…так само як усі інші
Не шедевр але цікаво. Якщо чесно то і найталановитішому письменнику важко буде (якщо взагалі можливо) написати наскільки-небудь літературно цінну кнугу в якій з першої з сторінки почінається кривава бійня і не скінчується на протязі сторінок 50.
Це свого виду літературний рімейк “Ночі живих мерців” чи ще якогось подібного кіношедевру (я точно назву не пам’ятаю). Але з часом випливає і майже пригодницький сюжет. І щось таки літературне проявлюється 
Постапокаліпсис – США через 16 років після ядерної війни. Банди, маленькі поселення, руїни… Цивілізація зруйнована не повністю, скоріше рознізнені та ворожі одні до одного поселення знахадяться на стадії ранньої індустріалізації – деяки машини та технології збереглися, а в деяких навіть комп’ютери та генератори.
І просто мандруючий хороший хлопець зі стійкими моральними принципами та цивілізованими цінностями.
Те що починається як рядовий роман про виживання несподіванно перетворюється на цікаву історію з відбудовування цивілізації. Багато патріотизму, популізму та невідомо нащо фемінізму. Тим не менше читати легко і приємно.
За книгою зняли у 1997 році фільм – http://www.imdb.com/title/tt0119925/
Доволі невибагливий сюжет – американський вояк-параноїк, та ще й пілот з зарасом їжі і зброї пробивається крізь армії зомбі (підлий китайський вірус цього разу). По дорозі збирає умілих чоловіків, красивих жінок і слухняних янголоподібних дітей (інші не вижили).
Зомбі стають все швидшими і розумнішими з часом, від ядерних бомб та іншрої радіації лише стають здоровішими.
А наші герої подорожують потужними машинами, літаками і моторними човнами. І стріляють вони влучно – кожен постріл точно в лоба.
Не дивлячись на такий тотальний примітивізм сюжету і характерів читати все ж таки цікаво, затягує.
Трійка власне лише через те що цінності як художньої так і просвітницької в книзі рівно ноль.
Далі автор сам чесно пише що “буду писати продовження стільки, скільки читачі будуть вимагати” – http://www.jlbourne.com/.
Коли вдруге перечитував першу книгу, то захотів перевірити – чи нема продовження? І з’ясувалося, що зараз вже є дві книги. А отже маємо серію, і серію доволі непогану, можу порадити.
Хороший такий, масивний зомбопокаліпсис.
Вам ніколи не було цікаво що стається далі в усих тих історія з протистоянням купки людей армії зомбі? Ну тобто ось зібралась якась група, закріпилася на складі боєприпасів і консерв, косить собі зомбаків… А далі? Треба ж якось починати їжу вирощувати, цивілізацію відновлювати, лікуватися якось, дітей народжувати…
В цій книзі двинулися всі дорослі, а купки дітей по всьому світу намагаються вижити. Причому зомбаки від простої жаги вбивства почали переходити до більш хитрих форм нападу, збираються у групи, будуть насипи і мости з живих тіл і всякі інші підлості. А у дітей і підлітків не так все вже й добре – розтринькування ресурсів, тиранія, суперечки і війни між групами…
Мова йде про період часу більше ніж рік – засоби боротьби та невдачі, спроба створити поселення, боротьба за ресурси. Неочікувано багато психології та теорії еволюції. Нестандартна причина “зомбування”.
В цілому – дуже добре.
Доповнення від 2025/10/27: Після того як перечитав книгу дещо змінилося ставлення до неї. Перше – теорія чому все сталося (неандертальці, друга свідомість в одному мозку і так далі) вже на сьогодні виглядає смішно, навіть сам автор зауважує про це в другій книзі. Також трема згадати, що хоча ідея світу в якому виживають самі лише підлітки та діти не є новою, проте саме така суміш пригод, загадок та роздумів як у автора є доволі унікальною.
Оцінки:
З такою дивною і довжелезною назвою друга книга стала приємним продовженням. Автор зміг показати той самий світ, але очима іншого героя. Більше того – світ змінився, пройшло три роки.
Перша половина книга взагалі пролітає непомітно, і хоча надмірне везіння головного героя та співпадіння можуть виглядати не надто реалістичними, проте написано це все так, що не заважає насолоджуватися читанням.
Приблизно на середині книги автор створює ситуацію для героїв з якої наче б то неможливо врятуватися, але оскільки розповідь йде від першої особи – зрозуміло, що якимось дивом врятуватися таки вийде. І ось тут те саме неймовірне везіння та співпадіння починають вже трохи набридати.
Троє підлітків, хворі новим вірусом який їх виснажує і не дає навіть нормально ходити опиняються в оточенні десятків сотень божевільних дорослих які прагнуть їх вбити… і вони знаходять спосіб врятуватися. Власне друга половина книги є затягнутою аж надмірно сценою порятунку.
Крім власне нового вірусу автор додав ще нові типи божевільних дорослих, хоча і без особливих деталей. Також якимось чином до головного героя повернувся пес з його дитинства – а він би мав бути мертвим вже років 10. Мабуть усе це буде пояснено в наступній книзі.
У підсумку – дуже хороше продовження, хоче і без недоліків притаманних особливостям світу та жанру в цілому. Якщо перша книга вам сподобалася то читати варто однозначно.
Оцінки: