Microsoft Xbox Series X

Свого часу у нас був і XBox 360, а потім і Xbox One. А через якийсь час (більше року використання) я кожне з них продав. І думав вже більше не буду купувати собі ігрових приставок взагалі. Але чув схвальні відгуки від власників консолей нового покоління, а разом зі святами прийшли і знижки. І власне за знижкою в $160 (тобто заплатив $340 плюс податки замість повної ціни в $500) таки купив собі модель з 1TB. Що дивно знижка ця була на сайті Lenovo, але коробка прийшла як від Microsoft.

Перерви у кілька років не вистачило щоб забути як усім цим користуватися. І треба сказати, що інтерфейс суттєво поліпшили – одразу зрозуміло де що, користуватися дуже просто і все виглядає логічно та інтуітивно.

Ми не так щоб завзяті гравці, але той же сезон знижок подарува багато вибору купити ігри за дуже низькі ціни (скажімо неймовірно класну Hellblade: Senua’s Sacrifice я купив за $2), тож підкупив кілька ігор. Олена звісно одразу встановила старезну Age of Booty :D

Що ще сказати? Покупкою неймовірно задоволений, хоча граю може раз на пару тижнів (Олена частіше). Поки на цьому все.

Hellblade: Senua’s Sacrifice

Давно не писав нічого про ігри, та власне давно не грав у щось таке – нічого з нових ігор не подобається особливо, припинив за цим усім слідкувати і крім Civilization час від часу ні у які “великі” ігри не граю. Переважно граю на Board Game Arena у прості настільні ігри.

А тут кілька місяців тому купив новий ХBox X і час від часу купую ігри виключно на розпродажі. Ось так ця гра до мене і потрапила: купив її за $2 (повна ціна $30). І гра виявилася просто чудовою! До речі вона 2017-го року, але виглядає дуже добре навіть зараз (пишу це у лютому 2024-му і граю на 65″ телевізорі).

Це пригодницька гра (сайт гри – hellblade.com) з видом від третьої особи. Неймовірно красиві краєвиди та локації, нордична тематика, не надто складні задачі та час від часу бійки з ворогами. Вороги не так щоб дуже сильні, але виглядають справді круто і трошки лякають.

Але найкраще в цій грі – звукова складова. Постійне різноголосся на фоні в якому іноді чути підказки чи вказівки, попередження і таке інше.

Гра затягує атмосферою, іноді доводиться деякі місця проходити кілька разів, але, повторюся, воне не така щоб дуже сильно складна.

Гра в Steam – Hellblade: Senua’s Sacrifice у Steam.

Гра в XBox – Buy Hellblade: Senua’s Sacrifice | Xbox.

Оцінки:

Beat Saber

Коли я писав про Oculus Quest 2 то згадав про цю гру яку купив буквально через кілька хвилин як спробував демо версію.

Звучить ідея надзвичайно просто, якщо не примітивно. На гравця летять куби (наприклад сині та червоні) які треба розрубувати “мечами” відповідного кольору (наприклад лівий червоний, правий – синій). На кубах намальовано стрілочками в якому напрямку треба “рубати” (знизу, зверху, зліва, з права). Також на гравця можуть летіти “стіни” від яких треба ухилятися або присідати. І все це під музику.

Контролери використовуються лише для “рубання” – махання у відповідному напрямку. Ніякі кнопки не задіяні.

Все це відбувається під музику і куби та рухи які треба робити дуже добре з музикою синхронізовано.

На складніших рівнях стає важче: стрілочки зникають під час наближення, кубів стає більше, руки треба переплітати і так далі.

А от коли граєш то захоплює неймовірно. Власне через це я гру і купив. І якби я мав обрати лише одну гру то це була б саме вона.

В грі можна проходити окремі рівні (тобто пісні), кампанію, міняти рівень складності і докуповувати музичні композиції.

І так, після кількох композицій на належному рівні складності можна втомитися і гарантовано спітніти, тож гра може бути такою собі розминкою перед тренування (я успішно пробував і таке робити). А для когось можливо навіть частково замінить фізичну активність.

Сайт гри – Beat Saber – VR rhythm game.

Oculus Quest 2

Вже кілька місяців як у мене ця іграшка (купив собі на Новий Рік) і можна щось і написати зі своїх вражень.

Модель це не вимагає підключення до комп’ютера чи ігрової приставки і має достатньо потужностей щоб запускати ігри та додатки самостійно.

Сторінка продукта з усіма характеристиками – https://www.oculus.com/quest-2. І я не буду писати про якісь технічні деталі, а постараюся обмежитися своїми враженнями.

Отже після першого увімкнення процес ініціалізації який включає підключення до Wi-Fi та інше доволі простий і займає якість 10 хвилин, та і то через те, що викачуються оновлення. А після підключення з обліковим записом Facebook пристрій готовий до роботи.

Розібратися в інтерфейсі було надзвичайно легко як і поміняти потрібні налаштування чи встановити ігри та додатки.

Перше, треба налаштувати положення окулярів – можна регулювати як реміні які тримають пристрій так і відстань між окулярами. Мені дуже швидко вдалося добитися хорошої чіткості картинки і ніколи не було проблем з нудотою про яку пишуть іноді деякі користувачі.

Несподівано хороший звук який з крихітних динаміків спрямований у вуха. Я прямо не очікував, що буде так класно звучати весь діапазон.

Погруження у віртуальну реальність доволі хороше і в деяких іграх аж іноді втрачаєш баланс чи починає крутитися голова.

Голова і самі окуляри нагріваються доволі сильно якщо в них грати в активні ігри – це такий собі невеличкий мінус. Але так щоб це спричиняло проблеми – такого ще не було.

Вистачає заряду батареї десь на 30 хвилин інтенсивного використання, що з одного боку не багато. Але з іншого якщо весь цей час рухатися то це і не мало насправді. Заряду ж у маніпуляторах вистачає не знаю на скільки – вони у мене досі показують повний заряд.

Перепробував кілька ігор серед яких улюблена поки що Beat Saber – настільки сподобалося демо, що я тут же купив повну гру.

Згодом знайшов ще кілька способів (крім ігор) як можна цікаво використати Oculus – наприклад для VR-фільмів в яких ти знаходишся посеред сцени, а всі події відбуваються навколо (треба крутитися щоб усе побачити).

При ціні в $400 (версія з 256Gb) це не дешевий пристрій, але відомо, що Facebook продає його нижче собівартості. І кількість радості яку я вже отримав таку ціну виправдовує повністю.

Вкрай раджу докупити за $50 футляр для пристрою (Quest 2 Carrying & Storage Case | Oculus) – не лише він захищає окуляри та маніпулятори, але і виглядає доволі круто. Хоча по хорошому мав би входити в набір одразу.

Поки що не знаю яку інформацію ще додати, може згодом допишу.

Board Game Arena

Як ви можливо знаєте я з певного часу дуже полюбив настільні ігри, почав їх збирати і час від часу навіть знаходжу компанію щоб пограти. Але проблема з іграми в тому, що елементарно зібратися щоб в них пограти іноді не просто – у всіх різних розклад та вільний час присвячено іншим справам. До того ж коли граєш з не досвідченими гравцями чи новачками доводиться вибирати найпростіші ігри та навчати людей.

І звісно я не один такий і не могло не з’явитися різних сервісів для таких як я гравців у кого нема постійної компанії щоб з ними грати. І тут сайт https://boardgamearena.com/ стає дуже в нагоді.

Реєстрація та ігри на сайті безкоштовні і якщо ви граєте лише час від часу то цього буде достатньо. У мене платний обліковий запис ($2 на місяць) що дає кілька переваг:

  • можна очікувати більше ніж 3 різних гри,
  • можна створювати ігри з певними людьми (тобто організувати гру лише з друзями),
  • в черзі на очікування завжди перший.

Користуватися сайтом дуже просто – вибрав ігри в які хочеш зіграти, натис “Приєднатися” і чекає доки з’явиться стіл за який можна “сісти”. Також можна самому розпочати гру.

Колекція ігор через інтелектуальну власність звісно включає в себе не усі найкращі ігри, але для мене тут вистачає цікавих. Усі доступні ігри тут – Games • Board Game Arena.

Якщо зацікавив – приєднуйтесь, будемо грати!

2018, підсумки: настольні ігри

Одне з моїх великих хобі (крім спорту, музики, книг та фільмів) це настільні ігри які відкрив для себе усього кілька років тому. З того часу я вже зібрав колекцію з більше ніж 50 ігор і навіть грав у більшість з них по кілька разів. Хоча є ще ігри які я поставив на поличку і навіть ще не розпечатав.

Ось тут мій обліковий запис з іграми та іншою статистикою – https://www.boardgamegeek.com/user/0lexandr. Якщо ви колекціонуєте чи граєте у настільні ігри раджу зареєструватися на цьому сайті – там найбільша спільнота, статистика, обговорення ігор, правил, навчальні матеріали і багато усього іншого.

На новій роботі у нас утворилася групка гравців і ми збираємося в п’ятницю раз на 2 тижні щоб пограти 2-3 години. Цього вистачає для однієї великої гри, чи пари-трійки менших ігор.

За статистикою я найбільше зіргав в:

  • Splendor – чудова проста гра в яку цікаво грати знову і знову.
  • Pandemic – це вже серйозна гра, але кооперативна (тобто усі гравці грають проти гри). Не з моїх улюблених, але початківці з задоволенням грають і просять ще :)
  • Sushi Go! – простенька дитяча гра якій можна навчити за пару хвилин і яка теж подобається початківцям. По суті це неймовірно спрощена версія гри типу 7 Wonders.

А ще у нас цього року були друзі в гостях щоб ми мали час зіграти у велику кількість простих ігор (з багаторазовими повторами для багатьох з них) і навіть спробували кілька трохи складніших. І я зрозумів що половина задоволення від гри для мене особисто полягає в тому щоб знайомити нових гравців з правилами та прийомами гри.

А ви граєте в настолки? Якщо так то що любите і що рекомендуєте? А якщо ні то що вам не подобається в такому хобі?

Love Letter

 

Дуже проста і при цьому цікава і весела гра. Я ще не бачив жодної людини кому б ця гра не сподобалася. І як не дивно при своїх малих розмірах (як у прямому сенсі так і відносно правил) в грі є певна глибина яка дозволить грати в неї з задоволенням знову і знову.

 

Характеристики

  • Ціна – $10.
  • Кількість гравців: від 2 до 4. Найкраще грати вчотирьох. Можна спробувати і з більшою кількістю гравців, але не буде так цікаво і гра вийде занадто швидкою та дуже випадковою.
  • Час гри: Якщо не відволікатися на жарти та балачки які гра провокує то закінчити її можна за 10-15 хвилин.
  • Складність правил: дуже прості правила, пояснення займуть 2-3 хвилини.
  • Час навчання: достатньо почати грати і все – ви вже вмієте грати! Є кілька невеличких хитрощів які гравці для себе відкриють дуже швидко, але нічого такого чому треба було б вчитися протягом кількох ігор.
  • Жанр і категорія. Сімейна карточна гра на тему ренесансу. Гравці намагаються вижити на кожному ході і заподіяти шкоди супротивникам.
  • Ігрові механізми: управління картами в руці, взаємодія з іншими гравцями, вибивання інших гравців.
  • Розширення. Існує пара не надто суттєвих розширень які чесно кажучи не дуже і потрібні. Проте є дуже велика кількість редакцій гри на різні теми: Бетмен, Час пригод, Зоряні війни, Гра Престолів і так далі. Усі ці редакції мають ті самі правила і різняться лише картинками на картах.
  • Повторна іграбельність: практично необмежена. Не зважаючи на свою простоту гра через елемент випадковості робить кожну ситуацію унікальною і тим залишається цікавою.
  • Оформлення: дуже якісне. Собою гра являє невеличку коробочку (більшу за колоду карт проте) яку можна помістити в кишеню куртки. Також існують редакції де карти та серця зберігаються у м’якій сумочці і тоді гра займає ще менше місця.

 

Правила

Кожен гравець отримує одну карту і далі по черзі гравці роблять наступне. Активний гравець бере з колоди ще одну карту і ходить однією з двох що у нього є.

Карти мають наступні функції:

  • Охоронець (5 штук, вага – 1) дає можливість вказати на будь-якого гравця і назвати його карту, не можна лише “вгадувати” іншого охоронця. Якщо охоронець вгадав карту то вказаний гравець вибуває з гри. Звісно можна збрехати і сказати що в тебе не та карта яку вгадали, але це не дуже серйозна гра… і взагалі не варто грати з брехунами :)
  • Священик (2 штуки в колоді, вага – 2) – дозволяє подивитися на карту іншого гравця.
  • Барон (2 штуки в колоді, вага – 3) – активний та вибраний ним гравець порівнюють між собою карти і той у кого карта менша вибуває з гри.
  • Служниця (2 штуки, вага – 4) – захищає активного гравця від будь-яких дій інших гравців до його наступного ходу.
  • Принц (2 штуки, вага – 5) – будь-який гравець скидає свою карту і бере замість неї іншу з колоди.
  • Король (1 штука, вага – 6) – активний гравець міняє свою карту з будь-яким іншим гравцем.
  • Графиня (1 штука, вага – 7) – карта не має ніяких спеціальних функцій, але має бути скинута якщо інша карта є Принцом чи Королем.
  • Принцеса (1 карта, вага – 8) – якщо гравець скидає цю карту він вибуває з гри.

У більшості випадків в грі лишиться один гравець ще до того як буде розібрано всю колоду. Інакше виграє той у кого карта з більшою вагою.  Той хто залишився переможцем раунду отримує серце (у грі представлено червоними дерев’яними маленькими кубиками), а 4 серця означають що ви виграли усю гру.

 

Враження

Повторюся що гра дуже проста, але при цьому цікава, весела і навіть затягує. Як правило ніхто не грає в неї один раз і одразу після закінчення усі кажуть – давай ще одну! Гра проста та механізми її зрозумілі і таким чином в неї можна не лише грати з дітьми, але і вони будують дуже скоро грати на рівні дорослих і при цьому все одно буде цікаво.

Маленькі розміри, прості правила, тактика замість стратегії та короткий час гри роблять її одночасно привабливою, але і не справжньою настільною грою.

Оцінки:

 

 

Pandemic

 

Можливо найвідоміша та найпопулярніша гра останніх років. Гра у якій гравці намагаються врятувати світ від поширення заражень.

Створена 2008-го року кооперативна гра (тобто така де усі гравці діють разом проти гри) кілька років поспіль займала перше місце серед усіх настільних ігор на сайті Board Games Geek (головному сайті з настільних ігор).

Гра породила також дуже відомі та популярні версії серед яких є боротьба з Ктулху, рятування середньовічного світу від хвороб і таке інше.

 

Характеристики

  • Ціна. Повна ціна складає $40, але останні кілька місяців я часто бачу її на розпродажу за $22.
  • Кількість гравців: від 2 до 4. Найкраще грати вчотирьох. В принципі втрьох грати не набагато гірше, але все ж таки гра виходить більш напруженою саме з максимально можливою кількістю гравців.
  • Час гри: з того що я бачив гра триває від 45 до 90 хвилин для чотирьох гравців. В принципі кількість учасників не має особливого впливу на час, лише координація дії між більшою кількістю гравців може вплинути.
  • Складність правил. Правила доволі прості і пояснити їх повністю у деталях можна за 10 хвилин. Але доведеться повторювати механізми розповсюдження заражень та можливі варіанти дії гравців кілька разів у процесі гри – це варто враховувати коли є гравці що грають вперше.
  • Час навчання. Розуміння того що треба робити і як вибирати стратегію та приймати тактичні рішення приходить десь приблизно на половині першої гри. Але у грі є багато ситуаційних нюансів які теж треба вчитися враховувати і тому я би сказав що час навчання коли гравці почувають себе впевнено це 3-4 гри.
  • Жанр і категорія. Гра є кооперативною стратегією на медичну тему. Гравці подорожують світом, розробляють ліки та винищують розповсюдження вірусів/хвороб.
  • Ігрові механізми: кооперативна гра, збирання карт, переміщення по карті, взаємодія з іншими гравцями.
  • Розширення. Існує кілька розширень до базової версії гри серед яких можна знайти наприклад мутації для хвороб, вдосконалення знань та навичок вчених та біо-терориста.
  • Повторна іграбельність: висока. Перші кілька спроб гравці будуть пробувати перемогти на найпростішому рівні. Після цього можна йти на ускладнення та грати за більш жорсткими правилами що обмежують взаємодію гравців.
  • Оформлення: на хорошому рівні. Гра не має яскраво вираженої теми (навіть медичної) і в принципі являє собою карту світу і набір карт з містами на карті. Також у комплекті є абстрактні фігурки для кожного гравця, карти ролей гравців та абстрактні будиночки дослідних станцій.

 

Правила

Гравці випадковим чином (перші кілька ігор можна обрати з відкритих карт) визначають свої ролі і отримують початковий набір карт з містами.

Далі відбувається зараження: міста отримують від 1 до 3 кубиків певного кольору хвороби зі спеціальної хвороби для зараження.

Кожен гравець в процесі ходу має можливість здійснити 4 дії. Серед дій є переміщення фігурки на карті у приєднане місце, переліт у місце для якого у гравця є карта (карта йде у відбій), переліт у будь-яке місце зі скиданням карти поточного місця. Якщо у поточному місці є дослідницька станція то гравець може переміститися в інше місто зі станцією скинувши будь-яку карту. Маючи карту поточного міста гравець може побудувати станцію у цьому місті. Якщо в тому ж місті є інший гравець то поточний гравець може взяти чи віддати іншому гравцю карту цього міста. І нарешті якщо у місті є дослідницька станція то гравець може розробити ліки для певної хвороби скинувши п’ять карт одного кольору. І остання дія яку можна робити – прибрати один кубік хвороби.

Після виконання акцій гравець бере собі дві карти з колоди для гравців. Одночасно гравець не може мати більше 7 карт.

У колоді крім міст можуть ще трапитися карти дій. Такі карти можна використати у будь-який момент гри, навіть не в свій хід і вони не вважаються за дію. Карти дій можуть наприклад перемістити будь-якого гравця на мапі чи тимчасово припинити розповсюдження хвороб.

Також у колоді для гравців можуть трапитися карти епідемій. В такому разі з колоди заражень беруть з низу нову карту і відповідне місто отримує 3 кубіки хвороби. Після того карти для зараження з відбою перетасовують і кладуть на верх колоди. Таким чином хвороби продовжують виникати у тих самих містах знову і знову. Також переміщується фішка що показує скільки міст треба заразити після кожного ходу.

У випадку коли треба заразити місто певного кольору хворобою і в ньому вже є три кубики того самого кольору то відбувається так званий прорив – зараджуються усі приєднані міста і пересувається фішка проривів.

Нарешті останньою дією зараджуються міста на мапі – просто беруть відповідну кількість карти з колоди зарадження і додають по одному кубу в ті міста.

Ролі гравців надають спеціальні вміння та можливості що дозволяє ефективніше боротися з хворобами. Наприклад є ролі які дозволяють переміщувати інших гравців, або роль яка не дає зараджувати те місто де знаходиться гравець та приєднані міста.

Коли для хвороби винайдено ліки вона все одно продовжує розповсюджуватися. Треба ще прибрати з мапи усі куби кольору хвороби. І лише тоді хвороба вважається винищеною і усі карти зараження для неї просто ігноруються.

Є кілька способів програти гру: закінчилися карти у колоді гравців – закінчився час і команда не впоралася з епідеміями, закінчилися куби певного кольору – хвороба вразила весь світу, кількість “проривів” перевищила 8 – хвороба дуже швидко поширюється. І єдиний спосіб виграти гру це знайти ліки для усіх хвороб і повністю очистити мапу.

 

Враження

Мені кооперативні ігри не надто подобаються, але ця гра дійсно є дуже хорошою, цікавою і складною. І щоб в неї грати треба і справді працювати командою обговорюючи які дії будуть найефективнішими у короткотерміновий та довготерміновий періоди.

Крім того гра надає просто неосяжно велику кількість комбінацій та ситуацій і в неї можна грати дуже довго за все складнішими і складнішими правилами.

Взагалі якщо вам цікава одна з найкращих ігор взагалі, або гра у якій гравці не змагаються одне з одним то саме Pandemic буде правильним вибором. Рекомендую.

Оцінки:

  • Board Games Geek – 7.7/10 (https://boardgamegeek.com/boardgame/30549/pandemic). Також гра на момент написання посідає 64-те місце у загальному заліку, 63-те місце серед стратегій та 6-те місце серед ігор для родини.
  • Моя оцінка – 8/10.

Power Grid

Гра аж 2004-го року, проте вона залишається доволі популярною і відомою і сьогодні. І також вона суттєво вплинула на інші ігри та індустрію в цілому. Взагалі з великою натяжкою можна сказати що ця гра є своєрідною сучасною заміною Монополії.

 

Характеристики

  • Ціна: гра давно і успішно продається, хоча давно вже не є великим хітом. Але ціна яка майже не міняється складає $30 що на мою думку виправдано.
  • Кількість гравців: від 2 до 6. З тих ігор які мені вдалося зіграти моє враження таке що 4 гравці будуть якраз ідеальною комбінацією. З більшою кількістю гравців важче слідкувати за подіями на дошці (хоча це не надто велика проблема), а з меншою кількістю – гра розвивається дуже швидко. Проте найважливіше що це одна з небагатьох ігор на вершині списку в яку можна грати аж вшістьох.
  • Час гри: для 4 гравців час складатиме від 1 до 1,5 годин, для 6 гравців – 2 години і більше. Гравці дуже багато взаємодіють між собою як на карті так і у процесі аукціону. До того ж важливо слідкувати за тим що інші будують і які ресурси споживають.
  • Складність правил. Головна складність у тому щоб пояснити порядок дій які виконує кожен гравець та як змінюється порядок гравців у залежності від попередніх дій. Проте хоча б з одним досвідченим гравцем це не має бути проблемою.
  • Час навчання. Крім певної кількості дрібних деталей принцип гри стає зрозумілим доволі швидко. Звісно щоб опанувати гру потрібна певна кількість повторів, але дрібні деталі доведеться все одно підглядати у правилах майже кожного часу.
  • Жанр і категорія. Ця гра є економічною стратегією в якій гравці розбудовують електростанції, купують ресурси, ведуть боротьбу за територію та продають вироблену енергію. Дуже вдало вибрана тема як на мене.
  • Ігрові механізми: аукціон, контроль територій.
  • Розширення: не дуже велика кількість доволі відомих розширень. Кілька прикладів: Power Grid: Robots дозволяє додати штучних (запрограмованих) гравців-роботів дії яких у кожній ситуації випадково визначаються з набору можливих дій.
  • Повторна іграбельність: дуже висока. Я припускаю що з часом гра може почати виглядати як повторення одного й того ж, але для цього має пройти певний час щоб опанувати всі деталі.
  • Оформлення: дуже якісне. Оформлення знову ж таки дуже пасує темі гри і виглядає доволі сучасно. Єдине нарікання у мене на розмір коробки – занадто вже вона велика. Розумію що це потрібно щоб вмістити велику і знову ж таки якісну карту, але все ж таки – коробка майже вдвічі більша (не по товщині) за коробки інших “великих” ігор.

 

Правила

На кожному ході гравці роблять наступні дії.

Порядок ходів визначається кількістю міст в яких у гравця є станції. Впродовж аукціону починає перший гравець, а коли приходить час купувати ресурси та міста ходити починає останній гравець. Таким чином гра дає можливість відстаючим гравцям наздогнати лідерів.

Перше – участь в аукціоні в якому гравці борються за електростанції які вони будують. Обмеження тут таке що гравець може купити лише одну станцію. До того ж станцій у гравця може буте лише три і тому деякі з побудованих доведеться прибирати. Чим далі прогрес тим більш потужні/ефективні станції з’являються у продажу.

Другий крок – гравці (починаючи з останнього купують ресурси). Ресурсами є вуголь, нафта, сміття та уран. Ресурси потрібні для того щоб живити побудовані електростанції. Гравець може купити лише ті ресурси які він може “спалити” і на кожній карті зі станцією можна зберігати лише вдвічі більше за мінімально необхідну кількість ресурсів. Ціна ресурсів зростає тим більше чим більше їх купують. Треба також зауважити що на ранніх стадіях для купівлі переважно доступні електростанції що працюють на вугіллі, а ближче до середини гри вже можна купувати станції на смітті та урані.

Третій крок – гравці (знову ж таки у зворотному порядку) купують міста. Перше місто може бути вибране яке завгодно на карті. Далі ж можна купувати міста також сплачуючи за з’єднання кожне з яких має різну ціну. Також варто зауважити що можна купувати міста за кілька кроків сплачуючи ціну з’єднань і не купуючи “проміжкові” міста. За один хід гравець може купити довільну кількість міст. Що важливо це те що у грі є стадії (про них згодом). На першій стадії у кожному місті може бути лише один гравець, на другій – два, на третій – три. Відповідно ціна за друге та третє місце у місті зростає.

Наступний крок – бюрократія. На цьому кроці гравець спалює ресурси на своїх станціях щоб продати енергію у своїх містах і отримує гроші в залежності від того яку кількість міст можна забезпечити.

Порядок гравців може помінятися – на перше місце виходять ті хто має більше міст. У випадку однакової кількості визначним фактором є номер (вона ж початкова ціна на аукціоні) найрозвинутішої електростанції у гравця. У більшості ситуацій гравець прагне опинитися на останньому місці щоб мати можливість купити найдешевші ресурси та бути першим у купівлі місць.

В кінці ходу відбувається заповнення ринку ресурсами що приводить до зменшення їх ціни. Для кожного типу ресурсів заповнення відбувається з різною швидкістю в залежності від кількості гравців та стадії гри.

Тепер стосовно стадій гри. Друга стадія починається коли один з гравців купує певну кількість міст (різну для різної кількості гравців). На цій стадії з’являється можливість мати двох гравців у місті. Проте той же гравець не може мати більше однієї станції у одному місці. Третя стадія починається коли з колоди електростанцій витягують спеціальну карту. Ну і звісно на цій стадії можна вже мати до трьох гравців у місті. Є ще інші дрібні відмінності між стадіями, але то вже якраз ті деталі які треба дивитися у правилах кожної гри.

Гра закінчується коли будь-який гравець будує певну кількість міст яка є різною для різної кількості гравців. Виграє той гравець який може забезпечити енергією найбільшу кількість місць. У випадку нічиї виграє той у кого у підсумку більше грошей.

 

Враження

Ця гра цілком заслужено має такі високі позиції у рейтингах і є такою відомою. Не можна сказати що саме з неї варто починати знайомитися з настільними іграми, але після того як ви зіграли в кілька простих ігор і вам сподобалося варто спробувати саме цю гру. Зігравши в неї ви зрозумієте чи варто вам рухатися в сторону більш складних за правилами та стратегією ігор і чи вам потрібна довша тривалість чи коротша. Можливо простіші більш динамічні ігри вам подобаються більше.

Оцінки: