Oleksandr Golovatyi


Posted by Oleksandr Golovatyi on

Як я був піонером і не був комсомольцем

Тяжко жить на свете октябренку Пете:
Бьет его по роже пионер Сережа

Но и у Сережи жизнь не сахар тоже:
Бьет его по харе комсомолка Варя

Да и у Варвары жизнь полна печалей:
С нею жить не хочет коммунист Виталий.

И у коммуниста в жизни горя хватит:
Он за октябренка алименты платит.

Автора і рік не знаю, але почув цей віршик вперше ще у молодших класах…

Так склалося що переважна більшість моїх читачів молодша за мене (про це теж колись напишу), отже могли вже не застати піонерію і всілякі піонерські радощі.

В школі, не пам’ятаю точно в якому класі, але здається у другому, усих приймали в жовтенята. Тобто всим видавали зірочко з молодим Вовой Лєніним, і всі мусили їх носити. Власне в перших класах ніхто особливо не сперечався і навіть не питав “а чому?”. Бо училка сказала, ось чому!

Старші товарищі навчили нас терти ті зірочки об асфальт і виходили “значки з скелетом”, а потім, коли в совкове болото прорвався metal, вони стали називатися “значки з Iron Maden”.

Ну от, жовтенятами були усі, ніхто нічого не питав.

А про піонерію вчителлі розказували страшилки як тих хто погано себе веде і погано вчиться не будуть приймати в піонери.

Знову ж таки всих без винятку приймали в піонери в четвертому класі. Але оскільки я типа був одним з тих то добре вчився і добре себе вів то мене, з парою інших однокласників “апредставили” до позачергового входження в піонери. Ще в третьому класі.

Страхали тим що як запнешся у словах клятви, чи не відповіси на питання піонервожатих, чи знайдуть якийсь порочний вчинок в твоїй біографії то пролетиш… Страшно було осоромитися.

На практиці все виявилося простіше. Завели нас у Кімнату Пам’яті. Така кімната була в кожній школі – одночасно мікро-музей Великої Вітчизняної, трудові перемоги радянського народу під керівництвом Комуністичної Партії, досягнення випускників школи, … Ну от значить там “горить” Вічний Вогонь (порізана на смужки піонерські галстуки з пропелером вентілятора під ними), приглушене світло, музика “про війну”. І значить кілька відверто нудьгуючих піонервожатих у парадній формі. Ми теж прийшли такі всі білі, красиві, піднесені.

Зараз думаю, будуть всі по черзі говорити клятву, а потім дорослі піонери будуть кожну кандидатуру обговорювати і вирішувати чи достоєн третьокласник бути радянським піонером. Принаймні так було описано в документах по яким ми готувалися до церемонії.

На практиці ж вийшов вперед один найстарший піонер, сказав “повторюйте за мною” і почав невиразно читати клятву. Потім усі пов’язали краватки… Сказати що ми були в шоці це не сказати нічого. Настільки буденно, неурочисто та пофігистично все було. Може з тих часів і почала накопичуватися моя нелюбов до совка.

Потім нас повели до пам’ятників. Знову ж таки по сценарію ми мали обійти всі пам’ятники і музеї у місті, всим вклонитися і покласти квіти. На практиці ж старшокласники, раді що їх звільнили від уроків, довели нас до першого пам’ятника і десь змилися гуляти. А хто розказує вам що в СРСР школярі не прогулювали уроків і не курили на перервах той просто бреше.

Так от, прийшли ми до пам’ятника (це був Вічний Вогонь), покрутилися там, і не знаючи що робити пішли назад у клас. Це була мить тріумфу! Як зараз пам’ятаю – йде урок, ми, без стуку відкриваємо ногою двері і в абсолютній тиші йдемо за свої парти. І хтось в екстазі майже шепоче “дивись, вони вже ПІОНЕРИ”.

Власне гордощів вистачило ненадовго, лише перші дні вчителі трошки більше пиляли з приводу “ви тепер піонери, і повинні показувати всим приклад поведінки”.

Завели ми і “піонерські книжечки” в які кдеїли марки, які нам видавали за внески. Так, в союзі піонери, комсомольці і інші комуністи платили партійні внески.

Було пару спроб організувати нас “допомогати бабусям”, в смислі піти там до якихось пенсіонерів додому, посовати їм меблі, чи допомогти банку варення з’їсти витягти з погребу. Але все якось не хотілося сильно, та і ясно було вже що це понти прости.

В четвертому класі усих прийняли в піонери. Без винятку, без “іспитів”, без підготовки. Бо треба щоб у школі всі четверокласники були піонерами. Совок такий совок.

Дуже швидко носіння піонерського галстука стало напрягати. По-перше, хулігани відривали кінці галстука (а це ззробити було дуже легко), а за галстук з відгризеними кінцями вчителі проїдали всю голову про нашу неповагу до піонерів-героїв і жителів блокадного Ленінграду. А, по друге, стало просто модно не носити галстук. І якщо десь в 4-6 класі це робили одиниці, і то завжди мали його в кишені щоб пов’язати як тільки вчитель помітить і почне лаятися, то в 7 класі тількі повін ботани їх носили. А в 8 класі вже жодна людина з галстуком не ходила.

Щоб побороти “проблему з неносінням піонерської атрибутики” вчителі старалися задіяти батьків. Ті батьки, які не хотіли щоб їхні діти були хуліганами і трієчниками, вранці стояли на балконах і дивилися щоб діти йшли в галстуках. Як тільки виходили з двору то одразу з усі їх стярували з шиї і клали в кишеню. Це в молодших класах. А у старшаків взагалі тих галстуків не було.

Коли прийшов час нам бути піонерською дружиною то всі дружно відповіли “нафіг нада” і далі процес переводу жовтенят в піонери було повністю формалізовано. Совкові ритуали просто на очах ставали все безсмисленішими і безблагодатними.

А потім, друже, було вже ближче до закінчення школи. І якби треба було “здавати іспити” і проходити “комісію” з приводу переходу у комсомольці. Знову ж таки на практиці це означало що тобі давали значок і ти починав платити інші внески. І якщо ви раптом не знаєте то в союзі поступити в інститун не можна було якщо ти не був комсомольцем. Ні, це не було якоюсь проблемою, всі ставали комсомольцями по досягненню певного класу (8-го здається) автоматично. Але була Перебудова у самому розквіті, стало МОЖНА не бути комсомольцем, і стало модно не бути комсомольцем. Якось так сталося що увесь мій клас перевели у комсомольці, а мене ні бо якимось чином пропустили, а я був на якихось змаганнях. І потім всі (ну добре, не всі, а кілька ідейних) сильно були не задоволені, а я намагався уникнути комсомольства усима силами. Мене і переконували що вимогу бути комсомольцем ось-ось повернуть назад, і що “в інституті все одно будуть на це дивитися і можуть не прийняти навіть якщо можна не бути комсомольцем”. І сталося так що на випускному в школі я був єдиним хто не був комсомольцем Smile

На вступних в інституті (правда не в “Стратегії”) і правда питали “а ти що, не комсомолець?”, але ніякої ролі це не зіграло.

Головне що я хотів сказати – система була настільки дебільною і демотивоючою що жорстоко і неприємно обламувала дітей які все ще хоч трошки вірили в соціалістичні ідеали, і робила повними циніками і пофігістами старших.

Posted by Oleksandr Golovatyi on

28/8/2011–Lake Meredian Triathlon

Якраз на 13-ту річницю нашого весілля ми й робили цей тріатлон Smile

Старт у нас був з різницею в 15 хвилин (у мене в 7, у Олени в 7:15), отже фотографій особливо не було як робити.

Вода на диво була тепла, можна було спокійно зекономити час і пливсти без гідрокостюма.

 

Цього разу і катався і бігав без шкарпеток (намагався виграти трошки часу в транзитній зоні), наче нічого, хоча і стер ноги в кількох точках до крові. Але не багато. І навіть не відчував рпід час змагань.

 

Плавання було прикольне, народ швидко розтягнувся і було важко орієнтуватися пливучи не у натовпі. Та ще й сонце сходило, сліпило відблисками і буйки погано було видно. А ближче до фініша влився у штовханину і колотнечу тих хто плив коротші дистанції.

 

Якось велосипедний етап доволі важким виявився. Не те щоб сильно круті гірки, але вимотали вони мене добряче Sad smile

 

 

І результат знову ж таки щось на диво поганий у мене. Власне мій час 2:25:08.2 – 25:15, 2:40, 1:13:39, 1:06, 42:30 (http://www.weraisethebar.com/rtbevents/results/LMT2011OlympicResults.html). А дві з половиною хвилини після плавання у транзитній зоні це взагалі катастрофа. Треба спеціально повчитися знімати гідрокостюм.

В сумі я був 9й у загальному заліку і 2й у своїй віковій групі.

Олена 75-а у загальному заліку. Я коли біг свої 10 км зустрів її (вже бігла назад). Тобто вона стартувала через 15 хвидин після мене, а фінішувала за 15 хвилин до мене.

До речі на фотці збоку можна побачити шапочки усих кольорів. Це так на тріатлонах кодують дистанції, а іноді і вікові групи. У цей раз було всього три “коди”: олімпійська дистанція – помаранчові, спринт – зелені, супер-спринт (вдвічі коротше плавання) – жовті.

А сонце в той день пекло просто безжально. Це у нас тут вже майже 2 тижні справжнє літо. Спека до +20 доходить, здуріти можна…

Ну от, а потім ми поїхали додому, трошки відпочили і попрямували на пікнік дол Дня Незалежності України. Але там, на несамовитій спеці, уся небагатолюдна купка людей була не жвавіша за нас і мляво жувала сало і голубці..

Чао, панове!

Альбом – https://skydrive.live.com/#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%211387&sc=photos

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Копіювання файлів в Windows 8

Новий діаложек:

 

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=5eiE1qXyiBw&w=448&h=252&hd=1]

]

 

Зручно навіть не те що можна бачити всі поточні копіювання в одному вікні (хоче це теж зручно), але і те що можна копіювання поставити на паузу. Ясно що файловий менеджер все одно зручніше, але більшість таки користується експлорером і не париться.

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Ну тоді ще трохи про industrial metal

Неочікувано пост про Роба Зомбі викликав якісь дивні коментарі Smile Ну чому б ще не поговорити про цей вимираючий стиль?

Нажаль індастріал метал грають дуже мало груп, та навіть серед них уваги варті не більше ніж пальців на одній руці… Та і то забагато пальців буде.

Це як на мене ідеальна музика для якоїсь активної діяльності, або для танцюльок.

Хтось міг побачити категоричні трердження що Роб Зомбі це не метал, та і Рамштайн теж не метал. А що ж тоді таке той загадковий industrial metal?

Для мене, наприклад, це наступне (в кожному з кліпів є хоч щось доставляюче у відеоряді).

В першу чергу неперевершені Ministry. Диск Psalm 69 це класика, власне він і є єдиним диском від початку до кінця вартим уваги в цьому стилі.

[dailymotion id=x1799j]

А також це дахозриваючі Turmion Kätilöt:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=0MUi3ztcBuw&w=448&h=252&hd=1]

І мабуть закінчимо расовими австрійськими німцями Stahlhammer:

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=9wkLY0-bf_Q&w=448&h=252&hd=1]

Ще цікавинки для тих кому сподобалося:

Який хороший ідастріал метал можеш порадити ти, друже?

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Травень 2007–Ботанічний сад у Києві

 

Ходили гуляли там на День Перемоги. Дивилися на магнолії які квітли. До того я про магнолії знав лише з анекдоту, а що воно таке і як виглядає навіть не уявляв. Власне анекдот.

Тупого носорога попросили комусь передати таємне повідомлення з одного ключового слова “магнолія”. Ну от значить біжить він і повторює про себе щоб не забути “магнолія, магнолія, магнолія, …”. Бац! Врізається рогом у дерево, падає, встає і починає пригадувати слово:

– Могу лі я? … Хочу лі я? … Говно лі я? О! Магнолія! Магнолія, магнолія, магнолія, …

 

Ну коротше ходили ми дивилися на ті магнолії. Мені навіть сподобалося.

 

Людей там теж було щось дофіга. І кожному треба було обов’язково потрогати, а краще зірвати, квіточку чи кілька пелюстків. Усе навколо було ними всипано.

 

Зараз я пригадую все те і так якось воно бідненько виглядало.

 

Парк у Києві, навіть з квітнучими магноліями, це те що тут росте просто так на вулицях і між будинками. А те що тут назвають парками в Києві мабуть би назвали диким лісом Sad smile

 

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Rob Zombie як найвідоміший представник танцювального металу

Так, саме “танцювальним металом” тут у нас називають industrial metal. І якщо у пост-совку найбільш попсовішим відомим представником цього стилю є Rammstein, то в штатах Рамштай не більше ніж прикольна екзотика, а от Роб Зомбі – зірка рівня Slayer і Metallica.

Мені чесно кажучи він теж трошки більше подобається. І кліпи у нього і пісні такі з подвійним дном, з відсиланням до різних відомих художніх джерел. Хоча все і виглядає примітивно.

До того ж він відомий продюсер і режисер страшенно трешевих фільмів жахів типу “Дом тисячі мерців”.

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=EqQuihD0hoI&feature=relmfu]

 

А якщо ти, друже, не зрозумів нічого з наступного кліпу, то значить ти не лише не читав “Механічний Апельсин”, але ще й не дивився геніальний фільм Кубріка. Це не те що би погано, але фу, так некультурно… Winking smile

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=0698sTH7mUk]

 

Якщо ж ви спитаєте мене то я скажу що ні те ні інше (в смислі ні Рамштайн, ні Роб Зомбі) не найкращі команди в стилі, а скоріше найпопсовіші. Але Роб хоча б смішний, а Рамштайн тупо пафосний і все. Хоча і пафос непогано, але не можу уявити щоб я слухав Рамштайн кожен день. Я би назвав такі команди як Die Krupps, Knorkator, Ministry, Nailbomb, Zaraza, та навіть того ж Мерліна Менсона чи Samael. Але давайте про це не будемо бо подібні розмови неминуче ведуть до стилє-срачу…

Posted by Oleksandr Golovatyi on

Структура наших витрат

По-перше, як збиралася інформація. Є такий сервіс http://www.mint.com якому вказуєш всі банківські рахунки, кредитні та дебетні картки, позики, пенсійні та інші фонди, акції і так далі. Він все це відслідковує, інформує про те що час виплачувати щось там, або що, наприклад, в цьому місяці щось перевищів свій звичайний ліміт на бензин і таке інше. Звісно по транзакціям сервіс знає які витрати до чого відносяться (їжа, медецина, житло і так далі). Лише в небагатьох випадках треба вказувати вручну що це саме було, не частіше ніж раз на 300-400 транзакцій.

Чи не боюся я давати таку інформацію як номери рахунків і паролі цьому сервісу? Ні, не боюся. Насправді сервіс доволі відомий і дуже поширений. Ну і крім того в плані фінансів я доволі пофігістичний (тому і подобається що хтось їх відстежує за мене, сам би я такого в житті б не робив), та і ви можете лише вірити мені на слово що це мої дані, а не просто намальовані у паінті :) Реальні цифри не вказую з двох причин: 1) щоб уникнути заздрощів що класно нам тут живеться тупим і жирним бездуховним американцям, і 2) щоб уникнути пенісометрії і проповідей те які ми тут ніщеброди і як продалися в анальне рабство за миску рису в день.

Крім того показано ж співвідношення, а це як на мене і є найцікавішим.

І оскільки фізичними грошами як такими ми практично не користуємося (максимум 0.01% платимо налічкою), в мене навіть більшість часу їх нема з собою то ця статистика фраховує все.

Це статистика за майже два роки, тому доволі показова.

 

SpendingsStructured

Тепер трохи по категоріям:

  • Home – чисто плата за аренду, враховуючи те що ми знімаємо доволі дешеву і не саму велику квартиру у більшості цей сегмент має бути більше на 20-30%%
  • Health & Fitness – сюди входить медецина, стоматологія, витрати на спорт (спортклуб, одяг і обладнання, стартові внески, тощо). Ми багато свого часу витратилися на медецину і зуби, крім того активно витрачаємося на спорт, так що у пересічної людини цей сегмент має бути меншим щонайменше втричі. З іншого боку без страховки і з тими процедурами які ми мали робити цей сегмент збільшиться рази в 4-5.
  • Food & Dining – продукти і ресторани-кафе-фастфуди. Ми не часто їмо не вдома, переважно лише коли подорожуємо. Але навіть якщо нічого самому не готувати то цей сектор буде більше максимум відсотків на 10.
  • Shopping – шмотки, взуття, брюлікі меблі і всякі дрібниці. Так, тут все дешеве. При бажанні і при відсутності любові до процесу шопінга можна легко урізати цей сектор вдвічі. З іншого боку в плані меблів ми любимо мінімалізм (наприклад надаємо перевагу подушкам замість диванів і столів, сидимо на підлозі і таке інше), так що не став би стверджувати однозначно.
  • Auto & Transport –  кредит за машину, бензин, автобуси, таксі, …
  • Travel – авіа-перельоти, готелі, тощо.
  • Bills & Utilities – електрика, вода, сміття, газ (якщо проведено) та інші “комунальні” послуги. Чому не включено до плати за житло? Ну так у житла власник один, а контракт з постачальником інших ресурсів з ним не пов’язаний. Хоча нашим людям звично все об’єднувати в одну категорію мабуть. Але не забувайте що плата за ресурси тут далеко не фіксована і різниться від того які виплати і податки вигадають в тій місцині де ви живете і які провайдери з якими тарифами присутні. Сюди ж входить інтерне, телебачення (у нас нема), телефон і інше.
  • Entertainment – концерти, книги, диски, ігри, всякі девайси (телевізори, плеєри, приставки, комп’ютери). Коротше розвлєкуха всяка.
    Отакоє от. А що ти маєш сказати з цього приводу, %username%?