Продовжую читати книги з ряду “найкраща фантастика року” і у цьому випадку як і для “Маураї“, “Космічного згвалтування“, “Більше за людину“, “Засіяні зірки” та “Коли дізнаєшся таке” дуже складно повірти, що книгу було написано так давно. Без будь-яких перебільшень – поки читав то думав, що це сучасна книга. І лише пишучи цей відгук згадав чому взагалі взявся її читати і з подивом побачив рік видання.
Книгу складено з кількох оповідань події яких відбуваються у паралельній реальності. Тут через низку обставин ніколи не виникла незалежна англіканська церква і в наслідок католицька церква і Ватикан контролюють половину світу. Цей контроль означає обмеження технологій та їх застосування.
В цьому світі хоча і відомі дизельні двигуни та електроенергія, але в 20-му сторіччі використовують пар та передають сигнали на довгі відстані вручну.
У оповіданнях які скоріше є художніми ніж фантастичними розказано про події життя героїв які лише умовно пов’язані між собою: водій парової вантажівки, зв’язковець що служить на сигнальній вежі, бунтівний монах невеличкого ордену, пірати з Америки, знать та їх нащадки.
В результаті накопичення незадоволення і бунтів у кінці 20-го сторіччя влада Церкви нарешті падає і світ неймовірно швидко починає впроваджувати технології які так довго стримували: двигуни внутрішнього згорання, радіозв’язок, електроенергія і таке інше.
За цим світом і подіями в ньому цікаво спостерігати, але головне – цей світ служить лише для того щоб показати ситуації і людей в них, а не щоб описувати його цікаві особистості. І також це просто хороша література і крім власне припущення, що розвиток нашої цивілізації міг піти іншим шляхом нічого фантастично в книзі більше і нема.
У часи пандемії з якої весь світ ніяк не може вибратися вже майже рік неймовірним попитом користуються різноманітні пристрої для тренувань вдома. Свого часу придбавши вело-тренажери Wahoo KICKR та Wahoo KICKR SNAP не лише можу ховатися від вірусу в гаражі, але і проводити тренування які інакше було б важко робити на нашому рел’єфі. Що ж стосується іншого обладнання як станки, штанги і навіть елементарні гантелі – все це зараз стало дуже дорого, а дещо взагалі не можна купити.
Що ж стосується плавання то ситуація ще складніша. В нашій місцині 9 з 12 місяців занадто холодні щоб плавати у відкритій воді. А басейни вже вдруге закривають.
До певної міри рішенням можуть стати корди як NZ StrechCordz, але в найкращому разі за їх допомогою можна задіювати потрібні м’язи, проте і положення тіла і реалістичність повністю втрачається. Це як тренуватися бігати присідаючі на одній нозі по черзі.
А ось така проста річ як невеличка лавочка на рейці дозволяє трохи краще імітувати плавання – руки можуть рухатися дуже близько до того як це має бути у воді, тіло у горизонтальній позиції і навіть можна імітувати різну техніку.
Звісно щось подібне можна зробити і самому, але для цього треба мати прямі руки, інструменти, матеріали, а головне час і бажання.
Ось тому я і купив цей станок для плавання. Не зважаючи на доволі високу ціну в $1050 на них доволі велики черга (принаймні в США) і мені довелося чекати щоб моє замовлення розглянули аж цілий місяць.
Усе приїхало у двох великих коробках, не надто важких проте. Я самотужки усе зібрав доволі швидко за допомогою інструкцій та інструментів всередині – весь процес зайняв не більше 20 хвилин.
Користуюся вже 9 місяців на момент написання і маю лише позитивні враження. Все працює точно як очікуєш як воно мало б. Можна регулювати кут нахилу рейки (відповідно змінюючи зусилля яке треба робити) – це теж робиться за секунди. А для тих кому не вистачає навантаження виробник продає більш жорсткий корд.
Якщо спробувати пояснити як воно працює то вийде щось таке – мотузка закріплена на лопатках проходить через колісчатка під “сідушкою”. Таким чином якщо доклати зусилля обома руками то сідушка поїде вперед. Якщо ж задіяти лише одну руку то друга просто відійде назад. Для того щоб лавочка не стрибала вперед надто швидко і поверталася на місце її до рами притягує корд. Ось це і вся конструкція.
Мабуть єдине доповнення яке особисто мені мало б сенс купити – це більші лопатки. Іноді у мене починають боліти пальці в тих місцях де лопатки врізаються в долоні. Але це не було ніколи такою проблемою щоб я не міг завершити тренування.
У виробника також є вдвічі дорожчий тренажер який вимірює зусилля і в якому кожна рука ізольована. Також можна встановлювати силу супротиву. Але нічого з цього мені не потрібно і навряд чи буде потрібне колись.
Як на мене – класна річ і обов’язкова (або дуже рекомендована) для “сухого” плавання.
Ось проста, дешева, зрозуміла і практична річ про яку можна розказати дуже коротко і яка буде корисною практично будь-кому.
Це такий надзвичайно легкий щиток для велосипеду який встановлюється без будь-яких інструментів і кріплень і працює чудово.
Так, це просто шматок пластика з прорізаними канавками щоб він тримав форму. Встановити цей щиток займає пару секунд – просто помістити крильця під рейки сідла і готово. Тримається він надійно, навіть якщо смикнути за нього то скоріше за все не вдасться зрушити. Не кажучи вже про віте чи тряску – щиток буде на місці. І так само швидко він знімається. Тобто один щиток можна використовувати практично на будь-якому велосипеді.
Як добре він захищає? Назва не бреше – бруд та вода з колеса на штани та спину не потрапляють. Тобто хоча він і не захищає елементи велосипеда так само добре як більший і ближче до колеса примонтований щиток тим не менше результати дуже хороші.
Використовував його і в дощ і по бруду – задоволений і можу порадити. При ціні в $12 це одне з найдешевших та найбільш практичних доповнень до велосипеда.
На сайті виробника можна знайти безліч кольорів та візерунків разом з різними моделями – https://ass-savers.com/.
У світі любительського спорту і фітнесу часто виникають якісь моди на певні супер-продуки які мають принести здоров’я, витривалість та дати можливість більше тренуватися і швидше відновлюватися. Більшість з таких новинок доволі швидко без сліда зникають і про них забувають – бо за ними нічого насправді нема.
Але ось користь буряка і бурякового соку принаймні серед бігунів на довгі дистанції обговорюється вже доволі давно, можливо навіть більше 10 років.
І з того, що я зрозумів читаючі статті та пояснення буряк дійсно працює – невелика його кількість щодня покращує імунітет, травлення, дозволяє швидше відновлюватися м’язам і до того ж позитивно впливає на витривалість. Звісно ніяких чудес чекати не варто, але якусь реальну різницю наче б то наміряли.
Проте їсти варений буряк не завжди є можливість, час чи бажання і тоді в нагоді стане сок буряка, чи розчинний порошок. Але сік дуже дорогий і його не надто приємно пити. А ось порошки бувають непогані. І конкретно цей за оцінками і продажами є найкращим (принаймні на Amazon).
Невеличка порція порошку (йде в пакети) на стакан води з ранку перед тренуванням достатньо. Практично відсутній смак, нема ніякого запаху. І також не помічено будь-яких негативних ефектів. Не знаю чи є позитивні :)
При ціні в $25 за пакет якого вистачає на кілька сотень порцій його не можна назвати таким вже і дорогим.
Минулого року я писав про Forerunner 735xt і навіть назвав його найкращою своєю покупкою минулого року. Проте з того часу у мене виникли певні проблеми з годинником – кнопка Start/Stop зламалася і то не працювала взагалі, а то генерували десятки натискань на протязі кількох секунд коли я її навіть не торкався.
На честь Garmin вони без питань замінили мені годинник коли я з ними зв’язався, але це було не швидко (зайняло довше місяця). І як заміну я використовував світ старий Forerunner 910xt який і через 5 років нормально працює і тримає батарею. І ще не знаючи, що Garmin зробить мені заміну я вирішив купити ось цю модель яка є топовою в лінійці годинників для тріатлону у Garmin.
При повній ціні в $600 цей годинник безумвно є не тією річчю яку можна бездумно рекомендувати усім, а тому хочу далі навести порівняння з набагато більш доступним за ціною 735xt (на момент написання Garmin вже випустили 745xt на який теж варто звернути увагу).
Отже переваги які роблять 945xt для мене виправданим вибором:
Ціна – з виходом Forerunner 745xt можна зекономити більше $250 вибравши Forerunner 735xt замість 945xt.
Час роботи – з увімкненим GPS 945xt може протриматися 36 годин, замість 14 у молодшої моделі. Також є підтримка супутників Galileo.
Помітно яскравіша підсвітка яка ще й вмикається автоматично на пару секунд коли повертаєш руку в положення щоб глянути на годинник – неймовірно зручно.
Музика. Ось тут у мене були завжди сумініви коли я читав про цю функцію – наскільки це потрібно і як воно працює мені не було очевидно. Виявилося, що це просто те, про що я не знав що воно мені потрібне доки не спробував. Трохи деталей нижче.
NFC, або безконтактні платежі – ще одна функція про яку я навіть не думав, що з нею так покращиться життя. Додав картки, вибираю якою платити і все – навіть зручніше ніж з телефоном.
Бігова динаміка – з датчиками як Garmin Running Dynamics Pod, або новими версіями датчику пульсу від Garmin, Wahoo чи інших виробників годинник визначає такі параметри бігу як час контакту, високу підйому ніг, каденс та інше.
Додаткові види спорту – така екзотика (для мене) як парашутні стрибки, полювання, рибальство, геокешинг та інше є в цьому годиннику.
У походах та подорожах будуть дуже зручними такі можливості як підказки навігації (повороти попереду і відстань до них), карти високої роздільної здатності та контрольні точки на карті (наприклад станції відпочинку) які можна вибрати прямо на годиннику і на ньому ж побудувати маршрут до них.
Можливість генерувати маршрути з поверненням в точку старту.
Барометричний (тобто точний) альтиметр – у порівнянні з 735xt який вираховує висоту по GPS і може помилятися на десятки, а то і сотні метрів.
Магнітний компас – тобто на відміну від 735xt який вгадує (і переважно невірно) напрямок за GPS в цьому годиннику справжній компас.
Оксіметр (можливо це якось по іншому називається українською) – вимірювання насиченості крові киснем. Про це далі.
Bluetooth датчики – на додачу до рідного ANT+ протоколу 945xt також вміє працювати з Bluetooth датчиками.
Ще хочу сказати, що у порівняння з лінійкою Garmin Fenix цей годинник є просто невагомим, хоча і менш захищеним – пластиковий корпус замість більшого і масивнішого сталевого чи титанового.
Тепер трохи про музику. Підтримка музики була найбільш розрекламованою відмінністю цієї моделі від попередньої 935xt. Виробник говорить про 10 годин музики, але тут є багато факторів які варто враховувати. І замість писати про розміри сховища я скажу, що годинник має не найкращий звук – зрозуміло, що потужності не вистачить для кодування і передачі високоякісного звуку.
Шляхом експериментів я визначів, що різниці у якості бітрейта вище 192 я не можу помітити. Можливо навіть можна і нижчу якість ставити.
Синхронізувати музику з годинником можна за допомогою Garmin Express, але тоді доведеться самостійно копіювати, видаляти і переписувати файли та ще й не забувати про перекодування. Набагато простійший спосіб яким я користуюся – робити все це автоматично за допомогою MusicBee. У мене налаштовано програму записувати на годинник усі пісні з оцінкою 3.5 та вище і перекодовувати їх у 192 Кб/с.
Також суттєвим є те, що годинник видає “плаский” звук – тобто ніяких налаштувань еквалайзера у нього нема і ніякий діапазон частот не перебиває інші. І тому хороші навушники, які можливо не розкриють свого повного потенціалу все одно будуть звучати добре.
Я підключив свої Jabra Elite 65t і з ними практично усі стилі музики (крім можливо класики та максимально екстремальної важкої музики) звучать розбірливо і чітко, хоча може і не достатньо яскраво.
І якщо бути до кінця чесним то з’єднання по Bluetooth іноді переривається на долю секунди – таке стається раз на 2-3 кілометри. І я також помітив, що на деяких піснях частіше. Чи пов’язано це з кодеком чи ще з чимось поки що не знаю.
Але зручність бігати з музикою і не брати з собою телефон – така свобода варта усіх жертв! :)
Додатково годинник вміє відтворювати плейлісти з Spotify, Dizzer, Amazon Music. І для цього навіть не треба підключати його кабелем до комп’ютера – все відбувається по wifi.
Тепер про оксіметр. На додачу до зеленого “лазеру” для вимірювання пульсу годинник має і червоний. Червоні промені дістають глибше крізь шкіру і завдяки цьому можуть вимірювати рівень кисню в крові. Це особливо корисно в горах та під час тривалих і складних тренувать – можна розпізнати проблему до того як з’явилися серйозні наслідки. Ці замінювання можна проводити за власиним вибором, або увімкнути постійне вимірювання і годинник буде самостійно це робити час від часу.
Ще хочу згадати про body battery. Це алгорим Garmin який показує “рівень енергії” впродовж дня. В нормальних умовах 100% буде десь одразу після підйому, і протягом дня заряд падає. Суттєво “батарейку” садять тренування, але також показано і відновлення. Годинник для розрахунку цього показника враховує багато факторів таких як якість та тривалість сну, тривалість навантажень, пульс, насичення крові киснем, загальна активність, висота і таке інше.
Я особливо цією можливістю не користуюся, але коли у мене тренування йшли важко то перевіряв – і дійсно “батарейка” була вже на низькому рівні до початку тренування. Тобто якось доволі непогано воно показує як воно є.
Книга від майстра жахів яка (так само як і більшість його творів на мою думку) вийшла надзвичайно нерівною. Проте в цій книзі нерівність і нерівномірність пов’язана не з темпом розвитку подій, а виникає завдякі змішування різних історій та реалій.
Тут у нас є історія магічної кімнати в середньовічному замку Румунії, є сучасний Голівуд і його зірки, є демони, привіди та інші напівмагічні сутності, є Голівуд початку 20-го сторічччя і навіть дружина та дитина самого диявола.
І через таку мішану де вигадані герої діють в нашому світі і проміж відомих людей сучасності і виникає відчуття, що нас постійно перекидають у історії різних літературних стилів.
Саме оповідання, якщо дістатися до певного моменту стає доволі цікавим, але в ньому так і не з’являється героїв яким би сильно хотілося симпатизувати і більше чекаєш, що ще вигадає фантазія автора ніж того як герої виплутаються з чергової проблеми.
Отже магічна кімната, яка переносить людей у паралельний світ. А в тому світі проклятий дружиною диявола герцог вже кілька століть полює без відпочинку на сина диявола… Усі хто відвідують кімнату на якийсь час повертають свою молодість, але власниця кімнати – жорстока і контролює доступ до неї. А ще тут є привиди колишніх зірок, виродки від їх спарювання з демонами і таке інше.
У доповнення посту про нашу подорож до Гальвестона хочу ще додати це відео. На ньому добре видно яке пласке і не надто високе (в сенсі кількосьті поверхів) місто, які високі та постійні хвилі і яке яскраве сонце (ми обгоріли, хоча було не спекотно взагалі):
Ця модель (890-та) є однією з найпопулярніших у виробника оскільки ці кросівки є нейтральними, легкими, швидкими, але достатньо “захищеними” щоб в них можна було і просто робити пробіжки, робити швидкі інтервали. Я би навіть сказав, що для більшості любителів ці кросівки нормально себе покажуть на змаганнях для дистанцій 5-10 км.
У порівнянні з м’якішою та комфортнішою моделлю 1980 (теж надзвичайно популярна модель) у 890 помітно менше підошви. Тобто якщо бігти швидко то можна помітити певну жорсткість – це саме нестача м’якої підошви так себе проявляє.
Кросівки сидять комфортно і не вимагають часу на пристосування. Можна прямо нові одягати і бігти.
Асиметричний язичок значно більше виступає на зовнішню сторону і завдяки цьому не рухається взагалі.
При ціні в $120 цю модель іноді можна побачити за $80 по акції. І на мою думку така ціна є надзвичайно хорошою за них.
Як я вже сказав кросівки підходять як для неспішного бігу, так і для прискорень. Єдине що тонкіша ніж зазвичай підошва (у порівнянні зі звичними “щоденними” кросівками) може проявити себе на дистанціях від 20 км. Тому щось більше 10 км в цій моделі я порадив би бігати тим хто не приземляється на п’ятку – бо інакше наб’єте ступні.
Вага – 252 грами. Підйом – 4 мм.
Стосовно надійності – я втиг набігати лише трохи більше 90 км і поки що не помітив слідів будь-якого зношування, хоча в оглядах та відгуках на цю модель часто можна прочитати як швидко стирається підошва. Це мабуть через техніку бігу.
