Predixion Software–поточна робота Олени

Увага: фото в тексті відношення до тексту не мають і додані чисто для красоти.

Ну раз Олена нічого так довго про себе не пише в своєму блозі (а я не можу придумати про що написати) то видам деякі секрети.

Кілька місяців тому, а точніше майже рік тому, Олена знайшла одну компанію (Predixion Software) в яку її взяли математиком-тестером. Як це? А ось читайте далі.

Компанія ця є стартапом заснованим кількома колишніми працівниками Microsoft і розробляє програмний продукт що дозволяє на основі довільних даних будувати математичні моделі. Ну скажімо рекомендувати щось страховим компаніям, магазинам, або медичним закладам. Природа даних може бути якою завгодно, в кінці кінців це просто числа для яких можна знайти закони відповідно яких їх розподілено в наборах.

Так от тестер їм потрібен був просто тому що був потрібен тестер, а математик потрібен був щоб перевіряти вірність побудованих моделей, готувати тестові набори даних і взагалі розуміти чи правильно все порахувалося чи ні і де саме проблема.

Олена досвіду тестування, та і взагалі ІТ не мала, але знайшли рішення що задовільняло обидві сторони. Кілька місяців вона працювала інтерном (читай “безкоштовно”) де використовували її математичні знання і в той же час вчили роботі тестера. Тепер вона не лише не боїться слів “білд”, “деплоймент”, “сіквел сервер”, “віртуальна машина”, але і розуміє що вони означають і сама вміє все це розгортати і настроювати.

Спочатку ідея була попрацювати, набратися досвіду і податися тестером в якусь класичну контору. Але з часом з’ясувалося що робота в Предікшіні дуже цікава їй, і взагалі так подобається що нікуди йти вона не хоче. Ну і в результаті кілька місяців тому її взяли на повну ставку (а це крім зарпланті означає ще і страховку медичну, оплачену відпустку і бонуси в кінці року).

Причому погодилася б вона на будь-які гроші які б запропонували – і робота страшенно їй цікава, і досвіду набирається, та ще і платили б. Але їй запропонували доволі непогану зарпланю так що вона аж сама трошки здивувалася. Ні, з зарплатнею програмістів і тестерів в МС порівнюват не вийде (хіба що зі свіженайнятими студентами), але все одно більше ніж вона навіть сподівалася Smile Ось так її цінують.

Фірма незважаючи на свою молодість підписала кілька надзвичайно вигідних контрактів і нарощує штат (тобто це вже мабуть не стартап). Причому у них навіть є команда продавців в Каліфорнії (тому що весь ІТ-бізнес США саме там).

Технологічно їх продукт наскільки я розумію має серверну частину, дані бере з SQL-сервера, має і клієнтську частину.

Ну ось, що знав розказав, а далі може вона сама в коментарях якісь деталі допише.

Barracuda Ultimate

 

 

Ціна: $16

Призначення: Окуляри для плавання, а ви що думали? SmileНасправді вони призначенні для тривалих запливів – зроблені так щоб м’яко сидіти і не залишати сліди навколо очей.

Загальні враження: Взагалі то я дуже скептично ставлюся до окулярів що менші розмірами за маску – по-перше, я страшенно боюся усього що наближається до очей, а, по-друге, дрібні і мілкі окуляри як правило миттєво запітнівають.

У даному ж випадку окуляри з першої спроби вразили мене ти як м’яко і точно вони сіли навколо очей. При цьому зовсім нема відчуття того що видавлюють очі, а навпаки – здається що вони ледь приліплені і зараз спадуть.

Купили ми їх свого часу Олені, але їй більше подобаються Barracuda Hydrobat, а я спробував їх тільки через те що забув свої дома.

Єдине що я не ризикну мабуть їх одягти на тріатлон – мені все ще здається що їх дуже легко зсунути і загубити в процесі плавання.

На даний момент це мої улюблені окуляри для басейну.

Недоліки: Перший це те що їх не можна сильно притулити до очей і як результат якщо трошки промазати одягаючи їх то текти вони починають несподівано у будь-який момент. Ну і друге – вони сильно запітнівають і навіть слина не надто рятує, потрібна спеціальна рідина.

На сайті виробника: http://www.skylinenw.com/p-128-ultimate-fog-resistant.aspx

Thomas Michael Disch. The Gеnocides / Томас Майкл Діш. Геноциди (1965)

Апокаліптичне майбутнє яка є таким собі ляпасом любителям сюжетів в яких люди завдяки власному інтелекту, гнучкості та волі до життя якщо не відновлюють цивілізацію після катастрофи, то хоча б мають надію що це зроблять їх нащадки.

Тут все простіше. Землю “обробили” непойми хто (іншопланетяни в книзі так і не з’являються, у наявності є лише механізми) знищивші всі рослини і тварин і замість цього засіяли її якоюсь штучною культурою. Залишки людства намагаються вижити і одиниці доживають до збору врожаю. Начебто після цього виникає якась надія почати все заново, хоч і з кам’яної доби, але тут Землю оброблюють ще раз, перед наступним посівом…

Ну а правда ж, фермер що перепахує поле та знищує шкідників і бур’яни навряд чи замислюється про те що в мурашнику, чи скажімо у мишей можуть на цей час існовути якісь зачатки цивілізації. Отак і тут – люди настільки зневажливо знищуються що їх мабуть і не помітили в процесі. Та і не лише люди, все що є живого на Землі. І навіть не зрозуміло кого звинувачувати.

Страшенна приреченість і безвихідь, проте читати дуже цікаво, відірватися не можливо. Хоча в літературному плані викладення дещо на шкільний твір схоже.

Оцінки: