Дуже довго я користувався для тріатлону дешевими і комфортними SH-TR31, навіть заносив їх до такого стану, що вони майже втратили форму (хоча повністю зберегли функціональність і ніде не порвалися за багато років). Головна проблема тим не менш – пластикова підошва яка не розподіляє навантаження на стопу рівномірно і по всій площі, а отже спричиняє так звані “гарячі точки”. Проявляються вони оніміння в зонах контакту з педалями, а потім і по всій стопі. І чим довша дистанція – ти довше біжиш зі ступнями яких не відчуваєш доки не почнуть відходити.
І ось SH-TR9 які мають карбонову підошву вирішують цю проблему. Карбон хоч і легкий, проте доволі жорсктий і виходить що давиш на педалі усією стопою. Звідти і ціна в $200 (мені вдалося купити за $100).
Проте не все так ідеально як хотілося. Ці туфлі, які я бачу на великій кількості любителів і професіоналів звичайно легші, але чомусь якісь вужчі і взагалі тиснуть на ступню і зверху, і з боків. І я не зміг їх хоч трохи розносити більше ніж за пів-року.
Таким чином оніміння усієї стопи з цим апгрейдом я замінив на оніміння певних частин стопи…
А в усьому іншому нарікань нема – легкі, жорсткі, зручно одягати та знімати на ходу, петля на п’ятці.
При ціні в $50 цей датчик пульсу підтримує як ANT+ так і Bluetooth протоколи і може бути під’єднаний до більше ніж одного присторю (наприклад годинника, велокомп’ютера та смартфону).
При вазі в 48 грамів та товщині в 12 мм про цей датчик можна забути. І сидить він доволі непогано, мені доводиться ремінь регулювати хіба що раз в місяць.
До ремня датчик кріпиться двома “кнопками” – просто, зручно і швидко. Більше того – я купив дуже дешевий ремінь від невідомого виробника і він теж працює як і рідний.
На собі датчик має діоди для кожного з протоколів якими радісно блимкає під час активації та підключення. Коли датчик не підключений і нема ніякої активності певний час то він сам вимикається.
Батарейку в ньому можна міняти, але я своїм вже більше року користуюся і поки що не довелося жодного разу.
Що стосується точності і надійності – тут нарікань особливих нема. Але треба враховувати, що іноді доведеться пострибати чи походити щоб датчик увімкнувся і ваш годинник зміг його побачити. У мене раз на пару місяців буває таке, що датчик або сам по собі вимикається постійно, або його не може знайти годинник. Але повторюся – це трапляється настільки не часто, що я до наступного разу повністю забуваю.
Як альтернативу датчику Garmin можна розглядати лише для бігу та вело – захисту від води TICKR не має.
Компанії які випускають цей продукт називаються RAD Sports, RAD Cycle Sports, Lifetime Cycling і так далі. При цьому вироби відризняються лише наклейкою з назвою виробника і мають абсолютно ідентичну ціну. До того ж ці виробники не мають власних сайтів і продають виключно через Amazon, Walmart та інші великі інтернет-магазини. А це говорить про те, що перед нам неліцензована копія яку хочуть продавати великі мережі, але при тому хочуть і себе унебезпечити.
Дуже коротко – це стіл який ставлять перед велосипедом під час тренування в приміщені. На столі можна розміщувати лептоп чи планшет, напої та їжу, рушники і так далі.
Цей стіл є копією Wahoo Kickr Indoor Cycling Desk, але коштує не $250, а $130. Крім власне ціни є ще кілька переваг та трошки недоліків.
Першим недоліком я назву те, що дизайн продукту явно крадений. І воно як би наче і нічого, головне що дешево. Але Wahoo в даному випадку вклалися в розробку і не мають з вдалого дизайну того прибутку який би могли мати. В цілому це робить розробки та випробування подібних продуктів не привабливим довготерміново, що погано і для покупців.
Якісь матеріалів та збірки дуже хороша – за рік використання я не маю ніяких нарікань.
Також столик має два заглиблення для пляшок з водою чого нема у оригінального продукту. Лише за те, що пляшки вже просто так не перевернеш я би все ж таки радив цю версію, а не більш дорогий оригінал.
Крім того колісчатка, хоча вони і менші і очевидно гіршої якості можуть повертатися у бік (чого не вміє оригінал) та їх можна блокувати (чого у оригінала теж нема).
Якщо ви користуєтеся вентилятором Wahoo Kickr Headwind то з оригінальним продуктом він вдало поєднується – передні ніжки якраз достатньої висоти щоб їх поставити попереду дужки з колесами. А ось у цієї копії виходить так, що цей вентилятор можна ставити лише в менш зручні позиції.
Вже майже рік як я користуюся цими педалями і мабуть вже час про них написати.
Ці педалі вимірюють потужність докладених зусиль і є наступним кроком у тренуванні – що я можу, які ставити цілі і як відстежувати прогрес.
При повній ціні в $650 (я свої купив зі знижкою за $610) вони виглядають більш привабливими за Garmin Vector, що коштують $900. Також варто зауважити, що це ціна за 2 педалі (звідки і DUO в назві), але можна взяти і одну ліву (друга буде апроксимована) за $350.
У порівнянні з вимірювачами які ставлять на нижній брекет або на шатун педалі цей варіант є більше привабливим через те, що педалі дуже легко переставляти з велосипеда на велосипед.
Механізм замків у педалей Look Keo, а отже їх можна використовувати практично з усіма велотуфлями.
Я свої педалі за порадою тренера в комбінації з тренажером Wahoo Fitness KICKR SNAP використовую так: навантаження Zwift знімає з педалей, а встановлює потрібне на тренажері. Сенс в тому, що педелі дають більш достовірний результат.
Що стосується зручності то мушу сказати вони не ідеальні – коли зупиняєшся педалі стають під таким кутом, що далеко не завжди мені вдається влучити в них з першого разу. В цьому плані вони програють одностороннім Shimano Dura-Ace 9100, Look Cycle Keo Blade 2 CR так само як і двостороннім Speedplay Zero та Shimano PD-520.
Педалі заряджаються за допомогою двох кабелів які за допомогою магнитів сідають у гнізда на самих педалях. Одного заряду вистачає здається на 50 годин, а самих повних циклів заряду має бути як мінімум 50 щоб помітити деградацію батарей. Іншими словами більшості людей їх вистачить ледь не на 10 років.
Перед кожною поїздкою педалі рекомендується калібрувати. Для цього їх виставляють у нейтральне положення і за допомогою додатку на смартфоні під’єднуються та виконують операцію. Все це триває як правило не довше 30 секунд.
В цілому покупкую я дуже задоволений і думаю що зробив правильний вибір.
Пару років я був зацікавився циклокросом, приймав участь в змаганнях і серед іншого почав краще розуміти, що саме з обладнання мені хочеться. Звісно в першу чергу було б варто оновити якось свій BMC Crossmachine CXA01 – велосипед надзвичайно надійний, але важкий як танк. Проте оновлення велосипеду то дорого і я і досі не певен, що буду серйозно займатися циклокросом і далі.
А ось туфлі які були б легші, в яких би було ефективніше педалювати і бігати – ось це я з задоволенням придбав як лише побачив їх на розпродажі. Після невдалих Shimano SH-M162 я продовжував користуватися старими Specialized Sport Mountain Shoes аж доки не придбав цю модель.
Повна ціна цієї моделі складає $200, але я зміг свою пару купити за $80, що просто неймовірно.
Така ціна обумовлена карбоновою підошвою – з нею туфлі з легші, але при цьому тиск рівномірно розподіляється по всій поверхні стопи. Перевагу карборонової підошви буде відчутно одразу будь-кому хто достатньо катається на байку. Перше – це ефективність як я вже сказав, друге – відсутність, або скоріше зменшення так званих гарячих плям. Тобто нема такого особливого роздратування лише певних місць на стопі (як правило зони безпосередньо на педалі). І третє – такі туфлі легші. Що для важких гірстьки вело-туфель буде дуже значним покращенням.
Чому я не взяв саму топову модель (тобто SH-XC9)? Саме з тієї ж причини що і вище – карбон там жорсткіший. Тобто він з одного боку працює ефективніше. Але бігати у таких туфлях не можна було б – той карбон практично не гнеться. А оскільки в циклокросі треба іноді бігати з велосипедом на собі то якраз ось ця модель і є найкращим компромісом.
Щодо зручності скажу, що туфлі назвичайно комфортні і звикати до них не довелося. Також система замків працює ефективно – на нозі туфлі почуваються навіть занадто вільно, але при цьому не зсовуються навіть при бігові.
Замість писати про набір характеристик та інші показники я краще порівняю цей вело-тренажер з тим, що давно вже ним користуюся, а саме з Wahoo Fitness KICKR SNAP.
Перше, що треба одразу пояснити – це ціна: KICKR Snap коштує $600, в той час як KICKR – $1200. Звісно свої я купив зі знижками, але все одно пропорції цін зберігаються. Той що дешевший то мій повсякденний на якому я кручу свій Felt B16. А той що дорожчий і новіший – то на ньому Оленка крутить на BMC SLR01.
І власне головне питання в тому, що ж робить ціну вдвічі вищою і чи варто воно того. Я почав користуватися цим тренажером через те що здав свій TT-велосипед у майстерню для обслуговування і перевіс на шосейник.
Перше – KICKR є так званим тренажером з прямим приводом. Тобто заднє колесо знімається, велосипед монтується на станок і цепка безпосередньо крутить зірочки на станку. Цим досягається те, що не стирається шина і навантаження не залежить від шини та того наскільки сильно накачане колесо. Ну і результати точніші – виробник говорить про плюс/мінус 2% точності у вимірюванні потужності.
До того ж на тринажері є двигун який емулює гірки як вгору, так і вниз – “крутить” за тебе поки несешся з гірки. І відносно велике та доволі важке колесо з грузом роблять поїздку в цілому більш реалістичною.
Також така конструкція роблять цей тренажер надзвичайно тихим. Звісно від нього шум є, але він тихіший ніж цепка, педалі та сам велосипедист. Тож його можна сміливо використовувати навіть у квартирах де зі звукоізоляцією не надто добре. Лише підстелити килимок і все буде чудово.
На тренажері можна поміняти касету, налаштувати дуже легко на колеса іншого розміру та монтувати велосипеди як зі звичайною так і thru віссю.
Для когось буде важливо те, що цей тренажер може емулювати навантаження до 2000 ватт (а новий аж до 2200).
Підключення до велокомп’ютера, спотривного годинника чи лептопа/планшета відбувається як через Bluetooth так і ANT+. Більше того – тренажер вміє працювати без живлення від розетки, тобто на тій енергії яку генерує велосипедист. Але тоді звісно імітація спуску з гірки не працює.
Це все були плюси. Тепер про мінуси.
Та сама можливість використовувати будь-яку касету (насправді ні) стане проблемою коли треба швидко перемикатися між велосипедами – у KICKR Snap просто одним винтом регулюєш прилягання валику супротиву.
Вага помітно більша. І хоча це робить поїздки більш реалістичними для деяких людей просто переміщувати тренажер може бути проблемою.
Нейтральне. Тренажер як і старіші моделі треба час від часу калібрувати. Це виправили у моделі від 2020-го року (версія 5). І хоча це не є особливо складною процедурою треба про це пам’ятати – не можна просто сісти і їхати.
Так як же власне відповісти на питання про те чи варто брати KICKR замість KICKR Snap? На мою думку якщо сума для вас є не підйомною то не варто. Не дивлячись на всі переваги у точності та можливості використовувати більш різноманітний парк велосипедів – не дивлячись на все це можна успішно проводити тренування та поїздки в Zwift і на KICKR Snap (що я роблю вже кілька років), і навіть на дешевшому тренажері.
Так, дійсно є певен вищий рівень комфорту в цілому і лише через це, або якщо для вас точність вимірювання важить дуже багато варто брати дорожчу модель.
Я вже писав колись про інший монітор серцебиття від цього виробника – Scosche RHYTHM+ Armband Heartrate Monitor. І власне після того як я тією іншою версію почав користуватися і зрозумів, що вона мені зручніша за те, що на той момент було у Garmin вирішив спробувати і цю модель.
Головна відмінність – цей монітор вміє міряти пульс у воді. Тобто в ньому можна плавати. Звісно у воді він не може передавати дані на годинник, але цю проблему вирішено накопиченням даних і передачою їх згодом, коли з’єднання буде встановлено.
Купив я цю модель Олені і вона їй так сподобалася, що в ній тренується не лише на плаванні, але і на вело і на бігових тренуваннях.
Повна ціна складає $100 і я не бачив будь-яких знижок за останні пару років. Свій я купив з $70 просто використавши бонуси, що їх зібрав на Clever Training іншими покупками.
Згодом купив і собі таку саму і можу сказати, що все зроблено якісно, розумно і зручно.
Недолік – для зарядки потрібен трошки інший кабель (кредл тут іншої форми ніж у молодшої моделі), що зроблено навмисно.
Заряду вистачає на кілька годин, у мене ніколи з цим проблем не було. Але треба не забувати заряджати після пари-трійки тренувань. Я, щоб не було непередбачуваних неприємностей заряджаю просто після кожного тренування.
Коли у мене з’явився новий і безумно дорогий велосипед BMC SLR01 Teammachine DISC то я одразу ж подумав про те як би його безпечніше лишати на роботі (коли катався на роботу і з роботи на ньому). І хоча у нас там спеціальна парковка для велосипедів доступ до якої лише за карткою – все одна додатковий захист не завадить.
Інша причина придбати більший/дорожчий/надійніший замок – транспортування. Ми свої велосипеди возимо за допомогою река Thule T2 XT Pro. І хоча в ньому є вбудований кабель і простенький замок він, проте, не дає достатнього захисту як на мене – кабель можна перекусити, або, що реальніше, відкрити замок. До того ж нічого не вбереже якщо крадій захоче зняти колесо яке не замкнуте.
Ну і от вибираючи по співвідношенню ціни та надійності я і обрав саме цю модель. Сама дужка у формі літери U вимагає використання дискової пили щоб її зламати. До того ж в комплекті йде підсилений кабель яким можна захистити і раму і інше колесо.
Найслабше місце – це мабуть ключ. Він виглядає просто, але огляди стверджують, що його не так легко відкрити.
Взагалі якщо виходити з того, що замок має ускладнити крадіжку та примусити злодія перемкнути увагу на інші велосипеди – то цей замок просто один з найкращих виборів. Якщо ж ви свій дорогий велосипед збираєтеся надовго лишати у небезпечному місці то обирайте замок з повноцінним цепом. Ось на цьому відео показано як за допомогою спеціальних інструментів досвічена людина може відкрити подібний замок (проте сам він каже, що замок досить хороший):
При вазі в майже 1.3 кг це не той замок який ви захочете возити з собою на швидкому/легкому велосипеді. Натомість лишайте його на роботі і лише возіть ключі.
В комплекті йде 4 ключі (один з них з крихітним ліхтариком) та кріплення на раму, або на стіну в яке можна фіксувати замок.
Вже майже рік як я продав свій такий рідний Cervelo R3 і придбав собі надзвичайно понтовий BMC SLR01 Teammachine DISC. Велосипед просто фантастичний! Швидкий, легкий, агресивний… Характеристики перелічувати не буду, можете їх глянути на сайті виробника – https://us-en.bmc-switzerland.com/teammachine-slr01-disc-one-302022.html.
Чому новий велосипед?
Або що не так було зі старим? Насправді нічого крім того, що він був… старим. З того часу як я його купив і потім оновлював відбулося багато різної значущості змін в технологіях які в сумі накопичилися у доволі солідну перевагу нових велосипедів зі старими (навіть найкращими моделями).
Крім того мені захотілося поміняти зручний (геометрія та матеріали) велосипед на швидкий. І ось я пішов в магазин тестувати…
Власне спочатку ми з Оленою погодилися, що бюджет не має значно перевищувати $5000. Такі велосипеди я і почав тестувати – Pinarelo Dogma, Focuz Izalko та інші подібні моделі. Але на мій подив різниці чи не було відчутно взагалі, чи вона була настільки маленька, що я не розумів для чого б мені за це платити.
Коли я сказав консультанту про ці свої враження він мені відповів – хоче відчути різницю? Зараз. І привів ось цей BMC. Я глянув на цінник і злякався. Олена подивилася і сказала – якщо тобі сподобається то бери, я лише за.
Тоді консультант запропонував видати такий і їй щоб спробувала. Олена сказала, що не думає міняти свій Scott CR1, але консультант таки її вмовив. І ось ми поїхали вдвох – довгий плаский відрізок щоб прискоритися, кілометрова крута гірка щоб оцінити як вел їде в гору, спуск назад щоб оцінити керування та гальма.
Коротше повернулися ми в магазин і Олена з порогу – я хочу собі такий! Ось так їх у нас стало два :)
На світлині модель з компонентами від SRAM, моя модель має такого ж класу компоненти від Shimano.
Рама та виделка
Велосипеди розрізняються багато чим, але два параметри які роблять дорогі велосипеди більш призначеними для спринту чи гірських етапів – це геометрія рами та склад карбону.
Ці наші нові велосипеди мають таку геометрію, що додавання зусилля на педалі одразу перетворюється у збільшення швидкості – велосипед буквально вистрибує з під тебе. Також цьому додає більш жорсткий матеріал рами. Мінусом проте є те, що у порівнянні з м’якішим карбоном мого попереднього Cervelo R3 та більш “розслабленою” геометрією на цій рамі складно буде їхати розслаблено супер-довгі дистанції. Велосипед буквально спонукає прискорюватися.
А жорсткий матеріал хоча і передає енергію ефективніше проте і не гасить мікровібрації від нерівнострей дороги. І у підсумку втослюєшся на ньому трошки більше.
Але усе вище сказане має сенс лише для довгих, частих і швидких поїздок. Для тих хто катається лише пару років різниця може бути не помітна взагалі.
У BMC до речі є такий точно велосипед у модифікації SLR02 – різниця лише у складі карбону рами і ціна нижча на $2000.
Di2
Друга велика складова у ціні – система електронного перемикання передач Di2. Це рішення від Shimano існує вже кілька років і є доволі поширеним для велосипедів вищого цінового діапазону. У конкурентів SRAM та Campagnolo теж є свої подібні системи.
Я собі особливо ніколи нічого такого не хотів. І справді – яка різниця чи ти перемикаєш кабелем приєднаним до важеля, чи за тебе перемикає маленький моторчик за сигналом того ж таки важеля?
А виявилося, що це насправді дуже зручно і додає задоволення від поїздки. По-перше, перемикати передачі тепер легше – достатньо легкого торкання. По-друге, воно здійснюється більш плавно. Та, по-третє, перемикання є більш точним – нема довгого кабелю який вібрує під час руху та ще й розтягується з часом.
Також всю цю систему можна налаштувати зі смартфону чи комп’ютера – як швидко відбувається перемикання, в якому порядку і таке інше.
Ще на ручках є додаткові кнопки зверху (під великі пальці) які можна запрограмувати на певні дії. У мене вони дозволяють перемикатися між екранами вело-комп’ютера без того щоб відривати руки від керма.
Що стосується батареї то її заряду вистачає на кілька місяців. Роз’єм для зарядки у нас розташовано на рамі.
Гідравлічні гальма
Ще одне значне покращення – гідравлічні гальма. Тобто вони не просто металеві диски на колесах (зменшена версія того що на сучасних мотоциклах), але і гальмування здійснюється не за допомогою кабелю як у дешевших моделях, а через залиту в систему рідину (густа олія).
Перевага саме гідравлічних гальм в тому, що зусилля яке докладаєш прямо пропорційне силі гальмування. В той час як у звичайних механічних залежність скоріше експоненційна.
І у порівнянні з гальмами на ободі ці гальма більш безпечні, не затираються, працюють так само коли мокрі, не пошкоджують колесу і так далі. Але саме надійність та кращий контроль найбільше помітні і не лише роблять гальмування більш передбачуваним та контрольованим, але і додають упевненості та спокою на високій швидкості та крутих спусках.
У порівнянні з традиційними (на момент покупки) гальма на моєму Felt B16 практично відсутні.
Наскрізна вісь
Throug axel, або наскрізна вісь є доволі новим трендом в сучасних велосипедах. Доволі багато моделей досі мають вісь яку можна легко і швидко розкрутити руками щоб демонтувати колесу.
Для подібної ж системи потрібен інструмент. Але є і переваги: колесо не можна посадити не точно, легша вага і захищеність від “самостійного” розкручування.
Я досі ще не певен чи подобається мені така система, чи для мене важливо щоб я між швидше зняти і одягти колесо. Проте визнаю, що з традиційною віссю встановити колесо не надто точно дуже легко.
Широкі колеса
А вірніше шини. А ще вірніше – колеса під ширші шини.
Наші байки мають колеса зі встановленими 25 мм шинами. Це доволі широкі шини якщо порівнювати з тим що було в тренді 5-8 років тому коли навіть 23 мм виглядали як іноді занадто широкі для серйозних велосипедистів.
Але зараз тенденція змінилася на те щоб обід та шина більш плавно переходили одне в інше, що добре впливає на аеродинаміку, а отже швидкість. І з ширшими шинами досягти цього легше.
До того ж ширші шини додають комфорту і тому не зважаючи на те, що я написав вище про жорсткий карбон рами цей негативний ефект суттєво згладжується саме ширшими шинами. Мені подобається одним словом.
Виправданість покупки
Власне про технічні характеристики можна писати ще дуже довго і кожну з них окремо вихваляти, але питання таки лишиться – чи вартий цей велосипед своїх грошей і чи має ця покупка сенс для нас.
Скажу так – ціна виправдана і відповідає подібним моделям від інших виробників. І я не бачу щоб вона суттєво знижувалася за останній рік.
А чи дійсно потрібен мені цей велосипед – ні. Я не настільки сильний велосипедист щоб використовувати його по максимуму. До того ж є багато професійних спортсменів хто щось виграє на не таких дорогих моделях.
Але з іншого боку – яке задоволення на ньому кататися і знати про те, що єдиним стримуючим фактором є я сам, а не якісь технології. Тому так – ця покупка абсолютно виправдана в той же час і я щоразу як кидаю погляд на свій вел почуваю щось тепле і приємне в душі ;)
