Автор: Oleksandr Golovatyi

Breville Bambino Plus

Вже доволі давно я хотів купити собі еспресо-машину додому, підписався на кілька YouTube-каналів від спеціалістів щоб визначитися, що саме я хочу. І ця машинка часто згадується в рекомендаціях чи списках найкращих для своєї цінової категорії.

Повна ціна складає $500 (на сайті виробника – the Bambino® Plus | Breville (US)), але я дочекався таки акції і купив її за $400. Також хочу звернути увагу на слово Plus в назві моделі – є суттєва різниця між Bambino та Bambino Plus.

Також щоб молоти каву для еспресо купив собі за тією ж акцією Breville Smart Grinder Pro.

Оскільки я не надто великий спеціаліст в есперсо, то наведу лише деякі характеристики:

  • Машинка дуже швидко готова до роботи – буквально за кілька секунд.
  • Портафільтер (“корзинка” для кави) – 54 мм, одна з найбільш поширених. Докупив собі потім від стороннього виробника.
  • В комплекті йде портафільтер з чотирма вставками на 1 чи порції, ємність для молока та щітки для чистки.
  • Що стосується стімера (той що робить піну з молока) то тут виявилося все просто – можна навіть поставити молоко, увімкнути і просто чекати. Все і автоматично виходить дуже добре.

Кава ж вимагає ще певного навчання від мене. Які семе зерна, дрібнота помолу, обсяг у грамах і тому подібне – поки що підбираю. Ускладнюється все те, що кава яку ми вживаємо зазвичай (підписки від Atlas Coffee Club та Trade) призначена для кемекса чи аеропресу або французького пресу і не надто добре для еспресо. Оскільки я особисто люблю доволі легку, але кислувати каву, можна навіть з фруктовим присмаком то те що виходить з неї як еспресо таке кисле, що аж занадто.

Але в цілому це покупка якою я задоволений, хоча вона звісно і дорога. Сама машинка якою ми користуємося не кожного дня створює певну атмосферу та ритуали які наче аж збагачують насолоду від порції кави. А можливість робити молочну піну іноді цінна сама по собі.

Проте треба пам’ятати – машинки такі потребують регулярної чистки, ремоту та обслуговування взагалі. І тут вони в простоті використання значно програють не лише кемексу, але і дешевим автоматами як Nespreso. Ми, до речі, своєї Nespreso позбулися, бо її виробник Nestle досі працює в Московії, а отже фінансує вбивства українців.

2023/07/22 – Seafair Triathlon

І знову на своє день народження робив цей триатлон який рекламують як “єдиний триатлон в Сіетлі”. Треба сказати, що у попередні роки (2019/07/21 – Seafair Triathlon 2019 – 1:13:56, 2018-07-26 – Seafair Olympic Triathlon – 2:01:43 та 2012-07-22–Seafair Triathlon, Seward Park, WA) цей старт мав олімпійську дистанцію. Але як і інші невеликі старти (як 2023/07/08 – Black Diamond Triathlon) схоже постраждав від COVID-19 і цього разу з дистанцій на вибір були лише спринт та супер-спринт. Але з іншого боку майже півтори тисячі учасників.

Старт проходить в одному з парків Сіетла (Seward Park) і традиційно затримався на 30 хвилин. Плавання зробили по вікових групах. І в цілому плавання пройшло доволі добре, якщо не враховувати, що одне око в окулярах одразу набрало води, а інше сліпило сонце :) Тобто майже нічого не бачив, але усю дорогу було за ким пливсти і на буйки майже не дивився. Плавання вийшло за 11:35, наче і не погано, але нічого надзвичайного. Проте це 2-й результат в моїй віковій групі.

Цього разу плив у костюмі Zone3 Vanquish і оцінив наскільки його легко і швидко знімати (у порівнянні з Blueseventy Helix) і наскільки він не теплий – це був правильний вибір враховуючи температуру води.

Відносно швидко впорався в транзитці і побіг на вело-етап. Скочив на вел і почав крутити. Через те, що стартувало дуже багато людей і багато хвиль стартували до моєї групи на вело постійно і беззупинно когось обганяв. В принципі траса доволі проста – вперед по набережні, трошки поворотів до оберта на 180 градусів, потім тією ж дорогою назад.

І навіть не було складних гірок, хоча певні підйоми були. Але більшою проблемою була якість асфальту – через постійні підйоми-спуски він в Сіетлі постійно “пливе” і багато де просто латка на латці. Ну і натовп на вело іноді створював проблеми. Але вдалося добре викластися і якось доїхати без особливих проблем.

Вело вийшло за 37:10 – це 1-й результат в моїй групі.

Трошки затримався в транзитці, але теж на занадто і подіб. Спочатку трошки себе стримував, але почувався добре і набрав темп. Почав обходити людей… А десь на 2.5 км дистанції мене страшенно хекаючі обігнав ще один учасник у кого на нозі було написано 48 років вік. Подумав триматися за ним, але відчувалося, що трошки занадто. Потім згадав, що попереду крута гірка десь метрів 300 довжиною – можна спробувати стратегічно зберегти на ній сили і прискоритися після неї.

Той що мене обійшов швидко біг і в гору. Я і думаю – здохне, наздожену його. Але він і з гірки нісся як божевільний. Ну добре, думаю собі, останні 1.5 км треба поступово підвищувати темп. Але на жаль як я не старався, проте навіть скоротити відставання не вдалося.

Біг вийшов за 20:40, чим я в принципі задоволений враховуючи ту круту гірку. Але цього очевидно не вистачило щоб виграти :(

Ну і в результаті я з часом 1:12:22 другий в своїй групі, 19-й серед чоловіків та 20-й в загальному заліку.

Дані з годинника – Garmin Connect.

Therabody SmartGoggles

Виробник таких чудових массажерів як Theragun G3 та Theragun Mini, а також різних варіацій куль та роликів для само-масажу (як Therabody Wave Duo) доволі регулярно анонсує нові продукти.

Ось ця маска для очей яка має допомогти засинати і навіть позбавляти головного болю мене зацікавила і я її придбав. Повна ціна в $200 (на сайті виробника – Smart Goggles Eye Mask and Smart Eye Massager | Therabody) доволі висока, але якщо маска працює – воно цього варте. Отже – чи працює вона?

Я би сказав і так, і ні. Не працює в тому сенсі, що коли я не можу ніяк заснути, то маска насправді не зробить дива і не приспить мене. Але якщо я занадто рано прокинувся (постійно таке зі мною буває), чи вже в напів-сні, але ніяк не провалюся – ось тут вона і допоможе.

Маска доволі щильно прилягає до обличчя і навіть трошки тисне на очі. Можна увімкнути легкий обігрів очей, що допомагає деяким людям застнути. А далі вмикається один з режимів в якому маска періодично масужує скроні та точку між бровами. Уся процедура триває здається 15 хвилин і спочатку наче нічого не відбувається, але з часом розслабляєшся і починаєш відпливати в країну снів.

Зроблено її дуже якісно і виглядає вона як дорогий якісний продукт.

Управління можливе як кнопками на масці так і за допомогою додатку на телефоні.

Заряд тримає на кілька сеансів (точно не пам’ятаю скільки), заряджається від USB-C.

В цілому покупкою задоволений, але не візьмуся рекомендувати через те, що це доволі дорога скоріше забаганка, а не засіб який діє гарантовано.

2023/07/08 – Black Diamond Triathlon

Колись дуже давно я стартував на цих змаганнях (2012-09-15-Black Diamond Half Iron Man, Enumclaw, WA) і то була моя перша половинка Iron Man. Минуло 11 років з того часу, старт став меншим і зникла та сама половинка з варіантів. Проте мені все одно треба було робити олімпійську дистанцію, а тому це був хороший варіант.

Машиною до міста Enumclaw біля якого проходив старт їхати трошки більше години і ми вирішили заночувати там. Але чесно кажучи можна було приїхати і в день старту (лише виїхати довелося б о 4-й ранку).

Старт трошки затягнули, довелося розминку на плавання робити двічі. Стартували з води і усім натовпом одразу. І це був мабуть найагресивніший страт з яких я пам’ятаю – зі старта усі понеслися як шалені, надзвичайно щільно, постійні удари зліва та з права, сам на когось налітаєш, на тебе налітають… Не допомагало і те, що вирішив пливсти у костюмі Blueseventy Helix і двох шапках – перші метрів 300 дуже перегрівся і навіть запанікував. Проте вдалося зусиллям заспокоїтися і вже пливсти далі більш нормально.

Плавання було в 2 кола, але без виходу з води. На другому колі знову невеличка колотнеча – обганяли повільних плавціх хто стартував спринт. Але в цілом проплив нормально, хоча час 27:12 не так щоб хороший.

Доволі довга пробіжка до транзитки, якось довго не вдавалося зняти костюм, але врешті схопив вел (їхав на BMC Teammachine бо під час останньої подорожі в Колораду авіакомпанія пошкодила мій BMC Timemachine) і в дорогу. Доволі швидко у нас з кількох люде сформувалася група яка тримала високий темп, але якщо чесно то багато було і драфтингу. Проте ніхто не перевіряв, тому якось так і доїхали. На останніх кілометрах 15 третина групи відвалилася, а на останніх 5 нас залишилося лише троє.

Вело вийшло 1:06:02 і навіть не знаю чи добре це чи ні, але відчуваю, що попрацював і розумно доклав зусилля, а тому задоволений.

Бігти цього разу вирішив у кросах Saucony Endorphin Pro, що було правильним рішенням оскільки друга половина дистанції проходила по доволі розчовганому гравію і саме ця модель супер-кросівок з тих які в мене є якраз найкраще підходить для такого.

Почав так щоб трошки себе стримувати і на початку бігу обійшов пару людей. Далі решту дистанції підтягувався до дівчини (перша з жінок) яку таки обійшов за 4 км до фінішу. І хоча можна було б пробігти трошки швидше, проте теж є відчуття, що розумно розподілив зусилля. І у підсумку біг вийшов за 44:55.

В загальному заліку я 9-й, а у своїй віковій групі – 2-й. Протокол змагань – Black Diamond Triathlon Results (runsignup.com). Дані з годинника – Garmin Connect.

Fitletic Hydration Running Belt

Не надто відомий виробник (Running Belt and Hydration Packs | Fitletic™) біговий пояс від якого я купив лише тому, що десь прочитав хороший відгук про нього. І пояс дійсно виявився ледь не найкращим з усіх! Принаймні в порівнянні з широко відомим Amphipod RunLite Belt. Не те щоб він був ідеальним, але дійсно вартий уваги. Кілька ключових характеристик:

  • Не стрибає взагалі. Тобто налаштував його довжину, замкнув і побіг забувши про нього.
  • Велика кишеня куди легко поміщується мій Samsung Galaxy S10+.
  • Пляшка яка йде в комплекті доволі легко виймається, або садиться у “гніздо” і фіксується еластичною петлею.
  • Великий недолік пляшки – вона не закривається, а натомість в ній є клапан. З одного боку пити легше – натискаєш трошки і рідина ллється. А мінус в тому, що коли я розводжу у воді щось типу пігулок SiS чи пігулок GU то вони повільно виділяють газ який іноді призводить до “викидів” рідини. Біжиш собі, аж раптом чвірк з пляшки.
  • Є кріплення для трьох гелів.
  • Ціна в $38 не так щоб і дорого у порівнянні з іншими брендами, але і не так щоб зовсім дешево.

2023/06/25 – Pine Lake Aquathlon, Sammamish, WA

Після мого дуже невдалого старту в Колорадо вирішили з тренером, що треба мені зробити кілька маленьких місцевих стартів щоб “розігнатися” і відстежити форму, а вже восени знову повернутися до Iron Man. Ось це і був перший з таких стартів.

Пів години машиною до парка (озера) в якому старт і відбувався. Людей щось зо 3 десятки, навряд чи більше. А сам акватлон – це плавання плюс біг. Ну тобто майже як триатлон, але без вела.

Плавання мало б бути 800 метрів, але через те, що організатор був по суті один і ще там пара місцевих рятувальників на каяках йому допомагала… коротше вони не розмітили нормально плавання. В результаті після старту я вийшов в лідери і після другого (а їх усього було 2) буя розмітки повернув під не достатньо гострим кутом і поплив не туди. Ну і відповідно весь натовп за мною :D

Потім мене наздогнав один з рятувальників і показав куди треба було пливсти. В результаті я проплив майже 1200 метрів і виліз з води 6-м.

Транзитка була теж доволі умовна – просто обнесений пластиковою сіткою шматочок парку де під цією сіткою лежали наші речі. Якось не надто швидко виліз з гідрокостюму (цього разу плив у клеєному-переклеєному Blueseventy Helix), натягнув Adidas AdiZero Adios Pro 3 в яких біг на змаганнях вперше і побіг.

Спочатку навіть трошки важко було, але увійшов в ритм (доволі швидкий як для мене – від 4:05 до 4:30 на кілометр) і витримав його усі 6 км. Старт маленький, тому на трасі ніякої підтримку. Стояло 2 столики з водою та Gatorade, але без людей. І дороги також ніде не перекривали – усі наші повороти були на право і ми пробігли по колу.

Поступово підбирався та обходив учасників попереду, чомусь думав їх мало бути б більше. На фініші виявився другим і якби плив як треба то виграв би скоріш за все. Ну та сам винен – знати трасу є відповідальністю учасника не зважаючи на якість розмітки та підтримки.

У підсумку доволі веселий старт, серйозно не сприймався, але вдалося попрацювати і відчути свою готовність. Потім мені сказали, що цей старт зараховується в залік USA Triathlon. Не те щоб мені це було цікаво (я зараз більше по Iron Man), але якісь бали там мені пішли.

Результати тут – Active Results, або ось:

2023/06/10 – IronMan 70.3 Boulder, CO

Якщо одним реченням – невдалий старт.

Власне стартувати аж у Колорадо було спонтаним рішенням. Цього року я хотів зробити повну дистанцію (тобто 140.6 милі повного Iron Man) на Алясці. Але на початку року через проблеми з логістикою цей старт відмінили і я дуже довго вибирав де б стартувати. Ось тоді і подумалося – чому б не поїхати в Колорадо.

Рішення це було не дато розумне через те, що місце старту знаходиться на висоті 1.5 км, а висоту від 1 км і вище я переношу дуже важко. Кожного разу старт в Сент Джорджі (2021-09-18 – IronMan 70.3 World Championship, St. George, Utah та 2022/10/29 – IronMan 70.3 World Championship) саме через висоту проходить важко для мене. А там усього 1 км. Проте хотілося спробувати…

Переліт в Денвер не надто довгий – 2.5 години з Сіетлу. Далі взяли прокатну машину (цього разу Toyota RAV4 – розчарувалися) і менш ніж за годину вже були в Болдері.

Зупинилися ми в AirBNB яке виявилося дуже дивним. Це якась ферма за містом. Але одночасно і церква. Але і готель. Таке щось незрозуміле. Може згодом якось напишу.

І власне старт очікував навіть з певним нетерпінням, хоча і відчувалося – буде важко. Проте в день перед стартом пішов поплавати в озері (порозминатися) і коли виліз з води то відчув, що болять вуха і горло. І вночі вже відчув легку температуру, ту при якій крутить суглоби і м’язи.

Перед самим стартом було постійно трошки холодно, але не виходити на старт я не міг.

Плавання пройшло наче нормально, але дивлячись на час бачу що ні. 35 хвилин – це дуже довго. Мало би бути хоча б 33.

А потім на виході з води я побіг… і почав задихатися. Скочив на вел і відчув – не тягну.

За планом мені треба було видавати 230 ватт, але важко було тримати навіть 160. Іноді ставало легше, але іноді було так важко, що ледь в голові не паморочилося.

Коротше після першого кола (добре, що вело було 2 кола) я вирішив зійти. І правильно зробив. Потім мені було кілька днів дуже погано. Дійсно застудив горло і вуха.

Ну ось якось так я і стартував. Тепер і такий досвід маю.

Stephen King. Billy Summers / Стівен Кінг. Біллі Саммерс (2021)

Хоча мені подобається думати, що я переріс Кінга, але те що він пише будь-що так, що не можливо відірватися – це беззаперечно.

А в цій книзі незвично для автора нема ніякої містики та потойбічних страхів. Натомість йдеться про найманого вбивцю і те як він готується до здійснення чергового замовлення.

Книгу можна доволі чітко поділити на три частини. Перше, найцікавіша для мене, якраз і розповідає про підготовку. У другій герой переховується від замовників, рятує дівчину яка звалилася йому на голову і намагається зрозуміти, що відбулося і бути далі. І третя частина про помсту та закриття всіх історій.

А ще головний герой починає писати, у нього вибудовуються доволі дивні стосунки з врятованою дівчиною і ми трошки дізнаємося про його минуле та друзів.

В цілому легка книга яка читається вліт – можна впродовж перельоту в літаку її закінчити.

Оцінки:

Bose QuietComfort Earbuds II

В історії моїх спортивних навушників яких я за роки перепробував доволі багато було поки що три майже революційні моделі:

  • JayBird BlueBuds X Sport – перші Bluetooth навушники які не лише надійно і комфортно сиділи у вухах, але і мали хороший звук. Для свого часу і наступні кілька років після того для бігунів не було кращої моделі і близько.
  • Jabra Elite 65t – перші безпровідні навушники які змогли поєднати одні з найкращих в класі звук, комфорт, управління та ціну. Я і досі надаю їм перевагу у порівнянні з багатьма більш сучасними моделями, і навіть раджу їх сильніше ніж новіші Jabra Elite Active 75t чи Jabra Elite 7 Active.
  • І ось тепер ця модель. Це дійсно для мене наступний крок.

Отже що ж такого хорошого в цій моделі? Найбільш важливе для мене:

  • Комфорт. З цим у Bose завжди було все в порядку і ці навушники не підвели. Провести в них 2-3 години можна легко і без проблем. Також вони абсолютно не соваються і не рухаються що б я не робив.
  • Якість звуку. Тут просто навіть не знаю як описати крім того, що звучать вони на клас вище ніж усі інші вкладиші. Враження таке, що слухаєш великі повноцінні навушники. Звук настільки краще, що коли перемикаєшся на інші моделі в цьому класі аж смішно стає.
  • Шумоподавлення – це теж фантастика. Я навіть у літаку їх використовував і вони працюють просто неймовірно добре. Тепер нема необхідності літати з великими Bose QuietComfort.
  • Дизайн – чудово. Корпус можна було б зробити красивіше, але самі навушники для мене особисто виглядають дуже круто і їх дуже приємно одягати.
  • Управління – змішані враження. Тут є як коротке натискання (відтворення/пауза) яке іноді помилково спрацьовує коли зачіпаєш навушник, так і подвійне (попередня/наступна композиція). Гучність регулюється проведення пальцем вниз/вгору і спрацьовує у більшості випадків.

З вищесказаного я хочу особливий акцент зробити на комфорті, шумоподавленні та якості звуку.

Тепер інше різне:

  • Ціна: повна ціна – $300, але я купив за $250 і ця знижка трапляється доволі часто. Мушу сказати, що своїх грошей навушники для мене варті, але все одно це доволі багато грошей без сумніву.
  • Нема бездротової зарядки – лише від USB-C. Мені це не дуже важливо, але комусь буде незручно. За таку ціну могли б і додати цю можливість.
  • Час роботи – 6 годин плюс 18 годин від чохла. Мені на переліт вистачило. 20-хвилинна зарядка для перших 3 годин.
  • В комплекті 3 розміри насадок та 3 розміри крилець, плюс USB-A-USB-C кабель.
  • Додаток на смартфоні дозволяє налаштувати еквалайзер, але я в результати лишив його пласким. Проте якщо додаєте басів чи верхів це чуєш дуже добре.
  • Навушники вміють паруватися з кількома пристроями. З яким саме можна вибрати з того ж додатку.

Тут ще таку річ згадати треба про яку знають бігуни. Справа в тому, що під час бігу більшість навушників вкладишів “гупають” – звучить так наче десь притишено хтось б’є у великий барабан на кожному кроці. Так от в цих навушника такого нема. Натомість є момент коли пластиковий корпус б’є в раковину вуха і це звучить як наче хтось поруч дручком стукає по дерево. Проте це звісно залежить від техніки бігу. У мене наприклад такий ефект лише коли я біжу з доволі крутої гірки.

На сайті виробника – Bose QuietComfort Earbuds II | Bose.

І останнє: навушники настільки мені сподобалися, що наступного для я купив такі самі Олені. І вона погоджується, що у порівнянні з її до того улюбленими Beats Fit Pro це дійсно інший клас.

Оновлення від 2023/12/10: з приходом зими сталося те що я і очікував. А саме шапка та/або рукавички суттєво ускладнюють управління навушниками. На їх честь небажаних спрацьовувань нема, але натомість лише мала частка спроб управління спрацьовує. І тому на зимові місяці для бігу на вулиці я перемикаюся на Jabra Elite 7 Active справжні кнопки яких не спричиняють жодних проблем шапка там чи рукавички.