Для тих хто трохи знається на бігових кросівках скажу одразу – ні, це не те саме що Saucony Triumph 21 RUNSHIELD, хоча вони дуже схожі ззовні. Це дві різні моделі як за будовою, так і за призначенням та відчуттями під час бігу.
Лінійка Speed призначена для швидкісних тренувань, темпового бігу та навіть для змагань. Так звані супер-кросівки для тренувань (на відміну від просто супер-кросівок які призначені виключно для змагань). Вони легкі, мають пружній матеріал підошви, перекат на носок з яким простіше тримати високий темп і навіть пластину в підошві (пластикову, не карбонову). Ця модель є продовженням лінійки в попередня версія (Saucony Endorphin Speed 2) є моє улюбленою для швидкісних тренувань і можливо найкращими кросівками на сьогодні взагалі якщо треба обмежувати вибір до однієї моделі.
Додатково це модель з захистом від вологи RUNSHIELD про яку я вже згадував в огляді на Saucony Triumph 21 RUNSHIELD, але не проти написати ще кілька слів. Ця технологія не робить верх таким щільним та менш гнучким як Gore-Tex, можна навіть не зрозуміти, що є якийсь захист – просто не сітка. Я бігав в цій конкретно моделі в легкий дощ по напів-розталій кризі (підошва слизька, не раджу) і ноги лишилися сухі. А от коли пробіг півтори години по сильній зливі яка не вщухала весь час то носки кросівок таки промокли, але при цьому весь кросівок не став мокрим з середини. Тобто технологія працює, але не захищає від води повністю.
Кросівки добре сидять на нозі, щільний матеріла верху та навіть трошки утеплення додають відчуття комфорту, але ніяк не обмежують. Язичок тоненький, але теж при цьому має прошарок утеплення.
На відміну від Saucony Endorphin Speed 2 ця модель не відчувається такою жвавою і пружною. Можливо зміни в матеріалі та геометрії підошви, але може бути і що додавання утеплення та RUNSHIELD спричиняє такий ефект.
Проте це дуже класна модель на випадки коли погода переважно дощ та калюжі, а треба бігати швидкі інтервали для яких Saucony Triumph 21 RUNSHIELD надто повільні, Saucony Peregrine ICE+ 3 надто зимові, а Brooks Ghost 14 GTX занадто дубові. Можна звісно такі тренування робити на тренажері, але якщо тренування тривале то це психологічно не найкраще рішення щоб регулярно так тренуватися.
Повна ціна моделі складає $180 (на сайті виробника – Men’s Endorphin Speed 3 RUNSHIELD – Running | Saucony), що може здатися забагато. Але на сьогодні супер-кросівки для тренувань в середньому коштують $160, плюс RUNSHIELD додає до ціни. Я купив зі знижкою в 10% (мав купон) і ціну вважаю виправданою якщо порівнювати з подібними моделями інших брендів.
Нарешті за багато років (а точніше вперше з ледь не 2014-го) обновив свій ПК. І цього разу не захотів брати бандуру десктоп, а вирішив купити саме лептоп. Впродовж багатьох років (з того ж таки 2014) у мене на роботі були виключно лептопи як і у всіх навколо. До того ж я не такий затятий гравець щоб мені не вистачало сучасного лептопу.
Дочекався Чорної П’ятниці (тобто знижок) і купив собі ігровий лептоп Lenovo за дуже хорошу ціну. Далі трохи характеристик:
Повна ціна – $1400, я взяв за $840.
У Lenovo десятки моделей та варіацій, але ось це здається вона – LOQ (16″ AMD) with RTX 4060 | Lenovo US. Чому не знаю точно – бо купив через іншого продавця який давав знижку, а вони точну модель не вказають так само як на сайті.
Процесор – AMD Ryzen™ 7 7840HS. Цього більше ніж достатньо на наступні кілька років.
Відеокарта NVIDIA GeForce RTX™ 4060 8GB GDDR6 (спеціальна редакція для лептопів). Я насправді не граю в ігри які вимагають такої відеокарти. Пробував останній Doom та ще щось таке – все літає. А Civilization V та Civilization VI працюють значно швидше завдяки процесору та пам’яті. При цьому навіть охолодження не вмикається у турбо-режим.
Пам’ять 16 GB DDR5-5600MHz, з часом поставлю більше.
Диск 1 TB SSD M.2 2242 PCIe Gen4 TLC. Теж думаю вистачить на дуже довго.
Екран 15.6″, 350 nit, 144 Hz. Хороший, але використовую як додатковий дисплей – головним у мене старенький 34″ монітор від HP.
Батарея 4 Cell Li-Polymer 60 Wh, але пофіг бо буду використовувати його виключно підключеним до розетки.
Клавіатура повнорозмірна з підсвіткою. Як на мене оті цифрові кнопки на лептопах зайві, але враховуючи, що я користуюся нормальною механічною клавіатурою то якось пофіг.
Покупкою я надзвичайно задоволений. Не дуже так і хотів собі ігровий комп’ютер, але за таку ціну просто чудова машинка якої вистачить і на ігри, і звісно на будь-які інші задачі ще на багато-багато років.
Перше, що варто зауважити – я великий прихильник Saucony і хоча модель Saucony Ride 15 мені не підійшла, проте одні з найкращих супер-кросівок Saucony Endorphin Pro, найкращі взагалі кросівки для швидкісних тренувань Saucony Endorphin Speed та чудова модель для випадку криги Saucony Peregrine ICE+ 3 займають свої почесні місця у моїй шафці з взуттям. Є прихильники і у легких, практично мінімалістичних Saucony Kinvara (мені теж ця модель скоріш подобається, але я надаю перевагу Endorphin Speed).
Тепер про цю модель. Власне тут буде йтися і про модель Triumph і про технологію RUNSHIELD яку до неї додано (про це нижче).
Отже Triumph є “максимальними” кросівками від бренду і призначені для повільного тривалого бігу, або бігу коли ногам треба дати більше м’якості у підошві – після змагань та складних тренувань. Але при цьому Triumph не є такими безумно м’якими як New Balance Fresh Foam More. Це кросівки де “багато” підошви, і вона навіть достатньо пружна, проте нога в них не в’язне як в подушці.
З першого використання звертаєш увагу на комфорт як тільки лише одягаєш кросівки – не сама лише підошва, але і верх, і пом’якшений язичок, і додана м’якість навколо гомілки. Кросівки просто приємно носити і я в них якийсь час з задоволенням просто ходив.
Що стосується бігу, то кросівки дуже приємні під час повільного та середнього темпу – просто про них забуваєш не зважаючи навіть на те, що вони не найлегші (280 грамів).
Я в цих кросівках бігав і довші швидші інтервали та короткі швидкі. І хоча кросівки не заважають прискоренням, проте у них нема відчуття швидкості і постійно треба зосереджуватися на тому щоб тримати темп. Тому якщо ви шукаєте модель в якій і повільно бігати і прискорення робити буде приємно то це не вона (раджу спробувати ASICS Novablast 3).
Найбільше мені мабуть не подобається підйом у 100 мм – це дуже багато і незрозуміло для чого стільки. Вірніше зрозуміло – новачки люблять високий підйом бо їм тоді легше “перекачуватися” з п’яти на носок. Але для мене по перше забагато матеріалу під п’ятою, а головне після приблизно 45 хвилин бігу починають затікати пальці (не так погано як це було з Nike ZoomX Invincible, але все ж таки відчуваю).
Тепер стосовно RUNSHIELD – це водовідштовхуюча технологія Saucony. Це не Goretex, тобто за якийсь час кросівки мають промокнути. Але я бігав і в сильний дощ, і по калюжам іноді і ноги лишалися сухими. При цьому RUNSHIELD не є таким жарким як Goretex. І ось саме через цю комбінацію я і купив цю модель – коли дощ не надто сильний і бігати швидко багато не треба за планом тренування. А на дуже сильний дощ у мене є Brooks Ghost 14 GTX які хоч і не промокають, але і як кросівки дуже якісь кривенькі (наче дерев’яна підошва і відчуття що вони ось-ось злетять з ноги).
При повній ціні в $170 (я брав з якоюсь знижкою, але не пам’ятаю деталей) де $10 додано за RUNSHIELD ці кросівки знаходяться на тому ж приблизно ціновому рівні, що подібні моделі конкурентів. Вирізняються комфортом, водовідштовшуванням і будуть хорошим вибором для новачків та тим кому треба бігати довго та/або повільно.
Відносно новий бренд (сайт – Precision Fuel & Hydration Electrolyte and Energy products) спортивного харчування який робить наголос на правильно підібраному балансі калорій з іншими потрібними атлету елементами як під час змагань, так і для тренувань, а також до і після ось цього усього.
Бренд доволі вдало рекламує себе на популярних зокрема серед триатлетів майданчиках і має кілька відомих професіоналів які показово користуються їх продукцією.
Вони приємні на смак, доволі великі, але легко жуються, трохи липнуть до зубів, але швидко тануть в роті. Не липнуть до рук і не тануть в них. Зверху присипані цукровою пудрою, але дуже легко.
Я їх їв як на вело так і перед тренуванням за якийсь час і вони не створюють якоїсь важкості.
Головний недолік – упаковка. Вона красива і наче зручна, але коли пробуєш її відкрити це ніколи не виходить просто. Важко розірвати обгортку, потім важко витягти з неї ті кубики. Якщо буду їх колись їсти під час змагань то буду зберігати вже розпакованими щоб легше їх брати на трасі.
Коштують вони по $1.25 за кубик, що наче і не дешево, але з іншого якщо саме це варіант добре працює то люди готові за нього платити.
Доволі приємний гель який сильно нагадує консистенцією та видом Maurten Gel, але має значно слабший смак який практично миттєво зникає. І здається, що таких можна вжити дуже багато, але коли я на змаганнях їх на вело ковтнув три штуки впродовж двох годин то мені вже на них і дивитися не хотілося.
Проте гель не треба змивати водою, він не відчувається важкістю у шлунку і взагалі з усіх гелів, що я їх поки що пробував має найнепомітніший слід.
Ціна в майже $3 за порцію (на сайті виробника – PF 30 Energy Gel by Precision Fuel & Hydration) – це дуже дорого. Проте якщо воно для вас працює і саме таких гелів ви можете їсти скільки треба, то особливого виходу і нема.
Варіація PF 90 – це просто 3 порції в одній упаковці, що зручно під час змагань (можна вживати порціями) та трошки не так дорого (виходить майже на $1 дешевше за порцію).
А PF 300 Flow крім ще більшої кількості порцій також має більше рідини в собі, що додатково усуває необхідність запивати гель водою як це радять нутріціоністи і спеціалісти зі спортивного харчування робити після будь-якого гелю.
Додатково PF 300 Flow можна придбати у виробника зі спеціальною пляшкою чи флягою які зроблено так, що гель не липне до їх стінок. Тобто теоретично можна вжити весь гель під час руху.
PF 30 Caffeine Gel
Вирішив описати цей гель окремо від PF Gel тому що він має деякі відмінності на смак і для мене не є тим самим гелем, лише з кофеїном.
Смак різниться тим, що гель здається більш поживним і не таким рідким. Є навіть якась гіркота, але при цьому приємна. І так само легко його ковтати і він не відчувається важким у шлунку.
Доза в 100 мг кофеїну починає діяти не одразу (на відміну скажімо від кофеїнової версії Sis Enegry Gel), а непомітно і поступово. Проте вже за 10 хвилин відчуваєш ефект який не такий сильний в порівнянні з іншими продуктами, але суб’єктивно триває довше.
Я цей гель вживав як під час тренувань (дуже добре!) так і під час змагань – і на змаганнях коли вже сильно виснажений може бути трохи недостатньо ось цього кофеїнового поштовху, або занадто довго його чекати.
Електроліти і практично без калорій. Такі продукти призначені в першу чергу для запобігання зневоднення і по суті містять в основному сіль. І ось ці пігулки з 1500 мг содіуму (на 32 унції води) на смак на диво не здаються солоними взагалі. В цілому це дуже хороший варіант для тих кому потрібна сіль (або через те що з потом виходить її багато, або через високу температуру повітря під час тренування/змагань), а шлунок та смакові рецептори не дуже добре на сіль реагують – тут таких проблем не буде.
При ціні в $12 за 10 таблеток це мабуть дорого, але платите ви за зручність і за той самий ефект, що солі тут достатньо багато в одній порції, а ні язик ні шлунок цю сіль не ненавидить.
Рекламується ця пляшка як така, що в неї можна налити кілька порцій гелю (Precision Fuel продає і вже трошки більш рідкий гель) і він, тобто гель, буде виливатися без проблем. Звісно проти щоб спробувати цю пляшку я не міг встояти. І використовував її вже багато разів на тренажері та пару разів на змаганнях (пишу це 2004/07/26), а отже маю вже сформовані враження.
Пляшка скоріш працює ніж ні, але не все так ідеально. По-перше, вона доволі легко деформується коли вичавлюєш чи висмоктуєш гель з неї. По-друге, гель не так щоб легко витікає і перше що треба зробити взявши пляшку в руки – це сильно її потрусити щоб гель сповз вниз. Хоча і дійсно до стінок пляшки гель не липне. Проте я би не зважав на поради виробника і все ж таки додавав би води.
І третє – пляшку можна наповнити аж десятьма порціями гелю, а це дуже багато.
В цілому це чистіше рішення у порівнянні з м’якими пляшками і тим більше з пакетиками гелю. Тому не можу ні щиро порадити її, ні сказати, що абсолютно не потрібна річ. Сам спробую її використати ще на парі стартів щоб скласти остаточне враження.
Ще одна активність яку я завжди хотів спробувати, але не так сильно щоб воно мені постійно муляло. І ось Новий Рік видався хорошою нагодою – легше втовпитися, плюс є чим зайняти себе в цей день.
Ми вибрали двогодинний тур і це було правильне рішення – ми і накаталися достатньо, і при цьому втомилися не настільки сильно щоб зненавидіти цей вид діяльності вже за першої спроби.
Самі снігомобілі на яких ми каталися призначені для прокладених доріг (існують ще версії для бездоріжжя) і що мене найбільше вразило – рулювати практично не потрібно взагалі. Машина сама тримається прокладеної доріжки і насправді щоб спрямувати її кудись в іншому напрямку треба докласти чимало зусиль. Скоріше просто “підрулюєш”, але не добре накатаних доріжках за руль можна просто триматися.
Також я не очікував, що снігомобілі створюють хвилі по дорогі які збиваються в тверді бугри на яких потім стрибаєш як на пральній дошці. Насправді простіше їхати швидше ніж повільно і в цілому можна навіть порівняти в дечому як вони їздити верхи – треба одночасно бути і розслабленим, але і тримати певну позу.
Управління снігомобілем дуже просте – на одній ручці є важіль газу який майже практично натиснутий. Інша ручка має гальма (гальма блокують гусеницю), але ними жодного разу я не скористався. Власне як лише скидаєш газ то машина сповільнюється майже миттєво.
Для крутих поворотів можна допомагати машині перевалюючись на один край, але це теж не обов’язково і можна просто повільно повертати.
Мабуть найменш комфортна ситуація для новачків – це спуск з крутих гірок. Особливо в нашому випадку де з одного боку догори завжди круті уривища, а сам напрямок машини як я вже написав вище ти майже не контролюєш. Перші рази страшнувато і починаєш скидати газ, але не міняється нічого крім того, що тепер той же спуск долаєш повільніше. Тож згодом я став навпаки додавати газу.
За пів-години як ми почали їздити стало геть темно, але ліхтарі якими обладнані машини дозволяли бачити нормально.
В цілому сподобалося і таку активність я можу порадити. Але так щоб самому кудись знову їхати 2 години – то може і ні.
Three Men in a Boat / Троє чоловіків у човні (1899)
Саме та відома усім книга за мотивами якої у совку зняли ще більш відомий фільм (який проте не те щоб зовсім відповідає книзі чи передає її суть та зміст). Проте у своєму дитинстві в совку ця дефіцитна книга потрапила мені в руки лише один раз і я встиг прочитати її добре якщо до третини. Фільм мені ніколи не був цікавий. А потім якось про книгу і забув.
Аж тут побачив аудіокнигу на АБУК, купив і почали з Оленою слухати. І це дійсно дуже добре!
Це той гумор який автор подає з абсолютно серйозним обличчям. Гумор де жарти і миттєві і такі, що грають лише через якийсь час. Автор дуже винахідливий зі словами і тим як будує сцени.
Зараз ця книга не вражає так як колись, але створює таку якусь приємну атмосферу, вводить у певну зону та ритм. І ти наче і роздратований учасниками подій та тим що вони коять, але водночас якось і співчуваєш їх та навіть розумієш.
Коротше обов’язкова для читання класика яку я повноцінно навіть не прочитав, а прослухав повністю лише зараз.
Розумні (далі детальніше про те, що цей термін означає в даному випадку) окуляри для плавання. Саме так – розумні окуляри.
Перед тим як писати про будь-які характеристики та враження треба вказати на головне – ціна. Повна ціна складає $250, що просто дуже багато за окуляри для плавання які б розумні вони не були. І навіть ціна по акції за яку я їх придбав на Чорну П’ятницю в $180 – це теж дуже дорого. Чи варто їх купувати вирішуйте самі, але на мою думку якщо би ви їх не купували б за повну ціну – не варто купувати їх за знижкою теж.
Отже, що ж воно таке. Ці окуляри мають вбудований прозорий екран на одному з окулярів (буде він правим чи лівим можна налаштувати). На цьому екрані виводяться різноманітні дані, що зрозуміло можна налаштувати. В окуляри можна занести план тренування, вони міряють дистанцію, частоту гребків та інші показники.
Трошки деталей у довільному вигляді:
Окуляри симетричні – тобто у них нема верху та низу і їх можна одягати як завгодно. Різниця буде лише в тому з якого боку кнопки.
В комплекті крім окулярів йде жорсткий чохол, набір перенісь (мені підходить лише найменше) та кабель для зарядки від USB A.
Дві кнопки одна з яких працює як Enter, а інша для циклічної навігації по меню.
План тренувань та синхронізація здійснюється за допомогою додатка на смартфоні. На окуляри можна записати 5 планів тренувань. Додаток дозволяє синхронізувати тренування з Training Peaks та Strava. Інтеграція в Garmin Connect не працює і на моє питання служба підтримки відповіла, що вони не мають планів додати завантаження тренувань на Garmin Connect.
Програма на смартфоні теоретично вміє план тренувань з Training Peaks написаний у вільній формі перетворювати на власний формат і люди задоволені цією фічею. Але у мене вона жодного разу не спрацювала. Можливо через те, що тренер пише завдання російською переважно.
Крім власне плана тренувань де окуляри показують скільки лишилося пливсти чи відпочивати і яке приладдя використовувати можна налаштувати показ з набору інших показників.
Тренування може бути на годиннику, окуляри вміють підключатися до нього і показувати інформацію з годинника. Проте скажімо на Garmin Connect чи Training Peaks зробити план на плавання не дуже зручно і там далеко не все можна зробити. А от додаток Form прямо на голову вище і в ньому можна зробити 95% у моєму випадку.
Нещодавно додана фіча міряє кут відхилення голови та час повернення голови в нейтральне положення, збирає статистику та дає рекомендації щодо покращення цього аспекту техніки. Я ще не користувався, але люди хто пробували кажуть, що за суб’єктивними відчуттями за 1.5-2 місяці є помітне покращення.
Додатково можна під’єднати датчик пульсу (Polar має модель яка якраз на виску має кріпитися) і збирати ще й ці дані.
Веб-сервіс Form з планами тренувань, статистикою та іншим коштує $15 на місяць, але перший рік безкоштовно. Навряд чи я буду продовжувати підписку. Можливо якби плавав щодня, але і то наряд чи.
З того що я бачив одного заряду має вистачити годин на 5 плавання, тобто заряджати треба не після кожного тренування.
Так як же воно виглядає коли пливеш може тут спитати допитливий читач. А виглядає дуже добре насправді. Суб’єктивно текст (салатно-зелений на майже повністю прозорому сіруватому фоні) висить в сантиметрах 50-70 від очей. Він не заважає бачити все навколо, а коли треба можна фокусуватися на ньому. При цьому не помічаєш, що екран є лише перед одним оком.
Також я не помітив щоб очі якось втомлювалися, взагалі поки що ніякої різниці у порівнянні зі звичайними окулярами. Вірніше вони відчуваються трошки темнішими, але не такими як затемнені окуляри. Поле зору вузьке в тому сенсі, що не так добре і широко видно що по боках. Як наче долоні по боках очей поставив – кут огляду обмежено, але не критично.
Стосовно комфорту – окуляри з середніх. Не найкомфортніші, але з іншого боку годину в них проплавати я зможу. Проблема з тим, що вони іноді пітніють, а їх бризкати чи протирати чимось протипоказано. Тому в басейні час від часу їх знімаю і прополіскую у воді. Також виробник пише, що обов’язково мити чистою водою після кожного тренування.
І ще вони не надто щільно сидять. Перші кілька тренувань їх прямо зривало з мене коли робив розвороти у воді. Але потім підлаштував техніку (і здається став робити розвороти краще завдяки цьому) і тепер цієї проблеми нема.
У підсумку – так, це нова, практично революційна технологія яка додає зручності в першу чергу. І у мене нема сумнівів, що через усього кілька років подібні продукти для плавання вже не будуть чимось екзотичним. Але поки що це дуже дорого і більше для ентузіастів та тих кому потрібна нова іграшка для самомотивації.
Після того як мені авіакомпанія поламала велосипед під час перевезення (це сталося коли ми летіли з IronMan 70.3 Boulder додому) крім заміни власне велосипеда постало питання вибору жорсткого чохла. Бо Sciconsports Aerocomfort звісно класний і ним багато хто користується, але якщо чохол не жорсткий то поламана рама питання не “якщо”, а “коли” – в цьому на жаль я переконався сам.
Вибирати серед жорстких вело-чохлів є з чого, хочу вибір тут набагато менший. А ціні значно більші. І у більшості чохлів мені не подобалося те, що треба було знімати не лише колеса та сідло, але часто і руль. Цього робити я не хочу – не певен, що зберу все як треба і що не пошкоджу щось коли буду збирати та розбирати.
Власне тому і зупинися на чохлі Bike Box британського виробництва. В нього можна покласти вел лише знявши колеса (я додатково знімаю задній дерейлер).
Трошки про ціну. Сам бокс коштує 570 євро, але як я вже сказав виготовляють їх в Британії, а отже є ще пересилка. Пересилка коштує ще 270 євро. Отже маємо $1100 на момент написання. Це дорого, але близько до цін інших жорстких кейсів які можна порівнювати. Скажімо Thule для якого треба знімати руль коштує $1000 та плюс ще за доставку пару сотень – Thule RoundTrip Transition | Thule | United States.
Вкладати велосипед дуже просто насправді. Спочатку кріпимо заднє колесо петлями з липучками, кладемо прошарок м’якого метеріалу (в комплекті), зверху раму яку теж фіксуємо петлями. На іншу сторону коробки фіксуємо переднє колесо, ще прошарок матеріалу, закриваємо.
Сам чохол має кілька замків з трьох сторін і петель на них на які я чепляв маленькі замочки та карабінчики. Але народ буває кабельними стяжками фіксує. Проте це таке собі рішення – догляд в аеропорті їх розріже і потім не буде чим з’єднати знову.
Суттєвим і єдиним мабуть мінусом є вага цього чохла. Якщо у напів-м’який я клав не лише велосипед, але і усе спортивне обладнання для старту (гідро-костюм, вело-туфлі та шолом, кросівки, пляшки, харчування, тощо), то зараз лише сам велосипед все додає стільки ваги, що навіть аж трошки перевищує. Тому на IronMan 70.3 Indian Wells куди я вперше літав з цим кейсом я віз спортивні речі в окремій валізі.
Кейс до того ж немає ручок на боках, а отже покласти його на смугу транспортера чи в багажник машини може стати певною задачею. Проте сам він рухається доволі легко, колеса та і сам корпус виглядають надійно.
Коли з’являться додаткові враження можливо щось ще додам сюди, а поки маю певний спокій, що велосипед не буде знову поламано вантажниками в аеропорту.
На цьому старті я вже якось виступав (2021-12-05 – IronMan 70.4 La Quinta Indian Wells) і з тогу часу у мене збереглися лише приємні спогади як від самих змагань так і від місця в якому вони проводилися. Тож цього року поїхав туди із задоволенням та певними очікуваннями які не дуже справдилися.
Омину розповіді про дорогу та саме місто, лише зазначу, що там доволі дорого поселитися і найдешевший і не надто хороший мотель (Super 8) нам коштував по $200 за ніч.
Отже страт. Цього року кількість учасників була доволі велика – 2400 людей. І через це під час плавання, вело і особливо бігу весь час перебуваєш щоб не сказати у натовпі.
Перед плаванням змочуємо костюми у якійсь спеціальній рідині і лишаємо на ніч. Потім вранці нас привозять на місце старту шкільні автобуси і ми по дорозі в транзитну зону забираємо свої костюми.
Перша і друга транзитка географічно рознесені. А отже в Т1 чекає велосипед та сумка з усім необхідним для вело-етапу (в моєму випадку це лише шолом, бо туфлі вже в педалях). А по дорозі до старту плавання ми віддаємо торби з речами з якими приїхали волонтерам – потім їх заберемо на фініші.
Плавання як і очікувалося було холодне, прямо сильно холодне. Але мій латаний-перелатаний Blueseventy Helix є доволі теплим. Ще я вдяг теплу шапку для плавання під ту що видали і у вуха затички – таким чином вдалося уникнути того щоб зовсім вже замерзнути.
Пливлося нормально, хоча і було багато людей навколо. В якийсь момент якийсь йолоп смикнув мене за ногу – видно щось не сподобалося як я пливу. Але я на все те не зважаю як правило і пливу як зручніше мені.
На моє розчарування результат плавання майже на хвилину гірше ніж 2 роки тому – 33:29.
Біжу в транзитку, беру сумку, починаю знімати костюм… і плутаюся в ньому. Це в принципі типово для цього костюму – я його ніколи не міг зняти швидко, але цього разу якось взагалі заплутався і в руках і в ногах. Але як би не було нарешті зтягнув його, одягнув шолом, костюм в пакет, бігу до вела і по дорозі віддаю пакет волонтерам.
Початок вело доволі нормальний, там старт в коротку круту гірку яка стала проблемою для багатьох, але я якось без будь-яких проблем поїхав. Єдине, що бігти по транзитці і потім з велом було доволі далеко і замерзлі ступні не дуже добре реагували на таку пробіжку босоніж.
Вело на цьому старті дуже пласке, проходить переважно між полями ферм. Покриття доріг не завжди дуже добре, але і машин на дорозі не було взагалі. І перші дві третини дистанції я проїхав доволі непогано, а потім вати почали падати і почала відчуватися втома.
Як і у 2021-му заїзд на гоночну трасу по якій ганяють машини став певною родзинкою. Широченна дорога, змійка поворотів, дуже класно.
Проте вело вдалося таки не надто добре, хоча я і покращив час 2021-го на більше ніж 5 хвилин. Але якби витримав згідно запланованого то було б на усі 10. У підсумку вело вийшло за 2:28:54, але останні кілометрів 15 вже ледь крутив.
На біг вийшов не дуже розуміючи що очікувати. Почав бігти – наче нормально, проте незвично сильно болять ноги. Але темп тримаю.
Також цього разу старався їсти гелі та пити усе як радив тренер – бо він мені постійно каже, що недобираю калорій на дистанції :)
Але через якийсь час вже ті гелі не лізуть ніяк, прямо нудить від них. І пити чи Gatorade, чи колу, а чи навіть Red Bull – те саме, через силу і ледь не блюю.
Біг проходив по доріжках гольф-клубу, що означало нескіченні коротенькі підйоми та спуски і постійні повороти через кожні кілька метрів. Живописно, але виснажує. Мені здається, що для мене більше підходить вело з постійними вгору-вниз, а для бігу навпаки – щоб пласке було.
І десь на початку другого кола (це кілометрів 9 до фінішу) я відчув як почала падати швидкість. Далі вже був не біг, а відчайдушні спроби втримати темп. Які проте не вдавалися.
І у підсумку біг вийшов за 1:43:29, що не лише не мій найкращий час, але і на хвилину гірше ніж у 2021-му.
І у підсумку мій час склав 4:52:55, що на 4 хвилини краще ніж минулого разу. Проте у 2021-му я був 10-й у своїй віковій категорії, а зараз лише 26-й. І звісно ніяких шансів отримати слот на Чемпіонат Світу наступного року. Але потрапити туди я ще зможу завдяки вже спланованим стартам наступного року.
