Зараз ця модель вже не продається, але та що у виробника називається Prime – це вона і є з назначними і не суттєвими змінами.
Це один з представників пристроїв які стали дуже популярними саме цього року. Масажер яким можна дістатися практично до будь-яких проблемних ділянок навіть для самомасажу.
У порівнянні з набагато дешевшим Jigsaw Massage про який я писав, що він “функціонально не відрізняється” – то таки різниця не функціональна така суттєва, що і примусило мене купити цей масажер.
По-парше, гучність. Якщо електропилка оре так, що її чути на десятки метрів навіть якщо користуватися в будинку, то цей масажер вже не дуже чути навіть у сусідний кімнаті.
По-друге, вага. Teragun помітно легший і його можна тримати під будь-яким кутом масажуючи що завгодно. Пилку ж треба було втримувати докладаючи силу. А тут усього 1 кг.
По-третє, і це вже перевага перед іншими подібними масажерами – конструкція ручки у вигляді трикутника якраз і дозволяє застосовувати масажер ззаду, зверху і взагалі як хочеш просто взявши за потрібне ребро.
Час роботи від батареєї згідно виробника складає більше години, але це не правда. Я би сказав що хвилин 15-20. Враховуючи, що один сеанс не радять робити довше 2 хвилин це досить пристойний час. Повна зарядка складає десь 30 хвилин.
За ціну в $300 маємо такий набір:
Масажер з двома швидкостями.
4 насадки різного розміру.
Кабель зарядки.
Кейс для зберігання.
Дорожчі моделі від виробника мають швидкість яку можна міняти, більшу кількість насадок, змінну батарею та зарядну станцію. Але мені нічого з цього не потрібно.
Я дуже задоволений цим масажером і порівнючи його з іншими популярними моделями вважаю, що зробив правильний вибір. А комбінуючи його з Speed Hound Recovery Boots складні тренування переносю легше (можу спати без того щоб ноги гули) і відновлення відбувається швидше.
Колись я писав про розумний замок August і в тому числі згадував, що серед числених переваг головним недоліком є те, що замок не спрацьовує автоматично та вимагає доставати смартфон щоб його відкрити у самий незручний момент.
І ось ця панелька з кнопками є рішенням такої проблеми. Я власне припинив користуватися додатком на смартфоні взагалі.
Працює це дуже просто. В тій же програмі де налаштовується замок можна додати коди на відкривання замка – наприклад по коду на людину. Також можна створювати тимчасові коди, чи коди які діють лише у певний час – це зручно щоб давати такі коди прибиральницям чи доставці коли нікого з нас нема дома.
Встановити панель дуже просто. Можна посадити на гвинти, але моєму випадку вистачило клейкої смуги на яку я закріпив панель поруч з дверима.
Сніг, дощ, холод і спека – все переносить нормально і після року на вулиці виглядає як нова.
Коротше не залежно від виробника розумного замка мати подібну штуку варто.
Для тих хто мав доступ до персональних комп’ютерів у 90-ті назва Sound Blaster та бренд Creative Labs неодмінно стануть зануренням у ностальгію. Тоді комп’ютери не мали пристойного звуку вже на материнській платі, а мали лише крихітний динамік пищалку. А для тих хто хотів чути стерео звук, і може навіть (це було щось неймовірне) слухати музику – ті мали за чималі гроші купувати спеціальну плату розширення для відтворення звуку. І саме Sound Blaster були тими картами які усі хотіли і які абсолютно домінували на ринку.
Потім якість аудіо-можливості почали з’являтися як рішення вже присутнє на материнській платі. Але буквально за пару років їх якість не лише догнала, але і стала достатньою для більшості сценаріїв користувачів… і про Sound Blaster та компанію яка його створила забули остаточно.
Проте компанія не зникла. Вони і досі розробляють та продають аудіопродукцію. Мені раніше вдалося спробувати чесно кажучи надзвичайно посередні спортивні навушники Outlier Sports, а тому великих сподівань і на цей вироб не було.
Те про що я далі пишу – це зовнішня компактна аудіо-карта розміром трохи більше за USB-драйв. І вона виявилася… дуже класною!
Почну з розміру – картка маленька і невагома і її не треба ніде фіксувати.
Встановлення просте і надійне – просто включити її в USB-A роз’єм і в системі одразу з’являється аудіопристрій. З іншого боку картки 3.5 мм джек для навушників та мікрофону.
Якісь звуку надзвичайно висока. Не лише вона помітно краще (я перевіряв багато разів) за аудіо материнської плати, але і краще за такі не надто портативні пристрої як Libra SE2 ES9023. З хорошими навушниками у музиці будь-якого стилю чути всі інструменти, усі частоти чіткі і не перебивають одна іншу. Не потрібні навіть аудіофільські навушники щоб почути різницю – достатньо моїх стареньких Bose QC 25 чи навіть Beats Studio щоб будь-хто відчув підвищення якості.
Одна з найбільш недооцінених технологій сматфонів є саме Samsung DeX на мою думку. І дивно, що при усіх перевагах та можливостях (про них далі) ця технологія для більшості звичайних користувачів лишається і досі невідомою. А між тим ця технологія може надовго прив’язати до смартфонів та аксесуарів Samsung.
Про сучасний стан технології варто читати на сайті виробника – https://www.samsung.com/us/explore/dex/. А далі я спробую дуже просто розказати що воно таке і які є плюси та мінуси.
Починаючі з Galaxy S8 усі старші моделі смартфонів Samsung (це моделі S та Note для смартфонів та Tab для таблетів) дозволяють підключити до телефону екран і мати майже повноцінний робочий стіл.
В найпростішому випадку смартфон можна напряму підключити до монітору – в цьому випадку додатки можна буде відкривати як на великому екрані, так і на телефоні.
Також варто сказати, що певна кількість додатків (але далеко не всі) розпізнають режим великого екрану і показують багатший інтерфейс. Для не адаптованих додатків їх буде відображено у фіксованому вікні пропорцій екрану смартфону.
Наступни за зручністю є режим коли через USB-хаб телефон підключено не лиш до смартфону, але і до мишки та клавіатури. Це по суті і є режим в якому постійно працюють планшети Galaxy Tab.
Також налаштування робочого столу як шпалери, іконки, закріплені додатки, тощо не впливають на інтерфейс телефону і застосовуються до великого екрану.
Ще є можливість перетворити екран телефону у тачпад – дуже зручно коли нема мишки. І так само при відсутності клавіатури можна користуватися клавіатурою з екрану смартфону.
І у підсумку маємо переносний комп’ютер який можна підключити практично до будь-якого великого екрану і використовувати у більш зручному режимі програми як браузер, Word, Excel та практично будь-які інші. Кілька відкритих програм, перемикання між вікнами – функції які так звичні на десктопі.
Ну і найзручніший спосіб використання – док станція (щоб телефон одночасно і заряджався), сенсорний екран, повнорозмірні Bluetooth мишка та клавіатура.
DeX – одна з головних причин чому мій наступний смартфон теж буде Samsung. Так, є певні відставання від повноцінного робочого столу, програми мають краще підтримувати режим великого екрану. Але в цілому досвід дуже позитивний і як звикнеш то вже якось відчуваєш себе обмеженим без можливості мати великий екран для програм смартфону.
Минулого року я писав про Forerunner 735xt і навіть назвав його найкращою своєю покупкою минулого року. Проте з того часу у мене виникли певні проблеми з годинником – кнопка Start/Stop зламалася і то не працювала взагалі, а то генерували десятки натискань на протязі кількох секунд коли я її навіть не торкався.
На честь Garmin вони без питань замінили мені годинник коли я з ними зв’язався, але це було не швидко (зайняло довше місяця). І як заміну я використовував світ старий Forerunner 910xt який і через 5 років нормально працює і тримає батарею. І ще не знаючи, що Garmin зробить мені заміну я вирішив купити ось цю модель яка є топовою в лінійці годинників для тріатлону у Garmin.
При повній ціні в $600 цей годинник безумвно є не тією річчю яку можна бездумно рекомендувати усім, а тому хочу далі навести порівняння з набагато більш доступним за ціною 735xt (на момент написання Garmin вже випустили 745xt на який теж варто звернути увагу).
Отже переваги які роблять 945xt для мене виправданим вибором:
Ціна – з виходом Forerunner 745xt можна зекономити більше $250 вибравши Forerunner 735xt замість 945xt.
Час роботи – з увімкненим GPS 945xt може протриматися 36 годин, замість 14 у молодшої моделі. Також є підтримка супутників Galileo.
Помітно яскравіша підсвітка яка ще й вмикається автоматично на пару секунд коли повертаєш руку в положення щоб глянути на годинник – неймовірно зручно.
Музика. Ось тут у мене були завжди сумініви коли я читав про цю функцію – наскільки це потрібно і як воно працює мені не було очевидно. Виявилося, що це просто те, про що я не знав що воно мені потрібне доки не спробував. Трохи деталей нижче.
NFC, або безконтактні платежі – ще одна функція про яку я навіть не думав, що з нею так покращиться життя. Додав картки, вибираю якою платити і все – навіть зручніше ніж з телефоном.
Бігова динаміка – з датчиками як Garmin Running Dynamics Pod, або новими версіями датчику пульсу від Garmin, Wahoo чи інших виробників годинник визначає такі параметри бігу як час контакту, високу підйому ніг, каденс та інше.
Додаткові види спорту – така екзотика (для мене) як парашутні стрибки, полювання, рибальство, геокешинг та інше є в цьому годиннику.
У походах та подорожах будуть дуже зручними такі можливості як підказки навігації (повороти попереду і відстань до них), карти високої роздільної здатності та контрольні точки на карті (наприклад станції відпочинку) які можна вибрати прямо на годиннику і на ньому ж побудувати маршрут до них.
Можливість генерувати маршрути з поверненням в точку старту.
Барометричний (тобто точний) альтиметр – у порівнянні з 735xt який вираховує висоту по GPS і може помилятися на десятки, а то і сотні метрів.
Магнітний компас – тобто на відміну від 735xt який вгадує (і переважно невірно) напрямок за GPS в цьому годиннику справжній компас.
Оксіметр (можливо це якось по іншому називається українською) – вимірювання насиченості крові киснем. Про це далі.
Bluetooth датчики – на додачу до рідного ANT+ протоколу 945xt також вміє працювати з Bluetooth датчиками.
Ще хочу сказати, що у порівняння з лінійкою Garmin Fenix цей годинник є просто невагомим, хоча і менш захищеним – пластиковий корпус замість більшого і масивнішого сталевого чи титанового.
Тепер трохи про музику. Підтримка музики була найбільш розрекламованою відмінністю цієї моделі від попередньої 935xt. Виробник говорить про 10 годин музики, але тут є багато факторів які варто враховувати. І замість писати про розміри сховища я скажу, що годинник має не найкращий звук – зрозуміло, що потужності не вистачить для кодування і передачі високоякісного звуку.
Шляхом експериментів я визначів, що різниці у якості бітрейта вище 192 я не можу помітити. Можливо навіть можна і нижчу якість ставити.
Синхронізувати музику з годинником можна за допомогою Garmin Express, але тоді доведеться самостійно копіювати, видаляти і переписувати файли та ще й не забувати про перекодування. Набагато простійший спосіб яким я користуюся – робити все це автоматично за допомогою MusicBee. У мене налаштовано програму записувати на годинник усі пісні з оцінкою 3.5 та вище і перекодовувати їх у 192 Кб/с.
Також суттєвим є те, що годинник видає “плаский” звук – тобто ніяких налаштувань еквалайзера у нього нема і ніякий діапазон частот не перебиває інші. І тому хороші навушники, які можливо не розкриють свого повного потенціалу все одно будуть звучати добре.
Я підключив свої Jabra Elite 65t і з ними практично усі стилі музики (крім можливо класики та максимально екстремальної важкої музики) звучать розбірливо і чітко, хоча може і не достатньо яскраво.
І якщо бути до кінця чесним то з’єднання по Bluetooth іноді переривається на долю секунди – таке стається раз на 2-3 кілометри. І я також помітив, що на деяких піснях частіше. Чи пов’язано це з кодеком чи ще з чимось поки що не знаю.
Але зручність бігати з музикою і не брати з собою телефон – така свобода варта усіх жертв! :)
Додатково годинник вміє відтворювати плейлісти з Spotify, Dizzer, Amazon Music. І для цього навіть не треба підключати його кабелем до комп’ютера – все відбувається по wifi.
Тепер про оксіметр. На додачу до зеленого “лазеру” для вимірювання пульсу годинник має і червоний. Червоні промені дістають глибше крізь шкіру і завдяки цьому можуть вимірювати рівень кисню в крові. Це особливо корисно в горах та під час тривалих і складних тренувать – можна розпізнати проблему до того як з’явилися серйозні наслідки. Ці замінювання можна проводити за власиним вибором, або увімкнути постійне вимірювання і годинник буде самостійно це робити час від часу.
Ще хочу згадати про body battery. Це алгорим Garmin який показує “рівень енергії” впродовж дня. В нормальних умовах 100% буде десь одразу після підйому, і протягом дня заряд падає. Суттєво “батарейку” садять тренування, але також показано і відновлення. Годинник для розрахунку цього показника враховує багато факторів таких як якість та тривалість сну, тривалість навантажень, пульс, насичення крові киснем, загальна активність, висота і таке інше.
Я особливо цією можливістю не користуюся, але коли у мене тренування йшли важко то перевіряв – і дійсно “батарейка” була вже на низькому рівні до початку тренування. Тобто якось доволі непогано воно показує як воно є.
Навушники які передають звук через кістки черепа і до того ж працюють у воді.
Для чого може знадобитися такий спосіб передачі звуку? Головна причина – залишити вуха відкритими щоб чути, що відбувається навколо. Це особливо важливо для тих хто їздить на велосипеді чи бігає там де треба бути уважним до звуків навколо. Друга по порядку причина – навушники для плавання не завжди працюють як мали б (пропускають воду), не зручні та дають поганий звук (я писав про H2O Audio Stream 8Gb, Sony Waterproof Walkman та Aerb 4G Waterproof MP3 Music Player).
У порівнянні з свого часу розрекламованими подібного типу навушниками для плавання FINIS Duo у цієї моделі значно менше недоліків і є суттєві переваги.
Найголовнішою перевагою для мене є спосіб зарядки – це “коробочка” в яку поміщуються навушники і яка підключається до USB. В той час як контакти на кредлі FINIS Duo у мене ламалися вдвічі і замість в чергове просити заміни його я просто припинив їх використовувати.
Також ці навушники значно простіше і швидше одягти, а через те що вони мають набагато меншу площу вони ще й практично непомітні.
Управління помірковано зручне – коли користуєшся кожного тижня то наче все пам’ятаєш, але після перерви треба заново розбиратися. Тобто не інтуітивно. Радує те, що усі кнопки легко знаходити навпомацки.
Що стосується якості звуку то вона мене приємно здивувала. Ні, вона не така щоб прямо назвати її хорошою, але це найкращий звук який я чув у навушників для плавання. Чути усі частоти, дещо звісно зливається у кашу, але у більшості все чути більш-менш розбірливо і навіть є бас непоганий. На мою думку найкраще відтворюється музика не насичена і без значної динаміки по гучності – електрона музики звучить найкраще, трохи гірше рок/метал/поп, зовсім погано класика.
Також навушники мають спеціальний режим для плавання в якому музика звучить яскравіше. І навушники можна використовуати і не у воді. Хоча якщо це основний сценарій використання то я пораджу краще взяти модель не для плавання.
При ціні в $150, яка цілком виправдана як на мене, ці навушники має сенс купувати лише якщо ви плаваєте регулярно і якщо вам важливо плавати з музикою. Навушники не для плавання що працюють за таким же принципом обійдуться вдвічі дешевше.
Хоча це і очевидно, але варто сказати, що музика записується безпосередньо на самі навушники через той же USB-кабель. Підтримуються формати MP3, WAV, WMA, AAC та FLAC. Музику можна завантажити просто скопіювавши файли на драйв яким прикидаються навушники коли підключені до комп’ютера. Ну або можна як я автоматично синхронізувати за допомогою MusicBee.
Нема підтримки Bluetooth.
Батареї має вистачати на 8 годин, але через те що батарає втрачає заряд навіть без використання вистачає їх на 4-5 годин насправді.
Стосовно комфорту можна сказати, що сидять вони добре як під шапочкою так і без неї. Проте без шапочки в залежності від того як ви робите розвороти навушники може зносити з голови, чи як мінімум зрушувати. Тому найкраще їх одягати під шапочку.
Як це часто буває з виробами невеличких компаній вони продаються в інтернет-магазинах під різними назвами. В даному випадку це Yogasleep, Marpac, Rohm та інше.
Цей невеличнкий пристрій є генератором білого шуму який має допомогти засинати.
З таким компактним розміром (3.5 дюйми в діаметрі та 1.75 дюйма по висоті), вазі в 120 грамів та зарядці від mini-USB ціна в $20 не виглядає занадто високою.
Головне питання – чи дійсно білий шум від цього пристрою допомагає заснути? Мені особисто ні, але допомагає розслабитися. Варто зауважити, що шум є не білим, а насправді просто імітацією вентилятора, літаків чи хвиль.
Компактність проте не є перешкодою для гучного звуку – мені вистачає менше ніж на половині. Управління просте і здійснюється трьома кнопками (увімкнути/вимкнути/поміняти шум, гучніше, тихше).
Повна зарядка триває менше години і заряду має вистачати на 4-6 годин.
Коротше якщо є бажання спробувати то сильно розчаровані не будете.
Колись я писав про нашу кава-машинку в пості Кава з молочною пінкою в домашніх умовах, а також про альтернативи доволі дорогим капсулам – Альтернативи капсулам Nespresso. Проте навіть найкращі альтернативи можуть, по-перше, бути для багатьох доволі дорогими. А, по-друге, вибір смаків (помолу, обсмаження, тощо) все одно лишається надзвичайно обмеженим. Та і до того ж хоча використані капсули і можна здати на переробку (ось тут писав про це – Капсули з під кави: переробка) все одно вони є сміттям якого бажано було б уникнути.
Ось ці сталеві капсули і стануть рішенням усіх вищеназваних проблем. Користуватися ними дуже просто: мелемо каву, трамбуємо в капсулу, використовуємо в машинці, миємо, повторити.
Капсули при ціні в $35 за дві штуки на перший погляд є доволі дорогими. Але насправді якщо пити каву хоча б раз на день то вийдуть в плюс вже за перший місяць.
Заклеюються капсули “кришечками” з фольги (100 штук входять в комплект) які можна докупити за $9 за 100 штук.
З мінусів можна назвати те, що щільно напхати і правильно помолоти каву вийде не з першого разу. І чесно кажучи з усієї кави, навіть з тієї з якої виходить смачна у французькому пресі чи кемексі – виходить так собі. Тобто каву треба ще підбирати. Але на мою думку для користувачів машинок Nespresso це те що треба мати.
Замість писати про набір характеристик та інші показники я краще порівняю цей вело-тренажер з тим, що давно вже ним користуюся, а саме з Wahoo Fitness KICKR SNAP.
Перше, що треба одразу пояснити – це ціна: KICKR Snap коштує $600, в той час як KICKR – $1200. Звісно свої я купив зі знижками, але все одно пропорції цін зберігаються. Той що дешевший то мій повсякденний на якому я кручу свій Felt B16. А той що дорожчий і новіший – то на ньому Оленка крутить на BMC SLR01.
І власне головне питання в тому, що ж робить ціну вдвічі вищою і чи варто воно того. Я почав користуватися цим тренажером через те що здав свій TT-велосипед у майстерню для обслуговування і перевіс на шосейник.
Перше – KICKR є так званим тренажером з прямим приводом. Тобто заднє колесо знімається, велосипед монтується на станок і цепка безпосередньо крутить зірочки на станку. Цим досягається те, що не стирається шина і навантаження не залежить від шини та того наскільки сильно накачане колесо. Ну і результати точніші – виробник говорить про плюс/мінус 2% точності у вимірюванні потужності.
До того ж на тринажері є двигун який емулює гірки як вгору, так і вниз – “крутить” за тебе поки несешся з гірки. І відносно велике та доволі важке колесо з грузом роблять поїздку в цілому більш реалістичною.
Також така конструкція роблять цей тренажер надзвичайно тихим. Звісно від нього шум є, але він тихіший ніж цепка, педалі та сам велосипедист. Тож його можна сміливо використовувати навіть у квартирах де зі звукоізоляцією не надто добре. Лише підстелити килимок і все буде чудово.
На тренажері можна поміняти касету, налаштувати дуже легко на колеса іншого розміру та монтувати велосипеди як зі звичайною так і thru віссю.
Для когось буде важливо те, що цей тренажер може емулювати навантаження до 2000 ватт (а новий аж до 2200).
Підключення до велокомп’ютера, спотривного годинника чи лептопа/планшета відбувається як через Bluetooth так і ANT+. Більше того – тренажер вміє працювати без живлення від розетки, тобто на тій енергії яку генерує велосипедист. Але тоді звісно імітація спуску з гірки не працює.
Це все були плюси. Тепер про мінуси.
Та сама можливість використовувати будь-яку касету (насправді ні) стане проблемою коли треба швидко перемикатися між велосипедами – у KICKR Snap просто одним винтом регулюєш прилягання валику супротиву.
Вага помітно більша. І хоча це робить поїздки більш реалістичними для деяких людей просто переміщувати тренажер може бути проблемою.
Нейтральне. Тренажер як і старіші моделі треба час від часу калібрувати. Це виправили у моделі від 2020-го року (версія 5). І хоча це не є особливо складною процедурою треба про це пам’ятати – не можна просто сісти і їхати.
Так як же власне відповісти на питання про те чи варто брати KICKR замість KICKR Snap? На мою думку якщо сума для вас є не підйомною то не варто. Не дивлячись на всі переваги у точності та можливості використовувати більш різноманітний парк велосипедів – не дивлячись на все це можна успішно проводити тренування та поїздки в Zwift і на KICKR Snap (що я роблю вже кілька років), і навіть на дешевшому тренажері.
Так, дійсно є певен вищий рівень комфорту в цілому і лише через це, або якщо для вас точність вимірювання важить дуже багато варто брати дорожчу модель.
