Рік: 2021

2021-09-18 – IronMan 70.3 World Championship, St. George, Utah

Після того як я отримав слот на Чемпіонат Світу за результатами виступу на IronMan 70.3 Des Moines довго не думав і оплатив участь одразу. За два місяці до цього у мене був ще IronMan 70.3 Oregon та за місяць Lake Padden Triathlon на обох з яких я показав непогані для себе результати. Тому і сподівався добре виступити на ЧС, але не склалося…

Містечко St. George доволі невеличке і як і практично усе інше в Юті лежить серед безмежної пустелі де нема не те що дерев, але навіть кущів чи трави. Все що у них є це багато сонця, постійно безхмарне небо та червоні скелі.

З Сіетлу ми прилетіли у Лас-Вегас (3 години перельот), взяли на прокат машину (Volkswagen Atlas який дуже сподобався Олені) і поїхали в місце де було куплено готель. Проїхати довелося через Неваду, Аризону та відповідно Юту. Але звісно ми не крізь всі штати проїхали, лише частину кожного зачепили. І вже за 3 години були на місці.

Там вже з’ясувалося, що поселилися ми на якій турбазі з крихітними хатинками (лише ліжко всередині), загальним душем та туалетом, дуже слабким інтернетом. Але все це можна було пережити, а от те, що до найближчого магазину чи ресторану (як і до місця старту) їхати більше 30 хвилин – це нам не сподобалося. Тож ми знайшли таки готель в самому St. George не надто далеко від фінішу. Пощастило, що не всі учасники приїхали (через COVID-19 деякі європейці відмінили подорожі) і ми знайшли місце.

Крім власне високої температури (+36) взнаки давалося і висота – хоча там усього 1 км, але я відчував її. Ну і те, що ніде нема ніякого затінку сильно вимотує. Спека починається вже о 8-й ранку, а сонце сліпить вже з 6-ї ранку.

Трошки побігав, покатався і наче відчував себе готовим. Старт для моєї вікової групи був о 8:45. Для порівняння профі чоловіки стартували о 7-й, жінки – о 7:15. А потім з 7:30 кожні кілька хвилин стартувала вікова група. Спочатку йшли чоловіки (моя група була останньою), а потім жінки. Останні жінки стартували вже майже о 10-й годині.

Велосипед треба було здати в день до старту – плавання та перша транзитна зона на відстані більше 30 км від другої транзитки та фінішу. Ми привезли його машиною. Поставив вел і все. Інші речі як вело-туфлі та шолом в пакет і на спеціальні крючки у відповідній зоні. В день старту машини до місця старту не допускалися.

В місті було виділено кілька велетенських парковок з яких учасників та глядачів возили в центр міста, а звідти шкільними автобусами на місце старту. Я приїхав за годину до старту і мені ледь вистачило часу щоб накачати колеса (їх завжди радять здувати до того щоб не вибухали від спеки), налити води та насипати порошків у пляшки, одягти костюм для плавання, здати речі та сходити в туалет. І ось ми вже на старті плавання.

Запускають по 10 людей кожні кілька секунд. І тому хоча на воді було багато людей вдалося уникнути штовханини і колотнечі. І в цілому плавання пройшло добре – я відчував, що добре пливу і на другій половині обійшов більше людей ніж обігнали мене. Проте час 35:20 на диво поганий і чому я не пливу швидше на відкритій воді в той час як результати в басейні покращилися я не розумію. З іншого боку я був 91-м у своїй віковій групі з 300, що в принципі десь так і очікувалося.

Далі біжимо забирати пакети з вело-речами, сідаємо на стільці, туфлі, шолом, костюм, шапочку та окуляри в сумку, сумку здаємо, біжимо до велосипедів. І тут перша проблема – я знаю де мій велосипед, але не бачу його. Бігаю туди-сюди кілька метрів і починаю нервуватися. Довелося зупинитися, подихати, заспокоїтися… і ось він прямо переді мною. Хапаю велосипед і біжу на вело-етап.

На вело все почалося добре – в цей день було незвично “прохолодно”, усього +29 градусів і можна було викладатися. Дороги гладенькі у більшості, чисті та видно дуже далеко. І перші 30 км я їхав за власними відчуттями непогано.

Аж тут небо різко потемнішало, почали бити блискавки і подув сильний вітер. Поки ми дерлися в гору (підйом довжиною кілометри зо 3) лише хмара пилу трохи заважала. Але вже на відкритому місці вітер почав сильно кидати вел вбік і усім довелося уповільнюватися просто щоб контролювати велосипед. Були падіння, деякі зупинялися перечекати. Далі гірше – спочатку дощ, різко впала видимість, а потім почався град який боляче бив збоку. І все це тривало хвилин 20 і не дало нормально злетіти вниз на доволі довгому спуску – більше слідкував щоб вел вітром з дороги не знесло.

Проте непогода пройшла і знову можна було їхати як треба. І власне десь до 70-го кілометру все йшло непогано. А далі почався 5-кілометровий підйом про який попереджали, але до якого я виявився не готовим. Підйом був постійний від дуже крутих вуглів до не надто крутих, але відпочити весь цей час не було де абсолютно. Мене на ньому багато обганяли, але і я обійшов багато відстаючих з інших вікових груп які стартували переді мною. Проте цей підйом виснажив мене остаточно і вже в кінці я розумів, що під час бігу будуть проблеми.

Потім ми неслися переважно вниз довжелезним спуском. Багато хто гальмував. А я був настільки втомлений, що просто відпочивав на лежаку і навіть не переймався тим, що швидкість доходила до 60 км на годину. Хоча зазвичай я дуже боюся швидких спусків.

Останні кілька кілометрів вже у місті по страшенно “трясучому” асфальту який примушував сильно вчепитися в руль щоб не злетіти з вула – це не тріщини чи ями, а просто таке велике каміння в асфальті.

У підсумку час поганий – 2:59:07 (мало би бути хвилин на 20 швидше), 155-й результат у моїй віковій групі і повна спустошеність в ногах.

В другій транзитці у нас забирають велосипеди, хапаємо бігові пакети, сідаємо, перевзуваємося, вело-туфлі та шолом у пакет, пакет здав і побіг.

І одразу ноги не біжать. Перші 2-3 км це нормально і треба в правильному темпі розбігтися, але в цьому випадку пульс починає лізти вгору одразу і мені доводиться бігти потюпцем ледь трохи швидше за ходу. Перші пару км в легесеньку гірку і їх можна було б бігти, але ноги не хочуть. А далі йдуть 3 затяжні і чесно кажучи занадто круті для комфортного бігу гірки. Тут я вже не бачив сенсу топтатися і як мінімум половину кожної з них виходив пішки. І останні півтора кілометри крутий спуск на якому люди навіть оступалися і падали, теж не легко.

На другому колі я вже пив Pepsi та Red Bull, але вони ніяк не діяли вже – на стільки сил не було. Та і власне сказати щось про біг крім як це було суцільне страждання я не можу. Пройшло дуже погано і дуже важко. Але найгірше – дуже повільно.

Результат бігу – 1:57:38, 177-й у віковій групі, мінімум на 15 хвилин повільніше ніж треба було. А біг між тим мав би бути моїм найсильнішим видом.

У підсумку результат 5:41:23, 176-й у віковій групі. Є що покращувати і до чого прагнути.

Ще й не те що треба натис на годиннику і не зберіг результат. Це взагалі образливо :(

Мені так відчувається, що головна проблема була у висоті – я її взагалі дуже погано переношу і не було достатньо часу підготуватися. Тому наступного разу якщо буду тут виступати спробую приїхати за 2 тижні до старту і якось акліматизуватися.

А в іншому це було класно – сам старт, місце, види, організація, люди і наша подорож взагалі. Дуже радий, що мав нагоду прийняти участь.

[english] bee’s knees

Вираз який дослівно перекладається як “коліна бджоли” має значення “найкраще”, “неперевершене”, “видатне”, або щось подібне. Цікаво, що коли вираз вперше з’явився в США в районі 1920-х років він означав щось, що не існує і є вигадкою, жартом. Тоді разом з bee’s knees казали ще snake hips (стегна змії) чи cat’s pajamas (котяча піжама). У нас чимось подібним є “відро компресії”.

Але з часом не зрозуміло як і чому цей вираз почав означати саме якусь найкращу річ, явище чи людину. В той час як старе значення забуте, а інші подібні вирази втрачені.

Вираз в словниках:

Sciconsports Aerocomfort 3.0 TSA Triathlon Bike Travel Bag

Я вже кілька разів возив свій BMC Timemachine 01 Disc на змагання у цьому чохлі і мені є що сказати.

Почнемо з ціни. На сайті повна ціна вказана у $900, але я ніколи не бачив щоб у них не було знижки. Тож в реальності повна ціна скоріше $630. Але навіть з тим можна знайти скидки – і я купив цей чохол за $540. У порівнянні з подібними моделями інших виробників це не дорого насправді.

При вазі у 11.5 кг це ще й легкий чохол і в нього можна напхати доволі багато додаткових речей і не перевищити ліміти авіакомпаній. Я, наприклад, крім велосипеда з колесами, педалей, інструментів ще кладу в нього гідро-костюм, вело-шолом, кросівки, вело-туфлі, спортивне харчування, пляшки і навіть усю стартову форму. Тобто фактично усе, що мені потрібно для старту знаходиться в цьому чохлі.

З вище сказаного зрозуміло, що з місцем у чохла також все добре і напхати його можна ще вдвічі більшою кількістю речей.

Велосипеди можна в ньому розміщувати як з thru axle так і зі звичайною віссю. А сам процес розміщення велосипеду надзвичайно простий: зняти колеса, закріпити вісями передню та задню виделки. Я також знімаю задню перекидушку (derailer) і раджу усім так робити – хоча в комплекті є спеціальна захисна дужка, але все одно є ризик пошкодити саме цю частину механіки. Тому відкручую, обмотую і вкладаю всередину.

Спеціальними ременями додатково фіксується руль, сідло та бокові стінки між собою.

І так- я не знімаю ні руль ні сідло. По-перше, з цим чохлом це можна робити бо все поміщується і застібується без проблем. А, по-друге, на моєму велосипеді зняти руль дуже не просто.

Ще додам, що на останньому старті (IronMan 70.3 World Championship 2021) я бачив надзвичайно багато саме таких чохлів. А раніше їх не помічав взагалі.

Відзначу якісні колісчатка – котити та міняти напрямок надзвичайно легко і маневреність просто неймовірна. І взагалі якщо тягнути чи штовхати чохол, а не нести то він відчувається невагомим.

У підсумку – я задоволений.

На сайті виробника – SHOP | AeroComfort Triathlon 3.0 TSA Bike Travel Bag on Sciconsports.com – transport your road or triathlon bike in a bike travel case by air.

Speed Hound Hip Recovery

Колись я писав про пристрій для усунення болю в ногах та швидкого відновлення від цього виробника – Speed Hound ProPerformance Recovery Boots. І він мені і досі дуже подобається і я готовий “підписатися” за нього і всім раджу.

Але “ноги” не єдиний спосіб в який можна використовувати прилад. За $255 (знову ж значно дешевше ніж у того ж Normatech) це “доповнення” дозволяє приблизно те саме робити для тазу та сідниць.

Такі собі шорти які доволі туго застібаються (в не свій розмір влізти скоріш за все не вдасться), підключаються так само до головного прибору і далі так само 4 секції стискають верхню частину стегон, таз та сідниці.

Все це працює, але у порівнянні з “ногами” ефект не такий помітний – через складніший рел’єф тіла в районі тазу дуже важко створити рівномірний тиск по всій повержні. І виходить, що десь або надзвичайно сильно тисне (мені в стегнах), а десь трошки не вистачає (для мене ця зона – сідниці).

Проте я задоволений і можу сказати, що це доповнення є корисним і його я теж раджу.

На сайті виробника – Hip attachment for the Speed Hound ProPerformance Recovery System.

New Balance Fresh Foam More v3

У цих кросівок є цілком конкретне призначення – бути взуттям для повільних пробіжок після складних тренувань та під час відновлення. Це так звані максималістичні кросівки у яких доволі висока і м’яка підошва яку призначено уберігати ноги від ударів об землю.

Свого часу мені дуже подобалися Hoka One One Clifton 4 які і стали для мене першими кросівками в цій категорії – я зносив 2 пари таких. Але усі наступні моделі Clifton були і є для мене занадто вузькими і я почав шукати щось подібне у інших брендів.

Brooks Glycerin 19 дуже популярні, але з моєї точки зору їх призначено для тих хто бігає дуже мало і не регулярно і не вважає біг своїм спортом. А Nike ZoomX Invincible які лише з вигляду мали би бути тим що я шукаю просто не працюють для мене – в них не зручно, дивний “баланс”, дивна композиція…

І ось я знайшов те що треба у New Balance. Про цю модель я чув багато схвальних відгуків вже якийсь час і як тільки з’явилася можливість так їх і придбав.

Отже за $165 маємо:

  • Вага – 255 грамів.
  • Підошва – одни прошарок Fresh Foam, 4 мм різниці.
  • Цільний і доволі закритий верх.

До кросівок не треба звикати – вони одразу відчуваються як добре розношені. А м’якість підошви відчувається не залежно чи ступаєш на носок, чи на середину стопи (як я) чи на п’яту (як коли біжу з гірки). Але все ж таки мені здається, що підошву найкраще чути коли приземлюєшся саме на середину стопи.

Підошва хоча і висока, але про це забуваєш одразу і крім м’якості нічого незвичного в ній нема.

Верх дуже щільний і навіть не у самий жаркий день стопи можуть нагріватися – я рятуюся найтоншими шкарпетками. Також язичок масивний (що не заважає) і трошки занадто виступає вгору і впирається в ногу (що трошки заважає).

Але найбільший недолік витікає з призначення кросівок – в них дуже складно прискорюватися і тримати хоч скільки небудь вищий за середній темп. Вони просто не для чого і практично примушують бігти у розслабленому темпі.

А от коли пробуєш набрати швидкість то одразу відчуваєш і масивність і велику підошву.

Коли ж одягаєш їх для того щоб дати пом’якшення вже забитим ногам і не маєш ніякої швидкісної роботи – ці кросівки просто ідеальні. Я ними задоволений, хоча якщо чесно порівнювати то в тих же Hoka Clifton можна і прискорюватися і підтримувати вищий темп за бажанням.

На сайті виробника – Fresh Foam More v3 – New Balance.

Profile Design Aerodrink

Якось нещодавно шукав опис цієї пляшки в блозі і не можу досі повірити, що за багато років успішного використання це я лише пишу про неї вперше.

Коли я тільки почав займатися триатлоном то перший час використовував систему Inviscid Design Speedfil Aero Bottle, але з нею така морока мити її (треба знімати з велосипеда, нормально не почистиш, …). А така штука як Nathan AP Pro виявилася повною гадістю.

І після того як спробував цю пляшку так з нею і лишився. Вона доволі просто кріпиться – пластикова “підкова” у якій фіксується пляшка за допомогою велкро-смужок кріпиться до аеро-ріжок.

В самій пляшці (приблизно на 1 літр) є спеціальна губка яка б мала захищати від розбризкування води (про це далі).

Кришка має м’які “пелюстки” і дозволяє заповнювати пляшку на ходу дуже легко.

Жорстка трубка може бути певною проблемою – я постійно боявся або наштрикнутися на неї, або стукнутися і пошкодити щось у роті. До того ж тягнути рідину крізь усю трубку (особливо коли її лишилося мало) вимагає певного зусилля. А коли надів на неї соску від Speedfil обидві проблеми одразу вирішилися – усім раджу так робити.

З мінусів (крім трубки) обов’язково треба відзначити, що на найменших нерівностях дороги з пляшки летять бризки на ноги та раму і велосипед треба мити після кожного старту.

На мою думку для велосипедів які не мають вбудованої гідрації це один з найкращих варіантів. При ціні в $45 за весь комплект це дуже не дорого, особливо якщо враховувати, що прослужить вона років 10, а скоріше і більше.

На сайті виробника – Aerodrink | Profile Design – Profile Design LLC (profile-design.com).

2021/08/24 – Lake Padden Triathlon

Невеличкий триатлон (250 учасників на олімпійській та 250 на спринт дистанції) в якому я приймав участь 10 років тому – 2012-06-23-Padden Triathlon, Bellingham, WA.

Цього разу старт розглядався як тренування і я не дуже перед ним відпочивав, а наступного дня додатково бігав та плавав – все в процесі підготовки до Чемпіонату Світу у вересні.

Отже приїхали в Белінгхем (1.5 години машиною від нас), взяв стартовий пакет і пішов встановлювати байк та розкладатися. Власне я був готовий за якісь 20 хвилин і довелося ще майже півтори години чекати старту.

Плавання дуже просте – до буйка і назад, усього 800 метрів. Запускали групами по 50 людей через 5 хвилин і я пішов у першій групі. Стартували надзвичайно швидко, просто божевільно швидко. Але потім заспокоїлися і десь на середині дистанції я увійшов в нормальний темп. Добре виклався і приплив 13-м у загальному заліку… з поганим часом 12:18. А мав би вже ближче до 10 хвилин пливсти. Що не так не знаю, треба працювати над плаванням далі.

З плавання не надто напружуючись (пам’ятаємо – це тренування) побіг у транзитку де трохи застряг знімаючи гідро-костюм – якусь занадто масивну штуку для чіпа видали і стягувати штанину було реально важко. Проте впорався і на вел.

Вело-етап в 20 миль складався або з затяжних гірок по кілька кілометрів, або таких же спусків. На перших спусках трохи боявся – незнайома дорога, повороти, густий ліс і не дуже далеко попереду видно. В гірки ж доганяв кого міг і навіть обходив. У підсумку пульс вийшов надзвичайно високим на гірках, але це очікувано. Проїхав 14-м у загальному заліку за 1:00:14. Задоволений часом.

Потім швидка транзитка, заскочів у Saucony Endorphin Pro і побіг два кола навколо озера гравієвою доріжкою. Перше коло уважно стежив за пульсом і намагався тримати його не вище 170 ударів на хвилину. А вже на другому колі побіг швидше – біглося в задоволення. І за якийсь кілометр до фінішу вдалося обійти велику групу учасників попереду. В результаті 8.6 км за 35:04 і 9-й результат на бігові.

А в підсумку – 7-й у загальному заліку і 2-й в своїй віковій групі.

Протокол старту – 2021 Padden Triathlon Results – Pacific Multisports.

Дані з годинника – 2021 Padden Triathlon Results – Pacific Multisports.

Peter Straub. Ghost Story / Пітер Страуб. Історія з привидами (1979)

Ця книга доволі відома і високо оцінена серед любителів містичної літератури. А я от не зміг її навіть до кінця дочитати. І в цілому це могла б бути одна з книг про які я кажу “муть, але написано дуже добре”. І тут дійсно маємо дуже добре написаний текст… Але його по-перше, занадто багато. Просто надзвичайно довга книга. І, по-друге, ледь не в кожній частинні вводяться нові герої, якісь другорядні герої стають головними і навіть після половини книги я не був певний про кого ж ця історія і яко з гілок власне є сюжетом.

А так це історія маленького містечка в якому кілька старих друзів розказують одне одному страшні історії. Ще в цьому місті щось вбиває і знекровлює тварин. І в цьому ж місті кримінальні молодики нариваються на якісь потойбічні сили. І тут же є якась страшна трагедія з минулого. І тут же таки самогубства у сьогоденні.

І все це ллється нескінчений потоком так, що нарешті мені просто набридло за цим слідкувати – просто не можу (та і не цікаво вже) стежити за всіма дійовими особами та вгадувати як усі події пов’язані.

Оцінки:

Pro Compression Marathon

Останнім часом з’явилося кілька нових брендів які пропонують компресійні шкарпетки. Але ось цей бренд я знаю дуже давно і в мене вже багато років є пара високих шкарпеток від них які схоже легко прослужать ще пару десятків років.

Використовувати подібні вироби мусять люди які багато часу проводять на ногах – медсестри, вчителі та інші, люди у яких проблеми з судинами ніг, люди які багато подорожують та спортсмени.

Працює все це приблизно так само як і інші засоби які використовують високий тиск (як, наприклад Speed Hound ProPerformance Recovery Boots).

При ціні в $50 за пару шкарпетки ці (скоріше навіть гетри) здаються занадто дорогими. Але вони працюють, їх дуже якісно зроблено і вони слугують дуже довгий час. Не кажучи вже про те, що виглядають доволі весело. До того ж час від часу можна за акцією їх придбати за $30.

Я свої використовував як у тривалих польотах (працюють – ноги не пухнуть), так і після довгого бігу (працюють – ноги не “крутить” по тому) і навіть на змаганнях (працюють – ноги не так болять суб’єктивно).

На сайті виробника багато різних кольорів та патернів – Cute Compression Socks | Fun & Colorful Calf Compression Socks – procompression.com.