Ердсталл – підземні тунелі яких нараховують тисячі по всій Європі і деякі дослідники вважають, що ще мінімум 30% поки не знайдено.
Це короткі, по кілька десятків метрів і дуже вузькі тунелі під землею (від 1 до 1.4 метри), іноді кілька тунелів поєднані ходами крізь які пролізе вже не кожна доросла людина.
Тунелі переважно знаходяться у лісі біля старовинних міст, іноді під дуже старими і покинутими містами.
Ці тунелі були відомі у 8-10 сторіччях і вважалися зробленими тролями, а потім чомусь про них забули. Також загадкою є, чому їх при такій кількості практично не згадують в історичних документах.
Географічно тунелі знаходяться від Ірландії до Чехії на сході та Туреччини на півдні, але найбільша їх кількість в Німеччині, зокрема в Баварії – там їх більше 700 вже відомо.
Є ще кілька незрозумілих моментів:
– тунелі побудовано професійними шахтарями – їх зроблено правильно і добрим інструментом, так що вони досі як нові.
– тунелі не містять всередині нічого – ні вівтарів, ні сидінь чи ліжок. Хоча в кількох випадках в глухих кінцях тунелів знайдено заглиблення в стіні які могли бути сидіннями.
– в тунелях не знайдено ніяких археологічних артефактів – ні одягу, ні інструментів, ні залишків їжі. Тобто вони стоять порожні і чисті. У кількох випадках було знайдено палене вугілля яке датують 10-12 сторіччям.
– деякі тунелі обкладали зсередини камінням щоб зробити їх вужчими.
– тунелі мають лише один вхід та один вихід і не мають чогось схожого на кімнати.
Теорій є походження та призначення є кілька, але усі не витримують критики. Наприклад:
– в тунелях переховувалися від набігів. Те, що нема запасних виходів та кімнат означало, що люди в них мали лежати в рядок в темряві, з нестачею кисню та без можливості втекти. І до того ж нічого в тунелях не лишилося.
– тунелі мали ритуальне чи релігійне призначення. Ні малюнків, ні вівтарів, ні сліди факелів на стінах та стелі. І знову ж таки – тунелі порожні.
– в тунелях тримали хворих під час епідемій – ті ж самі заперечення, що і раніше.
– тунелі використовували як схованки для скарбів, зброї чи їжі. Ну ви зрозуміли.
З останніми книгами Кінга у мене складається так собі (Згодом, Біллі Саммерс, Кров притягує) – вони не те щоб не подобаються мені, скоріш вже не викликають такого захоплення та інтересу як колись давно.
Ось і в цій книзі є як хороші моменти, так і доволі посередні, або навіть відверто слабкі. І як не дивно, але мені особисто найбільш цікаво було читати доволі буденні речі ніж паранормальні події.
Проте книга пройшла доволі легко, лише першу половину я трохи буксував. Потім втягнувся в темп оповідання та саму реальність і далі все просто ковтнув.
Щоб не переказувати сюжет в загальному вигляді сюжет книги є варіацією однієї з теорій змов. Вірніше декількох з них: таємні урядові установи з телепатами, викрадення дітей, еліта яка править світом.
Книга є не стільки жахами, чого ми зазвичай очікуємо від автора, а скоріш вражає жорстокістю деяких сцен та персонажів.
В цілому читати можна, не те щоби я радив, але і відмовляти не буду. По завершенню не буде відчуття марно витраченого часу.
Бренд який наче б то мав би бути швейцарським, але насправді належить компанії яка продає спортивне харчування The Feed і продається лише на їх сайті 0 Swiss RX: The Ultimate Choice for Athletes. При цьому самі The Feed не те щоби приховують, але не надто рекламують той факт, що це їх власний бренд. Великим мінусом цього є те, що продукти під цим брендом майже ніколи не можна побачити в тестах і порівняннях саме через те, що їх нема у вільному продажі.
Я купував деякі з їх продуктів, мабуть якісь і продовжу використовувати, але більшість з них мало відрізняється від подібних продуктів конкурентів.
SwissRX Total Recovery
Протеїновий напій який варто пити після тренувань, особливо хоч трохи силових. Я п’ю щось подібне, але від Transparent Labs після плавання. А Олена зараз переважно тягає вагу в залі і тому їй протеїнові напої потрібні після кожного тренування. І конкретно у Олени більшість протеїнових порошків спричиняють проблеми і неприємні почуття у шлунку. А ось саме цей продукт – ні. Тому ми його і купуємо час від часу не зважаючи на високу ціну $85 за 14 порцій. Проте я мабуть ніколи повну ціну не платив і купую коли є на нього знижки. Хоча навіть вдвічі дешевше – це все одно дуже дорого у порівнянні з конкурентами. Тобто за повну ціну маємо $6 за порцію в той час коли $2 за порцію вважається вже дорого і є якісні порошки які обійдуться в $1.5 за порцію і навіть дешевше.
На смак виходить трошки солодше за усереднений порошок, але не надмірно. І в цілому наче якийсь трошки водянистий, але при цьому на довго лишає наче нальот на язику, хоча і не неприємний.
Якщо дивитися на склад то бачимо, що протеїну трохи недостатньо, дуже багато цукру, на диво багато солі, жир (чому і післясмак) та навіть клітковина. Проте ні креатину, ні BCAA, ні бета-аланіну:
У багатьох атлетів, навіть не обов’язково професійних спортивне харчування для тренувань та змагань яке є переважно цукром спричиняє проблеми зі шлунком. Проблеми ці можуть тривати доволі довго, а постійні тренування та змагання в сезон можуть їх зробити непозбувними.
Так ось цей продукт якраз і призначений для розв’язання таких проблем. У мене особисто такого не було щоб це тривало і після старту, а от у Олени шлунок чутливий і якісь гелі чи не той протеїновий порошок чи батончик потім непокоять її кілька днів. І буквально одна пігулка цього пробіотика вирішує таку проблему практично миттєво. Інші пробіотики не були такими ефективними.
Божевільна ціна в $100 за 30 капсул проте виправдовує себе якщо потрібне термінове рішення. І нагадаю – можна дочекатися знижок.
Можливо саме цей продукт не буде таким же ефективним для усіх і кожного, але нам поки дуже в нагоді коли треба.
У багатьох людей є так званий синдром дірявого кишківника про які вони можуть і не знати. Але під час тривалих тренувань, коли атлет вживає переважно лише цукор та температура шлунку тривалий час підвищена цей синдром може вперше сильно проявитися.
Тут обов’язково згадати, що цей синдром не визнається офіційно сучасною медициною, а деякі авторитети прямо називають його вигадкою – Leaky gut syndrome – Wikipedia.
Описи є різні, але спрощено проявляється він як відшарування внутрішнього прошарку шлунку, що спричиняє зупинку процесу травлення, блювоту, запаморочення, тощо.
Справжня це хвороба чи ні, але ось цей продукт і призначений для запобігання таких проявів. Виробник запевняє, що ним користуються навіть професійні спортсмени перед змаганнями та довгими тренуваннями.
За 30 порцій ціна складає $65, на сайті – SwissRX Gut Defense (Capsules). Зауважте, що складу пігулок не наведено, бо це уявні ліки проти уявних, як кажуть деякі лікарі проблем.
SwissRX Synthesis
Згідно реклами ці пептиди дозволяють м’язам швидше відновлюватися, зменшують біль у м’язах і для атлетів 50 років та старше ледь не повертають час назад на 10 років. При ціні в $48 за 30 порцій цей магічний засіб виходить неймовірно дорогим – бо приймати його треба вдвічі в день мінімум 60 днів щоб побачити ефект. І я би і не думав його купувати, але якось вони давали дуже велику знижку, тож я і почав пробувати. Коли ось це пишу вже добігає кінця другий місяць – і дива не сталося.
На жаль я ось зараз досі відновлююся від травм які маю вже більше ніж пів-року і по суті лише повертаюся до нормальних тренувань. Але після перерви тренування втомлюють сильніше ніж раніше, що можна пояснити втратою форми.
Пити продовжу (бо у мене куплено на 90 днів), і обов’язково поновлю інформацію якщо буде про що писати.
Я вже певний час до покупки задивлявся на компактні електричні “насоси” які можна було б брати з собою у вело-поїздки. І навіть купив один китайський, за відгуками непоганий, але не дуже зручний і геть не точний.
А бренд Silca мені подобається в цілому – це невеликий американський бренд де всі товари осмислені і душевні, і де засновник сам веде випуски на YouTube пояснюючи цікаві нюанси різних вело-продуктів (Cycling Passion, Precision, & Marginal Gains at SILCA Velo!). І отже коли цей бренд випустив такий продукт то я його неодмінно захотів придбати.
Тут ще такий цікавий момент варто згадати, що якраз перед початком масового виробництва, коли компанія планувала почати передзамовлення президент Трамп оголосив про введення тарифів у торгівлі з Китаєм. І тоді була дуже велика непевність і навіть очільник компанії казав, що можливо продукт будуть продавати лише у Європі.
Але за кілька місяців з тарифами трошки стало легше і я зміг нарешті придбати її в США.
За $159 (на сайті виробника – Elettrico Ultimate Inflator – SILCA), і я би не чекав знижок у наступні пару років маємо назвичайно якісний і приємний у використанні продукт.
По-перше, якість матеріалів та збірки просто на висоті. Дуже приємно брати в руки, прямо відчуваєш за що заплатив.
На корпусі усього три кнопки: одна комбінована – увімкнути/вимкнути/старт/стоп, та ще дві для + та -. Довге натискання вмикає/вимикає насос, кнопки +/- дозволяють виставити необхідний тиск. Можна навіть вибирати одиниці виміру якось, я собі поставив PSI і забув.
Доволі просто одягти насос на ніпель, натискаєш кнопку і він починає качати. Тут варто зауважити, що його призначено в першу чергу для докачування, а не накачування з нуля, і вистачити його має на 3-9 камер накачаних лише на половину.
Під час роботи насос доволі сильно шумить, а місце з’єднання з ніпелем ще й сильно нагрівається – треба бути обережним.
Заряджати його можна через роз’єм USB Type-C на корпусі через який насос також затягує повітря. Повний час зарядки проте – майже година.
Максимальний тиск насос може дати до 100 PSI. При вазі в 220 грамів важить він звісно більше пари картріджів CO2, але зробити може більше. До того ж точніше.
Планую його використовувати перед змаганнями щоб в день старту мати саме той тиск який потрібно і не перейматися точністю наявних ручних насосів.
Автор є дуже відомим і популярним, хоча мені його твори не надто добре йдуть, навіть найвідоміші з них. Але ця книга є дещо особливою – це одна з перших великих робіт автора де він ще не сформував свій стиль.
По суті це трошки гірша ніж середня фантастика яку писали коли жанр почав занепадати у 60-х та 70-х. Тобто вона більше пригодницька, а те що там є наукового слугує щоб вигадувати прилади та обставини і не надто перейматися впливом таких технологій на суспільство і його розвиток в цілому.
І отже у книзі герой андроїд стрибає через паралельні світи, б’ється з прибульцями які ці світи хочуть захопити, має технології з майбутнього, та навіть стикається з дикунами та бігає по печерам первісних людей. Таке собе сміття для розваги без особливого сенсу.
Проте навіть у цьому читві іноді проявляються елементи майбутнього великого калібру яким стане автор. Ідея та їх подача, вміння переплітати та ускладнювати обставини, опис сцен та образів короткими випадковими фразами – це прояви майбутньої майстерності.
В усьому іншому книга нічого хорошого в собі не має крім якщо вам звісно цікавий автор та те з чого він почав.
Якщо у вас більше одного комп’ютера (лептопа) на робочому столі і якщо вам зручніше працювати зі справжньою клавіатурою та великим екраном – ви знаєте, що таке KVM. Для усіх інших: KVM – це така як правило дуже невелика коробочка до якої підключають кілька комп’ютерів, а вже до неї підключають великий монітор, клавіатуру, мишу, веб-камеру, тощо. І за натисканням однієї кнопки можна перемикатися між комп’ютерами. Тобто екран і клавіатура у вас лишаються ті самі, лише тепер вони підключені до іншої машини.
Типовий недорогий ($$15-30) KVM-світч від безіменних китайців на Amazon
Довгий час я користувався дешевими світчами з Amazon – вони підтримують 3-5 USB пристроїв, та 2 HDMI підключення як правило. Але проблема, вірніше проблеми з ними почали виникати все частіше:
Сучасні монітори, а особливо великі монітори мають велику роздільну здатність та частоту оновлення, а такі поробки тягнуть максимум 30 Гц.
Вони перегріваються і починають викривляти кольори, іноді зображення йде хвилями.
Вони досі мають лише HDMI порти та як правило USB Type-B для підключення комп’ютерів.
Це той самий USB Type-B який незрозуміло чому так люблять китайці
Ну і головне – такі світчі дуже погано працюють з маком, а на роботі видають саме мак на жаль. Проблеми проявляються такі, що іноді просто нема сигналу, іноді білий шум на моніторі. І хоча це вирішується перепідключенням кабелів, проте це якраз те, чого і хотілося б уникнути.
І от нарешті я наївся цих проблем і вирішив придбати KVM-switch який би добре працював з маком і щоб підтримував велику роздільну здатність і хоча б 60 Гц. І придбав цей Anker за $25 коли на нього була знижка.
З плюсів:
Він виглядає як сучасний пристрій, а не виріб періоду пізднього совка. Ще й менший за ті що були у мене до того.
Для маків спеціально є роз’єм PD-In.
Підтримує 60 Гц.
Для підключення комп’ютерів має USB Type-C.
Але не все так ідеально і саме з маком більшість проблем і виникає знову, хоча їх стало значно менше. Конкретно після режиму сну чи то мак, чи то цей світч не передають чи не отримують сигнал. І щоб вирішити проблему іноді треба перепідключити кабель до мака, іноді те саме зробити з кабелем то світча, а іноді нічого не допомагає і усе треба вимкнути і увімкнути знову. З ПК таких проблем жодного разу не було.
Проте ці проблеми все ж таки виникають не так часто (2-3 рази на тиждень проти 2-3 рази на день з дешевими світчами), а тому продовжу лаятися і користуватися.
Зізнаюся, що ці кросівки я купив виключно через те, що була дуже хороша знижка (повна ціна на момент написання складає $130, я ж купив за $46). А швидкий перегляд оглядів показав, що багатьом ці кросівки подобаються.
Terrex є лінійкою одягу, взуття та обладнання від Adidas призначених спеціально для гірського бігу та походів.
У мене взагалі гірських кросівок не так щоб багато було, мабуть вдалою можна назвати лише Altra Lone Peak 9+, тож я взагалі мало що очікував.
Кросівки я отримав у такий час, що через травми не міг бігати кілька місяців, тож я їх спочатку використовував просто гуляючи в тому числі по грунтовим та гравієвим доріжкам. Проте нещодавно я знову почав потроху бігати і тепер маю деякі враження.
По-перше, кросівки добре виглядають самі по собі і на нозі. Тобто їх можна і просто так носити і вони не будуть виглядати як явно бігові.
Мабуть найкращий закріплений язичок який я бачив у будь-яких кросівок – він доволі тоненький, кріплення взагалі ніяк не заважають, при цьому сам язичок сидить на місці весь час.
Верх теж комфортний при тому, що на дотик матеріал дуже жорсткий. Були певні острахи, що може щось десь натирати – але ні, жодних проблем. Також верх ніде не згинається у складки які би потім теж стали проблемою – його дуже вдало зроблено і кросівки сидять можна сказати ідеально.
При цьому варто відзначити, що у п’ятці і середині стопі кросівки відчуваються вільними, проте у носку пальці все ж таки сидять щільно. Ну та для кросівок Adidas це можна сказати майже вільний носок :D
Тепер щодо підошви. Дуже проста конструкція – великий блок матеріалу з яким комфортно ходити, але були острахи, що для бігу це буде просто цеглина як сталося з Merrell Morphlite. Проте ні – кросівки показали себе дуже добре, навіть є таке враження, що відчуваю поверхню через весь цей матеріал. Бігав я поки лише у темпі трохи нижчому за середній, але здається, що швидко бігти в них вже буде не так приємно – не надто пружні вони.
Однозначно можна сказати, що це не кросівки для змагань. Мені особисто здається, хоча я мало що тямлю у трейлових кросівках, що вони найкраще підійдуть для довгих та/або не надто швидких пробіжок де комфорт важить найбільше. І для мене ці кросівки будуть основними якщо доведеться десь бігати не по асфальту і це не будуть змагання.
Аірфраєр (від англійської “засмажувач повітрям”), або правильно українською “мультипіч” – це побутовий пристрій який як зрозуміло з назви дозволяє смажити щось без олії.
Останні роки цей вид знаряддя для кухні став доволі популярним, а отже коли ціни достатньо знизилися то вирішили і ми собі його придбати і спробувати. І мушу сказати – дуже класна, корисна і зручна штука!
За $89 по акції (повна ціна – $120, на сайті виробника – TurboBlaze™ 6.0-Quart Air Fryer – COSORI) маємо прилад на 6 кварт (5.7 літри), що не дуже багато, але на двох людей більше ніж досить.
Переваг у порівняння з традиційною пательнею, піччю та іншим кілька:
Цей прилад значно менший і може бути легко переміщений. Враховуючи, що виглядає воно як якась інша побутова техніка то можна навіть не на кухні тримати.
Дуже просто, надзвичайно просто оперувати. В комплекті йде книжка з рецептами та інформацією про режими і налаштування, але достатньо однієї сторінки де для різних видів продуктів (м’ясо, птиця, риба, овочі, тощо) вказано вагу, температуру та тривалість.
Дуже легко тримати піч чистою – достатньо протерти, а іноді сполоснути ємність і на цьому все.
Смажити без олії – це нема смороду, це краще для здоров’я і взагалі модно.
В моєму випадку я скажімо хочу зробити креветки. Читаю книжечку: розігріти до 375 градусів – для цього є спеціальний режим. Далі поставити ось такий режим для такої ваги – виставляю, кладу всередину креветки, вмикаю. Як усе закінчується (для креветок це буде 5 хвилин – швидше ніж в духовці) плита сама вимикається. Тобто можна її залишити працювати і піти собі кудись.
Додадтково раджу купувати ось такі як показано паперові вкладиші з якими практично ніколи не треба буде прилад мити. Але навіть якщо і без них то мити дуже просто.
А ще від цього бренду у нас мультифункціональна рисоварка (Cosori Premium 6qt Pressure Cooker) яка теж подобається, але з нею більше мороки і ми майже припинили нею користуватися.
