Paolo Bacigalupi. The Windup Girl / Паоло Бачігалупі. Заводна дівчина (2009)

 

Неймовірно приємний і несподіваний сюрприз – цікава і розумна книга у доволі рідкому жанрі.

У недалекому майбутньому світ страждає від голоду спричиненого необережним втручанням у генетику тварин і рослин – епідемії, шкідники, отрута і інше.

Дії відбуваются у Тайланді який протистоїть могутнім харчовим корпораціям. А в сюжеті переплітаються традиції, політика, кримінальні сюжети, наукова фантастика та навіть екшн. Назва пов’язана з однією з героїнь сюжету – механічною (але розумною) дівчиною якій приходиться в цьому жорстокому світі ще скрутніше ніж іншим.

Місцями книга доволі брутальна і може шокувати.

https://www.goodreads.com/book/show/6597651-the-windup-girl?from_search=true

Jan Weiss. Dům o tisíci patrech / Ян Вайсс. Дом в 1000 этажей (1929)

 

Тоді, ще давно, анти-утопічну фантастику писали обережно, намагаючись не дати забути читачеві що перед ним вигадка, фантазія. Саме тому в кінці неодмінно головний герой або прокидається від жахливого сну вкритий холодним потом, або приходить до тями у шпиталі, або щось ще.

Хоча треба відзначити доволі вдала проба створити хоч і не всесвітню, проте похмуру і безрадісну картину майбутнього.

Одна з ранніх спроб оцінити "жахливе і бездушнє майбутнє" в якому люди будуть жити під владою корпораціймагнатів у гіганських будинках, ніколи, ніколи не маючи змоги вийти назовні.

Jonathan Lethem. Amnesia Moon / Джонатан Летем. Амнезія Місяця (1995)

 

Не буду робити приречених на неуспіх спроб пояснити про що це.

Типо якийсь апокаліпсис, щось точно сталося, але що ніхто не пам’ятає. Мало хто збіріг хоч якісь спогади про те що було до Катастрофи, до Розлому. Замість того є можливість ліпити оточуючу реальність за своїми зразками, впроваджувати якісь нереальні закони біології та соціального устрою.

А потім пам’ять починає повертатися…

Настільки фантасмагорично що це вже і не фантастика навіть. Якийсь тріп-репорт прямо.

Власне більша частина книга це якісь туманні уривки що ледь ліпляться одне до одного діючими особами. І лише підсамкінець все якось починає складатися в цілу картинку. Доволі складно, але написано так добре що продираєшся крізь текст із задоволенням.

https://www.goodreads.com/book/show/32078.Amnesia_Moon?ac=1

Paul Murphy. The City, Not Long After / Пол Мьорфі. Місто через деякий час (1989)

 

Суміш гіппі-утопії і військової антиутопії. Мистецтво після якоїсь всепланетної катастрофи отримало чарівну силу надихати життям штучні творіння і ідеї, але конфлікт інтересів виникає неминуче.

В результаті митці Сан-Франциско ведуть своїми художніми методами війнушку з американськими вояками і виграють її. В наборі: привиди, героїчна смерть, правильне розуміння життя хіпарями, "дух" міста і інші геніальні люди та їх ідеї. Хоча в кінці все перетворюється на таку собі сумну казку для дорослих.

Дуже художньо, але малофантастично. В смислі достатньо фантастично як для казки, але для НФ дуже слабенько.

https://www.goodreads.com/book/show/593789.The_City_Not_Long_After?ac=1

Dave Wallis. Only Lovers Left Alive / Дейв Валіс. Вижили лише коханці (1964)

 

Роман-катастрофа. Що станеться з планетою якщо з неї поступово зникнуть усі дорослі люди? Як саме буде розвиватися суспільство що складається з одних дітей, що вони зможуть зберегти, що зможуть з часом відновити, наскільки глибоким буде падіння цивілізації – всі ці питання автор так чи інакше піднімає у відносно невеликому творі.

З такою темою очевидно що можна писати і писати цілий серіал, але автор обмежився тим що описав поступову втрату та руйнування матеріальних статків і те як невеличкі купки тих що вижили почали займатися землеробством, а вірніше землекапанням, і розведенням тварин. А також і вбивствами, крадіжками, набігами і згвалтуваннями.

Нема не лише електрики та водопостачання, але і про зручний одяг і взуття через кілка років більшості доводиться забути. Шкури, сморід, голод, холод і постійні хвороби тепер знову надовго супутники цього дивного нововго світу…

https://www.goodreads.com/book/show/1798278.Only_Lovers_Left_Alive?ac=1

Thomas Michael Disch. The Gеnocides / Томас Майкл Діш. Геноциди (1965)

Апокаліптичне майбутнє яка є таким собі ляпасом любителям сюжетів в яких люди завдяки власному інтелекту, гнучкості та волі до життя якщо не відновлюють цивілізацію після катастрофи, то хоча б мають надію що це зроблять їх нащадки.

Тут все простіше. Землю “обробили” непойми хто (іншопланетяни в книзі так і не з’являються, у наявності є лише механізми) знищивші всі рослини і тварин і замість цього засіяли її якоюсь штучною культурою. Залишки людства намагаються вижити і одиниці доживають до збору врожаю. Начебто після цього виникає якась надія почати все заново, хоч і з кам’яної доби, але тут Землю оброблюють ще раз, перед наступним посівом…

Ну а правда ж, фермер що перепахує поле та знищує шкідників і бур’яни навряд чи замислюється про те що в мурашнику, чи скажімо у мишей можуть на цей час існовути якісь зачатки цивілізації. Отак і тут – люди настільки зневажливо знищуються що їх мабуть і не помітили в процесі. Та і не лише люди, все що є живого на Землі. І навіть не зрозуміло кого звинувачувати.

Страшенна приреченість і безвихідь, проте читати дуже цікаво, відірватися не можливо. Хоча в літературному плані викладення дещо на шкільний твір схоже.

Оцінки:

Nevil Shute. On the Beach / Невіл Шют. На березі (1957)

 

 

Найпессимістичніша і найгнітючіша пост-апокаліптична книга з усих що я будь-коли читав.

В результаті ядерної війни Північна півкуля вся вимерла і вітер поступово розносить радіоактивний пил все південніше і південніше. Люди у південних містечках Австралії живуть свій останній рік і ніщо не здатне їх врятувати, надії нема.

Не дивлячись на те що ноги в книги ростуть з фантастики, від самої фантастики тут лише передісторія. Все інше – чорний, в’язкий страх очікування неминучого кінця, безвиході і відчаю.
Ця річ страшніша за будь-які жахи із зобі-мутантами та вірусами.

Так, ви правильно зрозуміли – в кінці всі без винятку помирають, причому з самого початку книги навіть відомо коли це приблизно станеться.

https://www.goodreads.com/book/show/38180.On_the_Beach?ac=1

Kim Stanley Robinson. Three Californias Triptich / Кім Стенлі Робінсон. Триптих трьох Каліфорній(1984 – 1990)

По-перше, треба сказати про автора. А почав він з того що написав дисертацію з приводу мови творів Філіпа Діка. Знаючи це неможливо починати читати з певним острахомневже це новий Ф. Дік? Але ні. Написано дуже гарно, все дуже цікаво, ніяких мозкових вивертів.

Ну як і в будь якій класній фантастиці сам сюжет і вся історія побудовані зовсім не навколо фантастичних подій, а навколо людей та їх відношень одне з одним, та зі світом в цілому. У фантастиці яку можна сміливо називати літературою саме фантастична частина дозволяє легко і швидко створити будь яку ситуацію, яку важко емулювати у класичній літературі. Тому письменники які тяжіють до розглядання різноманітних соціальних експериментів чи альтернативних шляхів розвитку людства просто вимушені йти у фантастику. Як і завжди справжніх письменників у фантастиці мало, як і в будь якому іншому літературному стилі, але Робінсона можна сміливо ставити в один ряд з такими "чистими літераторами" від НФ як Хайнлан та іншими.

Всі три книги описують три різні, ніяк не повязані між собою світи (альтернативні всесвіти), але дії усіх трьох книг відбуваються у одних і тих самих географічних координатах і з одними й тими ж людьми.

http://www.goodreads.com/series/58577-three-californias-triptych

The Wild Shore / Дикий берег (1984)

Вибраний безпрограшний стиль ведення розповіді від лиця неосвіченого, але розумного від природи сільського хлопчака у постапокаліптичних США. До речі весь інший світ живе нормально, лише Америку бомбами закидали і патрулюють береги. Крім того американців обмежують у технологіях і безжально карають (лазерами з супутників піу-піу) за будь-які вдосконалення типу залізної дороги. Ну от і живить вони десь як перед початком індустріальної революції.

Що можу сказати це те що книга викликала бажання прочитати наступну частину трилогії.

http://www.goodreads.com/book/show/41128.The_Wild_Shore

The Gold Coast / Золотий берег (1988)

Цього разу у "паралельному" світі США не розбомбили, СРСР не розвалився, гонка озброєнь триває, так само як і триває урбанізація Каліфорнії.

Тут машини вже давно їздять без водіїв, існувати можна навіть не маючи ніякого діла та роботи. Але головна проблема – знайти своє призначення. Тому серед молоді є дуже популярною бунтарська діяльність – боротьба з батьками і озброєнням США. Ну і до купи вечірки з наркотиками та інфантильність у всьому.

Книга зовсім не схожа на попередню, але тримає у напрузі і несеться у своєму скаженому ритмі.

http://www.goodreads.com/book/show/41125.The_Gold_Coast

Pacific Edge / Край Тихого Океану (1990)

Цього разу зовсім вже не фантастика. Фантастичним є лише те що у світі виникли страшенні проблеми з питною водою і у результаті політика держав схилася до розумного використання природніх ресурсів та планування на багато років вперед своєї діяльності.

Дещо нудно читати книгу в які основним конфліктом є боротьба за будівництво нової будівлі "на он тому пагорбі, а не на тому". І зрозуміло чому саме ця книга остання в серії – якби вона була першою то далі ніхто б і не читав.

Це вже дійсно просто художня книжка з "фантастичною" передісторією спеціально призначеною для створення сюжету.

http://www.goodreads.com/book/show/41130.Pacific_Edge

Christopher Priest. The Inverted World / Крістофер Пріст. Інвертований світ (1974)

Дуже цікава і затягуюча книга. Затягує через дивну реальність яку в ній описано і яку так хочеться “розгадати” самому.

Дивний світ що падає вниз і в якому щоб залишитися на місці треба як тій Алісі у Задзекаллі весь час бігти.

У книзі події розвиваються у місті що має (чому саме має пояснено в кінці) постійно рухатися вперед прокладаючи перед собою залізничні рейки та будуючі мости. До того ж місто треба захищати від зловісних племен що живуть за межами міста. Та і взагалі якщо вийти з міста то починаються якісь неймовірні фізичні ефекти…

Кінцівка трохи розчаровує. Ні, все логічно, але якось занадто швидко і трохи просто (читай притягнуто) все розв’язалося. Та ще і закінчується так що продовження не очикуєш і перспектив у них не бачиш. Проте книгу я все ж таки похвалю і порекомендую.

Оцінки: