Категорія: Рецензії на книги

Alma Katsu. The Hunger / Алма Катсу. Голод (2018)

Книга в якій переселенці на Дикий Захід (прямують у Каліфорнію) переживають жахливі події і стикаються в прямому сенсі з вампірами. Причому для вампіризму у книзі є таке собі обгрунтування, але все одно ця частина скоріш містична.

Мені особисто частина про побут та проблеми переселенців впродовж подорожі були набагато більше цікаві і чесно кажучи я б з радістю прочитав книгу лише на цю тему. Але авторка додала вампірів, містики, потойбічного жаху… і все це не дуже вдалося як на мене і дуже зіпсувало усю книгу. Тобто пафосу багато, але не зважаючи на всі описані звірства якось воно не лякає і не вражає. До того ж хочеться більше подробиць та логіки.

Повторюся, що побутова частина просто чудова. І в цілому книга для подорожі наприклад просто чудова. Проте в іншому – ні, не моє.

Оцінки:

Robert Charles Wilson. Darwinia / Роберт Вілсон. Дарвінія (1998)

Книга має доволі цікаву ідею – уся Європа, та прилеглі до неї частини суші незрозуміло чому і як раптом зникли, а на їх місці опинилися безлюдні землі з невідомими раніше на Землі рослинами та тваринами.

Починається книга більше як пригодницька де людство починає досліджувати новий континент (а той географічно дуже сильно збігається зі старими землями) і повільно розбудовуватися.

Але з часом автор додає все більше і більше елементів. Тут і про збереження Всесвіту від теплової смерті, і про те, що наша реальність насправді є симуляцією, і про складні, але при цьому не розумні сутності. І ще багато чого включно з паралельними світами та альтернативною історією.

І в цілому все це непогано, але мені особисто хотілося б щоб книга була більш сфокусована. А то ось ці стрибки між бойовиком, пригодами, політикою та ізотерикою створюють дуже нерівну картину.

Оцінки:

Андрій Сем’янків. Медицина доказова і не дуже (2021)

З першого погляду книга яку варто усім радити читати – в ній пояснено доволі просто як працює доказова база медицини, чому не варто вірити фуфломіцинам та рекламі. Додатково наведено приклади совєцьких та закордонних препаратів та процедур в які публіка в різних країнах вірить і витрачає на них значні гроші. Також трошки згадано про спортивну медицину і деякі інші аспекти.

Але для мене ця книга не структурована і не викладена ідеально, тому і така оцінка. Якщо частина про те як працює доказова медицина мені особисто цікава, але вона доволі суха. І з іншого боку більша частина книга в якій згадано конкретні препарати чи процедури з часом перетворюється у перелік за яким важко слідкувати. Мені особисто здається, що було б краще якби згадані фрагменти було перемішано. Ось такий препарат, а ось які правила не було дотримано чи ось конкретно чому дослідженням не можна довіряти. Хоча у книзі щось подібне є, але це в основному посилання на першу, “суху” частину книги.

Проте звісно самоосвіта це добре, тому звісно читайте якщо є нагода.

Оцінки:

Allen M. Steele. Chronospace / Аллен Стіл. Хронопростір (2001)

Один з моїх улюблених під-жанрів – подорожі у часі. Книга добре витримує баланс між пригодами та проблемою подібних подорожей.

Пригодницька частина сильно нагадує “Патруль часу” Пола Андерсона, але тут йдеться не про виправлення історії як це потрібно для існування цивілізації майбутнього, а скоріше про документування подій минулого без втручання в них. А наукова частина значно краще описує як все це відбувається: скажімо подорожі інішціюються у космосі.

Але неминуче одна з подорожей призводить до змін в історії і це спричиняє цілу низку подій які все сильніше змінюють реальність.

Додатково автор увів іншопланетян які можливо навіть були зайві – про них не так щоб багато пояснено і вони більше виглядають як прикраса для деяких сцен.

В цілому книгу цікаво було читати і можу її порадити. І хоча це далеко не найкраща книга про подорожі у часі, але це добре написана розважальна і відносно сучасна пригодницька фантастика.

Оцінки:

Василь Шкляр. Маруся (2014)

“… якщо сі доведе мати діло з москалем, ніколи-ніколи йому не вір. Особливо сі стережи його, коли в тебе свято, коли похорон, коли ти найменше очікуєш його нападу. Найдужче пильнуй – коли москаль пропонує замирення. Тоді не дрімай, тоді він нападе неодмінно…”

Читав (вірніше слухав куплену на АБУК) і просто іноді шокований був. Чим шокований? А тим як мало я знаю про ті часи та події про які йдеться в книзі. І додатково події які в ній відбуваються так нагадують, що коїться в Україні зараз.

Україна бореться за виживання і намагається протистояти ордам москалів як червоних так і білих. А москалі завжди однакові: брешуть, зраджують, крадуть, вбивають і катують, руйнують те що не можуть вкрасти.

І в той же самий час УНР тягне зі створенням української армії “щоб не розсердити Москву”, а коли на захист країни стає Петлюра та отамани кожного містечка та села – вже пізно і час вже втрачено.

Переважно книга оповідає історію легендарної Марусі (Олександри Соколовської) яка після загибелі трьох братів стала отаманшою і так ганяла що білих, що червоних, що СРСР розшукував її щоб помститися аж до моменту свого розвалу.

В книгу додано романтичну лінію яка наче і справді відбувалася і дійові особи книги є реальними історичними постатями.

Звісно не можна не відчувати гіркоту та розпач, але книга все одно дуже хороша і я її раджу.

Оцінки:

Jerome K. Jerome. Three Men / Джером К. Джером. Троє Чоловіків (1899-1900)

Про те, що це не одна книга, а аж ціла серія (ну як серія – дві книги) я дізнався як і часто до того лише коли сів писати ось цей пост.

Серія на Good Reads – Three Men Series by Jerome K. Jerome | Goodreads.


Three Men in a Boat / Троє чоловіків у човні (1899)

Саме та відома усім книга за мотивами якої у совку зняли ще більш відомий фільм (який проте не те щоб зовсім відповідає книзі чи передає її суть та зміст). Проте у своєму дитинстві в совку ця дефіцитна книга потрапила мені в руки лише один раз і я встиг прочитати її добре якщо до третини. Фільм мені ніколи не був цікавий. А потім якось про книгу і забув.

Аж тут побачив аудіокнигу на АБУК, купив і почали з Оленою слухати. І це дійсно дуже добре!

Це той гумор який автор подає з абсолютно серйозним обличчям. Гумор де жарти і миттєві і такі, що грають лише через якийсь час. Автор дуже винахідливий зі словами і тим як будує сцени.

Зараз ця книга не вражає так як колись, але створює таку якусь приємну атмосферу, вводить у певну зону та ритм. І ти наче і роздратований учасниками подій та тим що вони коять, але водночас якось і співчуваєш їх та навіть розумієш.

Коротше обов’язкова для читання класика яку я повноцінно навіть не прочитав, а прослухав повністю лише зараз.

Оцінки:

  • Моя оцінка – 9/10.
  • Good Reads – 3.85/5.

William Gibson. Sprawl / Уільям Ґібсон. Кіберпростір (1984-1988)

Найбільше серія відома своєю першою книгою яка стала не лише початком кіберпанку як жанру, але і породила кілька незалежних творів (варто хоча б згадати дуже популярний на теренах пост-совка “Джоні Мнемонік”) та надихнула безліч авторів. Зараз ця серія хоча її все ще цікаво читати, проте видається місцями занадто сухою, а іноді наївною в плані технологій та їх впливу. Проте щоб розуміти звідки ростуть ноги у сучасної хвилі жорсткої фантастики ознайомитися хоча б з першою книгою треба обов’язково.

Уся серія на Good Reads – Sprawl Series by William Gibson | Goodreads.

Neuromancer / Нейромансер (1984)

Той самий світ “високих технологій та мерзенного існування” почав свій шлях в науково-фантастичній літературі саме звідси. Так само як і назви деяких технологій та способів роботи хакерів які ми вже 40 років бачимо у різноманітних фільмах в першу чергу.

У короткому переказі це історія колишнього хакера (хоча у книзі повторюся інша технологія) який наближається до передчасної смерті десь у трущобах Токіо. Але його підбирають для якоїсь важливої робото двійко цікавих персонажів. І по ходу історії коли хакера підліковують ми разом з ним дізнаємося, що планується набіг на родинне гніздо клану багатіїв на орбіті. І поступово історія ускладнюється відношеннями між дійовими особами, з’ясування, що замовником виступає штучний інтелект та фантасмагоричними подіями під час набігу.

Тут є усе, чим наповнені дуже посередні фільми надихнуті цією книгою: неон і наркотики, незрозумілий жаргон, візуалізація вірусів та захисту від них як драконів, літаків, палаців, тощо. Також якісь біотехнологій, матриця як штучна реальність, реальність в реальності і таке інше.

Фінал книги дає простір для кількох різних інтерпретацій серед яких є і доволі щаслива.

Додатково хочу зауважити, що прочитав цю книгу в перекладі та виданні “Видавництва” і дуже задоволений таким придбанням. Переклад читається легко і все виглядає органічно, саму книгу оформлено чудово і навіть сіруватий м’який папір сторінок з дещо незвичним шрифтом дуже відповідає змісту.

Оцінки:

Daniel Keyes. Flowers for Algernon / Деніел Кіз. Квіти для Елджернона (1966)

Ця книга вже настільки класика, що її мало хто читає при цьому посилаючись на неї. Для того часу коли її було опубліковано вона стала просто бомбою і суттєво вплинула на всю наукову фантастику – раптом стало зрозуміло як писати про внутрішній світ героїв у цьому жанрі. До того ж після цієї книги усе варте уваги вже не могло мати статичних героїв – натомість вони мали розвиватися і змінюватися.

Якщо ви якимось дивом не лише не читали, але і не знаєте про що ця книга то коротко це історія неповноцінно розвиненого індивіда який за допомогою хірургічного втручання спочатку піднявся до рівня генія, а потім повернувся до ще гіршого стану ніж був у ньому все життя.

Сильна сторона книги в тому як вона показує поступовий розвиток героя не лише в емоційному плані, але і в емоційному та соціальному. По суті Чарлі (головний герой) хоча фізично був дорослим чоловіком проте лишився дитиною. І його стрімкий зліт в плані розумових здібностей давався йому дуже болюче у відношенні з людьми.

Остання третина книги є доволі гнітючою трагедією і про фінал читач вже здогадується зарані. Фінал не витискає сльози, але все одно є дуже емоційним, а також одночасно гнітючим та заспокійливим.

Також хочу сказати, що у совку цю книгу перекладали, але лише зараз я з’ясував, що традиційно з неї викинули дуже багато по суті спростивши до технічного переказу сюжету.

Оцінки:

Nicolas Van Pallandt. Anvil / Ніколас ван Палландт. Ковадло (1998)

Книга в якій поєднано аж занадто багато сюжетних ходів, персонажів та історій. І хоча в книзі є дуже хороші елементи які б хотілося побачити детальніше викладеними, проте є і доволі прохідні, або взагалі незрозуміло для чого додані. Сюжет просувається якимись ривками з абсолютно зайвими паузами де розказують про переживання дійових осіб, їх минуле і таке інше.

Події книги відбуваються в світі з дуже високою силою тяжіння (звідти і назва), але люди на цій планеті живуть під захистом силового поля у єдиному місті на всій планеті. Головний герой прибуває на планету щоб розслідувати загибель своєї сестри, а далі починається сумбур в якому іноді видно структуру. Для прикладу неповних список сюжетних ліній: прадавні австралійці та їх звичаї, субкультура бігунів по дахах, розвідка космосу та відкриття залишків чужинської цивілізації, недбала поліція та продажні урядові структури, незаконні дії загребущих корпорації, стеження уряду за усім що можна і при цьому суворі закони про недоторканість особистого життя, життя у віртуальному світі, ідеологія та тероризм, … і так – це не повний список.

В цілому книга читається надзвичайно нерівно – іноді несеться і не можна відірватися, а місцями докладаєш зусилля щоб подолати наступний фрагмент.

І у підсумку все розв’язується не те щоб погано чи очікувано, ні, воно якось ніяк розв’язується. І прочитавши книгу є певне відчуття, що вона тобі як читачеві дуже мало дала.

Оцінки: