Hoka One One Clifton 4

Призначення та характеристики

Максималістичні (ось тут трохи історії бігових кросівок – Коротка історія бігових кросівок) нейтральні щоденні кросівки, ось що це таке :)

Одразу перейдемо до характеристик:

  • Ціна. На момент написання ця модель продається за $$120-130 і вони щойно почали з’являтися на розпродажах за $90, але лише для деяких розмірів.
  • Вага – 264 грами (9.3 унції).
  • Підйом – 5 мм.
  • Матеріал підошви – EVA.
  • На сайті виробника – https://www.hokaoneone.com/mens-road/clifton-4/1016723.html.

 

Враження

Я власне дуже давно хотів спробувати цю модель, але аж до 4-ї версії всі кросівки від Hoka були занадто вузькими для мене в районі пальців. І це перша модель від виробника в якій моїй ступні комфортно.

Певні переживання були пов’язані з тим що у кросівок дуже товста підошва яка додає кілька сантиметрів зросту може поміняти всю механіку бігу. І я чув від деяких людей що їм довелося недовго звикати до кросівок саме тому що вони почувалися вищими у них. У мене ж нічого такого не було – одяг і одразу побіг.

Кросівки хоча і виглядають великими проте є одними з найлегших для щоденного бігу. Підошва м’яка і навіть розслаблює, тому швидко в них бігти це себе примушувати треба. І взагалі за відчуттями на нозі вони дуже схожі на New Balance Fresh Foam.

Мені по великому рахунку все подобається крім того що як я вже вище зазначив кросівки може занадто “розслаблені” і в них хочеться бігти все легше і повільніше :)

А враховуючи те що біг мені досі не дуже легко дається після операції на коліна ці кросівки були доречним придбанням про яке я не шкодую.

Чи варто і коли варто їх купувати? При будь-яких проблемах з колінами чи коли ви відчуваєте що вам треба м’якішу підошву, але при цьому не хочете збільшувати підйом підошви ці кросівки будуть правильним вибором. Для змагань, дистанцій 10 км і коротших, для не асфальтового покриття вибирати їх не варто.

Оцінки:

 

Peter F. Hamilton. Void / Пітер Гамільтон. Порожнеча (2008-2010)

Серія є прямим продовженням Саги Співдружності і події її відбуваються у тому ж світі і навіть іноді з тими ж дійовими особами, але через 1200 років від подій описаних в книгах Саги.

Серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/43520-void.

 

The Dreaming Void/ Сни Порожнечі (2008)

Як завжди у автора більшу частину книги присвячено знайомству з дійовими особами то неспішному розкручуванні подій. Але ця книга це просто щось особливо – тут 80%, а то і більше відведено якраз під “розкручування”. Вже звично що перед нами виникають все нові і нові герої та відкриваються все нові і нові деталі, але якось забагато усього…

Отже у післявоєнному світі людство перейшло на новий етап розвитку. Частина людей злилася свідомістю з іншими і по суті живе у віртуальній реальності при цьому контролюючи та впливаючи на реальний світ. Також бойові технологій та технології космічних подорожей зробили крок уперед і є певна кількість бойових сцен де ми можемо побачити їх у дії.

Але головна інтрига та проблема – це Порожнеча. Невідоме ніщо у центрі нашої галактики яке за твердженнями інших старіших рас час від часу поглинає великі фрагменти галактики. Звідти нема ні сигналів ні матеріальних об’єктів. І звідти ніхто не повернувся. Але у людей з’являється сновидець який бачить і поширює серед інших картини з життя всередині Порожнечі. І там виявляється існує світ фентазі де люди володіють екстрасенсорними здібно тями, вміють впливати на гени і таке інше. Тобто частина книги є майже чистою такою фентазі відірваною від іншої книги.

Ну і от там боротьба фракції, планет та сект, пошук нового сновидця і все таке… Наче і багато усього відбувається, але читати чомусь не надто цікаво та і дуже багато читати доводиться. Мені ця книга пішла дуже погана і витратив я на неї в рази більше часу ніж планував. Тому і з іншими книгами цієї серії поки поспішати не буду – почитаю поки щось легше і жвавіше щоб відновитися. Власне це поки що найгірше що я читав у автора, навіть можна відверто сказати що погано вийшло.

Оцінки:

2Toms SportShield

 

Призначення та характеристики

Ще одне рішення для запобігання пухирів на шкірі та пов’язаних з ними проблем.

  • Ціна: $$10-13 за банку.
  • Обсяг: 1.5 унції.
  • За твердженнями виробника засіб працює аж 24 години і не змивається ні потом (що логічно) ні водою (що я особисто не перевіряв).
  • На сайті виробника – http://www.2toms.com/sportshield/.

 

 

Враження від використання

Цей засіб є альтернативою добре відомим та теж хорошим рішенням від Bodyglide та Mission. Також варто зазначити що у виробника ще є спеціальні засобі для сідниць (тобто для велоспорту) та для жінок (тобто засіб можна також наносити на чутливі зони).

Перше що треба відзначити це те що засіб рідкий і наноситься за допомогою пластикової кулі вбудованої прямо у банку. І крім того він страшенно замазючий – до чого не торкнешся усе буде вкрите ним і допоможе потім лише мило. Тому засіб вкрай раджу наносити в останню чергу після того як наклеїли всі пластирі, одягли весь одяг та прилади, зав’язали повороски, залили воду у пляшки, тощо.

Я виключно використовую цю штуку коли бігаю інтервали на доріжці – оскільки все відбувається в приміщенні то одягаю майку та коротенькі бігові труси. Але в той же час я не надто худий і без будь-якого засобу від пухирів за 40 тренування здеру собі до крові шкіру на внутрішній стороні стегон та біцепсів (об краї трусів та майки). Так от з усіх засобів що я пробував саме цей працює найкраще і тримається до кінця тренування.

Також у засобу майже нема запаху, його чутно лише зблизька під час нанесення. І одяг не залишається з плямами – після прання нічого не помітно взагалі.

Ще варто зазначити що я користуюся невеличкою баночкою вже майже 5 років (раз на тиждень десь) і засіб там досі є. Тобто він ще й вигідний по грошах у порівнянні з іншими.

Оцінки:

[переклад] H-Blockx – Risin’ High

Ну в цілому це пісня про… ем… ну коротше з тексту очевидно про що пісня. Але вона мені все одно подобається бо вона динамічна, жвава і енергійна і під неї добре бігати чи займатися в залі. Ну і просто, не все ж розумні тексти слухати та читати ;)

У мене здоровенний ледачий дінг-донг,
Велетенський як Кінг Конг,
Навіть не сумнівайся –
Так і є.

Коли ми бачимося ти одразу його хапаєш –
Тобі так само подобається як і мені?

Коли ти тримаєш його міцно але ніжно
То все як і має бути.
І ти знаєш
Що хочеш бути зі мною сьогодні.

Піднімається, піднімається, дай волю своєму бажанню…
Піднімається, піднімається, дай волю своєму бажанню…
Піднімається, піднімається, дай волю своєму бажанню…
Піднімається, піднімається, дай волю своєму бажанню…

А ти, хлопче, коли трусишся від хвилювання у своїй кімнаті
Перед тим як до тебе прийде дівчина
То думаєш всяке таке
Щоб ти зробив би з нею.

Але попустися і розслабся –
Вона прийде і піде і нічого ти не зробиш,
Бо ти сцикло
І я буду ганяти тебе підсрачниками.

Тому що у мене є здоровенний і ледачій дінг-донг,
Велетенський як Кінг Конг.

Ей, дівчино, я би тобі вдув, али ти кажеш “Ні”,
А маєш сказати:
“Розщепи мене навпіл своєю штукою,
Підніми її вгору, хочу на ній політати.”

Тому що у мене є здоровенний і ледачій дінг-донг,
Велетенський як Кінг Конг.

Піднімається, піднімається, дай волю своєму бажанню…
Піднімається, піднімається, дай волю своєму бажанню…
Піднімається, піднімається, дай волю своєму бажанню…
Піднімається, піднімається, дай волю своєму бажанню…

[переклад] Think About Mutation – Superman

Якщо вам цікаво то цей жанр називається industrial і знаходиться десь посередині між роком, металом, електронщиною та діджейщиною…

Рад, два, три, чєтирє!

Працюю під байдужими небесами –
І це така моя слухова насолода.
А ти читаєш книги про неподобствами які важко уявити
І виглядаєш знервовано і розумно,
До завтрєва моя божевільна любовь.

У мене постійне бажання дивитися фільми жахів –
Чи значить це що поганий?
Дивлюся фільми про гвалтівників
І нервуюся та не сплю ночами,
До завтрєва моя божевільна любовь.

Я буду твоїм Суперменом,
Віднесу тебе додому осяяним вечором,
Солодкі цілунки розсіють ніч.

Ми прочитали усі книги про неподобства які важко уявити,
Ми вбиваємо знерововано та розумно.
До завтрєва моя божевільна любовь,
Я буду твоїм Суперменом…

Beats Studio Wireless

Характеристики

Щоб не було ніяких сумнівів – це офісні (ну або для транспорту та вештання містом) навушники від дуже розкрученого бренду. Настільки розкрученого що спеціалісти в один голос кажуть що навушники не варті таких грошей. Але їх усе одно купують і з задоволенням носять – бо, повторюся, розкручений бренд. І не дивно що виробника купила Apple – вони якраз і спеціалізуються на тому щоб дорожче ніж мало б сенс продавати хорошої (але не неймовірної) якості речі за які споживачі раді переплачувати в рази.

Характеристики на які варто звернути увагу:

  • Ціна. На момент купівлі (літо 2016-го) складала $300, зараз іноді можна знайти на розпродажах за $250. Але вже є у продажу третя версія ціна якої починається з $350. Ціна повність залежить від кольору і більш нічого.
  • Підключення до звуковідтворюючих пристроїв як аудіо-кабелем так і через Bluetooth (до 10 метрів).
  • Система шумоподавлення.
  • Час роботи від батареї виробником заявлено в 12 годин, але в реальності добре якщо години 4 отримаєте. Тобто брешуть і дуже сильно.
  • Зарядка від micro USB. Навушники мають індикатор зарядки.
  • Вбудований мікрофон для дзвінків.
  • В комплекті крім навушників зараз йдуть аудіокабелі з та без мікрофону, USB-кабель та жорсткий чохол.
  • На сайті виробника – https://www.beatsbydre.com/headphones/studio3-wireless

 

Враження від використання

Буду порівнювати ці навушники з моїми улюбленими і щоденними офісними Bose QC25 – вони у однаковій ціновій категорії і мають більш-менш однаковий набір характеристик.

Звук це звісно головне за чим треба навушники порівнювати. Що одразу помічаєш у Beats так це дуже глибокий і сильний бас який насправді “качає” – композиції практично будь-якого жанру звучать якось жвавіше з таким басом. І він не те щоб ненормально накручений, ні. Все зроблено дуже добре і бас виразний і нічого не перекриває і так само добре чути деталі. Проте з часом я особисто трохи втомлююся від такої агресивності бумкання. Хоча для певних видів музики (як, наприклад, хіп-хоп чи електронщина) звук виходить соковитішим саме у цих навушників. Мій вибір – “слабкіший” і спокійніший звук від Bose – якийсь він більш натуральний, чи що.

Комфорт. Якщо за якість звука можна сперечатися бо безумовно знайдуться ті кому буде до вподоби глибший бас то в плані комфорту QC25 виграють. Ці навушники якось трошки розплющують вуха і лежать набагато ближче до них що з часом стає проблемою – вони просто починають муляти. Після буквально пів-години знімаю Bose, одягаю QC25 і вуха аж кричать “дякую”.

Безпровідність є великою перевагою Beats. В принципі Bose теж вже мають безпровідну модель QC35, але ось прямо зараз при наявності цих двох навушників у мене я надам перевагу у транспорті Beats.

Якість шумоподавлення у Bose також краща – я навіть ними користуюся в літаку без будь-якого звуку і навушники “вимикають” майже весь шум двигунів. Але і Beats має дуже пристойну якість шумоподавлення, проте все ж таки відсікає в рази (так – в рази) менше шумів. І це не Бітс погані – це наскільки Бос хороші.

Якість звуку від мікрофону дуже погана. Для мене це не вирішальний фактор, але варто знати що чути вас буде дуже погано (тихо і нерозбірливо) якщо ви будете приймати дзвінки в цих навушниках.

І нарешті головне – чи варті ці навушники своїх грошей. Як на мене то ні – звук не такий як мені подобається, шумоподавлення трошки гірше, комфорт суттєво гірше. Проте якщо вам важливий глибокий і агресивний бас, безпроводність і головне відомість бренду (щоб вас помічали) то саме ці навушники можуть бути непоганим вибором. Якби ціна на них була до $200 то я оцінив би їх суттєво вище.

Оцінки:

2017-10-15 Magnuson Park MFG Cyclocross

 

Другий мій циклокрос пройшов набагато краще за попередній – не те щоби я показав набагато кращий результат, але було хоч зрозуміло що треба і чого не треба робити. Більш-менш тим що я робив на дистанції я задоволений.

Власне як і на попередньому старті я був у групі початківців і так само нам дали проїхати 40 хвилин – я встиг зробити 5 кіл.

У порівняння з попереднім циклокросом тут дистанція була легша – довгі прямі ділянки, широкі повороти, майже відсутні горки. Новим було наявність гравію – виявилося що велосипеди (у всіх, а не лише у мене як я думав спочатку) не дуже добре тримаються на ньому і колеса їдуть вбік. Я навіть добряче впав на одному повороті, здер шкіри так нормально на правій нозі і продер до дірок нові вело-труси :(

Ще остаточно стало зрозуміло що треба вчитися якомога швидше застрибувати на велосипед – на відео видно як багато часу я витрачаю на те щоб опинитися знову у сідлі.

Також з минулого разу я зменшив тиск у своїх колесах (35 мм ширина) з 90 psi до 35 і виявилося що так набагато комфортніше, не трусить майже і завдяки цьому я можу їхати швидше.

 

Результати мої – 17 місце з 55 новачків (https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=117359&did=128089&cid=660657). Як можна побачити перше коло (і це нормально) виходить майже вдвічі повільніше ніж усі інші – занадто щільно усі їдуть і заважають одне одному. А потім коли трошки розтягнуться можна вже пробувати боротися і обганяти одне одного.

Поки що подобається і буду пробувати ще…

 

Rudy Rydon Golf

 

Призначення та характеристики

Спортивні окуляри які не зважаючи на назву можна використовувати не лише для гольфу – я в них бігаю та іноді катаюсь на велосипеді. Але про назву трохи нижче.

Суттєві характеристики:

  • Ціна: повна ціна складає $275 (http://www.e-rudy.com/en/products/detail/SN798514G), але мені вони дісталися безкоштовно… Умовно безкоштовно – страховка на зір покриває $300 на окуляри і я її просто використав щоб взяти ось ці.
  • Змінні лінзи. Хоча в комплекті з окулярами йдуть усього одні лінзи проте можна докупити лінзи будь-якого кольору. Більше того – є набагато дешевші лінзи від сторонніх виробників.
  • Насадки на ніс та вуха регулюються – можна вибрати найбільш зручний кут.
  • На сайті виробника – http://www.rudyproject.com/sunglasses/rydon-golf.html

 

Враження

Стосовно назви. Слово “гольф” там присутнє лише тому що в комплекті йдуть лінзи що підсилюють контрастність зелених кольорів – це буде корисно на зелених полях для гольфу. Але можна докупити інші лінзи що мають інші характеристики. Та і ті “гольфові” лінзи працюють непогано для бігу.

Але звісно головне питання – чи варті окуляри своїх грошей? Як на мене то ціна занадто висока, хоча високу якість виконання та чистоту “оптики” не можна не визнати. Я би все ж таки мабуть свої гроші пошкодував платити, але десь $150 була б дуже справедлива ціна для них.

Окуляри дуже стильні, добре сидять, легкі такі що про них легко забутися і справді підвищують контрастність (що може призвести до викривлення певних кольорів). Єдине що я люблю окуляри з більшими лінзами та бажано без рамки. Щось типу Tifosy Vogel чи Smith Optics Pivlock V90 – в них на велосипеді не так вітер задуває і в аеропозиції рамка не перекриває вид.

Ось так мають виглядати картинки “до” та “після”.

Вид без окулярів:

І в окулярах:

 

Оцінки:

  • Моя оцінка – 9/10.

 

Pandemic

 

Можливо найвідоміша та найпопулярніша гра останніх років. Гра у якій гравці намагаються врятувати світ від поширення заражень.

Створена 2008-го року кооперативна гра (тобто така де усі гравці діють разом проти гри) кілька років поспіль займала перше місце серед усіх настільних ігор на сайті Board Games Geek (головному сайті з настільних ігор).

Гра породила також дуже відомі та популярні версії серед яких є боротьба з Ктулху, рятування середньовічного світу від хвороб і таке інше.

 

Характеристики

  • Ціна. Повна ціна складає $40, але останні кілька місяців я часто бачу її на розпродажу за $22.
  • Кількість гравців: від 2 до 4. Найкраще грати вчотирьох. В принципі втрьох грати не набагато гірше, але все ж таки гра виходить більш напруженою саме з максимально можливою кількістю гравців.
  • Час гри: з того що я бачив гра триває від 45 до 90 хвилин для чотирьох гравців. В принципі кількість учасників не має особливого впливу на час, лише координація дії між більшою кількістю гравців може вплинути.
  • Складність правил. Правила доволі прості і пояснити їх повністю у деталях можна за 10 хвилин. Але доведеться повторювати механізми розповсюдження заражень та можливі варіанти дії гравців кілька разів у процесі гри – це варто враховувати коли є гравці що грають вперше.
  • Час навчання. Розуміння того що треба робити і як вибирати стратегію та приймати тактичні рішення приходить десь приблизно на половині першої гри. Але у грі є багато ситуаційних нюансів які теж треба вчитися враховувати і тому я би сказав що час навчання коли гравці почувають себе впевнено це 3-4 гри.
  • Жанр і категорія. Гра є кооперативною стратегією на медичну тему. Гравці подорожують світом, розробляють ліки та винищують розповсюдження вірусів/хвороб.
  • Ігрові механізми: кооперативна гра, збирання карт, переміщення по карті, взаємодія з іншими гравцями.
  • Розширення. Існує кілька розширень до базової версії гри серед яких можна знайти наприклад мутації для хвороб, вдосконалення знань та навичок вчених та біо-терориста.
  • Повторна іграбельність: висока. Перші кілька спроб гравці будуть пробувати перемогти на найпростішому рівні. Після цього можна йти на ускладнення та грати за більш жорсткими правилами що обмежують взаємодію гравців.
  • Оформлення: на хорошому рівні. Гра не має яскраво вираженої теми (навіть медичної) і в принципі являє собою карту світу і набір карт з містами на карті. Також у комплекті є абстрактні фігурки для кожного гравця, карти ролей гравців та абстрактні будиночки дослідних станцій.

 

Правила

Гравці випадковим чином (перші кілька ігор можна обрати з відкритих карт) визначають свої ролі і отримують початковий набір карт з містами.

Далі відбувається зараження: міста отримують від 1 до 3 кубиків певного кольору хвороби зі спеціальної хвороби для зараження.

Кожен гравець в процесі ходу має можливість здійснити 4 дії. Серед дій є переміщення фігурки на карті у приєднане місце, переліт у місце для якого у гравця є карта (карта йде у відбій), переліт у будь-яке місце зі скиданням карти поточного місця. Якщо у поточному місці є дослідницька станція то гравець може переміститися в інше місто зі станцією скинувши будь-яку карту. Маючи карту поточного міста гравець може побудувати станцію у цьому місті. Якщо в тому ж місті є інший гравець то поточний гравець може взяти чи віддати іншому гравцю карту цього міста. І нарешті якщо у місті є дослідницька станція то гравець може розробити ліки для певної хвороби скинувши п’ять карт одного кольору. І остання дія яку можна робити – прибрати один кубік хвороби.

Після виконання акцій гравець бере собі дві карти з колоди для гравців. Одночасно гравець не може мати більше 7 карт.

У колоді крім міст можуть ще трапитися карти дій. Такі карти можна використати у будь-який момент гри, навіть не в свій хід і вони не вважаються за дію. Карти дій можуть наприклад перемістити будь-якого гравця на мапі чи тимчасово припинити розповсюдження хвороб.

Також у колоді для гравців можуть трапитися карти епідемій. В такому разі з колоди заражень беруть з низу нову карту і відповідне місто отримує 3 кубіки хвороби. Після того карти для зараження з відбою перетасовують і кладуть на верх колоди. Таким чином хвороби продовжують виникати у тих самих містах знову і знову. Також переміщується фішка що показує скільки міст треба заразити після кожного ходу.

У випадку коли треба заразити місто певного кольору хворобою і в ньому вже є три кубики того самого кольору то відбувається так званий прорив – зараджуються усі приєднані міста і пересувається фішка проривів.

Нарешті останньою дією зараджуються міста на мапі – просто беруть відповідну кількість карти з колоди зарадження і додають по одному кубу в ті міста.

Ролі гравців надають спеціальні вміння та можливості що дозволяє ефективніше боротися з хворобами. Наприклад є ролі які дозволяють переміщувати інших гравців, або роль яка не дає зараджувати те місто де знаходиться гравець та приєднані міста.

Коли для хвороби винайдено ліки вона все одно продовжує розповсюджуватися. Треба ще прибрати з мапи усі куби кольору хвороби. І лише тоді хвороба вважається винищеною і усі карти зараження для неї просто ігноруються.

Є кілька способів програти гру: закінчилися карти у колоді гравців – закінчився час і команда не впоралася з епідеміями, закінчилися куби певного кольору – хвороба вразила весь світу, кількість “проривів” перевищила 8 – хвороба дуже швидко поширюється. І єдиний спосіб виграти гру це знайти ліки для усіх хвороб і повністю очистити мапу.

 

Враження

Мені кооперативні ігри не надто подобаються, але ця гра дійсно є дуже хорошою, цікавою і складною. І щоб в неї грати треба і справді працювати командою обговорюючи які дії будуть найефективнішими у короткотерміновий та довготерміновий періоди.

Крім того гра надає просто неосяжно велику кількість комбінацій та ситуацій і в неї можна грати дуже довго за все складнішими і складнішими правилами.

Взагалі якщо вам цікава одна з найкращих ігор взагалі, або гра у якій гравці не змагаються одне з одним то саме Pandemic буде правильним вибором. Рекомендую.

Оцінки:

  • Board Games Geek – 7.7/10 (https://boardgamegeek.com/boardgame/30549/pandemic). Також гра на момент написання посідає 64-те місце у загальному заліку, 63-те місце серед стратегій та 6-те місце серед ігор для родини.
  • Моя оцінка – 8/10.