…так само як усі інші
Зовсім несподівано неймовірно потужна, цікава і затягуюча книга з доволі страшною і науково-подібно0обгрунтованою історією.
Хижі і вбивчі залишки паралельної гілки життя прямо на нашій планеті. На наше щастя вони заамкнені на крихітному віддаленому острові теріторія якого на протязі мільйонів років невідхильно зменшується.
Це одночасно і фантастика (наукова і пригодницька) і жахи.
http://www.amazon.com/gp/product/0553592459/ref=cm_cr_rev_prod_img
Дії серії відбуваються паралельно на Землі і на “паралельній” Землі. З нашого світу, суспільство якого до речі стало клановим, акторів переносять на “паралельну” Землю. А в тому світі можлива магія, є духи і боги, і взагалі всякий героїзм.
За пригодами акторів спостерігають глядачі усього світу у своїх креслах “з повним підключенням”.
До честі автора треба сказати що це не просто фентазі про непереможних і прокачаних воїнів та прекрасних воітельок (хоча і такого більше ніж треба), але і ще паралельний цікавий сюжет у “нашому” світі. І якщо “там” це перемажно меч і магія, то “тут” це соціальна фантастика і детектив.
Heroes Die / Герої помирають (1997)
Найпопулярніший актор відпраляється на завдання від студії – вбити могутнього чаклуна і правителя. Інтрига в тому що в сюжеті задіяна жінка яку він кохає (теж акторка), та в тому що студії пофіг на благополуччя людей і реально непоганого правтеля. Їм аби екшена побільше, крові і вбивств. Щоб глядачі купили наступний випуск пригод.
А у нашому світі починаються соціальні заворушення.
В цілому добре, навіть незважаючи на те що до фентазі у мене відношення м’яку кажучи упереджене. А тут воно не просто махрове, а таке прямо сферічне у вакуумі. Але тим не менш.
В серії ще є книги, але я вирішив їх не читати через несхвальні відгуки.
Blade of Tyshalle / Клинок Тішала(2001)
Caine Black Knife / Кейн Чорний Ніж(2008)
Caine’s Law / Закон Кейна (2012)
Act of Faith / Акт віри (в роботі)
Dead Man’s Heart (Act of Remembrance) / Серце мерця (Акт пам’яті) (в роботі)
Не дивлячись на іменитість автора, та ще й спів-автора, це доволі проста книга.
Сюжет – купка людей рятується від вибуху на кораблі ксеноків і летить до порятунку. Все ускладнюється абсолютно незимною психологією і фізиологією іншопланетян, а також тим що людство давно вже має касти хазяїв та безініціативних і тупуватих рабів.
Але далі з простенького сюжету виростають цікаві бокові “ходи” типу таємної поліції, боротьби за владу, революціонерів і іншого.
Книгу почав писати Філіп Дік, але з часом з’ясував що знає недостатньо по християнство щоб її закінчити. Через кілька років незавершений рукопис знайшов Роджер Желязни і запропонував Діку завершити книгу разом.
Отак два майстри мозкових вивертів (які отримує читач в процесі читання) об’єдналися щоб зробити цю складну річ.
В процесі роботи яка розтягнулася на кілька років кіт Желязни обісцяв рукопис. Найсмішніше те оригінал рукопису з якогось дива знадобився видавцю і вони відіслали їх з радістю 
Назад до книги. Спустошена після ядерної війни Земля і рідкі розкидані поселення мутантів і калік. Нова релігія і згасаюче християнство. Каліка-художник вирушає на пошуки бога руйнування і спутошення.
Книга переповнена алюзіями і цитуванням як Біблії так і різних міфів і історій з інших релігій.
Єдине що читати її таки важкувато – вона повчальні і все таке, але не цікава геть.
І можете навіть не сумніватися що в російському перекладі на обкладинки наліпили Бога з середньовічної фрески, який у гніві поцілює блискавкою в космічну тарілку. Звісно в книзі нічого такого і близько нема, там лише пустеля, розмови, страждання.
З усієї “руської” фантастики мені майже не єдині хто подобаються це Г.Л. Олді.
Сам формат книжки та мова перекладу нагадали мені україномовні збірки радянської фантастики 80х років. Там в основному друкувалися нецікаві соцреалістичні або психологічні твори невідомих авторів. І називалися такі збірки оригінально – “Збірка фантастики 80”, “Збірка фантастики 81” ф так далі. Але на відміну від тих збірок ця книга, що містить невеликі повісті є набагато кращою. Авторів завжди вирізняли цікаві ідеї та вдале слово для їх висловлення. Тільки сучасний побут дещо буде незвичним фанам фентезі.
Нічого з цих речей я раніше не читав і зараз прочитав їх із задоволенням. Дещо патетично іноді (навіть апокаліптично “по радянські”) але терпіти можна. Так що як чекає тривала дорога і можна читати або не читати цю книгу – купуйте і читайте 
Це класика техно-трилера – невідома зараза занесена з космосу (насправді не зовсім, читайте самі) нищить людей. Ну а вчені намагаються знайти рішення і побороти хворобу.
Доставляє описом способів стерилізації та потенційного уникнення зараження про мехінізм якого нічого не відомо.
В найкращих традиціях відважний герой, прострелений у багатьох місцях, з останніх сил рятує світ і себе від ядерного бомбандування.
Ну а взагалі то читати варто. Не дуже художньо, але повністю в рамках стилю. Ну і ще є така наївність стосовно того як усі служби і люди працюють разом, ефективно і цілеспрямовано. І ніяких тобі бюрократичних проволочок, ніяких політичних ігор, заздрості, нерозуміння чи просто дурості.
В книзі нема ніякої жорстокості чи крові, але читати страшнувато.
По суті це про захоплення і контроль людського розуму, створення такого собі мурашника з особистостями. Причому головний герой що проводить розслідування весь час старанно бореться з “паразитом”, але в кінці кінців таки вливається в “родину”.
Варто прочитати. Це скоріше шгостросюжетна ніж фантастична література.
Як і в романі “Око кота” тут всі події навколо сюжету мисливець-жертва де жертва в кінці кінців перемагає.
Фірмова вивернутість світу, персонажів і подій обгрунтовується унікальними вміннями героя (в даному випадку – створювати цілі планети зі збалансованою екологією), його незліченними багатствами та більше ніж тисячолітнім за тривалістю життям.
По суті можна сказати що це така собі передмова до “я вам покажу як писати фантастику і не бути Філіпом Діком при цьому”.
Традиційно для автора роздуми про те як це воно бути богом і які проблеми є в житті богів.
Книга із чудової серії “Шедевры фантастики”.
Не дивлячись на те що я дуже люблю наукову фантастику і чимало її перичитав цього автора я не знав взагалі ): А дивно. Його оповідання (до речі періоду 60х років) можна сміливо порівняти з найкращими оповіданнями Шеклі.
Вони схожі і за стилем і за стилистикою. Взагалі твори мають трохи простіший сюжет і помітно довші, через те що містять більше деталей. При цьому автор дуже рідко використовує прийом парадоксу чи жарту в останньому реченні твору (що у Шеклі присутнє в 99% оповідань).
Сама збірка, як у нас це люблять робити, складена з 4х збірок:
– Major Ingredients
– Men Martians & Machines
– Somewhere a Voice
– Like Nothing on Earth