Позначка: Книги – Фантастика: Трилер

Макс Кідрук. Де немає Бога (2018)

Як і інші книги цього автора до того (Не озирайся і мовчи, Нові Темні Віки. Колонія) ми з Оленою цю слухали на Абук (АБУК – аудіокниги українською). І щодо якості аудіо-книги мушу зазначити, що вона просто на найвищому можливому рівні – це більше радіовистава на кілька голосів та зі спецефектами. Те як книгу зроблено, як читають актори – все це занурює в атмосферу дуже добре.

Щодо сюжету, то вій обертається навколо аварії літака високо у горах, кількох людей які вижили в катастрофі та їх непов’язаних, а іноді і пов’язаних дивним чином історій. Автор вміє розповідати як технічно складні речі, так і звичайні побутові історії дуже цікаво, їх хочеться слухати.

А от щодо самих історій та дійових осіб – це для мене найбільший недолік книги. Персонажі мені не надто цікаві, ті з них хто мали б здається викликати співчуття чи порозуміння лишають або байдужими, або взагалі дратують.

Також те як історії викладено, як вони переривають одна одну весь час – це створює відчуття хаотичності та нервовості і мені здається цей хід не спрацював. Також здивував вибір історії якою завершилася книга – вона і недоречна, і при цьому не надихає, не викликає потрібних емоцій і стирчить як цвях у пальці.

Оцінки:

Stephen King. The Institute / Стівен Кінг. Інститут (2019)

З останніми книгами Кінга у мене складається так собі (Згодом, Біллі Саммерс, Кров притягує) – вони не те щоб не подобаються мені, скоріш вже не викликають такого захоплення та інтересу як колись давно.

Ось і в цій книзі є як хороші моменти, так і доволі посередні, або навіть відверто слабкі. І як не дивно, але мені особисто найбільш цікаво було читати доволі буденні речі ніж паранормальні події.

Проте книга пройшла доволі легко, лише першу половину я трохи буксував. Потім втягнувся в темп оповідання та саму реальність і далі все просто ковтнув.

Щоб не переказувати сюжет в загальному вигляді сюжет книги є варіацією однієї з теорій змов. Вірніше декількох з них: таємні урядові установи з телепатами, викрадення дітей, еліта яка править світом.

Книга є не стільки жахами, чого ми зазвичай очікуємо від автора, а скоріш вражає жорстокістю деяких сцен та персонажів.

В цілому читати можна, не те щоби я радив, але і відмовляти не буду. По завершенню не буде відчуття марно витраченого часу.

Оцінки:

Макс Кідрук. Не озирайся і мовчи (2017)

Ще одна книга яку ми з Оленою слухали разом в подорожах машиною (та поїздках в спортклуб), придбав її теж на АБУК.

Книга сподобалася і затягнула. Автор дуже добре змішує фантастику, містику та опис побуту і буденних справ які у його викладенні цікаво читати.

Щоб не переказувати весь сюжет йдеться у книзі про цікаву наукову теорію яка має прояв у нашому світі і створює такий собі мікро-світ в який час від часу подорожують пару підлітків. В той же час в житті цих головних героїв та їх родин відбуваються різні події включно з трагічними та непрємними.

З недоліків я би назвав те, що в цілому історія не завершена, хоча автор добре подає відкритий фінал як останній аккорд. Кілька другорядних сюжетів іноді цікавіші за головний і не всі з них доведено до хоча б якогось завершення, а пара так взагалі незрозуміло для чого були додані.

Після себе книга лишає не стільки думки та ідеї як настрій який дійсно хочеться трошки посмакувати.

Оцінки:

Ted Kosmatka. The Flicker Men / Тед Косматка. Мерехтливі люди (2015)

Починається книга як дуже хороша наукова фантастика, а потім розвивається у погоні, перестрілки і переслідування. І при цьому лишається розумною і драматичною.

Головний герой підходить з новим поглядом до відомого експерименту природи світла і несподівано робить відкриття, яке і розкручує усі події. Певною мірою книга схожи на Вплив – в ній теж загадкова могутня організація викрадає чи просто перешкоджає вченим зі своїми не одразу зрозумілими цілями. Але при цьому обґрунтування дуже інакше і більш серйозне, а пригоди не такі карколомні, проте брутальніші і реалістичніші. І навіть знайшлося місце формулі і парочці графіків.

В книзі під сам кінець не обійшлося без кількох відомих шаблонів (як от головний злодій довго і розгорнуто розповідає про свої мотиви), але це не сильно псує враження, хоча один бал я таки зняв.

Додатково приємно те, що книга змішує багато тем: чи потрібен Всесвіту розумний спостерігач, чи усі люди насправді розумні, чи є наш Всесвіт симуляцією і так далі. Більше того – книга через різних дійових осіб дає кілька ітерпретацій подій які розгортаються і вони доволі різні. Відчуваєш себе дуже розумним як читаєш.

Читати книгу дуже легко і пролітає вона швидко, можу сміливо радити.

Оцінки:

T.E.D. Klein. The Ceremonies / Т.Е.Д. Клайн. Церемонії (1984)

Ця книга є однією з небагатьох де автору вдалося створити щось подібне до лафкратіанського жаху, але не скотитися у просте копіювання. Більше того – жахи цієї книги не є чимось запозиченим у Лавкрафта, натомість це щось нове.

Автор веде оповідання доволі неспішно – усі події ледь повзуть. Але через те що написано добре читати все це можна із задоволенням.

Оповідання йде як від стороннього спостерігача, так і від деяких дійових осіб.

Антураж – замкнена сама на собі релігійна спільнота в яку приїздить на літо з міста викладача. Приїздить щоб підготуватися в пасторальній тиші до наступного учбового року. Але сам не знаючи того він разом з деякими іншими дійовими особами стає фігурою у маніпуляціях не добриго до людей створіння.

Важливим і страшним у книзі є не образ ворожої істоти, а саме те як повільно і непомітно ситуація з нормальної перетворюється на потойбічний жах.

І хоча це не мій стиль, повторюся – прочитав з великим задоволенням.

Оцінки:

Charles Soule. The Oracle Year \ Чарльз Сол. Рік оракула (2018)

Книга отримала кілька престижних нагород і вона не погана, але це не зовсім фантастика на мою думку.

Сюжет побудовано навколо того, що головний герой (звичайний сесійний музикант) одного ранку прокидається зі знанням 108 майбутніх подій які стануться в майбутньому. І він за допомогою свого друга намагається монетизувати свої знання, що виходить доволі непогано. Потім у гру включаються уряд США, бандити, релігійні діячі і все якось йде не так.

З доволі простим і прямолінійним сюжетом книга починає розказувати історії та фрагменти з життя другорядних та навіть менш значущих персонажів. Також книга ставить серйозні питання про долю, призначення, як чинити правильно в певних ситуаціях. Але відповісти на ці питання вона не може.

І в цілому це не фантастика ніяким боком. Але і для серйозної літератури слабенько якось. Головна хороша якість книги – її легко читати. Історія динамічна, місцями карколомна. Як наче пригодницький фільм дивишся.

Але після прочитання – нічого. Тому і така оцінка:

David Koepp. Cold Storage / Девід Коепп. Холодильник (2019)

Сюжет книги обертається навколо ідеї фільмів та оповідань жахів ще з 80-х років в яких якась тварина чи рослина ставала все більшою і більшою просто поглинаючи живе навколо. Тобто нічого нового в цьому плані.

Але що робить цю книгу біль-менш пристойного так це як добре її написано – динамічно, виразно, місцями страшнувато. Автор наче щось і пояснює про природу страшного організму, але в той же час уміло обходить складні питання.

Варіація тут така, що тією страшною істотою став грибок який возили в космос для експериментів, а далі він мутував і впав в результаті аварії у пустелю Австралії. А вже з пустелі його в холодильних сховище в США привезло пару агентів.

І ось пройшло пара десятків років, сховище більше не належить ЦРУ, холодильник зламався і страшна істота почала рости заражуючи все що можна. І старі вже агенти борються з нею.

Книга починається як фантастика, але насправді це суміш пригод і жахів і так її і треба сприймати. Читати її легко і швидко, але, повторюся, це єдина її перевага.

Такий собі добре зроблений бойовичок. Добре підійде в дорогу чи коли спати не хочеться.

Оцінки:

John Ajvide Lindqvist. Platserna / Джон Айвід Ліндквіст. Місця (2014-2017)

Трилогія в якій містика переплітається з жахами.

Дивна ситуація коїться з перекладами на Good Reads – чомусь вони там не згадані і сторінки про книги трилогії написано шведською – https://www.goodreads.com/series/183010-platserna.

Himmelstrand / Хіммельстранд (2014)

Випадкова група не пов’язаних між собою людей прокидається не у трейлероному парку, а в якомусь незрозумілому місці. Навколо безкраї поле трави і більше нічого живого.

Родини перенеслися в це невідоме місце разом з машинами, палатками, дітьми та домашніми тваринами.

Спочатку в книзі нічого не відбувається і автор нас постійно кидає в минуле кожного з персонажів. Але поступово книга набирає оберти, з’являється диявольське дитя, починають приходити якісь чудовиська, люди намагаються щось зрозуміти і кудись дістатися.

І на сам кінець оповідання несеться несамовито і просто захлинаєшся у подіях.

Тим не менше це книга більше для того щоб поглянути в середину шведської душі якої нікому не збагнути… Коротше це більше про внутрішні переживання, ніж про жахи що відбуваються.

Кілька героїв таки рятуються і повертаються у нормальний світ. Але я вже не певен чи буду читати продовження – забагато містики та прихованих сенсів як на мій смак.

Оцінки:

William Luther Pierce, Andrew MacDonald. The Turner Diaries / Вілліам Лютер Пірс, Ендрю МакДоналд. Щоденник Тьорнера (1978)

Книгу написано як щоденник учасника заворушень та заколотів, що спричинили в результаті до занепаду цивілізації.

Історія починається з того що автор, Тьорнер, який виявляється таким собі конспірологом-виживальщиком розказує трошки про свій побут і своїх “побратимів”. Він, та його однодумці, хочуть боротися “проти системи”, запасаються зброєю та іншими речами, будуть мережі з учасників, облаштовують схованки, тощо.

З часом оповідання стає все гостріше – злочини від дрібних переходять до крадіжок і навіть вбивств. До того ж виявляється, що автор щоденників расист. Одна з речей, до речі, через що цю книгу критикують і ставлять їй низькі оцінки – в ній повно виправдань злочинів проти інших рас.

Непомітно “акції” борців з системою стають все масштабнішими і жорстокими, в них гине все більше людей.

І врешті решт доходить до того, що масові одночасні акції роздрібнених груп по всьому світу руйнують усю сучасну цивілізацію. Навіть місцями використовують ядерну зброю.

Автор щоденника, повештавшись по зруйнованих США врешті осідає в Каліфорнії де починає будувати нове щасливе суспільство яке дуже нагадує сталінський СРСР – усі примусово працюють, масові розстріли, репресії і таке інше щоб зробили людей щасливими.

Ну і врешті щоденники ці наче б то є учбовим матеріалом для школярів майбутнього – щоб знали як виник їх новий світ в реальності якого вони живуть.

Книга захопила просто неймовірно – крім власне цікавого і гострого сюжету в ній є ще й елемент комп’ютерної гри. Гри в якій замість будувати цивілізацію гравець має розібрати і зруйнувати її.

Однозначно буду перечитувати.

Оцінки: