MusicBee

Музичний плеєр та каталогізатор музики для PC яким я користуюся вже більше 5 років. Чому саме цей плеєр і в чому його переваги? Далі постараюся саме це і пояснити додаючи відповідні недоліки. І хоча я цю програму люблю і раджу свій огляд спробую зробити максимально критичним.

Ціна, розповсюдження, підтримка

Як я вже сказав програма є безкоштовною – це плюс. Офіційний сайт – https://getmusicbee.com/, там же можна викачати останню та попередні версії. Там же можна знайти деякі доповнення, візуальні теми та інше.

Підтримка здійснюється автором програми та ентузіастами за допомогою форуму https://getmusicbee.com/forum/. Те що за програмою нема команди розробників – це мінус і ризик, що в одни момент будь-яка розробка і підтримка зупиниться.

Коди програми закриті, а це є величезним мінусом. Не лише через те, що не можна щось виправити чи вдосконалити (а у мене були ідеї і бажання свого часу), але і через те, що просто не можна особливо довіряти коду однієї людини.

Платформи

MusicBee існує лише для Windows (7 та наступні версії), що теж є великим мінусом – хотілося б мати порт на Mac та Android.

Програма існує в “портабельній” версії, тобто такій що не потребує інсталяції.

Розширення, доповнення

Плагіни (https://getmusicbee.com/addons/s/?type=2) додають функціональності, але велика кількість з них на мою думку насправді мало кому потрібні. Я використовую лише такі:

Що стосується скінів (https://getmusicbee.com/addons/s/?type=1) то їх очікувано багато, але по суті вони є варіаціями різними лише кольорами – у програми є певні обмеження з налаштування інтерфейсу (про це далі).

Також є візуалізатори (https://getmusicbee.com/addons/s/?type=3) яких за всі роки зробили усього 3 штуки. Але як на мене це абсолютно не потрібна річ.

Є ще так звані “режими кінотеатру” (https://getmusicbee.com/addons/s/?type=4) – в цьому режимі на весь екран виводяться картинки виконавців і таке інше.

Конфігурація та інтерфейс

MusicBee можна доволі гнучко налаштовувати: розташування елементів на панелях, самі панелі і таке інше. Можна організувати музику по виконацях, чи по жанру, можна визначити яку інформацію показувати та як групувати композиції.

При цьому налаштування програми доволі заплутані і до того ж їх практично неможливо перенести з системи на систему – хоча така можливість є мені так і не вдалося її примусити належно працювати.

Те ж саме (неможливість перенесення) стосується і бібілотеки музики – уся додаткова інформація (оцінки, фільтри та інше) втрачається коли встановлюєш нову версію програми.

Корисні та унікальні можливості

Ну і тепер власне те через що я і користуюся цією програмою так давно і продовжую і досі:

  • Легкість і швидкість – програма стартує і готова до роботи без будь-яких затримок. А велика музична бібліотека є проблемою для багатьох програм подібного класу.
  • Можливість знаходити і вбудовувати тексти та іншу інформацію до композицій (обкладинку альбому, стиль, назва та рік та інше).
  • Інтеграція з last.fm – хоча це і плагін, але він зараз вбудований в програму.
  • Інтерфейс який не дивлячись на вище написане все ж таки можна доволі добре налаштувати під свої вимоги.
  • Плейлісти та фільтри – крім власне статичних куди композиції додаються вручну можна створювати і динамічні вказуючи умови (оцінка, жанр, тривалість, тощо) – це в тому числі допомогає у пошуку чи швидкому створені сприску для відтворення як “пісні українських гуртів”.
  • Синхронізація з зовнішніми пристроями – найкраща фіча! При першому підключенні треба лише налаштувати що і як синхронізується з цим конкретним пристроєм і далі все відбувається автоматично. Не лише на своєму смартфоні, але і навіть на спортивному годиннику Garmin 945xt я синхронізую музику зі своїм ПК. Якщо пісні було прибрано з бібліотеки то MusicBee видалить їх і з пристрою. Якщо будь-що було оновлено (інформація, текст, облкладинки, плейліст, …) – буде оновлено і файл на пристрої.

Можливості якими я не користуюся

Звісно MusicBee має цілу купу інших фіч які можуть бути для когось важливими, але я їх не використовую. Деякі з них:

  • Можливість відтворення різних типів аудіо-файлів. Я обмежую свою колекцію виключно MP3, але “з коробки” вже підтримується багато (включно з FLAC, AAC, WAM), а ще більше можна додати з плагінами.
  • Оцифровка CD.
  • Пошук концертів та новин про виконавців.
  • Відобераження фото та інформації про виконавця композиції з інтернету.
  • Відтворення пісень з Groove (колишній XBox Music).

Get Shorty (2017-…)

Чудовий кримінально-комедійний серіал який на мою думку не заслужено обділений увагою. Хороший, навіть дуже хороший гумор, цікавий сюжет, актори добре грають і персонажі симпатичні. Коротше чому серіал не став відомим мені не зрозуміло. І це вдвічі більш дивно зважаючі на високі оцінки глядачів.

Оцінки:

Season 1

Одне з мафіозних угрупувань, що продає наркотики в США знаходить спосіб відмивання грошей – а саме вкластися у виробництво фільма.

Звісно все йде трошки не так як планувалося: втручаються студії, творчі особистості мають свої примхи, проблеми з іншими бандитськими угрупуваннями і так далі.

Головний герой, якого зробили відповідальним за ці “інвестиції” одночасно намагається робити свою бандитську роботу, наладити ситуацію в родині та ще й до того ж хоче зробити хороший фільм.

Оцінки:

Allpa 35L Travel Pack

У бренда Cotopaxi однією з фішок, що вирізняє їх проміж інших є колір виробів – кожен з них зроблено з клаптиків випадкового кольору (умовно випадкового) і кожен тому виглядає унікальним.

У мене від них є маленький невагоми безформений рюкзак Cotopaxi Luzon 18L Daypack який мені дуже подобається і зовні, і зручністю і функціональністю.

Цей же рюкзак має вдвічі більшу місткість і має форму. Більше того – він має кілька відділів поділених на під-відділи. Є плаский відділ спеціально для лептопу, є середня містка частина навпіл розділена сіткою, є зовнішня верхня кишеня.

У рюкзак можна запхати на диво багато і його зручно носити. До того ж у нього є ручки щоб носити його як портфель наприклад. І також з ним йде чохол для захисту від дощу.

Також хочу відзначити блискавки наздвичайно високої якості які до того ж можна “захистити” від розстібування сторонніми.

І до цього всього рюкзак виглядає дуже класно і з ним можна спокійно ходити по місту і на зустрічі так само як і у не тривалі походи.

При ціні в $200 (а по акції і за $150) це варта своїх грошей покупка.

На сайті виробника – https://www.cotopaxi.com/products/allpa-35l-travel-pack?variant=32897175781437.

The Old Guard (2020)

О, так, у цього фільма купа дірок в сюжеті, але перед тим як розглядати його як самостійний твір треба знати, що як і The Boys, наприклад, чи багатьох інших супергеройської тематики творів цей фільм зроблено на основі відомого і популярного коміксу. Навіть цілої серії коміксів.

Я щиро раджу цей фільм подивитися – він вирізняється драматизмом, певною брутальністю, винахідливістю і знаходиться з того краю спектру де герої, хоча і мають суперздібності страждають і навіть іноді гинуть.

В основі сюжету лежать історії героїв які через невідомі причини не помирають остаточно, а оживають після кожного вбивства. І таким чином вони обрали собі шляхи солдатів які служать власним цілям.

Проте оживлення їм не гарантовано і з невідомих причин кожне з них колись може померти остаточно.

До того ж в їх минулому є дуже драматичні і жорстокі події які і досі висять над ними хмарами.

А ще це хороший бойовик. І передбачаю у нього буде продовження.

Такі відносно невисокі оцінки пояснюю для себе тим, що ті хто дивився його саме як бойовик не зрозуміли складності та драматичності історії та героїв. І вони дійсно не виглядають необхідним доповенням, але з ними все ж таки краще.

Оцінки:

Infected Mushroom – 2020 – More Than Just a Name

У порівнянні з попереднім альбомом цей реліз звучить надзвичайно лірично. Складно пояснити навіть як це їм вдалося – музика так само ритмічна і енергійно пульсує, але при цьому вона мелодійна і місцями навіть здається, що слухаєш якийсь повільний романс.

Усе надзвичайно точно виміряно і ніде нема нічого занадто – ритмічність не затінює мелодійність, мелодійність не перекриває енергійність, енергійність не замінює музикальність. З усіх точок зору це взірцевий альбом який можна слухати навіть металістам.

Плюс неймовірна якість “продюсованого” звуку – кожна нота звучить просто ідеально і має саме такий тембр як треба.

Моя оцінка – 9/10.

Весь альбом на bandcamp:

T.E.D. Klein. The Ceremonies / Т.Е.Д. Клайн. Церемонії (1984)

Ця книга є однією з небагатьох де автору вдалося створити щось подібне до лафкратіанського жаху, але не скотитися у просте копіювання. Більше того – жахи цієї книги не є чимось запозиченим у Лавкрафта, натомість це щось нове.

Автор веде оповідання доволі неспішно – усі події ледь повзуть. Але через те що написано добре читати все це можна із задоволенням.

Оповідання йде як від стороннього спостерігача, так і від деяких дійових осіб.

Антураж – замкнена сама на собі релігійна спільнота в яку приїздить на літо з міста викладача. Приїздить щоб підготуватися в пасторальній тиші до наступного учбового року. Але сам не знаючи того він разом з деякими іншими дійовими особами стає фігурою у маніпуляціях не добриго до людей створіння.

Важливим і страшним у книзі є не образ ворожої істоти, а саме те як повільно і непомітно ситуація з нормальної перетворюється на потойбічний жах.

І хоча це не мій стиль, повторюся – прочитав з великим задоволенням.

Оцінки:

Super Dark Times (2017)

Фільм про підлітків та їх не надто розумні та небезпечні ігри. Дивишся і розумієш – має статися щось погане. Але коли це погане трапляється фільм стрімко і несподівано зануруються в такі чорні глибини безвиході та насильства, що саме з цього найбільше і дивуєшся.

В якийсь момент історія про підлітків життя яких змінив нещасний випадок через необережність перетоворюється ледь не на слешер. І саме через цю трансформацію фільм і варто дивитися в першу чергу.

Якщо бути чесним то в усьому іншому фільм є посереднім – нема за що його особливо критикувати і цього досить. Але все одно його на мою думку варто подивитися.

Оцінки:

2020-09 – Ескаланте, Юта

Це не перший наший раз в Юті коли ми у багатоденному турі на гірських байках: про всі попередні подорожі можна почитати тут – White Rim, Moab, UT та MTB – Bryce to Zion, Utah.

Цього разу ми поїхали у Моаб машиною, про саму дорогу і наші враження читайте тут – Дорога на Ескаланте: Вашингтон, Айдахо, Юта.

Моаб, колись крихітне і тихе містечно в пустелі зараз став надзвичайно шумним та неспокійним. Кілька років тому головну вулицю можна було переходити коли заманеться, зараз же невпинний трафік на кілька смуг суне і вдень і вночі. І саме місто швидко росте: будуються велики готелі, розширюються дороги, виникли різні місця де можна покататися на велосипедах, мотоцилах та машинах безпосередньо за містом. Ну і звісно туристів стільки, що доволі складно навіть ходити по тротуару.

Отже з Моабу ми виїхали в стонору міста Ескаланте і за якісь 4 години сіли на велосипеди і почали подорож…

Щоб одразу відповісти на питання про те які саме велосипеди: у мене був Santa Cruz Tallboy ($65 за добу), а у Олени Santa Cruz Hightower ($80 за добу). У компанії Rim Tours з якою ми вже втретє робимо подібні подорожі усі велосипеди нові і після одного сезону вони їх продають.

Більшість подорожі проходила на висоті від 1.6 до 2 км, що доволі сильно відчувалося – втомлюєшся дуже швидко без акліматизації. Також, не дивлячись на те, що на світлинах можна побачити деякі зелені рослини це надзвичайно суха місцина в якій не буває води практично ніколи. Щодня за 4-6 годин вело ми випивали по 5 літрів води і ходили в туалет добре якщо пару разів на день – усе випаровується через шкіру.

Крім того надзвичайно сильно світить, просто сліпить сонце і на небі практично ніколи нема жодної хмаринки. Вночі в затінку доволі прохолодно (все ж таки висота якась), але той затінок ще спробуй знайти. І для ночівлі потрібні теплі спальні мішки, кофти, штани і навіть рукавички. А коли світить сонце то нагріваєшся миттєво. У нас все що було не захищено обгоріло практично миттєво і ми ще кілька днів потому мали красиву темно-червону засмагу.

Ночували ми у наметах (брали свої, але можна рентувати) – їх перевозили зі стоянки на стоянку машиною підтримки. Їжу нам готували гіди яких було двоє на 8 людей в групі – смжені на вогні м’ясо, риба. А також овочі, кава, каші і таке інше. Все було здорове, поживне і смачне.

Що стосується складнощі маршруту то більшою проблемою була не дорога, вірніше не її стан, а рел’єф. Ми весь час були чи то на асфальтній чи на гравієвій дорозі і ділянки де треба мати певні вміння зустрічалися надзвичайно рідко. Пісчані ями, велике каміння, гравій та інше були добре якщо на 10% усього маршруту. Складніше було долати гірки – під таким сонцем і на такій висоті деякі затяжні гірки по кілька сот метрів, а то і пару кілометрів були справжнів випробуванням.

Звісно в нашій групі були люди різного рівня підготовки, але я просто катався туди і назад щоб сильно не відриватися від групи. І виходило нормально. Коротше нашої з Оленою фізичної форми вистачило щоб кататися в задоволення і щоб не відчувати, що занадто легко.

Стосовно видів – ця пустеля (Grandstairs Escalante) з того що ми бачили демонструє геологічні прошарки лави, донних осадів і такого іншого. І все це вивітрюється і вимивається водою і створює пейзажі в яких гори виглядають як розрізаний торт.

Деякі провалля з деяких точок мають по кілька сот метрів глибини. На жаль усі фото та відео не дуже добре передають масштаби чере те, що було надзвичайно світло. А як все це поправити не дуже хочу розбиратися. Тому вірте на слово :)

На деяких маршрутах (і ми такі коротенькі походи робили) можна побачити скам’янілий ліс. В прямому сенсі це кам’яні дерева, вірніше їх залишки – пні та фрагменти. Це дерева які колись загинули, але за мільйони років у сухому клімати органіка в їх складі була замінена залізом та магнієм. Процес схожий на те як утворювалося вугілля, але не такий самий.

Тваринне життя тут теж є, але умови назвичайно складні для виживання і вдень хоч щось живе побачити практчно не реально.

Тут є великі кішки, іноді заходять бурі ведмеді. Є лисиці, койоти, трапляються кролі, зайці та бурундуки. І звісно змії та ящірки. Змії є отруйні, але агресивних серед них нема тому їх майже не згадують як загрозу – шанс загинути від перегрівання чи дегідрації набагато вищий.

Також є птахи – орли, яструби, ворони та інші, але і вони вдень практично не літають. Усе виглядає застиглим і мертвим.

Що стосується людей то як завжди в подібних подорожах вони найцікавіші. Був у нас 76-річний колишній дипломат який працював в СРСР в часи Брежньова, займався космічною співпрацею між державами і дуже добре говорить російською.

Були дві сестри з Аляски 65 та 74 років які крутили так, що за ними хоча і втримаєшся, але розслабленим їх темп ніяк не навзеш.

Був інженер-еколог-хімік що грає у grindcore групі та його батьки (бізнесмен мульти-міліонер та художниця) у яких теж була купа цікавих історій. До речі те що вони неймовірно багаті ми зрозуміли самі. Тут не надто заведено хизуватися статками, але коли у розмові практично будь-яку екзотично місцину не згадаєш тобі кажуть “а, у нас там дім є” то стає зрозуміло усе.

В останній день ми поїхали на озеро яке штучно створили затопивши один з канйонів – зараз це відомий курорт на якому багаті люди мають яхти і проводять іноді вихідні. І у наших багатіїв звісно був дім на тому озері, яхта, водні мотоцикли і таке інше. Та і в Моабі у них було житло.

Ну і на останок вам ще кілька світлин та відео.

The Long Dumb Road (2018)

Посередня, радше навіть прохідна комедія про компанію на дорозі. Від інших її відрізняє менша ніж завжди кількість дійових осіб (і цим вона нагадує того ж типу комедію Due Date). Комедійні актори відомі за іншими схожими роботами в серіалах в цьому фільмі зіграли більш драматичні ролі, але на цьому і все.

Це історія хлопця який подорожує машиною з дому до свого нового місця навчання. І по дорозі його попутником стає дивакуватий тип який і втягує їх обох в різні пригоди. По великому рахунку це фільм про дорослішання і про те як у кожного воно приходить в різний час.

Але у фільмі нема нічого надзвичайно смішного і нічого надто драматичного. Таке собі все якесь усереднене. Можна дивитися в режимі “на фоні” і нічого особливо не втратити.

Оцінки: