Philip Jose Farmer. Riverworld / Філіп Хосе Фармер. Світ Ріки (1971-1983)

Серія цікава тим що автор вигадав цілий світ та правила існування в ньому, а згодом інші автори писали оповідання зі своїми героями в цьому світі.

http://www.goodreads.com/series/49120-riverworld

To Your Scattered Bodies Go Поверніться у свої зруйновані тіла (1971)

Книга яка власне описує весь світ Ріки – штучний світ у якому оживають усі хто помер з людей. Зустрічаються люди з різних історичних епох. Дехто намагається знайти відповідь на питання хто і з якою метою створив цей світ.

Називається він так через те що через усю планету неосяжних розмірів тече крутими поворотами ріка. Кілька кілометрів кожного берегу придатні для життя, далі йдуть неприступні скелі…

The Fabulous Riverboat Чарівний човен (1971)

Ще один дослідник світу Ріки має велику ціль – побудувати човен і дійти до витоків.

У світі Ріки до речі нема металу, і взагалі з ресурсами природніми доволі непросто. Їжа і легкі наркотики виникають у певний час в чашах які є у кожного жителя.

І якщо людина помирає у цьому світі то вона знову оживає у випадковому місті світу.

The Dark Design Темний задум (1977)

Книга мала б завершити серію, але вийшла настіІ льки великою за обсягом що довелося її розділити. Книга містить три історії.

У першій герой першої книги знову намагається дійти до кінця Ріки. В цей час світ починає змінюватися – люди нарешті вийшли з кам’яної доби і виникли технології. Також з невідомої причини припинилися відродження.

Також ми дізнаємося про присутність агентів творців світу що спостерігають за усим.

У другій історії знаходиться місцина із сховищами металів і виникає ідея на додачу до човна побудувати і повітряну кулю.

Третя історія якраз про подорож цією повітряню кулею. Мандрівники знаходять море на полюсі, таемничу вежу у ньому і відкривають багато чого нового…

The Magic Labyrinth Магічний лабіринт (1980)

Ще більше таємниць світу Ріки розкривається в цій книзі і відчайдушні мандрівники намагаються відремонтувати комп’ютер що керує світом. А того глючіть…

Gods of Riverworld Боги світу Ріки (1983)

Нарешті мандрівники отримують контроль над вежою що керує усім світом. І хоча таємницю виникнення світу і його призначення так і не вдається відкрити на заміну стає можливим управляти усім світом.

Це остання книга офіційної серії.

Tales of Riverworld (1992)

Quest to Riverworld (1993)

Це власне і є збірки оповідань дії яких відбуваються у світі Ріки. До написання долучилися різні автори. В книги також входять оповідання Фармера.

Ідея світу дозволяє зводити докупи будь-яких людей за бажанням. Хочеш – натравлюй Гітлера на Великого Інку, хочеш – зводь до купи Елвіса Преслі, Джона Ленона та Дженіс Джоплін. Оповідання у цих збірках безумовно більш цікаві і написані абсолютно різними "стилями".

Домініканська Республіка. Готель. Катання на мотузках.

Попередній запис:

Отже продовжимо.

Маю вам, панове, сказати що відпочинок по схемі “все включено” (all inclusive) це абсолютно жалюгідно і безблагодатно. Тирлуєшся як домашня худоба між пляжем, столовкою, баром, басейном, номером, і так далі по кругу. Скоріше за все це був останній раз (і перший до речі) коли ми так відпочивали. Як на мене то набагато краще зняти квартиру з кухнею, або знайти номер в хорошому готелі, іноді готувати самому, іноді ходити в ресторани та кафе, гуляти по місту, шукати розваги… Тут же такі умови що за межі готелю і не хочеться особливо виходити, та і нема для чого.

Стосовно кухні. Готували дуже пристойно. Кілька ресторанів на території (готель Каталонія – до речі порівняйте їхні професійні фото з нашими), більшість звичних страв абсолютно без будь-якого смаку, але риба нормальна, екзотичні фрукти смачні і свіжі. Здається деякі продукти (наприклад молоко, яблука) місцевим не знайомі взагалі.

Кілька ресторанів не безкоштовні, але видають на одне відвідування купон і можна вирішити чи хочеш ти тратити $35 за вечерю у ньому колись згодом.

У барі робили кілька коктейлів в стилі “так-собі”, місцеве вино (чорті шо) та пиво (слабенька кислятина) з краників у стінах у кожному кафе та ресторані. Виявляється в Домінікані роблять якийсь відомий на весь світ ром, а ми не спеціалісти у цьому і навіть не знали.

Ми як правило залишали 1-2 долари чайових і офіціанткам і в столовці. Це не обов’язково, але з іншого боку ми тут в ресторані за пару відвідиндаємо стільки чайових скільки за тиждень роздали там. Ну і до того ж це доволі хороші чаєві для тих країв, а для нас така сума взагалі непомітна.

Не дивлячись на наявність бару (відкритий цілодобово) з безкоштовним алкоголем, дискотеки та театру (не ходили ні разу), уроків танців (лише дивилися зі сторони) та іншого ми все ж таки купили пару розважальних турів.

Перший – zip-lining. Не знаю як воно українською буде. Суть розваги в тому що ти летиш на натягнутому тросі між двома вишками. Потім між наступними двома і так далі.

З моїм страхом висоти було важко почати, але вже десь на третьому польоті (усього їх було 12) стало все рівно. Найдовша мотузка у них була 1100 метрів, це десь секунд 30-40 летіти.

Везли нас туди у відкритому (читай без стін) автобусі. Спочатку швидкісною трасою, потім містом, а далі пішли дикі краї з хібарами, глиняними дорогами та горами сміття на узбіччі. Але люди все такі ж привітні, особливо діти, всі посміхаються, махають рукою і кричать “Ола!”

Інструктор розказав-показав як що робити, натягнули на нас збрую і каски і пішли “кататися”. Деякі вишки мають по два троси, в інших випадках доводилося йти між вишками кілька метрів.

Під кінець ми всі були вщент мокрі від поту. Вже навіть не знаю чому – спека, хотьба чи переживання коли летиш.

Ну і в цілому доволі прикольна розвага, однозначно варто спробувати. Деякі сноби нам казали що от на Коста-Ріці мотузки довші і види з них красивіші. Але як на мене другий раз кататися на них будь-де вже не варто, одного разу буде досить на все життя. Особисто мені було б нудно. Хоча може пройде час, забудуться враження і можна буде з таким же задоволенням зробити це ще раз, подивимося…

Все це катання зайняло у нас цілу годину. Далі поїли фруктів, попили води і поїхали назад.

Ось що я ще помітив у них тут – погана земля. Там де видно поля, а краще зріз землі (наприклад вздовж дороги) земля абсолютно в усих місцях де ми були однаково погана. Це червона глина щедро перемішана з камінням. Таке враження що засипали щебень для дороги, а потім притрусили глиною. Оце така земля.

На ній росте цукровий тросник, безкраї поля просто, кокосові та банановві пальми, ананаси і здається все. Ще начебто у них на острові цигарки роблять, але ми не бачили полів тютюну.

Місцями зустрічаються стада страшенно худих корів у яких неймовірно великі вуха. Також бували кудлаті лами та кози такого виду що от зараз попадають і повмирають.

А ще в них брудно. Дивно те що чим меньше місто тим більше сміття на в’їзді та виїзді. Просто гори якогось пластикового непотребу (пакети, стакани, пляшки) лежать по сторонах доріг. Це ж ті люди що там живуть самі собі накидують оте усе, незбагненно.

Продовження: