Серед маленьких портативних пилосмоків вистачає цікавих і якісних моделей, але як правило кожна має певні недоліки. Тому варто, думаю, написати ось про цю яка мені дуже подобається і якою користуюся щодня.
Хоча ця модель від відомого виробника подібної техніки (на сайті виробника – Fanttik Slim V8 Apex Car Vacuum – 4-in-1 Multifunctional Mini Vacuum) навіть у назві моделі містить слово “машина2 (в сенсі “автомобіль”) я особисто тримаю його на кухні і користуюся, як вже згадав вище, щодня щоб прибирати після того як мелю каву (Breville Smart Grinder Pro). Бо сміття від цього процесу багато, особливо якщо молоти не дрібно, а н дріп (дивись Chemex).
Проте і час від часу пройтись по комп’ютерному столу чи клавіатурі теж непогано.
Пилосмок дуже легко чистити, фільтр навіть можна мити. Оперувати теж дуже просто – одна кнопка яка також активує турбо-режим. Зарядка через USB-C. І мені заряду вистачає майже на 3 тижні. Звісно якщо ним чистити машину то навіть одного заряду на всю не вистачить. Проте на кухні чи робочому столі виживає він довго.
Повна ціна на момент написання складає $110, але на сайті виробника постійна знижка до $100. Але додатково конкретно ця модель дуже часто продається за $65 – за стільки я його і купив.
Перше, що треба обов’язково сказати – ця книга є кращою, повнішою версією книги Getting Started with WebRTC by Rob Manson. Ось цю, останню, точно варто пропустити. Книги мають практично ідентичну структуру, покривають ті самі теми у тій самій послідовності, але про тому самому обсязі книга про яку зараз пишу містить більше інформації і торкається деяких тем навіть не згаданих у першій книзі.
Власне сама технологія WebRTC вже доволі стара і знайти матеріли за нею доволі легко. І тому радити цю книгу, навіть якщо вона була б значно краща доволі важко. По суті книгу можна розділити на 3-4 великі статті і так навіть буде легше сприймати матеріал.
Якщо ви взагалі нічого не знаєте про WebRTC то книга не надто добре вводить в тему, хоча певні пояснення і присутні. Натомість книга фокусується на тому як реалізувати WebRTC-клієнт у браузері, а трохи далі показує приклад простого сервера. Навіть знаходиться місце каналам даних, але без деталей.
Книгу варто мати на полиці якщо у вас є та сама полиця і якщо ви любите час від часу простягнути руку і дістати такий собі довідник. Але купувати її за повну ціну не має сенсу, і навіть $8 які я заплатив за секонд-хенд версію – це не те щоб необхідні витрати.
Головний же недолік книги – це те, що обсяг складають знімки вікна браузеру (на яких все одно нічого не роздивитися), які іноді тягнуться кілька сторінок. І також повтори одних і тих самих фрагментів коду зустрічаються неодноразово.
Серія за трьох книг яку я читати повністю не буду точно – не зміг дочитати третю книгу (дивись далі).
Автор неймовірно розрекламований величинами золотої доби наукової фантастики – Азимовим, Сімаком та іншими. І є за що. Дійсно його польот фантазії, його вміння будувати цілі світи в уяві і описувати їх так, що вони виглядають доволі реально – цього у автора не забрати. І зрозуміло чому гранди надихалися його творами та його підходом до того як і куди спрямовувати свою уяву, як зробити так, щоб все це добре складалося до купи.
Проте на сьогодні книги автора вже є очевидно застарілими, хоча і не відверто поганими. Просто ми, читачі, разом з фантастами наступних поколінь вже зробили кілька кроків далі. А книги автора лишилися хоча і суттєвим внеском, проте вже раритетом.
Книга починається дуже просто: головний герой сидячи на пагорбі випадково знаходить спосіб подорожувати лише уявою (можна читати і як “духом”) між зірок. І подорожує він не лише в просторі, але і у часі.
Після певного часу оповідач знаходить першу, а потім і безліч наступних розумних створінь і цивілізацій. Спочатку вони доволі сильно схожі на людей, лише з певними анатомічними відмінностями. Скажімо запахи у них грають значно більшу роль, а звуки – ні. І відповідно до цих особливостей їх суспільства і технології розвивають в інший спосіб.
Далі істоти стають все менш схожими на людей. І знову ж таки автор добре показує як відмінності у фізіології спричиняють суттєву різницю у тому як такі істоти утворюють суспільства та цивілізації. Істоти, що живуть у воді і їх проблеми з металургією, істоти схожі на павуків, істоти-симбіонти.
А далі йдуть групові свідомості як рої комах, птахів чи просто купи бактерій. Розум який формують істоти цілої планети і так далі і так далі.
В ході подорожей та досліджень автор знаходить спосіб “у думках” спілкуватися з представниками цих рас. А потім вони починають зливатися і подорожувати разом. Потім вони зустрічають інші подібні розумні сутності…
А далі я кинув читати. Не зважаючи на дійсно вражаючу фантазію автора та раціональні думки з приводу того, що і як може бути написано книгу доволі архаїчною мовою. Але найбільше заважають дві речі. Перша, це те, що всі істоти по суті є людьми з певними відмінностями. І автор сам на це вказую – розум усіх іншопланетних істот є по суті людським. І схоже це є його переконанням.
Друге – усі оповідки вже занадто довгі. Лише опис того як він летить у якійсь планетній системі, чи, скажімо, думає якусь думку – лише це може забрати кілька сторінок. Книга тягнеться просто неймовірно довго. І я, не зважаючи на визначну роль автора та впливовість його творів, просто не зміг долубати цю скелю до кінця.
Звісно як і більшістю людей я прочитав цю книгу ще в дитинстві, а потім ще кілька разів потому. Та і цього разу я її не читав, а слухав на АБУК, але про це трохи далі.
Найбільше що мене дивує, це така популярність книги і поширеність в масовій культурі: фільми, мультфільми, переробки та адаптації, пародії та запозичення. Можливо на час написання це дійсно була книга з якою мало, що було можна порівняти. Але вже після того було написано кілька доволі хороших книг на пригодницько-піратську тематику які у порівнянні краще і як література, і пригоди більше цікаві в них. Хоча б ті “Пригоди капітана Блада” та “Хроніки капітана Блада” на мою думку мали б повністю замінити цю книгу.
Не зрозумійте мене не вірно – для молодшого шкільного віку це досі хороша книга. Але вона доволі проста і прямолінійна, пригоди не такі щоб дуже карколомні, а мова автора та те як спілкуються персонажі не надто винахіливо та дещо штучно.
В українській озвучці книгу начитано жінкою, що спочатку мене дещо відволікало. Вона говорить на різні голоси, навіть міняє акценти. І з часом я звик і мені навіть почало подобатися. В цілому якість чудова і книгу було в задоволення слухати.
Раз я вже написав про варті придбання термо-кухлики Zojirushi Stainless Mug SM-SF48/60 та Contigo West Loop Stainless Steel Travel – то варто і згадати про цей продукт. Від виробника який подарував нам слово “термос” маємо термо-пляшку з нержавіючої сталі та вбудованим пластиковим горличком для пиття.
Цей термос на 24 унції (0.7 літри) є доволі широким, і якраз ледь-ледь влазить в призначені гнізда в машині. І як на мене діаметр ледь трохи заширокий для моїх середнього розміру рук, а для когось з меншими долонями може бути не зручно.
Термос має подвійну систему замикання: прозора верхня кришка з гумовою прокладкою перекриває горличко і замикається металевою дужкою поверх замка. І вже сама кнопка замка відкриває цю кришку. Легко і просто робити все однією рукою.
Горличко доволі зручне і можна дуже добре регулювати скільки рідини потрапляє просто кутом нахилу. Навіть найгарячіші напої можна пити зменшивши подачу до мінімальної.
На мою думку це близький до класичного термос (лише кришка не знімається щоб стати чашкою) який зручно брати в недовгі походи чи в машину і з якого зручно пити.
Тримає він температуру не надто довго. Тобто свіже залита гаряча кава лишається дійсно гарячою десь близько години (трохи більше), потім ще пару годин добре теплою. Але це і все.
Про цього японського виробника я не знав до того моменту як почув рекламу термосів у відео одного відомого українського блогера. І мені захотілося спробувати. Купив – і неймовірно задоволений!
Отже маємо невеличкий (модель SF-48 на 16 унцій, тобто 0.48 літри, а SF-60 на 20 унцій – це 0.6 літри), надзвичайно зручний, неймовірно якісний і без перебільшення красивий термос. При цьому повна ціна складає відповідно до моделі $36 та $48, але я і цього разу зловив знижку і придбав собі за $28.
Перше питання – як добре термос тримає. Неймовірно довго – впродовж майже 8 годин в аеропорту і літаку чай в ньому просто обпалював перші 5 годин, наче щойно залитий. Останні 3 години – просто гарячий.
Друге – термос дуже зручний. Його приємно і зручно тримати, у нього функціональна та зручна кришка під якою є пластикове горлечко для пиття – і це дуже зручно. Навіть найгарічіші напої можна за бажання пити крихітними ковточками бо термос це дозволяє.
Третє – якісь просто чудова. Усі матеріали, як усе зібрано, усі кольори та відтінки навіть – це просто випромінює високу культуру виробництва. Для зробленого в Японії продукту це мабуть типово. До того ж він дуже легкий, просто невагомий коли поржній.
Термос має подвійний замок – той що відкривається вбік і який не можна відкрити випадково як би ви термос не совали в сумці розлочує замок який відкриває кришку. А з внутрішньої сторони кришки є гумова вставка яка перекриває горличко.
Коротше я дуже раджу. Єдине, що зараз би купував собі на 20 унцій, а не на 16, але і так добре.
Для порівняння інший термос-кружка для походів який мені дуже подобається (і який я загубив десь в одній з подорожей) Contigo West Loop Stainless Steel Travel і дешевше, і має більшу місткість, але не виглядає так стильно, не розрахований на те щоб його транспортували з напоєм всередині не вертикально, важчий і в цілому більше масивний. Тобто більше для офісу ніж подорожі.
Карл Еміль Петтерссон – коли життя більш неймовірне за пригодницький фільм.
Шведський моряк який вижив після кораблетрощі (1904 рік) і опинився на острові Табар в Папуа Новій Гвінеї. Там 29-річного чужинця знайшло плем’я канібалів (хоча зараз місцеві стверджують, що вони ніколи канібалами не були) і привели його до свого короля. Там його побачила дочка короля, закохалася, і вже через 3 роки вони одружилися. Карл став дуже успішним і шанованим фермером якого місцеві називали “Сильний Чарлі” за його фізичну силу. На той час про нього вже писали оповідання шведські газети і він став дуже популярною фігурою масової культури у себе на батьківщині.
Після смерті короля у тому ж році коли і одружився, Карл сам став королем і мав зі своєю принцесою 9 дітей. У 1921-му році принцеса Сінгдо померла від пологової гарячки і Петтерссон поїхав до Швеції шукати нову дружину яка би піклувалася його дітьми. І на диво знайшов таку!
У 1923-му він повернувся на свій острів де і одружився з привезеною англійкою. Але на той час його ферма занепала, а Карл з дружиною захворіли на малярію. Хворі та без ресурсів вони намагалися відновити ферму, але їх спіткала невдача.
І далі Карл знаходить родовище золота на одному з островів (зараз воно вважається одним з найбільших в світі), нікому про нього не розказує і доволі помірковано живе з дружиною за рахунок цього. Нарешті назбиравши достатню суму подружжя вирішило повернутися до Швеції, дружина вирушила перша, але померла у Стокгольмі від малярії та раку. А Карл через 2 роки помер у Сіднеї так і не діставшись Швеції в останнє.
Ця модель навушників по суті є покращеною версією Bose QuietComfort Earbuds II, але коштують вони значно дорожче. На момент написання повна ціна складає $300 (на сайті виробника – https://www.bose.com/p/earbuds/bose-quietcomfort-ultra-earbuds-2nd-gen/QCUE2-HEADPHONEIN.html), іноді можна знайти їх за $230. Я ж собі купив refurbished (тобто після ремонту) версію за $130. Тут варто вказати, що хоча ремонтовані вироби продаються не в оригінальній упаковці (щоб уникнути перепродажів як нових), проте мають вигляд як нові, містять усі компоненти як і новий продукт і мають точно таку саму гарантію.
І чому я власне придбав саме цю, а не дешевшу на $$50-100 доларів модель яка мало чим відрізняється? Ну у Олени такі були два рокі і вона дуже часто мені казала які вони зручні, в сенсі комфортні, та яке неймовірне в них шумоподавлення.
Почитавши огляди я побачив, що саме незначні покращення комфорту, якості звуку та активного шумоподавлення, дуже незначні – вони якраз і відрізняють цю модель від тієї яка для мене вже була найкращою з усього.
Коли їх одяг вперше то був трохи розчарований: якщо різниця дійсно є, то я її здається не відчуваю. Проте через кілька використань я відчув, що так – дійсно стало краще. Особливо добре порівнювати коли після тривалого використання цієї моделі перемикаєшся на дешевшу. І як обіцяно краще все. Комфортно в них пробути кілька годин. Звук теплий як і у всіх навушників Bose, але без заваленого басу. Активне шумоподавлення яке не має рівних.
Зовні вони мало відрізняються від дешевшої моделі, хіба що тим, що “ніжка” навушників ширша. Усе інше включно з корпусом, гумовими вставками та крильцями – здається таке саме.
Ну і головне – чи варто купувати дорожчу модель за ось тут додаткову суму. Перше скажу, що оригінальні Bose QuietComfort Earbuds II є безумовно чудовими навушниками які для мене програють хіба що цій ось моделі. І я особисто з радістю використовува би їх і зараз. Проте якщо для вас зайві $50 не є проблемою, або ви не проти дочекатися знижки чи навіть взяти refurbished продукт як ось я – воно того варте. Додатково якщо для вас шумоподавлення дуже важливе (скажімо ви часто подорожуєте чи працюєте в шумному середовищі) – теж варто брати саме ці. Хоча я тут вже б подумав про Bose QuietComfort краще.
Adidas іноді робить доволі дивні вчинки стосовно своїх продуктів. Я вже колись згадував, що на їх сайті доволі випадково і без анонсу деякі продукти у деяких кольорах можуть несподівано отримати надзвичайно вигідну знижку на кілька днів яка потім так само раптово зникає.
Але з ось цією моделлю вийшло ще дивніше. По-перше, її випустили на ринок майже під Новий Рік у 2024-му. А це означає, що модель не потрапила у огляди кросівок за 2024-й, але також не увійшла в огляди у 2025-му – бо формально вона була минулорічна. Додатково Adidas оголосили, що це будуть кросівки для повсякденного використання, а не для бігу. І вони лише створені за мотивами бігових кросівок.
Проте коли блогери запрошені на презентацію отримали свої зразки вони одразу звернули увагу на матеріал підошви – він був такий самий як у бігових суперкросівок. Більше того – підошва майже не захищена в точках контакту з поверхнею як це роблять для бігових супер-кросівок. Ще більш дивно було, що кросівки були надзвичайно нестабільні, а через відсутність пластини чи стрижнів в підошві і доволі вузьку п’ятку в них не те що ходити, а стояти буде проблемою. І дивлячись на тонкий синтетичний верх з чудовою вентиляцією і мінімалістичний язичок усім захотілося спробувати побігати в них… І кросівки виявилися просто неймовірними для бігу!
Певний час цю модель було важко чи взагалі неможливо купити в США, але блогери і оглядувачі продовжували її згадувати, а отже з мого радару вони ніколи не зникали.
Не буду перелічувати характеристики, натомість лише про відчуття та враження.
Якщо дивитися на модельний ряд від Adidas з того в чому бігаю я, то ці кросівки сидять між розслабленими і “простими” Adizero SL2 та пружніми і легкими Prime X 2.0 STRUNG. Ця модель хоча дійсно почувається нестабільною, проте дуже приємно почувається під ногами у середньому темпі і вище. В них от прямо без перебільшень радісно бігти: кросівки м’які, але в них не провалюєшся, і при цьому віддають енергію, але не настільки щоб відчувалося як поштовх бігти швидше.
Нетипово для швидших моделей Adidas ці кросівки сидять на нозі достатньо щільно, але про них легко забути. Також у них не агресивний рокер (це “перекат” з середини стопи до носка) – тобто вони не примушують робити кроки швидше. Проте коли я бігав прискорення, а також робив темповий біг (кілька кілометрів на вищій за середню швидкості) то кросівки відгукуються одразу і не було відчуття, що в них треба більше зосереджуватися щоб набрати чи втримати швидкість.
Якщо бігти прямо дуже швидко (для довгих дистанцій звісно), то так, можна відчути, що трошки не вистачає останнього поштовху. І це не лише у порівнянні з супер-кросівками, але і якщо глянути на кросівки для швидких тренувань як Saucony Endorphin Speed 3.
На мою думку, якщо ви не абсолютний початківець і думаєте про те щоб швидше бігати, можливо робити якісь інтервали, але не готові до пластин у підошві – ці кросівки будуть хорошим повсякденним вибором і будуть радувати. Проте зважаючи на нестабільність, якщо ви також хочете в тій же парі просто ходити, подорожувати чи можливо навіть щось робити у спортзалі – тут Asics Novablast 4 або Adizero SL2 будуть краще. Також кросівки дуже відкриті, що буде чудово влітку, але в прохолодну погоду треба буде одягати тепліші шкарпетки, враховуйте це.
