Не так давно я писав про пласкі велосипедні педалі та в яких випадках їх використання виправдане. І хоча пласкі педалі можна використовувати як зі спортивним так і зі звичайним взуттям проте існують і спеціальні вело-туфлі для пласких педалей. І ось ця модель є найпопулярнішою – з того що я бачу навколо 9 з 10 людей на пласких педалях (переважно це гірські велосипеди) мають взуття не лише цього бренду, але саме цю конкретну модель.
Отже деякі характеристики:
Ціна. Повна ціна складає $100, дуже рідко бувають розпродажі в інтернет- та звичайних магазинах де цю модель можна знайти за $80. Треба зауважити що існує велика кількість модифікацій цієї моделі і ціна в залежності від додаткових можливостей може сягнути аж $200.
Матеріали: шкіра та високоякісна синтетика.
Спеціалізована підошва розроблена для пласких педалей з шипами – не пошкоджується від шипів (не так як на звичайному взутті) і краще “прилипає” до педалі.
Головна причина чому я вибрав цю модель для себе і для Олени в тому що це перша модель яку рекомендують купити усі сайти і форуми і тому що її використовують практично усі. І нам теж сподобалося, задоволені.
У чому ж відмінність спеціалізованого вело-взуття для пласких педалей від скажімо бігових кросівок? Перше це підошва – вона має бути не гнучка, але при цьому і не тверда. Тобто така як у скейтерському взутті (Vans та інші). Така підошва рівномірно розподіляє тиск і дозволяє докладати однакове зусилля навіть під кутом. Також як я вже зазначив підошва тут краще тримається на педалі і не так пошкоджується шипами.
Друге, це на відміну від скейтерського взуття, нога краще захищена більшою кількістю матеріалу – це і прошарки зверху і подушечки там де треба всередині. В цілому хороший захист для пальців та ступні навіть якщо нога десь влетить у дерево чи просто впадеш з велосипеда.
Також ці туфлі добре захищені від води (хоча і не є водостійкими) і щоб вони промокли треба залізти на деякий час у глибоку калюжу. І при цьому їх легко відмивати.
До того ж вони непогано виглядають і в них навіть можна ходити (звісно якщо це не похід технічним маршрутом) і особливого дискомфорту не буде. Якщо ж на велосипеді то взагалі можна кілька днів спокійно в них проводити – ні натирань, ні затікань, нічого такого.
Туфлі ці дуже добре тримають свою форму і має пройти багато років і кілька сотень (скоріше тисяч) кілометрів доріг щоб вони почали зношуватися.
Повторюся що ми задоволені і я приєднаюся до тих хто радить цю модель – з нею ви точно не прогадаєте, і коли настане час купувати нову пару (через багато-багато років) то вже будете порівнювати з якісним продуктом.
Пласкі педалі для гірського (переважно) велосипеда. Для чого потрібні пласкі педалі і в чому може бути їх перевага у порівняння з контактними читайте далі.
А поки поглянемо на характеристики:
Ціна: від $20 до $25 за пару.
Матеріал – композитний нейлон (що б там це словосполучення не означало).
Захищені від води та бруду.
Металеві шипи для кращого зціплення зі взуттям.
Хром-молібденовий шпіндль (Cr-Mo).
Розмір: 11х10х2.5 см (4.3х3.9х1 дюйми).
Вага: 360 грамів (0.8 фунта).
Також я так і не зміг зрозуміти що це за виробник такий зі смішною назвою. Підозрюю що це якийсь біль-менш відомий виробник що володіє цим маловідомим брендом.
Враження від використання
Спочатку про те для чого можуть знадобитися ці педалі. Сценаріїв я бачу три. Перше це використання їх на звичайному велосипеді зі звичайним взуттям. Завдяки шипам ноги на них їздити не будуть.
Взагалі для подібних педалей існють навіть спеціальні вело-туфлі як Five Ten Freerider де підошва “липне” до педалі ще краще.
Проте з шипами на педалі є і проблеми – якщо ногу поставити не вірно то пересунути її не можна вже. Натомість треба буде піднімат ступную вгору і ставити на педаль знову.
Другий сценарій використання це гірський велосипед. На незнайомих трасах, або там де є дуже різкі перепади рел’єфу навіть професійні велосипедисти використовують пласкі педалі. І лише на дуже знайомих та менш технічних трасах має сенс ставити щось типу Shimano PD-520.
Для циклокросу з тих же самих причин (незнайома та/або складна траса) ці педалі теж підійдуть краще. Олена свій перший сезон саме з такими і їздила. До того ж не треба перейматися про бруд якими забиваються замки на контактних педалях.
Отже телефон який своєю ціною і набором характеристик викликав таку собі невеличку паніку, телефон який мав би стати вбивцею флагманів, телефон про який говорять і що він найкраще що є на ринку і що він повне фуфло. Ну що ж, давайте і я вам розкажу свої враження.
Характеристики
Ціна: в залежності від обсягу пам’яті складатиме від $300 до $400. І це той не частий випадок коли я раджу купувати на aliexpress, а не на Amazon чи ebay.
Процесор – Qualcomm Snapdragon 845. Тобто самий потужний ЦПУ для Android смартфонів на момент написання.
Жидкісна система охолодження… згідно виробника. Насправді брехня. Кому цікаві подробиці читайте/дивіться огляди.
Мережі: GSM, LTE і так далі. Але з цим не все добре і однозначно, читайте далі.
Вага: 182 грами.
Екран: 6.18 дюйми діагональ, співвідношення сторін 18.7:9, роздільна здатність 2246х1080, 403 точки на дюйм.
Пам’ять: оперативна від 4 до 8 Гб, сховище від 64 до 258 Гб.
SIM: слоти для двох nano SIM, один зі слотів може бути зайняти карткою microSD.
microSD до 256 Гб.
Камери: задіня 12 Мп + 5 Мп, фронтальна 20 Мп.
WiFi 802.11. Знову ж таки згідно специфікацій виробника телефон вміє 5G, але це теж викликає великі сумніви.
Після трьох місяців використання можу сказати що цей смартфон є несамовитою мішаниною переваг і недоліків. Причому все на максимумі.
Якщо коротко то я не раджу його купувати крім випадків коли ви точно знаєте що робите. І сам би я краще взяв би Samsug Galaxy S9, або якщо намагатися обійтися подібною ж ціною то тоді вже S8.
Спочатку назву позитивні риси.
Перше це звісно ж ціна. Смартфони з подібним ЦПУ та подібною кількістю пам’яті від інших виробників обійдуться вам мінімум в тричі дорожче. Проте в них буде щось додатково про що тут забули згадати, але про це далі.
Крім потужного процесора та великої кількості пам’яті за таку ціну ще дуже радує батарея. Її спокійно вистачить на 2 дні якщо користуватися телефоном у звичайному режимі (музика, пошта, пару разів ігри, інтернет). У мене як правило в кінці для половина заряду ще залишається, а іноді і більше.
На диво дуже приємний звук як через аудіо-вихід так і по Bluetooth. Хоча можливо це моє суб’єктивне і психосоматичне, але і у навушниках і навіть у машині моїй звук здається мені кращим ніж з попереднім телефоном.
Ну і те що в телефоні USB Type-C приємно і зручно.
Тепер поговоримо про нейтральне.
Екран доволі приємний, кольори яскраві і насичені. Але якщо поставити цей телефон поруч з тим же Samsung S9 то одразу видно що у Samsung екран як мінімум на клас вищого гатунку.
Також у екрана некрасиво закруглені вугли – просто обрізані краї екрану.
Камера насправді непогана і для когось типу мене хто не хоче розбиратися в налаштуваннях та теорії фотографування камера робить дуже хорошу роботу. Але знову ж таки якщо порівнювати з флагманами то стає помітно що в Pocophone камера дає занадто насичені кольори (що створює ілюзію кращої картинки) і занадто розмиває фон (що з першого погляду робить любительську фотографію більш професійною).
Зовні телефон помірковано потворний і навіть у класі 200-доларових телефонів є такі що виглядають краще за нього (наприклад той же Motorola Moto G5 Plus). Потворний нотч, дійсно потворний, але задня сторона доволі симпатична хоча теж виглядає дешево.
Bluetooth тут наче і 5.0 і веде себе як положено, але іноді буває починає затинатися на музиці і нічого йому не зробиш… Добре що таке трапляється доволі не часто.
Тепер про погане.
Я не дарма вказав у заголовку слово Global. Справа в тому що телефон було розроблено для ринку Індії і лише згодом до нього додали підтримку мереж і стандартів поширених в інших країнах. Так от, навіть версія Global в США працює геть погано. Не те що LTE, іноді навіть 2G не працює нормально. Тобто в більшості приміщень (наприклад дома) зв’язку нема взагалі, а на вулиці де сигнал наче є іноді інтернет такий повільний що користуватися ним не можна. Я навіть дзвонив своєму оператору в підтримку і вони мені підтвердили що цей телефон не вміє в швидкі з’єднання.
Також телефон дуже великий і його пропорції не зручні. Можливо це і не його конкретно недолік, але мені його дуже незручно носити в кишені джинсів – він постійно заважає і не дає нормально сісти чи повернутися якось без того щоб його поправляти. Мій наступний телефон скоріше за все буде в районі 5 дюймів.
Ще один недолік це ланчер (хоча виробник нахабно називає це операційною системою) MIUI який знову ж таки переназвали як POCO для чогось. Хоча варто отримати ті ж самі оновлення для цього POCO і побачити що в описі вони є оновленнями для MIUI. Так от це MIUI/POCO дуже якесь недороблене і постійно має проблеми – то іконки злітають, то ще якось чортівня починає коїтися. Я трошки постраждав і поставиви собі Microsoft Launcher. У нього теж бувають проблеми коли телефон вирішує (раз на кілька днів) що я насправді хочу POCO і “непомітно” міняє мене ланчер. Але в цілому з майкрософтівським стало трошки краще жити.
Ще оце POCO йде з купою малофункціональних і кривеньких додатків типу пошти, погоди, карт і так далі. І звісно ж їх видалити не можна. Так само як не можна видалити програми з подібною функціональністю від google – та ж пошта, карти, погода і так далі. І виходить що деякі програми у мене в трьох екземплярах – бестолкові саморобки для POCO, непогані, але мені не потрібні від Google та те що я хочу використовувати.
UPD 2018/12/18: Згадав ще один страшенний глюк цього телефону – він не вміє підключатися до PC якщо не включити опцію USB debugging, а щоб ту опцію побачити навіть треба перевести телефон в режим розробника (developer mode). Так, телефон елементарно не підключається до комп’ютера (лише заряжається) доки не включиш напівприховані налаштування!
З того часу як я перейшов на Android я і досі страждаю від того який він кострубатий, недороблений, не логічний та не продуманий :( І дуже сумую за Windows Phone, ех…
Відсутність стандартизації Android додадтків та їх недоробленість у більшості випадків призводить до того що поняття інтеграції в цій ОС практично відсутнє і користувачам не знайоме, а кожна програма виглядає і поводиться тим способом як їй заманеться.
Це стосується навіть ланчера, або “робочого стола” якщо сильно спрощувати. Немає в Android єдиного нормального ланчера… Тобто він може і є, але телефон кожного практично виробника йде з якоюсть криворукою недоробкою поведінка, зовнішній вигляд та налаштування якої є унікальними.
Свого часу я користувався Motorola Moto G5 Plus, зараз у мене Xiaomi Pocophone F1, а Олена мучалася з Nokia 6 і зараз має Samsung Galaxy S9. Зайвим буде і казати що ланчер в кожного з них був свій і був він страшенно кривий, без винятків.
Намагаючись створити собі хоч якийсь комфорт я перепробував кілька ланчерів і зрозумів що навіть розхвалені сторонні рішення є таким самим лайном (і це я ще стримуюся) і в цілому в Android схоже ніколи не буде нормального ланчера.
Ну та як би там не було я зупинився на Microsoft Launcher як на найменшому злі. Що мені подобається і через що я його вибрав:
Безкоштовний і без реклами. Як це не дивно але деякі з ланчерів просять якихось грошей або постійно пхають в очі рекламу. Було би смішно якби не було так трагічно.
У мене робоча пошта на Exchange (і так було на всіх п’яти моїх останніх моїх роботах), а тому Outlook як поштовий клієнт є логічним вибором. Та і персональна пошта теж на outlook.com що робить використання тієї ж єдиної поштової програми ще логічнішим. А цей ланчер добре інтегрується з Outlook і особливо з календарем – не треба навіть нічого нелаштовувати.
Один з екранів можна відвести під спеціальні розширення ланчера – той же календар з Outlook, список справ, нагадування, контакти. І для цього не треба ніяких додатків встановлювати бо є інтеграція (дивне диво для Android).
Інтеграція з bing та Cortana.
Шпалери можна поставити з bing (тобто нові щодня) знову ж таки без сторонніх додатків.
Я майже завжди бігаю з телефоном (або слухаю музику з нього, або просто щоб була можливість зв’язатися терміново, або тому що біжу з/на роботу). І мати на собі рюкзак не завжди доцільно. Так само не завжди хочеться використовувати пояси типу FlipBelt чи Amphipod RunLite AirStretch. Тоді у нагоді стає така проста річ як сумочка (чи може правильно б її було назвати кишенею?) що кріпиться на руці.
Крім того щоб утримувати телефон такі сумочки як правило надають якийсь захист від дощу та поту, мають відсіки для однієї-двох карток та/або ключа. Іноді можна знайти варіанти з підсвіткою, додатковими кишенями, тощо.
Хороша модель буде сидіти на руці і не соватися, при цьому не передавлювати руку чи спричиняти будь-якого іншого дискомфорту. У мене їх за роки було багато різних від різних виробників і єдиного ідеального рішення я не знайшов, але є багато доступних що підійдуть під більшість сценаріїв.
Ціна такої сумочки ставить від 10 до 25, більше платити за них не варто.
У цьому пості спробую зібрати свої враження про використання нарукавних сумочок від різних виробників з тих що мені довелося використовувати.
Отже:
Trianium Armband – дуже добре виглядає, у комплекті є додатковий ремінець для кріплення. В сумочці є отвори по чотирьох кутах плюс ще один по центру з низу. Внутрішня поверхня має резові “бульбашки” щоб сумочка не рухалася. Матеріал товстий і м’який. Виглядає дуже класно, комфортна, але з часом ремінець кріплення порвався, тож не надто надійна. На Amazon – https://www.amazon.com/gp/product/B01GGX9KUA.
EOTW – з часом стало помітне зношування, але досі все тримаєтсья і функціональне. Приємна ціна (можна знайти менше ніж за $10), спеціальні кишеньки для ключа та дрота для навушників. На Amazon – https://www.amazon.com/gp/product/B01MY6B479.
J&D – практично те ж саме що й згадана вище модель. Та сама ціна до $10, якісні матеріали і все інше. Схоже це один і той же виробник, лише брендінг інший – тобто зроблено на одній фабриці і потім лише друкують інший малюнок зверху. На Amazon – https://www.amazon.com/gp/product/B06XNWXQPY.
Серія пост-апокаліптичних книг в яких переважно показано світ через сотню років після падіння цивілізації. У книгах переплутано кілька жанрів, але основними є все ж таки фантастика, містика та пригоди. Після того як я закінчив першу книгу одразу ж взявся за наступну – наскільки мені сподобалося. Але вже перед третьою роблю переву :)
Від “паціента зіро” з якого почалася поширюватися хвороба, через досліди військових які намагалися контролювати вірус, через прорих зараджених на волю і аж до майбутнього що відбувається через 100 років від нашого часу.
В першій третини книги у таємній лабораторії відбуваються таємні та жахливі речі з піддослідними злочинцями та маленькою (звісно ж обраною) дівчникою.
А останні дві третини вже йдеться про світ в якому невеличка колонія людей намагається вижити у морі зараджених і деякі з них вимушені вирушити у далеку подорож в пошуках порятунку.
У книзі багато містики, але вона не є визначною складовою тому і не сильно дошкуляє. В цілому це доволі жвава та іноді страшнувата книга в якій герої перебираються від локації до локації намагаючись вижити.
У цій книзі оповідання кидає нас у часі до катострофи та до подій першої книги. І в цілому додається багато подробиць та деталей до того що відбувалося у першій книзі.
В цілому історія тут багатша і продуманіша у деталях, але якось забагато усього.
Тобто з одного боку добре те що нам пояснюють і відповідають на більшість питань які виникли під час читання першої книги. Але в той же час занадто вже багато інформації, сюжетних ліній, дійових осіб та стрибків у часі.
Книга тим не менше на належному рівні хоча як на мій смак містить навіть більше містики ніж перша і це стає в деяких сценах та поворотах сюжету помітно. Тим не менш я не розчарований цим продовженням.
Нашоломний ліхтар який можна використовувати багато для чого, але в першу чергу його призначено для велошолому.
Ціна. Повна ціна складає $130, іноді можна знайти знижки до $100, але таке буває не часто.
Потужність – 600 люмен. Також є режими на 300, 150 та 70 люмен та пульсація на 150 люмен.
Час роботи в залежності від яскравості складає 2 (600 люмен), 4 , 8, 12 та 16 (режим пульсації) годин відповідно.
Заднє чевоне світло (вбудоване у блок з аккамулятором).
Бокові індикатори що показують рівень заряду.
Час повної зарядки з нуля – 6 годин.
Зарядка через роз’єм micro USB.
Одна кнопка якою вмикається/вимикається світло та змінюється яскравість.
Вага – 140 грамів.
Захищено від води, виробник декларує що цей ліхтар переживе занурення у воду на 1 метр у чому в мене особисто є великі сумніви. Але будь-якої сили зливу можна не боятися.
Головне що треба сказати це те що зручність та комфорт який додає наголовний ліхтар не можливо оцінити поки не спробуєш. Навіть скажу що ці 600 люмен на голові зручніше та краще ніж 1500 на рулі.
Головна перевага в тому що світло падає саме туди куди дивишся і це неймовірно зручно. Кажу ж – треба спробувати щоб оцінити. Я дуже задоволений і більше в темний час дня їздити без чогось подібного навіть не хочу.
Також цей ліхтар легко знімати та одягати. Сам ліхтар кріпиться на маленькій платформі на яку його треба садити просто вставивши в пази. Щоб вийняти треба натиснути на язичок і посунути в інший бік.
Для відсіка з батареєю є окреме кріплення на потилицю шолома і в це кріплення батарея вставляється просто защіпками і так само просто виймається. Струсів та повороти голови як і будь-які інші рухи абсолютно не впливають на кріплення при цьому і я навіть не можу уявити що треба робити з шоломом щоб батарея випала.
Провід виглядає надійно і його довжини якраз вистачає щоб він був і не в натяжку і не бовтався у повітрі.
Якщо вже вигадувати недоліки то мабуть краще б було мати USB Type C, але то вже таке.
Не перекладаю назву цієї книги просто через те що вона про англійську мову і має сенс її читати виключно англійською.
У книзі викладено у дуже стислому та спрощеному вигляді історію англійської мови. Вірніше навіть буде сказати що тут йдеться про історію написання та вимови різних слів англійської мови.
Автор веде нас з епохи в епоху пояснюючи як і звідки додавалися слова у мову, як і що впливало на правопис та вимову.
Зізнаюся чесно що хоча я уважно прочитав усе проте тут же все вивітрилося з голови. Але читати тим не менш було цікаво :)
Головний висновок – хоча в англійській мові є правила написання та вимови проте цих правил існує кілька несумісних наборів і в кожному з цих конфліктуючих наборів є набір виключень.
Усім хто цікавиться англійською мовою читати обов’язково, іншим – за бажанням.
Читати дуже легко, ніяких спеціальних знань для розуміння написаного не треба мати.
Єдине що я скажу що книга можливо (але не обов’язково) була б кориснішою якби була більш структурованою щоб до неї можна було повертатися у майбутньому. А зараз це як наче вам хтось просто історію розказує – ця книга не підручник і не довідник.
Як я вже зауважив вище з цим набором міні-інструментів я катаюся на своємо основоному велосипеді весь час. Він мені подобається тим що він легкий, компактний і простий у використанні.
Мені довелося ним користуватися усього кілька разів, але жодного разу не пошкудував що маю в сумочці саме цей набір. По-перше, він не розсипається і всі елементи сидять на місці. Навпаки – треба ще навчитися збирати його назад, а саме правильно вставляти в пластікове гніздо ручку ключа.
На самомий ключ одягається магнитний утримувач для вже конкретних профілів. Зручно і надійно – нічого не випадає і не розсипається.
І взагалі виглядає все так що вистачить мені на все життя.
