Доволі тривалий час я користувався датчиком серцебиття від Garmin (Garmin HRM-Tri) щоб лишатися в екосистемі одного виробника. Та і до того ж їх точність та набір характеристик роблять саме модель від Garmin такою, що її рекомендують найчастіше. Але була одна проблема – із заміною батарейки (для чого було треба розкручувати корпус на чотирьох гвинтах) поступово втрачалася ізольованість від води і в якийсь момент датчик просто припиняв працювати. У мене так власне зламалися 2 датчики від Garmin після буквально двох замін батарей у кожному.
І як я з’ясував це доволі типова проблема яка була не лише у мене. Тому і вирішив спробувати аналогічний продукт від Wahoo. За ціну в $80 (на сайті виробника – TICKR X Chest Heart Rate Monitor and Workout Tracker | Wahoo Fitness) маємо датчик з яким можна так само плавати і який має динаміку бігу як і найдорожча модель від Garmin.
До того я вже доволі довго користувався (в основному на велотренажері) датчиком Wahoo TICKR Heart Rate Monitor і з подивом побачив, що ця модель має не сумісний ремінь. Ну та зрозуміло – виробник хоче щоб компоненти купували окремо. Ну таке.
Що стосується комфорту – мені навіть трошки більше подобається ніж Garmin, якось менш помітний і про нього легше забути. До того ж батарейку заміняти дійсно значно легше і порушити водонепроникність не так легко. А враховуючи помітно нижчу ціну можу порадити саме цю альтернативо для триатлону чи плавання.
Сама книга є скоріше не коміксом, а серією міні-пригод грішника Єроніма та його іграшкової качки у пеклі. Одна сторінка – одна коротка історія. Переважно це від 4 до 6 кадрів. Історії між собою не пов’язані. Можна порівняти з книгами з малюками Бідструпа, хоча і стиль малюнку і тематика навіть не близькі.
Гумор місцями трошки близький до непристойного, але ніколи таким не стає. І власне всі історії про те як страждає, але не втрачає духу грішник.
Деякі історії доволі дотепні, інші так собі. Але книгою задоволений як через зміст так і через якість – шикарно все зроблено. Надруковано, якість матеріалів та “пошиву” – все на висоті.
По-перше, сама історія батька письменника який пережив Голокост є такою, що жахає, але одночасно і показує людську стійкість та вміння виживати. А те, що історію розказано як комікс в якому різні національності зображено як різних тварин лише надає більшої чіткості оповіданню. Миші – євреї, свині – поляки, коти – німці і так далі.
Комікс однокольоровий, а те що чорні малюнки надруковано на сіруватому і трошки зернистому папері створює почуття відповідності – усе так одне одному пасує.
Книгу складено з кількох коміксів які автор намалював протягом кількох років, але читаються вони як одна історія. Письменник зустрічається з батьком за різних обставин і трошки перестрибуючи з теми на тему вони говорять про те як все починалося для євреїв у Польщі, до чого прийшло, що довелося пережити і як вижили. А також що було потому.
В самій історії були дивні для мене моменти де дуже добре відчуваєщ – і той світ, і ті люди були геть іншими. І деякі їх принципи та аспекти поведінки, їх мотивація іноді здаються дивними. Але тим більше це додає реалістичності.
Старт який проходив в нашому штаті не надто далеко від нас (менше години з нашого дому до місця старту). Це він вже проходить вдруге: мав би вперше відбутися у 2020-му – COVID, у 2021-му я стартував на Чемпіонаті Світу (2021-09-18 – IronMan 70.3 World Championship, St. George, Utah) коли проходив цей старт. Отже цього через те, що Чемпіонат Світу відбудеться в кінці жовтня зміг стартувати у себе вдома.
Цей старт як для IronMan доволі невеличкий – трохи більше 1200 людей, усе так затишно і по домашньому.
За два тижні до старту в озері знайли якісь токсини (щось з водоростями пов’язано) і були побоювання, що старт пройде без плавання. Але наче все було нормально і плавання не відмінили.
На момент старту вода була доволі тепла і хоча гідрокостюм був потрібен проте вже шкарпетки для плавання та рукавички були заборонені. І мій Zone3 Vanquish для подібної температури схоже якраз і призначено.
Стартував я десь серед перших 50 – запускали по двоє кожні 5 секунд. І мене на плаванні обійшло кілька нейомовірно швидких пловців, аж прямо вражає іноді які сильні люди бувають у окремих видах спорту.
В цілому саме плавання пройшло спокійно і з мінімумом контакту. Єдине що одразу протекло праве око в Blue Seventy Element Goggles, але я вже якось навчився на це не звертати особливої уваги і доплив нормально.
У підсумку плавання вийшло за 33:37 – 18-й у своїй віковій групі та 135-й у загальному заліку. Дуже хочеться плавання зробити швидше за 32 хвилини, але ніяк не виходить.
Після плавання біжимо вгору, через ворота у транзитку, вниз. Доволі брудно: пісок, гравій, гола земля, пожовкла трава…
Старався бігти швидко, костюм зняв теж швидко, шолом на голову, вел в руки і побіг з ним. А вийшло аж 2:39 у підсумку – довго бігти до вела і потім з велосипедом ми метрів 200 ще бігли до того як скочити на нього.
Для свого шолому Rudy Project Volantis я цього разу обрав прозоре скло – було трошки хмарно, перед стартом навіть крапав легкий дощ. Але вже під час вело яскраво світило сонце і пару разів мене надзвичайно сильно засліплювало так що аж дороги не було видно. Врятувало те, що більшість траси проходить між високих дерев, тобто у затінку і сонце не стало на заваді.
Сам вело-етап був переважно послідовністю різної довжини підйомів та спусків – лише 3 рази на всю дистанцію були пласкі і достатньо довгі ділянки щоб можна було “лягти” і нормально вкрутити педелі.
Тренер написав завдання – виглядало доволі легко (менше ніж зазвичай ватт), але в процесі з’ясувалося, що тримати навіть такі показники вимагає концентрації та зусиль. Але в цілому мені здавалося, що я можу проїхати краще ніж заплановано. Проте гірки та повороти накопичувалися і остання 10 км треба було вже серйозно крутити щоб дотримуватися плану. А те що до стандартної дистанції в 86 км додали ще кілька не допомагало аж ніяк.
По ходу мені вдалося обійти певну кількість людей, але і мене обійшло доволі немало. Як завжди якісь дивні люди пролітали мимо мене на шаленій швидкості вже на 60-му кілометрі. Кожний раз цьому дивуюся – що у них там за план і як вони розподіляють зусилля?
Цього разу остаточно перейшов з гелів Maurten на e-Gel від Crank Sports, хоча порошок Maurten все ще використовую (в меншій пляшці на рамі чиста вода). І через те, що було не надто жарко навіть не брав додаткову воду на пунктах де роздають харчування по трасі.
Вело вийшло за 2:42:18 – 15-й в своїй групі та 81-й у загальному заліку. Несподівано високо стрибнув у загальному заліку. Проте час на вело такий собі і можна було б ще трошки додати якби була необхідність.
Після вело знову довга пробіжка з велосипедом… і я не відчуваю стоп. Тобто абсолютно заніміли і навіть не відчуваю як ступаю на асфальт. Біжу акуратно щоб ніде нічого не пошкодити поки не повернеться чутливість. Трошки забарився натягуючи шкарпетки та кросівки, проте не надто. Далі вибігати з транзитки знову в гору. І в результаті вийшло 2:36 уся друга транзитка – дуже багато бігати по ній.
Починаю бігти і вже одразу не задоволений – траса на цьому триатлоні для бігу на 95% є грунтовою дорогою з натоптаним в неї гравієм. А на такій поверхні мої улюблені Saucony Endorphin Pro не працюють – карбонова вставка наче взагалі відсутня і по суті вони перетворюються на просто легкі кросівки. До того ж каміння хоча і не набивається в підошву (профіль не достатньо глибокий щоб щось зловити), але постійно є таке відчуття.
В мене зайняло кілометри 4 нарешті розбігтися щоб відчув – ось це я вже біжу. До того усе заніміло, якісь незрозумілі страждання всюди, коротше якось так.
На старті бігового етапу мене обійшло парочка швидких бігунів, а далі я дуже повільно і поступово підбирався та обходив тих хто попереду. І вдалося певну кількість обійти. Тут ще змагалися ті хто робив триатлон-естафету (коли кожен вид робить інша людина) і часто саме бігуни у них найслабші.
Було не спекотно взагалі, усі дистанція у парку між височених дерев, але було неймовірно нудно – траса абсолютно не цікава. Навіть не знаю чому, але кожного разу коли я бігав по тому парку це було важко в тому числі через те, що нема на що дивитися поки біжиш.
На пунктах харчування (кожні 2 км) брав Gatorade, водою практично не обливався. Вже на останніх 8 км почав пити Coca-Cola та Red Bull, але ефекту чесно кажучи цього разу не відчув взагалі.
Як і було заплановано у другій половині почав дуже поступово нарощувати темп і все йшло добре, аж поки не залишилося 2 км – тут різко настала втома і почали сильно боліти ноги. Я аж здивувався трошки від такого різкого падіння сил.
Трошки порозмірковував чи терпіти, чи може кинути усе. В результаті трошки знизив темп і так зміг добігти. І навіть фініш був по бугристій грунтовій дорозі де лише останні 50 метрів були рівними і вистеленими килимом. Це я до того, що час бігу мало що значить якщо не враховувати стан поверхні по якій довелося бігти.
Весь біг вийшов за 1:40:21, що доволі непогано і я думав буде гірше. Під час бігу на час взагалі не дивився – натомість контролював пульс. Це 12-й результат у віковій групі та 81-й у загальному заліку.
В підсумку 12-й у віковій групі та 81-й у загальному заліку з часом 5:01:31. Можна було б мабуть додати трошки і спробувати фінішувати швидше за 5 годин, але це не було ціллю, і, повторюся – час я навіть не відстежував.
Після того як мій гідрокостюм Blueseventy Helix почав показувати все більше ознак старіння (а саме почала з’являтися все більша кількість дрібних поривів які я старанно заклеюю) виникло бажання купити новий. І чому б не спробувати якусь іншу модель подібного класу? А тут якраз і знижка була: на момент покупки повна ціна костюма складала $895 (на момент написання $627 – Vanquish Wetsuit – Zone3 USA), я ж купив за $447.
Купив цю модель не лише через ціну звісно. Читав огляди та порівняння і доволі часто саме цю модель згадували як дуже комфортну. Що виявилося правдою – костюм дійсно найкомфортніше, я би навіть сказав “найм’якіше” сидить на мені у порівнянні з іншими моделями які у мене були.
Але перед тим як писати про те що мені подобається згадаю один велетенський недолік, а саме – мені костюм дуже сильно натирає шию, аж прямо до крові пару разів. Тому зараз я наклеюю на шию терапевтичну смугу – просто лубриканта недостатньо. Чи в тому причина, що я не правильно піднімаю голову, чи це дійсно вада костюма сказати не можу.
Ну а тепер про те що подобається чи відмінно:
Матеріал неймовірно тонкий та еластичний, особливо це помітно на руках – в товщину паперу іноді здається.
Руки і плечі зроблено з одного шматка матеріалу, а отже менше швів і краще облягає.
Костюм дуже легко і швидко знімати у порівнянні з тим усім що було у мене до того.
Різниця в товщині панелей на ногах, животі та руках дійсно відчувається.
У цьому костюмі я вперше відчув що повертаюся коли гребу з боку в бік – як правило костюми хоча і тримають вище у воді, але трошки перетворюють на негнучку дровиняку.
З такого собі:
Костюм помітно тонший і холодніший за той же Helix. І я не особливо мерзну, але все ж таки відчуваю, що Helix товщий і тепліший.
Vanquish не так сильно піднімає у воді як попередній костюм.
Самому дуже складно застебнути блискавку ззаду, хоча мало б бути значно простіше ніж на Helix де вона взагалі догори ногами.
В цілому я костюмом дуже задоволений і наступного разу можливо теж від цього виробника виберу собі модель. І мені так здається, що найкраще цей костюм підійде тим у кого плавання вже хоча б трошки краще за середнє і кому при цьому хочеться комфорту.
Одразу скажу, що попередня модель Jabra Elite 65t є і досі моїми улюбленими безпровідними навушниками і до старішої моделі я згодом і повернувся. А цю нову модель використовує Олена і дуже нею задоволена.
Кілька важливих відмінностей (важливих для мене) у порівнянні з 65t:
Навушники стали помітно менше – це і добре (вони не так позначають свою присутність у вухах), але і гірше одночасно – тепер вони перекривають менше зовнішніх шумів.
Кнопка-важель для регуляції гучності (яка є однією з причин чому саме 65t я і досі вважаю найкращими безпровідними навушниками для спорту) стала просто кнопкою і регуляція гучності відбувається утриманням пальця на лівій (тихіше) чи правій (гучніше) кнопці. І відповідно гучність має плавно змінюватися. Але у мене не завжди виходить це робити плавно і я би надав перевагу схемі “натискання – зміна”.
Коробочка в якій зберігаються навушники тепер має безпровідну зарядку, що зручно. Сама коробочка стала менше, а батарея тримає заряд довше. І ще з micro USB тепер перейшли на USB-C.
Стосовно звуку – мені здається він лишився рівно таким же. Принаймні я різниці не помітив. А от активне шумоподавлення стало значно краще. Проте я все одно надаю перевагу пасивному шумоподавленню, а отже більший корпус 65t працює для мене краще.
Що стосується ціни то вона складає $270, що в принципі те саме, що просять інші виробники за подібного рівня навушники. Мені ж вдалося дочекатися акції і купити їх за $110, що просто неймовірно хороша ціна враховуючи якість, комфортність, функціональність та фантастичний звук.
UPD від 2023/02/26: власне як я і написав вище для бігу ця модель мені подобається значно менше ніж попередня. А от коли я почав її використовувати в качалці то тут все помінялося. По-перше, звук коли йде з телефону, а не з годинника таки кращий – він і глибший, і більш (але не надмірно) насичений і дуже добре чути усі деталі. І друге – навушники дуже комфортні і не заважають абсолютно ніяк. Тримаються дуже добре. Довго тримають заряд і мають достатній запас в чохлі – можна на кілька тижнів забути їх в сумці з якою ходиш в зал.
Після одного зі своїх IronMan 70.3 я отримав листа в якому було сказано, що я отримую запрошення в “команду Zoot” і мені дають купити цей костюм (і купу інших товарів) за $150, що дуже добре у порівнянні з повною ціною в $250. Згодом я з’ясував, що це просто реклама і бачив вже дуже багато людей в цьому костюмі з різним рівнем підготовки.
Перше, що треба сказати – це дійсно костюм цінової категорії $250 і вище – матеріали, якість пошиву, те як усе сидить і відчуваються абсолютно на рівні з іншими дорогими костюмами. А така знижка можлива завдяки тому, що весь костюм обписано логотипами спонсорів. Тобто фактично виступаючи в цьому костюми ти стаєш безкоштовним рекламним табло для цих брендів.
В цьому костюмі я зробив дві олімпійські дистанції та один IronMan 70.3 і можу сказати, що вибравши цей костюм ви не прогадаєте. Костюм добре сидить, ніде не заважає (хоча у мене традиційно була невелика проблема на вело з дуже легким натиранням в паху), костюм добре дихає. Додатково від має спеціальні кишені всередині на шиї та по боках щоб в них засипати кригу. Коротше як єдиний високоякісний костюм – хороший варіант.
Проте порівнюючи з Castelli Free Sanremo 2 я все ж таки віддам перевагу останньому через кілька не надто важливих для мене переваг:
для мене особисто Castelli є менш помітним – одяг і забув про нього в прямому сенсі. В той час як про Zoot постійно пам’ятаєш, що він на тобі. Якийсь матеріл більш тонкий.
Та сама проблема з легким натиранням в паху на вело є і у Castelli, але менше проявляється.
Castelli просто менше на дистанції, я навіть можу бути єдиний в такому.
Синій колір мого Castelli мені більше подобається (у них ще бувають білі і помаранчові).
Проте Castelli обійдеться в ті самі $250 і знайти знижку на нього – це треба певне везіння.
Цього року робив олімпійську дистанція як контрольний старт перед наступним IronMan 70.3. І далі короткий звіт, бо особливо щось розписувати… і нема чого.
Плавання – старт з води, старші за 45 років стартують усі разом через 3 хвилини після молодших. Вода доволі тепла, але мутнувата і особливо в ній нічого не видно. Гідрокостюм Zone 3 показав себе добре (цього разу щоб не стерти шию наліпив терапевтичну смугу). Усе плавання в натовпі, але відносно мало зіткнень.
Викладався наче добре, але у підсумку вийшло аж 27:02, хотілося б швидше. Коротше 22-й на плаванні у загальному підсумку.
З води побіг у транзитку яка була дуже близько, а там вже велотуфлі на педалях. Тренер сказав треба вчитися стрибати на вел з туфлями, а не бігати у туфлях по транзитці як чайник. Отже пробую. Закріпив туфлі і “підвісив” їх у потрібному положення офісними гумовими стрічками як профі.
Власне вдалося сісти нормально – хоча я не застрибую на вел на льоту (і мабуть ніколи не буду), проте вставити ногу в одну туфлю, перекинути іншу, вставити теж в туфлю, покрутити якийсь час, застебнути липучки… це вийшло.
Маршрут вело цього року трошки поміняли – стало два розвороти на 180, але в цілому відносно пласкі ділянки вперемішку з не надто довгими гірками і спусками відповідно. Можна розганятися. І мені навіть вдалося кількох людей на вело обійти. Хоча викладався не на всі 100 – боявся за коліно.
Фінішував вело за 1:06:10, що стало 8-м результатом у загальному підсумку, а мені дозволило наблизитися до першої десятки.
А ось вже і транзитка наближається – розбуваюся ще в сідлі (це складніше), так-сяк виймаю ноги, зістрибую з вела, біжу в транзитку. Шкарпетки (не хочу і не буду бігати без шкарпеток), кросівки, хапаю пояс з номером, кепку, окуляти і побіг.
Біг такий же як і попередні роки – по парку туди і назад. Частина траси на початку майже в лісі, постійно вгору і вниз. Потім ті хто робив спринт розвертаються, а я біжу далі.
Попереду далеченько хтось біжить, але я знаю, що головне не перестаратися і тримаю темп та пульс. І відставання у метрів 100 вдається скоротити вже на 5-му кілометрі. А ось вже і поворот назад.
Дивлюся на тих хто біжить назустріч і бачу пару просто надзвичайно швидких. І обоє вони (добре хоч молодші значно) обійшли мене за пару кілометрів до фінішу. Але і мені вдалося ще пару людей обійти. А ось і гірки перед фінішом, уважно слідкую щоб не “перебрати”. Остання пряма, забігаю у парк, фініш.
Біг за 44:59, так собі. 12-й час у загальному заліку.
Відхекався (щось важко було після фінішу), набрав їжі, посиділи з Оленою пожували. Ну а потім чекали нагородження – я був 2-м у своїй віковій групі, хоча зараз протокол показує, що першим.
Відомий бренд який виготовляє велосипедну та мотоциклетну продукцію як сілант (наприклад як Muc-Off Ultimate Tubeless Setup Kit), засоби для миття і таке інше відносно недавно створив цей новий продукт який призначення для миття велосипедів та мотоциклів під правильним тиском.
Яка власне проблема помити велосипед спитає більшість. І в цілому так – достатньо відра мильної води, щіток/ганчірок, чистої води, чим протерти і змастити. Але це доволі муторно і не все вдається відмити, або треба забагато час і зусиль витрачати. А враховуючи, що велосипед правильно мити одразу як привезеш його додому у бруді це ще і важко іноді.
Також можна використовувати мийні прилади які дають струмінь води під тиском. Але і тут проблема – тиск в тих приладах зазвичай занадто високий і вода може потрапити туди де її не має бути і інакше як під високим тиском вона в ті місця не потрапляє.
Ось ці проблеми (простота, швидкість, зручність) і вирішує даний прилад. Його дуже легко зібрати. В комплекті йде пляшка з якої створюється щільна піна яка чудово відмиває уже що налипло і присохло. І це теж зручність додаткова – не треба намилювати окремо.
А після того як велосипед посидить в піні кілька хвилин просто знімаєш пляшку з миючим засобом, одягаєш насадку для велосипеда чи мотоцикла і так само просто і швидко все змиваєш.
Коротше я задоволений. Купив собі бандл вело/мото в якому були крім приладу та двох насадок ще 2 пляшки миючого засобу, засіб для чищення цепки та зірочок, мастило для цепки, засіб для полірування рами та рушники. Повна ціна усього набору – $320, що вже хороша ціна на мою думку. Але я ще й купив на святковому розпродажу на $260.
