Samuel R. Delany. The Einstein Intersection / Самюель Ділені. Перехрестя Ейштейна (1967)

 

Чув від кількох доволі розумних людей що їм довелося книгу перечитувати кілька разів щоб почати розуміти про що там взагалі йдеться. Тому читаючи її спочатку відчуваєш легке піднесення з приводу того що прокачуєш мембрани своєї витонченої душі…. А потім реально починаєш тонути у тексті. Воно не те щоб важко читати, ні. Виходить якось так що постійно борешся з тим щоб не потонути у вирі якихось абсолютно антиреальних явищ і моделей поведінки.

Далеке майбутнє, люди як вид практично зникли, планету населяють їх нащадки із бракованим генетичним матеріалом. За сотні тисяч років змінилася і вся екосистема – нові тварини і рослини заполонили планету.

З першого погляду пригодницький роман починає дублювати біблійні сюжети, знову спостерігаємо спокушення Христа, знову важкий вибір між зрадою і вбивством.

Дуже, дуже глибоко… Для тих хто перечитав і все одно майже нічого не второпав – це історія Орфея, але роль героя грає предсавник іншопланетної раси. Раса має жити за законами і мораллю яких вони не розуміють, але з усієї сили намагаються адаптуватися.

https://www.goodreads.com/book/show/145354.The_Einstein_Intersection?from_search=true

Greg Bear. The Forge of God / Грег Бір. Кузня Бога (1987-1992)

Серія що поєднує в собі хоча і науково-фантастичні книги, але все ж таки більше акцентує увагу на те як сприймають світ і обставини різні люди у критичних ситуація. Тобто це більше “психологічна фантастика”.

Головним недоліком я би назвав те що книги занадто детально розписують внутрішні переживання героїв. Це не те щоб нудно, навіть динаміка якась є. Але коли вже по сюжету зрозуміло що ось-ось стануться якісь грандіозні події ти все ще пробираєшся через сторінки рефлексії. І взагалі автор дуже старанно слідкує щоб книги не перетворилися на пригодницьку фантастику.

http://www.goodreads.com/series/51173-forge-of-god

The Forge of God (1987)

Не більше не менше, а мова йде про знищення Землі прибульцями. Дії розгортаються в наші часу (2000-ні роки).

Прибуття автоматизованих машин руйнування планет, незрозуміла мотивація прибульців, бюрократія та нерозуміння того як і що робити в подібній ситуації. Поступово людство охоплює відчай коли процес руйнування починається (у книзі багато і доволі детально описано що і як було зроблено для руйнування Землі).

Запізно прибувають “рятувальника”, але в їх планах лише порятунок мізерної кількості людей та збереження інформації про культуру та історію Землі.

Як я зауважив вище книга більшістю складається з переживань різних людей в ситуації з якої нема порятунку.

В кінці незрозумілі рятувальники (теж машини) відбирають дітей для здійснення Закону (читай помсти) тим хто невідо з яких причин зруйнував Землю. Людство чисельністю кілька тисяч людей колонізує тераформовані для них Марс та Венеру.

http://www.goodreads.com/book/show/64732.The_Forge_of_God

Anvil of Stars / Ковадло зірок (1992)

Чудернацько переплітаються дві історії. Перша – помста обраних дітей землян расі що знищила нашу планету. Незбагненна співдружніть могутніших рас надала технічні засоби для помсти і відправила зовсім маленьких дітей у польот де вони навчалися і тренувалися роками. Потім трапляється зустріч з іншими месниками і починаються активні дії.

Друга ж історія про душевні терзання з приводу геноциду можливо безневинних нащадків (скоріше просто створінь) убивць і питання на кшалт "чи відповідають діти за гріхи батьків".

Практично нема розважального ефекту, через текст частенько треба продиратися силою. До того ж все ускладнюється тим що автор з приводу жодного з питань не стає ні на один бік, а скоріше просто монотонно описує те що відбувається так що моральну оцінку треба давати читачеві.

http://www.goodreads.com/book/show/464609.Anvil_of_Stars

Thomas Michael Disch. The Gеnocides / Томас Майкл Діш. Геноциди (1965)

Апокаліптичне майбутнє яка є таким собі ляпасом любителям сюжетів в яких люди завдяки власному інтелекту, гнучкості та волі до життя якщо не відновлюють цивілізацію після катастрофи, то хоча б мають надію що це зроблять їх нащадки.

Тут все простіше. Землю “обробили” непойми хто (іншопланетяни в книзі так і не з’являються, у наявності є лише механізми) знищивші всі рослини і тварин і замість цього засіяли її якоюсь штучною культурою. Залишки людства намагаються вижити і одиниці доживають до збору врожаю. Начебто після цього виникає якась надія почати все заново, хоч і з кам’яної доби, але тут Землю оброблюють ще раз, перед наступним посівом…

Ну а правда ж, фермер що перепахує поле та знищує шкідників і бур’яни навряд чи замислюється про те що в мурашнику, чи скажімо у мишей можуть на цей час існовути якісь зачатки цивілізації. Отак і тут – люди настільки зневажливо знищуються що їх мабуть і не помітили в процесі. Та і не лише люди, все що є живого на Землі. І навіть не зрозуміло кого звинувачувати.

Страшенна приреченість і безвихідь, проте читати дуже цікаво, відірватися не можливо. Хоча в літературному плані викладення дещо на шкільний твір схоже.

Оцінки:

Nevil Shute. On the Beach / Невіл Шют. На березі (1957)

 

 

Найпессимістичніша і найгнітючіша пост-апокаліптична книга з усих що я будь-коли читав.

В результаті ядерної війни Північна півкуля вся вимерла і вітер поступово розносить радіоактивний пил все південніше і південніше. Люди у південних містечках Австралії живуть свій останній рік і ніщо не здатне їх врятувати, надії нема.

Не дивлячись на те що ноги в книги ростуть з фантастики, від самої фантастики тут лише передісторія. Все інше – чорний, в’язкий страх очікування неминучого кінця, безвиході і відчаю.
Ця річ страшніша за будь-які жахи із зобі-мутантами та вірусами.

Так, ви правильно зрозуміли – в кінці всі без винятку помирають, причому з самого початку книги навіть відомо коли це приблизно станеться.

https://www.goodreads.com/book/show/38180.On_the_Beach?ac=1

John Wyndham. The Chrysalids / Джон Уіндем. Хрізаліди (1955)

 

Після ядерної катастрофи люди живуть у невеличких комунах із дуже жорсткими правилами щодо чистоти видів (тварин і рослин), а особливо чистоти фізичного обліку людини.

І ось у одному з поселень підростає ціле покоління дітей-телепатів. В якийсь момент їх таємницю розкривають і починається полювання на втікачів. І в той же час до них на допомогу летять телепати з іншого краю Землі…

Читається як наче недавно написана книга в якій рівно змішано фантастики з нальотом наївності та пригод з погонями та заговорами.

Оцінка на Good Reads – 3.92/5 (http://www.goodreads.com/book/show/826845.The_Chrysalids), моя оцінка – 8/10.

Kim Stanley Robinson. Three Californias Triptich / Кім Стенлі Робінсон. Триптих трьох Каліфорній(1984 – 1990)

По-перше, треба сказати про автора. А почав він з того що написав дисертацію з приводу мови творів Філіпа Діка. Знаючи це неможливо починати читати з певним острахомневже це новий Ф. Дік? Але ні. Написано дуже гарно, все дуже цікаво, ніяких мозкових вивертів.

Ну як і в будь якій класній фантастиці сам сюжет і вся історія побудовані зовсім не навколо фантастичних подій, а навколо людей та їх відношень одне з одним, та зі світом в цілому. У фантастиці яку можна сміливо називати літературою саме фантастична частина дозволяє легко і швидко створити будь яку ситуацію, яку важко емулювати у класичній літературі. Тому письменники які тяжіють до розглядання різноманітних соціальних експериментів чи альтернативних шляхів розвитку людства просто вимушені йти у фантастику. Як і завжди справжніх письменників у фантастиці мало, як і в будь якому іншому літературному стилі, але Робінсона можна сміливо ставити в один ряд з такими "чистими літераторами" від НФ як Хайнлан та іншими.

Всі три книги описують три різні, ніяк не повязані між собою світи (альтернативні всесвіти), але дії усіх трьох книг відбуваються у одних і тих самих географічних координатах і з одними й тими ж людьми.

http://www.goodreads.com/series/58577-three-californias-triptych

The Wild Shore / Дикий берег (1984)

Вибраний безпрограшний стиль ведення розповіді від лиця неосвіченого, але розумного від природи сільського хлопчака у постапокаліптичних США. До речі весь інший світ живе нормально, лише Америку бомбами закидали і патрулюють береги. Крім того американців обмежують у технологіях і безжально карають (лазерами з супутників піу-піу) за будь-які вдосконалення типу залізної дороги. Ну от і живить вони десь як перед початком індустріальної революції.

Що можу сказати це те що книга викликала бажання прочитати наступну частину трилогії.

http://www.goodreads.com/book/show/41128.The_Wild_Shore

The Gold Coast / Золотий берег (1988)

Цього разу у "паралельному" світі США не розбомбили, СРСР не розвалився, гонка озброєнь триває, так само як і триває урбанізація Каліфорнії.

Тут машини вже давно їздять без водіїв, існувати можна навіть не маючи ніякого діла та роботи. Але головна проблема – знайти своє призначення. Тому серед молоді є дуже популярною бунтарська діяльність – боротьба з батьками і озброєнням США. Ну і до купи вечірки з наркотиками та інфантильність у всьому.

Книга зовсім не схожа на попередню, але тримає у напрузі і несеться у своєму скаженому ритмі.

http://www.goodreads.com/book/show/41125.The_Gold_Coast

Pacific Edge / Край Тихого Океану (1990)

Цього разу зовсім вже не фантастика. Фантастичним є лише те що у світі виникли страшенні проблеми з питною водою і у результаті політика держав схилася до розумного використання природніх ресурсів та планування на багато років вперед своєї діяльності.

Дещо нудно читати книгу в які основним конфліктом є боротьба за будівництво нової будівлі "на он тому пагорбі, а не на тому". І зрозуміло чому саме ця книга остання в серії – якби вона була першою то далі ніхто б і не читав.

Це вже дійсно просто художня книжка з "фантастичною" передісторією спеціально призначеною для створення сюжету.

http://www.goodreads.com/book/show/41130.Pacific_Edge

Tim Powers. Dinner at Deviant’s Palace / Тім Поверс. Вечеря в палаці відхилень (1985)

 

 

Постапокаліптична (післяядерна) Америка владу в якій поступово прибирає до рук позаземний психовампір. Не дивлячись на такий трешевий сюжет в цілому книга хороша – якісний постапокаліпсис, пригоди і навіть трошки вивертання мізків.

Книга отримала аж дві найпрестижніші у фантастиці нагороди – Небулу та премію Ф. Діка.

До речі за мотивами книги відома pop-black група Cradle of Filth написала одноіменну пісню (альбом Bitter Suites to Succubi).

http://www.goodreads.com/book/show/209700.Dinner_at_Deviant_s_Palace

Frank Patrick Herbert. The White Plague / Френк Герберт. Біла чума (1982)

 

 

Книга певною мірою є соціальною фантастикою, тобто автор намагається передбачити і відобразити зміни що відбудуться у суспільстві внаслідок якихось катастрофічних подій.

В даному випадку такою подією є створений головним героєм вірус що вбиває лише жінок. Створено вірус щоб помститися за вбивство терористами рідних героя. І за протиотруту він вимагає деяких політичних змін.

Але люди як і далі продовжують грати в політику, торгувати секретами, мріяти про превентивні удари по супротивнику і просто тупо бути злими. Додайте ще фанатиків з ІРА, католицьку церкву, армійський спосіб розв’язувати проблеми… Коротше світ починає мінятися ледь-помітно лише коли залишається в живих 1 жінка на 10000 чоловіків. І то сві зміни відбуваються не в ту сторону…

http://www.goodreads.com/book/show/93448.The_White_Plague

Stephen King. Cell / Стівен Кінг. Мобілка (2006)

Не шедевр але цікаво. Якщо чесно то і найталановитішому письменнику важко буде (якщо взагалі можливо) написати наскільки-небудь літературно цінну кнугу в якій з першої з сторінки почінається кривава бійня і не скінчується на протязі сторінок 50.

Це свого виду літературний рімейк “Ночі живих мерців” чи ще якогось подібного кіношедевру (я точно назву не пам’ятаю). Але з часом випливає і майже пригодницький сюжет. І щось таки літературне проявлюється Smile