Не буду писати про якийсь конкретний бренд чи модель, а просто розкажу що це, для чого і в чому плюси та мінуси.
Шапочки для плавання призначені одночасно для захисту волосся та шкіри голови від хімії у воді басейна, а також що утримувати волосся і не засмічувати басейн. Ну і плюс певна “аеродинамічність” у воді.
Гумові шапочки, тобто найбільш поширені, доволі дешеві (в райні $$1-2), часто бувають з малюнками чи візерунками, але дуже сильно зтягують голову. Я саме через те що такі шапочки неприємно муляють навіть якщо я плаваю усього 30 хвилин і не користуюся подібними.
Силіконові шапочки набагато комфортніші, не тиснуть, їх легко знімати і одягати. Але вони дорогі (в районі $20) і при цьому теж служать не більше кількох місяців. І ще в них трошки жаркіше ніж у простих гумових через те що силікону потрібен товщий прошарок.
І нарешті шапочки за інших матеріалів – спеціально обробленої матерії, лайкри, спандекса, тощо. Такі шапочки абсолютно не відчуваються на голові, добре сидять, але при цьому не захищають волосся та шкіру від хімії.
Мені найбільше подобаються шапочки зі спандексу. Але є причина чому я все одно плаваю без них. Справа в тому що це матеріал дуже швидко деградує і вже за кілька тижнів шапочка починає розтягуватися, втрачає форму, а потім взагалі не тримається на голові. При ціні в $10 можна дуже швидко заморитися купувати собі нові.
На цьому власне і закінчимо. Тепер ви можливо дізналися що існує ще й така річ як шапочки для плавання зі спандексу :)
Чохол-зарядка для невеличких пристроїв (переважно бездротових навушників) з micro USB. Звісно що можна розміщувати в чохлі і інші пристрої, особливо якщо є перехідники для різних типів роз’ємів.
Ключові характеристики:
Ціна – повна ціна складає до $30, іноді можна по акції купити за $16. У мене власне таких два і обидва куплені зі знижкою.
Місткість батареї – 800 mAh. Цього вистачить на кілька повних зарядок більшості безпровідних спортивних навушників. Швидкої зарядки звісно нема.
Повний час зарядки – 2-3 години. Зарядка відбувається через micro USB роз’єм ззовні. Там же поруч є індикатор рівня заряду де червоний означає низький заряд, а синій – більше половини.
Розміри: зовнішні – 15.3 х 11.4 х 2.2 см, внутрішні – 11.4 х 11.4 х 2.2 см. Тобто майже 4 см висоти займає внутрішня батарея.
Вага – 102 грами.
Кабель зарядки закріплено в батареї і його ледь вистачає по довжині щоб він виглядав з чохла. Тобто розраховано на те що пристрої що їх заряджають завжди будуть в чохлі.
На сайті виробника – не знайшов. Як не дивно купити у виробника цей чохол на пряму не можна, лише через інтернет-магазини.
Враження від використання
Я в такому чохлі тримаю JayBird BlueBuds X Sport і вони добре вкладаються в нього. Олена ж використовує свій чохол для Sony Waterproof Walkman і вони вже трохи завеликі – видуваються бугри і доводиться знімати насадки для вух щоб не загубити їх коли витягаєш чи дістаєш навушники.
Головне покращення яке б мені хотілося б бачити це зміни розміру. Не зрозуміло для чого чохол такий плаский і широкий. Як на мене його б треба було б зробити вужчим, коротшим, але ширшим. Тобі було б ідеально взагалі.
Ще можна було б помріяти про те щоб чохол був водозахисним, але призначено його для того щоб носити в сумці в спортзал з собою.
Також варто відзначити що чохол не є жорстким, а скоріше напів-жорстким. Тобто від падінь, подряпин чи бризок він захистить краще ніж сумочка з м’якої матерії, але сідати на нього не можна.
Я задоволений і вже пару років користуюся без будь-яких нарікань.
Свого часу першу модель цих кросівок (Brooks Launch) я вважав (і досі вважаю) найкращими кросівками для непрофесійних марафонців. На жаль ту модель було дуже давно знято з виробництва. Через постійні прохання покупців модель таки повернули через деякий час, але то вже були зовсім інші кросівки.
Стосовно цих кросівок – вони мені подобаються. Головна їх характеристика – вони прості.
Тобто до них не треба звикати, у них нема нічого незвичного і ведуть вони себе саме як очікуєш від усереднених “непоганих” кросівок.
Підошва має якраз той самий усереднений підйом та м’якість. При цьому кросівки не настільки м’які що у них не можна прискоритися.
Комфортний м’який верх може стати проблемою у жарку погоду.
Кросівки добре показують себе як на асфальті так і на гравієвих доріжках. Так само добре себе ведуть на грунті. Хоча звісно трейловими їх ніяк назвати не можна і я не раджу бігати в них в лісі, по пустелях, камінню чи снігу.
І власне ось ця повна очікуваність відчуттів яка і справджується є головною рисою цих кросівок. Вони підійдуть тим хто шукає прості і легкі кросівки для довгого повільного бігу, іноді з прискореннями, але при цьому не хоче ризикувати з мінімізованими характеристиками.
Отже кросівки довелося нарешті викинути. При цьому верх виглядає і досі як новий, підошва ледь трохи стерлася на центрі передньої частини стопи і трохи більше на зовнішній стороні п’яти. Мені здається ще кілометрів 100, або і більше можна було б вибігати.
Проблема ж вилізла у п’ятці – пластикова чашка як оточує п’ятку на одному кросівку якимось чином змістилася вбік, вилізла з оточуючої м’якої прокладки і врізається в стопу прямо під кісткою щиколотки.
Виробник говорить по 640 км після яких треба кросівки викидати. У мене майже так і вийшло.
Коли я свого часу купив Hoka One One Clifton 4 то був ними задоволений і одразу, і не розчарувався в них і згодом. Проте кросівки з м’якою і легкою гумою підошви зношуються набагато швидше ніж звичайні і тому я вирішив спробувати інші, дешевші моделі.
І ці кросівки виявилися не такими хорошими на жаль. Так, вони легші, так, вони можливо швидші. Але те чим класні Clifton – це комфортність, те як вони охороняють ноги і як в них приємно бігати розслаблено на будь-які дистанції.
Можна було б сказати що ця модель просто є більш швидкісною, але вони все одно мають забагато підошви щоб бігати у них на змаганнях. Власне для змагань для різних дистанцій я особисто надам перевагу Newton Distance для 5-10 км, Newton Motion чи Newton Gravity для марафону. Тобто мені особисто не зрозуміле призначення цих кросівок.
Додатковий негатив пов’язаний з тим що коли я бігаю в цих кросівках хоча б дві пробіжки поспіль у мене виникають натертості в одному і тому ж місці, що говорить про те що вони не ідеально сидять на мені.
З хорошого можна сказати що підошва у них все таки захищає ноги від ударів об землю краще ніж більшість інших кросівок. Вони доволі широкі в пальцях, добре сидять і не відчуваються на нозі великими чи важкими. Власне навіть можна сказати що про них можна забути під час бігу.
Тому думаю вони підійдуть тим у кого не занадто вузька стопа, хто шукає більш поблажливі кросівки в яких можна було б і прискоритися. І головне що це не найекстремальніша модель у виробника і з нею можна зрозуміти чи цікаві вам ще більш комфортні підошви.
Коли я купував ці туфлі у мене вже кілька років були у використанні чудові Sidi Five Vernice які я і досі вважаю дуже класними і так само рекомендую їх як і раніше – вони варті своїх грошей багаторазово. Так от порівняння цієї пари буде відносно Sidi.
Коли я писав про Sidi то зауважив що вони служать людям по 10 років, і тепер дивлячись на свою пару бачу що і всі 15 не будуть для них проблемою. Тому головна причина покупки була хороша знижка, а не реальна необхідність у нових вело-туфлях.
В Sidi я вже кілька разів міняв каблуки (вони повністю стиралася), і також при необхідності можна міняти замки на них. Те саме правда і для Vittoria.
Розмір я вибрав собі трошки більший ніж треба. Справа в тому що бігове взуття у мене 10-го розміру (42.5 європейський), а от вело-взуття 43.5 і мої основні нарікання на Sidi в тому що туфлі трошки завузькі в середині стопи що спричиняє певний дискомфорт після 2-3 годин у сідлі. Тому я і вибрав 44-й розмір цього разу. Але з’ясувалося що Vittoria трохи більш вільно сидять на розі, тому 43.5 сиділи б краще.
Тобто перше в чому ці туфлі виграють це те як вони сидять. Я в них можу їхати кілька годин без проблем. При цьому завдяки системі BOA затягнути їх можна щільніше. А головне що можна прямо не встаючи з сідла поміняти те наскільки туго затягнені туфлі. Ось наявність BOA є другою перевагою.
Якість виконання на висоті – це теж італійське виробництво, туфлі збирають вручну. За більше ніж рік регулярного використання щось помітити на них важко – досі виглядають як нові.
І в цілому вони виглядають “нарядніше” і агресивніше ніж Sidi що може бути їх третьою перевагою.
Якщо вибирати між двома цими виробниками єдине що можу сказати це ширина вашої стопи може бути проблемою з Sidi (це не проблема для більшості людей насправді). І друге – чи є у вас в досяжності елементи для ремонту при необхідності (каблуки, замки, тощо).
Спершу зауважу що цей ліхтарик я використовую разом зі спеціальним кріпленням що дає можливість одночасно закріпити велокомп’ютер (я користуюся Garmin Edge 520) та ліхтарик під ним. Це доволі зручно.
У порівнянні ж з теж класним NiteRider Lumina Headlight ця модель відрізняється меншими розмірами і меншою вагою. Щодо надійності то мабуть би для надзвичайно поганих природних умов я би все ж таки вибрав NiteRider, але і Urban мене в дощ не підводив.
Управління (вмикання/вимикання та перемикання між режимами) здійснюється однією кнопкою. Робити це доволі зручно навіть у товстих рукавицях. Збоку є діод що показує рівень заряду (зелений/жовний/червоний).
Ліхтарик видає доволі вузький промінь (виробник пише про 20 градусів), доволі яскравий навіть на 10 м попереду.
Знизу (або зверху якщо кріпити як це роблю я) на ліхтарику є кришечка під якою розташовано micro USB роз’єм. Усі мої головні нарікання власне з цією кришечкою і пов’язані. По-перше вона ніяк не закріплена і просто тримається там сама по собі. А це означає що не щільно її одягнувши її можна загубити. І люди таки їх гублять регулярно. Ну а без цієї кришечки (і це моє по-друге) виробник не рекомендує користуватися ліхтариком бо він стає відкритим дощу.
Ще один невеличкий недолік пов’язаний з тим що зняти ліхтарик з кріплення не так вже і легко і мені кожного разу треба докладати помітне зусилля.
Перед нами Bluetooths колонка захищена від води яка видає доволі пристойний і головне що гучний звук. Глянемо на характеристики:
Ціна – на момент написання складає $35 у виробника і за $25 її можна знайти в інтернет-магазинах. Доволі розумна ціна за представлений набір характеристик. Також зауважу що існує трохи дешевша і менш захищена менша версія цієї колонки за $20.
Захист – IPX7, тобто її можна у воду кидати і не боятися. Виробник пише що півтори години під водою витримає ця колонка.
Звук – 20 Ватт з двох динаміків.
Протокол – Bluetooth 4.2, підключення на відстані до 10 метрів.
Батарея має забезпечити 10 годин відтворення на 50% гучності. Повна зарядка триває до 4 годин.
Колонка виглядає зовні дуже надійно і навіть привабливо. Вона достатньо легка і достатньо невелика щоб іноді брати її з собою в рюкзак.
Колонку легко парувати з телефоном (чи з чого ви там відтворюєте музику) і кнопки управління на ній теж зручні.
Що стосується якості звуку то головна позитивна риса – звук буде дійсно гучний якщо треба. При цьому в ньому можна навіть буде розрізнити бас доволі непогано. Але очікувати чогось надзвичайного не варто. Призначення цієї колонки в тому щоб гучно волати десь у гаражі коли займаєтеся велосипедами чи в басейні/джакузі коли там разом з друзями щось відзначаєте.
Головна ідея в тому що з цією колонкою можна не боятися щось вилити на неї чи кудись її впустити. А те що вона видає розбірливий і як треба дуже гучний звук це додатковий бонус.
Коротше якщо вам не для аудіофільських розваг то можу порадити цей вироб як дешеву і надійну альтернативу дорожчим рішенням від відомих виробників. За такий вибір говорить також те що це найпопулярніший продукт в цьому класі на Amazon (лінк нижче).
Але я особисто наступного разу коли мені буде потрібна гучна колонка виберу все ж таки щось дорожче і з кращою якістю звуку (бо у мене була нагода порівняти різні вироби з цієї групи), хоча ціна і буде більше в рази ($$80-150).
Тренувальна маска що призначена для емуляції висоти через обмеження постачання повітря.
Характеристики:
Ціна: повна ціна складає $70, але реально знайти знижку до $50.
В комлекті:
Одна неопренова маска (чорна чи біла), за додаткові гроші (від $5 до $20 і більше) можна купити кольорові, з малюнками (зубами, наприклад). На масці 3 отвори: 2 для вдихання, 1 для видоху.
3 мембрани – кожна мембрана працює лише в одну сторону.
6 ковпачків з різною пропускною спроможністю. За $10-$15 можна придбати додатковий набір ковпачків та мембран вибравши з різних кольорів та навіть матеріалів.
Мабуть найголовніше питання в тому чи працює маска і як вона працює. Я в своїй бігав кілька разів і можу сказати що маска ускладнює (і робить дуже гучним) дихання, а проявляється ефект у тому що через нижче надходження кисню м’язи набагато швидше починають відчувати втому.
Власне суть тренувань в масці в тому щоб примусити м’язи працювати з нестачею кисню і теоретично що має статися так це ті ж м’язи навчаться економніше спалювати кисень і мати якийсь більший запас енергії. Чи працює це на справді я не можу сказати, але у масках подібних тренуються і професійні атлети, тож мабуть тренери і лікарі бачать якийсь сенс.
Щодо того чи можна підготуватися до високогір’я використовуючи цю маску у мене є певні сумніви. Але те що будеш більше готовий до страждань з нею так це однозначно :)
Ще я знаю що подібні маски використовують бодібілдери, але як і що воно їм дає теж не знаю.
Тепер щодо зручності. Сидить маска не погано, але для бігу обов’язково треба одягати додатковий ремінець через маківку інакше вона просто злетить. Також під час бігу маска постійно сповзає перекриваючи ніс і якщо її не поправляти кожні кілька десятків метрів то може з’явитися щілина під нижньою щелепою. Та і взагалі для бігу треба дуже сильно її затягувати.
Отже стосовно зручності можу підсумувати що саме ця модель є хорошим компромісом за свою ціну – сидить не ідеально, але і не так погано щоб дратувати чи не давати зосередитися на тренуванні. Зручніші модель до яких не буде нарікань можуть коштувати суттєво дорожче.
Виглядаєш у ній як якийсь кіношний злочинець з Всесвіту супер-героїв і треба бути готовим що усі будуть витріщатися і повертати голови як сови.
Маску можна мити – достатньо теплої води (можна і холодною) і зовсім трошки рідкого мила. Але навіть і просто водою можна сполоснути і буде достатньо у більшості випадків. Я купив собі миючий засіб від цього ж виробника, але він по суті є мильним розчином без запаху. Крім самої маски яку треба протери насухо з середини мити можна і мембрани і ковпачки. Головне протім все не залишити вологим.
У підсумку – якщо у вас є ідеї як використовувати цю маску, чи ваш тренер рекомендує вам програму чи вправи з нею то ось ця відносно недорога маска буде непоганим варіантом. Інакше (якщо ви думаєте чи варто її взяти щоб просто спробувати) вона вам не потрібна.
Це неминуче мало статися і хтось мав це зробити. Ми (суспільство розвинених країн в цілому) маємо вже всі необхідні технології, питання лише було в тому щоб правильно скласти все до купи.
Що таке Zwift? Це платформа для відтуальних вело-поїздок, тренувань та змагань. Працює все просто і очикувано:
Створюєте обліковий запис на https://zwift.com/, додаєте метод оплати. Придбайте розумний велотренажер.
Бажано – датчики пульсу, каденсу та швидкості.
Встановість на лептом/планшет додаток Zwift.
Коли готові запускаєте додаток, вибираєте маршрут або тренування і поїхали.
Дуже бажано – вентилятор(и) щоб не перегріватися, рушники щоб не текти літрами поту на килим чи підлогу.
Рекомендовано – великий телевізор і гучну аудіо-систему щоб або заглушати шум тренажеру або дивится на дорогу на цьому великому ТВ.
Так, сервіс цей платний і місячна оплата на момент написання складає $15. Проте обліковий запис можна деактивувати (що ми і робимо у весняно-літньо-осінній період) і платити лише за ті місяці коли ви дійсно ним користуєтеся.
Що стосується розумного вело-тренажеру то ціна його складатиме від кількох сотень до кількох тисяч доларів. Я особисто користуюся Wahoo Fitness KICKR SNAP в який монтую свій Cervelo R3 або Felt B16. Мені усього лише треба закріпити заднє колесо в тренажері, додати супротиву до заднього колеса і готово. Проте є тренажери вже з касетою (тобто треба знімати заднє колесо), або прямо з “вбудованим” велосипедом.
Різниця в класі та відповідно ціні тренажерів полягає в точності вимірювання показників (сила, швидкість, тощо) і навіть вміють імітувати гірки піднімаючи/опускаючи переднє колесо.
З іншого боку з дешевшим тренажером ви використовуєте той самий велосипед на якому їздите та змагаєтеся – сідло, педалі, руль, усі пропорції.
Але тренажери в які монтується велосипед треба час від часу калібрувати (за допомогою спеціальної програми від виробника на смартфоні, наприклад), в той час як тренажери що вже мають в собі більше механізмів калібровки не вимагають.
І головне що “розумність” тренажеру полягає в тому що він додає чи зменшує супротив таким чином що імітується поїздка на реальній місцевості.
Також треба сказати що крім просто поїздок (Лондоном, наприклад) та тренувань (запрограмовані інтервали з відповідним зусиллям) можна ще приймати участь у масових заїздах та навіть змаганнях.
Що стосується кількості користувачів то тут вони з усього світу і присутні цілодобово. Найменша кількість людей на маршруті що я бачив це 1500 людей, як правило їх понад 3 тисячі.
Також кілька місяців тому Zwift додали опцію для бігунів і тепер з розумним біговим тренажером (біговорю доріжкою) тими самими маршрутами можна ще й бігати.
Ну і до того ж можна підключити zwift до strava і ваші активності як віртуальні вело-поїздки так само будуть додаватися до статистики.
Я особисто тримаю перед собой zwift на лептопі щоб дивитися на рел’єф попереду і бути готовим до гірок, і також щоб дивитися на свої показники. А на телевізорі вмикаю щось таке що не зовсім погане, але вже просиділо в моїй черзі “треба обов’язково колись подивитися” достатньо довго щоб зрозуміти що дивитися його я скоріше за все не буду :)
