Сьогодні читати цю книгу цікаво і приємно більше через те з якою легкою наївністю її написано і як нетипово для сучасних науково-фантастичних творів повертає сюжет… До того ж ця книга входить в золотий фонд фантастики і є обов’язковою для ознайомлення усім хто любить НФ.
На космічному кораблі яким керує іншопланетна раса перевозять людей-робочих (фактично малоосвічених рабів) та людину-хазяїна. На кораблі стається вибух внаслідок саботажу і тепер перед ними усіма постає задача не лише вижити, але і з’ясувати хто і чому намагався їх вбити.
Повна ціна – $99, мені вдалося купити на святковому розпродажу за $33.
Призначення і характеристики
Безпровідні навушники-вкладиші для занять спортом. Характеристики:
з’єднання з плеєрами через Bluetooth 2.1.
в комплекті 3 пари різного розміру насадки, 3 пари різного розміру крилець кріплення і шнур зарядки.
роз’єм для зарядки – UC-E6, деякі фотоапарати мають такий. Тож необов’язково купувати за дорого додатковий шнур, можна купити найдешевший, наприклад – http://www.amazon.com/gp/product/B002POBS46.
заряду вистачає на 6 годин роботи, повний час зарядки – 2 години, тримає задяр до 250 годин.
Зверніть увагу що також існує версія Sprint (повна назва Jaybird Freedom Sprint Bluetooth Earbuds) яка коштує вдвічі дорожче, але має на третину менший розмір і вагу. Проте я би рекомендував купувати саме цю версію тому що вага і розміри і так не є проблемою, а крім виграшу в ціні ще й маємо 6 годин роботи замість 4.
Враження від використання
Я безсумнівно цими навушнкиками задоволений. Головна їх риса за яку я вдячний це те як надійно вони сидять у вухах – як би я не бігав і не стрибав вони не те що не випадають, навіть не зрушуються. А через невелику вагу можна взагалі було б забути що вони у вухах якби не провід який лежить на шиї. Тримаються вони спеціальними резовими крильцями за хрящик раковини вуха (крильця теж не відчуваються). Причому крильця можна зняти якщо навушники і без того добре сидять.
Я додатково поміняв насадки на Comply T-200 Isolation Earphone Tips і стало взагалі прекрасно – трошки додаткової шумоізоляції та нові насадки які сам чепляються за вухо взагалі наче приварюють навушники до вух.
Після півтора року майже щоденного використання і під час бігу і в залі можу сказати це мабуть один з найкращих виборів якщо вам потрібні безпроводні навушники для бігу.
Що ж стосується якості звуку то вона звісно програє навушникам типу Soul Transform, але як для вкладишів, та ще й спортивних якість дуже пристойна. Ви не отримаєте тут розбірливого басу, проте бумкати буде добре. Середні частоти передані прекрасно. Найкраще підходять ці навушники для різного техно, електронщини і помірковано важкої музики. А там де багато пауз і нюансів звуків буде помітно їх слабкість. Проте це найкращі спортивні вкладиші за якістю звуку що будь-коли у мене були.
Зразу скажу що всі нижче названі недоліки набагато менш значні ніж переваги які ці навушники мають, але все ж таки.
Мабуть найбільше що дратує так це доволі слабкий прийом сигналу. Я переважно тримаю плеєр (використовую Nokia Lumia 521) в біговому рюкзаку (Nike Cheyenne Vapor 2 Running Backpack або Nike Cheyenne Vapor Running Backpack) в зовнішній чи внутрішній кишені і все добре. Якщо ж помістити плеєр в район поясу (наприклад у FlipBelt) то сигнал пропадає. Також помітив що якщо носити плеєр на руці (у сумочці на трицепсі) то з лівої руки сигнал переривається, а з правої працює добре. Якщо ж просто тримати плеєр під час бігу то ловить нормально. Схоже тіло сильно блокує сигнал. Це підтверджується і тим що в залі я можу залишити телефон за кілька метрів і звук йде нормально.
Друга проблема це провід (він же антена) який іноді липне до шиї і заважає повертати голову. Ну тобто повернути то її можна, але враження таке що зараз висмикнеш навушник. Причому провід зроблено добре: він плаский і має замочок щоб його скорочувати, але ті хто пробував тренуватися з навушниками знають як провода іноді сильно липнуть до спітнілої шкіри.
З зовсім крихітних недоліків: нема сумочки чи коробочки для збереження навушників (а у дорожчих моделей є).
Також треба зазначити (хоче це і не є недоліком) що цю модель не надто зручно використовувати на велосипеді з двох причин. Перша це те що корпуса навушників що виступають з вух створюють багато шуму коли рухаєшся (при бігові такої проблеми нема бо швидкість не та). А друга причина – незручно користуватися кнопками на ходу.
Update 2017/09/30. Після кількох років використання і порівняння з іншими спортивними навушниками я і досі вважаю саме цю модель найкращою як мінімум для бігу. Варто зауважити що нестандартний роз’єм для зарядки з часом став найголовнішим недоліком – виключно для цих навушників потрібен спеціальний кабель (вдома, на роботі і для подорожей як мінімум – вже 3 штуки) коли інші пристрої (велокомп’ютери, ліхтарики, телефони, навушники) перейшли на звичайний micro USB.
Update 2018/07/01. І ось нарешті сьогодні після майже 4 років використання (по кілька разів щотижня) сьогодні навушники остаточно поламалися – зник звук у лівому навушнику. Поки утримаюся від покупки новішої моделі – в мене і так багато навушників вже накопичилося. Натомість перейду на JayBird BlueBuds X Sport для бігу і залу і буду вже чекати знижки на “справді безпровідні” спортивні навушники. Good bye sweet prince, я так вас любив!
На порозі неминучої ядерної війни до Землі долітає астероїд який після недовгого обслідування виявляється кораблем з дивно викривленим простором всередині (нескіченна труба в одній з камер, наприклад). Виявляється цей корабель відправлений у минуле людством майбутнього щоб врятувати самих себе.
І ось США, СРСР та Китай починають досліджувати цей корабель не припиняючи інтригувати та визвірятися одне на одного…
А на Землі тим часом усе вибухає – ядерна війна, і тепер дослідникам та солдатам що опинилися на астероїді нема куди діватися з нього.
Ну ось, нарешті фантастика від якої я не міг відірватися!
Це епічна наукова фантастика де в не дуже далекому майбутньому людство що розселелося на кількох десятках світів стикається з новими проблемами і викликами і має швидко приймати вірні рішення щоб вціліти як вид.
У книгах є і наукова частина з технічними деталями, є і містичні загадки і іншопланетні цивілізації, є і любовні лінії і навіть кримінальний детектив і теорія заговорів теж вплетена.
Книга знайомить нас з основними героями та нитками сюжету і трохи вводить в майбутнє людства: подорож крізь портали, десятки заселених людьми планет, продовження життя і впливові династії. Тут же ми знайомимося з детективною історією переслідування небезпечних фанатиків, з іншопланетними істотами що їх зустріли люди та деякими містичними загадками.
Обсяг книги дуже великий і діючих героїв дуже багато, і якщо вам не надто цікаво то важко буде слідкувати хто де і що робить. Я особисто не міг відірватися і мені все йшло легко.
За сюжетом людство випадково (що згодом ставиться під сумнів – а чи насправді так випадково?) помічає дві зірки які приховали за сферою Дайсона і відсилає на розвідку корабель. По прибуттю невідома сила сферу прибирає і людство раптом стикається з неймовірною небезпекою.
Останні кілька десятків сторінок це не надто вдалі спроби людства відбити несамовиту атаку і вціліти…
В цій книзі вже проглядає що при всій епічності і масштабності задумів автор не надто добре і не достатньо в деталях продумав завершення усієї історії.
Книга починається рівно з того місця де закінчується попередня: людство готується відбити атаку ворожих прибульців, багаті родини починають планувати втечу у разі поразки. Але додається і нове: угрупування начебто безумних фанатиків з першої книги що торочать про агентів Зорельота раптом виявляються праві. І агенти існують, і сам зореліт є нащадком праймів що атакують землян. Більше того: війну між людством і праймами розв’язав саме він через своїх агентів: відкривши простір у якому було ув’язнено прайміів.
У книзі дуже багато екшена, перестрілок та переслідувань. І сама книга має чималенький обсяг. Так, наприклад, остання сцена погоні (“наші” женуться через планети і портали за колоною Зорельота та його агентів) триває більше 60 сторінок. І все це доволі активно і дуже втомлює. Це як дивитися бойовик з нескінченними перестрілками та перегонами на машинах впродовж тижня по 2 години на день…
Але як би там не було книга так-сяк приходить до завершення, більшість сюжетних ліній просто обриваються без пояснень, ще значна частина дуже стисло і необгрунтовано завершується, а залишок не надто вдало зведено у такий собі хепі-енд. Проте прочитати було варто бо подібну історію не можна було лишати не закінченою, нехай навіть закінчено її було так собі.
Прийшов час зізнатися в страшному – я не люблю спати… Ну тобто як і усі люди я звісно хочу спати коли втомлююся і коли час, але я ніколи не розумів і досі не розумію усих тих картинок чи жартів де хтось не може довго-довго прокинутися, вимикає чи переводить будильник вперед, каже собі “ще п’ять хвилиночок” і таке інше. Усе життя, та і досі, я прикидався що мене ці жарти смішать, але я в найкращому випадку розумію про що в них йдеться… мабуть, але у самого такого мабуть ніколи і не було. По-перше, якщо я не втомлений і спав хоча б 5-6 годин то прокидаюся доволі легко. Та і навіть коли прокидаюся втомленим то хоч приходити в тяму доводиться довше, але ніяк не 5 хвилин і близько – може пару хвилин у найтяжчому випадку. Єдиний випадок коли я вирішую продовжувати спати це якщо відчуваю себе страшенно розбитим після вчорашніх змагань чи тренування чи через те що пізно ліг і свої години ще не набрав. По-друге, мені цікаво прокидатися. Попереду цілий день і чим раніше його почнеш тим більше цікавого і нового побачиш і тим більше встигнеш зробити. Особливо різво я прокидаюся якщо у мене на ранок запланована пробіжка – біг для мене поєднує фізичну активнисть з медитаціює і є одним з найприємніших способів проведення часу. Можна сказати що я з нетерпінням чекаю коли вже можна буде перестати спати і можна буде почати бігати. Крім того сплю я не надто спокійно і впродовж усієї ночі крутюся навколо себе, перекручую ковдру і подушки і взагалі ніфіга не розкішно проводжу час. А ще є такий глюк що коли я в стані “прокидаюся”, але продовжую лежати то починаються якісь прикольні глюки на зразок сну, але набагато більш емоційні – я бачу людей, місця і ситуації про яких вже забув, а емоції хитаються від безпомічного розпачу до відчуття жахливої втрати. Достатньо перележати пів-години щоб потім був поганий настрій на пів-дня. Ну і до того ж у мене 100% відтворюється сценарій коли “переспавши” зайву годину отримую сильний головний біль. Коротше я не є фанатом “поспати подовше”, хоча і вірю що деяким людям це подобається. А у вас як?
Та модель що у мене (перша в лінійці) вже давно не випускається, а на момент випуску коштувала $130, зараз можна знайти таку на розпродажах за $80, нова модель коштує $150.
Призначення та характеристики
Кросівки для непогоди (снігу, доща, холоду) з гортексовим покриттям і підсиленою підошвою.
Характеристики:
вага: 360 грамів
підошва: носок – 24 мм, п’ята – 36 мм, підйом – 12 мм.
покриття верху: гортекс
Враження
Власне ця модель є “підсиленою” для непогоди версією відповідних Brooks Ghost як, наприклад, Brooks Ghost 3. Покриття верху дійсно не пропускає воду, але і додає температури всередині кросівок (це може бути не зайвим на сильному холоді). Також гортекс дуже щільний матеріал і нозі не так вільно всередині.
Потовщена підошва також краде місце всередині і тому різниця з легшою версією дуже помітна.
Що ж стосується рельєфу підошви то насправді не такі вже ці кросівки і цупкі і в них теж доволі легко послизнутися на кризі. Хоча звісно тримаються за поверхню вони трохи краще за легшу версію.
Усе це додавання матеріалу зверху і знизу робить кросівки менш гнучкими. Особливо це помітно коли пробуєш бігти швидко – п’ятка трохи, але все ж таки відчутно відривається від підошви яка не може так швидко згинатися. Також на дистанціях від 20 км ноги вже помітно втомлюються від негнучкості – болять не лише гомілки, але і самі ступні. Не можу сказати що це велика платня за можливість бігати у проливний дощ чи мокрий сніг з сухими ногами, але на хорошу погоду ці кросівки нема ніякого сенсу одягати.
Кросівки у мене вже майже 3 роки і не показують слідів зношування взагалі.
Крім вище згаданих ваги, тісноти, негнучкості підошви та підвищеної температури всередині (що логічно і очікувано) можу згадати такий недолік як шнурки що не бажають триматися у вузлі. Я досі використовую ті що були у кросівках і не знаю чи проблема чи в них чи в будові верху, але мені доводиться їх час від часу зав’язувати (кожні 10-15 км) бо який вузол я не в’яжу вони самі розв’язуються.
… або як за пару хвилин перетворитися з бородатого суворого і серйозного мужика в рожевощокого юнака.
Ну є ось така відома картинка яка мене дуже веселить:
А тут так вийшло що я 4 дні не голився. Не те щоб за 4 дні виростала б якась брутальна борода, але дратувати починає страшенно. Ну і ось я згадав про цю картинку і спробував її відтворити:
Наший, місцевий марафон який ми вже робимо кілька років поспіль. Вірніше я біжу марафон, а Оленка половинку.
Кожного разу сіетльська погода дарує якийсь сюрприз: то шалений холод з вітром, то дощ, а бувало і тепло і сонячно. Цього разу був густий туман. Причому вранці такий туман що навіть з увімкненими фарами машини було видно усього за 3-4 метра попереду.
Потім трохи розвиднилося, але все одно було далеко не прозоре повітря.
Навчені помилками ми встали в 5:30 і майже уникнувши пробок (лише на останніх кілометрах в Сіетлі трошки постояли) запаркувалися поруч зі стартом. Потім просиділи 30 хвилин в теплі експо-центру де після фінішу роздавали їжу та сувеніри. Провести там час точно краще ніж у пробці і хвилюватися що не встигнеш на старт. Олена стартонула о 7:30, а я повернувся у тепло – мій старт був на 8:15.
На вулиці все ще було доволі холодно і тому ми обоє стартували в пакетах для сміття поверх футболки у мене і поверх кофти у Олени. Насправді доволі зручно: і тепло і не продувається і коли завгодно на дистанції можна зняти і просто викинути. Як варіант люди одягають на верх на перші пару кілометрів старі футболки чи кофти і викидають їх, але у нас таке не залежується.
Єдине що я зробив помилку і пробіг у пакеті занадто довго, а коли його зняв то був наскрізь мокрий. Це могло б стати проблемою на сильному вітрові, але на щастя минулося.
Я розраховував пробігти в районі 3:20 і почав разом з групою яка бігла на 3:15 щоб з часом уповільнитися. Але поступово “розбігся” і відірвався від них вперед. В принципі не так щоб занадто легко було, але на половині дистанції я зрозумів що не так втомився як боявся того і продовжим у тому ж темпі. Подолавши ще кілька миль якось зміг налаштувати себе психологічно що “залишилося усього 15/12/10/8/… кілометрів і їх треба пробігти не в такому вже і високому темпі”. Тим не менше пейсери з табличкою 3:15 обійшли мене кілометрі на 30-му, але я відчував себе нормально і не сильно з того переживав.
Насправді скільки я робив марафонів це у мене перший раз вийшло не думати про те що “коли там вже наступна позначка відстані”, а про те що “зараз треба бігти ось в такому темпі”. Не знаю як пояснити, просто хотілося бігти швидше, або хоча б не знижувати темпу.
Ось вже і страшна гірка, після неї затяжна гірка, там ще одна затяжна… Помічаю що мене давно ніхто не обганяє, а навпаки я обганяю усіх.
До речі частина фото які ви бачите я позичив з сайту який намагається мені ці світлини продати за якісь шалені гроші (позначки з копірайтами на них), а інші фото зробив знайомий який цього разу не біг і помітив мене стоячи по ходу дистанції з фотоапаратом (він когось іншого чекав фотографувати).
Ну от, біжу я, біжу, гірка закінчилася, почалися мости і все таке інше, одним словом усього 5 км до фінішу. І я помічаю далеко попереду пейсерів з табличкою 3:15. Намагаюся наблизитися до них, але йде вже важко. Останні 3 км вже важко контролювати дихання і воно стає дуже хаотичним та неритмічним. Також дуже болять і починають відмовляти сідничні м’язи.
Лишається щось трошки більше кілометру, а пейсери все ще далеко. І я бачу що вони розгубили усю свою групу, а значить поспішають щоб вкластися в час. Намагаюся прискоритися ще і вже на стадіоні де була фінішна пряма відстаю від них усього кілька метрів. При цьому обходю усіх хто намагається триматися за пейсерами. От і фініш, але я так на метрів 5 пейсерів і не догнав. Ну теж непогано – результат навіть кращий ніж я планував :)
Зі своїм результатом я 95-й у загальному заліку, 86-й серед чоловіків, 8-й у своїй віковій категорії.
Олена теж пробігла непогано, хоча вона набагато повільніша і не переймається результатами. Її час 2:11:41 поки що її найкращий на пів-марафоні, хоча для тих хто бігає це результат з розряду “пішки йти” :) Але головне що їй подобається і вона задоволена.
Повна ціна на момент написання цього посту – $90 (на момент випуску була $100), на розпродажах можна знайти за $75.
Призначення та характеристики
Кросівки для щоденного бігу з пом’якшеною підошвою.
Характеристики:
Вага 213 грамів
Товщина підошви: п’ятка – 27 мм, носок – 21 мм, підйом – 6 мм.
Підошва з цільного м’якого матеріалу захищеного від стирання тонким шаром стійкої резини.
М’яки товстий язичок та п’ятка, щільний м’який верх
Враження
Це кросівки для розслабленого нешвидкого бігу. В них можна долати довгі дистанції, але вони не відчуваються швидкими і не дадуть бігти занадто швидко. Унікальна комбінація м’якості підошви та верху з легкою вагою роблять ці кросівки дуже хорошим вибором для тих хто хоче попрацювати на правильною технікою постановки стопи (під’йом тут теж не надто великий), але при цьому не працює над швидкістю.
Повторюся ще раз що кросівки дуже м’які і комфортні і ідеально підходять для бігу після змагань коли треба відновлюватися, або медитативного бігу на довгі дистанції де темп не важить. В чомусь вони схожі на NIKE LUNAR TRAINER+, але ще комфортніші.
Якщо ці кросівки не використовувати для змагань чи інтервалів то пожалітися можна мабуть лише на те що вони дуже легко пропускають воду всередину через матеріал верху (а в нашій дощовій погоді це важливо) та те що вони занадто м’які і важко в них зосередитися на утримані темпу.
Зверніть увагу що також існує версія Sprint (повна назва Jaybird Freedom Sprint Bluetooth Earbuds) яка коштує вдвічі дорожче, але має на третину менший розмір і вагу. Проте я би рекомендував купувати саме цю версію тому що вага і розміри і так не є проблемою, а крім виграшу в ціні ще й маємо 6 годин роботи замість 4.
Зразу скажу що всі нижче названі недоліки набагато менш значні ніж переваги які ці навушники мають, але все ж таки.
Кросівки для щоденного бігу з пом’якшеною підошвою.