Рік: 2019

Сніг в Сіетлі…

…та околицях.

Коли ми лише приїхали в США на початку зими 2008-го року ми застали сніжну зиму. І хоча сніг тоді протримався не довго, мабуть не довше тижня ми встигли і погуляти по ньому, і поїздити машиною, і подивуватися які порожні дороги і як усі заклади закриті.

У наступні зими снігу або не було взагалі і йшов суцільний дощ, або він випадав раз на 2-3 роки, тримався день-два і цього вистачало щоб паралізувати весь рух, щоб з’явилися покинуті машини на дорогах і щоб не працювали офіси, школи та магазини.

І от вдруге за 10 років у нас не лише випав сніг, але це ще був і доволі хороший сніг. До того ж він пролежав кілька днів, а потім насипало ще… У підсумку майже півтори тижні ми прожили зі снігом.

Сніг цей, хоча його і було не надзвичайно багато, фактично припинив функціонування майже усіх служб і сервісів. Не лише люди перестали ходити на роботу, школи закрилися як і магазини та спортклуби. Ще і вивезення сміття, доставка пошти та громадський транспорт теж фактично припинили своє існування на час коли лежав сніг.

І хоча можна було на нашій повнопривідній машині їздити, проте особливого сенсу у цьому не було – просто не було куди їздити. А судячи з сусідів у яких і досі деякі машини під снігом деякі люди не виходили з дому більше тижня.

Прогнозовані снігопади спричинили паніку і створили черги в продуктових магазинах. І це ледь не єдина нагода побачити в США порожні полиці магазинів.

У нас навіть десь на пів-дня вимкнулася електрика, у хаті відчутно похолодало (бували морози аж до -6 С), пропав навіть мобільний зв’язок. Ми рятувалися каміном який у нас газовий та варили на газовій похідній плитці Jetboil чаї та навіть супи. Романтика прямо :)

Ну а зараз останні пару днів температура гуляє навколо 0 по Цельсію і сніг потроху тане, дороги переважно розчищені і все повертається до норми. Чекає ще снігу через 10 років…

[english] the worm turns

Вираз the worm turns який можна дослівно перекласти як “черв’як перевертається” означає зміну ситуації на протилежну: переслідувач полює за мисливцем, жертва стає нападником, підлеглий керує начальником, підсудний судить суддю, …

Тобто це вираз для тих ситуацій коли хтось пригнічений (одна людина чи група) через зміну обставин перестає бути жертвою і отримує силу та можливість пригнічувати того чиєю жертвою він був.

Як варіант – у спокійної, доброї та боязливої людини уривається терпець, вона “ламається” і стає агресивною та злою.

В письменних джерелах вираз зутрічається аж з XV сторіччя у вигляді “якщо довго дратувати черв’яка то навіть він нападе”.

Вираз у словниках:

Zwift – віртуальні вело-поїздки

Це неминуче мало статися і хтось мав це зробити. Ми (суспільство розвинених країн в цілому) маємо вже всі необхідні технології, питання лише було в тому щоб правильно скласти все до купи.

Що таке Zwift? Це платформа для відтуальних вело-поїздок, тренувань та змагань. Працює все просто і очикувано:

  • Створюєте обліковий запис на https://zwift.com/, додаєте метод оплати. Придбайте розумний велотренажер.
  • Бажано – датчики пульсу, каденсу та швидкості.
  • Встановість на лептом/планшет додаток Zwift.
  • Коли готові запускаєте додаток, вибираєте маршрут або тренування і поїхали.
  • Дуже бажано – вентилятор(и) щоб не перегріватися, рушники щоб не текти літрами поту на килим чи підлогу.
  • Рекомендовано – великий телевізор і гучну аудіо-систему щоб або заглушати шум тренажеру або дивится на дорогу на цьому великому ТВ.

Так, сервіс цей платний і місячна оплата на момент написання складає $15. Проте обліковий запис можна деактивувати (що ми і робимо у весняно-літньо-осінній період) і платити лише за ті місяці коли ви дійсно ним користуєтеся.

Що стосується розумного вело-тренажеру то ціна його складатиме від кількох сотень до кількох тисяч доларів. Я особисто користуюся Wahoo Fitness KICKR SNAP в який монтую свій Cervelo R3 або Felt B16. Мені усього лише треба закріпити заднє колесо в тренажері, додати супротиву до заднього колеса і готово. Проте є тренажери вже з касетою (тобто треба знімати заднє колесо), або прямо з “вбудованим” велосипедом.

Різниця в класі та відповідно ціні тренажерів полягає в точності вимірювання показників (сила, швидкість, тощо) і навіть вміють імітувати гірки піднімаючи/опускаючи переднє колесо.

З іншого боку з дешевшим тренажером ви використовуєте той самий велосипед на якому їздите та змагаєтеся – сідло, педалі, руль, усі пропорції.

Але тренажери в які монтується велосипед треба час від часу калібрувати (за допомогою спеціальної програми від виробника на смартфоні, наприклад), в той час як тренажери що вже мають в собі більше механізмів калібровки не вимагають.

І головне що “розумність” тренажеру полягає в тому що він додає чи зменшує супротив таким чином що імітується поїздка на реальній місцевості.

Також треба сказати що крім просто поїздок (Лондоном, наприклад) та тренувань (запрограмовані інтервали з відповідним зусиллям) можна ще приймати участь у масових заїздах та навіть змаганнях.

Що стосується кількості користувачів то тут вони з усього світу і присутні цілодобово. Найменша кількість людей на маршруті що я бачив це 1500 людей, як правило їх понад 3 тисячі.

Також кілька місяців тому Zwift додали опцію для бігунів і тепер з розумним біговим тренажером (біговорю доріжкою) тими самими маршрутами можна ще й бігати.

Ну і до того ж можна підключити zwift до strava і ваші активності як віртуальні вело-поїздки так само будуть додаватися до статистики.

Я особисто тримаю перед собой zwift на лептопі щоб дивитися на рел’єф попереду і бути готовим до гірок, і також щоб дивитися на свої показники. А на телевізорі вмикаю щось таке що не зовсім погане, але вже просиділо в моїй черзі “треба обов’язково колись подивитися” достатньо довго щоб зрозуміти що дивитися його я скоріше за все не буду :)

Neal Stephenson, Nicole Galland. The Rise and Fall of D.O.D.O. / Ніл Стівенсон, Ніколь Галланд. Зліт та падіння Д.О.Д.О. (2017)

Те що вийшло у співавторстві двох хороших письменників (з яких особисто для мене Ніл Стівенстон є набагато більшою величиною) вийшла книга яка має те чим сильні автори.

Від Ніла Стівенсона ми маємо постійні екскурси в історичні деталі та не надто відомі факти і хороший гумор на протязі усієї серії. Від Ніколь – жіночий погляд на події що відбуваються у книзі та містику.

Якщо говорити про сюжет то це історія про те як урядова організація намагається відродити у світі магію (для чого задіює останні досягнення у фізиці), а потім магією і користується для подорожей у часі.

Вербуючи все більше відьом у різні періоди часу герої неминуче опиняються у складних ситуація з яких виплутуються з великими складнощами.

Як не дивно в книзі найцікавішим є навіть не застосування магії, а те як розбудовується сучасна бюрократична організація для її використання.

Книгу легко читати, вона затягує і розважає. Але в той же час її обсяг дуже великий і за один вечір подужати її не вдасться.

І хоча усю цю магію та відьом я не надто люблю ця книга є без сумнівів найкращому в цьому жанрі з того що я будь-коли читав.

Оцінки:

Barrington J. Bayley. The Fall of Chronopolis / Баррінгтон Бейлі. Падіння Хронополісу (1974)

Книга починається не надто добре – герої картонні, світ описано погано, читача одразу кидають у вир подій які ніколи не зупиняються не на секунду… Але з часом стає трохи краще коли починаєш розуміти масштаб та проблеми того що малює перед нами автор.

Книга є історією світу в якому можливі подорожі у часу – тут як у класичних космо-операх (зверніть увагу на час написання) великі кораблі подорожують просторами часу. Також тут є місто Хронополіс влада та вплив якого протягнулися на кілька сотень років.

І хоча герої так і лишаються картонними і книга постійно скочується в пригодницьку масштаб про який я вже згадав додає якості усій книзі. Наче б то проста історія про те як Хронополіс намагається зберегти своє існування і навіть “розповзтися” у час постійно приводить нас до парадоксів і дивних ситуацій.

Це не найкраща фантастика про подорожі у часі, але книга з якою варто ознайомитися якщо вас цікавить такий піджанр. Якщо ні – можна сміливо пропускати бо у літературному плані книга дуже слабенька.

Оцінки:

SanDisk Clip Sport Plus MP3 Player

Призначення та характеристики

Свого часу я писав про простішу версію цього плеєра – SanDisk Clip Jam MP3 Player. І цей огляд для іншої (дорожчої) модифікаці цього ж плеєра.

Подивимося на характеристики:

SanDisk Clip Jam SanDisk Clip Sport
Ціна$$30-40$50
Екран монохромний (1 колір) на 0.96 дюйми (128×64), сенсорний і потрібен лише щоб назву пісні чи пункта меню показувати. 1.44 дюйми (128х128), кольоровий, не сенсорний.
Внутрішня пам’ять16 Гб16 Гб
Зовнішня пам’ять micro SD картка до 32 Гб –
Час роботи від батареї 18 годин 20 годин
FM радіо++
Bluetooth–+
Порт для зарядки micro USB micro USB
Формати файлів MP3, WMA, AAC, WAV MP3, WMA (NO DRM), AAC, (DRM free iTunes) WAV, FLAC, Audible (DRM only)
Вага 22.5 грами (0.8 унції) 36.3 грами (1.28 унції)
Розміри 1.5 х 4 х 6.6 см (0.6 x 1.6 x 2.6 дюйми) 1.5 x 4.3 x 6.6 см (0.7 x 1.7 x 2.6 дюйми)
На сайті виробника https://www.sandisk.com/home/mp3-players/clip-jamhttps://www.sandisk.com/home/mp3-players/clip-sport-plus
  • Навігація і відтворення контролюється апаратними кнопками які доступні та помірковано логічно розташовані так що це можна робити не дивлячись на плеєр.
  • Корпус плеєра є “прищепкою” і легко закріплюється десь на одягу.
  • Захищено від поту, але у воду його звісно кидати не можна.

Як видно з наведених характеристик головними відмінностями є наявність Bloototh (через що плеєр власне я і купив), відсутність microSD (про це далі) та кольоровий екран.

Враження від використання

Головною причиною покупки цього плеєру як я згадав вище є підтримка ним Bluetooth що дає можливість використовувати безпровідні навушники і усуває необхідність мати з собою телефон під час тренування.

Плеєр усім хороший – компактний, надійний, зручно кріпиться, маленький та невагомий. До того ж він видає дуже пристойний звук з яким можуть потягатися далеко не всі сучасні смартфони.

Кольоровий екран особисто для мене не додає якоїсь особливої зручності, але через те що він трохи більший спрощується навігація.

Але ідіотизм ситуації полягає в тому що в цій старшій моделі з якихось причин прибрали роз’єм для microSD-карток. І це зроблено навіть не для того щоб додати захисту. Хто вигадав таке рішення і як його обгрунтував лишиться загадкою.

І якраз відсутність підтримки карток пам’яті і призвело до того що плеєром ні я ні Олена вже дуже багато місяців не користуємося і мабуть і не будемо.

Оцінки:

Cube Escape

Є такий клас ігор які у нас називють квестами, але правильно їх жанр називається point and click (наведи і клацни). В таких іграх треба розгадувати головоломки та загадки знаходячи різні предмети і використовуючи їх у певному порядку.

Ігри такі мають своїх прихильників з самого початку винекнення персональних комп’ютерів. Також вони сильно різняться за рівнем складності і комедійності. З відомих у минулому ігор подібного жанру можна згадати Full Throttle, Rex, Space Quest, Police Quest, King Quest, Cyrlandia, Goblins та безліч інших. З часом коли комп’ютерна графіка ставала все потужнішою популярнішими ставали бігалки-стрілялки типу Doom, Duke Nukem і так далі і таке інше. Жанр квестів втратив свою популярність майже остаточно.

І хоча час від часу з’являються цікаві проекти типу Botanicula, Samorost, Cradle, The Testament of Sherlok Holmes вони або не отримують достатньої популярності, або є інді-проектами яким важко боротися за користувача.

На мобільних же платформах усе поділили платформери та різні судоку-пас’янси. Проте жанр продовжує жити і про одного такого представника я і хочу написати.

Це не одна гра, а ціла серія ігор поєднаних дійовими особами, місцеположенням та задіяними у сценах речами. Кожна гра сама по собі невеличка і має лише 2-3 локації. Повне проходження займає від 15 хвилин до години, і в режимі якому я грав (по кілька хвилин кожного дня) проходження кожного епізоду займає усього кілька днів.

В іграх мені подобається і графіка і атмосфера, а головне що там є хороші загадки. Як правило в епізоді є 2-3 дійсно складних загадки що примушують сильно подумати, і ще кілька доволі простих.

В іграх мова йде про відновлення пам’яті втраченою детективом (чи іншим героєм) у зв’язку з травмою отриманою в дитинстів.

Рекомендовано, але зовсім не обов’язково проходити їх у хронологічному порядку, хоча події постійно стрибают у часі і іноді загадки є доволі психоделічними. Що ще приємно для Android більшість ігор є безкоштовними.

Отже взяти їх можна тут:

Anker PowerCore Speed 20000

Призначення та характеристики

Відносно компактний павербанк (або просто батарея по нашому) від виробника який мені все більше і більше подобається:

  • Ціна: повна ціна складає $50, іноді можна знайти знижку до $45, але щоб сильно дешево продавали де я за 2 роки не бачив ні разу.
  • Місткість: 20000 мА. Цього має вистачити на 6-7 повних зарядок типового смартфону.
  • Час повної зарядки: 6 годин.
  • Роз’єм для зарядки: micro USB.
  • Роз’єми: 2 USB порта, один з Quick Charge 3, інший з PowerIQ.
  • Вага: 370 грамів (13 унцій).
  • Розміри: 16.5×6.1×2.3 см (6.5×2.4×0.9 дюймів).
  • Згідно виробника павербанк може працювати в діапазоні температур від -40 C/F до +70 С (+158 F).
  • В комплекті: зарядкий USB-micro USB кабель, сумочка для повербанка.
  • На сайті виробника: https://www.anker.com/store/powercore-speed-20000-upgraded/A1278011.

Враження від використання

Перше що впадає в очі це те що продукт виглядає дуже надійно зробленим і схоже такий і є. Викликає повну довіру. Якісний матеріали покриття який не так легко пошкодити.

Розміри завеликі щоб тримати в кишені. Скажімо так – не в кожній кишені цей павербанк буде комфортно тримати. Але у сумці/рюкзаку він розміщується практично в будь-якому відділі. Можна було б пожалітися на те що більш квадратна форма була б зручнішою, але це вже якщо чеплятися до або чого небудь.

Мабуть найбільшим недоліком можна назвати те що для зарядки не використовується Type C роз’єм і якась технологія швидкої зарядки. Але тоді мабуть і ціна була б відповідно більшою.

Я з цим павербанком подорожував і ходив у походи і нарікань у мене нема. Заряд свій він тримає дуже добре (до кількох тижнів) і оперувати ним теж дуже просто.

Збоку є кнопка натискання на яку показує рівень заряду за допомогою чотирьох крихітних світлодіодів на корпусі.

Оцінки:

Навернувся з вела…

Одразу заспокою – зі мною все гаразд. Лише вавка на лікті та на нозі, але то просто шкіра, заживе.

З різних причин я почав знову їздити на велі на роботу. Тут і те що хочеться таки кататися не зважаючи на холодну погоду, і те що у нас зараз закрили одну важливу швидкісну трасу і трафік став набагато гірше. Та і просто так романтично виїхати затемно зі ліхтарями (Ligth and Motion Vis 360 Pro, Light and Motion Vibe та Light and Motion Urban 900), гнати по безлюдній майже дорожчі цілих 70 хвилини. А потім прийняти душ в офісі, поснідати і почати працювати до того як більшість народу вийде навіть на роботу… Але не цього разу.

Минулого ранку було доволі холодно, а через те що частина дороги проходить вздовж річки ще і туманно. А туман в холод робить будь-яку поверхню слизькою, бетон та особливо. Ну і в одному місці (поворот з гірки) в мене обидва колеси поїхали і я просто “ліг” на лівий бік так що навіть не встиг зреагувати.

Спочатку підскочив і перевірив себе – лікоть болить, нога болить, але все рухається і коли натискаю гірше не стає. Хорошу куртку нажаль порвав на лікті :(

Потім підняв вел – злетіла цепка. Зайняло якийсь час на холоді і в темряві її поставити назад. Наче все добре, сідаю їхати – передні зірочки не перемикаються. Перевірив кабелі – все в порядку. Почав дивитися далі… Лівий перемикач зламано навпіл!

Ясно що вже їхати нікуди не можна так. Подзвонив Олені щоб забрала мене і поїхав назад до парковки. Ось до речі ця “подорож” – https://www.strava.com/activities/2080395440.

[activity id=2080395440]

Також я вирішив що поламаний велосипед це добра нагода щоб раніше піти з роботи. І поїхав зі своїм велом в магазин. Нагадаю що у мене Cervelo R3 на який я встановив Shimano Ultegra 6800.

З’ясувалося що Ultegra 6800 вже знято з виробництва і знайти деякі частини до ней (як лівий перемикач) вже не можливо. Один з варіантів був поміняти обидва перемикачі на Ultegra 8000 – через те що у них трошки інша ширина та кут нахилу ричагів ставити лише один з них було б не надто розумно – вони будуть розрізнятися що по виду, що навпомацки.

На щастя в магазині де мені будуть ремонтувати вел знайшовся лівий перемикач Dura Ace з тієї ж серії що і моя Ultegra, його і вирішили поставити. Різниця буде у вазі (Dura Ace на лічені грами легше) та напису.

Також в тому ж магазині замовив розібрати, почистити та знову зібрати вел. В зимовий час коли бізнес у них не дуже йде за таку послугу вони беруть усього $100 і займає це лише 2-3 дні. Для порівняння у сезон (тобто ті 9 місяців коли тепло) те саме коштує $275 і чекати треба було б 2-3 тижні.

На цьому у мене все ;)