Nicolas Van Pallandt. Anvil / Ніколас ван Палландт. Ковадло (1998)

Книга в якій поєднано аж занадто багато сюжетних ходів, персонажів та історій. І хоча в книзі є дуже хороші елементи які б хотілося побачити детальніше викладеними, проте є і доволі прохідні, або взагалі незрозуміло для чого додані. Сюжет просувається якимись ривками з абсолютно зайвими паузами де розказують про переживання дійових осіб, їх минуле і таке інше.

Події книги відбуваються в світі з дуже високою силою тяжіння (звідти і назва), але люди на цій планеті живуть під захистом силового поля у єдиному місті на всій планеті. Головний герой прибуває на планету щоб розслідувати загибель своєї сестри, а далі починається сумбур в якому іноді видно структуру. Для прикладу неповних список сюжетних ліній: прадавні австралійці та їх звичаї, субкультура бігунів по дахах, розвідка космосу та відкриття залишків чужинської цивілізації, недбала поліція та продажні урядові структури, незаконні дії загребущих корпорації, стеження уряду за усім що можна і при цьому суворі закони про недоторканість особистого життя, життя у віртуальному світі, ідеологія та тероризм, … і так – це не повний список.

В цілому книга читається надзвичайно нерівно – іноді несеться і не можна відірватися, а місцями докладаєш зусилля щоб подолати наступний фрагмент.

І у підсумку все розв’язується не те щоб погано чи очікувано, ні, воно якось ніяк розв’язується. І прочитавши книгу є певне відчуття, що вона тобі як читачеві дуже мало дала.

Оцінки:

2023/07/30 – Beaver Lake Aquathlon

Організатори цього старту ті самі що і у Pine Lake Aquathlon. Тобто це маленький, навіть крихітний місцевий старт який проходив без волонтерів та поліції. Тут і дистанція коротка, і людей мало.

Місце старту – озеро Бобрів (Beaver Lake) яке від нас на відстані 30 хвилин машиною. Густий ліс, великі будинки на здоровенних ділянках, відсутність людей на вулицях (та і вулиці це по суті дороги в лісі), олені ходять собі нелякані. Коротше усе виглядає багато і безлюдно.

Плавання 1600 метрів по дуже спокійній воді проте мало проблему з тим, що два буї навколо яких треба було обпливати було не видно з берега взагалі. Нам вказали напрямок куди треба пливсти, а “там вже побачите”.

Цього разу я плив у костюмі Zone3 Vanquish – вода була тепла і це був правильний вибір. До того ж після плавання його дуже легко і швидко знімати, тож для коротких і швидких дистанцій це дуже хороший костюм.

Зі старту кілька людей як божевільні понеслися вперед, я проте не сильно поспішав. Перші метрів 300 проплив впритул за іншою учасницею, а коли вона почала втрачати швидкість то вже докладав зусилля щоб наблизитися до тих трьох, що були попереду.

На половині дистанції хлопець який приплив першим упіріщів так, що виліз з води хвилини 3 перед нами. Просто безумна швидкість плавання.
Я ж зміг догнати і триматися за учасником який приплив третів. Той що був перед ним поплив кудись не туди і мусив вертатися. Тож ми троє вилізли з води майже одночасно.

В транзитці якось не надто швидко все вийшло, проте на мій подив інші учасники що вилізли з води разом зі мною затрималися ще більше.

Цього разу біг у Nike ZoomX Vaporfly NEXT% і остаточно вирішив – ця модель не для мене. Тугуваті до легкого дискомфорту в носку, але при цьому п’ята на кожному кроці майже вилітає з кросівка. Підошва класна, пружня та енергійна, а от верх та ширина не мої взагалі.

Ну коротше побіг я знаючи, що переді мною учасник має десь 1200 метрів фори і не дуже очікував його обійти – може, думав, на фінішу його побачу попереду як буду добре бігти. Швидкість тримав більш-менш однакову усю дистанцію. Бігти до речі було 6.5 км. Вулиці не перекриті, але машин не було як я вже згадував. Більше того – усі повороти лише направо, тому ніде дорогу не перебігали.

Коротше біг якось так собі, позаду нікого не видно, а ліс та повороти дороги не дують можливість бачити більше ніж 200-300 метрів назад. Аж ось на 3-му кілометрі бачу попереду самотнього бігуна який неспішно так собі потюпцем біжить. Спочатку подумав, що то сам по собі бігун. Але коли обганяв його побачив, що він у шортах для плавання-бігу (це такий новий спорт є). Перепитав – так, каже, я першим приплив.

Тоді вже лишалося не знижувати темп, що власне мені і вдалося зробити.

Коротше прибіг я першим і було важко бігти в тому сенсі, що я викладався. Але як і завжди на коротких дистанціях вже за кілька хвилин було відчуття, що можу стартувати ще раз.

Дані з годинника – Garmin Connect.

Mars Attacks! (1996)

Серія книг події в яких розвивають чи то під час вторгнення марсианських військ, чи вже після завоювання і підкорення ними Землі. Трошки почитавши про цю серію я зрозумів, що вона надихнута чи то коміксами, чи то картками які збирали діти у 60-х роках. Але і ці книги написані різними авторами, і фільм Mars Attacks! належать до одного всесвіту.

Книги ці скоріше смішні у своїй примітивності, але цим і розважають.

Уся серія на Good Reads – Mars Attacks prose Series by Nathan Archer | Goodreads.

Nathan Archer, Lawrence Watt-Evans. Martian Deathtrap / Нейтан Арчер, Лоуренс Ватт-Еванс. Марсианська смертельна пастка (1996)

Під час атаки марсіан група випадкових людей (рокери, багата молодь, пересічна родина) опиняються у віддаленому великому будинку де бігають потаємними кімнатами ховаючись від кількох марсиан які на них полюють. Додатково ще є гіганські комахи та павуки яких вивели та привезли на Землю ті самі марсиани. Ну і автори не бояться нищити дійових осіб направо і наліво.

Сюжет доволі дурний, сама історія безглузда і не має ні сенсу, ні моралі, та взагалі нічого крім випадкової біганини. Але через те, що викладено усе доволі жваво дочитати можна без особливо неприємних емоцій. Проте радити не можу аж ніяк.

Це можна назвали гумористичною фантастикою, але такий гумор мене не надто смішить.

Оцінки:

Ray W. Murill. War Dogs of the Golden Horde / Рей Мюрріл. Бойові пси Золотої Орди (1996)

Події цієї книги відбуваються у Монголії та на кордоні Китаю коли марсіани вже окупували частину Землі (рашку наприклад), але не змогли захопити всю планету.

Цікавого в книзі те, що головний герой є монголом який намагається відновити Золоту Орду, робить це за підтримки марсіан та починає свій завойовницький похід.

Марсіани не можуть контролювати монголів які несуть смерть та руйнування, китайці не можуть їм протистояти. В цілому все дуже криваво, епічно, пафосно і так серйозно, що лише через це стає смішно.

Книга насправді не дуже хороша і вирізняється лише одним своїм аспектом – абсолютно незвичною логікою, мораллю та ходом думок нового Чингізхана та його наближених. Лише через це і дочитав. Проте так само ради не можу аж ніяк.

Оцінки:

Breville Smart Grinder Pro

Разом з еспресо-машиною я також придбав (але вже не по акції) автоматичну кавомолку. Повна ціна її $200 (на сайті виробника – the Smart Grinder™ Pro | Breville (US)). Хоча я певний час полював на знижку, але на момент написання цього посту так її не бачив досі за більше ніж рік.

Одразу виникає питання – а чому б не придбати машинку з вбудованою кавомолкою як Barista Express? І це справді має певний сенс – займає менше місця, усе в одному приладі. Але почитавши форуми і відгуки я зробив висновок, що окрема кавомолка є кращим варіантом: її використовують частіше, а отже і обслуговувати чи міняти її зручніше окремо. До того ж можливість з часом замінити або еспресо-машину, або кавомолку – це може бути значно дешевше і простіше.

Кавомолка має кілька налаштувань серед яких найважливішими є дрібнота помолу (я ставлю 6 для еспресо та 38 для кемексу). І другий – час помолу. Для мене досі дивно чому саме час, а не вага помеленої кави. Проте ось так. Тому я зважую каву окремо і потім засипаю її в машинку замість тримати усі зерна з пачки в контейнері призначеному для цього.

Також є можливість налаштувати внутрішню дрібному (чи що воно там таке) навколо механізму – там я поставив 8 згідно рекомендаціям з інтернетів.

Разом з машинкою йдуть насадки для порта-фільтрів двох найбільш популярних розмірів. І також є кнопка яку натискає порта-фільтер. Тобто можна налаштувати машинку як треба, вставити в насадку фільтр і машинка почне молотити автоматично.

У підсумку – дорого, але ми дуже задоволені і користуємося щодня, часто неодноразово.

Breville Bambino Plus

Вже доволі давно я хотів купити собі еспресо-машину додому, підписався на кілька YouTube-каналів від спеціалістів щоб визначитися, що саме я хочу. І ця машинка часто згадується в рекомендаціях чи списках найкращих для своєї цінової категорії.

Повна ціна складає $500 (на сайті виробника – the Bambino® Plus | Breville (US)), але я дочекався таки акції і купив її за $400. Також хочу звернути увагу на слово Plus в назві моделі – є суттєва різниця між Bambino та Bambino Plus.

Також щоб молоти каву для еспресо купив собі за тією ж акцією Breville Smart Grinder Pro.

Оскільки я не надто великий спеціаліст в есперсо, то наведу лише деякі характеристики:

  • Машинка дуже швидко готова до роботи – буквально за кілька секунд.
  • Портафільтер (“корзинка” для кави) – 54 мм, одна з найбільш поширених. Докупив собі потім від стороннього виробника.
  • В комплекті йде портафільтер з чотирма вставками на 1 чи порції, ємність для молока та щітки для чистки.
  • Що стосується стімера (той що робить піну з молока) то тут виявилося все просто – можна навіть поставити молоко, увімкнути і просто чекати. Все і автоматично виходить дуже добре.

Кава ж вимагає ще певного навчання від мене. Які семе зерна, дрібнота помолу, обсяг у грамах і тому подібне – поки що підбираю. Ускладнюється все те, що кава яку ми вживаємо зазвичай (підписки від Atlas Coffee Club та Trade) призначена для кемекса чи аеропресу або французького пресу і не надто добре для еспресо. Оскільки я особисто люблю доволі легку, але кислувати каву, можна навіть з фруктовим присмаком то те що виходить з неї як еспресо таке кисле, що аж занадто.

Але в цілому це покупка якою я задоволений, хоча вона звісно і дорога. Сама машинка якою ми користуємося не кожного дня створює певну атмосферу та ритуали які наче аж збагачують насолоду від порції кави. А можливість робити молочну піну іноді цінна сама по собі.

Проте треба пам’ятати – машинки такі потребують регулярної чистки, ремоту та обслуговування взагалі. І тут вони в простоті використання значно програють не лише кемексу, але і дешевим автоматами як Nespreso. Ми, до речі, своєї Nespreso позбулися, бо її виробник Nestle досі працює в Московії, а отже фінансує вбивства українців.

2023/07/22 – Seafair Triathlon

І знову на своє день народження робив цей триатлон який рекламують як “єдиний триатлон в Сіетлі”. Треба сказати, що у попередні роки (2019/07/21 – Seafair Triathlon 2019 – 1:13:56, 2018-07-26 – Seafair Olympic Triathlon – 2:01:43 та 2012-07-22–Seafair Triathlon, Seward Park, WA) цей старт мав олімпійську дистанцію. Але як і інші невеликі старти (як 2023/07/08 – Black Diamond Triathlon) схоже постраждав від COVID-19 і цього разу з дистанцій на вибір були лише спринт та супер-спринт. Але з іншого боку майже півтори тисячі учасників.

Старт проходить в одному з парків Сіетла (Seward Park) і традиційно затримався на 30 хвилин. Плавання зробили по вікових групах. І в цілому плавання пройшло доволі добре, якщо не враховувати, що одне око в окулярах одразу набрало води, а інше сліпило сонце :) Тобто майже нічого не бачив, але усю дорогу було за ким пливсти і на буйки майже не дивився. Плавання вийшло за 11:35, наче і не погано, але нічого надзвичайного. Проте це 2-й результат в моїй віковій групі.

Цього разу плив у костюмі Zone3 Vanquish і оцінив наскільки його легко і швидко знімати (у порівнянні з Blueseventy Helix) і наскільки він не теплий – це був правильний вибір враховуючи температуру води.

Відносно швидко впорався в транзитці і побіг на вело-етап. Скочив на вел і почав крутити. Через те, що стартувало дуже багато людей і багато хвиль стартували до моєї групи на вело постійно і беззупинно когось обганяв. В принципі траса доволі проста – вперед по набережні, трошки поворотів до оберта на 180 градусів, потім тією ж дорогою назад.

І навіть не було складних гірок, хоча певні підйоми були. Але більшою проблемою була якість асфальту – через постійні підйоми-спуски він в Сіетлі постійно “пливе” і багато де просто латка на латці. Ну і натовп на вело іноді створював проблеми. Але вдалося добре викластися і якось доїхати без особливих проблем.

Вело вийшло за 37:10 – це 1-й результат в моїй групі.

Трошки затримався в транзитці, але теж на занадто і подіб. Спочатку трошки себе стримував, але почувався добре і набрав темп. Почав обходити людей… А десь на 2.5 км дистанції мене страшенно хекаючі обігнав ще один учасник у кого на нозі було написано 48 років вік. Подумав триматися за ним, але відчувалося, що трошки занадто. Потім згадав, що попереду крута гірка десь метрів 300 довжиною – можна спробувати стратегічно зберегти на ній сили і прискоритися після неї.

Той що мене обійшов швидко біг і в гору. Я і думаю – здохне, наздожену його. Але він і з гірки нісся як божевільний. Ну добре, думаю собі, останні 1.5 км треба поступово підвищувати темп. Але на жаль як я не старався, проте навіть скоротити відставання не вдалося.

Біг вийшов за 20:40, чим я в принципі задоволений враховуючи ту круту гірку. Але цього очевидно не вистачило щоб виграти :(

Ну і в результаті я з часом 1:12:22 другий в своїй групі, 19-й серед чоловіків та 20-й в загальному заліку.

Дані з годинника – Garmin Connect.

Therabody SmartGoggles

Виробник таких чудових массажерів як Theragun G3 та Theragun Mini, а також різних варіацій куль та роликів для само-масажу (як Therabody Wave Duo) доволі регулярно анонсує нові продукти.

Ось ця маска для очей яка має допомогти засинати і навіть позбавляти головного болю мене зацікавила і я її придбав. Повна ціна в $200 (на сайті виробника – Smart Goggles Eye Mask and Smart Eye Massager | Therabody) доволі висока, але якщо маска працює – воно цього варте. Отже – чи працює вона?

Я би сказав і так, і ні. Не працює в тому сенсі, що коли я не можу ніяк заснути, то маска насправді не зробить дива і не приспить мене. Але якщо я занадто рано прокинувся (постійно таке зі мною буває), чи вже в напів-сні, але ніяк не провалюся – ось тут вона і допоможе.

Маска доволі щильно прилягає до обличчя і навіть трошки тисне на очі. Можна увімкнути легкий обігрів очей, що допомагає деяким людям застнути. А далі вмикається один з режимів в якому маска періодично масужує скроні та точку між бровами. Уся процедура триває здається 15 хвилин і спочатку наче нічого не відбувається, але з часом розслабляєшся і починаєш відпливати в країну снів.

Зроблено її дуже якісно і виглядає вона як дорогий якісний продукт.

Управління можливе як кнопками на масці так і за допомогою додатку на телефоні.

Заряд тримає на кілька сеансів (точно не пам’ятаю скільки), заряджається від USB-C.

В цілому покупкою задоволений, але не візьмуся рекомендувати через те, що це доволі дорога скоріше забаганка, а не засіб який діє гарантовано.

2023/07/08 – Black Diamond Triathlon

Колись дуже давно я стартував на цих змаганнях (2012-09-15-Black Diamond Half Iron Man, Enumclaw, WA) і то була моя перша половинка Iron Man. Минуло 11 років з того часу, старт став меншим і зникла та сама половинка з варіантів. Проте мені все одно треба було робити олімпійську дистанцію, а тому це був хороший варіант.

Машиною до міста Enumclaw біля якого проходив старт їхати трошки більше години і ми вирішили заночувати там. Але чесно кажучи можна було приїхати і в день старту (лише виїхати довелося б о 4-й ранку).

Старт трошки затягнули, довелося розминку на плавання робити двічі. Стартували з води і усім натовпом одразу. І це був мабуть найагресивніший страт з яких я пам’ятаю – зі старта усі понеслися як шалені, надзвичайно щільно, постійні удари зліва та з права, сам на когось налітаєш, на тебе налітають… Не допомагало і те, що вирішив пливсти у костюмі Blueseventy Helix і двох шапках – перші метрів 300 дуже перегрівся і навіть запанікував. Проте вдалося зусиллям заспокоїтися і вже пливсти далі більш нормально.

Плавання було в 2 кола, але без виходу з води. На другому колі знову невеличка колотнеча – обганяли повільних плавціх хто стартував спринт. Але в цілом проплив нормально, хоча час 27:12 не так щоб хороший.

Доволі довга пробіжка до транзитки, якось довго не вдавалося зняти костюм, але врешті схопив вел (їхав на BMC Teammachine бо під час останньої подорожі в Колораду авіакомпанія пошкодила мій BMC Timemachine) і в дорогу. Доволі швидко у нас з кількох люде сформувалася група яка тримала високий темп, але якщо чесно то багато було і драфтингу. Проте ніхто не перевіряв, тому якось так і доїхали. На останніх кілометрах 15 третина групи відвалилася, а на останніх 5 нас залишилося лише троє.

Вело вийшло 1:06:02 і навіть не знаю чи добре це чи ні, але відчуваю, що попрацював і розумно доклав зусилля, а тому задоволений.

Бігти цього разу вирішив у кросах Saucony Endorphin Pro, що було правильним рішенням оскільки друга половина дистанції проходила по доволі розчовганому гравію і саме ця модель супер-кросівок з тих які в мене є якраз найкраще підходить для такого.

Почав так щоб трошки себе стримувати і на початку бігу обійшов пару людей. Далі решту дистанції підтягувався до дівчини (перша з жінок) яку таки обійшов за 4 км до фінішу. І хоча можна було б пробігти трошки швидше, проте теж є відчуття, що розумно розподілив зусилля. І у підсумку біг вийшов за 44:55.

В загальному заліку я 9-й, а у своїй віковій групі – 2-й. Протокол змагань – Black Diamond Triathlon Results (runsignup.com). Дані з годинника – Garmin Connect.

Fitletic Hydration Running Belt

Не надто відомий виробник (Running Belt and Hydration Packs | Fitletic™) біговий пояс від якого я купив лише тому, що десь прочитав хороший відгук про нього. І пояс дійсно виявився ледь не найкращим з усіх! Принаймні в порівнянні з широко відомим Amphipod RunLite Belt. Не те щоб він був ідеальним, але дійсно вартий уваги. Кілька ключових характеристик:

  • Не стрибає взагалі. Тобто налаштував його довжину, замкнув і побіг забувши про нього.
  • Велика кишеня куди легко поміщується мій Samsung Galaxy S10+.
  • Пляшка яка йде в комплекті доволі легко виймається, або садиться у “гніздо” і фіксується еластичною петлею.
  • Великий недолік пляшки – вона не закривається, а натомість в ній є клапан. З одного боку пити легше – натискаєш трошки і рідина ллється. А мінус в тому, що коли я розводжу у воді щось типу пігулок SiS чи пігулок GU то вони повільно виділяють газ який іноді призводить до “викидів” рідини. Біжиш собі, аж раптом чвірк з пляшки.
  • Є кріплення для трьох гелів.
  • Ціна в $38 не так щоб і дорого у порівнянні з іншими брендами, але і не так щоб зовсім дешево.