Позначка: Спортивне обладнання – Велосипед

Rouvy – достойна альтернатива Zwift

Rouvy є ще однією програмою віртуальної вело-реальності до якої можна підключити розумний тренажер та інші датчики і кататися у віртуальному світі самому, чи з іншими людьми (про Zwift тут – Zwift – віртуальні вело-поїздки). Проте відмінностей достатньо щоб принаймні перелічити найбільш важливі з них.

Але спочатку – для чого варто переходити на Rouvy взагалі? Для мене вирішувальним фактором стала ціна. Ми вдвох з Оленою мали би платити більше ніж $25 за кожного за місяць після чергового підвищення цін. І якщо для себе я міг би якось виправдати таку ціну зі своїми 2-3 тренуваннями на тиждень, але для Олени яка катається добре якщо раз на місяць це вже занадто.

А Rouvy пропонує план для двох людей за $200 за рік, що виходить на $400 дешевше на рік якщо порівнювати з Zwift. Ну і плюс постійне бажання спробувати якісь альтернативи.

Не буду перелічувати усі відмінності, тим більше, що деякими можливостями я не планую користуватися (наприклад груповими поїздками чи змаганнями), а отже лише те, що особливо помітно для мене:

  • Головна відмінність яку усі помітять – якість відео. Якщо Zwift це як комп’ютерна гра з нормальною для 2000-них графікою, то Rouvy використовує відео з реальних камер на реальних трасах. Відео доведеться викачувати окремо, при цьому можна вибрати якість. Я знайшов чиюсь поїздку навколо Києва і там покатався теж.
  • Інтерфейс Rouvy виглядає складнішим, має більше елементів та в цілому менш логічний.
  • Екран поїздки Rouvy містить значно менше елементів. Я катаюся у структурованих тренуваннях і в Zwift їх показано більше компактно, але і більш інформативно.
  • Підтримка пристроїв. Теоретично Rouvy має працювати з усім тим з чим працює і Zwift, але на практиці мої педалі Assioma Favero DUO спричиняли постійні проблеми, час від часу втрачали з’єднання і я ніяк не міг досягти 100% ефективності. Більше того – з часом ставало все гірше і гірше. Довелося перемикнутися на станок (у мене Tacx Neo 2T як джерело вимірювання зусиль).
  • Інтеграція з Garmin Connect, Training Peaks та Strava – все працює як і в Zwift.

Поки що на цьому все, буду оновлювати пост як з’являться нові деталі варті щоб їх згадати.

У підсумку моя думка така, що Rouvy має певні переваги, але в цілому менш “вилизана” платформа у порівнянні з Zwift. Враховуючи ціну перехід цілком виправданий і сподіваюся, що платформа буде і далі покращуватися.

Profile Design Race+ Armrest Kit

На моєму велосипеді для триатлону (BMC Timemachine 01) передвстановлені “ріжки” (тобто аеро-динамічний лежак) від Profile Design, але підставки під руки різняться від цих про які зараз пишу.

Ось такі підставки йдуть на велосипедах BMC Timemachine у стандартній поставці

На світлині вище видно, що підставки доволі широкі. Також подушки на них доволі м’які (схожі на піну з пам’яттю). І такі підставки насправді дуже добре підходять для того щоб почати з них.

Але з часом мені стало не подобатися, що подушки на підставках просякають вологою, а ще те, що руки не фіксуються на підставках ніяк. Тому і вирішив спробувати вужчі підставки від того ж виробника.

При повній ціні в $72 (я знайшов купон на знижку і купив за $61) маємо пластикові (оригінальні металеві) значно вужчі підставки та подушки з якоїсь м’якої гуми. Але матеріал не такий, що в ньому може назбируватися рідина взагалі.

Встановити їх було надзвичайно легко. І перший раз коли я їх використовував (на станку у приміщені) то подумав, що мабуть маю їх розвернути під кутом. Але вже під час другого тренування зрозумів, що мені зручно коли підставки ці встановлені рівно в ту саму позицію, що й оригінальні.

І в цілому ці підставки не лише надійніше тримають руки в позиції, але і виявилися більш комфортними. Тому це простий апгрейд велосипеда який я можу порадити.

На сайті виробника – https://profile-design.com/products/race-armrest-kit-1.

Bike Box Alan

Після того як мені авіакомпанія поламала велосипед під час перевезення (це сталося коли ми летіли з IronMan 70.3 Boulder додому) крім заміни власне велосипеда постало питання вибору жорсткого чохла. Бо Sciconsports Aerocomfort звісно класний і ним багато хто користується, але якщо чохол не жорсткий то поламана рама питання не “якщо”, а “коли” – в цьому на жаль я переконався сам.

Вибирати серед жорстких вело-чохлів є з чого, хочу вибір тут набагато менший. А ціні значно більші. І у більшості чохлів мені не подобалося те, що треба було знімати не лише колеса та сідло, але часто і руль. Цього робити я не хочу – не певен, що зберу все як треба і що не пошкоджу щось коли буду збирати та розбирати.

Власне тому і зупинися на чохлі Bike Box британського виробництва. В нього можна покласти вел лише знявши колеса (я додатково знімаю задній дерейлер).

Трошки про ціну. Сам бокс коштує 570 євро, але як я вже сказав виготовляють їх в Британії, а отже є ще пересилка. Пересилка коштує ще 270 євро. Отже маємо $1100 на момент написання. Це дорого, але близько до цін інших жорстких кейсів які можна порівнювати. Скажімо Thule для якого треба знімати руль коштує $1000 та плюс ще за доставку пару сотень – Thule RoundTrip Transition | Thule | United States.

Вкладати велосипед дуже просто насправді. Спочатку кріпимо заднє колесо петлями з липучками, кладемо прошарок м’якого метеріалу (в комплекті), зверху раму яку теж фіксуємо петлями. На іншу сторону коробки фіксуємо переднє колесо, ще прошарок матеріалу, закриваємо.

Сам чохол має кілька замків з трьох сторін і петель на них на які я чепляв маленькі замочки та карабінчики. Але народ буває кабельними стяжками фіксує. Проте це таке собі рішення – догляд в аеропорті їх розріже і потім не буде чим з’єднати знову.

Суттєвим і єдиним мабуть мінусом є вага цього чохла. Якщо у напів-м’який я клав не лише велосипед, але і усе спортивне обладнання для старту (гідро-костюм, вело-туфлі та шолом, кросівки, пляшки, харчування, тощо), то зараз лише сам велосипед все додає стільки ваги, що навіть аж трошки перевищує. Тому на IronMan 70.3 Indian Wells куди я вперше літав з цим кейсом я віз спортивні речі в окремій валізі.

Кейс до того ж немає ручок на боках, а отже покласти його на смугу транспортера чи в багажник машини може стати певною задачею. Проте сам він рухається доволі легко, колеса та і сам корпус виглядають надійно.

Коли з’являться додаткові враження можливо щось ще додам сюди, а поки маю певний спокій, що велосипед не буде знову поламано вантажниками в аеропорту.

Сайт виробника – https://bikeboxalan.com/.

Wahoo TICKR X Heart Rate Monitor

Доволі тривалий час я користувався датчиком серцебиття від Garmin (Garmin HRM-Tri) щоб лишатися в екосистемі одного виробника. Та і до того ж їх точність та набір характеристик роблять саме модель від Garmin такою, що її рекомендують найчастіше. Але була одна проблема – із заміною батарейки (для чого було треба розкручувати корпус на чотирьох гвинтах) поступово втрачалася ізольованість від води і в якийсь момент датчик просто припиняв працювати. У мене так власне зламалися 2 датчики від Garmin після буквально двох замін батарей у кожному.

І як я з’ясував це доволі типова проблема яка була не лише у мене. Тому і вирішив спробувати аналогічний продукт від Wahoo. За ціну в $80 (на сайті виробника – TICKR X Chest Heart Rate Monitor and Workout Tracker | Wahoo Fitness) маємо датчик з яким можна так само плавати і який має динаміку бігу як і найдорожча модель від Garmin.

До того я вже доволі довго користувався (в основному на велотренажері) датчиком Wahoo TICKR Heart Rate Monitor і з подивом побачив, що ця модель має не сумісний ремінь. Ну та зрозуміло – виробник хоче щоб компоненти купували окремо. Ну таке.

Що стосується комфорту – мені навіть трошки більше подобається ніж Garmin, якось менш помітний і про нього легше забути. До того ж батарейку заміняти дійсно значно легше і порушити водонепроникність не так легко. А враховуючи помітно нижчу ціну можу порадити саме цю альтернативо для триатлону чи плавання.

Muc-Off Pressure Washer

Відомий бренд який виготовляє велосипедну та мотоциклетну продукцію як сілант (наприклад як Muc-Off Ultimate Tubeless Setup Kit), засоби для миття і таке інше відносно недавно створив цей новий продукт який призначення для миття велосипедів та мотоциклів під правильним тиском.

Яка власне проблема помити велосипед спитає більшість. І в цілому так – достатньо відра мильної води, щіток/ганчірок, чистої води, чим протерти і змастити. Але це доволі муторно і не все вдається відмити, або треба забагато час і зусиль витрачати. А враховуючи, що велосипед правильно мити одразу як привезеш його додому у бруді це ще і важко іноді.

Також можна використовувати мийні прилади які дають струмінь води під тиском. Але і тут проблема – тиск в тих приладах зазвичай занадто високий і вода може потрапити туди де її не має бути і інакше як під високим тиском вона в ті місця не потрапляє.

Ось ці проблеми (простота, швидкість, зручність) і вирішує даний прилад. Його дуже легко зібрати. В комплекті йде пляшка з якої створюється щільна піна яка чудово відмиває уже що налипло і присохло. І це теж зручність додаткова – не треба намилювати окремо.

А після того як велосипед посидить в піні кілька хвилин просто знімаєш пляшку з миючим засобом, одягаєш насадку для велосипеда чи мотоцикла і так само просто і швидко все змиваєш.

Коротше я задоволений. Купив собі бандл вело/мото в якому були крім приладу та двох насадок ще 2 пляшки миючого засобу, засіб для чищення цепки та зірочок, мастило для цепки, засіб для полірування рами та рушники. Повна ціна усього набору – $320, що вже хороша ціна на мою думку. Але я ще й купив на святковому розпродажу на $260.

На сайті виробника – Pressure Washer Bicycle Bundle | Muc-Off USA.

Garmin Tacx Neo 2T Smart Trainer

Вело-тренажери “прямого приводу” – тобто в ньому велосипед без заднього колеса фіксується, і відповідно цепка одягається на касету на тренажері. Ця модель є однією з найбільш популярних разом з Wahoo KICKR Smart Power Trainer (який у мене теж є і на якому встановлено велосипед Олени). І саме з ним я далі порівняю деякі характеристики:

  • Ціна – $1400 (звісно я купив дешевше за акцією), у Wahoo – $1200. Але Wahoo йде з касетою Shimano Ultegra в той час як для Tacx доведеться її докупати.
  • Вага і конструкція – обидва важать близько 21 кг і обидва дуже просто складаються і розбирають без інструментів. Але при цьому мені Tacx здається значно простішим.
  • Супротив – ці тренажери дуже різні. У Wahoo є важке колесо яке і регулює супротив, а у Tacx супротив регулюється магнітами. Але при цьому рівень шуму у обох надзвичайно низький. Хоча заміри показують, що Tacx трохи тихіший, і це найкраще помітно на низькій швидкості.
  • Точність – обидва тренажери обіцяють 2% відхилення, тести віддають невелику перевагу Tacx.
  • Підключення – обидва тренажери підтримують протоколи ANT+ та Bluetooth. Але Tacx ще й вміє працювати без електрики – він може живитися енергією наданою велосипедистом (деякі функції при цьому стають недоступні). Також Tacx може підключатися до кількох пристроїв одночасно (щоб наприклад показувати дані на кількох екранах).
  • Симуляція поверхні – Tacx вміє симулювати скажімо бруківку чи дерев’яний міст (коли ви наприклад катаєтеся у віртуальному світі як Zwift.
  • Калібрування – Tacx його не вимагає взагалі.

Як заміна моєму попередньому тренажеру Wahoo Fitness KICKR SNAP дуже вдала і я абсолютно задоволений. Мабуть єдине побажання це щоб в комплекті йшла касета на вибір (бо мені потрібна SRAM), але то таке. Якщо ж радити між Wahoo та цим тренажером то відсутність необхідності калібрувати дуже спрощує життя. Але за великим рахунком вони обидва класні і тому мабуть варто дивитися на ціну та власні вподобання.

На сайті виробника – Tacx Neo 2T Smart Trainer | Indoor Bike Trainer | Garmin.

Muc-Off Ultimate Tubeless Setup Kit

Я власне доволі давно хотів спробувати безтрубкови камери на велосипеді, а тут пробої на моєму BMC Timemachine почали натякати ще сильніше – варто спробувати. І нарешті коли на сайті Muc-Off була знижка на деякі товари серед яких був і набір для перетворення колес на безтрубкові тут я вже не стримався.

Треба сказати, що на велосипеді встановлені “готові до безтрубковості” колеса. Тобто варто лише було докупити шини які підтримують цю технологію. Мій вибір зупинився завдяки рекомендаціям на Grand Prix 5000 S TR.

Сам процес надзвичайно простий і мені вдалося майже вірно все зробити з першого разу:

  • знімаємо трубки і камери
  • клеїмо спеціальну смужку – мені цього робити було не треба, бо вона вже була наклеєна. Але якщо треба то в наборі є.
  • ставимо клапани – в наборі є, але я докупив собі спеціально Tubeless Valves V2 | Tubeless Range на “глибокі” колеса бо в мене профіль 80 мм.
  • Одягаємо нову шину… ось тут було важко – це і довго, і не просто, і багато зусиль треба докладати. Але подужав.
  • Заливаємо половину пакета герметика.
  • Все.

Працює це так – герметик знаходиться всередині у рідкому вигляді (для шосейного велосипеда і 25мм шин це від 60 до 80 мл), а у випадку пробою під тиском починає вилітати у отвір і швидко твердіє перетворюючись на щось типу гуми. Зовсім дрібні пробої можна навіть не помітити.

До того ж такі колеса треба накачувати не так сильно як ті що з трубкою (я замість 90 psi роблю 80 зараз), а це додає комфорту.

Звісно не обійшлося без проблем пов’язаних з кривими руками – у одному колесі коли випускав повітря трошки герметика застигло у клапані і від до кінця не закривався. Колесо доволі швидко втрачало тиск, а я навіть подумав, що десь його пробив так, що воно не герметизується. Але потім розібрався, почистив клапан і усе стало добре.

У підсумку за $32 (повна ціна – $63) я надзвичайно задоволений.

На сайті виробника – Ultimate Tubeless Setup Kit | Muc-Off USA.

Sciconsports Aerocomfort 3.0 TSA Triathlon Bike Travel Bag

Я вже кілька разів возив свій BMC Timemachine 01 Disc на змагання у цьому чохлі і мені є що сказати.

Почнемо з ціни. На сайті повна ціна вказана у $900, але я ніколи не бачив щоб у них не було знижки. Тож в реальності повна ціна скоріше $630. Але навіть з тим можна знайти скидки – і я купив цей чохол за $540. У порівнянні з подібними моделями інших виробників це не дорого насправді.

При вазі у 11.5 кг це ще й легкий чохол і в нього можна напхати доволі багато додаткових речей і не перевищити ліміти авіакомпаній. Я, наприклад, крім велосипеда з колесами, педалей, інструментів ще кладу в нього гідро-костюм, вело-шолом, кросівки, вело-туфлі, спортивне харчування, пляшки і навіть усю стартову форму. Тобто фактично усе, що мені потрібно для старту знаходиться в цьому чохлі.

З вище сказаного зрозуміло, що з місцем у чохла також все добре і напхати його можна ще вдвічі більшою кількістю речей.

Велосипеди можна в ньому розміщувати як з thru axle так і зі звичайною віссю. А сам процес розміщення велосипеду надзвичайно простий: зняти колеса, закріпити вісями передню та задню виделки. Я також знімаю задню перекидушку (derailer) і раджу усім так робити – хоча в комплекті є спеціальна захисна дужка, але все одно є ризик пошкодити саме цю частину механіки. Тому відкручую, обмотую і вкладаю всередину.

Спеціальними ременями додатково фіксується руль, сідло та бокові стінки між собою.

І так- я не знімаю ні руль ні сідло. По-перше, з цим чохлом це можна робити бо все поміщується і застібується без проблем. А, по-друге, на моєму велосипеді зняти руль дуже не просто.

Ще додам, що на останньому старті (IronMan 70.3 World Championship 2021) я бачив надзвичайно багато саме таких чохлів. А раніше їх не помічав взагалі.

Відзначу якісні колісчатка – котити та міняти напрямок надзвичайно легко і маневреність просто неймовірна. І взагалі якщо тягнути чи штовхати чохол, а не нести то він відчувається невагомим.

У підсумку – я задоволений.

На сайті виробника – SHOP | AeroComfort Triathlon 3.0 TSA Bike Travel Bag on Sciconsports.com – transport your road or triathlon bike in a bike travel case by air.

Profile Design Aerodrink

Якось нещодавно шукав опис цієї пляшки в блозі і не можу досі повірити, що за багато років успішного використання це я лише пишу про неї вперше.

Коли я тільки почав займатися триатлоном то перший час використовував систему Inviscid Design Speedfil Aero Bottle, але з нею така морока мити її (треба знімати з велосипеда, нормально не почистиш, …). А така штука як Nathan AP Pro виявилася повною гадістю.

І після того як спробував цю пляшку так з нею і лишився. Вона доволі просто кріпиться – пластикова “підкова” у якій фіксується пляшка за допомогою велкро-смужок кріпиться до аеро-ріжок.

В самій пляшці (приблизно на 1 літр) є спеціальна губка яка б мала захищати від розбризкування води (про це далі).

Кришка має м’які “пелюстки” і дозволяє заповнювати пляшку на ходу дуже легко.

Жорстка трубка може бути певною проблемою – я постійно боявся або наштрикнутися на неї, або стукнутися і пошкодити щось у роті. До того ж тягнути рідину крізь усю трубку (особливо коли її лишилося мало) вимагає певного зусилля. А коли надів на неї соску від Speedfil обидві проблеми одразу вирішилися – усім раджу так робити.

З мінусів (крім трубки) обов’язково треба відзначити, що на найменших нерівностях дороги з пляшки летять бризки на ноги та раму і велосипед треба мити після кожного старту.

На мою думку для велосипедів які не мають вбудованої гідрації це один з найкращих варіантів. При ціні в $45 за весь комплект це дуже не дорого, особливо якщо враховувати, що прослужить вона років 10, а скоріше і більше.

На сайті виробника – Aerodrink | Profile Design – Profile Design LLC (profile-design.com).