Ian McDonald. Brasyl / Ян МакДолалд. Брозілія (2007)

 

Книга в якій переплітаються події та особи не лише з різних часів, але і з різних (паралельних) всесвітів. І замість нашої реальності сучасні нам герої діють у більш кібер-панковій версії її.

Ідея книги дуже хороша і навіть захоплююча – теплова смерть Всесвіту відбувається просто зараз, а те що ми бачимо навколо є лише однією з безлічі паралельних можливостей відтворених квантовим комп’ютером розміром з весь Всесвіт. Вірніше Всесвіт перероблено на квантовий комп’ютер і ми переживаємо незліченні ітерації з незначними флуктуаціями і будемо ще довго переживати доки комп’ютер не уповільниться до повної зупинки (через ту ж теплову смерть).

В книзі багато історичних екскурсів, наркотичних галюцінації, усілякої бразильської специфіки і взагалі усього дуже багато намішано. Настільки багато що лише під сам кінець книги стає зрозуміло хоч якось що взагалі відбувається. Власне ось ця хаотичність і наваленість усього купою якраз і примусили мене так знизити оцінку – я просто не отримував того задоволення від книги якби оповідь була хоч трохи більш структурованою.

Оцінка наGood Reads – 3.66/5 (https://www.goodreads.com/book/show/278281.Brasyl), моя оцінка – 6/10.

Cervelo R3 105

Минуло вже більше двох років з тих пір як у мене цей чудовий велосипед (про покупку свого часу писав ось тут). І скажу що досі задоволений, жодного разу не розчарувався і продовжую хотіти на ньому кататися.

За два роки вже багато чого відбулося: я і в машини влітав, і у довгих вело-заїздах участь приймав (як RAMROD 2015RAMROD 2013 та MAZAMA). Стараюся хоча б раз на два тижні їздити навколо озера Вашингтон (з Оленою переважно) – це 90+ кілометрів. Також раз на тиждень катаюся на роботу і назад – це 28 км в одну сторону.

На сайті виробника про цей велосипед – https://www.cervelo.com/en/road/r-series/r3.

Також за цей час зробив деякі апргейди. Спочатку сподівався що сам усе зроблю, але коли зрозумів що ні часу ні бажання знайти не вдасться віддав у наший вело-магазин щоб усе зробили. А саме: поміняв групсет Shimano 105 на Shimano Ultegra, а також колеса Shimano RS50 поміняв на HED Belgium. І такий самий апгрейд зробив Олені на її Scott RC1.

Обидва оновлення було відчутно відразу і обидва покращили відчуття від поїздок.

Що стосується Ultegra то вона не лише легша на кілька сот грамів, але і незрівнянно плавніше, навіть лагідніше перимикається. І точніше. До того ж я взяв набір для клаймбінга (тобто для гірок): передні зірочки 52-36, касета 11-28. І треба сказати що по нашому рельєфу такий вибір себе виправдовує – мені вистачає діапазону і на прямих ділянках, і що головне в гору теж є з чого вибирати і можна зберігати дуже плавний каденс на усіх клаймбах.

Питання чи варто робити апргейд до Dura-Ace чи аж до Di2 залишається відкритим. За моїми відчуттями з вела можна ще трішки витиснути, але я би краще вже взяв новий велосипед тоді.

Стосовно ж коліс можу сказати що HED Belgium помітно легше розкручувати, тобто байк чутливіше реагує на докладання зусиль на педалі. Не те що він раптом став швидкісним байком, але усе одно помітна різниця. А якщо ще поставити на ці колеса трубки VITTORIA LATEX ROAD TUBE та шини VITTORIA OPEN CORSA EVO CX TIRE то взагалі прекрасно стає.

І мені здається що якщо намагатися виграти від апгрейду то можна було б і ще кращі колеса поставити, але їх ціна вже буде перевищувати ціну самого велосипеду.

Взагалі математика така що свого часу велосипед було придбано (усі ціни округлено в той чи інший бік для простоти) за $2000. Ultegra та колеса кожні обійшлися в $1000, а продати старі колеса та Shimano 105 вдалося за $600. Таким чином з апгрейдами ціна той конфігурації що у мене зараз виходить приблизно $3400, і якщо додати ще трохи грошей то вже можна дивитися на новіші велосипеди з кращим набором компонентів. І головне що новий вел буде дешевше ніж апгрейд мого до того ж стану.

Ну і саме головне – що ж такого хорошого в цьому велосипеді і чому я такий ним задоволений? Повторюся що специфіка цього велосипеду це тривалі (багатогодинні) поїздки та довгі підйоми. На ньому зручно це робити через геометрію рами – посадка трохи пряміша ніж на швидших велосипедах (буквально на кілька міліметрів верхня трубка рами коротша) і це дозволяє не так напружувати спину і дає простір для зміни позиції.

Рама у R3 м’якіша за R5 завдяки іншому складу карбону, а це означає що дрібні тремтіння від нерівностей асфальту вона “приховує” гасячи частину з них. І як результат – руки, спина та сідниці не так перевтомлюються на довгих дистанціях. Звісно тут є і недолік – велосипед повільніше відкликається на докладення зусиль на педалі, особливо у порівняння з дуже жорсткими рамами які просто стрибають вперед варто лише докласти трохи більше сил. Але я на швидкість дистанції не ганяю, скоріше на довжину :)

Коротше повторюся що байком я задоволений, нарікань не маю і катаю на ньому з задоволенням.

До чого взагалі цей пост? Ну, по-перше, у мене тут в блозі як-ніяк а якісь огляди та враження від різних продуктів. По-друге, велопоїздки це приємна частка мого життя яку хочу збільшити і відповідно про яку хочу більше писати. Ну і третє це те що ми з Оленою щойно купили собі на осінньо-зимово-весінній період циклокросові байки (а саме BMC Crossmachine CXA01 Rival) і через те що вже холодає та починає дощити доволі регулярно пересідаємо на них на місяців 7-8. А може і циклокрос коли спробуємо. Отаке от.

А у вас який дорожний байк? Що подобається, що ні, які обмеження, що хочеться та можна покращити?

Dave Eggers. The Circle / Дейв Еггерс. Коло (2013)

 

Спочатку книга залишила по собі не надто приємне враження. Але минуло дуже недовго часу і я зрозумів що весь негатив походить від того що мені не сподобалося як розвивалися події книги і як все завершилося. Тобто крига таки вразила мене, хоча і дещо не так як я хотів би, викликала сильні почуття, а тому оцінювати її варто доволі високо.

Недалеке майбутнє (насправді який це точно рік жодного разу і не згадано) в якому найпопулярніша в світі корпорація, така собі суміш Google, Facebook та Apple не лише володіє соціальною мережею в якій зареєстровано майже кожного жителя планети, але і продовжує поширювати свій вплив. Камери з яких йде трансляція буквально з усіх точок в світ, моніторинг фізичного стану та інших даних для кожного бажаючого, і ще багато подібного.

І все це у підсумку зводиться до тотальної і навіть фанатичної відкритості і доступності усього для усіх, нема більше нічого приватного. А натомість є кліки, лайки, соціальні статути… А читач спостерігає за цим усім слідуючи історією героїні яка починає працювати в корпорації “Коло” і втягується у все більше і більше проектів.

Дуже, дуже неприємне майбутнє.

Проте у книзі багато технічних неточностей та прорахунків, технічна частина – найслабіша в книзі. І потрібні для такого майбутнього технології ще дуже не близько.

Оцінка на Good Reads – 3.44/5 (https://www.goodreads.com/book/show/18302455-the-circle), моя оцінка – 8/10.

Про спойлери, свіжі фільми та чому “Друзі” краще за “Гру престолів”

Саме слово “спойлер” яке означає розкриття сюжетного повороту фільму чи книги я почув не так щоб і давно. І пов’язане воно з тим що дуже багато людей бояться тих спойлерів і говорять що спойлери псують їм задоволення від фільму. І довго я цього не міг зрозуміти. Ну тобто я не те що не боюся спойлерів, я навіть не розумію для чого взагалі це спеціальне слово потрібне.

 

З моєї точки зору хороший фільм чи книга залишається хорошим не залежно від того чи дивився/читав я його до того чи ні. Тобто хороший фільм (як і книгу) я буду дивитися більше одного разу і навіть не подумаю перейматися з того приводу що я вже знаю що там станеться.

 

А потім я зрозумів що спойлерів бояться ті хто в першу чергу отримує задоволення від нових, блискучих і яскравих фільмів, тобто фільмів зроблених спеціально щоб зібрати касу  спец-ефектами і після того назавжди про них забути. Усе це сміття типу “Трансформерів”, “Супермена” та іншої героїчно-безмозкої маячні.

 

Взагалі від подібних фільмів можна отримувати задоволення лише якщо повністю вимкнути мозок. І я не хочу виставляти себе снобом і стверджувати що такі фільми не повинні існувати чи ті хто їх дивляться мають соромитися цього. Ні, це продукт який знаходить своїх вдячних користувачів, і його популярність та збори скоріше говорять не на мою користь – я не можу отримувати задоволення від подібних фільмів як це робить більшість людей… Хоча тільки що вийшло що я знову себе снобом виставив :)

 

Якщо подумати трохи то вийде що кінематограф, принаймні масовий, є найпримітивнішою формою мистецтва. Для того щоб розуміти і насолоджуватися фільмами бажано відключити мозок і критичне сприйняття по максимуму і емоції, переживання та думки вам буде вкладено в голову. Наближається до такого тотального контролю споживача з інших форм мистецтва хіба що музика – але там усе обмежується вкладення в голову емоцій.

 

Так от, у так званих “блокбастерів” випущених для збору грошей є ще одна погана риса – вони псуються з часом. Саме тому під час виходу в кінотеатри фільмів які було гучно (і з велетенськими витратами) анонсовано народ ледь не штурмує кінозали – якщо не подивитися одразу то такий фільм стає все гірше і гірше з часом. І справді, якщо ви разом з усіма не подивилися якихось “Трансформерів” то зараз це робити сенсу нема ніякого – фільм вже буквально здох. А от щось подібне “Чужому”, “Термінатору” чи “Той що біжить по лезу” не дивлячись на те що вони начебто з тієї ж категорії все ще цікаво і приємно дивитися (що люди і роблять досі).

 

І тому я не лише не боюся спойлерів, але і вітаю їх – хороший фільм від них не втратить нічого, а поганий все одно буде поганим. І друга річ – я стараюся не дивитися фільми одразу після їх випуску, даю їм якийсь час. Просто щоб зрозуміти чи це якесь сміття було (і всі вже про нього забули), чи все ж таки варто перегляду і люди досі згадують про нього.

 

Ну а що ж стосовно “Друзів” та “Гри престолів”? На жаль зараза комерційності (тобто знімають лише те і лише так що швидко принесе багато грошей) вразила не лише великий екран, але навіть і серіали. Усі ці дорогі супер-проекти які так цікаво дивитися одразу після виходу нових епізодів і які ніхто ніколи не буде передивлятися… Є причина тому що “Друзів” і досі дивляться по всій планеті (і вони і досі заробляють хороші гроші), а ту ж “Гру престолів” лише якісь маніяки будуть передивлятися вдруге (я точно не буду). Тобто тут маємо те саме – при всій геніальності авторів, костюмерів, постановників та акторів “Гра престолів” добре якщо буде обговорюватися ще рік-два після останнього сезону, а простенькі наче “Друзі” досі називають найкращим серіалом усіх часів (на другому місці THE WIRE якщо вам цікаво).

 

У мене все, давайте свої цінні думки в коментарях ;)

Срірача, або пекельного вогню тобі в рота!


Один з тих продуктів які поширені в США, але про які я ніколи не знав в Україні є гострий соус “Срірача” (Sriracha). Ви обов’язково побачите пляшку цього соусу в будь-які азійській забігайлівці в США, та і не лише в них.

 

Коли ми вперше скуштували цей “соус” враження було таке наче хтось набрав жменю вугілля з вогню і насипав у рота. Просто неймовірне відчуття! Ми навіть купили пляшку в магазині, але зрозуміли що її нам вистачить на все життя – такі мікроскопічні порції цього пекла потрібні щоб пекло. Вірніше це ми спочатку так думали…

Сам соус під такою назвою виробляють багато різних компаній, але класичним і найкращим є саме той що показано на картинках – з півнем, від компанії Huy Fong Foods. Як не дивно компанія є американською не зважаючи на свою назву. І американець який заснував компанію і винайшов формулу соусу свого часу подорожував Тайландом та В’єтнамом де і зіткнувся з чимось подібних у місцевих кухнях. Ну а дома вже експерементуючи з компонентами він і винайшов свій рецепт.

Експлуатуючи в’єтнамсько-тайванську тематику пляшку з соусом вкрито ієрогліфами що мають створювати відчуття автентичності.

Що ж робить його таким пекучим? В переліку компонентів перець чилі, часник, оцт, сіль, цукор. Ну тобто нічого надзвичайного. Хто зна що там за магія. І як я вже вище сказав є соуси з такою ж точно назвою, але вони і близько не такі – або часник занадто чути в них, або вони просто не смачні. Назва, до речі, походить вій тайландського міста Сі Рача де за легендою вперше приготували цей соус.

Ну так от, час йшов, ми поступово забули про ту банку що колись купили (а соус цей може спокійно простояти в холодильнику без будь-якої шкоди) і здавалося і справді що до кінця життя її вдвох не подужаємо. Але тут я пішов працювати в GoDaddy де нас годують обідами з місцевих ресторанів. Ну і звісно на обідах великі компанії збираються, спілкуються, і в тому числі додають приправи до своєї їжі. І я помітив що найпопулярнішою приправою є саме срірача, такою популярною що в офіс купують кілька нових банок кожні кілька тижнів. Мені стало цікаво і я почав додавати і собі… І перетерпівши зовсім трошки я швидко полюбив гостроту цього соусу і почав їсти його і дома, а там і Олена підсіла :) І за якісь кілька місяців ми нарешті цю “нескінченну” банку подужали.

 

Популяція цього соусу в США на стільки висока що це вже майже культурне явище. Крім самого соусу можна купити продукти зі смаком соусу: цукерки, поп-корн, сушене м’ясо, пиво, тощо. Ну і звісно футболки, спортивну форму, інші аксесуари…

 

От власне і все. А ви куштували цей соус? Які враження?

Nathan AP Pro

 

Ціна

Мною було куплено свого часу за $60, але це не те що зависока ціна, я би зараз і безкоштовно не взяв цю пляшку. Чому? Читай далі…

 

Призначення і характеристики

Аеродинамічна пляшка для велосипеду яка монтується на виносні ріжки на рулі.

Характеристики:

  • Місткість: 650 мл.
  • Складається з двох частин – легко розбирати і мити.
  • Має кришку з мембранами через яку можна доливати воду з іншої пляшки.
  • Кріплення для ріжок йде в комплекті.
  • Гнучка трубка з соскою та спрямовуюча трубка що тримає соску в фіксованій позиції.
  • На сайті виробника інформація про цю пляшку відсутня, мабуть їм самим соромно.

 

Враження від використання і недоліки

Ззовні здається що ця пляшка може бути ідеальним рішенням для тріатлону та аеропозиції. Вона аеродинамічна, легко кріпиться та знімається, легко наповнюється, її зручно мити. Але після перших кількох поїздок починають проявлятися проблеми.

Перше проблема яку одразу стане помітно навіть на хорошій дорозі це те що м’яка трубка з соскою стрибає і навіть може випасти зі спрямовуючої трубки. Я пробував вирішити цю проблему “закріпивши” трубку липкою смугою. Але мало того що таке рішення не естетичне, так ще і не допомагає – все одно колись відірветься і випаде.

На не надто рівній дорозі самі кріплення можуть зіскочити з ріжок. Принаймні у мене таке було.

Але все це можна більш-менш ігнорувати намагаючить їздити більш плавно і уникати нерівностей. Але потім починаються гірші проблеми.

 

Через певний час прокладка між половинками пляшки починає текти. Тобто пляшка тече постійно і заливає раму і ноги. А якщо її сильніше закручувати то верхня половина стає несиметрична нижній і вода або починає виливатися через клапани, або пляшка просто не влазить в кріплення.

І ще одна проблема – пляшку не можливо наповнити на 100%. Як би ви не старалися в ній завжди буде вільне місце – бо якщо навіть долити до верху то весь “надлишок” обов’язково виллється на першій же нерівності.

В результаті я використовую єдину нормальну частину (трубку з соскою) з іншою пляшкою яка не має таких проблем.

Оцінка на Amazon – 2.8/5 (https://www.amazon.com/dp/B00BJ6WUSO), моя оцінка – 0/10.

 

7 Wonders

Одна з найпопулярніших і найвідоміших настільних ігор яка ледь-ледь перетинає межу між іграми в які можна грати з дітьми (типу Carcassonne чи King of Tokio) і всім буде цікаво і іграми в які дітям не так цікаво буде грати бо результат дії не проявляється одразу. Тим не менш це все ще доволі легка гра якій можна навчити друзів доволі швидко.

Характеристики

  • Кількість гравців: від 2 до 7, найцікавіше грати вчотирьох. Треба відзначити що існує гра 7 Wonders: Duel виключно для двох гравців з дещо зміненими правилами.
  • Час гри: від 30 хвилин до 1 години.
  • Складність правил: правила прості, але їх є певний обсяг. Тому пояснити буде просто, про усе займе час. За моїми оцінками 20-25 хвилин на пояснення правил з прикладами це те що знадобиться для введення новачків у суть гри.
  • Час навчання: потрібно приблизно 3-4 гри щоб оволодіти усіма тонкощами та нюансами, але на щастя жодне з них не є визначним та скільки небудь впливовим.
  • Жанр і категорія: античність часи (Греція, Рим), розбудовування цивілізації (ресурси, наука, війська).
  • Ігрові механізми: витягування карт, розбудова колекції, одночасний вибір дії, різні вміння гравців.
  • Ціна: близько $30.
  • Розширення: існує кілька розширень які додають нові міста чи навіть нові карти. Головна проблема розширень в тому що гру побудовано так що якось суттєво міняти правила і механізми в ній не вийде.
  • Оформлення: все дуже красиво і гармонійно.

Правила

В грі є три епохи для кожної з яких є свій набір карт. Гравці починають кожну епоху з сімома картами, вибирають одну для будування і віддають усі інші карти гравцю зліва чи з права (залежно від епохи).

Кожна карта має вартість яку треба виплатити продемонструвавши що сам гравець чи його сусіди виробляють необхідні для будування ресурси (у сусідів ресурси доведеться купувати).

Кожна карта належить до певного класу і надає гравцеві різні можливості:

  • ресурси – виробляють ресурси (камінь, цегла, матерія, тощо)
  • знання – в кінці гри дають додаткові бали
  • виграшні очки
  • торгівля – можливість купувати ресурси за дешевше
  • військові – враховуються у війнах
  • гільдій – в кінці гри дають очки за певними правилами (для кожної гільдії свої)

Ресурси які має гравець “відновлюються” кожен наступний хід і при купівлі їх сусідами гравець все одно не втрачає ресурс і теж може ним скористатися.

У першій епосі карти найдешевші, але і надають вони найпростіші речі (ресурси, іноді знання). Друга епоха має більш потужні карти, але їх ціна вже доволі помітна. Третя епоха має найпотужніші карти, але в ній відсутні карти які дають ресурси.

Крім того у кожного гравця є своє місто в якому є слоти для будування див світу. Для будування використовується будь-яка карта (рубашкою вгору) і так само як і для звичайних будівель треба буде сплатити вартість дива світу. Самі дива або працюють як карти що надають ресурси, або дають виграшні очки, або мають якісь унікальні функції типу “безкоштовно побудувати будь-яку будівлю з відбію”.

В кінці кожної епохи відбувається війна між сусідами в якій за виграш та програш нараховують відповідно виграшні та програшні бали. Що цікаво з кожною епохою кількість виграшних балів зростає в той час як кількість програшних лишається незмінною – мінус один.

Ну і власне перемагає той у кого в кінці гри найбільше балів. Для підрахування балів в коробці є спеціальний блокнотик з рядками для різних типів карт та інших джерел виграшних очків.

Враження

Дуже хороша гра, просто одна з найкращих. Не лише цікава тема і механіка, але і багато взаємодії між гравцями. При цьому в грі поєднується довгострокове планування з необхідністю приймати одне з протилежних рішень майже кожного ходу. Також треба відзначити неймовірну збалансованість гри. Однозначно варто мати в колекції.

Оцінка на Board Games Geek – 7.8/10 (http://www.boardgamegeek.com/boardgame/68448/7-wonders), 28-ме місце у загальному заліку, 26-е серед стратегій. Моя оцінка – 10/10.

[english] FNG

FNG, скорочено від “Fucking New Guy” (довбаний новачок) – термін який означає як не важко вгадати новачка у команді яка вже має велику кількість недокументованих правил і ритуалів.

 

Термін з’явився під час війни у В’єтнамі. На той час у армії США (ще призовній, нагадаю) було прийнято практику тренування і релокації цілих підрозділів де люди проводили багато часу тренуючись та навчаючись і приймаючи участь в бойових діях разом. Коли війна затягнулася виникла необхідність в ротації окремих людей, а не цілих підрозділів і в групи почали додавати новачків одразу кидаючи їх у бойові дії.

Такі новачки не маючи досвіду і не знаючи правил поведінки групи створювали небезпеку не лише для себе, але і для всієї групи. Тому найрозумнішим було думати і ставитися до таких новачків як розхідний матеріал який лише шкодить і заважає – не давати їм важливих завдань, не притягати їх до діяльності групи і так далі. І лише після певного часу якщо новачок виживав його визнавали за свого і приймали у коло.

Зараз цей термін означає не надто бажаного новачка у групі яка вже доволі давно працює разом. Наприклад менеджер бачить що програмісти у запарці і не встигають з проектами і приймає “геніальне” рішення додати людину в групу. Програмісти звісно будуть не надто раді – вони вже і так не встигають та завантажені по вуха, а тут ще новачок якого треба вчити, ознайомлювати з найпростішими речами, налаштовувати йому робоче оточення і відповідати на дурні питання. От і називають такого ласкаво FNG.

У словника:

FINIS Duo

 

Ціна

Свого часу (на початку 2016-го) я купив цей плеєр за $120, на момент написання посту його ціна складає $90. Але витрачати на нього більше $10 я не рекомендую. Чому? Читайте далі.

 

Призначення та характеристики

Це музичний плеєр для плавання який передає звук не через навушники, а через кістки щелепи. Спеціальні пластини накладаються між оком та вухом і їх вібрація передається кістці що лежить під шкірою, а кістка передає вібрацію у вухо що створює такий самий ефект як і від навушника.

Характеристики:

  • місткість – 4 Гб (приблизно 60 годин аудіо)
  • захищеність під водою – на глибині 3 метри до 30 хвилин
  • Формати: MP3, WMA
  • Управління: кнопки увімкнути/вимкнути/програвати/пауза, випадково/послідовно, наступна пісня/гучніше, попередня пісня/тишіхе.
  • Інтерфейс та зарядка: кредл що підключається до USB. Пристрій на ПК виглядає як тимчасовий диск чи флешка куди просто перетягуються файли, додаткових програм чи драйверів не вимагає.
  • На сайті виробника – http://www.finisinc.com/Duo

 

Враження від використання, вони ж недоліки

Я дуже хотів якщо не полюбити то хоча б вподобати цей плеєр, дуже…

 

Після використання Aerb 4G Waterproof MP3 Music Player я зрозумів що подібні речення (водонепроникнені плеєри) мають головний недолік з навушниками. І недолік цей в тому що вони або протікають і тоді через воду у вухах не чути геть нічого (а ще гірше як протече лише одне вухо). Або ж вони не протікають, але вуха від них починають боліти дуже швидко і дуже неприємно. Взагалі слуховий канал вуха дуже чутливий навіть до найменшого тиску, а якщо старанно запихати навушки щоб запобігти протікання то біль такий наче по свіжому синцеві хтось продовжує бити невпинно. І що характерно – як тільки навушники виймеш біль тут же проходить.

Так от подивившись і почитавши відгуки про цей плеєр я дуже зрадів і купив його Олені, але взяв собі спочатку на кілька разів щоб спробувати і зрозуміти чи хочу я і собі такий.

Перша неприємність – якість звуку. Одразу треба сказати що у воді все це звучить незрівнянно, просто у рази краще ніж в повітрі. Але, по-перше, як звук не накручуй все одно він лишається нерозбірливий. Далеко не всі стилі можна буде слухати, але навіть в тому ж металі ви зможете розрізнити лише барабани та вокал, усе інше зливається в кашу. Ну приблизно як слухати дуже високоякісне радіо яке грає за стіною.

Також мене страшенно дратувала те що повертаючи голову для дихання я миттєво втрачаю гучність на одній стороні.

Коротше поплававши кілька разів я вирішив взагалі з плеєрами не плавати більше – одне розчарування.

А Олені одразу сподобалося і вона почала плавати регулярно з цим пристроєм.

І тут проявилася друга проблема – плеєр припинив заряджатися. Почитавши форуми я побачив що це не лише моя проблема і рішення для неї буде у постійному протиранні контактів алкоголем та закріпленням плеєру на кредлі (зарядці) канцелярською резинкою чи прищепкою.

Але це ще пів-біди, з цим ще можна було б жити, але… Але іноді плеєр замість почати заряджатися включає відтворення і починає грати музику. І тоді його треба вимикати, знімати з зарядки і роботи все по новій. Бісить страшенно.

Ну і останній цвях – через якийсь час плеєр не розпізнається комп’ютером взагалі. Ну тобто він заряджається, але поміняти музику на ньому вже ніяк не можна бо його просто не видно на ПК. І знову – я не єдиний з такою проблемою.

Коротше що є сили не раджу ризикувати з цим пристроєм!

Оцінка на Amazon – 3.4/5 (https://www.amazon.com/gp/product/B0169RSNPG), моя оцінка – 1/10.