Категорія: Рецензії на книги

Ronald Malfi. Bone White / Роналд Малфі. Білий як кістка (2017)

Час від часу я читаю, хоча і не надто поважаю цей жанр, романи-жахи. І іноді вони бувають доволі пристойні: створюють лячну атмосферу, безвихідну ситуацію, приводять героїв у відчай і взагалі демонструють деякі цікаві елементи. На жаль ось ця книга хоча і намагається зробити все раніше перелічене, для мене особисто не спромоглася досягти нічого з цього.

Головний герой книги розшукує свого брата-близнюка зниклого в глушині Аляски, стикається з незрозумілими та містичними подіями і якось через пригоди все це добирається до фіналу. В книзі є кілька побічних ліній які мають підсилювати сюжет, але якось усе погано зведено до купи і не лякає та навіть не вражає. І головне зло у фіналі виявилося таким собі…

А з іншого боку книгу було легко читати і скажімо в дорозі, якщо це кількагодинна подорож – вона буде те що треба. І текст сприймається легко, але і не вимагає якось особливої роботи мозку. І коли треба її, книгу тобто, можна просто закрити і переключитися на щось інше.

Для любителів жанру в цій книзі нема нічого вартого уваги, для тих же хто не читає таке можу порадити краще книги з близькими сюжетами, але трошки більш лячно розказані. Як от Голод.

Оцінки:

Simon Stålenhag. Tales from the Loop / Саймон Сталенхаг. Оповідки з Кільця

Серія книг в яких ілюстрацій набагато більше ніж тексту і як стимулюють уяву читача. Світ книг це альтернативне сьогодення чи геть не далеке майбутнє в якому вже існуючи технології, а скоріш їх руїни є фоном для дещо апокаліптичної буденності. Наслідки великих воєн, дрони та мегалітичні механізми, віртуальна реальність, роботи та фантастичні технологі у напівзруйнованому стані оточують людей які мусять виживати.

За книгами знято доволі хороший серіал з такою ж назвою – від дещо повільний, але візуально вражає і має доволі цікавий сюжет.

Уся серія на Good Reads – Tales from the Loop Series by Simon Stålenhag | Goodreads.

The Electric State / Електричний Штат (2017)

Історія дівчинки яка у супроводі робота подорожує на захід країни в більш цивілізовану місцевість. Весь текст є більше супроводом для ілюстрацій і оповідь йде як від самої герої так і від відстороненого коментатора.

В книзі не стільки викладається історія (хоча і вона сама по собі є доволі хорошим науково-фантастичним оповіданням) як показано звіт з коротеньких уривків спогадів та картин сьогодення з вікна машини. І ось це – передати світ, книзі вдається чудово, атмосфера наче поступово оточує читача.

На жаль книга надзвичайно коротка, це, як я вже зазначив скоріш оповідання. І мабуть на розглядання ілюстрацій читач витратить значно більше часу.

Оцінки:

J.G. Ballard. The Drowned World / Дж. Баллард. Затонулий світ (1962)

На відміну від багатьох інших визначних книг які суттєво вплинули на фантастику (зверніть увагу на рік видання) і які дійсно є часто визначними та доволі нестандартними навіть зараз… так ось у порівнянні ця книга мене розчарувала.

Події книги відбуваються у 90-х роках, що було далеким майбутнім на момент написання. І йдеться про світ який повільно поглинають океани. До речі причина не в діяльності людини, а у змінах клімату через активність Сонця.

Головний герой книги – науковець який в компанії військових досліджує затоплені міста і потрошку їде дахом. До нього приєднується ще пара диваків які вирішують рухатися на південь, замість повертатися в цивілізацію. Вони тікають, вірніше ховаються, лишаються жити у напівзатоплених будинках. Потім до них добирається якась дивна банда і починається якесь безглуздя. У кінці головний герой робить найбільші зі своїх дурних вчинків.

Що в книзі хорошого – її дуже добре написано і це дійсно хороша література. Переживання героїв, як вони бачать світ – прямо відчуваєш.

Що мені не сподобалося так це усе інше: мені цікаво було б читати про геть інші аспекти цього світу. Мені не симпатичний, навіть відверто противний головний герой та його друзі. Мотивація та вчинки більшості дійових осіб якісь безглузді і відверто дурні. І фінал теж дуже сильно розчаровує.

Чи варто читати? Хіба щоб ознайомитися і забути. Можна і пропустити.

Оцінки:

Gareth Ryder-Hanrahan. The Black Iron Legacy / Спадщина Чорного Заліза (2019-…)

Нова серія в жанрі темного фентазі в якій автор зачепив мене своєю уявою та вмінням змалювати картину різних трошки страшних і трошки потворних істот і подій. Також серія має не надто традиційну систему богів і божествених сил яка сильно нагадує (це і про серію і про богів в ній) іншу серію яку я можу порадити – Robert Jackson Bennett. The Divine Cities / Роберт Джексон Беннет. Божествені міста (2014-2017).

Уся серія на Good Reads – The Black Iron Legacy Series by Gareth Ryder-Hanrahan | Goodreads.

The Gutter Prayer / Молитва стічної канави (2019)

Велике місто в якому архітектура та історія такі давні і переплетені, що в них неможливо не заплутатися. Безліч богів та різноманітні істоти які населяють місто, храми та квартали бідноти і багатіїв. Тут же гільдія злочинців, могутні алхіміки яки магію поставили на служіння бізнесу. Є тут і упирі які їдять мертвих, є і взагалі якісь потойбічні істоти. Навіть є святі, але вони не те, що ви про них можете подумати.

І в ось цьому всьому у вир подій потрапляє трійко друзів кожне зі своїми проблемами. Спочатку навіть здається, що це буде історія про винахідливих і везучих дрібних злочинців. Але з кожною сторінкою сюжет стає складнішим, минуле дійових осіб розкриває нові цікаві факти, а усі події як минулого так і ті що відбувають на сторінках переплітаються.

В дуже спрощеному вигляді фанатики колись переможених та ув’язнених богів намагаються принести їх назад в світ, а це вимагає багато жертв. І цьому усьому спочатку не свідомо, а потім вже за власним бажанням протистоять герої книги.

В книзі вистачає і поворотів сюжету, і дійсно винахідливих елементів які я до цього не бачив у інших авторів. Коротше книга сподобалася і зацікавила достатньо щоб я одразу почав читати наступну у серії.

Оцінки:

The Shadow Saint / Святий з тіні (2020)

Дуже приємно коли друга книга серії є сильнішою за першу і більше розкриває світ у якому відбуваються події. Також автор підміняє головних дійових осіб як другорядними з першої книги, так і новими гравцями.

У книзі ми дізнаємося про світ і політику за межами міста в якому лише і відбувалися усі пригоди попередньої книги. У місто приходить війна богів, місто заповнюють шпигуни та шукачі зиску на свою користь.

Також книга додає трохи більше до вже відомої нам інформації про те як працює магіє та боги у цьому світі, які правила і що це коштує задіяним у цьому всьому. І як типово для темного фентазі дуже швидко стає зрозуміло – найкраще триматися від усього божественого та магічного якомога далі. Але прості люди не обирають.

Я не хочу описувати сюжет – його, по-перше, доволі довго розказувати і в ньому багато дійових осіб. А, по-друге, за ним буде дійсно цікаво слідкувати.

Також раджу починати цю серію – продовження краще за початок який і сам по собі хороший.

Оцінки:

The Broken God / Розбитий Бог (2021)

Третя і остання книга серії на рівні з третьою – тобто дуже хороша, не розчаровує і варто читати усю серію.

В книзі ми повертаємося до пригод героїв першої книги, ледь трохи споглядаємо, що відбувається з головними героями другої книги і маємо нових цікавих персонажів. А саме – драконів та їх вершників.

Місто, в якому відбуваються усі події першої та другої книги серії тепер окуповане і поділене між кількома державами, але історія переважно йде про ту частину та тих людей і інших істот які мають відношення до драконів.

У книзі так само багато магії, можливо більше ніж у попередніх двох, але є і трошки більше пояснень.

І як у попередніх книгах оскільки тут так багато магії передбачити як будуть розвиватися події фактично неможливо.

Мабуть найслабшим містом книги є фінал. Начебто і закрилися лінії багатьох персонажів, і навіть лишилося щось як відкритий фінал… але все одно якось анти-клімактично вийшло. Хоча може то у порівнянні з іншими несамовитими пригодами по всій серії.

У підсумку оцінки такі:

Cordwainer Smith. The Instrumentality of Mankind / Кордвайнер Сміт. Інструментарій людства

Це серія, про яку я чомусь навіть не знав до того як почав читати “по списку” найбільш відзначену наукову фантастику за кожен рік – вона є дійсно чимось дуже особливим і не схожим ні на що з того, що мені довелося читати до того.

По-перше, стиль автора, коли він у формі дешевої і примітивної пригодницької фантастики пише про надзвичайно складні речі і концепції – цей стиль доволі складно сприймати і він не кожному сподобається. Я в процесі читання хотів кинути кілька разів, але кожен раз повертався до думки, що мабуть щось таки є в цих книгах раз їх так високо відзначають. І подолавши певну кількість тексту “увійшов у ритм” і далі стало легше.

В книгах є багато ідей які дуже круті і на диво ніким не були після того зкопійовані чи перероблені. Світ Інструментарію – це далеке майбутнє людства де люди живуть щасливо і дуже довго, а через це починають деградувати. Інструментарій є таким собі правлячим органом який ніхто не вибирав і який складається з могутніх самопризначених лордів. Взагалі крім цього Інструментарію який і структури не має в цьому світі по суті нема держав чи якихось установ.

Ще треба відзначити, що збірки оповідань та романи цієї серії виходили у різних комбінаціях та в різний час і описують події з сотнями та тисячами років між ними. А тому дуже складно знайти правильний порядок як читати усе це. Думаю це теж була задумка автора.

Я раджу спробувати цю серію – вона варта того щоб попрацювати в процесі читання.

Уся серія на Good Reads – Instrumentality of Mankind Series by Cordwainer Smith | Goodreads.

The Rediscovery of Man / Перевідкриття людини (1975)

Збірка оповідань в яких йдеться по людей різних професій (дуже незвичних) і про влаштованість цього світу майбутнього в цілому. В цьому світі крім людей є ще так звані недолюди – геномодифіковані тварини з різним рівнем розумності. Призначення цих недолюдей – виконувати роботу яку не хочуть робити люди. Їх не вважають рівними людьми, знищують як лише вони захворіють, коли для них нема роботи чи взагалі за бажання.

Термін “перевідкриття” стосується проекту Інструментарія який для запобігання деградації вирішив відновити деяки старовинні традиції як різні мови, нації, релігії, хвороби та навіть гроші. Проте суті цих старовинних ідей які зникли тисячі років тому вони не дуже розуміють, а тому іноді виходить дуже дивно.

В цілому оповідання хоча і цікаві та вражають фантазією автора, але лишають по собі дещо темні почуття. За стилем та змістом вони варіюють від страшної казки до відвертих жахів.

Оцінки:

Norstrilia / Нострілія (1975)

Планета Ностралія виготовляє і постачає речовину яка дає змогу людям суттєво продовжувати тривалість життя (до сотень, а іноді тисячі років). Мешканці планети дуже консервативні і по суті протистоять усьому світу щоб захистити свої статки. І хоча Ностралія є найбагатшим світом, проте владу все ж таки зберігає Земла, а більш конкретно Інструментарій.

В книзі йдеться про одного з мешканців Ностралії який став найбагатшою людиною всесвіту і по суті купив Землю. Після цього він для збереження власного життя має подорожувати на Землю під виглядом недолюдини.

І так очима іншопланетника з дуже іншої культури автор показую, але практично не пояснює світ Інструментарія.

Часто з цього роману починають збірки творів автора в циклі Інструментарія, але на мою думку його варто читати після оповідань – багато речей будуть більше зрозумілими.

Оцінки:

Stephen King. Later / Стівен Кінг. Згодом (2021)

В цій книзі погано все, от прямо абсолютно все крім одного елементу. Тут дуже прямолінійний сюжет з абсолютно зайвими вигинами які все одно повертаються до аж примітивної прямолінійності. В логіці сюжету купа дірок які дуже сильно муляють. Персонажі описано якось так, що наче і є якісь деталі про них, але чомусь їх геть не сприймаєш як реальних людей.

І ще в книзі купа дуже дешевих кінематографічних штампів. Навіть не книжкових, а саме кінематографічних. Скажімо самотня сльозина яка зтікає по щоці, або лампи які вибухають коли стається щось паранорамальне. Таке враження, що чи то частину книги написали студенти які підробляли, чи то Кінгу треба було швидко завершити щось, що не дуже подобалося самому.

В цілому ця книга є історією в якій головний герой, хлопчик який дорослішає як йде оповідання, може бачити і навіть спілкуватися з мертвими. Це дозволяє зробити кілька дрібних добрих справ, пару великих, але і влізти в якусь демонологія яку проте дуже погано пояснено і правила того як це все працює позначено аби як. І тут ще одне дорікання книзі – правила за якими все це діє якісь дуже нечіткі і схоже додавалися по мірі того як це було необхідно.

Книга мала би здається бути містичними жахами, але жахи теж якось в’яло описані, хоча і з фізіологічними подробицями. Нічого і близько подібного до дійсно вражаючих сцен з кращих книг Кінга.

Єдине хороше в книзі – це мова, вірніше темп та кольоровість усього розказаного. От наче повний непотріб, проте читати дуже легко і текст просто вмить пролітає.

Оцінки:

David Wellington. The Last Astronaut / Девід Веллінгтон. Остання астронавт (2019)

Доволі цікавий погляд на тему контакту людства з істотою іншопланетного походження. Книга поєднує в собі як елементи жорсткої фантастики в тому що стосується космічних перельотів, скафандрів, роботи державних та комерційних структур. В той же час у книзі є елементи горору і велика дещиця пригод.

У недалекому майбутньому, коли США практично зупинили свою космічну програму, комета яка пролітала крізь сонячну систему раптово міняє напрямок руху і починає рухатися до Землі. НАСА та комерційна компанія відсилаю команди для контакту з як вони думають космічним кораблем прибульців.

А вже при досягнені цього нібито корабля починаються одні загадки: чому нема ніякої відповіді на будь-які спроби контакту, чому він порожній всередині при усіх своїх неймовірних розмірах, куди зникла команда комерційного екіпажу?

Головна героїня з командою починає пошуки зниклих астронавтів і все оповідання перетворюється на пригоди та страждання героїв у якомусь незрозумілому задзеркаллі. Доволі цікаві ідеї як природи прибульців, так і як пояснити чому воно все таке як вони його бачать. Ну і про приреченість Землі та людської цивілізації теж трохи є.

Книга має доволі темний та трагічний фінал, хоча автор спробував його трошки розрядити.

В цілому мені сподобалося – хоча і не ідеально, але дуже добре.

Оцінки:

Alma Katsu. The Hunger / Алма Катсу. Голод (2018)

Книга в якій переселенці на Дикий Захід (прямують у Каліфорнію) переживають жахливі події і стикаються в прямому сенсі з вампірами. Причому для вампіризму у книзі є таке собі обгрунтування, але все одно ця частина скоріш містична.

Мені особисто частина про побут та проблеми переселенців впродовж подорожі були набагато більше цікаві і чесно кажучи я б з радістю прочитав книгу лише на цю тему. Але авторка додала вампірів, містики, потойбічного жаху… і все це не дуже вдалося як на мене і дуже зіпсувало усю книгу. Тобто пафосу багато, але не зважаючи на всі описані звірства якось воно не лякає і не вражає. До того ж хочеться більше подробиць та логіки.

Повторюся, що побутова частина просто чудова. І в цілому книга для подорожі наприклад просто чудова. Проте в іншому – ні, не моє.

Оцінки:

Robert Charles Wilson. Darwinia / Роберт Вілсон. Дарвінія (1998)

Книга має доволі цікаву ідею – уся Європа, та прилеглі до неї частини суші незрозуміло чому і як раптом зникли, а на їх місці опинилися безлюдні землі з невідомими раніше на Землі рослинами та тваринами.

Починається книга більше як пригодницька де людство починає досліджувати новий континент (а той географічно дуже сильно збігається зі старими землями) і повільно розбудовуватися.

Але з часом автор додає все більше і більше елементів. Тут і про збереження Всесвіту від теплової смерті, і про те, що наша реальність насправді є симуляцією, і про складні, але при цьому не розумні сутності. І ще багато чого включно з паралельними світами та альтернативною історією.

І в цілому все це непогано, але мені особисто хотілося б щоб книга була більш сфокусована. А то ось ці стрибки між бойовиком, пригодами, політикою та ізотерикою створюють дуже нерівну картину.

Оцінки: