Столиця країни в якій живе 5 мільйонів людей – це третина населення.
Саме місто як і країна в принципі доволі молоде і не має особливого культурного спадку та якоїсь старої архітектури.
Місто виглядає досить розвиненим, але звісно є дорожчі і “офіційні” райони, а є і доволі бідні де на головах одне у одного живуть в фанерних коробках заробітчани з усього Чілі та оточуючих країн.
В місті розташовано найбільший в Південній Америці шопінг-цент що знаходиться у найвищому у тій же Південній Америці будинку.
Ну а ми купили автобусний тур, іноді виходили з автобуса, проходили щось роздивлялися, але хоча і цікаво проте нічого вражаючого.
Ще треба згадати що місто дуже зручно розташовано і не далеко від нього (в межах 2-4 годин автобусом) знаходяться безліч гірсько-лижних трас, трас для гірських велосипедів, винарень та виноградників та іншого на що можна витратити більше одного дня. І ми вирішили що якщо ще раз тут будемо то залишімося у місті і поїдемо на лижі та/або на гірський велосипед. А може і на виноградник та дегустацію.
У світі майбутнього люди завдяки технологіям можуть переміщувати свою свідомість між тілами. Тіла вирощуються, викрадаються і доступні до продажу як легально так і на чорному ринку. А сама технологія використовується як для продовження життя, так і для міжпланетних подорожей. Ну і злочинці звісно не уникають її.
Головний герой іменем якого і названо усю серію є детективом з набором надзвичайних вмінь.
Кораблі з тілами колоністів тисячі років подорожують до своїх точок призначення, а їх цифрована свідомість може бути завантажена у нові тіла. Ось так і нашого героя приносять до буття щоб доручити йому розслідування справи на Землі.
Книга переповнена бійками та іншими гострими моментами, в ній багато сцен сексу і різного іншого подібного.
Цікавий сюжет в якому міліардер що начебто скоїв самогубство не вірить у свої власні мотиви та ініціює це розслідування.
В сюжеті тісно переплітаються як наукова фантастика так і бойовик з детективом. Коротше книга не дасть сумувати.
Ось ця коробочка містить у собі аудіо-процесор призначений покращувати (у порівнянні з вбудованим аудіо комп’ютера) звук. Підключається така штука за допомогою USB і виглядає як новий SPFID інтерфейс. Коробочка на собі має ручку гучності та вихід на стандартний аудіо-роз’єм куди і підключаються навушники.
Ціна: від $25 за набор “зроби сам”, від $40 за зібраний пристрій від невідомих китайських контор та від $60 за пристрій від трошки відомих брендів. Начинка повністю ідентична, лише якість пайки та корпусу різниться.
Всередині: чіпи ES9023, SA9023 та AD823X2 які разом призвані підсилювати сигнал, усувати поміхи і покращувати звук. Про це нижче…
Враження
Головне питання звісно – чи дійсно звук якось різниться і чи варта ця штука хоч чогось?
Люди які розбираються (чи може просто кажуть що розбираються) у звучанні апаратури кажуть що щось подібне є просто необхідним для якісних навушників типу моїх офісних Bose QuietComfort 25. Чи чую я покращення звуку? Мабуть так. Звук НАЧЕБТО розбірливіший і НАЧЕБТО чіткіший. Але я не певен що зможу відрізнити звучання в сліпому тесті коли в лінії є і коли нема цієї коробочки.
От що ви точно помітите так це те що у вас тепер є підсилювач – я ніколи більше 10% гучність тепер не ставлю. І навіть 10% це дуже гучно.
Ну і ще зручно що тепер ручка гучності та аудіо-вихід на столі, а не десь на задній стінці комп’ютера.
Тобто іншими словами – я не знаю чи дійсно ця штука варта того щоб на неї витрачати гроші. Гірше точно не стало, але у відповідності покращення якості звуку я не можу бути певним.
Книга постійно стрибає від дуже цікавої до нудної і події в ній то геть ніяк не розвивають сюжет, а то починають несамовито нестися…
По суті це драма і психологічна фантастика в якій перед нашими очима людина втрачає розум. А починається все як історія двох телепатів що знайшли одне одного і жили разом як щасливе подружжя. Але через смерть дружини чоловік (головний герой) починає чинити само-деструктивні вчинки, нариватися на проблеми що привертає до нього все більше проблем і все більш дивних та неприємних людей. І закінчується все хоча начебто і добре для нашого героя, але ми розуміємо що скоріше за все він таки остаточно втік від реальності всередину свого мозку.
Оповідання перебивається “уроками” квантової фізики яка здається тут присутня лише щоб виправдати слово “наукова” у назві жанру – інакше це була б на 100% психологічна фантастика.
У підсумку маємо місцями цікаву і динамічну, але переважно тягучу і нуднувату книгу від знаменитого автора який знає як правильно складати слова у хороші тексти.
Не буду розглядати тут якусь конкретну модель, краще про сам пристрій та його суть і корисність трошки скажу.
Це така штука яка підключається до одного з USB роз’ємів вашого телевізора, а отже вмикається і вимикається разом з телевізором коли на роз’єми подається живлення. Зовні це як правило тоненька смуга з одного боку якої нанесено світлодіоди – білі найбільш традиційні, але бувають інші кольори, або навіть кілька кольорів з однієї смуги на вибір. А з іншого боку смуга має клейку основу і нею закріплюється на задній стінці телевізора.
Яка ж користь? А користь в тому що коли ви дивитеся телевізор в темряві вашим очам не так болісно від контрасту між оточуючою темрявою та яскравістю картинки телевізора.
З опису та оглядів може здатися що не така вже й велика користь, я теж так думав. А коли купив і спробував то був вражений наскільки багато комфорту додає така проста штучка. І тому одразу купив таку саму для іншого телевізора. І вам раджу. Також думаю що мабуть варто і для комп’ютерних моніторів таке придбати.
Стосовно ціни то вона варіюється від $10 до більше $20, в середньому десь $15.
Легкий рюкзак для коротких походів. Зроблено його з повторно використаних матеріалів як і уся інша продукція виробника. Характеристики:
Ціна: повна ціна складає $60, але доволі часто цей рюкзак можна купити в інтернеті за трохи менше ніж $40.
Місткість: 18 літрів.
Матеріал: “підсилений” нейлон що згідно виробника краще захищає від поривів.
Вага: 300 грамів (0.66 фунта).
Кишені та відділи: всередині є великий плаский відділ (біля спини) в який можна помістити ємність з водою і вивести трубку на одну з лямок. Також є відносно велика і пласка зовнішня кишеня. А в цілому рюкзак безформений.
Лямки: без суттєвого пом’якшення, але мають паски із застібками на грудях та животі/талії.
По суті у рюкзака три основні характеристики які одразу помічаєш: його яскравість/помітність, легкість та безформеність.
Повторюся що це рюкзак для коротких походів в яких вам не треба нести на собі багато важких речей. Він начебто мав би бути просто мішком з лямками, але на диво сидить зручно і з ним навіть можна бігати якщо добре підрегулювати лямки. Звісно якщо всередині є якісь важкі речі що будуть стрибати то він не буде таки зручним як той же Rossignol Sky 15 Backpack чи більший Nike Cheyenne Vapor Running Backpack. Але для куркти, шапки, рукавичок і пари батончиків це дуже хороший варіант. Особливо враховуючи який легки сам рюкзак.
Щодо походів то тут взагалі майже все ідеально. Певною проблемою може стати відсутність відділів та кишень, але це стане помітно лише якщо вам дуже часто треба буде щось доставати та перекладати у рюкзаку.
Серію в якій вже майже два десятки книг поєднано агентом ФБР на прізвисько Пендергаст. Агента цього задіяно у розслідуванні загадкових і містичних справ які він успішно за допомогою інших дійових осіб і розкриває. Серія має сподобатися любителям серіалу X Files – дуже багато спільного у них в плані містичності та загадковості.
Цю книгу називають найсильнішою в серії, я не можу підтвердити бо це поки що єдина книга яку я прочитав.
В основному це гостросюжетний детектив з деякими домішками жахів та наукової фантастики.
Не дивлячить на доволі стандартний сюжет в якому з джунглів Південної Америки привозять якесь незрозуміле прокляття що проявлюється у жорстоких і загадкових вбивствах та чорно-білих героях (хороші і погані науковці, розумні та тупі поліцейські та ФБРівці) усе написано так що все одно цікаво читати і переживаєш, переймаєшся. І навіть трошки шаблонний твіст в самому кінці зроблено так що не кривишся від його шаблонності.
Книга розвивається доволі неспішно, але в другій своїй половині починає нестися просто несамовитим темпом.
І що цікаво головний герой, повторюся, тут не ФБРівець який поєднує усі книги серії, а працівники музею.
Розвиваючи той самий жанр і в той же самий час що і Metallica, Slayer та Megadeth, але на іншому березі США Anthrax відрізнялися тим що не соромилися робити пісні не лише на гостро-соціальні теми (а таких у них теж повно), але і на інші речі що їм подобалися в житті. Одна з таких тем – комікси. Суддя Дредд, відомий у нас по фільму зі Сталоне (насправді він не “Сталоне”, а Сталоун) і менш відомий по трохи новішому фільмі це представник Суддів що у пост-апокаліптичному світі фанатично служать закону у Мега-Сіті. Світ цей випалено ядерною війною, землі за межами міста населено мутантами, а у самому місті не злічити злочинців та різноманітних покидьків. Судді уособлюють в собі суд і виконавця і мають повне право вбивати злочинців на місті, а їх судженням та висновкам довіряють – не дарма ж вони вчаться в Академії по 15 років. Існують десятки коміксів, книг і навіть радіо-постановок про Суддів і Дредда зокрема. Власне Дредд – це найсуворіший і найкрутішший з суддів.
А пісня 1987-го року так і не увійшла в саунд-трек ні першого ні другого фільмів…
П’ятнадцять років в Академії –
І він був найкращим з кадетів усіх часів.
Настільки суворий що замість крові з нього сипалася крига,
А коли він щось каже то ніколи не повторює двічі.
Він Суддя Дред,
Спробуй лише порушити закон – і ти мертвий.
Він бореться за правду і справедливість,
Він самий крутий, він і є закон –
Вбий собі це в голову.
З пістолетом і на мотоциклі він головний на вулицях,
І кожен хто планує порушити закон отримає покарання.
Він дістане тебе навіть мертвим –
Дред і Андерсон завжди перемагають.
Коли Совєти почали світову війну
Мега-Сіті було зруйновано,
Але Дред вижив і з іншими Суддями відповіли на удар
І знищили Совєти.
Поважай його значок – його зароблено кров’ю,
Бійся пістолету – твій приговор буде негайним і безжальним
Бо я – це закон!
Не будеш більше викобенюватися, бо я – це закон.
Багатий ти чи бідний, але я – це закон.
Порушиш закон і я тебе замкну в камері, бо я – це закон.
Тому що в Мега-Сіті я – це закон!
На проклятих землях де живуть мутанти
Нема закону, там пекло на Землі,
Анархія, хаос і кровопролиття,
Але варто туди потрапити Дредду як усе зміниться.
Для нього закон – це Біблія,
І порушення закону – це гріх.
Він зберігає мир зі своїм “розповсюджувачем закону” [пістолетом],
Він Суддя, присяжні і виконавець!
Порушення закону – абсолютний гріх,
Твоя камера чекає на тебе.
Закон – його головна цінність,
А порушення закону – його єдиний ворог.
Продовжую свої пригоди у циклокросі – новому і цікавому для мене спорті.
Цього разу старт був в Сіетлі і це мабуть був найбільший любительський старт який я бачив. В моєму заїзді мабуть було людей 200 якщо не більше.
В принципі розказувати особливо нема чого. Траса була доволі проста, якихось надзвичайно складних елементів не було. Була одна затяжна і дуже крута гірка в яку треба було бігти. Також був цікавий момент коли в не надто круту гірку поклала поперед траси невеличку дровиняку. Я вставав з вела (на відео є один такий момент), але деякі перестрибували на велосипеді. Теж треба вчитися цьому.
Взагалі чим більше я пробую тим більше мені подобається і тим більше розумію як воно має бути.
На відео все виглядає дуже повільно, а коли сидиш у сідлі то враження таке що ледь утримуєш вел від падіння на поворотах та нерівностях дороги.
