Позначка: Книги – Фантастика: Антиутопія

Simon Stålenhag. Tales from the Loop / Саймон Сталенхаг. Оповідки з Кільця

Серія книг в яких ілюстрацій набагато більше ніж тексту і як стимулюють уяву читача. Світ книг це альтернативне сьогодення чи геть не далеке майбутнє в якому вже існуючи технології, а скоріш їх руїни є фоном для дещо апокаліптичної буденності. Наслідки великих воєн, дрони та мегалітичні механізми, віртуальна реальність, роботи та фантастичні технологі у напівзруйнованому стані оточують людей які мусять виживати.

За книгами знято доволі хороший серіал з такою ж назвою – від дещо повільний, але візуально вражає і має доволі цікавий сюжет.

Уся серія на Good Reads – Tales from the Loop Series by Simon Stålenhag | Goodreads.

The Electric State / Електричний Штат (2017)

Історія дівчинки яка у супроводі робота подорожує на захід країни в більш цивілізовану місцевість. Весь текст є більше супроводом для ілюстрацій і оповідь йде як від самої герої так і від відстороненого коментатора.

В книзі не стільки викладається історія (хоча і вона сама по собі є доволі хорошим науково-фантастичним оповіданням) як показано звіт з коротеньких уривків спогадів та картин сьогодення з вікна машини. І ось це – передати світ, книзі вдається чудово, атмосфера наче поступово оточує читача.

На жаль книга надзвичайно коротка, це, як я вже зазначив скоріш оповідання. І мабуть на розглядання ілюстрацій читач витратить значно більше часу.

Оцінки:

J.G. Ballard. The Drowned World / Дж. Баллард. Затонулий світ (1962)

На відміну від багатьох інших визначних книг які суттєво вплинули на фантастику (зверніть увагу на рік видання) і які дійсно є часто визначними та доволі нестандартними навіть зараз… так ось у порівнянні ця книга мене розчарувала.

Події книги відбуваються у 90-х роках, що було далеким майбутнім на момент написання. І йдеться про світ який повільно поглинають океани. До речі причина не в діяльності людини, а у змінах клімату через активність Сонця.

Головний герой книги – науковець який в компанії військових досліджує затоплені міста і потрошку їде дахом. До нього приєднується ще пара диваків які вирішують рухатися на південь, замість повертатися в цивілізацію. Вони тікають, вірніше ховаються, лишаються жити у напівзатоплених будинках. Потім до них добирається якась дивна банда і починається якесь безглуздя. У кінці головний герой робить найбільші зі своїх дурних вчинків.

Що в книзі хорошого – її дуже добре написано і це дійсно хороша література. Переживання героїв, як вони бачать світ – прямо відчуваєш.

Що мені не сподобалося так це усе інше: мені цікаво було б читати про геть інші аспекти цього світу. Мені не симпатичний, навіть відверто противний головний герой та його друзі. Мотивація та вчинки більшості дійових осіб якісь безглузді і відверто дурні. І фінал теж дуже сильно розчаровує.

Чи варто читати? Хіба щоб ознайомитися і забути. Можна і пропустити.

Оцінки:

Walter M. Miller Jr. St. Leibowitz / Уолтер М. Міллер молодший. Святий Лейбовітц (1959-1997)

Хоча у серії дві книги (про що як часто це буває дізнався лише коли почав писати цей огляд) читати варто лише першу книгу – саме вона колись стала певною мірою новим словом в фантастиці і спричинила доволі великий вплив. До того ж книга хоча звісно і може мати продовження, але воно вже не буде нести той же посил просто через те як розказано історію.

Уся серія на Good Reads – St. Leibowitz Series by Walter M. Miller Jr. | Goodreads.

A Canticle for Leibowitz / Молитва Лейбовіцу (1959)

Постаполіктична Земля в якій невеликий монастир послідовників святого Лейбовіца (про якого ми до речі майже нічого і не дізнаємося) ставлять за мету життя знаходити та зберігати крихти знання щоб прискорити відродження цивілізації.

Книга складається з кількох глав події яких розділених сотнями років. Суцільне руйнування, занепад та мутанти. Потім рівень середньовіччя, але з більш прогресивними вченими. Потім вже рівень який навіть вищий за наш поточний. А далі знову знищення цивілізації.

І в цьому світі не лише зберіглася католицька церква, але і перемістила Рим та Папу на територію сучасних США. І церква має багато впливу і влади як і в нашій реальній історії.

Крім власне пост-апокаліпсису та повільного розбудовування цивілізації ще присутня помітна кількість містики та роздумів і діалогів про релігію та її роль в житті людини. Але це все не казкове і розказано доволі цікаво щоб і жанр все ще можна було назвати фантастикою, але щоб і філософським роздумам місце було.

На сьогодні книга та ідеї в ній можуть здатися трошки застарілими, але не занадто. І враховуючи час написання іноді просто не віриться, що книгу написано не якісь 10 років тому.

Читати варто тим, кому цікаво ознайомитися з впливовими творами які сформували сучасну наукову фантастику.

Оцінки:

 Roger Levy. The Rig / Роджер Леві. Добувна платформа (2018)

Доволі темна і гнітюча книга в якій показано фрагменти безрадісного майбутнього людства.

Саму книгу написано в таком стилі коли розрізнені історії які наче б то не мають відношення одне до одної поступово сходять до фіналу і пояснюють та доповнюють одна одну. І хоча це далеко не найскладніша для сприйняття книга, проте її читання вимагає певних зусиль.

В не надто далекому майбутньому людство заселило систему з кількох планет і використовує щось на зразок міжпланетного інтернету. Ще в цьому майбутньому є потужні кримінальні організації які багато чого контролюють. І є тут корпорація “Після Життя” яка певною мірою гарантує оживлення в майбутньому людей які перебувають у гібернації.

Події книги поділено між планетою Хлад де на одній з добувних платформ сходить з розуму її наглядач та історією становлення одного з очільників найбільшої кримінальної організації.

Переказати сюжет буде надзвичайно складно і до того ж багато що зрозуміло лише з натяків та зауважень дійових осіб.

В цілому книга більше схожа на головоломку, але тим не менш читати її доволі цікаво. Але чи буду її читати вдруге – не певен.

Оцінки:

Ray Bradbury. Fahrenheit 451 / Рей Бредбері. 451 градус Фаренгейта (1953)

Коли я читав цю книгу в дитинстві вона мене вразила і своїми глибокими думками і анти-утопічним світом показаним в ній (в СРСР західної фантастики було дуже мало і про такий жанр ми не знали навіть). В юнацтві книга теж вражала, але більше тим як автор показує тупість населення та “мене ніхто не розуміє” і “я не такий як всі” головного героя та деяких інших дійових осіб книги.

А зараз же (цього разу я слухав книгу українською – придбав її на “Абук”) книга все же вражає тим як не зважаючи на деякі анахронізми автор зміг передбачити і описати всепроникнення легкої для сприйняття поп-культури завдяки технологіям. І в той же час дратує менторський тон автора та впевнені твердження про те як воно все має бути, чого мають хотіти і прагнути люди.

І хоча книга та передбачене нею майбутнє дуже далекі від реальності, проте деякі елементи зображені дуже точно і складно повірити в такий прадавній рік написання.

Варто також зауважити, що цю книгу як і більшість творів автора назвати фантастикою можна лише з великою натяжкою – це скоріше поезія прозою на фоні фантастичного майбутнього. Але вся суть в людях та їх переживаннях, а технології та соціальна структура лише дозволяють створити потрібні ситуації.

Оцінки:

Samuel R. Delany. Dhalgren / Самюель Ділені. Дальгрен (1975)

Ділені і так є на найлегшим для читання і розуміння фантастом (чого варте лише “Перехрестя Ейнштейна“), але ця книга свого часу поділила і читачів і письменників на два непримерені табори.

Перше, серед яких були в основному фантасти (наприклад Філіп Дік) назвали цю книгу повним сміттям і дарма витраченим часом та папером. Інші, переважно літератори цю книгу вважають ледь не найкращою науково-фантастичною книгою усіх часів.

Сама книга, яка має неймовірний обсяг у більше ніж 800 сторінок є чимось середнім між “Пікніком на узбіччі” братів Стругацьких та “Створіння світла, створіння темряви” Желязни.

В книзі головний герой не пам’ятає нічого зі свого минулого, але кудись прямує через дивну зону в якій лячні та чудернацькі диваки живуть у суспільстві яке є чимось середнім між циганським табором та комуною хіпі.

Книга читається, принаймні для мене неймовірно важко, довго і нудно. І головна проблема в тому, що ні у сюжету, ні у героя нема ні мети, ні того, що варто уникати. Герой просто вештається по локація, приймає участь у беззмістових діалогах, займається сексом з жінками та чоловіками, щось краде, з кимось б’ється і багато розумірковує та записує беззмістовну маячню у щоденник.

З відгуків я знаю, що книга закінчується рівно там де і починається і є зацикленою. Але я не подужав і половини. І навіть не розумію чому б її варто було спробувати ще хоч раз.

Оцінки:

Brian W. Aldiss. Greybeard / Брайан Олдіс (1964)

Доволі визначна свого часу книга від автора епічної “Геліконії” та сміливої “Без зупинки“.

Цього разу перед нами анти-утопія в якій людство вимирає через те, що припинили народжуватися діти. Як саме це сталося автор пояснює у деяких ретроспективах вбудованих в текст, але ніяких особливих деталей нема.

Головна сюжетна лінія – подорож головного героя з кількома компаньйонами зі свого крихітного селища у велике колись місто. Головний герой віком 55 років є наймолодшим з усіх кого він знає – світ населено людьми 70-90 років переважно. Звісно людство дуже швидко вимирає, уся інфраструктура та виробництво зникло.

Побут людей полягає у нескінчених спробах вижити – полювання, рибальство, збирання їстівного. Також вони мають лагодити та робити нові інструменти і житло. І в цілому людство дуже швидко повернулося до рівня Середньовіччя.

Що робить цю книгу хорошою так це те, що основний сюжет розбавлено сценами з дитинства, юності та дорослого віку героя. Його подорожі та служба в армії, спроба рятувати останніх дітей, навчання на документаліста останніх днів людства в США, виживання в диктатурі Британії, просто виживання у боротьбі з природою… Все це не лише показує як повільно і неминуче наближалася катастрофа, але і створює достовірну з першого погляду картину того як реагувало людство, які спроби та помилки було зроблено.

Книгу однозначно варто прочитати не лише любителям фантастики.

Оцінки:

Jonathan Maberry. Rot & Ruin / Джонатан Маберрі. Гниль та руїни (2010-…)

Зомбі-апокаліпсис (вірніше пост-апокаліпсис) для підлітків. Серія надзвичайно високо оцінена, має вагомі нагорди і автор вже аж 7 книг написав. Але як на мене – це сміття.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/51137-rot-ruin.

Rot & Ruin / Гниль та руїни (2010)

Головний герой серії є наполовину японцем (за батьком) і росте у світі в якому крім крихітних місць усе населення Землі перетворилося на зомбі з невідомих причин. Ще у героя є страший брат неймовірної крутості який ледь катаною кулі не збиває. Книга починається з того, що герой досягає того віку (15 років) коли має знайти роботу щоб йому не зменшили денну порцію. Ну і він обирає стати вбивцею зомбі.

І далі починається повна маячня для дітей. По-перше, не дивлячись на те що у містечку нема виробництва їжі професії тут чомусь такі як художник, ремонтувальник заборів, вбивця зомбі і таке інше. Другий ідіотизм в тому, що не дивлячись на усі розповіді про те як люди голодають і страждають герої (підлітки) проводять цілі дні просто тиняючись по вулиці, заходять у бари і навіть (це взагалі епічно) збирають картки з зомбі. Тобто їжі у них не вистачає, електрики нема, але хтось налагодив виробництво каток із зомбі щоб підліткам було що збирати.

І подібна дурня просто фонтанує по всьому тексту. Неймовірно крутий брат головного героя з катаною тиняється де хоче серед натовпу зобмі. Ще там є культ які живуть серед зомбі і вважають тих святими. А ще, виявляється, вбивці зомбі… вбивають зомбі. І це дуже тривожить душу головного героя.

Оцінки:

James E. Gunn. The Immortals / Джеймс Ганн. Безсмертні (1962)

Головний мінус цієї книги в тому, що читаючи її відчуваєш просто – її було написано дуже давно. І хоча це досі хороша фантастика (свого часу названа однією з головних науково-фантастичних книг десятиріччя), зараз на цю тему вже написано трохи краще багато чого.

Книгу складено з чотирьох історії поєднаних одним сюжетом. Починаються дії у часи написання книги. У одного з донорів крові випадково виявляють мутацію яка дозволяє простим переливанням крові відновлювати і омоложувати людські тіла. Проблема лише в тому, що переливання діє на протязі місяця, а по тому відбувається швидке старіння і погіршення. І звісно починається полювання за цією людиною…

Власна перша історія розказує про самий початок: донор, багатий паціент який дивом почав молодшати і лікар який знайшов донора, розказав тому усе і порадив переховуватися і розмножуватися.

Друга історія, дії якої відбуваються вже приблизно у 90-х роках розказує про Інститут – установу засновану для пошуку донора та його нащадків. Інститут спонсорується багатіями з усього світу. Також інститут фінансує дослідження Еліксиру – штучного аналогу чудодійної крові. В цій історії одну з нащадків донора знайдено, ув’язнено і доставлено в Інститут. Але також її врятовано.

В третій історії, яка відбувається ще через багато років світ вже виглядає доволі апокаліптично – медицина настільки дорога, що практично нікому не доступна, на вулицях йдуть в прямому сенсі війни, а госпіталі в оточені стін та кулеметів як спрути розповзаються по зруйнованих містах. Головний герой історії зустрічає доктора з першої історії який теж виявився довгожителем і має прийняти складні рішення.

Фінальна історія відбувається у світі де вже нема держав – натомість є банди, госпіталі та інші угрупування. Один з лікарів госпіталю має доставити через небезпечну територію одну з нащадків донора губернатору – той вже багато десятиліть вливає собі кров і залишається живим. І ця історія більше містична ніж фантастична, але є хорошим завершенням книги.

Оцінки: