Місяць: Серпень 2024

Beats Fit Pro

Цими навушниками Олена користувалася більше року поки нарешті не зрозуміла, що у порівнянні з Bose QuietComfort Earbuds II вони їй не подобаються взагалі і вона не хоче ними користуватися. Причина і якість звуку, і комфорт, і управління.

Я взяв ці навушники на пару тренувань і думав написати розгромну рецензію… але після більше ніж двох тренувань вони мені насправді сподобалися, хоча і не є найкращим варіантом. Отже про кілька моментів які варто згадати:

  • Ціна. Купив їх свого часу за $180, а зараз вони коштують $200. Як на мене ціна б мала бути хоча б на $50 меншою, але покупці готові переплачувати за бренд.
  • Комфорт. Для мене особисто дуже добре. Протягом 2 годин ніякого дискомфорту, хоча навушники постійно відчуваються у вухах. При цьому сидять вони як приклеєні – це найбільш надійні з усіх навушників які я будь-коли тестував.
  • Управління. Фізичні кнопки (є також підтримка подвійного натискання та тривалого натискання) які проте дуже легко зачепити, або натиснути без будь-якого ефекту. Таке трапляється не часто щоб дуже дратувати, проте і достатньо щоб про це згадати.
  • Шумоподавлення (ANC). Воно тут ніяке, дуже слабеньке.
  • Додаток на смартфоні. Головна користь від нього – можливість перепризначити дії за натисканнями кнопок. Я на довгі натискання поставив зміну гучності.
  • Під’єднання до смартфону. Мабуть найкраще і найпростіше з усього, що я бачив. Лише переводиш навушники в режим парування і спливає вікно підключення навіть на Android. Далі, коли дістаєш навушники вони під’єднуються миттєво. Ніяких переривань не помітив.
  • Час роботи. Усе чудово. Не знаю точні числа, але у мене виходить, що заряджати їх частіше ніж раз на тиждень не треба.
  • Якість звуку. Ну от і до головного дійшли. Звук у навушників “плаский” і якийсь безбарвний. При цьому всі деталі добре чути, але хочеться постійно додати гучності навіть коли вже і так доволі гучно. Добре видно, що навушники розраховані на жанри де забагато басу, а інакше вони якось абсолютно без енергії звучать. І ось це мені спочатку і не сподобалося. Але доволі швидко я звик і тепер мене це не так переймає.

У підсумку маємо безумовно хороші, хоча і трошки задорогі спортивні навушники які надійно і комфортно сидять у вухах, мають дуже хороший час роботи і видають доволі непоганий звук.

На сайті виробника – Beats Fit Pro – Noise Cancelling Wireless Earbuds – Beats (beatsbydre.com).

Rouvy – достойна альтернатива Zwift

Rouvy є ще однією програмою віртуальної вело-реальності до якої можна підключити розумний тренажер та інші датчики і кататися у віртуальному світі самому, чи з іншими людьми (про Zwift тут – Zwift – віртуальні вело-поїздки). Проте відмінностей достатньо щоб принаймні перелічити найбільш важливі з них.

Але спочатку – для чого варто переходити на Rouvy взагалі? Для мене вирішувальним фактором стала ціна. Ми вдвох з Оленою мали би платити більше ніж $25 за кожного за місяць після чергового підвищення цін. І якщо для себе я міг би якось виправдати таку ціну зі своїми 2-3 тренуваннями на тиждень, але для Олени яка катається добре якщо раз на місяць це вже занадто.

А Rouvy пропонує план для двох людей за $200 за рік, що виходить на $400 дешевше на рік якщо порівнювати з Zwift. Ну і плюс постійне бажання спробувати якісь альтернативи.

Не буду перелічувати усі відмінності, тим більше, що деякими можливостями я не планую користуватися (наприклад груповими поїздками чи змаганнями), а отже лише те, що особливо помітно для мене:

  • Головна відмінність яку усі помітять – якість відео. Якщо Zwift це як комп’ютерна гра з нормальною для 2000-них графікою, то Rouvy використовує відео з реальних камер на реальних трасах. Відео доведеться викачувати окремо, при цьому можна вибрати якість. Я знайшов чиюсь поїздку навколо Києва і там покатався теж.
  • Інтерфейс Rouvy виглядає складнішим, має більше елементів та в цілому менш логічний.
  • Екран поїздки Rouvy містить значно менше елементів. Я катаюся у структурованих тренуваннях і в Zwift їх показано більше компактно, але і більш інформативно.
  • Підтримка пристроїв. Теоретично Rouvy має працювати з усім тим з чим працює і Zwift, але на практиці мої педалі Assioma Favero DUO спричиняли постійні проблеми, час від часу втрачали з’єднання і я ніяк не міг досягти 100% ефективності. Більше того – з часом ставало все гірше і гірше. Довелося перемикнутися на станок (у мене Tacx Neo 2T як джерело вимірювання зусиль).
  • Інтеграція з Garmin Connect, Training Peaks та Strava – все працює як і в Zwift.

Поки що на цьому все, буду оновлювати пост як з’являться нові деталі варті щоб їх згадати.

У підсумку моя думка така, що Rouvy має певні переваги, але в цілому менш “вилизана” платформа у порівнянні з Zwift. Враховуючи ціну перехід цілком виправданий і сподіваюся, що платформа буде і далі покращуватися.

Tailwind Nutrition

Бренд Tailwind з’явився на моєму обрії доволі давно і я про нього чув схвальні відгуки та кілька спортивних каналів радили продукти цього бренду. Сам спробувати його вирішив лише нещодавно після того як зрозумів, що продукти Maurten не дуже добре сприймаються моїм шлунком.

Endurance Fuel

Порошок який добре розводиться і не осідає на дні пляшки, має слабкий смак (трошки солодкий і трошки солоний), має достатню кількість калорій (200 ккал в одній порції), не липне до рук і не лишає слідів.

Я використовую його як під час тривалих тренувань, так і під час змагань замість Maurten Drink Mix. І хоча по калоріям виходить трохи менше, проте суб’єктивно моєму шлунку цей продукт заходить не так важко і я можу довше продовжувати пити його і ковтати гелі.

А ціна в $40 за 50 порцій робить цей продукт ще і фінансово більш привабливим ніж більшість усього іншого, що є на ринку.

Зі складу видно, що крім цукру порошок містить сіль та доволі помітну кількість інших елементів які не часто можна знати в подібних продуктах (йдеться про кальцій та магній):

На сайті виробника – Endurance Fuel Drink | Enhance Your Endurance Workout – Tailwind Nutrition.

2024/08/17 – Lake Meridian Triathlon

Цей старт я вже роблю кілька років поспіль (2011 – 28/8/2011–Lake Meredian Triathlon, 2012 – 2012-08-26–Lake Meredian Triathlon, Kent, WA, 2013 – 2013-08-26–Lake Meridian Triathlon, Kent, WA, 2015 – 2015-08-23 – Lake Meridian Triathlon – 2:20:48, 2022 –2022/08/20 – Lake Meridian Triathlon, 2023 – 2023/08/19 – Meridian Lake Triathlon). І головна причина – цей старт доволі недалеко від нашого місця проживання (40-50 хвилин машиною) і проводиться в зручний час між іншими більшими стартами.

Цього року Олена пропустила мене на вело та біговому етапі, а тому світлин особливо багато не буде.

Також на цьому старті я спробував кілька нових речей: нове харчування на трасі – Tailwind, нові окуляри для плавання – Zone3 Venator-X, новий годинник – Garmin 955, нові бігові кросівки – Endorphin Pro 3.

Якщо приїхати на цей статр завчасно (виїхати з дому десь о 4:30 ранку) то можна зручно запаркуватися прямо біля транзитної зони. Стартовий пакет також можна забрати в день старту, а в самій транзитці місця не за номерами, а хто перший стане – тобто ще одна причина бути там раніше.

Дуже неспішно розташувався в транзитці, почепив туфлі на педалі (цього разу їхав в Ekoi Tri R4 і на коротшій дистанції вони показали себе чудово). Через те що стартував у роздільному костюмі навіть походи в туалет були менш стресові.

Перший стрес стався на старті плавання. Цей триатлон збільшує свою популярність (більше 600 людей цього року стартувало), а тому масовий старт з води призводить до неминучої колотнечі. Не заздрю тим, хто лише починає свій шлях в триатлоні і потрапив в цю стартову мішанину. Було доволі екстремально: перші метрів 200 лупили з усіх боків по усьому що можна. При цьому і уповільнитися не було як – бо одразу ззаду налітали.

Але як би там не було після першого повороту на 90 градусів пливсти стало значно легше і далі я зміг нормально попрацювати, а частину дистанції навіть драфтити дуже добре за сильнішим плавцем. І у підсумку плавання вийшло за 27:31 – це так собі, але в цілому задовільно.

Транзитку ледь не вперше зробив швидко і без затримок. Костюм зняв на ходу, повісив, схопив вел і майже без зупинки застрибнув на нього.

Вело-етап трошки звивистий, має як спуски так і підйоми, але головна особливість вело в моєму штаті – високі дерева заважають бачити, що там за поворотом і тому не знаючи траси я іноді зайвого пригальмовував.

Враховуючи, що це коротша дистанція (40 км) вкладався сильніше ніж було комфортно, особливо в другій половині. І вдалося обійти кілька людей які на початку були доволі далеко від мене. Але і мене звісно обійшло кілька.

Невдачею стало те, що на одній з ям на трасі вилетіла аеродинамічна пляшка Elite з якої я навіть не встиг попити. Ну та що ж – колись це мало статися. Раніше завжди дивувався як у інших людей ці пляшки губляться. Тепер знаю.

Ну і вело у підсумку вийшло за 1:07:31.

Зіскочивши з вела на зміг так само швидку пройти другу транзитку – поки одягав шкарпетки трошки захекався і довелося зробити коротеньку паузу щоб прийти до тями. А там вже хапаю візор, окуляри, пояс з номером і вперед.

Стараюся бігти консервативно, але так і не вдалося тримати пульс в районі 160 навіть на перших кілометрах. На мій подив мене обходять кілька людей які біжать прямо дуже швидко. Вирішую тримати свій темп, і це було правильне рішення – більшість з тих людей я обійшов за 2-3 кілометри до фінішу.

На бігові більше заважала загальна втома ніж біль у м’язах ніг чи щось таке. І розказувати особливо нема чого насправді. Намагався тримати рівний темп, підтягувався до тих хто попереду і старався розумно долати гірки та “перемикати передачі” подолавши їх.

Біг вийшов за 43:27, що на 2 хвилини гірше ніж хотілося б, але знову ж таки – задоволений тим як виклався і як в цілому все пройшло.

У підсумку я третій у своїй віковій групі, 14-й серед чоловіків та 16-й в загальному заліку – Lake Meridian Triathlon Results (runsignup.com).

Дані з годинника – https://connect.garmin.com/modern/activity/16789069358.

Aventon Level.2

Одна з двох варіацій Level.2 – з верхньою трубкою рами

Свого часу мені цікавою стала ідея електро-велосипеду, причому такого щоб не просто допомагав, а щоб робив більшість роботи. Я провів коротке дослідження, подивився експертів (хоча рівень їх експертності звісно оцінити не можу) на YouTube, почитав відгуки. Це дозволило мені звузити набір вимог до велосипеду, а потім вже визначати бюджет.

І у багатьох оглядав згадували велосипеди саме цього бренду в тому сенсі, що вони на рівні з іншими хорошими моделями, але мають значно кращу ціну. Нижча ціна пояснюється тим, що бренд не витрачається на рекламу, що і дозволяє ціну тримати майже вдвічі нижчою. Ну та це не новина – порівняймо хоча б Speed Hound ProPerformance Recovery Boots які мало кому відомі, але функціонально не відрізняються від більше ніж вдвічі дорожчих розрекламованих Normatech.

У мене ось саме така модель, лише золотаво-рожевого кольору

Купив я цей велосипед більше року тому за $1600, і за характеристиками він не відрізняється від Gazelle (чи що там у вашій країні продається подібного форм-фактору) за $4000. На сайті виробника – https://www.aventon.com/products/aventon-level-step-through-commuter-ebike.

Велосипед прийшов у великій картонній коробці і я його зібрав хвилин за 20. Якщо ви абсолютно ніколи велосипедів не торкалися то це може зайняти 30 хвилин, але навряд чи більше. Власне крім як поставити колеса та руль там більше нічого збирати і не треба.

Одразу ж купив собі ще одну зарядку щоб тримати на роботі. Купив дешеві водонепроникні вело-баули (https://www.amazon.com/gp/product/B07SB5GG2Z – дійсно непогані), а замки в мене вже були (Kryptonite Evolution Mini-7).

Останній рік я працюю виключно з дому, але до того навіть пару разів в Сіетл і назад їздив на ньому на роботу – це більше 40 км в одну сторону. Байка по нашим гіркам має вистачати десь на 60 км.

Батарея знімається якщо потрібно – я знімав і брав заряджати в офіс. Але при необхідності її можна заряджати і не знімаючи (робив і так).

У велосипеда є кілька передач, але найголовніше – п’ять рівнів “підтримки”. Причому на п’ятому рівні він дуже суттєво додає. Також є кнопка тимчасового підсиленого режиму – велосипед на кілька секунд додає зусиль.

Саме на гірка батарея розряджається найбільше, а на пласких ділянках навіть мінімальна підтримка дуже полегшує педалювання і можна доїхати до місця призначення не пітніючи.

Додатково пряма посадка та м’яке сідло як на прогулянковому велосипеді дозволяють їхати доволі швидко практично без зусиль.

Сам по собі велосипед не їде – починає “допомагати” лише якщо сам велосипедист хоч трохи тисне на педалі. До цього трошки доведеться звикнути коли на зупинках ставиш ногу на педаль, а вел стрибає з місця вперед.

Гальма дуже хороші, надійні, передбачувані.

І в цілому я дуже задоволений і можу порадити (але обов’язково подивіться ще огляди) – на мою думку це дуже хороша ціна за такий набір характеристик.

Gear Aid Aquaseal Neo Neoprene Contact Cement

Впродовж років у мене було не так щоб багато неопренових костюмів для плавання (вони ж гідро-костюми, вет-с’юти, гідро-с’юти і так далі). Але і з тих що були і є (на момент написання маю в наявності Zone3 Vanquish та Blueseventy Helix) з часом гарантовано виникають мікро-розриви як по швах та і на суцільних площинах матеріалу. Причини цього бувають різні – це і неправильне одягання, механічні пошкодження (нігтями, наприклад) так і звичайне старіння з часом.

І за весь цей час я спробував різні рішення для ремонту: від клеїв до заплаток які треба вплавляти в місце розриву праскою. І в цілому клеї працюють добре, але часто створюють практично скляні і не гнучкі “шрами”, клей швидко пересихає і його дуже важко нанести акуратно в необхідній кількості.

А ось цей клей (з назви видно, що він якраз для неопрену і призначений) працює просто чудово. Він рідкий, але достатньо швидко застигає. По тому він не перетворюється на пластик, а скоріше на гуму яка трошки поплавилася. На маленькі розриви (як на швах) його можна за бажання нанести акуратно і так, що навіть не буде помітно. Звісно на більших ділянках буде видно сліди, але це як правило просто темніші (на такі блискучі як оригінальний матеріал) плями.

Додатково клей не пересихає (користуюся на момент написання більше року), а до цього усе що використовував після того як відкриєш тюбик перетворювалося на камінь за пару місяців навіть в добре закритому контейнері.

І при цьому всьому найкраща ціна: $8 за тюбик якого має вистачити на роки три як мінімум. На сайті виробника – Aquaseal NEO Neoprene Contact Cement | GEAR AID.

Stephen King. Later / Стівен Кінг. Згодом (2021)

В цій книзі погано все, от прямо абсолютно все крім одного елементу. Тут дуже прямолінійний сюжет з абсолютно зайвими вигинами які все одно повертаються до аж примітивної прямолінійності. В логіці сюжету купа дірок які дуже сильно муляють. Персонажі описано якось так, що наче і є якісь деталі про них, але чомусь їх геть не сприймаєш як реальних людей.

І ще в книзі купа дуже дешевих кінематографічних штампів. Навіть не книжкових, а саме кінематографічних. Скажімо самотня сльозина яка зтікає по щоці, або лампи які вибухають коли стається щось паранорамальне. Таке враження, що чи то частину книги написали студенти які підробляли, чи то Кінгу треба було швидко завершити щось, що не дуже подобалося самому.

В цілому ця книга є історією в якій головний герой, хлопчик який дорослішає як йде оповідання, може бачити і навіть спілкуватися з мертвими. Це дозволяє зробити кілька дрібних добрих справ, пару великих, але і влізти в якусь демонологія яку проте дуже погано пояснено і правила того як це все працює позначено аби як. І тут ще одне дорікання книзі – правила за якими все це діє якісь дуже нечіткі і схоже додавалися по мірі того як це було необхідно.

Книга мала би здається бути містичними жахами, але жахи теж якось в’яло описані, хоча і з фізіологічними подробицями. Нічого і близько подібного до дійсно вражаючих сцен з кращих книг Кінга.

Єдине хороше в книзі – це мова, вірніше темп та кольоровість усього розказаного. От наче повний непотріб, проте читати дуже легко і текст просто вмить пролітає.

Оцінки:

David Wellington. The Last Astronaut / Девід Веллінгтон. Остання астронавт (2019)

Доволі цікавий погляд на тему контакту людства з істотою іншопланетного походження. Книга поєднує в собі як елементи жорсткої фантастики в тому що стосується космічних перельотів, скафандрів, роботи державних та комерційних структур. В той же час у книзі є елементи горору і велика дещиця пригод.

У недалекому майбутньому, коли США практично зупинили свою космічну програму, комета яка пролітала крізь сонячну систему раптово міняє напрямок руху і починає рухатися до Землі. НАСА та комерційна компанія відсилаю команди для контакту з як вони думають космічним кораблем прибульців.

А вже при досягнені цього нібито корабля починаються одні загадки: чому нема ніякої відповіді на будь-які спроби контакту, чому він порожній всередині при усіх своїх неймовірних розмірах, куди зникла команда комерційного екіпажу?

Головна героїня з командою починає пошуки зниклих астронавтів і все оповідання перетворюється на пригоди та страждання героїв у якомусь незрозумілому задзеркаллі. Доволі цікаві ідеї як природи прибульців, так і як пояснити чому воно все таке як вони його бачать. Ну і про приреченість Землі та людської цивілізації теж трохи є.

Книга має доволі темний та трагічний фінал, хоча автор спробував його трошки розрядити.

В цілому мені сподобалося – хоча і не ідеально, але дуже добре.

Оцінки: