Про Євромайдан і взагалі…

Якийсь час тому я зарікся писати про політику (мабуть подорослішав), спробую утриматися від цього і зараз.

На Майдані 2004-го року я не був, про що і досі шкодую. Це, вважаю, була подія яка трошки розбудила українців і не дала країні скотитися в повне болото. І абсолютно не суттєво які були результати, головне що у багато голів прийшло розуміння що не лише можна боротися за своє майбутнє, але це просто зобов’язана робити розумна людина. До того ж відчуття єдності нації це був досвід якого не було в мого народу з часів проголошення незалежності. Сподівання не здійснилися, ідеалістичні мрії безжально розтоптала потворна реальність, совкізм і байдужість до себе солодкою отрутою знову отупили співвітчизників… Проте це був момент коли люди пишалися того що вони є українцями.

Взагалі сьогодняшній Майдан викликає у мене певний подив, хоча і приємний. Поясню чому.

У мене таке враження що в Україні практично всі хто хотіли звалити з совкового болота вже зробили це в тій чи іншій формі. Знаймі з якими я підтримую зв’язок якщо і не виїхали фізично в Європу, США чи азію (а таких чимало) то працюють або на закордонні компанії, а тісно з закордонними компаніями.

Інтереси таких людей лежать страшенно далеко від політики. Часто я про те що відбувається в Україні знаю краще за тих хто там живе. Вони їздять відпочивати, на концерти чи виставки в Європу, вони не заклякають від жаху коли по роботі їм доводиться мітяти міце проживання на інше місто, а то і іншу країну, вони не чекають нічого від держави і прекрасно розуміють що комфортне існування мають забезпечити собі самі.

На щастя в Україні є ще люди які хочуть змінити саму країну і саме ці люди не дають їй стати країною де панують зековські поняття та безмежна сірість. Це як правило люди близькі до мистецтва та журналістики. Ось я особисто знаю одну таку людину (Міша Мурашкін, це я про тебе), він витрачає таку неймовірну кількість енергії щоб хоч щось змінити в моєму рідному місті що можна було б опалювати мікрорайон. І хтось це цінує на рівні міста? Не дивлячись на те що він створив єдиний впливовий ЗМІ в місті і дійсно примушує владу своїми публікаціями ремонтувати дороги, прибирати сміття та взагалі робити хоч щось (а багато робити вони просто не зможуть через свою некомпетентність) – так не дивлячись на це все ставлення більшості населення міста на благо якого він старається в найкращому разі зверхньо-поблажливе. Безмізкі селюки просто не можуть зрозуміти скільки заради їх мало кому цікавого побуту ця людина витрачає зусиль. Якби він ту саму енергію витрачав у цивілізованій країні то досягнув би дуже багато чого.

Сьогодняшній Майдан я сприймаю більше як накопиченне роздратування людей які не згодні жити у стайні і жерти що дають проти биків “з поняттями” при владі та їх спробі повернутися до феодалізму якогось. Мені не зовсім зрозуміло чого можна досягти Майданом сьогодні, як на мене то простіше або виїхати кудись, або знайти як зробити себе і свою родину максимально незалежним від влади і віддавати їй по мінімуму. Проте якщо залишитися то доведеться змиритимя з відсуністю доріг, брудом і сміттям навколо, люмпенами на вулицях і тупенькими місцевими царьками. Для мене особисто це питання ефективності – переїхати у нормальну країну чисто з точки зору витрати енергії набагато дешевше ніж намагатися облаштувати все навколо себе в Україні.

Найгірші з людей в Україні це комуняки та політики при владі. Комуняки бувають або цинічною сволотою що жирує запудрюючі мізки бабкам та дітям-задротам. Це ті люди що постійно триндять про “градообразующіє прєдприятія” і іншу чухню. Вони ненавидять логіку і цілком спокійно можуть писати в інтернетах про те як Європа знищить усе виробництво в Україні і завалить її своїми товарами. При цьому звідки українці без роботи візьмуть гроші щоб купувати всі ті європейські товари вони пояснити не можуть. Це ті люди які готові працювати за їжу, голосувати за пакет гречки і при цьому розказувати про задуми європейських урядів, заговори жидо-масонів проти СРСР і них особисто. Це люди яких мені геть не шкода тому що вони є тягарем який би з радістю затягнув Україну назад в болото де б усім було б однаково погано. Спотворена совком мораль таких людей дозволяє їм поєднувати в голові ідеї про “мені повинні організувати безкоштовну квартиру і путьовку” з “як мені платять так я і працюю”. Вони не соромляться вкрасти на копійку наробивши при цьому шкоди на рубль. Завдяки цим людям молоді, повні сил та наснаги люди бояться виїхати в сусіднє місто щоб заробити гроші, і взагалі шукати роботу таку щоб подобалась вважається у них незрозумілою примхою. Це люди які щиро можуть назвати якогось жопомордого політики схожого на члена політбюро СРСР “красивим, прєдставітєльним мужчіной”.

Я був би лише радий щоб усі ті заводи про які вони нудять постійно закрилися б нарешті і вони вимушені були б взяти на себе відповідальність за свої вчинки і рішення вперше в житті. Горіть у пеклі срані совки і ваша блюзнірська, заздрісна мораль крикливих мавп!

Ну а про політиків при владі дуже просто – це як правило розумні люди (навіть безграмотний Проффесор є розумним у тому що стосується “пролізти на самий верх і втриматися там”). Особливо нічого їм пред’явити я не можу крім того що вони непорядні покидьки, до того ж свідомо непорядні. Крім того я не надто вірю в опозиційних політиків. Проблема навіть не в тому що вони виховували в тому ж викривленому світі де мразота типу Павліка Морозова вважалася героєм, а в тому що ніякої можливості змінити весь бюрократичний апарпт в них не буде за осяжний час. Тут як і з дорогами – ну не вміють цього в Україні робити, не було де вчитися. Треба завозити людей які мають досвід і хист, давати їм можливіть працювати і вчитися самим.

Україна проте не приречена. Навіть найтупіші з комуняк при першій нагоді відправляють своїх дітей хоча б вчитися, а потім і жити в Європу яку вони так ненавидять, а то і в саме пекло – в США. Люди більше подорожують, вчать мови, працюють з іншими країнами і лозунги та казки про ельфіський СРСР діють лише на самих відсталих та повних невдах. Я вірю що хай би і повільно, але доля людей які просто не будуть зважати на деградантів при владі буде рости і люди будуть самі собі облаштовувати так як їм сподобалосу “у сусідів”. В силове захоплення влади я не вірю просто через те що нова влада скотиться до тієї ж срані що є зараз, ну хіба масов розстріли почнуть, тоді може все зміниться суттєво.

Ну от я і сказав що хотів.

Nashbar Bike Transport Bag

Ціна: $25

Призначення: Чохол для транспортування велосипеду. Всередині нема ні ребер жорсткості, ні додаткових прошарків м’якого метеріалу, отже це просто “сумка” щоб тримати частково розібраний велосипед у купі.

Загаліні враження: Не дивлячись на низьку оцінку нічого подібного за таку ціну не знайдете. Сумка ця стане у пригоді коли велосипед траспортується обережно і не під купою інших речей. Хороший (цупкий і не надто тонкий) матеріат зможе захистити хіба що від царапин. Всередині частини (доведеться знімати руль і сідло для тих у кого високий зріст) все одно треба буде перекладати рушниками.

Проте в моєму сценарії використання все працює дуже добре і я задоволений покупкою: зняв колеса і поклав їх в Nashbar Wheel Bag, зняв педалі і поклав їх в коробку з вело-інструментами, зняв сідло (разом з трубкою) і обгорнувши рушником в цю ж сумку, зняв руль (не від’є днуючи кабелі) і знову з рушником запакував це все в сумку. Для цепки поки що використовую шматок картону і канцелярські резинки що тримають його, але наступного разу спробую гофровану пластикову трубку. Ну і все це в багажник поверх сумок та коробок з їжею.

Недоліки: За такої ціни (нормальні сумки коштують по кілька сот доларів) шукати недоліки якось смішно. Та і до того ж я вище написав що це скоріше сумка для перености розібраного велосипеду ніж чохол.

На сайті виробника: http://www.nashbar.com/webapp/wcs/stores/servlet/SearchDisplay?searchTerm=transport+bag&catalogId=10052&cn1=&langId=-1&gast=transport+bag&storeId=10053&URL=CatalogSearchResultView&ddkey=http:PBSearchTermAssociationsCmd

Greg Bear. The Forge of God / Грег Бір. Кузня Бога (1987-1992)

Серія що поєднує в собі хоча і науково-фантастичні книги, але все ж таки більше акцентує увагу на те як сприймають світ і обставини різні люди у критичних ситуація. Тобто це більше “психологічна фантастика”.

Головним недоліком я би назвав те що книги занадто детально розписують внутрішні переживання героїв. Це не те щоб нудно, навіть динаміка якась є. Але коли вже по сюжету зрозуміло що ось-ось стануться якісь грандіозні події ти все ще пробираєшся через сторінки рефлексії. І взагалі автор дуже старанно слідкує щоб книги не перетворилися на пригодницьку фантастику.

http://www.goodreads.com/series/51173-forge-of-god

The Forge of God (1987)

Не більше не менше, а мова йде про знищення Землі прибульцями. Дії розгортаються в наші часу (2000-ні роки).

Прибуття автоматизованих машин руйнування планет, незрозуміла мотивація прибульців, бюрократія та нерозуміння того як і що робити в подібній ситуації. Поступово людство охоплює відчай коли процес руйнування починається (у книзі багато і доволі детально описано що і як було зроблено для руйнування Землі).

Запізно прибувають “рятувальника”, але в їх планах лише порятунок мізерної кількості людей та збереження інформації про культуру та історію Землі.

Як я зауважив вище книга більшістю складається з переживань різних людей в ситуації з якої нема порятунку.

В кінці незрозумілі рятувальники (теж машини) відбирають дітей для здійснення Закону (читай помсти) тим хто невідо з яких причин зруйнував Землю. Людство чисельністю кілька тисяч людей колонізує тераформовані для них Марс та Венеру.

http://www.goodreads.com/book/show/64732.The_Forge_of_God

Anvil of Stars / Ковадло зірок (1992)

Чудернацько переплітаються дві історії. Перша – помста обраних дітей землян расі що знищила нашу планету. Незбагненна співдружніть могутніших рас надала технічні засоби для помсти і відправила зовсім маленьких дітей у польот де вони навчалися і тренувалися роками. Потім трапляється зустріч з іншими месниками і починаються активні дії.

Друга ж історія про душевні терзання з приводу геноциду можливо безневинних нащадків (скоріше просто створінь) убивць і питання на кшалт "чи відповідають діти за гріхи батьків".

Практично нема розважального ефекту, через текст частенько треба продиратися силою. До того ж все ускладнюється тим що автор з приводу жодного з питань не стає ні на один бік, а скоріше просто монотонно описує те що відбувається так що моральну оцінку треба давати читачеві.

http://www.goodreads.com/book/show/464609.Anvil_of_Stars