Frank Hebert. Dune / Ф. Герберт. Дюна (1966)

Це без перебільшення кільтова книга у фантастиці. Книга з якою порівнюють майже всі “монументальні” та “масштабні” твори.

Чесно кажучи я не вважаю цю книгу прямо таки вершиною епічної фантастики. Просто дуже класна книга. Тим не менше негайного бажання прочитати продовження вона не викликала.

Про сюжет нічого казати не буду бо таке варто знати самому, а не з переказів (:

А ще є непоганий фільм – http://deafguitarist.wordpress.com/2011/02/02/dune-1984/

Neal Stephenson. Zodiac / Н. Стівенсон. Зодіак (1988)

 

 

Продовжуючи свою освітню діяльнісь (в смислі що книги написані у науково-популярному ключі) цього разу автор розповідає історію ідейного хіміка. Хімік цей, що знаходиться у перманентній “творчій відпустці” допомогає екологічним борьцям за довкілля боротися з поганими і злими корпораціями що усе забруднюють.

 

Проводить дослідження, якусь детективну роботу, ховається від вбивць, і взагалі рятує світ від катастрофи.

 

Пізнавально. Присутня хімія і біологія, але без формул.

J. V. Jones. The Book of Words / Дж. Джонс. Книга слів (1995–1997)

Високоякісна фентезійна трилогія:

  • The Baker’s Boy / Учень пекаря (1995)
  • A Man Betrayed / Зрада (1996)
  • Master And Fool / Чаклун і дурень (1997)

Із задоволенням дочитав до середини третього, останнього тому. Ну а далі таки вже ніяк не пішло – бо фентезі, а я його шось ніяк не поважаю (за рідким винятком).

 

Початок – нормальний, не придуркувато героїчний. Звісно героям треба кудись мандрувати за пів світу і когось рятувати, але мотивація у них доволі розумна і логічна. Пафосу особливого нема.

Ну звісно головний герой (бідний козопас, чи то учень пекаря) виявляється могутнім чаклуном, героєм і взагалі принцем. Його подружкою виявляється принцеса звісно ж. А його ворогом наймогутніший і найпідступніший чаклун у якого є такий самий син від королеви… Ну і так далі. Присутні наркотики. Незважаючи на таку шаблонність все одно дуже і дуже добре написано.

 

Лише тільки кінцівка сильно передбачувана.

Robert Wilson. Spin / Р. Вілсон. Спін (2005)

Ідея в цілому еперекликається з ідеєю «Карантина», але відмінностей багато і не можна сказати що це просто варіація.

 

Земля, загорнута у мембрану невідомого походження дожває останні 50 років в той час як за її межами пролітають сотні років у секунду. Більшість людей звісно або у відчаї, або у іншому непродуктивному стані, але хтось бачить і можливості – ракети з бактеріями дозволяють тераформувати Марс за кілька місяців в той час як там пролітають сотні тисяч років. А потім і земні види з поселенцями заселяють нову планету. Як тільки Марс досягає приблизно того ж рівня розвитку його теж обертають мембраною.

 

І ось коли Сонце вже готове вибухнути щось починає прояснюватися. Сукупність нанобактерій що живиться і розбудовує сама себе на кризі космічних об’єктів здається вважає людство своїм примітивнішим родичем і створює для нього середовище яке б дозволило виду існувати ще дуже-дуже довго.

 

Ну а так в книзі багато бізхнесу, політики, кохання, релігії, медицини і складних людських стосунків.

Лариса Денисенко – Корпорація ідіотів (2005)

Книга надзвичайно мені сподобалася, хоча я зразу дуже сумнівався чи варто мені читати сучасну українську прозу взагалі. Боявся що там все таке езестенційне буде…
Коротше 5 балів. Написано добре, чесно і цікаво.  Брутальність та чернуха відсутні. Враження самі позитивні. Варто читати.

 

З рецензії:

Молодий шибеник, який втрачає совість та віру в людство, випадково потрапляє на державну службу, де опиняється в колі людей, яких можна назвати ким завгодно, але не справжніми державниками. Байдикування, хизування, гра по чужих нотах. Це смішно, сумно, але не безнадійно, принаймні хочеться в це вірити. “Корпорація ідіотів” – це можливість для пересічного громадянина потрапити за куліси життя державних мужів та процесів прийняття РІШЕНЬ. Сучасна проза в дусі Зощенка та         Гоголя.

 

А ось і ЖЖ авторки – http://bozi.livejournal.com/

Glen Cook. The Black Company / Глен Кук. Чорний загін (1984-…)

Це найцікавіше і найкраще фентазі яке я будь-коли читав. Усі 10 томів (автор працює ще над двома) пролітають як мить. Є активні/бойові, є загадкові, є інтриги, є розбудовування армії (ледь не стратегічна гра), є тягучі і “заумні”…

Причому свого часу я почав читати з 4го тому і мене настільки затягнуло що поїхав у Дніпро і докупив інші що були. Також хочу зауважити на диво підходяще оформлення для усієї серії.

Власне переказувати щось детально зовсім не варто, краще читайте – не пошкодуєте.

Усі герої живі, з нелогічною і недалекоглядною поведінкою, вибриками і характерами. Нічого шаблонного нема, навіть не дивлячись на те що це фентезі.

І оскільки дії відбуваються на протязі кількох десятків років то не дивно що герої помирають, зникають, з’являються нові.

The Black Company / Чорний Загін (1984)

Загін найманців з давньою історію змінює платника і втягується в якусь авантюру з могутніми чаклунами і воїтелями на півночі.

Shadows Linger / Тіні згущуються (1984)

Сучасні колдуни і правителі виявляються усього лише прислужниками та жалюгідними слабаками у порівнянні з давніми злодіями. А ті, хоч і мертві давно, намагаються прорватися назад у світ живих.

The White Rose / Была Троянда (1985)

У головної злодійки з’явилася противага. Дії відбуваються у дивному місці з участю богів і істот з паралельного світу (мало їм було місцевих чаклунів та потвор).

Shadow Games / Гра Тіней (1989)

Загін мандрує, влазить у місцеву полдітику інших країн і зустрічає старих ворогів і знайомих що свого часу тікали від них.

The Silver Spike / Срібний клин (1989)

“Побічний” роман герої якого з часом вливаються в основний серіал.

Культ смерті виховує втілення богині смерті. Не дивно що вона є давно померлим близнюком головної злодійки і її з найголовнішим ворогом.

Dreams of Steel / Сталеві сни (1990)

Тепер головний ворог і злодійка керує загоном. Осада міста, стратегічна гра (:

Black Seasons / Суворі часи (1996)

Війна, осада, захоплення територій, повномасштабні бойові дії, походи, нальоти і всяке геройство.

She Is the Darkness / Темрява (1997)

Усе погано. Чаклуни слабіші і воюють між собою, але в той же час вони підступніші і здається скоро усьому світу прийде капець.

Water Sleps / Води сплять (1999)

Основні діючі герої сплять у пастці між світами, їхні нащадки діють як підпілля у місті яким колись керували.

Soldiers Live / Солдати живуть (2000)

Нарешті щось прояснюється щодо походження Чорного Загону, його місії та і будови світу взагалі. Дії відбуваються між паралельними реальностями.

Що далі?

В даний час автор працює над двома новими книгами:

  • A Pitiless Rain (Безжальний дощ), та
  • Port of Shadows (Порт тіней)

Ну що ж, чекаємо…

Г. Л. Олді. Черный Баламут

Твір доволі монументальний, складається з трьох книг – Гроза в Безначалье, Сеть для миродержцев та Иди куда хочешь.

По суті це “переосмислення” Махабхарати, але ніяк не просто переказ. І хоча герої і події ті самі, тим не менше це новий, неочікуваний погляд на мотивацію і причини вчинків і подій.

Всередені (у другій книзі) трошки все якось нудненько підвисло, але під кінець ситуація виправилася і переборювати себе щоб дочитати не довелося Smile

Мабуть головний недолік – великий обсяг, читати у транспорті буде важкувато, або взагалі неможливо.

У подібному ж стилі (але краще і коротше імхо) в авторів написано “Герой должен быть один”.