Василь Шкляр. Маруся (2014)

“… якщо сі доведе мати діло з москалем, ніколи-ніколи йому не вір. Особливо сі стережи його, коли в тебе свято, коли похорон, коли ти найменше очікуєш його нападу. Найдужче пильнуй – коли москаль пропонує замирення. Тоді не дрімай, тоді він нападе неодмінно…”

Читав (вірніше слухав куплену на АБУК) і просто іноді шокований був. Чим шокований? А тим як мало я знаю про ті часи та події про які йдеться в книзі. І додатково події які в ній відбуваються так нагадують, що коїться в Україні зараз.

Україна бореться за виживання і намагається протистояти ордам москалів як червоних так і білих. А москалі завжди однакові: брешуть, зраджують, крадуть, вбивають і катують, руйнують те що не можуть вкрасти.

І в той же самий час УНР тягне зі створенням української армії “щоб не розсердити Москву”, а коли на захист країни стає Петлюра та отамани кожного містечка та села – вже пізно і час вже втрачено.

Переважно книга оповідає історію легендарної Марусі (Олександри Соколовської) яка після загибелі трьох братів стала отаманшою і так ганяла що білих, що червоних, що СРСР розшукував її щоб помститися аж до моменту свого розвалу.

В книгу додано романтичну лінію яка наче і справді відбувалася і дійові особи книги є реальними історичними постатями.

Звісно не можна не відчувати гіркоту та розпач, але книга все одно дуже хороша і я її раджу.

Оцінки:

Art Spiegelman. The Complete Maus / Арт Шпіґельман. Маус. Сповідь уцілілого (1980)

Цю книгу я читав в українському перекладі від “Видавництва” – Арт Шпіґельман, «Маус. Сповідь уцілілого» (vydavnytstvo.com), а тому оцінюю не лише книгу, але і переклад та якісь видання. І мушу визнати – все це мене задовольнило!

По-перше, сама історія батька письменника який пережив Голокост є такою, що жахає, але одночасно і показує людську стійкість та вміння виживати. А те, що історію розказано як комікс в якому різні національності зображено як різних тварин лише надає більшої чіткості оповіданню. Миші – євреї, свині – поляки, коти – німці і так далі.

Комікс однокольоровий, а те що чорні малюнки надруковано на сіруватому і трошки зернистому папері створює почуття відповідності – усе так одне одному пасує.

Книгу складено з кількох коміксів які автор намалював протягом кількох років, але читаються вони як одна історія. Письменник зустрічається з батьком за різних обставин і трошки перестрибуючи з теми на тему вони говорять про те як все починалося для євреїв у Польщі, до чого прийшло, що довелося пережити і як вижили. А також що було потому.

В самій історії були дивні для мене моменти де дуже добре відчуваєщ – і той світ, і ті люди були геть іншими. І деякі їх принципи та аспекти поведінки, їх мотивація іноді здаються дивними. Але тим більше це додає реалістичності.

Оцінки:

Umberto Eco. The Name of the Rose / Умберто Еко. Ім’я Рози (1980)

 

 

Я особисто цю книгу оцінюю найвищим балом, навіть не дивлячись на те що багато хто каже “ну це його перша і не найкраща книга”.

Тим не менш, не дивлячись на зовсім не захоплені відгуки критиків свого часу книга була дуже популярною і навіть входить в учбову програму деяких університетів.

Популярність книги обумовлена декількома факторами. По-перше, це детективний сюжет. По-друге, книга містить багато деталей із життя монастирів (та і християнських діячів взагалі) середини XIV сторіччя. Книгу шаленно рекламували, особливо звертаючи увагу що автор є вченим, а саме професором, спеціалістом з масової культури, семіотіком, тощо.

Також книгу часто рекомендують як посібник з відповідних дисциплін, не зважаючи на те що це в першу чергу саме детектив з історичним антуражем (плюс трошки філософії і духу часу). Траплялися навіть випадки коли студенти європейських вузів готувалися до здачі відповідних (непрофільних) дисциплін за цією книгою, а не учбовими посібниками.

Ну і ще згадаю що є дуже непоганий фільм з такою самою назвою, і хоча він дещо не збігається з книгою (бо фільм є в основному середньовічним детективом), тим не менш фільм подивитись рекомндую теж.

http://www.goodreads.com/book/show/119073.The_Name_of_the_Rose