Позначка: Книги – Містика

Макс Кідрук. Не озирайся і мовчи (2017)

Ще одна книга яку ми з Оленою слухали разом в подорожах машиною (та поїздках в спортклуб), придбав її теж на АБУК.

Книга сподобалася і затягнула. Автор дуже добре змішує фантастику, містику та опис побуту і буденних справ які у його викладенні цікаво читати.

Щоб не переказувати весь сюжет йдеться у книзі про цікаву наукову теорію яка має прояв у нашому світі і створює такий собі мікро-світ в який час від часу подорожують пару підлітків. В той же час в житті цих головних героїв та їх родин відбуваються різні події включно з трагічними та непрємними.

З недоліків я би назвав те, що в цілому історія не завершена, хоча автор добре подає відкритий фінал як останній аккорд. Кілька другорядних сюжетів іноді цікавіші за головний і не всі з них доведено до хоча б якогось завершення, а пара так взагалі незрозуміло для чого були додані.

Після себе книга лишає не стільки думки та ідеї як настрій який дійсно хочеться трошки посмакувати.

Оцінки:

Tim Powers. Fault Lines / Тім Поверс. Лінії розлому (1992-1997)

Для любителів фантастики перемішаної з містикою ця серія буде подарунком: автор малює наш реальний світ з додаванням прошарку не відомого і не видимого звичайним людям. А саме йдеться про світ духів та привидів. При цьому усе це має свої правила і переплетено з нашою реальністю.

Уся серія на Good Reads – Fault Lines Series by Tim Powers | Goodreads.

Expiration Date / Термін придатності (1995)

Це друга книга серії з якої я помилково почав читати. І враження у мене мінялися як я пробирався крізь текст.

На початку усе не дуже зрозуміло, уривчасто, з перестрибуванням між дійовими особами та локаціями. Мало що зрозуміло, але цікаво.

Далі коли стає очевидно, що усі герої та події зійдуться в одній точці починаєш трошки розуміти – це про духів та людей які вміють їх використовувати. Трошки розчаровуєшся, але все ще цікаво.

Далі, там де за відчуттями книга вже мала б перевалити за середину помічаєш, що попереду ще багато читати. Тобто книга дуже, аж занадто довга. Багато подій та деталей, але вони доволі дрібні. Це скоріше схоже на те, що дивишся серіал з десятка сезонів по 24 епізоди в кожному – тягнеться нескінченно, хоча в цілому і цікаво.

І вже нарешті остання чверть книги… долаю її лише через впертість. Як і очікувалося уся ця містика призводить до повної мішанини, нелогічності та в цілому перетворює те що могло би бути фантастикою на затягнуту казку для дорослих. І якщо я спочатку хотів прочитати і інші книги в серії, то вже дочитуючи її зрозумів – не хочу цього робити. Хоча може згодом…

Оцінки:

Ronald Malfi. Bone White / Роналд Малфі. Білий як кістка (2017)

Час від часу я читаю, хоча і не надто поважаю цей жанр, романи-жахи. І іноді вони бувають доволі пристойні: створюють лячну атмосферу, безвихідну ситуацію, приводять героїв у відчай і взагалі демонструють деякі цікаві елементи. На жаль ось ця книга хоча і намагається зробити все раніше перелічене, для мене особисто не спромоглася досягти нічого з цього.

Головний герой книги розшукує свого брата-близнюка зниклого в глушині Аляски, стикається з незрозумілими та містичними подіями і якось через пригоди все це добирається до фіналу. В книзі є кілька побічних ліній які мають підсилювати сюжет, але якось усе погано зведено до купи і не лякає та навіть не вражає. І головне зло у фіналі виявилося таким собі…

А з іншого боку книгу було легко читати і скажімо в дорозі, якщо це кількагодинна подорож – вона буде те що треба. І текст сприймається легко, але і не вимагає якось особливої роботи мозку. І коли треба її, книгу тобто, можна просто закрити і переключитися на щось інше.

Для любителів жанру в цій книзі нема нічого вартого уваги, для тих же хто не читає таке можу порадити краще книги з близькими сюжетами, але трошки більш лячно розказані. Як от Голод.

Оцінки:

Stephen King. Later / Стівен Кінг. Згодом (2021)

В цій книзі погано все, от прямо абсолютно все крім одного елементу. Тут дуже прямолінійний сюжет з абсолютно зайвими вигинами які все одно повертаються до аж примітивної прямолінійності. В логіці сюжету купа дірок які дуже сильно муляють. Персонажі описано якось так, що наче і є якісь деталі про них, але чомусь їх геть не сприймаєш як реальних людей.

І ще в книзі купа дуже дешевих кінематографічних штампів. Навіть не книжкових, а саме кінематографічних. Скажімо самотня сльозина яка зтікає по щоці, або лампи які вибухають коли стається щось паранорамальне. Таке враження, що чи то частину книги написали студенти які підробляли, чи то Кінгу треба було швидко завершити щось, що не дуже подобалося самому.

В цілому ця книга є історією в якій головний герой, хлопчик який дорослішає як йде оповідання, може бачити і навіть спілкуватися з мертвими. Це дозволяє зробити кілька дрібних добрих справ, пару великих, але і влізти в якусь демонологія яку проте дуже погано пояснено і правила того як це все працює позначено аби як. І тут ще одне дорікання книзі – правила за якими все це діє якісь дуже нечіткі і схоже додавалися по мірі того як це було необхідно.

Книга мала би здається бути містичними жахами, але жахи теж якось в’яло описані, хоча і з фізіологічними подробицями. Нічого і близько подібного до дійсно вражаючих сцен з кращих книг Кінга.

Єдине хороше в книзі – це мова, вірніше темп та кольоровість усього розказаного. От наче повний непотріб, проте читати дуже легко і текст просто вмить пролітає.

Оцінки:

Alma Katsu. The Hunger / Алма Катсу. Голод (2018)

Книга в якій переселенці на Дикий Захід (прямують у Каліфорнію) переживають жахливі події і стикаються в прямому сенсі з вампірами. Причому для вампіризму у книзі є таке собі обгрунтування, але все одно ця частина скоріш містична.

Мені особисто частина про побут та проблеми переселенців впродовж подорожі були набагато більше цікаві і чесно кажучи я б з радістю прочитав книгу лише на цю тему. Але авторка додала вампірів, містики, потойбічного жаху… і все це не дуже вдалося як на мене і дуже зіпсувало усю книгу. Тобто пафосу багато, але не зважаючи на всі описані звірства якось воно не лякає і не вражає. До того ж хочеться більше подробиць та логіки.

Повторюся, що побутова частина просто чудова. І в цілому книга для подорожі наприклад просто чудова. Проте в іншому – ні, не моє.

Оцінки:

Catriona Ward. Sundial / Катріона Уард. Сандайл (2022)

Книга починається як лячна історія з потойбічними елементами, але дуже швидко до неї додається цікава передісторія та різні психологічні проблеми. І хоча книга дуже сильно провисає в середині оповідання, проте останні 20% знову набирають темп і навіть радують цікавими непередбачуваними ходами в сюжеті.

Історія родини в якій матір росла на фермі де її не рідні батьки експериментували з мозком собак і де втратила розум і загинула її сестра-близнюк.

Власне якщо не кинути книгу на першій третині, де вона здається простеньких жахастиком з психами, якщо перетерпіти доволі нудну середину то фінал навіть радує. Радити не став би усім, але в цілому книга не погана.

Оцінки:

Peter Straub. Ghost Story / Пітер Страуб. Історія з привидами (1979)

Ця книга доволі відома і високо оцінена серед любителів містичної літератури. А я от не зміг її навіть до кінця дочитати. І в цілому це могла б бути одна з книг про які я кажу “муть, але написано дуже добре”. І тут дійсно маємо дуже добре написаний текст… Але його по-перше, занадто багато. Просто надзвичайно довга книга. І, по-друге, ледь не в кожній частинні вводяться нові герої, якісь другорядні герої стають головними і навіть після половини книги я не був певний про кого ж ця історія і яко з гілок власне є сюжетом.

А так це історія маленького містечка в якому кілька старих друзів розказують одне одному страшні історії. Ще в цьому місті щось вбиває і знекровлює тварин. І в цьому ж місті кримінальні молодики нариваються на якісь потойбічні сили. І тут же є якась страшна трагедія з минулого. І тут же таки самогубства у сьогоденні.

І все це ллється нескінчений потоком так, що нарешті мені просто набридло за цим слідкувати – просто не можу (та і не цікаво вже) стежити за всіма дійовими особами та вгадувати як усі події пов’язані.

Оцінки:

Jeannette Ng. Under the Pendulum Sun / Джанет Нг. Під маятником Сонця (2017)

Здавалося б дуже класна ідея для книги на межі фентезі та казки – в нашому світі (вікторіанські часи) знайдено прохід на острів з міфічними істотами та магією. І в цей світ відправляється безуспішно проповідувати християнство брат головної героїні. Сама ж героїня через кілька років приїздить на той же острів у пошуках брата.

А далі все погано – книга складається із нескінчених заламувань рук, пафосних оповідок про густоту туману та готичність палацу в якому вона живе, про загадковіть та таємничість… І нічого фактично не відбувається – весь той обсяг, що я його витерпів дочитати до половини книги можна було б без втрати сенсу та емоцій викласти менше ніж на 10 сторінок.

Нескінчена біганина коридорами та кімнатами палацу, беззмістовні розмови з феями, орками та іншими магічними істотами (і з цих розмов ми не дізнаємося нічого) та багато, багато пафосу.

Здався, кинув, не раджу. Хоча любителі готіки та атмосферності хвалять.

Оцінки:

Adam Nevill. The Reddening / Адам Невілл. Почервоніння (2019)

Ця книга дуже хоче бути романом жахів, але час від часу зривається у містику чи історію виживання.

Оповідання постійно стрибає між кількома дійовими особами деякі з яких несподівано гинуть, а інші виходять на другий план з часом. Така нерівність з одного боку робить оповідання жвавішим, а з другого дозволяє автору приховати відсутність відповідей на деякі питання щодо невідповідностей та нереальності описаного.

Спрощено це історія про якихось майже містичних доісторичних істот поруч з якими люди жили багато десятків тисяч років. І ці істоти, якщо їм приносити жертви (наприклад людські) наділяють людей чи то силами, чи то видіннями.

Події книги відбуваються переважно в наш час де кілька туристів зникли на певній території. І кілька людей (журналістка та сестра одного зі зниклих) починають розслідування. І в процесі стикаються з культом, якимись дикими ритуалами та мають уникати смерті.

Книга, повторюся доволі жвава та постійно стрибає між локаціями та дійовими особами і завдяки цьому логічні дірки не дуже кидаються в очі. В цілому книга розважила, але читати вдруге я навряд чи її буду.

Оцінки: