Viktos Core2

За ці роки я відправив доволі багато “тактичного” взуття в Україну, і ось ці чи то кеди, чи то кросівки були свого часу доволі популярним закладом. Їх повна ціна на момент написання складає $115 (на сайті виробника – Core 2 Shoe | Tactical Training Shoes | VIKTOS), але я здається завжди купував їх виключно за знижкою. І ту пару, що нарешті придбав і собі спробувати купив за $50.

Ця модель має кілька особливостей, що мабуть дійсно відносить її до класу легкого тактичного взуття:

  • підошва не надто товста, не м’яка, майже пласка. але матеріал гнучкий і ступні взагалі не відчувають поверхні по якій пересуваєшся.
  • дуже легкі
  • Одночасно жорсткі та вільні. Це дивне відчуття яке важко пояснити, взуття майже ніде у верхній частині не гнеться, не совається по нозі і не береться складками, але при цьому не відчувається і будь-якого обмеження.
  • Так само як і вище поєднується щільність верху та те, що вони насправді не жаркі взагалі. Але і від певного рівня прохолоди захищають.

Виглядають вони так собі, пересічна людина навряд чи подивиться на них двічі. Але коли я був по роботі на військових базах то кілька разів отримав схвальні кивки головою :) Тобто хто знає – той знає.

Тут ще можна згадати таке взуття як Born Primitive Savage 1 – це спеціально для “качалки” які можуть здатися трохи схожими. Але відмінність в тому, що ось ця модель призначена для “вулиці” і має в першу чергу захищати від погоди та природи, а взуття від Born призначене саме для залу, не розраховане щоб використовувати його на якихось жорстких чи нерівних покриттях та не буде протистояти непогоді.

Коротше якщо вам було цікаво, або шукаєте пару тактичного взуття, чи не дорогого легкого взуття яке витримає випробування – зі знижкою ця модель є дуже хорошим вибором.

Klymit Insulated V Ultralite SL

Призначення та характеристики

Полегшений спальний килимок для тих хто шукає зменшення ваги для усього, що треба нести в рюкзаку:

  • Ціна: повна ціна – $120, мені вдалося по акції купити 2 штуки за $71 кожна.
  • Вага – 454 грами (16 унцій.
  • Розміри: розкладений – 183х51х6 см, складений – 18х11 см (циліндр).
  • Матеріал – 20D.
  • Пожиттєва гарантів.
  • На сайті виробника – https://klymit.com/collections/sleeping-pads/products/insulated-ultralite-sl-sleeping-pad.

Враження від використання

Перші дві речі які одразу відзначить будь-хто – неймовірно компактний розмір та мала вага. І чим більше у вас досвіду походів тим більше цей килимок вас вразить.

Його легко розкладати і надувати і так само легко складати. І він дійсно не надто холодний. До того ж його зроблено з доволі стійкого матеріалу і якщо не тягати його по камінню то перейматися за те що він почне скоро протиратися не варто.

Єдиний мабуть недолік для певної будови людей буде в тому що килимок може виявитися вузькуватим. Та і крутитися на ньому не надто вийде – ліг рівно на спину і спиш.

Вважаю навіть повну ціну виправданою і можу без сумнівів порадити усім хто шукає можливість полегшити свій рюзкак у довгих переходах.

Але пам’ятайте про ширину та про те що його не призначено для екстремальних (а конкретно сильного холоду) умов.

Оцінки:

  • Amazon –
  • Моя оцінка – 10/10.

Golden Lakes

Сходили на вихідних (пару тижнів тому) у похід. Спочатку 2 години добиралися машиною до національного парку Mt. Rainier. При цьому половина дороги йде спочатку все вужчими дорогами, вуличками, а потім і взагалі грутовкою. А по дорозі можна побачити оленів та лосів, і все менше і менші житла та людей.

Вже в самому парку доволі високо (десь на 1.5 км) залишили машину і вирушили в похід. Дозвіл на парковку та походи, до речі, коштує $30 на тиждень, або $55 на рік.

Розраховували пройти одним маршрутом, але повернули не там, а коли вже зрозуміли що точно промазали вирішили йти до іншої точки.

Усього похід тривав 12 годин з яких ми йшли приблизно 10. Зробили собі обід за допомогою Jetboil Zip, ще один раз зупинялися щоб заварити чай тією ж плиткою – дуже зручно, раджу. На обід варили собі висушені страви від Mountain House – смак доволі специфічний, але в поході гарячий обід це прямо таки розкіш.

Ну і власне нічого крім того, що ми довго спускалися вниз, то знову дерлися вгору і сказати нема чого. Вже під кінець останні години півтори було дійсно важко.

А так – природа, річки, дерева, квіти, тваринки усілякі.

Трейл Forth of July

Олена десь прочитала про цей трейл що наче на ньому рано починається весна і можна побачити багато квіточок. Власне весь трейл туди і назад має трохи більше 20 км довжини та нормальний підйом (і відповідно спуск у зворотній бік) що доволі нормально для одного дня.

 

В сам похід ми визбиралися 25-го березня. Добиратися до трейлу від нас десь приблизно 2.5 години машиною, через засніжений гірський перевал де все ще можна кататися на лижах і потім у приємне курортне містечко у німецькому стилі під назвою Лівенворс.

 

Коли ми вже були близько до початку трейлу на дорозі було доволі багато снігу і навіть брили льоду. От заради таких моментів я дуже щасливий що маю Subaru Forester і страшенно своєю машиною задоволений.

Коротше приїхали ми на початок трейлу, взулися, накинули рюкзаки і вирушили в дорогу. Доріжка не круто, але постійно йду у гору, з’являється трошки сніжку що ще не потанув. З часом снігові плями все більші і більші. І ось вже плями не засніженої землі серед снігу. А далі пішов сам сніг з під якого іноді видно вершини придавлених ним дерев та якісь кущики.

 

Доріжка зникла, але там хтось один перед нами пройшов і ми слідували цим слідам. Сліди йшли в гору зиґзаґом і я перевіряв своїм новим навігатором Garmin Oregon 750t – схоже той хто йшов тут до нас дуже добре знав дорогу і слідував її контурам навіть коли нічого під снігом не видно.

В якийсь момент сніг вже вкривав все навколо, а кут підйому ставав все крутішим. Вже було трошки страшнувато йти – якщо послизнутися то можна дуже круто полетіти вниз багато десятків метрів. Не знаю який там точно був кут, але у багатьох випадках здавалося що було крутіше за 45 градусів.

 

І таки в один момент я послизнувся і поїхав вниз. Вдалося зачепитися однією ногою яка була глибоко в снігу і далі на спині роблячи сходинки ногами я обережно видерався назад на доріжку. Проблема в тому що в такий момент лежиш на крутому схилі мерзлого снігу з якого не стирчить жодної травинки. І можна просто зірватися вниз. Ну та як би там не було я нарешті через якийсь час вибрався назад в “колію” і ми вирішили йти назад. Олені в цей час снігу було вже вище коліна.

Ми не дійшли найвищої точки трейлу пару сотень метрів, а по довжині зробили лише половину дистанції. Тим не менше це було правильне рішення – занадто ризиковано було продовжувати.

 

Йти назад теж було не надто легко – весь час з гори що важко для м’яз ніг.

І ось через 5 годин ми вже біля машини і оскільки закінчили ми на годин 5 раніше ніж розраховували то поїхали у Лівенворс щоб поїсти німецьких сосисок. Ну і додому потім :)

Наша подорож на Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/2579756255 і на Strava – https://www.strava.com/activities/1472362291.

Усі світлини з цього та інших наших хайків за 2018-й рік – https://1drv.ms/f/s!An2jFEIZkBKyk4EoN9nIOTBMnzbr-A.