Категорія: Рецензії на книги

Salvatore Loreto, Simon Pietro Romano. Real-Time Communication with WebRTC: Peer-to-Peer in the Browser (2014)

Перше, що треба обов’язково сказати – ця книга є кращою, повнішою версією книги Getting Started with WebRTC by Rob Manson. Ось цю, останню, точно варто пропустити. Книги мають практично ідентичну структуру, покривають ті самі теми у тій самій послідовності, але про тому самому обсязі книга про яку зараз пишу містить більше інформації і торкається деяких тем навіть не згаданих у першій книзі.

Власне сама технологія WebRTC вже доволі стара і знайти матеріли за нею доволі легко. І тому радити цю книгу, навіть якщо вона була б значно краща доволі важко. По суті книгу можна розділити на 3-4 великі статті і так навіть буде легше сприймати матеріал.

Якщо ви взагалі нічого не знаєте про WebRTC то книга не надто добре вводить в тему, хоча певні пояснення і присутні. Натомість книга фокусується на тому як реалізувати WebRTC-клієнт у браузері, а трохи далі показує приклад простого сервера. Навіть знаходиться місце каналам даних, але без деталей.

Книгу варто мати на полиці якщо у вас є та сама полиця і якщо ви любите час від часу простягнути руку і дістати такий собі довідник. Але купувати її за повну ціну не має сенсу, і навіть $8 які я заплатив за секонд-хенд версію – це не те щоб необхідні витрати.

Головний же недолік книги – це те, що обсяг складають знімки вікна браузеру (на яких все одно нічого не роздивитися), які іноді тягнуться кілька сторінок. І також повтори одних і тих самих фрагментів коду зустрічаються неодноразово.

Оцінки:

Olaf Stapledon. Last and First Men / Олаф Стаплдон. Перші і останні люди (1930-1937)

Серія за трьох книг яку я читати повністю не буду точно – не зміг дочитати третю книгу (дивись далі).

Автор неймовірно розрекламований величинами золотої доби наукової фантастики – Азимовим, Сімаком та іншими. І є за що. Дійсно його польот фантазії, його вміння будувати цілі світи в уяві і описувати їх так, що вони виглядають доволі реально – цього у автора не забрати. І зрозуміло чому гранди надихалися його творами та його підходом до того як і куди спрямовувати свою уяву, як зробити так, щоб все це добре складалося до купи.

Проте на сьогодні книги автора вже є очевидно застарілими, хоча і не відверто поганими. Просто ми, читачі, разом з фантастами наступних поколінь вже зробили кілька кроків далі. А книги автора лишилися хоча і суттєвим внеском, проте вже раритетом.

Уся серія на Good Reads – Last and First Men Series by Olaf Stapledon | Goodreads.

Star Maker / Творець зірок (1937)

Книга починається дуже просто: головний герой сидячи на пагорбі випадково знаходить спосіб подорожувати лише уявою (можна читати і як “духом”) між зірок. І подорожує він не лише в просторі, але і у часі.

Після певного часу оповідач знаходить першу, а потім і безліч наступних розумних створінь і цивілізацій. Спочатку вони доволі сильно схожі на людей, лише з певними анатомічними відмінностями. Скажімо запахи у них грають значно більшу роль, а звуки – ні. І відповідно до цих особливостей їх суспільства і технології розвивають в інший спосіб.

Далі істоти стають все менш схожими на людей. І знову ж таки автор добре показує як відмінності у фізіології спричиняють суттєву різницю у тому як такі істоти утворюють суспільства та цивілізації. Істоти, що живуть у воді і їх проблеми з металургією, істоти схожі на павуків, істоти-симбіонти.

А далі йдуть групові свідомості як рої комах, птахів чи просто купи бактерій. Розум який формують істоти цілої планети і так далі і так далі.

В ході подорожей та досліджень автор знаходить спосіб “у думках” спілкуватися з представниками цих рас. А потім вони починають зливатися і подорожувати разом. Потім вони зустрічають інші подібні розумні сутності…

А далі я кинув читати. Не зважаючи на дійсно вражаючу фантазію автора та раціональні думки з приводу того, що і як може бути написано книгу доволі архаїчною мовою. Але найбільше заважають дві речі. Перша, це те, що всі істоти по суті є людьми з певними відмінностями. І автор сам на це вказую – розум усіх іншопланетних істот є по суті людським. І схоже це є його переконанням.

Друге – усі оповідки вже занадто довгі. Лише опис того як він летить у якійсь планетній системі, чи, скажімо, думає якусь думку – лише це може забрати кілька сторінок. Книга тягнеться просто неймовірно довго. І я, не зважаючи на визначну роль автора та впливовість його творів, просто не зміг долубати цю скелю до кінця.

Оцінки:

Robert Louis Stevenson. Treasure Island / Роберт Льюіс Стівенсон. Острів скарбів (1882)

Звісно як і більшістю людей я прочитав цю книгу ще в дитинстві, а потім ще кілька разів потому. Та і цього разу я її не читав, а слухав на АБУК, але про це трохи далі.

Найбільше що мене дивує, це така популярність книги і поширеність в масовій культурі: фільми, мультфільми, переробки та адаптації, пародії та запозичення. Можливо на час написання це дійсно була книга з якою мало, що було можна порівняти. Але вже після того було написано кілька доволі хороших книг на пригодницько-піратську тематику які у порівнянні краще і як література, і пригоди більше цікаві в них. Хоча б ті “Пригоди капітана Блада” та “Хроніки капітана Блада” на мою думку мали б повністю замінити цю книгу.

Не зрозумійте мене не вірно – для молодшого шкільного віку це досі хороша книга. Але вона доволі проста і прямолінійна, пригоди не такі щоб дуже карколомні, а мова автора та те як спілкуються персонажі не надто винахіливо та дещо штучно.

В українській озвучці книгу начитано жінкою, що спочатку мене дещо відволікало. Вона говорить на різні голоси, навіть міняє акценти. І з часом я звик і мені навіть почало подобатися. В цілому якість чудова і книгу було в задоволення слухати.

Оцінки:

Макс Кідрук. Де немає Бога (2018)

Як і інші книги цього автора до того (Не озирайся і мовчи, Нові Темні Віки. Колонія) ми з Оленою цю слухали на Абук (АБУК – аудіокниги українською). І щодо якості аудіо-книги мушу зазначити, що вона просто на найвищому можливому рівні – це більше радіовистава на кілька голосів та зі спецефектами. Те як книгу зроблено, як читають актори – все це занурює в атмосферу дуже добре.

Щодо сюжету, то вій обертається навколо аварії літака високо у горах, кількох людей які вижили в катастрофі та їх непов’язаних, а іноді і пов’язаних дивним чином історій. Автор вміє розповідати як технічно складні речі, так і звичайні побутові історії дуже цікаво, їх хочеться слухати.

А от щодо самих історій та дійових осіб – це для мене найбільший недолік книги. Персонажі мені не надто цікаві, ті з них хто мали б здається викликати співчуття чи порозуміння лишають або байдужими, або взагалі дратують.

Також те як історії викладено, як вони переривають одна одну весь час – це створює відчуття хаотичності та нервовості і мені здається цей хід не спрацював. Також здивував вибір історії якою завершилася книга – вона і недоречна, і при цьому не надихає, не викликає потрібних емоцій і стирчить як цвях у пальці.

Оцінки:

Stephen King. The Institute / Стівен Кінг. Інститут (2019)

З останніми книгами Кінга у мене складається так собі (Згодом, Біллі Саммерс, Кров притягує) – вони не те щоб не подобаються мені, скоріш вже не викликають такого захоплення та інтересу як колись давно.

Ось і в цій книзі є як хороші моменти, так і доволі посередні, або навіть відверто слабкі. І як не дивно, але мені особисто найбільш цікаво було читати доволі буденні речі ніж паранормальні події.

Проте книга пройшла доволі легко, лише першу половину я трохи буксував. Потім втягнувся в темп оповідання та саму реальність і далі все просто ковтнув.

Щоб не переказувати сюжет в загальному вигляді сюжет книги є варіацією однієї з теорій змов. Вірніше декількох з них: таємні урядові установи з телепатами, викрадення дітей, еліта яка править світом.

Книга є не стільки жахами, чого ми зазвичай очікуємо від автора, а скоріш вражає жорстокістю деяких сцен та персонажів.

В цілому читати можна, не те щоби я радив, але і відмовляти не буду. По завершенню не буде відчуття марно витраченого часу.

Оцінки:

Dean R. Koontz. Hell’s Gate / Дін Кунтз. Ворота пекла (1970)

Автор є дуже відомим і популярним, хоча мені його твори не надто добре йдуть, навіть найвідоміші з них. Але ця книга є дещо особливою – це одна з перших великих робіт автора де він ще не сформував свій стиль.

По суті це трошки гірша ніж середня фантастика яку писали коли жанр почав занепадати у 60-х та 70-х. Тобто вона більше пригодницька, а те що там є наукового слугує щоб вигадувати прилади та обставини і не надто перейматися впливом таких технологій на суспільство і його розвиток в цілому.

І отже у книзі герой андроїд стрибає через паралельні світи, б’ється з прибульцями які ці світи хочуть захопити, має технології з майбутнього, та навіть стикається з дикунами та бігає по печерам первісних людей. Таке собе сміття для розваги без особливого сенсу.

Проте навіть у цьому читві іноді проявляються елементи майбутнього великого калібру яким стане автор. Ідея та їх подача, вміння переплітати та ускладнювати обставини, опис сцен та образів короткими випадковими фразами – це прояви майбутньої майстерності.

В усьому іншому книга нічого хорошого в собі не має крім якщо вам звісно цікавий автор та те з чого він почав.

Оцінки:

Макс Кідрук. Не озирайся і мовчи (2017)

Ще одна книга яку ми з Оленою слухали разом в подорожах машиною (та поїздках в спортклуб), придбав її теж на АБУК.

Книга сподобалася і затягнула. Автор дуже добре змішує фантастику, містику та опис побуту і буденних справ які у його викладенні цікаво читати.

Щоб не переказувати весь сюжет йдеться у книзі про цікаву наукову теорію яка має прояв у нашому світі і створює такий собі мікро-світ в який час від часу подорожують пару підлітків. В той же час в житті цих головних героїв та їх родин відбуваються різні події включно з трагічними та непрємними.

З недоліків я би назвав те, що в цілому історія не завершена, хоча автор добре подає відкритий фінал як останній аккорд. Кілька другорядних сюжетів іноді цікавіші за головний і не всі з них доведено до хоча б якогось завершення, а пара так взагалі незрозуміло для чого були додані.

Після себе книга лишає не стільки думки та ідеї як настрій який дійсно хочеться трошки посмакувати.

Оцінки:

Greg Bear. Queen of Angels / Грег Бір. Королева янголів (1990-1997)

З книгами цього дуже популярного автора у мене якось не склалося. Усе, що я читав до цього (наприклад Місто наприкінці часу, Шлях, Кузня Бога, та Жорстке зіткнення) з одного боку вражають достовірно показаним світом та фантазією автора. Але в той же час те як і про що він розказує мені переважно не дуже цікаво. І з цією серією сталося те саме – деталі мені цікавіші ніж основні події чи дійові особи.

Уся серія на Good Reads – Queen of Angels Series by Greg Bear | Goodreads.

Queen of Angels / Королева янголів (1990)

Світ недалекого майбутнього в якому людей психологічно коригують, але це відбувається як правило за їх бажанням щоб досягти більшого в житті. В цьому світі сталося жорстоке вбивство. Головна героїня є детективом яка розшукує вбивцю, опиняється в іншій країні під час заворушення і намагається вибратися.

В той же час команда психологів дослідує розум вбивці в прямому сенсі подорожуючи в ньому як у відеогрі. Але стається непредбачуване.

І в той же час штучний розум досліджує іншу планету де існує життя, але не розумне. Під час цього дослідження цей штучний розум розвиває свідомість.

З опису видно, що це доволі різні і лише умовно пов’язані історії. Це перший недолі книги.

Друге, як я вже сказав, це те, що мені цікавий світ та деталі його функціонування, але не герої чи події. Власне продирався крізь книгу з зусиллям. Наступні книги серії читати скоріш за все не буду.

Оцінки:

Ted Kosmatka. The Flicker Men / Тед Косматка. Мерехтливі люди (2015)

Починається книга як дуже хороша наукова фантастика, а потім розвивається у погоні, перестрілки і переслідування. І при цьому лишається розумною і драматичною.

Головний герой підходить з новим поглядом до відомого експерименту природи світла і несподівано робить відкриття, яке і розкручує усі події. Певною мірою книга схожи на Вплив – в ній теж загадкова могутня організація викрадає чи просто перешкоджає вченим зі своїми не одразу зрозумілими цілями. Але при цьому обґрунтування дуже інакше і більш серйозне, а пригоди не такі карколомні, проте брутальніші і реалістичніші. І навіть знайшлося місце формулі і парочці графіків.

В книзі під сам кінець не обійшлося без кількох відомих шаблонів (як от головний злодій довго і розгорнуто розповідає про свої мотиви), але це не сильно псує враження, хоча один бал я таки зняв.

Додатково приємно те, що книга змішує багато тем: чи потрібен Всесвіту розумний спостерігач, чи усі люди насправді розумні, чи є наш Всесвіт симуляцією і так далі. Більше того – книга через різних дійових осіб дає кілька ітерпретацій подій які розгортаються і вони доволі різні. Відчуваєш себе дуже розумним як читаєш.

Читати книгу дуже легко і пролітає вона швидко, можу сміливо радити.

Оцінки: