2024/07/21 – IronMan 70.3 Oregon

Старт в містечку Салем, штат Орегон, який я вже двічі робив до цього (2022/07/10 – IronMan 70.3 Oregon та 2021/07/25 – IronMan 70.3 Oregon) і який мені дуже подобається. До того ж до місця старту можна доїхати машиною (від 4 до 6 годин в залежності від завантаженості доріг) і можна уникнути перельотів та усієї мороки пов’язаної з ними.

До старту я підійшов за власними відчуттями у доволі хорошій формі. І враховуючи, що не було психологичного тиску пов’язаного з тим, що треба кваліфікуватися на Чемпіонат Світу (я це вже зробив на попередньому старті – 2024/05/26 – IronMan 70.3 Victoria) це мав би бути старт в задоволення.

Традиційно до старту плавання треба було пройти півтора кілометри і усі триатлети розтягнулися довжелезною змією по всій дорозі. Один з важливих аспектів цього старту в тому, що старт плавання не організовано ні по хвилях, ні по групах і люди самостійно вибирають коли стрибати у воду. При цьому до води спускаємося по доволі крутих тимчасових сходах, стрибаємо і починаємо пливсти. Тобто одна людина кожні кілька секунд. І таким чином старт для 2700 учасників розтягнувся на 90 хвилин.

Плавання у річці за течією як завжди на цьому старті було дуже швидке і особливо писати про нього нема чого. Завжди мав когось попереду, вдалося уникнути будь-яких контактів, і намагався викладатися. Плавання вийшло за 19:50, що не так добре як хотілося б. Це 14-й результат у моїй віковій групі.

Після виходу з води була доволі довга пробіжка, за відчуттями метрів 800. І мені доволі легко біглося, що як правило є ознакою того, що я у хорошій формі і маю показати хороший результат. Не поспішав особливо, але ніде не втратив часу теж. Спокійно зняв костюм, одягну шолом, схопив вел і побіг. Спокійно скочив на нього і почав крутити. Транзитку зробив за 4:40, що стало 30-секундним покращенням у порівнянні з минулим роком.

В цілому початок вело був дуже спокійний в тому сенсі, що все відчувалося на місці, ноги не втомлені, серце працює спокійно і в цілому почувався впевнено. Що не давало адекватно оцінити як викладаюся так це погода – мав бути жаркий сонячний день, а натомість мали дощ, навіть град трошки і це чомусь вибивало з колії.

На вело доволі часто я опинявся у щільних групах, але з часом сформувалася “команда” в якій ми час від часу мінялися як лідери. Взагалі траса цього старту доволі хороша: туди і назад, на початку трохи крутих поворотів і гірок, але після перших 20 км (вони ж останні) це була переважно пласка і хороша дорога з не частими 90-градусними поворотами.

На другій половині я вибрав момент щоб відірватися від своєї групи і почав трошки більше докладати зусиль. Це вдалося і я почав відриватися. Але щоб не було усе так ідеально на початку довгого та швидкого спуску у мене злетіла цепка і поставити її назад зайняло якісь дорогоцінні секунди (ще й не так швидко як хотілося б) мимо мене пронеслися зо три десятки людей від яких я вже відірвався.

Намагався наздогнати тих кого вже раз обійшов і з кількома учасниками це вдалося, але в цілому відставання зберіглося. Більшість тих кого намагався наздогнати я побачив вже в транзитці коли вони починали біг.

Доїхав я вже без пригод, нормально зіскочив з вела і доволі жваво побіг по транзитці. Знову ж самопочуття було доволі непогане. У підсумку вело зробив за 2:31:37, що знову на пів-хвилини краще за час минулого року. І як і плавання це був 14-й результат по моїй віковій групі.

Біг почався дуже добре. Можливо трошки зависокий пульс на початку був, але почувався я нормально і постійно прислухався до себе чи зможу тримати такий темп – здавалося що так. Але на бігові якраз і не все було добре і у мене є теорія, що саме сталося і чому.

На 10-му кілометрі мені різко стало нудити і страшенно заболів живіт. Якийсь час я думав перетерпіти, але потім зрозумів, що не зможу і забіг в туалетну кабінку, що було правильним рішення. Проте коли я почав бігти після того не лише не пропала нудота, але так само була страшенна важкість в шлунку. Але найгірше – пульс дуже різко поліз в гору і я відчув на додачу ще і знесилення аж до запаморочення.

Моя теорія (і можливо вона не вірна) пов’язана з харчуванням під час старту. Справа в тому, що протягом усіх цим 5 годин все що їси є тією чи іншою формою цукру. Скажімо я перед плавання з’їв гель Precision Fuel & Hydration, під час вело з водою випив 640 калорій порошку Maurten, пляшку солі Drink LMNT, три гелі Precision Fuel & Hydration та ще один від них же гель з кофеїном. І під час бігу пив те що волонтери називали Gatorade’ом (але насправді то був Mortal Hydration) та два гелі Maurten (звичайний і з кофеїном). І ось саме після першого гелю Maurten я почав відчувати легку нудоту, а вже після другого мені стало зле.

І в цілому гелі Maurten мені не дуже подобаються – вони наче ніякі на смак, але я зрозумів, що мені після них трошки противно і в роті і в шлунку. І тому підозрюю, що це ось на них і була така реакція. Хоча звісно це міг би бути і безглуздий Mortal Hydration (якби знав, що то воно краще б воду пив би). Або навіть в цілому перебір цукру.

Ну коротше після 10-го кілометру і термінової зупинки в туалет усе різко стало сильно гірше. Я так і не зміг знизити серцебиття, хоча і уповільнився сильно, і навіть пару разів переходи на кроки. Але як тільки починав бігти пульс злітав до 175 ударів. Плюс ця нудота… вже мріялося про те щоб проблюватися щоб нарешті попустило і можна було бігти нормально, але до того так і не дійшло.

Ну що ж, буває і таке на стартах, тому намагався не психувати з цього приводу і заспокоїтися та добігти вже як виходить.

Ну далі власне нема чого особливо і писати. Знайшов нарешті спокійний темп який міг тримати і так добіг майже до фінішу. За кілометр до фінішної лінії побачив попереду кількох учасників які теж фінішували і трошки додав щоб підтягнутися до них і може когось і обійти. І мені дійсно вдалося кількох людей обійти, що покращило настрій.

І одразу після фінішу я відчував не біль в ногах як це зазвичай буває, а страшенну і противну нудоту. Це було не дуже приємно – я міг би пробігти значно краще якби ця незрозуміла проблема зі шлунком. Вирішив на наступні старти уникати Maurten та Mortal Hydration і натомість брати колу та з собою Precision Fuel & Hydration.

А біг у мене вийшов за 1:43:50, що було на 5 хвилин гірше ніж хотілося б пробігти. І це був 16-й результат. Власне у підсумку я і став 16-м з часом 4:42:36.

Дані з годинника – Garmin Connect.

Ekoi Perf AERO16

Цей аеродинамічний шолом зі змінними лінзами є також по формі більше схожим на традиційний вело-шолом. Взагалі він дуже схожий на Rudy Project Volantis який мені дуже подобається, але є кілька відмінностей на причин чому я придбав цю модель. Також варто згадати, що на тому ж Tour de France шоломи від Ekoi використовує більшість команд. Ну а тепер по деяких пунктах:

  • Повна ціна складає $290 (на сайті виробника – EKOI Perf AERO16 Mark Allen LTD Revo red helmet Cat3 – EKOI), але часто бувають акції на яких цю модель можна купити трохи більше ніж за $150. А мені вдалося купити за $120.
  • В комплект входять три лінзи (прозора, сіра, сильно затемнена) в той час коли для інших брендів лінзи доведеться докупати окрему. Скажімо для того ж вище згаданого Rudy Volantis лінзи коштують по $35.
  • Лінзи на магнітах і їх можна тримати як на шоломі, так і на ходу зніти то одягти так щоб вони закривали очі. Я переймався чи будуть магніти тримати і чи зручно взагалі буде знімати/одягати лінзи на ходу. На обидва питання відповідь “так” – лінзи сидять як приклеєні і при цьому їх просто і легко знімати і одягати на ходу.
  • Шолом відносно “теплий” – в ньому хоча і присутня вентиляція, але для мене її не достатньо. Коли погода жарка я би все ж таки вибрав Rudy Volantis де шолом просто продувається. Це, тобто те що мені спекотно у подібних шоломах є однією з причин чому я не користуюся ще більш аеродинамічними краплеподібними шоломами і з жахом згадую Lazer Tardis.
  • Застібка магнітна і її теж просто і легко застібати та відкривати однією рукою.
  • Шолом сидить комфортно і насправді я його взагалі не відчуваю.

У підсумку – шолом класний сам по собі, а ціна за яку я його придбав робить його мабуть найкращим варіантом для мене взагалі.

Alma Katsu. The Hunger / Алма Катсу. Голод (2018)

Книга в якій переселенці на Дикий Захід (прямують у Каліфорнію) переживають жахливі події і стикаються в прямому сенсі з вампірами. Причому для вампіризму у книзі є таке собі обгрунтування, але все одно ця частина скоріш містична.

Мені особисто частина про побут та проблеми переселенців впродовж подорожі були набагато більше цікаві і чесно кажучи я б з радістю прочитав книгу лише на цю тему. Але авторка додала вампірів, містики, потойбічного жаху… і все це не дуже вдалося як на мене і дуже зіпсувало усю книгу. Тобто пафосу багато, але не зважаючи на всі описані звірства якось воно не лякає і не вражає. До того ж хочеться більше подробиць та логіки.

Повторюся, що побутова частина просто чудова. І в цілому книга для подорожі наприклад просто чудова. Проте в іншому – ні, не моє.

Оцінки:

SL3S Pro Aero

Цей костюм для триатлону з рукавами не дивлячись на назву не є ні pro, ні тим більше aero. Але по порядку.

Костюм для триатлону – це спеціальний спортивний одяг призначений для того щоб у ньому можна було плавати, їхати на велосипеді і бігати. Тобто його зроблено з матеріалу схожого на матеріал купальників, але такого, що в ньому не затримується вода і який дихає. Також у костюмі є “подушка” для вело-етапу, але у порівнянні з вело-шортами вона як правило мінімальна і часто є просто додатковим шаром м’якої матерії.

Коли я його купив роки зо три тому це якраз був час коли з’явилися відповідні технології і усі професіонали у спорті на довгих дистанціях почали використовувати костюми з рукавами. Мені теж захотілося. І коштував він тоді десь $80, а крім цього костюму усе інше було від $300.

В цьому костюмі я кілька разів виступав на змаганнях і скажу, що це дуже хороший вибір для початківця який ще має певну зайву вагу і переймається тим, що три-костюм буде перетягувати ноги та руки як сосиски. Так ось цей костюм на ногах прилягає щільно, але при цьому нічого не перетягує. А матеріал рукавів взагалі просто лежить на шкірі.

Проте з іншого боку костюм не “прилипає” до шкіри і якщо скажімо нестися з гірки на вело то за нього буде задувати. А з дорогими костюмами такого не буває – вони дійсно сидять як шкіра.

Також в районі паху костюм не достатньо приховує і виглядає як тоненькі плавки (хоча і не просвічується). І останній для мене недолі – незручні і доволі мілкі кишені на поясі.

При ціна на момент написання у $130 (на сайті виробника – Men’s Pro Aero Triathlon Race Suit – SLS3) я цей костюм можу порадити лише початківцям як вже написав вище. Він виглядає як аеродинамічний і такий, що сидить в обтяжку, але насправді таким не є.

В іншому ж вже за $150 можна знайти дійсно хороші костюми, або подібний до цього (чи навіть можливо трошки кращий за матеріалами) можна знати за $100.

Robert Charles Wilson. Darwinia / Роберт Вілсон. Дарвінія (1998)

Книга має доволі цікаву ідею – уся Європа, та прилеглі до неї частини суші незрозуміло чому і як раптом зникли, а на їх місці опинилися безлюдні землі з невідомими раніше на Землі рослинами та тваринами.

Починається книга більше як пригодницька де людство починає досліджувати новий континент (а той географічно дуже сильно збігається зі старими землями) і повільно розбудовуватися.

Але з часом автор додає все більше і більше елементів. Тут і про збереження Всесвіту від теплової смерті, і про те, що наша реальність насправді є симуляцією, і про складні, але при цьому не розумні сутності. І ще багато чого включно з паралельними світами та альтернативною історією.

І в цілому все це непогано, але мені особисто хотілося б щоб книга була більш сфокусована. А то ось ці стрибки між бойовиком, пригодами, політикою та ізотерикою створюють дуже нерівну картину.

Оцінки:

Ekoi Tri R4 Light

Мої вело-туфлі для триатлону Shimano SH-TR9 вже мають такий вигляд наче я ходив в них в гори і схоже прийшов час замінити їх. До того ж у мене практично на кожному старті під кінець дистанції німіють ступні – а тому було бажання спробувати якийсь інший бренд.

Ekoi є відомим і популярним виробником вело-одягу і коли я побачив триатлонські туфлі у них зі знижкою то не міг встояти щоб не купити їх. Купив собі 43-й розмір (мій біговий – 42.5).

Виглядають ці туфлі дуже круто, мені прямо дуже подобаються. На нозі відчуваються легко і майже непомітно. Ну крім одного моменту про який нижче. І у порівнянні з цими туфлями Shimano SH-TR9 відчуваються як зимові ботинки – їх забагато, вони теплі, широкі і розтоптані.

І хоча туфлі є вузькими, проте для мене

Проблема ж цими велотуфлями для мене у тому, що нігті великих пальців ніг стирчать вгору (я постійно протираю ними дірки в кросівках), а велотуфлі мають жорсткий носок. Тобто в прямому сенсі надзвичайно жорсткий і геть не гнучкий прошарок пластику який призначений для кращої аеродинамічності. І ось цей жорсткий елемент тисне на ніготь, що створює надзвичайно болісні відчуття вже за 1-1.5 години. І ця біль настільки неприємна, що я вирішив не використовувати ці туфлі для стартів як IronMan 70.3. Можливо для коротших дистанцій і буду.

Також важливо, що підошва у цієї моделі більш жорстка у порівнянні з туфлями Shimano, що не лише робить педалювання більш ефективним, але і теоретично комфортнішими (за умови якщо вони підходять вашій стопі) на довгих дистанціях. Коротше туфлі класні: легкі, непомітні, але для мене не працюють.

Повна ціна $240(на сайті виробника – Triathlon shoes EKOI TRI R4 Light – EKOI), я купив свою пару коли були знижки за $116.

Roka Viper

Цей дивний і дуже спеціалізований продукт називається спід-с’ют (speed suite – швидкий костюм) і призначено його для того щоб одягати поверх костюму для триатлону на етапі плавання. Суть цього в тому, що матеріал тут набагато щільніший і часто навіть такий, що не намокає.

Звісно цей костюм пропускає воду і не додає плавучості як гідрокостюм, але все ж таки дає певну перевагу – а саме “прорізати” воду виходить в нього трошки швидше. Проте лише трошки.

Свого часу я купив цю модель перед стартом свого першого Half IronMan і купив на той час минулорічну модель. Коштувала вона щось в районі $150 у порівнянні з моделлю поточного року на той час за $350 десь. При цьому функціонально різниці між цими моделями для такого плавця як я нема.

Ось і зараз хоча нова модель коштує більше $400 минулорічну можна купити на сайті виробника за $190, що я власне вам раджу і зробити якщо вам щось подібне потрібне саме від цього бренду (на сайті виробника – Men’s Viper X2 Short Sleeve Triathlon Swimskin – Men’s Swimskin | ROKA).

Я стартував у цьому костюми лише пару разів, але можу сказати, що його у порівнянні з гідрокостюмом дуже просто знімати і ви не будете витрачати якийсь помітний час на це.

Проте варто зауважити, що костюм дуже щільно сидить і хоча і не передавлює нічого, проте у плечах відчувається. І тому тим хто добре плаває я би порадив купувати варіацію цього костюму без рукавів (вона ще й дешевше буде).

Ну і звісно головне питання – чи варто воно своїх грошей? Складно сказати. З одного боку якщо перекласти виграні секунди на вартість то можливо і ні. Але з іншого боку почуваєш себе краще і впевненіше в ньому, костюм добре виглядає і в цілому додає до почуття, що ось цей день і цей старт є особливими.

2024/06/30 – Pine Lake Aquathlon

Попереднього року теж брав участь в цьому старті і дуже приваблює в ньому те, що цей старт крихітний (до 30 людей), а отже не створює особливо нервової атмосфери. Друге – він надзвичайно близько до нас. І третє – коротка дистанція (800 метрів плавання, 6 км біг).

Через те, що плавання було коротке, а вода не надмірно холодна вирішив пливти у спід-с’юті Roka Viper замість гідрокостюму. До того ж минулого року я виявився найшвидшим на воді, хоча завів усіх не туди і проплив багато зайвих метрів.

Але цього разу на старті було пара молодих хлопців які дременули зі старту так, що першого я взагалі не бачив, а за другим тримався більшу частину дистанції. Та проте вдалося подолати плавання за 15:03, що для мене дуже хороший результат.

В транзитці я звісно дуже швидко зтягнув спід-с’ют, але витратив час щоб одягти шкарпетки. І побіг за другим учасником приблизно на такій же відстані як і вилізли з води.

Він біг трошки зашвидко для мене, але я тримався перші 2 км, і лише потім відчув, що не витримаю такого темпу. Проте знизив швидкість буквально трішки і завжди тримав того попереду себе на відстані 50-80 метрів. Проте на останньому кілометрі він додав і сильно відірвався.

Пробігти у мене вийшло за 25:01, тобто по 4:15 кілометр – теж непогано.

І власне на цьому все – зібрав речі і поїхав додому. Ось так і пройшли вихідні :)

Данні з годинника – https://connect.garmin.com/modern/activity/16176273741.