Гірські лижі: перші спроби

Не так давно ми вперше стали на бігові (вони ж “нордік”) лижі (Кінець року, а ми на лижах :) та Кілька світлин з пропагандою…), а тепер прийшов час спробувати гірські (або “альпайн”) лижі.

 

У нашій місцині не надто далеко від нас є кілька місць де можна кататися на гірських лижах. Найближче – це гори за півтори години машиною. Там у нас десь з грудня місяця вже доволі непоганий сніг на якому можна кататися десь місяці 4.

 

Оскільки ми нічого не знаємо і не вміємо то вибрали пакет для початківців (http://www.stevenspass.com/site/lessons-rentals/first-timer/index.html). Вибрали як з’ясувалося дуже вдало: за $180 маємо мінімум 2 двогодинних уроки з інструктором (на 3-6 чоловік у групі), лижі, ботинки, шоломи, палички і квиток на підйомник. Причому вони “гарантують” що ти навчишся більш-менш їздити на лижах таким чином що будуть давати додаткові безкоштовні уроки доки інструктор не вирішить що у тебе починає виходити як треба.

 

Уроки можна брати в будь-які дні, самі траси відкриті десь з 8 ранку до 10 вечора.

На Стівен Пасі є кілька гірок (і підйомників відповідно) різного рівня складності і крутизни і таким початківцям як ми є де розгулятися.

Хотів розписати як правильно одягатися на лижі, щось про техніку і таке інше, а потім подумав що колись згодом коли буду краще в цьому розбиратися :) Тому у мене все – усі на лижі!

 

 

Michael Moorcock. The Dancers at the End of Time / Майкл Муркок. Танцюристи наприкінці часу (1972-1984)

Серія книг про життя і пригоди людей які дожили до кінця часу і теплової смерті Всесвіту. Кілька людей які населяють Землю майбутнього і споживають неосяжні обсяги енергії висмоктуючі її з зірок і тим самим наближаючи ту саму теплову смерть.

Є певні паралелі та перетини з JOHN C. WRIGHT. THE GOLDEN AGE / ДЖОН Ч. РАЙТ. ЗОЛОТА ДОБА (2002-2003), але ця серія більш лірична і романтична і повністю концентрується на почуттях та переживаннях нічого не пояснюючи про технології.

 

Усі серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/49117-dancers-at-the-end-of-time.

An Alien Heat / Чужинське тепло (1972)

 

Книга в якія нас знайомлять з головними діючими особами: дивними, всемогутніми і безтурботними людьми майбутнього. Технологія їх настільки розвинена що фактично є магією.

 

На Землю прибуває чужинець щоб попередити людей про кінець світу, але як і усі інші дивні істоти потрапляє у зоопарк одного з людей. Туди ж потрапляє жінка з минулого Землі у яку закохується головний герой, викрадає її, а потім подорожує у вікторіанську англію. Там його швиденько втягують в кримінал, дурять, судять і страчують.

 

Оцінка на Good Reads – 3.88/5 (https://www.goodreads.com/book/show/1234727.An_Alien_Heat), моя оцінка – 8/10.

The Hollow Lands / Пустельні землі (1974)

 

Звісно ж головного героя оживляють і він знову повертається до своєї коханної, а далі вони обоє вимушені тікати від містичного переслідувача у ще старіші і прадавнішні часи.

 

Що добре в цій книзі так це те що герої і їх світогляд вже знайомі і можна оцініти тонкий і якісний гумор в ситуаціях і діалогах. Основний прийом створення комічних сцен знову ж таки це неймовірна наівність та одночасно всемогутність людей майбутнього.

 

Оцінка на Good Reads – 3.93/5 (https://www.goodreads.com/book/show/845505.The_Hollow_Lands), моя оцінка – 8/10.

The End of All Songs / Кінець усіх пісень (1976)

 

Нарешті приходить час розбиратися зі смертю Всесвіту. І звісно вихід знаходять. Але основні дії у книзі це інтриги між діючими особами які виявляються не такими вже і наівними. А до того ж треба враховувати тисячі років які усі вони живуть на світі і мотивація стає нам більше зрозумілою.

 

Книга не те що б слабкіша, але серйозніша і навіть сумніша за попередні дві. Також тут добре розкриваються персонажі і світ в якому вони живуть вже не є таким чарівно загадковим. Тож я на цій книзі і припинив читати серію. Тим більше усі наступні книги є просто доповененням світу.

 

Оцінка на Good Reads – 3/93/5 (https://www.goodreads.com/book/show/845504.The_End_of_All_Songs), моя оцінка – 7/10.

Legends from the End of Time / Легенди кінця часу (1976)

 

Ще не читав.

На Good Reads – https://www.goodreads.com/book/show/399377.Legends_from_the_End_of_Time.

A Messiah at the End of Time / Мессія наприкінці часу (1977)

 

Ще не читав.

На Good Reads – https://www.goodreads.com/book/show/650164.A_Messiah_at_the_End_of_Time.

Elric at the End of Time / Елрік наприкінці часу (1984)

 

Ще не читав.

На Good Reads – https://www.goodreads.com/book/show/1442267.Elric_at_the_End_of_Time.

Леді Вашингтон та Вождь Гаваїв під вікнами офісу

 

Раз на рік фактично під вікна нашого офісу (менше пари сотні метрів насправді) припливають і тиждень стоять два кораблі. Це бріг Леді Вашингтон та кеч Вождь Гаваїв. Обидва є репліками човнів що насправді існували багато років тому.

 

Леді Вашингтон засвітилася у фільмі “Пірати Карибського моря: прокляття чорної перлини” в якості корабля “Інтерсептор”, а також у фільмах “Стар Трек” та серіалі “Якось у казці”.

 

Обидва човни побудовано з використанням сучасних матеріалів (сучасних звісно на час їх побудування), в тому числі їх вкрито металевими листами. Але якщо не придивлятися з дуже близької відстані то виглядають вони абсолютно старовинними. Враження додають ще дерево та канати на палубі і щоглах, ну і вітрила звісно ж.

 

За той тиждень що човни стоять на причалі можна за $3 сходити на “екскурсію” по ним, або за $45 поплавати годину і навіть побачити як вони маневрують одне проти одного і роблять по одному вистрілу з гармат.

 

Власне бачити як все відбувається дуже вражає. По-перше, це все дуже повільно. Човен відпливає лише чи стає до берега майже цілу годину. Далі пливе він зі швидкістю неспішного пішохода…

 

А ще прикольний народ там працює. Коли підходиш до човнів вперше бачиш якихось зарослих бородами-вусами бомжів від яких зблизька ще й смердить. А потім розумієш що то команда для автентичності так робить. І одяг у них не лахміття з мішка, а дорбе пошита і мабуть нарядна в ті часи форма. Але бомжі-бомжами. Там же вони собі готують їжу прямо на вогні і таке інше.

 

Так ось дивишся на такі човни довжиною 20-30 метрів і шириною метрів 5-8 і жахаєшся як команда 25-30 людей могла на таких плавати місяцями. Там не лише недостатньо місця щоб комфортно спати (ще ж і капітану свою кімнату зі столом треба), але і нема де зберігати воду і їжу. Тіснява страшенна, все заставлене бочками, кругом мотузки, сморід від немитих тіл та їжі, збите волосся та бороди, одежа кольору і покрою наче її довго в помиях виварювали… Ні, все ж таки героїчі люди були ці ваші мореходи!

 

Якщо ж задерти голову і подивитися на щоглу то просто паморочиться: там не лише високо, але її ще і страшенно хитає навіть на спокійній воді. Це навіть якщо не згадувати про слизькі перекладини по яких треба ходити і важелезні велетенсікі вітрила які треба складати розкладати вручну. Причому це іноді при сильному вітрі робили. Жах просто.

 

 

 

   

 

 

Rock’ N’ Roll Absolute Dry Chain Lube

 

Ціна

Приблизно $$18-20 за 16 рідких унцій (475 мілілітрів).

Призначення та враження

Так звана самочистяча змазка для шосейного велосипеда. Я її використовую виключно на цепці. В комплекті йде велика пляшка з рідкою змазкою та маленька пляшечка з носиком з якого зручно змащувати компоненти.

Важливо знати що змазка швидко розділяється на рідку частину та осад і тому вкрай важливо старанно струшувати пляшку перед кожним змащуванням доки весь осад не розчиниться рівномірно.

Змазка має червоний колір і її помітно навіть на брудних компонентах, не буду навіть казати як її видно на світлій фарбі.

Проте вона не масляниста і легко зтирається навіть сухим рушником чи чим ви там протираєте свій вел.

Змазка швидко висихає і перетворюється у м’якеньку плівочку. Власне виробник заявляє про те ця змазка збирає менше бруду ніж традиційні рішення. Не знаю на скільки це правда, але мені подобається і гріше точно не стало.

Наносити (після старанного струшування пляшки!) так само як і звичайне мастило і так само треба протерти цепку через якийсь час – важливо аби змазка потрапила всередину елементів цепки.

Зверніть увагу що змазку призначено виключно для шосейних байків (тобто тих на яких катаються на асфальті), для гірських велосипедів (більше бруду і різких навантажень на компоненти) у виробника є інші рішення.

У підсумку: чистіше, простіше, нема “жирних” брудних плям, нема неприємного запаху. Буду використовувати і далі.

Оцінка на Amazon – 4.8/5 (http://www.amazon.com/dp/B000QSUWBI), моя оцінка – 10/10.

Недоліки

Не маю чого сказати з цього приводу.

На сайті виробника

Сайт у них якийсь не дороблений (http://rocklube.com/), тому замовляйте краще на Амазоні чи де ви там велостаф зараз купуєте.

 

 

Roger Zelazny. For a Breath I Tarry / Роджер Желязни. Поки триває подих який я затримую (1966)

 

Історія в якій вже вкотре фантасти класичного періоду намагаються розвинути сюжет в якому машина перетворюється на людину: як і чому це відбувається і що саме відрізняє нас від машин.

На безлюдній Землі лише надпотужні комп’ютери з їх помічниками безцільно підтримують планету у стані який би задовольнив людей. І ось один з помічників починає все більше і більше цікавитися тим хто ж такі люди і що саме робить їх людьми…

Сьогодні все це виглядає трохи наївно – те як подано матеріал і те як мотивуються вчинки героїв, але написано дуже добре, недарма Желязни є визнаним майстром фантастики.

Оцінка на Good Reads – 4.44/5 (https://www.goodreads.com/book/show/10459564-for-a-breath-i-tarry), моя оцінка – 7/10.

Як я був Котом в Чоботях на утрєніку

 

Чогось згадалося. Ще до того як я пішов в школу (але це був вже не дитсадок, це була підготовча група яку ми називали “інтернат”) потрапив я на дитячий новорічний утрєннік. Був він в школі яка була майже через дорогу від нашого дому, я потім в ній і провчився всі 10 років. Ну от, а за часів СРСР (може і зараз теж, не знаю) в шкільних спортзалах ставили ялинки і туди запрошували дітей на всі ці святкові заходи. Запрошення мабуть видавали батькам десь на роботі.

Виглядало це приблизно так: збиралося (за моїми спогадами) десь дітей 30-40 разом з батьками, усі більш-менш в нарядних костюмах. Сніжинки там різні, зайчики. Спочатку виходила Снігуронька і розказувала що Дід Мороз десь в дорозі затримався і пібивала дітей кричати хором “раз, два, три, йолочка гори”. Після кількох спроб гірлянди загоралися, усі хлопали і раділи. Далі мали кричати “Дє-ду-шка-ма-роз!!!” і після кількох спроб він виходив. Далі якось смутно, діставав він наче подарунки з мішка: пакетики з цукерками і мандаринками, щось таке.

Потім водили хороводи, проводили конкурси на кращий костюм та віршик і після того розходилися.

На той утрєннік батько зробив мені костюм кота в сапогах: плащ, шпага на поясі (на шпазі була ручка і навіть гарда), капелюх з великими полями, обірки на чоботи. Намалювали мені вуса і навіть на штани пришили хвоста від іграшкового великого кота. Коротше костюм був що треба. Правда мало хто розумів що я кіт і усі казали який я красивий мушкетер :)

А вірш мені сказали вивчити “Тише мыши, кот на крыше…” і щось там далі про котят які шуміли. Проблема була в тому що чомусь я вирішив що це стих не зимній, а про літо. Можливо це було пов’язано з тим що в книжці з якої я вчив цей вірш на картинках було саме літо, або що я подумав що зимою коти по дахах не лазять. Я пробував сказати що не правильний вірш, але батько мене слухать навіть не став і сказав вчити бо коти за мишами зимою так само ганяються як і літом і у самому вірші нічого про пору року нема. Ну я вивчив його…

І ось на утрєнніку мене разом з кількома іншими дітьми вибирає Дід Мороз за найкращі костюми і виводить до ялинки щоб ми перед усіма прочитали свої вірші і серед нас вибрали переможця. Ну всі щось там розказують швиденько і доходить черга до мене. І тут я усвідомлюю що мені зараз треба розказувати ВІРШ ПРО ЛІТО самому Діду Морозу. У мене паніка, я не можу цього зробити, я знаю що в найкращому випадку Дід Мороз скаже мені “Ти що, дурень, це ж вірш про ЛІТО!”, а то і почне показувати на мене пальцем і сміятися “Дивіться який йолоп, вірш про літо розказує, давайте усі показувати на нього пальцями і сміятися”. І я ціпенію, а Снігуронька придовбалася як реп’ях “Мушкєтьор, розкажи вірш! Ти забув вірш? Згадай вірш! Про що вірш? Розкажи вірш! …” І я міцно стуляю рота щоб не піддатися на тортури і не розчарувати Діда Мороза дурним віршем про літо.

Тягнулося це нескіченно довго, але нарешті від мене відчепилися і перейшли до наступного кандидати. Мені так сильно полегшало що я просто стояв і кайфував від того що не зганьбився і мене залишили у спокої що навіть не помітив як там усе скінчилося і що всі почали розходитися. Пам’ятаю який задоволений я йшов додому.

А дома батько чомусь сердито гримкав і дзиркав на мене, а вечером не дозволив дивитися мультікі бо я вірш не розказав. Наче я міг розказати вірш про літо Діду Морозу. Зараз то я розумію що він тоді розчарувався що такий класний наряд кота у чоботях (нехай всі і думали що я мушкетер) не виграв конкурс через те що я не захотів вірш розказувати.

Ось така у мене історія для вас. З Новим Роком!

Andrzej Sapkowski. Saga o Wiedźminie / Анджей Сапковський. Відьмак (1992 – …)

 

Всесвітньо відомий фентезійний серіал де мужній головний герой це суворий мужик з велетенським мечем, але чутливою душею, і вміє в магію… Коротше ідеальний коміксовий герой для дівчачих коміксів.

І ось цей герой мандрує самотньо, суворо і романтично світом і заробляє собі на життя тим що знищує усіляку нечисть що водиться у великій кількості в книгах.

Треба відзначити що герой майже карикатурний і фентазі таке класичне де позитивні герої завжди хитріші, розумніші і красивіші за негідників і їх ніколи не вбивають і не ранять, так ось навіть не дивлячись на все це читати книги цікаво просто тому що їх добре написано.

А у підсумку усі книги зливаються в якусь нерозбірливу мішанину коротеньких переплутаних пригод де Відьмак неодмінно перемагає, але я геть не пам’ятаю яку тварюку він переміг в якій книзі…

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/40911-the-witcher

Далі книги йдуть в тому порядку як їх варто читати дотримуючись хронології подій, а не відносно часу коли їх було видано.

Season of Storms / Сезон гроз (2013)

Ця книга сподобалася мені навіть більше за “головну” книгу серії – тобто більше за “Останнє бажання”. Вона більш темна і реалістична, світ в ній більш реальний, загрози більш справжні і люди в цілому більше схожі на реальних людей.

Викрадені мечі, бюрократія, підлі підступні заколоти, жорстокі маги, дурні люди в цілому – цього тут повно. І історії більш цікаві.

Але книга все одно не ідеальна. По-перше, автор чомусь знову і знову історії не завершує нормально і або аби як ліпить фінал, або навіть і про це забуває. І друге – хронологія поламана. Не лише в цій книзі герої стрибають з історії в історію в обох напрямках часу і з купою фактичних помилок, але і відносно інших книг серії – скажімо згадка про Йеніфер та її зв’язок з відьмаком які відбудуться лише через кілька років у подіях хронологічно наступної книги.

Оцінки:

Ostatnie życzenie / Останнє бажання (1992)

 

Книга складається з кількох легковпізнаванних східно- та центрально-європейських казок поданих у дещо іншому вигляді та з іншого куту зору. Також наскрізь проходить історія головного героя який відновлюється у дружньому монастирі після поранення.

Через зміну сцен, героїв та самих історій все це дуже цікаво читати і відслідковувати з врахуванням того, що маленькі історії складаються у більшу. Дуже добре автор використав цей прийом.

Мені власне не так щоб щось не подобалося, але всемогутність та всепереможність героя дещо псує картину – за нього майже ніколи не страшно. А от про світ в якому він живе і діє я би почитав з більшою цікавістю у деталях.

Оцінки:

Miecz przeznaczenia / Меч призначення (1992)

 

Пам’ятаю, що з першого разу я цю книгу не зміг дочитати – в ній все йде по накатаній і нічого не дивує вже, і не зважаючи на драми та інтриги не затягнуло. \

У 2026-му почав її знову і дочитав. Не завжди було цікаво, але в цілому не так погано як пам’яталося. Довші і дещо трагічніші істрорії, а головне – в цій книзі відьмак зустрічає Сірі, що будує цілу велику арку для майбутніх книг і підвищує емоційний градус.

Оцінки:

Krew elfów / Кров ельфів (1994)

 

Власне вже на цій книзі мені набридло читати, а коли я побачив скільки там ще далі книг (на момент написання посту в серії аж 7 книг!) то остаточно зрозумів що це остання книга про Відьмака яку я читаю. Усі наступні частини свідомо ігнорую – в книгах одне й те саме лише в різному антуражі, хоча повторюся що написано дуже добре.

Оцінка на Good Reads – 4.22/5 (https://www.goodreads.com/book/show/68458.Krew_elf_w), моя оцінка – 4/10.

Паперові книги: ніколи більше?

Недавно я прочитав книгу “Зірка Пандори” (Peter F. Hamilton. Commonwealth Saga / Пітер Гамільтон. Сага Співдружності (2004-…) яка мене дуже захопила і відповідно захотів негайно почати читати продовження. Пішов значить я на Amazon  і побачив там дивну річ – паперова книга коштує дешевше за елекронну! Дивіться самі – http://www.amazon.com/gp/product/0345461673. Про всяк випадок (у вас може показувати інші ціни) – паперова книга (м’яка обкладинка, дрібний текст, поля по 2-3 мм) коштує $7.82, а версія для Kindle – $8.99.

 

Звісно мене одразу ж почала душити жаба з приводу одного долара і я замовим паперову книгу… :)

 Порівняємо з моїм кіндлом (Kindle Keyboard + обкладинка з ліхтариком):

  • трохи більше 1000 сторінок і в результаті в кишеню цей “кишеньковий” формат вже не влазить
  • в темряві не почитаєш
  • розмір шрифта не поміняєш
  • закладку треба лишати бо не знайдеш де закінчив читати
  • нема вбудованого словника

Коротше я жаліюся щоб просто пожалітися, але мабуть це моя остання паперова книга яку я купую. Звісно будуть винятки:

  • книги де картинки важливі: анатомічні атласи, книги зі спорту і таке інше
  • книги з програмування – як не дивно з ними легше працювати коли їх надруковано
  • … і все?

 

RoadRunner–мережа магазинів для бігунів

Почну з того кого називають і вважають бігунами в США. Якщо ви живите в Україні і при слові “бігун” уявляєте собі висушеного спортсмена який на неймовірній швидкості намотує кілометри у будь-яку погоду то ви не зовсім праві. Такі звісно є і в США, але як і в Україні вони складають крихітну частку 1% від усих тих людей що називають себе бігунами.

 

В США бігунами називають себе пузаті дядьки і неосяжних розмірів тьоті які 2-3 рази на тиждень пробігають 3-5 кілометрів.

Відповідно біг в США є самим масовим спортом, а пів-марафон (21 км), наприклад, стоїть на третьому місці за масовістью. Нагадаю що в США кожен 20-й (!!!) пробіг пів-марафон хоча б раз в житті.

Таким чином бігуанми себе вважалють близько 17 мільйонів людей в США. І відповідно бізнес не міг обійти таки велику групу користувачів і не зіграти на їх зацікавленість бігом. Одним з таких бізнесів і є мережа магазинів RoadRunner – http://www.roadrunnersports.com.

 

Магазини мережі є практично в кожному штаті, біля нас (10 хвилин машиную) є одни і ще один в Сіетлі.

 

Що ж продається в цих магазинах? Звісно це бігові кросівки поділені по типу стопи, також є окремі стенди для трейлових та гоночних (полегшених “для змагань”) кросівок. Якщо цікаві деталі щодо того які бувають бігові кросівки і для чого читайте тут – Про бігові кросівки. Усе взуття можна одягти і потестувати тут же на бігових доріжках, або навіть вийти побігати на вулицю. Тут же можна зняти на відео свою техніку бігу і отримати рекомандації від продавців щодо кросівок та стельок якщо потрібні враховуючи тип вашої стопи, техніку бігу та які дистанції і обсяги ви плануєте бігати.

 

Також звісно є біговий одяг: білизна чоловіча і жіноча, шкарпетки, труси, капрі, штани, футболки, джерсі, вітровки, візори та шапки, рукавиці та все інше. І все це не просто “спортивне”, а саме бігове: тобто це одяг який не буде натирати, набирати під та вологу, задиратися, злазити чи стрибати під час бігу. Також весь одяг є для різної погоди і температури.

 

Продається елекроніка: бігові та тріатлонські годинники, шагоміри, пульсоміри, налобні та інші ліхтарики, навушники і таке інше. Окуляри тут же. Є такі штуки як масажери різних розмірів, призначення і форм (наприклад для стоп чи для великих м’язів типу стегон), засоби від натирання (крема, присипки, захистні пластирі) та засоби запобігання чи підтримки після травм (наколінники, спеціальної форми пов’язки на стопу чи гомілку, стельки, тощо). В цьому магазині я, наприклад, вперше дізнався про існування таких неймовірно корисних речей як Pro-Tec Athletics Toe Cap чи NipGuards.

 

Присутні також окремі стійки з рішеннями для гідрації: рюкзаки та пояса з пляшками та ємностями для води, пляшки на руку, самі розчинні напої. Звісно тут же є бігове “харчування” типу різноманітних гелів, батончиків та пігулок.

 

Що стосується цін то вони в магазині десь як середні по інтернету. Тобто якщо витратити час на пошуки та очикування на акції то мабуть все з цих магазинів можна купити за трохи дешевше. Але в магазині можна купити одразу і до того ж спробувати і порівняти різні опції.

 

Є у них така штука як членська каратка (звісно називається вона VIP, куди ж без цього). За $27 на рік (перший рік – $2) отримуєте 10% знижки на товари і безкоштовну доставку якщо скуплятися на веб-сторінці. Простий підрахунок показує що вігідним це членство стає коли ви витрачаєте від $300 на рік, а це 3 парки кросовок, або пару джерсі чи штанів якихось, а якщо ще й годинник додати то взагалі.

 

За додаткові здається $7 на рік можна апгрейдити це членство щоб з кожної покупки повертався вам якийсь відсоток. Який саме не пам’ятаю, але це має сенс якщо ви доволі багато витрачаєте в цих магазинах за рік.

 

Усі світлини в пості було зроблино коли нас місцевий магазин святкував Різдво.