Ми вже насправді кілька років мабуть думали про те, щоб завести кота, але спогади про Лєнку (Кішка Лєнка, частина перша, Кішка Лєнка, частина друга, Кішка Лєнка, частина третя, Кішка Лєнка, частина четверта та Її звали Лєнка) не давали нам прийняти це рішення. Це сприймалося майже як зрада – завести нового кота, полюбити про нього і почати забувати про Лєнку.
Але з часом ми таки вирішили, що хочемо кошеня і почали розглядати варіанти. У місцині де ми живемо існують центри адаптації де можна взяти котів різного віку і собак. Але попит на них дуже високий і розбирають їх дуже швидко. На відміну скажімо від другої половини нашого штату звідки цих котів переважно і привозять.
Працює це так. Кожного дня на сайті закладу публікують список тварин яких можна поїхати подивитися. Ми хотіли щось сіреньке, щоб було схоже на Лєнку. І ось коли знайшли поїхали в той заклад – а кошеня вже забрали.
Там же нам і пояснили, що краще брати двох. По-перше, вони вже здружилися і їх краще не розлучати. А, по-друге, їм буде не так самотньо і вони не будуть постійно вимагати уваги. Тож ми вирішили взяти парочку.
І ось знайшли пару (сіре і чорне), поїхали дивитися – а їх забрали. Але, кажуть, є трійко інших, хоча одне з них ось прямо зараз забирають. Ми зайшли глянути і зрозуміли – ці наші.
Кошенята були з однієї ферми. І як усі кошенята в наших притулках вони вже привіті, стерелізовані, без паразитів та перевірені на хвороби – здорові і жваві. Їх імена були Geoduck (Гуїдак) та Barnacle (Барнакл), і вже по дорозі додому я запропонував називати їх Гена і Богдан. А Богдан дуже швидко скоротилося до Бодя.
Адаптувалися вони дуже швидко, виявилися грайливими, добре реагують на іграшки, навіть вимагають гратися з ними. Скоренько дослідили усю хату, вибрали собі місця де спати і склали розклад. Бігають і борюкаються вже менше на момент написання, а натомість почали гуляти на вулиці.
З Бонєю навіть була пригода коли я був у відрядження. Він вискочів на ніч у відкриті двері, а ми їх тоді ще не випускали регулярно, і зник на дві ночі. Олена його потім знайшла на верхівці дерева де він і просидів весь цей час. Лазила за ним знімати. Видно їх щось налякало – у нас тут рисі, койоти і навіть яструби полюють на кошенят, насправді радять не надто випускати. Проте втримати їх в хаті весь день неможливо.
