Позначка: Книги – Жахи

Jason Arnopp. The Last Days of Jack Sparks / Джейсон Арнопп. Останні дні Джека Спаркса (2016)

Книга має як дуже сильні і хороші моменти та знахідки так і доволі слабкі і затягнуті місця пробиратися крізь які іноді надто вже сумно.

Безстрашний журналіст (це коли нам показують події від його імені) і він же істеричний наркоман очами інших у пошуках паранормального натрапляє на щось що вбиває його в кінці.

Ось це переструбування оповідання то від імені іронічного циніка та скептика до невротичного шизофреника як його бачать інші є мабуть найсильнішою стороною книги. Коли читаєш доводиться постійно переосмислювати та переоцінювати все розказане до того.

Ще у книзі є стрибки у часі. І хоча різниця там іноді усього на дні виникає той же ефект – продії про які вже склав своє враження читач тепер мають нові деталі які зовсім по іншому показують картину.

В плані жахів та містики книга і не страшна і не містична скільки небудь, хоча автор і старався. Але мене саме ця частина не вразила. Більше боїшся за здоровий глузд головного героя ніж тіх страхів яких боїться він.

Оцінки:

Jesse Bullington. The Sad Tale of the Brothers Grossbart / Джессі Буллінгтон. Сумна історія братів Гроссбарт (2009)

 

По суті це казка з елементами жахів, але все ж таки казка.

Ця книга є історією двох братів-відморозків що за часи Середньовіччя мандрують з Німеччини в Єгипет з метою пошуку скарбів у могилах.

По дорозі вони зустрічають всяке страхолюддя типу відьом, вовкулаків та ще не пойми чого. І все це вони вбивають та знищують разом з людьми які іноді потрапляють під їх гарячу руку.

Історія обростає деталями, другорядними персонажами та їх історіями і дуже скоро перетворюється на доволі масштабне дійство.

Пригоди тут трохи нагадують те що можна знайти в книгах Барочного Циклу. І в цілому книга дуже жвава, місцями напружена, іноді трошки смішна чорним гумором. І хоча я подібне не читаю як правило у данному випадку дочитав із задоволенням.

Оцінки:

Kealan Patrick Burke. Kin / Кілан Патрік Бьорк. Родина (2011)

У чистому вигляді жахи. Тут у нас є родина повних відморозків де батько та мати зі схибленими мізками навчили дітей полювати на людей, а потім їх катувати та вбивати. І все це відбувається в якійсь глибинці де на протязі багатьох років родині ман’яків вдавалося безкарно вбивати туристів що іноді траплялися в їх краях.

І власне історія у книзі дуже проста (що і викликає основну масу нарікань) – одній з жертв вдалося врятуватися і знайшлося кому за неї помститися. І якби не криваві подробиці та різні “несподіванні” ускладнення то і справді книгу можна було б назвати ледь не дитячою. Але все ж таки її натуралістичніть і кривавість роблять історію лячною…

Читати чи ні? Чесно скажу що книга дуже добре розважає, затягує і навіть страшить. Але коли закінчиш читати відчуваєш що нічого нового з цією книгою не придбав – тобто читати варто лише щоб розважитися. Тому самі вирішуйте.

Оцінки:

Ramsey Campbell. The Grin of the Dark / Ремсі Кембел. Посмішка темряви (2007)

Мені у руки книга потрапила випадково. Взагалі то я мало що художнього крім наукової фантастики читаю. А з цією книгою сподобалися відгуки – от і взявся за неї.

Сам сюжет доволі прозаїчний – неуспішний кіно-крити починає досліджувати історію та творчість забутого коміка німого кіно і навколо нього починає відбуватися якась чортівня.

А хорошого в цій книзі це саме опис і передача читачеві усього того ненормального що його все більше стає у житті головного героя. Читаєш і тебе наче затягує в прірву невезіння та страхів… При цьому усі описані події та другорядні герої якісь малозначущі, але коли вони накладаються одне на інше то і не помічаєш як звичайне буденне життя перетворюється на кошмар.

Книга не така страшна щоб боятися її читати перед сном, але вразливим читачам вона може суттєво зіпсувати настрій. Тож обережно.

Оцінки:

Douglas Preston, Lincoln Child. Pendergast / Дуглас Престон, Лінкольн Чайлд. Пендергаст (1995-…)

 

Серію в якій вже майже два десятки книг поєднано агентом ФБР на прізвисько Пендергаст. Агента цього задіяно у розслідуванні загадкових і містичних справ які він успішно за допомогою інших дійових осіб і розкриває. Серія має сподобатися любителям серіалу X Files – дуже багато спільного у них в плані містичності та загадковості.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/40552-pendergast.

 

Relic / Релікт (1995)

Цю книгу називають найсильнішою в серії, я не можу підтвердити бо це поки що єдина книга яку я прочитав.

В основному це гостросюжетний детектив з деякими домішками жахів та наукової фантастики.

Не дивлячить на доволі стандартний сюжет в якому з джунглів Південної Америки привозять якесь незрозуміле прокляття що проявлюється у жорстоких і загадкових вбивствах та чорно-білих героях (хороші і погані науковці, розумні та тупі поліцейські та ФБРівці) усе написано так що все одно цікаво читати і переживаєш, переймаєшся. І навіть трошки шаблонний твіст в самому кінці зроблено так що не кривишся від його шаблонності.

Книга розвивається доволі неспішно, але в другій своїй половині починає нестися просто несамовитим темпом.

І що цікаво головний герой, повторюся, тут не ФБРівець який поєднує усі книги серії, а працівники музею.

Я отримав задоволення від читання.

Оцінки:

Max Brooks. World War Z: An Oral History of the Zombie War / Макс Брукс. Світова війна Z: усна історія війни з зомбі (2006)

Як і у випадку з “Я – легенда” книга краща за фільм який начеб то знято за нею, але у цьому випадку фільм не був поганим (принаймні на мою думку не був). Проте так само фільм і книга майже не мають нічого спільного.

Книгу написано у псевдо-документальному ключі і уся вона складається з коротеньких інтерв’ю з людьми по всьому світу. При чому інтерв’ю ці вже сталися після того як війну було закінчено і залишки зомбі активно виловлюють.

Цікаво читати як воно відбувалося по всьому світу, як усе руйнувалося, а люди потім намагалися все відбудувати знову… Коротше мені книга дуже сподобалася.

Оцінка на Good Reads – 4.0/5 (https://www.goodreads.com/book/show/8908.World_War_Z), моя оцінка – 10/10.

Richard Matheson. I Am Legend / Річард Матесон. Я – легенда (1954)

 

На відміну від фільму який начебто було знято за цією книгою коли читаєш стає зрозуміло чому така назва. Хочу ще раз повторити що фільм зроблено лише що називається “за мотивами” і спільного з книгою він має дуже мало.

У книзі яка певною мірю є унікальною для книг про зомбі-апокаліпсису йдеться про останню людину у світі населеному вампірами. І він живе оточений ними і вбиває їх вдень. А вони намагаються відбудувати світ який майже розвалився після епідемії, вони відбудовуються та ростять дітей і серед них ходить легенда про чудовисько яке вбиває їх вдень, коли вони сплять…

Оцінка на Good Reads – 4.07/5 (https://www.goodreads.com/book/show/14064.I_Am_Legend), моя оцінка – 9/10.

Thomas Michael Disch. The Gеnocides / Томас Майкл Діш. Геноциди (1965)

Апокаліптичне майбутнє яка є таким собі ляпасом любителям сюжетів в яких люди завдяки власному інтелекту, гнучкості та волі до життя якщо не відновлюють цивілізацію після катастрофи, то хоча б мають надію що це зроблять їх нащадки.

Тут все простіше. Землю “обробили” непойми хто (іншопланетяни в книзі так і не з’являються, у наявності є лише механізми) знищивші всі рослини і тварин і замість цього засіяли її якоюсь штучною культурою. Залишки людства намагаються вижити і одиниці доживають до збору врожаю. Начебто після цього виникає якась надія почати все заново, хоч і з кам’яної доби, але тут Землю оброблюють ще раз, перед наступним посівом…

Ну а правда ж, фермер що перепахує поле та знищує шкідників і бур’яни навряд чи замислюється про те що в мурашнику, чи скажімо у мишей можуть на цей час існовути якісь зачатки цивілізації. Отак і тут – люди настільки зневажливо знищуються що їх мабуть і не помітили в процесі. Та і не лише люди, все що є живого на Землі. І навіть не зрозуміло кого звинувачувати.

Страшенна приреченість і безвихідь, проте читати дуже цікаво, відірватися не можливо. Хоча в літературному плані викладення дещо на шкільний твір схоже.

Оцінки:

Iain Banks. The Wasp Factory / Єн Бенкс. Осина фабрика (1984)

 

Категорично не згоден з тим що це найкраща книга автора. Деякі книги серії “Культура” або та ж знаменита “Ісида” як на мене однозначно кращі.

Так, ця книга вражає і б’є по сенсорам зашкалюючи і шокуючи деякими епізодами. Там власне автор і злетів на вершину своєю першою серйозною книгою.

Буденна жорстокість, сцени насильства які виправдовуються дивною логікою головного героя і несподівана розв’язка яка частково і є причиною популярності та відомості книги.

Читво дуже непогане. Не така попса як Стівен Кінг, жахи реальні, а не фантастичі, ніякої містики.

http://www.goodreads.com/book/show/567678.The_Wasp_Factory?ac=1