Свого часу першу модель цих кросівок (Brooks Launch) я вважав (і досі вважаю) найкращими кросівками для непрофесійних марафонців. На жаль ту модель було дуже давно знято з виробництва. Через постійні прохання покупців модель таки повернули через деякий час, але то вже були зовсім інші кросівки.
Стосовно цих кросівок – вони мені подобаються. Головна їх характеристика – вони прості.
Тобто до них не треба звикати, у них нема нічого незвичного і ведуть вони себе саме як очікуєш від усереднених “непоганих” кросівок.
Підошва має якраз той самий усереднений підйом та м’якість. При цьому кросівки не настільки м’які що у них не можна прискоритися.
Комфортний м’який верх може стати проблемою у жарку погоду.
Кросівки добре показують себе як на асфальті так і на гравієвих доріжках. Так само добре себе ведуть на грунті. Хоча звісно трейловими їх ніяк назвати не можна і я не раджу бігати в них в лісі, по пустелях, камінню чи снігу.
І власне ось ця повна очікуваність відчуттів яка і справджується є головною рисою цих кросівок. Вони підійдуть тим хто шукає прості і легкі кросівки для довгого повільного бігу, іноді з прискореннями, але при цьому не хоче ризикувати з мінімізованими характеристиками.
Отже кросівки довелося нарешті викинути. При цьому верх виглядає і досі як новий, підошва ледь трохи стерлася на центрі передньої частини стопи і трохи більше на зовнішній стороні п’яти. Мені здається ще кілометрів 100, або і більше можна було б вибігати.
Проблема ж вилізла у п’ятці – пластикова чашка як оточує п’ятку на одному кросівку якимось чином змістилася вбік, вилізла з оточуючої м’якої прокладки і врізається в стопу прямо під кісткою щиколотки.
Виробник говорить по 640 км після яких треба кросівки викидати. У мене майже так і вийшло.
Коли я свого часу купив Hoka One One Clifton 4 то був ними задоволений і одразу, і не розчарувався в них і згодом. Проте кросівки з м’якою і легкою гумою підошви зношуються набагато швидше ніж звичайні і тому я вирішив спробувати інші, дешевші моделі.
І ці кросівки виявилися не такими хорошими на жаль. Так, вони легші, так, вони можливо швидші. Але те чим класні Clifton – це комфортність, те як вони охороняють ноги і як в них приємно бігати розслаблено на будь-які дистанції.
Можна було б сказати що ця модель просто є більш швидкісною, але вони все одно мають забагато підошви щоб бігати у них на змаганнях. Власне для змагань для різних дистанцій я особисто надам перевагу Newton Distance для 5-10 км, Newton Motion чи Newton Gravity для марафону. Тобто мені особисто не зрозуміле призначення цих кросівок.
Додатковий негатив пов’язаний з тим що коли я бігаю в цих кросівках хоча б дві пробіжки поспіль у мене виникають натертості в одному і тому ж місці, що говорить про те що вони не ідеально сидять на мені.
З хорошого можна сказати що підошва у них все таки захищає ноги від ударів об землю краще ніж більшість інших кросівок. Вони доволі широкі в пальцях, добре сидять і не відчуваються на нозі великими чи важкими. Власне навіть можна сказати що про них можна забути під час бігу.
Тому думаю вони підійдуть тим у кого не занадто вузька стопа, хто шукає більш поблажливі кросівки в яких можна було б і прискоритися. І головне що це не найекстремальніша модель у виробника і з нею можна зрозуміти чи цікаві вам ще більш комфортні підошви.
В цих кросівках я ходив у нашій останній подорожі в Чілі і як щоденне взуття не для міста вони чудово себе показали. Кросівки достатньо широкі для мене в області пальців і добре сидять щоб їх можна було носити цілий день. Також добре себе вони вели на крізі льодовика.
Коли я спробував у них побігати то відчув що для звичайного рівного асфальту вони достатньо тверді що може стати проблемою з часом. Тобто для щоденного бігу по дорогах це не найкращий вибір.
Але по мокрому снігу, мокрому засніженому бетону (з гірки та вгору), мокрому листю вони себе показали прекрасно. Не лише ноги лишилися сухі і теплі після 2 годин бігу у таких умовах, але і чепляються вони за поверхню дуже добре – жодного разу не послизнувся.
Зовні вони виглядають не надто привабливо і власне дають зрозуміти що призначено їх для грязюки та каміння. При цьому разом з хорошим захистом йде і не надто висока вага.
Одним словом я задоволений і хочу ще в них побігати у більш складних умовах. Мабуть можна було б щось краще придумати для поворосок. І хоча у мене з ними жодних проблем не було все ж таки для гірського бігу рішення з еластичними шнурками виглядають якось привабливіше.
Доповнення від 2024/12/01: після того як пройшов та пробіг безліч кілометрів по асфальту та бездоріжжю кросівки вже трималися і зовні майже не було помітно весь цей кілометраж. Але для мене вони морально застаріли і я відправив їх в Україну, а собі натомість для бігу зимою купив Brooks Ghost 14 GTX, New Balance Fresh Foam 880v10 GTX та Saucony Peregrine ICE+ 3. Але коли стала нагода походити по Банфу (Канада, Альберта, година від Калгарі) де очікувалася вологість, дощ та навіть сніг то вирішив придбати ще раз цю модель собі і Олені. Знайшов їх за $105 пара (повна ціна $175 – La Sportiva Wildcat 2.0 GTX Trail Running Shoe – Men’s – Footwear), і це як на мене просто чудова ціна для таких багатофункціональних та довго живучих кросівок. І виглядали та відчувалися вони абсолютно ідентично тим, що я в них ходив роки тому. А це говорить про те, що модель настільки вдала і має такий сталий попит, що в ній абсолютно нічого не міняли. І мені це подобається.
Я власне дуже давно хотів спробувати цю модель, але аж до 4-ї версії всі кросівки від Hoka були занадто вузькими для мене в районі пальців. І це перша модель від виробника в якій моїй ступні комфортно.
Певні переживання були пов’язані з тим що у кросівок дуже товста підошва яка додає кілька сантиметрів зросту може поміняти всю механіку бігу. І я чув від деяких людей що їм довелося недовго звикати до кросівок саме тому що вони почувалися вищими у них. У мене ж нічого такого не було – одяг і одразу побіг.
Кросівки хоча і виглядають великими проте є одними з найлегших для щоденного бігу. Підошва м’яка і навіть розслаблює, тому швидко в них бігти це себе примушувати треба. І взагалі за відчуттями на нозі вони дуже схожі на New Balance Fresh Foam.
Мені по великому рахунку все подобається крім того що як я вже вище зазначив кросівки може занадто “розслаблені” і в них хочеться бігти все легше і повільніше :)
А враховуючи те що біг мені досі не дуже легко дається після операції на коліна ці кросівки були доречним придбанням про яке я не шкодую.
Чи варто і коли варто їх купувати? При будь-яких проблемах з колінами чи коли ви відчуваєте що вам треба м’якішу підошву, але при цьому не хочете збільшувати підйом підошви ці кросівки будуть правильним вибором. Для змагань, дистанцій 10 км і коротших, для не асфальтового покриття вибирати їх не варто.
Як я вже зауважив ці кросівки є заміною чудовим Newton Motion і заміна ця відбулася практично непомітно. Кросівки зберегли і зовнішню схожість і що головне – функціональну. Вони так само доволі легкі як для кросівок для щоденного бігу, дуже надійні, а вставки під носком так само стимулюють і винагороджують за кращу техніку бігу.
На мою думку це одні з найкращих кросівок для марафону для не професійних бігунів.
В цілому можна сказати що це просто оновлена версія. І серед недоліків щось крім зависокої ціни знайти навряд чи вдасться.
Перше що треба сказати це те що ця модель кросівок більше не випускається виробником, а шкода.
Взагалі кросівки Newton завдяки своїй високій ціні, незвичному вигляду та тому що багато зірок тріатлону бігає саме у них завжди приваблювали до себе увагу. Але що відлякувало багатьох любителів це абсолютно вірні відгуки про те що кросівки вимагають зміни техніки – завдяки спеціальним “подушкам”, або виступам на передній частини підошви бігати у них можна лише приземлюючись на носок стопи. Якщо ж забувати про це і приземлятися на п’яту то стопа не буде перекачаватися на носок як в інших кросівках, а буде просто зупинятися.
Так ось ця модель була перехідною між класичними кросівками і тими ж Newton Motion – подушечки в цій моделі виступають набагато менше і в них можна бігати навіть з не дуже хорошою технікою. І при цьому краща техніка виногороджується – почуття від бігу приємніші.
Отже характеристики:
Ціна: повна ціна складала $110, зараз іноді ще можна знайти на розпродажах залишки за $60. І я рекомендую їх за таку ціну купити.
Вага: 200 грамів.
Підошва: п’ята – 34.5 мм, носок 27.7 мм, підйом – 7 мм.
Синтетичний доволі щільний верх, але з тонким язичком.
Пласкі шнурки які не соваються і роблять кросівки ще менш помінтими на нозі.
Мені ці кросівки подобаються, у них є своя ніша і шкода що модель не стала популярною.
Підошва за відчуттями трохи жорстка, але нічого критичного і дискомфорту це не спричиняє. При цьому в кросівках добре відчуваєш дорогу, а підйом у 7 мм достатній щоб бігати довгі дистанції.
Ці кросівки не можна назвати швидкими, проте для щоденного бігу і змагань на пів-марафон і довше вони підійдуть добре.
Також мені дуже подобається що кросівки щільно сидять на стропі і при цьому пальцям відносно вільно, та і взагалі не відчутно щоб вони були вузькі.
До того ж ці кросівки це найкращий варіант спробувати і вирішити для себе чи хочете ви бігати у більш радикальних моделях Newton.
З недоліків я би назвав високу ціну, але як я вже сказав вище цю модель треба купувати на розпродажах.
І одразу уточнення – пост про бігові кросівки, не про кросівки взагалі. Бо в залежності від виду активності потрібна різна функціональність взуття що впливає на матеріали, форму та спосіб використання. Крім того сам біг теж можна поділити на групи (звісно групи кросівок) в залежності від дистанції, швидкості, покриття, погоди і так далі.
Отже мова буде переважно йти про бігові кросівки для довгих дистанцій для асфальтових доріг чи іншого твердого покриття. Це ті кросівки яких можна бігати щодня, в яких можна бігати довго і далеко і в яких при необхідності навіть іноді можна бігати швидше.
Також тут буде згадано далеко не всі моделі та технології, а лише ті які були найвпливовішими та продавалися найкраще.
New Balance Trackster, 1960. Взагалі до 60-х років спортом займалися у легких шкіряних туфлях – не було матеріалів які були б одночасно і легкі і достатньо міцні щоб витримувати навантаження. При цьому називалося усе взуття “спортивні туфлі” і за видами спорту майже не розрізнювалося. А це була перша модель яку було розроблено виключно для бігу. Це були шкіряні туфлі з гумовою підошвою які майже 10 років не знали конкуренції і вважалися ідеальним бігових взуттям краще якого вже ніхто нічого не придумає.
Onitsuka Tiger Marathon, 1967. Компанія Onitsuka володіє брендом Asics Tiger який згодом переназвали як Asics і під яким і продається спортивне взуття зараз. А на той час усіх вразили неймовірно легкі і синтетичні кросівки з Японії на які швидко перейшли бігуни що вигравали найбільші марафони. Вже в 1971-му року 60% бігунів згідно статистики бігали у цих кросівках.
Також в цих кросівках вперше з’явилися прошарки з різних матеріалів – м’яка гума ближче до стопи і жорстка на контактній поверхні.
До речі в США ці кросівки возила компанія Blue Ribbon Sports засновники якої у 1972-му році створили компанію Nike.
Nike Cortez, 1972. Перші кросівки які використовували гуму EVA (етил-вініл-ацетат, чи якось так) – пористий матеріал який поглинав частину ударів об землю. Власне матеріал було винайдено однією невеликою компанією яка зв’язала з відомою на той момент спортсменкою яка вже зв’язалася з засновниками Nike. Перші моделі було зроблено зі шкіри, а з 1976-го року відбувся перехід на синтетичний верх що зробило кросівки більш дихаючими та легшими.
Brooks Villanova, 1975. Перші кросівки де цілий прошарок було зроблено з EVA. В результаті їх було визнано найкомфортнішими біговими кросівками того року і усі інші виробники почали переходити на EVA.
New Balance 320, 1976. Взяли найкраще з Brooks Vaillanova і зробили ще трохи краще :)
Brooks Vantage, 1977. Перші кросівки з підтримкою підйому стопи.
New Balance W320, 1978. Перші кросівки розроблені спеціально для жінок – легші, вужчі, з тоншою підошвою.
New Balance 990, 1982. Вершина технічного досягнення на той момент, кросівки з безумною ціною (знову ж на той момент) в $100. Знамениті тим що досі успішно продаються і є найбільш популярними біговими кросівками за усі часи якщо міряти за кількістю проданих пар.
Brooks Chariot, 1982. Перші популярні бігові кросівки для людей з плоскостопістю. В підошві кросівок було зроблено спеціальну вставку з внутрішньої сторони стопи щоб не давати ступні “провалюватися”. Після цієї моделі кросівки почали ділити на 3 групи за типом стопи.
Nike Pegasus, 1983. Перші кросівки де для амортизації було використано прошарок повітря у підошві. Випускаються і сьогодні, але не та сама модель, а вже більше 30 разів оновлена.
Adidas Marathon Trainer, 1983. Перші кросівки які було розроблено для бігу не по асфальту (гравій, земля, каміння, коріння, пісок, сніг, тощо). Завдяки твердій підошві були дуже надійними. Але стали популярними ще й через те що в них можна було як тренуватися (вони добре переносили великий кілометраж) так і змагатися – кросівки легкі і добре захищали ноги від ударів об дорогу.
Onitsuka Tiger X-Caliber GT, 1984. Перші кросівки в підошві яких була пластина з жорсткого пластику щоб утримувати стопу в правильному положенні при контакті з дорогою.
Nike Sock Racer, 1985. Перші легкі безструктурні кросівки – підошва без прошарків, просто м’яка гума, верх – в один шар, без подушечок та жорстких елементів. Навіть шнурків не було. І до того ж їх треба було носити без шкарпеток.
Asics GT-II, 1986. Перші кросівки де у підошві було використано гелеві подушки (на фото вище це прошарок між білою гумою та п’ятою). З одного боку це дало можливість уникати травм людям не з ідеальною технікою, а з іншого спровокувало збільшення прошарків підошви та їх товщини до безумного рівня і провокувало людей бігати аби як. Хоча знову ж таки – масовість бігу почала зростати в тому числі завдяки подібним впровадженням.
Asics Gel Lite, 1987. Кросівки в які за мірками тих часів було напхано просто неймовірну кількість технологій: гелева подушка, підошва з шматків різної гуми, верх з великої кількості частин. І все це дуже легке і модне на вигляд.
Nike Air Max, 1989. Кросівки які не були видатними саме для бігу, але так усіх вразили зовнішнім виглядом що наступні 10 років виробники бігових кросівок мали вигадувати і додавати до моделей те що називається “свистульки та перділки” – абсолютно не функціональні прикраси.
Asics Gel Kayano Trainer, 1993. Верх безумства у додаванні прошарків, подушок, вставок та структурних елементів верху на кросівки. Після цієї популярної моделі навіть далекі від бігу люди побачили що “це вже занадто” і виробники кросівок почали потихеньку спрощувати свої моделі.
Brooks Adrenaline GTS, 1999. Кросівки для людей з плоскостопістю які і сьогодні є найпопулярнішими в своїй категорії. Але звісно вони вже пройшли безліч вдосконалень та модифікацій.
Vibram FiveFingers, 2004. Іронія в тому що початково це взуття було розроблено для водних видів спорту – щільно сидить на нозі, має мінімум матеріалу, гума підошви достатня лише для того щоб створювати хоч якесь зачеплення з мокрими поверхнями, швидко сохне… Але народ просто подурів, багато хто почав бігати, а ще більше людей (включно зі мною) і ходити в таких. Така неочікувана популярність примусила виробників розпочати новий тренд – мінімалістичні кросівки.
Всю цю істерію лише сильніше накрутили опубліковані того ж року книги і статті типу Born to Run де автори доводили що правильно бігати виключно босоніж бо так природно. При цьому вони майстерно ігнорували неприродність асфальту та бігу на довгі дистанції у високому темпі.
Nike Free, 2004. Кросівки які спочатку позиціонувалися як такі що тренують силу стопи, але на хвилі мінімалізації виробник швидко переорієнтував їх мінімалістичкі кросівки з компенсацією ударів для тренувань та змагань. Також варто зауважити що гума яка використовується на підошві цієї серії (Lunar) дуже близька (якщо не та сама) до тієї що використовується на колесах та гусеницях роботів що досліджували Місяць.
Nike+, 2006. Технологія за якою кросівки мають вбудований датчик (як правило в підошві) що в комбінації зі спортивним годинником чи смартфоном збирає дані про швидкість, дистанцію та каденс. Згодом і інші виробники впровадили подібні технології – Adidas Micoach та інші.
Newton Sir Isaac, 2007. Новостворена компанія вибрала цікаву стратегію – вони продавали свої кросівки на великих змаганнях з тріатлону і швидко набули собі популярності серед тріатлетів. А далі вже пересічні любителі почали цікавитися в чому це такому раніше не баченому бігає еліта і почали розкуповувати кросівки виробника.
Нововведенням були виступи (подушки) на підошві у передній частині стопи які примушували бігуна ступати на носок.
До речі Newton Motion на мою думку є найкращими кросівками для марафону.
Hoka One One Mafate, 2009. Нова компанія заснована колишніми працівниками Salomon одразу привернула увагу до своїх “максималістичних” кросівок – товстий/високий прошарок гуми підошви при надзвичайній вазі. Кросівки одразу стали популярними, особливо серед трейлових бігунів, а великі компанії впродовж пари років намагалися ігнорувати нового гравця бо вони щойно почали нові лінійки мінімалістичних кросівок. Тим не менше тренд переламати не вдалося і за якісь 2-3 роки кожен великий виробник бігових кросівок мав максималістичні моделі в своїй колекції.
До речі назва компанії читається як “хока оней оней” і з мови майорі перекладається як “політ над Землею”.
Saucony Kinvara, 2010. На хвилі популярності мінімалістичних кросівок Saucony створили модель в якій доволі товста підошва (у порівнянні з мінімалістичними звісно) комбінувалася з невеликою різницею висоти між носком і п’ятою. Модель одразу стала класикою і почала наступний тренд в бігових кросівках – підошви стали робити пласкішими і звичайні 10, а іноді і 14 мм різниці між носком і п’ятою почали зменшувати до 4-6 мм.
Сама модель стала піком мінімалізму – в цих кросівках відчуваєш усе. І хоча вони виглядають як більш-менш стандартні кросівки підошва в них лише захищає від бруду, а в іншому безжальна.
Altra Instinct, 2011. У мене є саме ця модель досі – https://blog.golovatyi.info/2014/11/16/altra-instinct/. Altra почала моду на так звані zero drop кросівки, тобто такі у яких різниця між носком та підошвою складала рівно 0 мм. Взагалі zero drop певний час було щось подібне до того що коїлося кілька років тому з бігом босоніж – статті та книги про те що це єдиний правильний і природній спосіб бігати… Проте у цієї моделі як і у інших моделей Altra є ще одна відмінність – у них дуже багато простору для пальців і вони ніколи не зтягуються до купи. Комусь це подобається (відчуття як наче носка на кросівках нема взагалі), комусь не дуже.
2012, Vibram програли в суді – ні, мінімалістичні кросівки не знижують імовірність бігових травм і не підсилюють стопи. Їх реклама була визнана неправдивою. Мінімалістичні кросівки це розвод і підходять лише тим хто має ідеальну техніку бігу, та і то не для марафонів.
Nike Flyknit Racer, 2012. Перші кросівки верх яких було зв’язано. Це дозволило прибрати зайві шари матеріалу на верху кросівка і зробити взуття легшим. І хоча технологію інші виробники не перейняли самі Nike мають кілька лінійок в’язаних кросівок. Також подобаються вони далеко не всім бігунам (мені, наприклад, вони не підійдуть через високий підйом стопи – я просто не зможу втиснути ногу в них), проте ті кому кросівки підходять в захваті від них.
Adidas Boost, 2013. Нарешті на зміну EVA прийшов новий матеріал для підошви – легший і більш пружній. У бігових магазинах можна було побачити стенди з гумою Boost та EVA і кинути на них металеві кульки щоб наочно переконатися наскільки сильніший відскок на новому матеріалі. Це дуже вразило публіку, кросівки стали хітом і багато людей почали бігати саме купивши цю модель.
New Balance Zante, 2016. Перші кросівки які до початку масового виробництва друкували на 3D прінтері (і перші моделі коштували по $400). Тепер виробники працюють над технологіями які дозволять робити підошви не просто з прошарків склеєної гуми, а матимуть різні рівні щільності та форми в залежності від функціональності. У мене є вже масова модель – https://blog.golovatyi.info/2015/12/03/new-balance-m1980-fresh-foam-zante/ і вони мені подобаються – м’яка, пружня гума підошви наче обережно обгортає ступню.
Кросівки дуже легкі і “агресивні”, очевидно націлені на швидкий біг. При цьому підошва доволі жорстка і тверда, це трохи неочикувано. Спочатку, через жорстку підошву здається що кросівки не гнучкі і є певне розчарування. Також не одразу приходить розуміння для чого потрібні “повітняні подушки” і що вони дають.
Проте з часом починаєш відчувати як воно усе працює. І суть подушок і кросівок взагалі в тому що після вело-етаму, коли ноги затекли і важко контролювати свою техніко ті подушки захищають ноги від гупань п’ятою по асфальту. Потім, коли розбіжишся і вже відчуаєш дорогу і можеш ставити стопу більш-менш правильно помічаєш як подушки пружинять і як жорсткість підошви допомагає замість поглинати енергію.
Також я дуже задоволений тим як кросівки працюють коли бігаєш без шкарпеток – мінімальні потертості. Для дистанцій 5-10 км працюють вони прекрасно.
Крім ціни я би відзначив те що в носку кросівки доволі тісні. А також те що їм має сенс використовувати лише на відносно коротких дистанціях і лише на тріатлонах. Якщо просто бігати то є кращі і доцільніші варіанти як для змагань (наприклад Adidas Hagio) так і легкі кросівки для щоденного бігу (наприклад Karhu Flow 3).
Повна ціна на момент написання цього посту – $90 (на момент випуску була $100), на розпродажах можна знайти за $75.
Призначення та характеристики
Кросівки для щоденного бігу з пом’якшеною підошвою.
Характеристики:
Вага 213 грамів
Товщина підошви: п’ятка – 27 мм, носок – 21 мм, підйом – 6 мм.
Підошва з цільного м’якого матеріалу захищеного від стирання тонким шаром стійкої резини.
М’яки товстий язичок та п’ятка, щільний м’який верх
Враження
Це кросівки для розслабленого нешвидкого бігу. В них можна долати довгі дистанції, але вони не відчуваються швидкими і не дадуть бігти занадто швидко. Унікальна комбінація м’якості підошви та верху з легкою вагою роблять ці кросівки дуже хорошим вибором для тих хто хоче попрацювати на правильною технікою постановки стопи (під’йом тут теж не надто великий), але при цьому не працює над швидкістю.
Повторюся ще раз що кросівки дуже м’які і комфортні і ідеально підходять для бігу після змагань коли треба відновлюватися, або медитативного бігу на довгі дистанції де темп не важить. В чомусь вони схожі на NIKE LUNAR TRAINER+, але ще комфортніші.
Якщо ці кросівки не використовувати для змагань чи інтервалів то пожалітися можна мабуть лише на те що вони дуже легко пропускають воду всередину через матеріал верху (а в нашій дощовій погоді це важливо) та те що вони занадто м’які і важко в них зосередитися на утримані темпу.
Кросівки для щоденного бігу з пом’якшеною підошвою.