King’s Bounty: Armored Princess (2009)

Це якась ганьба!

Довго шукав щось схоже на старих “Героїв”, оцю штуку усі в один голос рекомендували як найближчу до оригіналу реінкарнацію. Не вірте!

Що не так:

  • Нема міст які треба розвивати – натомість є якісь будиночки, палаци та намети в яких можна купувати різні види військ
  • замість очевидної цілі “знищити усих” дають якісь дебільні завдання “знайди 7 перснів та відвези як якомусь дядькові”
  • Немає ворогів як таких що ж ними треба змагатися, замість є купки неприкаяних військ на які треба нападати щоб пройти по карті далі
  • герой усьго один

В цілому набридає дуже швидко. Щоб зробити елементрані дії треба скакати-плавати через пів карти. Постійно забуваєш де що продається бо карти чималенькі.

Також добиває те що навіть якщо є гроші не можна купити максимум військ – пишуть “не вистачає лідертва”. Так само магія абсолютно збоку – мани настільки мало що вдається лише 1-2 рази за бій виконати самі примітивні і слабенькі заклинання. Ото так весь час і тикаєшся туди-сюди. Напав на когось, переміг, поскакав назад докупити 2 вбитих солдатика, поскакав назад.

Що зроблено добре так це бої. По суті це єдине що взяли зі старих “Героїв” і не сильно зіпсували. Багато, дуже багато видів військ. У кожного з них якісь унікалььні вміння. В принципі є над чим подумати щоб максимально ефетивно їх задіяти. Ну і намалювали красиво.

Але в ціломо – відстій!

http://games.gamepressure.com/game_info.asp?ID=12377

У іграшки є кілька продовжень-доповнень, я і купив якесь з них в комплекті з оригінальною (на стімі знижка була). Але не дограв навіть першу частину, витер все нафіг.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=ynejlse2MVo]

Якось у Києві

Ми проходили собі повз, а там програму “Шанс” знімали. Це пам’ятаєте коли збиралися біля майдану усі колгоспники що мріяли красиво заспівати, і шоб їх потім взяли у поп-зірки за це? Ну там ще продовження якесь було де їх одягали, танювали і на сцену випускали…

Коротше ось така фотка:

 

А номера то у машини американські! Навіть більше того – з нашого штату, з Вашингтону.

Stephen King. Lisey’s Story / Стівен Кінг. Історія Лізі (2006)

Як завжди у Кінга дуже реалістично і якось буденно.

Свого часу я був великим його прихильником, щоб не сказати фанатом. Потім трошки попустило Smile

Сюжет – щось середнє між "Мізері" та "Таємне Вікно" і зовсім трошечки від "Темної Вежі".

В принципі ненапряжне, але доволі гостросюжетне чтиво. Беззмістовно, але приємно проведений час у підсумку.

Bike Fitting

В минулу суботу з самого ранку поїхали мірятися на триатлонські велосипеди.

Ідея полягає в тому що у кожної людини своя геометрія тіла – довжина рук, ніг, торсу, тощо. І треба знайти ті розіміри у кути при яких крутіння педалей стає найбільш ефективним і найменше втомлює і веде до травм.

Чому конкретно три-байки? Ну хоча б тому що вони відрізняються від шосейних велосипедів. Відрізняються геометрією рами (велосипедист більше висунутий вперед), позицією, матеріалами та формами. На три-байку встановлюють спеціальні бари на руль на яких і лежать руки, під ліктями подушечки. Підтримка відбувається скелетом, а не м’язами. В такій позиції менше супротив повітрю, задіяні більше квадріцепси замість підколінних м’язів і бережуться ноги для бігового етапу. У велоспотрі подібне є в time trial. Ну і відповіднол просто за рахунок такої посадки додається шидкості.

 

Чому ж усе це не використовують у шосейних баках? Відповідь проста – заборонено. Розміри і геометрія рами повинні бути в певних межах, те саме стосується коліс, матеріалів і інших дрібниць, навіть шоломів. Оскільки у триатлоні обмеження меньш жорсткі то там можна використовувати більш агресивні технологічні досягнення.

Коротше сам процес вимірювання займає маже 2 години на спеціальному станку де все регулюється і визначаються кілька (в нашому випадку три) позиції в які ми вже самі можемо настроювати свої велосипеди.

Прикол в тому що у різних виробників трохи різна геометрія рами і інші компоненти. Тому спочатку треба вибрати правильту раму що найближче підходить за розмірами, а потім вже підрегулювати руль, сідло, аеро-бари та інше.

Крім того що з незвички сидіти на три-байку не надто комфортно ще радості додає сідло. Оскільки посадка суттєво відмінна то дискомфорт був неймовірний. Якщо на шосейнику прийшлося деякий час, хоча і не дуже довгий, звикати до болей в тій області де кістки тазу тиснуть на сідкло, то в атакуючій позиції основний тиск йде на… ммм… я навіть термінів правильних не знаю… коротше десь зовсім по центру. Дивіться на фотку сідала для три-байку – воно в порівнянні з сідлом для шосейника коротке, широке і виріз у нього там де буде найбільший тиск.

Самі три-байки ми якщо і будемо купляти то ближче до початку літнього сезону. Але головна цінність була в тому що тепер ми обоє набагато краще розуміємо що до чого, на що звертати увагу і як в разі необхідності покращувати показники Smile

Ось хороший ресурс зі статтями про геометрію велосипедів, оглядами компонентів, тощо – http://www.slowtwitch.com/.