Позначка: Книги – Фантастика: Антиутопія

Margaret Atwood. The Handmaid’s Tale / Маргарет Етвуд. Оповідка служниці (1985-2019)

Серія апокаліптичної фантастики яка стала дуже популярною після виходу серіалу (The Handmaid’s Tale (TV Series 2017–2025) – IMDb). Свого часу серіал я пропустив і навіть зараз не певен чи буду його коли дивитися враховуючи темп книги і те як вона мені в цілому зайшла.

Уся серія на Good Reads – The Handmaid’s Tale Series by Margaret Atwood | Goodreads.

The Handmaid’s Tale / Оповідка служниці (1985)

Недалеке майбутнє в якому традиціоналісти здійснили переворот і захопили владу на якій частині території США. І відповідно впровадили там форму організації суспільства яку вважали найбільш правильною. Це в тому числі означає суттєве обмеження прав жінок та призначення їм певних ролей.

Оповідь йде від лиця “служниці” призначення якої в тому щоб народжувати дітей своєму хазяїну. І найбільше мені не сподобалася саме манера розповіді: дуже багато фокусу на дрібних деталях (хоча це і пов’язано з тим, що та від імені якої ведеться оповідання обмежена в усьому, що лише можна обмежити). Історія розвивається дуже повільно, дуже мало усього відбувається, фокус майже завжди на емоціях та переживання героїні.

Проте така манера треба визнати дуже добре не лише створює атмосферу, але і занурює читача у цю тоскну безнадійність з якої нема виходу.

Щодо якості анти-утопії – вона така собі. Це більше страхи прогресивної жінки про те як погано все може бути. І для людини з життєвим досвідом совка та пост-совка все це не виглядає ні страшно, ні реалістично. Зло та не гнучкість дійових осіб занадто чисті щоб бути реальними.

Проте не можна не визнати майстерності письменниці, це дійсно якісна книга. Вона лише не надто резонує зі мною.

Чи буду читати продовження ще не знаю.

Оцінки:

Pierce Brown. Red Rising Saga / Пірс Браун. Сага червоного повстання (2014-…)

Серія підліткової фантастики – тобто жанру який я дуже не люблю за його тупість (згадати усі ці Дівергенти, Голодні Ігри та інші Лабіринти), але ось ця серія схоже є найкращим з усіх і книги дійсно можна читати з певним задоволенням. Я не певен, що прочитаю усю серію, але повторюся – книги не жахливі і на безвихідь є дуже хорошим варіантом.

Уся серія на Good Reads – Red Rising Saga by Pierce Brown | Goodreads.

Red Rising / Червоне Повстання (2014)

Отже не надто далеке майбутнє, людство розселилося по Сонячній системі, але тепер ділиться на касти, де пануючою кастою є “золоті”, їм служать “чорні” і так далі аж до найнижчого класу “червоних”.

Головний герой є представником тієї самої касти червоних, працює на Марсі під землею де усі шахтарі змагаються між собою з додаткову пайку. І після того як його дружину було страчено він потрапляє у руки повстанців де і дізнається, що Марс вже давно тераформовано.

А далі героя перетворюють дуже швидко на золотого, відправляють здавати іспити і далі 90% оповідає про останній іспит – війну команд золотих за панування.

При цьому кожна група має власний замок і має завоювати та підкорити інші замки. Ну і без сумніву наш герой усіх і усе перемагає.

Але все хоча і очікувано, проте не надто наївно чи примітивно. Більше того – по ходу книги ми трошки більше дізнаємося про цей світ майбутнього і хоча його зображено дуже приблизно він навіть певною мірою є логічним, що не надто характерно для цього жанру.

По суті уся книга – це середньовічні війни на мечах з деяким додаванням технологій майбутнього і стражданнями з приводу несправедливості соціального устрою.

Оцінки:

Simon Stålenhag. Tales from the Loop / Саймон Сталенхаг. Оповідки з Кільця

Серія книг в яких ілюстрацій набагато більше ніж тексту і як стимулюють уяву читача. Світ книг це альтернативне сьогодення чи геть не далеке майбутнє в якому вже існуючи технології, а скоріш їх руїни є фоном для дещо апокаліптичної буденності. Наслідки великих воєн, дрони та мегалітичні механізми, віртуальна реальність, роботи та фантастичні технологі у напівзруйнованому стані оточують людей які мусять виживати.

За книгами знято доволі хороший серіал з такою ж назвою – від дещо повільний, але візуально вражає і має доволі цікавий сюжет.

Уся серія на Good Reads – Tales from the Loop Series by Simon Stålenhag | Goodreads.

The Electric State / Електричний Штат (2017)

Історія дівчинки яка у супроводі робота подорожує на захід країни в більш цивілізовану місцевість. Весь текст є більше супроводом для ілюстрацій і оповідь йде як від самої герої так і від відстороненого коментатора.

В книзі не стільки викладається історія (хоча і вона сама по собі є доволі хорошим науково-фантастичним оповіданням) як показано звіт з коротеньких уривків спогадів та картин сьогодення з вікна машини. І ось це – передати світ, книзі вдається чудово, атмосфера наче поступово оточує читача.

На жаль книга надзвичайно коротка, це, як я вже зазначив скоріш оповідання. І мабуть на розглядання ілюстрацій читач витратить значно більше часу.

Оцінки:

J.G. Ballard. The Drowned World / Дж. Баллард. Затонулий світ (1962)

На відміну від багатьох інших визначних книг які суттєво вплинули на фантастику (зверніть увагу на рік видання) і які дійсно є часто визначними та доволі нестандартними навіть зараз… так ось у порівнянні ця книга мене розчарувала.

Події книги відбуваються у 90-х роках, що було далеким майбутнім на момент написання. І йдеться про світ який повільно поглинають океани. До речі причина не в діяльності людини, а у змінах клімату через активність Сонця.

Головний герой книги – науковець який в компанії військових досліджує затоплені міста і потрошку їде дахом. До нього приєднується ще пара диваків які вирішують рухатися на південь, замість повертатися в цивілізацію. Вони тікають, вірніше ховаються, лишаються жити у напівзатоплених будинках. Потім до них добирається якась дивна банда і починається якесь безглуздя. У кінці головний герой робить найбільші зі своїх дурних вчинків.

Що в книзі хорошого – її дуже добре написано і це дійсно хороша література. Переживання героїв, як вони бачать світ – прямо відчуваєш.

Що мені не сподобалося так це усе інше: мені цікаво було б читати про геть інші аспекти цього світу. Мені не симпатичний, навіть відверто противний головний герой та його друзі. Мотивація та вчинки більшості дійових осіб якісь безглузді і відверто дурні. І фінал теж дуже сильно розчаровує.

Чи варто читати? Хіба щоб ознайомитися і забути. Можна і пропустити.

Оцінки:

Walter M. Miller Jr. St. Leibowitz / Уолтер М. Міллер молодший. Святий Лейбовітц (1959-1997)

Хоча у серії дві книги (про що як часто це буває дізнався лише коли почав писати цей огляд) читати варто лише першу книгу – саме вона колись стала певною мірою новим словом в фантастиці і спричинила доволі великий вплив. До того ж книга хоча звісно і може мати продовження, але воно вже не буде нести той же посил просто через те як розказано історію.

Уся серія на Good Reads – St. Leibowitz Series by Walter M. Miller Jr. | Goodreads.

A Canticle for Leibowitz / Молитва Лейбовіцу (1959)

Постаполіктична Земля в якій невеликий монастир послідовників святого Лейбовіца (про якого ми до речі майже нічого і не дізнаємося) ставлять за мету життя знаходити та зберігати крихти знання щоб прискорити відродження цивілізації.

Книга складається з кількох глав події яких розділених сотнями років. Суцільне руйнування, занепад та мутанти. Потім рівень середньовіччя, але з більш прогресивними вченими. Потім вже рівень який навіть вищий за наш поточний. А далі знову знищення цивілізації.

І в цьому світі не лише зберіглася католицька церква, але і перемістила Рим та Папу на територію сучасних США. І церква має багато впливу і влади як і в нашій реальній історії.

Крім власне пост-апокаліпсису та повільного розбудовування цивілізації ще присутня помітна кількість містики та роздумів і діалогів про релігію та її роль в житті людини. Але це все не казкове і розказано доволі цікаво щоб і жанр все ще можна було назвати фантастикою, але щоб і філософським роздумам місце було.

На сьогодні книга та ідеї в ній можуть здатися трошки застарілими, але не занадто. І враховуючи час написання іноді просто не віриться, що книгу написано не якісь 10 років тому.

Читати варто тим, кому цікаво ознайомитися з впливовими творами які сформували сучасну наукову фантастику.

Оцінки:

 Roger Levy. The Rig / Роджер Леві. Добувна платформа (2018)

Доволі темна і гнітюча книга в якій показано фрагменти безрадісного майбутнього людства.

Саму книгу написано в таком стилі коли розрізнені історії які наче б то не мають відношення одне до одної поступово сходять до фіналу і пояснюють та доповнюють одна одну. І хоча це далеко не найскладніша для сприйняття книга, проте її читання вимагає певних зусиль.

В не надто далекому майбутньому людство заселило систему з кількох планет і використовує щось на зразок міжпланетного інтернету. Ще в цьому майбутньому є потужні кримінальні організації які багато чого контролюють. І є тут корпорація “Після Життя” яка певною мірою гарантує оживлення в майбутньому людей які перебувають у гібернації.

Події книги поділено між планетою Хлад де на одній з добувних платформ сходить з розуму її наглядач та історією становлення одного з очільників найбільшої кримінальної організації.

Переказати сюжет буде надзвичайно складно і до того ж багато що зрозуміло лише з натяків та зауважень дійових осіб.

В цілому книга більше схожа на головоломку, але тим не менш читати її доволі цікаво. Але чи буду її читати вдруге – не певен.

Оцінки:

Ray Bradbury. Fahrenheit 451 / Рей Бредбері. 451 градус Фаренгейта (1953)

Коли я читав цю книгу в дитинстві вона мене вразила і своїми глибокими думками і анти-утопічним світом показаним в ній (в СРСР західної фантастики було дуже мало і про такий жанр ми не знали навіть). В юнацтві книга теж вражала, але більше тим як автор показує тупість населення та “мене ніхто не розуміє” і “я не такий як всі” головного героя та деяких інших дійових осіб книги.

А зараз же (цього разу я слухав книгу українською – придбав її на “Абук”) книга все же вражає тим як не зважаючи на деякі анахронізми автор зміг передбачити і описати всепроникнення легкої для сприйняття поп-культури завдяки технологіям. І в той же час дратує менторський тон автора та впевнені твердження про те як воно все має бути, чого мають хотіти і прагнути люди.

І хоча книга та передбачене нею майбутнє дуже далекі від реальності, проте деякі елементи зображені дуже точно і складно повірити в такий прадавній рік написання.

Варто також зауважити, що цю книгу як і більшість творів автора назвати фантастикою можна лише з великою натяжкою – це скоріше поезія прозою на фоні фантастичного майбутнього. Але вся суть в людях та їх переживаннях, а технології та соціальна структура лише дозволяють створити потрібні ситуації.

Оцінки:

Samuel R. Delany. Dhalgren / Самюель Ділені. Дальгрен (1975)

Ділені і так є на найлегшим для читання і розуміння фантастом (чого варте лише “Перехрестя Ейнштейна“), але ця книга свого часу поділила і читачів і письменників на два непримерені табори.

Перше, серед яких були в основному фантасти (наприклад Філіп Дік) назвали цю книгу повним сміттям і дарма витраченим часом та папером. Інші, переважно літератори цю книгу вважають ледь не найкращою науково-фантастичною книгою усіх часів.

Сама книга, яка має неймовірний обсяг у більше ніж 800 сторінок є чимось середнім між “Пікніком на узбіччі” братів Стругацьких та “Створіння світла, створіння темряви” Желязни.

В книзі головний герой не пам’ятає нічого зі свого минулого, але кудись прямує через дивну зону в якій лячні та чудернацькі диваки живуть у суспільстві яке є чимось середнім між циганським табором та комуною хіпі.

Книга читається, принаймні для мене неймовірно важко, довго і нудно. І головна проблема в тому, що ні у сюжету, ні у героя нема ні мети, ні того, що варто уникати. Герой просто вештається по локація, приймає участь у беззмістових діалогах, займається сексом з жінками та чоловіками, щось краде, з кимось б’ється і багато розумірковує та записує беззмістовну маячню у щоденник.

З відгуків я знаю, що книга закінчується рівно там де і починається і є зацикленою. Але я не подужав і половини. І навіть не розумію чому б її варто було спробувати ще хоч раз.

Оцінки:

Brian W. Aldiss. Greybeard / Брайан Олдіс (1964)

Доволі визначна свого часу книга від автора епічної “Геліконії” та сміливої “Без зупинки“.

Цього разу перед нами анти-утопія в якій людство вимирає через те, що припинили народжуватися діти. Як саме це сталося автор пояснює у деяких ретроспективах вбудованих в текст, але ніяких особливих деталей нема.

Головна сюжетна лінія – подорож головного героя з кількома компаньйонами зі свого крихітного селища у велике колись місто. Головний герой віком 55 років є наймолодшим з усіх кого він знає – світ населено людьми 70-90 років переважно. Звісно людство дуже швидко вимирає, уся інфраструктура та виробництво зникло.

Побут людей полягає у нескінчених спробах вижити – полювання, рибальство, збирання їстівного. Також вони мають лагодити та робити нові інструменти і житло. І в цілому людство дуже швидко повернулося до рівня Середньовіччя.

Що робить цю книгу хорошою так це те, що основний сюжет розбавлено сценами з дитинства, юності та дорослого віку героя. Його подорожі та служба в армії, спроба рятувати останніх дітей, навчання на документаліста останніх днів людства в США, виживання в диктатурі Британії, просто виживання у боротьбі з природою… Все це не лише показує як повільно і неминуче наближалася катастрофа, але і створює достовірну з першого погляду картину того як реагувало людство, які спроби та помилки було зроблено.

Книгу однозначно варто прочитати не лише любителям фантастики.

Оцінки: