По хорошому цей огляд мала б писати Олена, будемо сподіватися хоча б прокоментує :)
Отже це модель створена спеціально для жінок. Взагалі то жіноче спортивне взуття для бігу і походів існує вже достатньо часу. І головна відмінність від чоловічих моделей у вужчій та легшій підошві – через відмінносі жіночої анатомії. Але ця модель є першою у виробника розроблена спеціально для жінок, і навіть не існує чоловічої версії.
Той факт що взуття має вузьку підошву дозволило зробити і її, і підтримку щиколотки асиметричною. І в результаті вийшли напів-високі похідні ботинки що кілька років поспіль вигравали винагороди як найкомфортніше жіноче похідне взуття.
Олена з такою оцінкою теж погодилася з першого ж випробування і тепер це її улюблені похідні ботиники.
І треба сказати, що ціна у $160 є низькою для взуття подібного класу. Більше того – ботинки ці легкі, дуже стильно виглядають (їх легко можна носити в місті), мають захист від води. Коротше найкращі рекомендації.
Бренд Nokia зараз належить компанії HMD Global Oy, але хороша новина в тому, що це теж фінська компанія і по суті є фрагментом старої Nokia яка працювала над телефонами.
На даний момент цю модель вже не випускають, але ціна на неї лишається доволі високою – якісь збірки як завжди у Nokia на висоті.
Характеристики
Ключові характеристики:
Ціна: повна ціна складає $330, мені свого часу вдалося натрапити на розпродаж де цей апарат коштував мені $200.
Процесор: Qualcomm Snapdragon 835.
Пам’ять: 4 Гб операційної, 64 Гб сховища, підтримка micro SD до 256 Гб.
Екран: 5.3 дюйми, 2560х1440 (2K), Gorilla Glass 5
Камери: фронтальна та задня по 13 Мп з оптикою Zeiss.
Телефони Nokia мені завжди подобалися. А Lumia 920 я зараз взагалі вважаю найкращим смартфоном за усі часи. Подобаються вони мені і ззовні, і звісно якістю.
Коли компанія почала робити телефони на Android то я якийсь час вагався, але потім спробував Nokia 6.1 і був просто вражений тим який він приємний на вигляд і як добре сидить в руці. От лише потужності в ньому не вистачала.
Після фіаско з Xiaomi Pocophone F1 почав шукати собі нормальний телефон і як тільки знайшов цей на розпродажу так одразу і придбав.
Поставив собі на нього Microsoft Launcher і на цьому адаптація закінчилася – дуже все зручно і просто як для Android-смартфона.
Спочатку мінуси:
Нема безпровідної зарядки. У наступного мого смартфона буде безпровідна зарядка обов’язково.
Чолка та підборіддя (тобто чорні смуги над та під екраном) – я з часом звик і навіть не звертаю уваги. І мені навіть так подобається більше ніж вирізи, але виглядає не сучасно, визнаю.
Ні добре, ні погано:
Екран – яскравий в міру, кольори доволі природні, точок не видно. Але ніякого вау-ефекту теж.
Датчик відбитків пальців – ним користуватися нормально, але у попереднього телефона він був на задній стінці під камерою і так мені подобалося більше ніж коли він під екраном.
Розміри – в цілому я задоволений цими 5.3″, і наступний смартфон навряд чи буде суттєво більше. Хоча якщо інші характеристики переважать – то може і на 6 дюймів погоджуся.
Процессор доволі потужний, і для мене особисто ніколи не було проблемою те що він не найостанніший. Але припускаю що для якихось важких ігор його може бути недостатньо.
Камери – все нормально. Ніяких скарг, але і нічого фантастичного. Все як очікувалося.
Звук – динамік видає достатньо гучний і чіткий звук для відеодзвінків.
Що подобається:
Повторюся вкотре – дуже якісна збірка. Після майже року використання нічого ніде не відходить, не прогинається і не люфтить. Телефон і досі як новий.
При тому що корпус алюмінієвий телефон на диво легкий – коли вперше береш його в руки то дивує трохи.
Батарея хоч і не велика, але її якимось дивом вистачає на цілий день і більше. Іноді навіть вдається майже 2 дні протягти.
NFC для безконтактних платежів – дуже зручно. Оцінив і тепер користуюся регулярно. Наступний мій годинник буде з NFC обов’язково щоб спростити життя ще більше.
Практично відсутній вбудований софт від виробника – телефон виглядає чистенько.
У підсумку – за ціну яку я заплатив це просто фантастичний смартфон. Якщо ж його брати за повну ціну то за останні 2 роки (а це модель 2017-го) з’явилися в чомусь кращі, в чомусь гірші телефони з якими можна порівнювати цю модель.
На свій день народження вирішив подарувати собі тріатлон. Цей рік у плані змагань і спорту взагалі виявився не надто вдалим для мене – і відсутність особливого бажання, і якось не можу увійти в нормальний режим тренування (то перевтомлююсь, то пропускаю багато)… Ну таке.
Цього разу єдина опція була спрінт – чи то спонсорів якихось втратили, чи то з поліцією не змогли домовитися щоб перекрити достатньо доріг для олімпійської дистанції. Не суттєво насправді. Коротка дистанція (800 метрів плавання, 22.5 км вело та 5 км біг) не викликала особливих хвилювань і у найгіршому випадку це було б просто додаткове тренування.
Страрт трохи затримали (на хвилин 20), а потім пішли хвили через кожні 3 хвилини – еліта, вікові групи чоловіки та жінки, естафета, дуатлон.
Я стартував у 8-й хвилі (чоловіки 40-49 років) і перед нами вже було достатньо людей розтягнуто по всій дистанції. Звалище було як на старті так і впродовж усієї дистанції (коли наздоганяв попередні хвилі) і доводилося штовхатися і маневрувати.
Проте усе це людське звалище якимось чином не вивели мене з рівноваги, окуляри не протікали, а головне (і неймовірне) – шию не натер собі ветс’ютом, чого не буває практично.
У підсумку – плавання 12:51, доволі непогано для мене.
Вискочив з води у транзітку, побіг до вела і побачив що який … завалив мій вел і трошки переплутав мої речі розкладені на рушнику. Але і це мене не вивело з рівноваги якимось чином.
Я не надто поспішав, тому час на транзитці вийшов далеко не найкращий – 1:48. Якщо сильно старатися і спеціально готуватися то в спеціальних умовах можна пройти першу транзитку за одну хвилину, але таке…
На велосипеді мені взагалі усе сподобалося – добре попрацював, обігнав сотню людей (а можливо і більше). Єдини хто мене обігнав був той хто зі мною змагався останні 10 км – то він попереду мене, то я перед ним.
Ноги забив доволі сильно, але не так щоб не можна було бігти.
Повторюся – дуже собою задоволений не велоетапі і свої 22.5 км проїхав за 37:11.
Далі ще одна транзитка, перескочив у кросівки On Running Cloudracer які вирішив одягти без шкарпеток, схопив гель і побіг.
Ноги обидві стер до крові на тому самому місці на обох (на великому пальці), але на 5 км навіть не помітив цього.
Біглося доволі нормально, на першому кілометрі мене з божевільною швидкістю обійшов якийсь бігун, скоріше за все учасник естафети. Гірка на 3-му кілометрі доволі важка, але навіть вона допомогла обійти якусь кількість людей.
Взагалі останні кілометр перед фінішом стало доволі самотньо – ті хто вже фінішували були далеко попереду, усі інші лишилися позаду.
Книга доволі непогано починається, але потім кудись не туди провалюється, набирає швидкості і якось занадто сумбурно і різко приходить до фіналу.
Книга розказує історію моделі, що шукає собі нове житло. І знайдена квартира має дивних сусідів. З часом дивні факти та явища починають накопичуватися, модель виявляється єдиною хто бачить і знає про них. Тут книга стає сумішшю детектива та якоїсь паранормальщини… І згодом все приходить до того що хтось (в даному випадку головна героїня) має стати наступним дозорним хто не буде пропускати сили зла у нашу реальність.
До певної точки книга була доволі цікавою і розважала, але потім усе різко пішло під уклін. І для того щоб лякати розказано історію занадто старомодно. Коротше не моє це все.
Сходили на вихідних (пару тижнів тому) у похід. Спочатку 2 години добиралися машиною до національного парку Mt. Rainier. При цьому половина дороги йде спочатку все вужчими дорогами, вуличками, а потім і взагалі грутовкою. А по дорозі можна побачити оленів та лосів, і все менше і менші житла та людей.
Вже в самому парку доволі високо (десь на 1.5 км) залишили машину і вирушили в похід. Дозвіл на парковку та походи, до речі, коштує $30 на тиждень, або $55 на рік.
Розраховували пройти одним маршрутом, але повернули не там, а коли вже зрозуміли що точно промазали вирішили йти до іншої точки.
Усього похід тривав 12 годин з яких ми йшли приблизно 10. Зробили собі обід за допомогою Jetboil Zip, ще один раз зупинялися щоб заварити чай тією ж плиткою – дуже зручно, раджу. На обід варили собі висушені страви від Mountain House – смак доволі специфічний, але в поході гарячий обід це прямо таки розкіш.
Ну і власне нічого крім того, що ми довго спускалися вниз, то знову дерлися вгору і сказати нема чого. Вже під кінець останні години півтори було дійсно важко.
А так – природа, річки, дерева, квіти, тваринки усілякі.
Вже якийсь час (більше року) користуюся цим продуктом і маю що про нього сказати.
Цей напій є так званим “замінником їжі”. Ідея полягає в тому, що у суміші представлено збалансований набір калорій, вітамінів та мінералів. Таким чином ті хто турбується правильною дієтою можуть спростити собі життя замінивши частину продуктів на цей напій.
Одна пляшка складає приблизно 20% денної дози усіх речовин потрібних дорослій людині.
Для мене головна причина користуватися цим продуктом – харчування перед змаганнями та тривалими спортивними подіями. Перед стартом треба щось їсти за 2-3 години, і як правило це має бути щось одночасно легке і поживне – щоб і перетравилося вчасно, але щоб і енергетична цінність була. Традиційно спортсмени використовують пластіці, вівсяну кашу на воді, банани та інші подібні продукти. Але ось для мене Сойлент працює краще – його незрівняно легше перетравлювати, можна випити пляшку буквально за 30 хвилин перед стартом (але краще раніше) і ніяких проблем з тим щоб сходити в туалет потім (часто через хвилювання люди не можуть нормально зробити це перед стартом).
На смак напій нагадує розведену крейду. Мені особисто ніяких проблем такий смак не спричиняє, Олені навіть подобається. Але є і люди які не можуть переносити цей смак.
У виробника є кілька смаків, що створені для того щоб приховати присмак крейди, але присмаки можуть не подобатися більше ніж їх відсутність.
Останнім часом виробник розширив лінійку продуктів додавши напої з кофеїном, а також порошки які можна розводити самому.
Найбільший недолік все ж таки (якщо ним для вас не стане смак) є ціна – від $34 до $40 за 12 пляшечок це дуже не дешево. Але нам зручно, тому ми підписалися на цей продуки і раз на кілька місяців отримуємо пару коробок.
Захищена цифрова камера для походів, спорту, поганих природніх умов і такого іншого.
Ключові характеристики:
Ціна: на момент написання близько $120. І треба сказати за більше ніж 2 роки як я цю камеру придбав ціна суттєво не змінилася – може опустилася на $20, і все.
Матриця: 16.4 мегапікселі.
Пам’ять: є невелика кількість внутрішньої (на пару знімків), розширюється картками SD.
Формати: JPEG для світлин, MOV H.264 для відео.
Роздільна здатність: налаштовується на одни з 12 розмірів для фото (від 4608х3456 до 1728х1728). Для відео – від Full HD до 640х480.
Лінзи: оптичний зум 5х, цифоровий додатково – 2х.
Різні режими зйомки серед яких є і автоматичний (яким я і користуюся весь час).
Баланс білого: налаштовується
Таймер: 10 або 2 секунди.
Спалах та автоматичне усування червоних очей.
Екран: LCD 3 дюйми.
Підключення до смартфону: через WiFi за допомогою додатка.
Роз’єми: micro USB для зарядки, HDMI micro.
Батарея: вистачає на доволі тривалий час. Мені заряджати доводиться десь раз на 3-5 днів в залежності від того як використовую.
Розміри: 109.6x 71.0×27.8 mm (4.3×2.7×1.0 in.)
Вага: 203 грами (7.1 унція).
Захист: від води, пилу, падіння, тряски, діапазон температур від -10 до +40 по Цельсію.
Ця модель мені прийшла на заміну Fujifilm FinePix XP10 яка мені дуже подобалася. Проблема з попередньою моделлю була в тому що дуже часто вона давала розмиті та розфокусовані знімки (приблизно половину). І тому кожен кадр для впевненості треба було робити кілька разів.
Нова модель дійсно покращила ситуацію – дуже рідко знімки виходять розмазані та розфокусовані, проблему виправили. І при цьому камера не втратила в надійності.
Дуже впевнено себе з цією камерою почуваю у будь-яких умовах: бруд, дощ, океан, спека, пилюка… Я навіть не сумніваюся що камера все це перенесе нормально і більшість знімків будуть пристойної якості.
Звісно передача кольорів не ідеально, але я готовий погодитися і з тією якістю яка є з великим задоволенням. Мати можливість пірнати, чи просто не перейматися що десь стукнеш чи царапнеш – це дуже цінно в походах та різних активностях.
Управління і налаштування доволі інтуітивне і хоча я кожного разу вивчаю його заново проте у мене ніколи не було такого щоб я не розумів як щось зробити.
Коротше класна камера якщо нею користуватися там і тоді де її для цього зробили.
…так само як пару тижнів тому Scott CR1. Причина продажу така сама – маю новий, кращий (і дорожчий велосипед).
Свій Cervelo я купив влітку 2013-го, обновив його до Ultegra та HED Belgium у 2016-му. Проїхав на ньому більше 20 тисяч кілометрів і дуже його любив – комфортний для тривалих поїздок і хороша гіометрія щоб дертися в гірки.
Але з часом почало хотітися швидший (читай жорсткіший) велосипед та новіші матеріали та компоненти. Особливо хотілося дискові гальма.
Мій новий (і Олени такий самий) BMC SLR01 Disc Di2 коштує шалені гроші, але я з ним щасливий.
А Cervelo було продано наступному власнику за $1650, що є десь третиною ціни якщо рахувати усі компоненти окремо.
Уся серія дуже нагадує “Світ Ріки” Філіпа Фармера, але в ній набагато більшу роль грає пригодницька складова, а місцями навіть фентазійна. І хоча автор намагається залишатися в руслі наукової фантастика, проте йому не завжди це вдається…
У світі населеному більше ніж десятком тисяч рас з різних планет люди (хоча це звісно не люди) живуть у цивілізації що переживає часи закату.
Власне перша книга знайомить нас зі світом і головним героєм – дитям, а потім вже юнаком невідомої раси. Намагаючись з’ясувати своє походження головний герой починає подорожувати світом (прямує у столицю) і відкриває нові факти про світ та раси що його населюють.
Таким чином читач дізнається про Творців та Інжеренів, про світ що його було створено несчислену кількість років з незрозумілих причин і про зникнення тих самих творців, інженерів та будівельників.
У цьому дивному світі люди користуються як космічними кораблями, так і рушницями, луками та мечами.
Коротше це доволі свіжа (в тому сенсі що розвиток сюжет передбачити не можна) пригодницька фантастика з великою кількістю загадок та таєьниць.
Книга не має фіналу і видно що автор планував серіал одразу.
Пригоди головного героя продовжуються. І тепер вони відбуваються в місті розмірами з велетенську гору – місто настільки великому що в ньому є ліса, поля, підземні ходи, ріки та інше.
Пригоди стають все карколомнішими – з перестрілками, переслідуваннями, навіть осадами та війнами між невеличкими арміями.
Головний герой відкриває таємниці деяких технологій творців світу і взагалі займається тим що мотається по карті намагаючись врятувати своє життя. На додачу у автора схоже є нескінчений список рас з усіма можливими відмінностями та особливостями.
Коротше читаєш собі такий, не нудьгуєш… Але в один момент помічаєш – все це задоволення від читання доволі поверхневе. Коротше я втомився від цієї нескінченої біганини, бійок та таємниць і загадок і просто кинув читати.
При цьому не можу сказати що книга погана, просто її націлено саме на любителів пригодницької фантастики, а її люблю лише якщо її пропорційно змішано з науковою чи хоча б фентазі.
І власне тому я не буду продовжувати читати серію.
