Для тих хто трохи знається на бігових кросівках скажу одразу – ні, це не те саме що Saucony Triumph 21 RUNSHIELD, хоча вони дуже схожі ззовні. Це дві різні моделі як за будовою, так і за призначенням та відчуттями під час бігу.
Лінійка Speed призначена для швидкісних тренувань, темпового бігу та навіть для змагань. Так звані супер-кросівки для тренувань (на відміну від просто супер-кросівок які призначені виключно для змагань). Вони легкі, мають пружній матеріал підошви, перекат на носок з яким простіше тримати високий темп і навіть пластину в підошві (пластикову, не карбонову). Ця модель є продовженням лінійки в попередня версія (Saucony Endorphin Speed 2) є моє улюбленою для швидкісних тренувань і можливо найкращими кросівками на сьогодні взагалі якщо треба обмежувати вибір до однієї моделі.
Додатково це модель з захистом від вологи RUNSHIELD про яку я вже згадував в огляді на Saucony Triumph 21 RUNSHIELD, але не проти написати ще кілька слів. Ця технологія не робить верх таким щільним та менш гнучким як Gore-Tex, можна навіть не зрозуміти, що є якийсь захист – просто не сітка. Я бігав в цій конкретно моделі в легкий дощ по напів-розталій кризі (підошва слизька, не раджу) і ноги лишилися сухі. А от коли пробіг півтори години по сильній зливі яка не вщухала весь час то носки кросівок таки промокли, але при цьому весь кросівок не став мокрим з середини. Тобто технологія працює, але не захищає від води повністю.
Кросівки добре сидять на нозі, щільний матеріла верху та навіть трошки утеплення додають відчуття комфорту, але ніяк не обмежують. Язичок тоненький, але теж при цьому має прошарок утеплення.
На відміну від Saucony Endorphin Speed 2 ця модель не відчувається такою жвавою і пружною. Можливо зміни в матеріалі та геометрії підошви, але може бути і що додавання утеплення та RUNSHIELD спричиняє такий ефект.
Проте це дуже класна модель на випадки коли погода переважно дощ та калюжі, а треба бігати швидкі інтервали для яких Saucony Triumph 21 RUNSHIELD надто повільні, Saucony Peregrine ICE+ 3 надто зимові, а Brooks Ghost 14 GTX занадто дубові. Можна звісно такі тренування робити на тренажері, але якщо тренування тривале то це психологічно не найкраще рішення щоб регулярно так тренуватися.
Повна ціна моделі складає $180 (на сайті виробника – Men’s Endorphin Speed 3 RUNSHIELD – Running | Saucony), що може здатися забагато. Але на сьогодні супер-кросівки для тренувань в середньому коштують $160, плюс RUNSHIELD додає до ціни. Я купив зі знижкою в 10% (мав купон) і ціну вважаю виправданою якщо порівнювати з подібними моделями інших брендів.
Нарешті за багато років (а точніше вперше з ледь не 2014-го) обновив свій ПК. І цього разу не захотів брати бандуру десктоп, а вирішив купити саме лептоп. Впродовж багатьох років (з того ж таки 2014) у мене на роботі були виключно лептопи як і у всіх навколо. До того ж я не такий затятий гравець щоб мені не вистачало сучасного лептопу.
Дочекався Чорної П’ятниці (тобто знижок) і купив собі ігровий лептоп Lenovo за дуже хорошу ціну. Далі трохи характеристик:
Повна ціна – $1400, я взяв за $840.
У Lenovo десятки моделей та варіацій, але ось це здається вона – LOQ (16″ AMD) with RTX 4060 | Lenovo US. Чому не знаю точно – бо купив через іншого продавця який давав знижку, а вони точну модель не вказають так само як на сайті.
Процесор – AMD Ryzen™ 7 7840HS. Цього більше ніж достатньо на наступні кілька років.
Відеокарта NVIDIA GeForce RTX™ 4060 8GB GDDR6 (спеціальна редакція для лептопів). Я насправді не граю в ігри які вимагають такої відеокарти. Пробував останній Doom та ще щось таке – все літає. А Civilization V та Civilization VI працюють значно швидше завдяки процесору та пам’яті. При цьому навіть охолодження не вмикається у турбо-режим.
Пам’ять 16 GB DDR5-5600MHz, з часом поставлю більше.
Диск 1 TB SSD M.2 2242 PCIe Gen4 TLC. Теж думаю вистачить на дуже довго.
Екран 15.6″, 350 nit, 144 Hz. Хороший, але використовую як додатковий дисплей – головним у мене старенький 34″ монітор від HP.
Батарея 4 Cell Li-Polymer 60 Wh, але пофіг бо буду використовувати його виключно підключеним до розетки.
Клавіатура повнорозмірна з підсвіткою. Як на мене оті цифрові кнопки на лептопах зайві, але враховуючи, що я користуюся нормальною механічною клавіатурою то якось пофіг.
Покупкою я надзвичайно задоволений. Не дуже так і хотів собі ігровий комп’ютер, але за таку ціну просто чудова машинка якої вистачить і на ігри, і звісно на будь-які інші задачі ще на багато-багато років.
Перше, що варто зауважити – я великий прихильник Saucony і хоча модель Saucony Ride 15 мені не підійшла, проте одні з найкращих супер-кросівок Saucony Endorphin Pro, найкращі взагалі кросівки для швидкісних тренувань Saucony Endorphin Speed та чудова модель для випадку криги Saucony Peregrine ICE+ 3 займають свої почесні місця у моїй шафці з взуттям. Є прихильники і у легких, практично мінімалістичних Saucony Kinvara (мені теж ця модель скоріш подобається, але я надаю перевагу Endorphin Speed).
Тепер про цю модель. Власне тут буде йтися і про модель Triumph і про технологію RUNSHIELD яку до неї додано (про це нижче).
Отже Triumph є “максимальними” кросівками від бренду і призначені для повільного тривалого бігу, або бігу коли ногам треба дати більше м’якості у підошві – після змагань та складних тренувань. Але при цьому Triumph не є такими безумно м’якими як New Balance Fresh Foam More. Це кросівки де “багато” підошви, і вона навіть достатньо пружна, проте нога в них не в’язне як в подушці.
З першого використання звертаєш увагу на комфорт як тільки лише одягаєш кросівки – не сама лише підошва, але і верх, і пом’якшений язичок, і додана м’якість навколо гомілки. Кросівки просто приємно носити і я в них якийсь час з задоволенням просто ходив.
Що стосується бігу, то кросівки дуже приємні під час повільного та середнього темпу – просто про них забуваєш не зважаючи навіть на те, що вони не найлегші (280 грамів).
Я в цих кросівках бігав і довші швидші інтервали та короткі швидкі. І хоча кросівки не заважають прискоренням, проте у них нема відчуття швидкості і постійно треба зосереджуватися на тому щоб тримати темп. Тому якщо ви шукаєте модель в якій і повільно бігати і прискорення робити буде приємно то це не вона (раджу спробувати ASICS Novablast 3).
Найбільше мені мабуть не подобається підйом у 100 мм – це дуже багато і незрозуміло для чого стільки. Вірніше зрозуміло – новачки люблять високий підйом бо їм тоді легше “перекачуватися” з п’яти на носок. Але для мене по перше забагато матеріалу під п’ятою, а головне після приблизно 45 хвилин бігу починають затікати пальці (не так погано як це було з Nike ZoomX Invincible, але все ж таки відчуваю).
Тепер стосовно RUNSHIELD – це водовідштовхуюча технологія Saucony. Це не Goretex, тобто за якийсь час кросівки мають промокнути. Але я бігав і в сильний дощ, і по калюжам іноді і ноги лишалися сухими. При цьому RUNSHIELD не є таким жарким як Goretex. І ось саме через цю комбінацію я і купив цю модель – коли дощ не надто сильний і бігати швидко багато не треба за планом тренування. А на дуже сильний дощ у мене є Brooks Ghost 14 GTX які хоч і не промокають, але і як кросівки дуже якісь кривенькі (наче дерев’яна підошва і відчуття що вони ось-ось злетять з ноги).
При повній ціні в $170 (я брав з якоюсь знижкою, але не пам’ятаю деталей) де $10 додано за RUNSHIELD ці кросівки знаходяться на тому ж приблизно ціновому рівні, що подібні моделі конкурентів. Вирізняються комфортом, водовідштовшуванням і будуть хорошим вибором для новачків та тим кому треба бігати довго та/або повільно.
Відносно новий бренд (сайт – Precision Fuel & Hydration Electrolyte and Energy products) спортивного харчування який робить наголос на правильно підібраному балансі калорій з іншими потрібними атлету елементами як під час змагань, так і для тренувань, а також до і після ось цього усього.
Бренд доволі вдало рекламує себе на популярних зокрема серед триатлетів майданчиках і має кілька відомих професіоналів які показово користуються їх продукцією.
Вони приємні на смак, доволі великі, але легко жуються, трохи липнуть до зубів, але швидко тануть в роті. Не липнуть до рук і не тануть в них. Зверху присипані цукровою пудрою, але дуже легко.
Я їх їв як на вело так і перед тренуванням за якийсь час і вони не створюють якоїсь важкості.
Головний недолік – упаковка. Вона красива і наче зручна, але коли пробуєш її відкрити це ніколи не виходить просто. Важко розірвати обгортку, потім важко витягти з неї ті кубики. Якщо буду їх колись їсти під час змагань то буду зберігати вже розпакованими щоб легше їх брати на трасі.
Коштують вони по $1.25 за кубик, що наче і не дешево, але з іншого якщо саме це варіант добре працює то люди готові за нього платити.
Доволі приємний гель який сильно нагадує консистенцією та видом Maurten Gel, але має значно слабший смак який практично миттєво зникає. І здається, що таких можна вжити дуже багато, але коли я на змаганнях їх на вело ковтнув три штуки впродовж двох годин то мені вже на них і дивитися не хотілося.
Проте гель не треба змивати водою, він не відчувається важкістю у шлунку і взагалі з усіх гелів, що я їх поки що пробував має найнепомітніший слід.
Ціна в майже $3 за порцію (на сайті виробника – PF 30 Energy Gel by Precision Fuel & Hydration) – це дуже дорого. Проте якщо воно для вас працює і саме таких гелів ви можете їсти скільки треба, то особливого виходу і нема.
Варіація PF 90 – це просто 3 порції в одній упаковці, що зручно під час змагань (можна вживати порціями) та трошки не так дорого (виходить майже на $1 дешевше за порцію).
А PF 300 Flow крім ще більшої кількості порцій також має більше рідини в собі, що додатково усуває необхідність запивати гель водою як це радять нутріціоністи і спеціалісти зі спортивного харчування робити після будь-якого гелю.
Додатково PF 300 Flow можна придбати у виробника зі спеціальною пляшкою чи флягою які зроблено так, що гель не липне до їх стінок. Тобто теоретично можна вжити весь гель під час руху.
PF 30 Caffeine Gel
Вирішив описати цей гель окремо від PF Gel тому що він має деякі відмінності на смак і для мене не є тим самим гелем, лише з кофеїном.
Смак різниться тим, що гель здається більш поживним і не таким рідким. Є навіть якась гіркота, але при цьому приємна. І так само легко його ковтати і він не відчувається важким у шлунку.
Доза в 100 мг кофеїну починає діяти не одразу (на відміну скажімо від кофеїнової версії Sis Enegry Gel), а непомітно і поступово. Проте вже за 10 хвилин відчуваєш ефект який не такий сильний в порівнянні з іншими продуктами, але суб’єктивно триває довше.
Я цей гель вживав як під час тренувань (дуже добре!) так і під час змагань – і на змаганнях коли вже сильно виснажений може бути трохи недостатньо ось цього кофеїнового поштовху, або занадто довго його чекати.
Електроліти і практично без калорій. Такі продукти призначені в першу чергу для запобігання зневоднення і по суті містять в основному сіль. І ось ці пігулки з 1500 мг содіуму (на 32 унції води) на смак на диво не здаються солоними взагалі. В цілому це дуже хороший варіант для тих кому потрібна сіль (або через те що з потом виходить її багато, або через високу температуру повітря під час тренування/змагань), а шлунок та смакові рецептори не дуже добре на сіль реагують – тут таких проблем не буде.
При ціні в $12 за 10 таблеток це мабуть дорого, але платите ви за зручність і за той самий ефект, що солі тут достатньо багато в одній порції, а ні язик ні шлунок цю сіль не ненавидить.
Рекламується ця пляшка як така, що в неї можна налити кілька порцій гелю (Precision Fuel продає і вже трошки більш рідкий гель) і він, тобто гель, буде виливатися без проблем. Звісно проти щоб спробувати цю пляшку я не міг встояти. І використовував її вже багато разів на тренажері та пару разів на змаганнях (пишу це 2004/07/26), а отже маю вже сформовані враження.
Пляшка скоріш працює ніж ні, але не все так ідеально. По-перше, вона доволі легко деформується коли вичавлюєш чи висмоктуєш гель з неї. По-друге, гель не так щоб легко витікає і перше що треба зробити взявши пляшку в руки – це сильно її потрусити щоб гель сповз вниз. Хоча і дійсно до стінок пляшки гель не липне. Проте я би не зважав на поради виробника і все ж таки додавав би води.
І третє – пляшку можна наповнити аж десятьма порціями гелю, а це дуже багато.
В цілому це чистіше рішення у порівнянні з м’якими пляшками і тим більше з пакетиками гелю. Тому не можу ні щиро порадити її, ні сказати, що абсолютно не потрібна річ. Сам спробую її використати ще на парі стартів щоб скласти остаточне враження.
Ще одна активність яку я завжди хотів спробувати, але не так сильно щоб воно мені постійно муляло. І ось Новий Рік видався хорошою нагодою – легше втовпитися, плюс є чим зайняти себе в цей день.
Ми вибрали двогодинний тур і це було правильне рішення – ми і накаталися достатньо, і при цьому втомилися не настільки сильно щоб зненавидіти цей вид діяльності вже за першої спроби.
Самі снігомобілі на яких ми каталися призначені для прокладених доріг (існують ще версії для бездоріжжя) і що мене найбільше вразило – рулювати практично не потрібно взагалі. Машина сама тримається прокладеної доріжки і насправді щоб спрямувати її кудись в іншому напрямку треба докласти чимало зусиль. Скоріше просто “підрулюєш”, але не добре накатаних доріжках за руль можна просто триматися.
Також я не очікував, що снігомобілі створюють хвилі по дорогі які збиваються в тверді бугри на яких потім стрибаєш як на пральній дошці. Насправді простіше їхати швидше ніж повільно і в цілому можна навіть порівняти в дечому як вони їздити верхи – треба одночасно бути і розслабленим, але і тримати певну позу.
Управління снігомобілем дуже просте – на одній ручці є важіль газу який майже практично натиснутий. Інша ручка має гальма (гальма блокують гусеницю), але ними жодного разу я не скористався. Власне як лише скидаєш газ то машина сповільнюється майже миттєво.
Для крутих поворотів можна допомагати машині перевалюючись на один край, але це теж не обов’язково і можна просто повільно повертати.
Мабуть найменш комфортна ситуація для новачків – це спуск з крутих гірок. Особливо в нашому випадку де з одного боку догори завжди круті уривища, а сам напрямок машини як я вже написав вище ти майже не контролюєш. Перші рази страшнувато і починаєш скидати газ, але не міняється нічого крім того, що тепер той же спуск долаєш повільніше. Тож згодом я став навпаки додавати газу.
За пів-години як ми почали їздити стало геть темно, але ліхтарі якими обладнані машини дозволяли бачити нормально.
В цілому сподобалося і таку активність я можу порадити. Але так щоб самому кудись знову їхати 2 години – то може і ні.
