[english] fat finger / fat-finger / fat-fingering

Дословно “товстий палець”. Це словосполучення означає типографічну помилку (а зараз актуальна і для матеріалів в інтернеті) зроблену натисканням невірної клавіші чи випадковим натисканням більше ніж однієї клавіші. Таким чином перекласти можна як “опечатка”, або “не на ту клавішу натис коли набирав”.

У словниках:

Felt B16 TT/Tri Bike

 

Ціна

На момент продажу (2012-й рік) – $2000 у комплектації вказаній нижче. Сьогодні ціна складає від $1600.

 

Призначення

Це велосипед для тріатлону та тайм-трайал заїздів. У Felt ця серія це найдешевші трі-байки, проте йдуть вони з карбоновими рамами.

Завдяки тому що рама карбонова і з доволі зручною геометрією (як на мене) можна певний час покращувати велосипед встановлюючі більш високосласні компоненти.

Комплектація

  • Рама – карбон з захованими задніми гальмами
  • Передня виделка – карбон, гальма звичайні, спереду
  • Кіт – Shimano Ultegra, перемикачі – microSHIFT.
  • Аеробари – Felt Aero TT з дуже приємними гелевими подушками. Взагалі подушки такі б не завадили і набагато дорожчим аеробарам на мою думку.
  • Сідло – Cobb
  • Колеса – Felt TTR4. В комплекті йдуть шикарні шини Vittoria Zaffiro Slick.

Існують різні комплектації: Shimano 105/FSA, з сідлами Felt і таке інше. Власне моя комплектація здається мені дуже вдалою і адекватною ціні.

Враження

Навіть враховуючі недоліки перелічені нижче я досі задоволений цим велосипедом і збираюся їздити на ньому ще 2-3 рокі мінімум, а може і довше.

Перше що треба відзначити це жорсткість рами. Завдяки цьому ніякої затримки між збільшенням зусиль та зростання швидкості нема взагалі. Я можу порівнювати зі своїм Cervelo R3 де значно легша і м’якіша рама якимось чином їсть енергію прискорення і велосипед треба розганяти. Тут же прото тиснеш сильніше і їдеш швидше, наче під тобою і нема складного механізму.

Також вдала геометрія рами дає працювати доволі ефективно, хоча для мене вона і занадто агресивна: довелося трохи підняти руль і розвести аеробари.

Управління в порівнянні з шосейним велом жалюгідне і щось крім плавних поворотів вирулити практично нереально, але за відгуками у Felt ситуація з цим не найгірша.

Що стосується апгрейдів то в першу чергу має сенс вкластися в колеса з глибшим профілем, хоча і ті що стоять на диво непогані. Також варто поміняти перемикачі на Shimano Ultegra. Що стосується апгрейду до SHimano DuraAce то я не певен чи не краще було б перейти на дорожчий байк.

Також зручна сідушка Cobb мабуть має бути замінена на якусь модель від Adamo, але це я зрозумів лише після трьох років використання.

Недоліки

Нічого особливо трагічного для мене, але для когось може бути суттєвим:

  • Жорстка рама хоча і добре для різких прискорень проте абсолютно не пом’якшує нерівності і до того ж торохтить як відро з болтами на більш помітних нерівностях. І я не перебільшую – дістати вел з машини і поставити на землю створює такий грохіт наче він ось-ось розсипеться.
  • Вага – хоча важить він дуже пристойні 9.2 кг проте зовсім не відчувається легким. Треба відзначити що відчуття важкості нема під час гонки, але в гору він їде не надто добре.
  • Клаймбінг (підйом в гору) – крім того що вел ось тут якраз і відчувається важким, крім того коли стаєш на ноги його сильно розбалансовує: заднє колесо ледь не прокручується, переднє під навантаженням починає вихляти.
  • Гальма – вони тут дуже, просто неймовірно м’які і повільні. Навіть з оновленими колодками та тросами байк гальмує ледь-ледь і є ризик з серйозної гірки не зупинитися взагалі. Особливо погана ситуація з задніми гальмами які взагалі ледь помітні – це плата за те що їх заховано за раму для аеродинамічності. Готуйтеся до того що в екстремальній ситуації ви будете їхати боком замість зупинитися. Також цьому допоможуть встановлені шини Vittoria Zaffiro Slick.
  • Геометрія – для початківців посадка може бути занадто агресивною що без звички може призвести до перенавантаження шиї та головних болей. До того ж їздити не на аеробарах довго на цьому велосипеді не вийде – долоні починають боліти від навантаження.

На сайті виробника

Це вже звіно новіша модель, але трошки гірші компоненти (колеса та аеробари ті самі) – http://www.feltbicycles.com/International/2015/Bikes/TT-TRI/B-Series/B16-Available-in-650c-.aspx

Моя оцінка

Навіть з урахуванням усих вище наведених недоліків моя оцінка – 9/10.

Sunlite Thorn Resistant Presta Valve Tubes

 

 

Ціна

$12 за трубку 700х20-25 мм.

Призначення

Велосипедні камери з дуже (дуже!) товстого шару резини: фото нижче демонструє різницю в розрізі звичайної і цієї велокамер.

Призначена вона як вже зрозумілом для тих випдків коли важливо уникнути проколів і розривів камери: погане/засмічене прокриття, тривалі подорожі, погані погодні умови.

Як бонус товщі стінки тримають тиск набагато довше і їх можна не підкачувати 2-3 місяці навіть при регулярних поїздках.

Враження

Це хороший варіант для випадків коли вам треба їздити містом (на роботу та з роботи, наприклад), або на маршруті є ділянки без асфальту чи з дуже поганим асфальтом.

Мені вдалося проїздити на таких кілька років без жодного проколу поки що.

В цілому я дуже ними задоволений і рекомендую усім крім випадків згаданих далі.

Недоліки

Звісно у такого рішення не може не бути недоліків, інакше б тільки такі трубки і були б на ринку. Отже:

  • вага – трубки важать майже 200 грамів що іноді важче за комбінацію шина плюс трубка для більш легких рішень. Отже ні для тренувань на швидкість, ні тим більше для змагань вони не підходять.
  • не компактність – через те що резина дуже товста трубка практично не складається (вже вчертверо її скласти не надто легко) і не накачана займає не набагато менше місця. Тобто возити з собою запасну буде дуже проблематично: у підсидільну сумку не влізе, з кишен на джерсі буде стирчати палкою, хіба що в рюкзак чи навісні сумки. З іншого боку запасні можна і не брати…
  • ціна – за таку ціну можна купити 5-6 звичайних трубок.
  • надійність – в цілому я задоволений, але одна з куплених трубок мала дефект і вибухнула коли я лише почав її накачувати. Це говорить про не надто високий контроль якості на виході продукції. Хоча масових негативних відгуків в інтернеті не видно.

 

Моя оцінка – 8/10.

2015-07-30 – RAMROD 2015

Велотур навколо гори Райнір (RAMROD – Ride Around Mt. Rainier inOne Day, одноденна поїздка навколо гори Райнір) яку щорічно організовує один з місцевих велоклубів – http://www.redmondcyclingclub.org/RAMROD/RAMROD.html.

 

Сам велотур має обмежену кількість учасників через те що більшість маршруту проходить через територію парку і кількість людей які туди пускають одночасно теж відповідно обмежена. Тому усі бажаючі приймають участь в лотореї (ціна $5) і у випадку виграшу кілька сотень везунчиків платять $90 щоб подолати 240 км красивого і непростого маршруту.

 

Пару років тому я теж вигравав участь, ось мій звіт про мій перший раз на цій трасі – 2013-07-25-RAMROD та RAMROD 2013 – відео. Поталанило мені і цього року.

 

Сильно повторюватися не буду, просто відзначу найбільш яскраві враження.

Ті хто більш-менш регулярно приймають участь у змаганнях та інших спортивних подіях мають безліч історій про те як колись щось забув, чи переплутав чи ще якось напартачив. Цього разу нічого страшного крім того що я забув свої велоокуляри. Просто не став роздруковувати список “Велозмагання” де у мене записано що брати і що робити якраз на випадок щоб не забути нічого :) Занадто вже самовпевнений був.

 

Довелося взяти окуляри Олени (Guess) в яких вона водить машину. Вони практично не захищають очі від вітру на спусках (а спуски там по 20-30 км і дуже швидкі) і практично не захищають від сонця, але все одно краще ніж без окулярів.

 

Другий прокол пов’язаний з водою. Я взяв дві пляшки на велосипед. В одну наливав спортивні напої (на станціях був Gatorade), а друга була для води щоб обливати себе. Найкрутіші підйоми були на дуже пекучому сонці і перегрівання наступало дуже швидко. От вода з кригою в пляшці допомагала. А прокол в тому що для води я взяв прозору пляшку Camelbak Podium яку сонце прогрівало теж миттєво і я поливав себе теплою водою. Хоча навіть так було легше.

 

На трасі кожні 30-50 кілометрів були точки де можна було поїсти та налити води чи спортивних напоїв у пляшки. На останній зупинці команда волонтерів робила бутерброди. На одній з зупинок на трасі була печена картопля з сіллю (сіль потрібна щоб не так зневоджуватися і запобігати судом).

 

У мене вся поїзда зайняла 10 з половиною годин на велосипеді плюс пару годин на зупинках. Іноді на підйомах перегрівався так сильно що доводилося зупинятися кожні кілька сот метрів де було б хоч трохи затінку. Так само робили і інші велосипедисти.

З собою віз пакетики з кремом від сонця та пігулки з сіллю, не став як минулого разу тягти рукава чи інші теплі речі та батончики.

Олена весь цей час чекала мене на фініші… Насправді десь у кав’ярні з кондиціонованим повітрям сиділа :) Але єдине що ми коли розраховували мій час повернення забули додати час який я витрачу на зупинках тож вона мене 2 години на фініші чекала.

Кому раптом цікаво ось дані з вело-комп’ютера – https://connect.garmin.com/modern/activity/850507152. Статистика показує більше 10 тисяч спалених калорій, не знаю на скільки можна цьому вірити.

Чи буду пробувати робити цей тур ще? Мабуть так. Поки його їдеш думаєш “нащо я це роблю, який в цьому сенс?” і таке інше. А після фінішу, душу і морозива думаєш “круто, наступного разу маючи досвід ще більше задоволення можна буде отримати” :)

Ну от і все в принципі. Усім наснаги та здоров’я!

Vittoria Zaffiro Pro

Ціна

$20 за 700×23 (стандартного діаметру колеса шосейника, ширина 23 мм), $17 на розпродажах.

Характеристики

  • тип – клінчер (шина яка ставиться поверх камери)
  • вага – 240 грамів
  • 60 TPI (ниток на дюйм)
  • ширина – 23 мм
  • покриття – асфальт
  • погодні умови – всепогодні

Враження

Дуже хороші шини: надійні, добре чепляються за асфальт і ціна прекрасна. Так, вони не найлегші і не найшвидші, але для тренувальних поїздок по хорошому асфальту у практично будь-яку погоду це мабуть найкращий вибір.

Моя оцінка – 9/10.

На сайті виробника

http://www.vittoria.com/tire/zaffiro-pro/

 

Капсули з під кави: переробка

Короткий і малозмістовиний, але можливо комусь цікавий допис… :)

Отже, якось я писав про кава-машинку і капсули що ми для неї використовуємо – Кава з молочною пінкою в домашніх умовах. А саме машинка Nespresso Pixie та капсули OriginalLine.

Враховуючи те що капсули містять якусь невеличку кількість алюмінію було б дивно якби в розвинених країнах компанія не потурбувалася про переробку їх. Проте через те що у використаних капсулах знаходиться кава викидати їх у контейнери для переробки разом зі склом, картоном та пластиком було б неправильно – хтось же має їх розпечатати та відділити каву від алюмінію.

 

Для тих хто не хоче просто викидати капсули у сміття і хоче вірити що турбується про довкілля в точках продажу капсул можна взяти спеціальний пакет як на фото вище і висипати капсули туди. Пакет дуже щільний і запечатується так щоб не було ніяких запахів (хоча їх від використаних капсул і так нема). Розмірами пакет такий що туди має вміститися капсул 300, а то і всі 500. Хоча звісно ніяких обмежень ні зверху ні знизу нема.

Потім пакет можна відвезти і здати у точку продажу капсул і компанія вже сама розділить використану каву і алюміній. От такоє от.

 

У мене на цьому все.

Comply T-200 Isolation Earphone Tips

Ціна

$15 з доставкою (по США). Я собі купив комплект з трьома різними розмірами насадок (S, M, L) щоб вгадати під свої вуха, але за таку ж ціну можна придбати комплект з трьох пар однакового розміру.

Призначення та враження

Насадки на навушники з м’якої піни з ефектом шумоізоляції.

Почати треба з того що у виробника є кілька лінійок насадок: спортивні, комфортні, шумоізоляційні. Рекомендую купувати ті де є всі ці характеристики.

Також важливо підібрати насадки саме під свої навушники JayBird Freedom, але вони не підходять для JayBird BlueBuds X Sport Олени бо в її навушниках трубки трохи більші.

Насадки акуратно треба стискати навколо трубок (слідкувати щоб звуковий канал не перективався) і вставляти у вуха. Піна насадок потім розправляється і приймає форму каналу вуха.

Тепер щодо вартості покупки і користі взагалі. Чесно скажу що шумоізоляційний ефект хоча і присутній практично все ж таки непомітний.

Найбільша користь в тому що сидять ці насадки у вухах дуже добре: не заважають бо м’які і не випадають приймають форму слухового каналу який заповнюють.

За рік використання з’явилися помітні сліди старіння: трохи стерлася піна і з’явилися доволі помітні тріщини.

Проте я збираюся оновити їх як лише поточна пара розсипеться і вважаю покупку вартою своїх грошей: дуже дратує і відволікає коли навушники не сидять у вухах під час бігу.

Моя оцінка – 9/10.

На сайті виробинка

http://www.complyfoam.com/products/T-200/

2015-07-12 – Ocean Shores Toughman Triathlon (Half Iron Man) – 5:11:33

З усіма своїми травмами і болячками це був перший (і можливо єдиний) тріатлон який я спромігся зробити цього року. Про сам старт і містечко в якому він проходить я вже писав минулого року – 2014/07/11–Ocean Shores Toughman Triathlon. Тоді нам так сподобалося і в самому місті і змагання що ми вирішили обов’язково повторити наступного року.

 

І якщо минулого року моя ціль була просто фінішувати (ще відновлювався після того Як мене збила машина), то цього разу були певні сподівання на кращий результат. Проте без негараздів не обійшлося: сам захворів за тиждень до старту (температура, соплі, все в наборі) і трохи таки прочухався, а Олена якраз температурила в ті дні коли і був сам тріатлон тож  вимушена була пропустити :(


Також мене підвів годинник: якимось чином він перескочив з транзитної зони одразу на біг, скоріше за все то я кнопку зайвий раз натиснув чи щось таке. Коротше слідкувати за каденсом і дистанцією в мене не вийшло, просто відслідковував загальний час.

В день старту погода була зовсім не сонячна, а під час вело-етапу навіть йшов дощик. Потім трохи розвиднилося і я навіть примудрився обгоріти на плечах  під час бігу.

Плавання пройшло на диво непогано – 29:59, що для мене дуже хороший результат. З води виліз після групи лідерів які відірвалися від мене метрів на 200 (3 хвилини приблизно), а за мною вже впритул виходили з води усі інші.

Неспішно витер ноги, натягнув шкарпетки, вбувся і поїхав. Трохи повоював з годинником, потім махнув на нього рукою, ліг на аеробари і почав крутити. Повторюся що на цьому тріатлоні дуже класна велосипедна траса – практично ідеально пласка і майже ніколи не доводиться перемикати зірочки: уперся рогом і крутиш свої 90 км… З іншого боку приблизно третина дистанції була проти сильного зустрічного вітру і тут було відчутно наскільки мені не вистачало фізичної форми.

І хоча мені здавалося що кручу я непогано на мій подив час вело-етапу вийшов навіть гіршим ніж минулого року – 2:46:41, а очикував що буде трохи більше за 2:30 :(

На біговому етапі для себе поставив задачу просто не зупинятися і майже вийшло: переходив на ходьбу тільки біля столиків з водою. Цього разу пісок (кілька кілометрів бігового етапу проходить по березі океану) таки вимотав мене: ноги провалювалися і взагалі така вата відчувалася… І хотілося щоб припинився зустрічний вітер. А коли він таки зупинився стало так нестерпно жарко і душно що знову захотілося вітру, хай би і зустрічного :)

У підсумку біговий етап вийшов непристойно повільний – 1:51:55, як правило я 21 км на тріатлоні біжу в районі 1:45. Значить теж є над чим працювати.

Фінішував я 14-м у загальному заліку і 4-м у своїй віковій категорії.

Ну а потім в готель, душ, чай, перекусити, проїхалися по пляжу (там можна) і додому…

 

Весь альбом тут – https://onedrive.live.com/?id=B21290194214A37D%21101098&cid=B21290194214A37D&group=0&authkey=%21AP1cXKdyUaL7ZUI

Настольні ігри: характеристики та класифікація

Вступ

Коли я тільки почав своє знайомство з настільними іграми я небагато про них знав, але мене затягнуло дуже швидко. Мій перший запис яким я планував почати серію оглядів/рецензій різноманітних ігор можна почитати ось тут – [Настільні ігри] Вступ. І не те щоб я став набагато кращим спеціалістом, але тепер маю якесь краще поняття про те які ігри бувають взагалі і які характеристики у них є.

Почати мабуть треба з того що на роботі ми кожної п’ятниці в кінці робочого дня 1-1.5 години присвячуємо іграм (3-5 людей). Це не лише весело, але і добре поєднує команду і взагалі прекрасне проведений час. А із знайомими ми навіть пару разів збиралися на вихідних просто щоб пограти.

Настольні ігри (board games, table top games) мають багато різних класів серед яких звісно є і карточні ігри, і ігри для яких потрібен лише папір і ручки, і ігри зі спиртними напоями, … Я ж буду говорити виключно про ігри які вимагають хоч якоїсь мозкової активності, продаються у коробках і красиво виглядають коллекцією у шафі. Інша назва таких ігор – євроігри, альтернативні назви: німецькі ігри, дизайнерські ігри, або сімейні стратегічні ігри.

Інтернет-ресурси

Мабуть головним і єдиним сайтом на сьогодняшній день можна вважати http://www.boardgamegeek.com. На сайті є система оцінювання і ранжування ігор – http://www.boardgamegeek.com/browse/boardgame, категорії – http://www.boardgamegeek.com/browse/boardgamecategory, детальні описи та обговорення ігор з фото і відео-матеріалами, магазин і багато чого іншого. А ось, гляньте, люди які зареєстрували і вказали Україну як свою країну – http://www.boardgamegeek.com/users?country=Ukraine&state=&city=.

Також стануть у нагоді відеоблоги з яких можна дізнатися правила і почути про переваги і недоліки від ентузіастів настольних ігор: https://www.youtube.com/user/geekandsundry демонструють процес гри і в епізодах приймають участь помірковано відомі особи (актори, журналісти, тощо), https://www.youtube.com/user/thedicetower та https://www.youtube.com/user/boardgamebrawl роблять випуски з найкращими іграми, оновленнями, порівнянням альтернатив і таке інше.

Характреристики

Те що важливо і на що варто звертати увагу якщо ви вибираєте гру:

  • Тема. Європейські ігри на відміну від американських як правило дуже добре опрацьовують якусь тему і відтримують усі малюнки, персонажів і інше в одному стилі: космос, середньовіччя, пірати, … До того ж європейські ігри як правило набагато краще оформлені і запаковані і саме їх і колекціонують.
  • Категорія. Практично не буває ігор які б належали лише до однієї категорії, а баланс у змішуванні категорій плюс тема якраз і створює унікальність ігрової механіки. Категорії включають в себе розбудовування (міста, цивілізації), блеф, соціальні (мафія), бойові, дипломатія, торгівля, стратегія, економіка і ще багато чого іншого.
  • Кількість гравців. Є ігри які розраховані лише на двох гравців, є такі в які може грати група (наприклад від 2 до 4), є такі де мінімальна кількість гравців дорівнює 5 і так далі. Крім того важливою характеристикою є рекомендована кількість гравців бо саме при такій кількості учасників механіка працює найкраще і гра розкривається найліпше.
  • Мінімальний вік учасників. Насправді цей показник вказує лише на складність правил і концепцій в грі. Гру для 10+ років як правило можна пояснити за кілька хвилин, якщо ж вік більше 13 то витратити доведеться до години і будуть люди які так і не зрозуміють повністю суті.
  • Час гри. Цей показник відображує скільки триває середня гра коли приймає участь рекомендована кількість гравців і всі знайомі з правилами. Як для мене ігри коротші за 15 хвилин не встигають зачепити і важко грати у них серйозно, а ті що довші за годину часто страждають від складних правил, або в них просто через якийсь час набридає грати. Моя рекомендація на сьогодні: 30-45 хвилин.
  • Механіка. Ця характеристика показує які елементи є в грі. Серед таких є наприклад ставки, будування колоди, кооперація з іншими гравцями, карти на руках, рольові ігри, контроль над картою, випадковість та інші
  • Нагороди. Хороші ігри мають нагороди без виключень. Найпрестижнішими нагородами є відзнаки ігрових журналів Європи (німецькі вважаються найкрутішими).
  • Рік видання. Якщо гра користується популярністю багато років це говорить про хороший баланс складності та іграбельності.
  • Розширення. Приємно коли гру можна розширювати новими правилами, героями, картами чи чимось подібним. Є ігри які за природою своєю можуть розширюватися майже нескінченно, є такі розширення яких значно ускладнюють ігровий процес. Проте якщо гра вам подобається то наявність розширень дозволить довго оновлювати її і відкривати заново.
  • Повторна іграбельність. Цей показник стає вагомим коли у вас вже є кілька ігор і доводиться вибирати в що саме пограти. Деякі ігри страждають на те що в них після усього кількох сеансів вже не хочеться грати: правила зрозумілі, механіка відтестована, але ніякої інтриги та захоплення нема і рука тягнеться до іншої коробки.
  • Ціна. Хороші ігри за українськими мірками коштують дорого: від 10 доларів за дешеві варіанти (хоча і серед них є дуже вдалі) з усього кількома картами до сотні і більше доларів за коробки з сотнями фігурок, карт, монеток та усього іншого. Мені якось до вподоби ігри в ціновому діапазоні від 15 до 30 доларів, проте висока ціна відображує лише якість графікі і матеріалів і нажаль нічого не говорить про іграбельність.
  • Оформленя. У хороших ігор як правило красиве оформлення, малюнки і коробки які дуже приємно ставити одну на одну в шафі. Так, це ще одна причина збирати ігри – вони виглядають дуже красиво.

А далі я планую писати пости про кожну з тих ігор які в мене є чи в які я грав, чекайте ;)