віком приблизно 35 років який назвався російським імператором Петром Третім і що начебто він втік від своєї божевільної дружини Катерини Великої. Чоловік мав настільки сильну харизму, вільно володів кількома мовами і так зачарував Чорногір’я, що можновладці обрали його своїм царем вже наступного року.
Далі краще – самозванець здійснив багато реформ (наприклад провів перші у країні вибори), підсилив країну військово та економічно, зупинив громадянську війну, зміг успішно протистояти Османській Імперії яка намагалася окупувати Чорногорію.
1773-го року його було вбито зрадником підкупленим Османською Імперією.
До сьогодні походження цієї людини лишається загадкою.
Ердсталл – підземні тунелі яких нараховують тисячі по всій Європі і деякі дослідники вважають, що ще мінімум 30% поки не знайдено.
Це короткі, по кілька десятків метрів і дуже вузькі тунелі під землею (від 1 до 1.4 метри), іноді кілька тунелів поєднані ходами крізь які пролізе вже не кожна доросла людина.
Тунелі переважно знаходяться у лісі біля старовинних міст, іноді під дуже старими і покинутими містами.
Ці тунелі були відомі у 8-10 сторіччях і вважалися зробленими тролями, а потім чомусь про них забули. Також загадкою є, чому їх при такій кількості практично не згадують в історичних документах.
Географічно тунелі знаходяться від Ірландії до Чехії на сході та Туреччини на півдні, але найбільша їх кількість в Німеччині, зокрема в Баварії – там їх більше 700 вже відомо.
Є ще кілька незрозумілих моментів:
– тунелі побудовано професійними шахтарями – їх зроблено правильно і добрим інструментом, так що вони досі як нові.
– тунелі не містять всередині нічого – ні вівтарів, ні сидінь чи ліжок. Хоча в кількох випадках в глухих кінцях тунелів знайдено заглиблення в стіні які могли бути сидіннями.
– в тунелях не знайдено ніяких археологічних артефактів – ні одягу, ні інструментів, ні залишків їжі. Тобто вони стоять порожні і чисті. У кількох випадках було знайдено палене вугілля яке датують 10-12 сторіччям.
– деякі тунелі обкладали зсередини камінням щоб зробити їх вужчими.
– тунелі мають лише один вхід та один вихід і не мають чогось схожого на кімнати.
Теорій є походження та призначення є кілька, але усі не витримують критики. Наприклад:
– в тунелях переховувалися від набігів. Те, що нема запасних виходів та кімнат означало, що люди в них мали лежати в рядок в темряві, з нестачею кисню та без можливості втекти. І до того ж нічого в тунелях не лишилося.
– тунелі мали ритуальне чи релігійне призначення. Ні малюнків, ні вівтарів, ні сліди факелів на стінах та стелі. І знову ж таки – тунелі порожні.
– в тунелях тримали хворих під час епідемій – ті ж самі заперечення, що і раніше.
– тунелі використовували як схованки для скарбів, зброї чи їжі. Ну ви зрозуміли.
2 липня 1708-го року війська московитів за допомогою високопосадового зрадника всередині укріпленої фортеці захопили місто Батурин. Було вбито всіх жителів – до 15 тисяч. Багатьох жорстоко закатували. Церкви обікрали та спалили. Власне спалили все місто, а що не горіло зрівняли з землею.
Петро Перший наказав вчинити так щоб шведська армія не змогла зупинитися в місті і отримати допомогу.
Рускій мір був таким завжди і єдиною ціллю свого існування має вбивати, катувати, грабувати українців та інших сусідів. Не можна вкотре робити помилку лишаючи цю виразку на тілі планети – московія має бути знищена, розпорошена і проклята.
З першого погляду книга яку варто усім радити читати – в ній пояснено доволі просто як працює доказова база медицини, чому не варто вірити фуфломіцинам та рекламі. Додатково наведено приклади совєцьких та закордонних препаратів та процедур в які публіка в різних країнах вірить і витрачає на них значні гроші. Також трошки згадано про спортивну медицину і деякі інші аспекти.
Але для мене ця книга не структурована і не викладена ідеально, тому і така оцінка. Якщо частина про те як працює доказова медицина мені особисто цікава, але вона доволі суха. І з іншого боку більша частина книга в якій згадано конкретні препарати чи процедури з часом перетворюється у перелік за яким важко слідкувати. Мені особисто здається, що було б краще якби згадані фрагменти було перемішано. Ось такий препарат, а ось які правила не було дотримано чи ось конкретно чому дослідженням не можна довіряти. Хоча у книзі щось подібне є, але це в основному посилання на першу, “суху” частину книги.
Проте звісно самоосвіта це добре, тому звісно читайте якщо є нагода.
Goldilocks – це ім’я дівчинки з казки про трьох медведів. Ім’я перекладається як “золоті кучері”, або “золотоволоса”. Але у цього імені є ще й інше значення, а саме – оптимальне значення. Також в астрономії Goldilocks zone, або ж “зона Златовласки” означає зону (віддаленість від зірки) в якій має знаходитися планета щоб на ній могло існувати життя. Таке значення вираз отримав саме через казку в якій дівчинка пробувала кашу трьох медведів: одна була занадто гаряча, інша – занадто холодна, а та що між ними якраз правильної температури.
Вираз який дослівно перекладається як “язик в щоку” зараз означає “з сарказмом”, або “саркастично”. Тобто його використовують щоб показати, що коли хтось каже щось серйозно, але насправді жартує. Це опис того як людина намагається не розсміятися.
Вираз використовується доволі давно і можливо в мову її ввів Вальтер Скот, але точне значення виразу в його тексті не зовсім зрозуміло і цілком можливо він використав його в прямому сенсі.
До речі іноді від носіїв мови можна почути “tongue and cheek” – тобто “язик та щока”. Це ознака недостатнього рівня освіти чи начитаності. На зразок того як у нас деякі кажуть “розтікатися мислею по древу” замість “розтікатися мисію по древу” (тобто білкою).
Вираз “the whole nine yards” дослівно перекладається як “усі дев’ять ярдів”, або ще більше дослівно як “усі три метри”.
У американській англійській цей вираз означає, що зусиль для досягнення мети було докладено максимально можливо.
Походження фрази достеменно не відоме. Перша основна версія говорить про те, що під час Другої Світової амуніції (боєприпасів) на літаки-винищувачі якраз на ті 9 ярдів і заряджали. Тобто “усі 9 ярдів” може означати “до останнього патрону”.
Друга версія стверджує, про 3 метри тканини потрібні щоб пошити чоловічій костюм.
