Як московитам набили писки індіанці

Воїн тлінгіт у бойовому костюмі винайденому племенем: дерев’яний шолом, захист для шиї, пластини на грудях і товсті шкури захищали навіть від куль

В історії американо-індіанських війн є епізод в якому і московити отримали по мордам.

У 1790-х роках московіти почали розповзатися по Алясці займаючись переважно добування хутра тварин і торгуючи з місцевими племенами. Проте нахабніючи з кожним роком вони залізли доволі далеко вглиб території, проголосили Аляску російською, назвали усіх місцевих підданими царю, почали забирати місцевих мешканок собі в дружини. Племена які торгували з московітами дуже скоро опинилися в стані рабів де-факто і їх почали зневажати за це сусідні племена. Московити щиросердечно вважали, що ті хто торгують з ними тепер належать царю і мають служити їм. І до того захоплених алеутів вони використовували як солдатів у боях проти інших місцевих племен.

Супротив окупації очолило найбільш войовниче плем’я Тлінгіт для яких мрією і ціллю життя було померти зі славою в бою. Проте одразу зрозумівши перевагу в технологіях та захищеність побудованого форту місцеві вичикували. В обхід московитських таможень потаєними каналами аж з Бостону індіанцям доставляли рушниці та китайські монети з яких ті пошили собі захисні кольчуги. Також тлінгіти створили власної конструкції шоломи які повністю захищали голови і в бою їх не пробивали кулі.

У 1802-му році Тлінгіт захопили Форт Міхайловський, вбили кількох московитів, деякі з алеутів перейшли на сторону місцевих. Наступного дня повернулася група московитів які були на полюванні і їх теж було знищено. Потім у зруйнований форт прибули американці, описали побачене і дограбували залишки.

Не зважаючи на поразку московити не могли відмовитися просто так від цього багатого краю в якому так легко було добувати хутро, рибу, жир та інші природні ресурси. Через 2 роки флот з сотнями солдатів та без рахунку алеутів заглибився ще далі на територію. Проте Тлінгіт вже мали захищений форт, гармати, деякі запаси зброї та пороху, а до них приєдналися втікачі з рабства.

Московити кількома човнами оточили форт Сітка і почали атаку, але захисники змогли відкинути атаку назад. Почалися переговори під час яких мешканці форту непомітно вислизали в ліс. І коли вранці московити пішли в нову атаку і захопили форт той виявився порожнім. Розлючені московити спалили форт і на його місці побудували новий який назвали Новоархангельськ.

Щоб помститися тлінгітам московити почали виловлювати рибу та винищувати тварин на традиційних для племені місцях полювань намагаючись спричинити масовий голод – бо якщо не запастися на зиму то пережити її на Алясці майже неможливо. У відповідь індіанці знищили московитське торгове поселення Якутат, що сильно підірвало торгівлю – поселення було важливим на торгівельному шляху.

Війни з місцевими продовжувалися ще більше 50 років доки Аляску не було продано США, а московити так ніколи і не змогли підкорити місцеві племена чи нормально вибудувати торгівлю та полювання в тих краях. Вони вбивали індіанців сотнями, винищували поселення і вирізали усіх включно з дітьми (про що самі і писали).

Місцеві племена і досі наголошують на тому, що Аляску продати московити не могли, бо фактично крім укріпленого форту ніякої більше вони землі там не контролювали не зважаючи на усі свої заяви.

Yuval Noah Harari. Sapiens: A Brief History of Humankind / Ювал Ноа Харарі. Сапіенси: коротка історія людства (2011)

Цю книгу я слухав у аудіоформаті (купи в магазині Абук) і мені також дуже сподобалося як усе начитано – і темп, і виразність, і тембр голосу.

Що стосується самої книги то в ній дійсно йдеться про історію людства: когнитивну революцію, аграрну та індустріальну революції. Оповіді та мало-відомі факти про побут та існування суспільств від прадавніх до сучасних. Є тут і про релігію, про економіку, про мораль, про гроші і багато про що ще.

Велику частину того про що пиши автор я знав – це переважно про прадавні суспільства. Але деякі речі були для мене нові. І далі чим ближче до нашого часу тим більше і більше нової інформації та незвичних кутів погляду на історію книга мені дарувала.

Згодом я прочитав, що автор часто вибирає не саму популярну теорію і подає її як єдину існуючу та переконливо доведену. Тому треба бути обережним – у книзі хоча і нема вигадок, проте деякі твердження автора поділяють далеко не всі вчені та дослідники.

У підсумку я дуже раджу цю книгу і вважаю, що її треба прочитати усім.

Оцінки:

Philippe Brenot, Laëtitia Coryn. L’incroyable histoire du sexe #1 / Неймовірна історія сексу: Том 1 (2016)

Надзвичайної якості видання від “Видавництва” – якість матеріалів та “пошиву”, кольори та чіткість, і головне якість перекладу – все не найвищому рівні. І “Видавництво” отримує від мене 5+ за цю книгу.

Що стосується змісту то це не просто якийсь сороміцький комікс – насправді це науково-популярна книга де в дуже доступній та наочній формі розказано крізь історію людства по нашу сексуальність, звичаї та традиції. Книга фокусується на християнській стороні історії, про що попереджають автори. І наскільки я розумію будуть ще продовження з точки зору інших культур та традицій.

І хоча матеріал викладено спрощено, проте мені було цікаво і я дізнався дещо цікаве. Взагалі цю книгу можна навіть радити як доповнення до підручників у школі.

Оцінки:

David Crystal. Spell It Out: The Curious, Enthralling and Extraordinary Story of English Spelling (2013)

 

Не перекладаю назву цієї книги просто через те що вона про англійську мову і має сенс її читати виключно англійською.

У книзі викладено у дуже стислому та спрощеному вигляді історію англійської мови. Вірніше навіть буде сказати що тут йдеться про історію написання та вимови різних слів англійської мови.

Автор веде нас з епохи в епоху пояснюючи як і звідки додавалися слова у мову, як і що впливало на правопис та вимову.

Зізнаюся чесно що хоча я уважно прочитав усе проте тут же все вивітрилося з голови. Але читати тим не менш було цікаво :)

Головний висновок – хоча в англійській мові є правила написання та вимови проте цих правил існує кілька несумісних наборів і в кожному з цих конфліктуючих наборів є набір виключень.

Усім хто цікавиться англійською мовою читати обов’язково, іншим – за бажанням.

Читати дуже легко, ніяких спеціальних знань для розуміння написаного не треба мати.

Єдине що я скажу що книга можливо (але не обов’язково) була б кориснішою якби була більш структурованою щоб до неї можна було повертатися у майбутньому. А зараз це як наче вам хтось просто історію розказує – ця книга не підручник і не довідник.

Оціки: